Забезпечення компетентнісного підходу та психолого – педагогічний супровід учнів з початковим рівнем навчальних досягнень. Особливості корекційної роботи



Сторінка1/3
Дата конвертації26.02.2017
Розмір0.53 Mb.
  1   2   3
ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ КОМПЕТЕНТНІСНОГО ПІДХОДУ ТА ПСИХОЛОГО – ПЕДАГОГІЧНИЙ СУПРОВІД УЧНІВ З ПОЧАТКОВИМ РІВНЕМ НАВЧАЛЬНИХ ДОСЯГНЕНЬ. ОСОБЛИВОСТІ КОРЕКЦІЙНОЇ РОБОТИ
Мета :

- розширення уявлення про систему роботи з учнями початкового рівня навчальних досягнень;

- збагачення арсеналу методик щодо визначення причин початкового рівня навчальних досягнень, організації навчання, стимулювання учнів даної категорії, реалізації системи психолого-педагогічного супроводу.

Про таких учнів не пишуть у газетах, їх фотографії не розміщують на шкільних стендах «Наша гордість», батьки таких учнів з побоюванням відвідують батьківські збори, а вчителі тяжко зітхають, приймаючи такого учня до себе в клас.

Серед проблем, які одвічно хвилювали та хвилюють педагогів, проблема «невстигаючих» учнів, а з переходом на 12- бальну систему оцінювання - учнів з початковим рівнем навчальних досягнень, є однією з найгостріших. Останнім часом педагоги, психологи, медичні працівники відмічають неухильне зростання кількості учнів з проблемами у навчанні та поведінці. Виявляється, що в сучасних загальноосвітніх школах (на відміну від шкіл «нового типу» - гімназій, ліцеїв тощо) учнів, з реально низькими навчальними можливостями, проблемами дезадаптації у навчанні, набагато більше, ніж успішних учнів.

Чи замислюємося ми над тим, як почувається дитина, яка опинилася в категорії «невстигаючого» учня? Невстигаючі учні ясно бачать недоліки результатів своєї навчальної діяльності на фоні яскравих результатів щасливих однолітків. Кожного дня вони переживають ситуацію неуспіху, яка підкріплюється порівнянням учнів між собою через оцінку вчителя. І це стає для них основним травмуючим фактором. Не досягши успіхів у навчальній діяльності, такий учень вважає себе невдахою, перестає вірити у власні сили. Статистика доводить, що саме такі діти намагаються виділитися у іншій діяльності, інколи злочинній.

Попередження та подолання неуспішності учнів у навчанні – найважливіша задача педагогів - практиків. Наша школа – загальноосвітня, в якій навчаються діти різних груп: здібні учні, інтелектуально збережені, із затримкою психічного розвитку, проблемами дезадаптації у навчанні, девіантні учні, діти із соціально дезадаптованих сімей тощо. То ж однією з головних задач, що стоїть перед педагогічними колективом, є створення комфортних умов для навчання дітей різного рівня пізнавальних можливостей. Ми вважаємо, що школа має унікальну можливість позбавити дитину від тягаря невдач, значно пом’якшити умови перебування у школі даної категорії учнів. Виключне значення має комплексний підхід до дослідження даної проблеми.

Тож давайте спробуємо дослідити сутність невстигаючого учня у сучасній школі.

У навчальному посібнику І.І. Підласого сказано наступне «Невстигаючий учень – це дитина, яка не може продемонструвати той рівень знань, умінь, навичок, швидкість мислення і виконання операцій, які демонструють учні, що навчаються поруч.»

Невстигаючий учень – фігура легендарна і в житті і в педагогіці. Ми знаємо, що серед невстигаючих були такі знаменитості як Ньютон, Дарвін, Вальтер Скотт, Лінней, Ейнштейн, Шекспір, Байрон, Гоголь. У математичному класі останнім у навчанні був Пушкін. Багато видатних людей відчували в школі труднощі у навчанні й були віднесені до категорії безнадійних. Проте із поодиноких винятків не можна робити узагальнення й висновки. Ці факти скоріше свідчать, що з учнями, які мають труднощі у навчанні, не все так просто й однозначно.

Тому, щоб знайти засоби для подолання неуспішності, потрібно знати причини, що породжують її. Сучасні дослідники, вивчаючи проблеми учнів, які відчувають труднощі у навчанні, виділяють внутрішні та зовнішні групи причин.

Причини неуспішності учнів у навчанні

Внутрішні

Зовнішні


  1. Біологічні причини :

- спадковість інтелекту;

- особливості темпу розумового та психічного розвитку;

- особливості сформованості окремих функціональних систем психіки;

- соматогенна астенія;



2. Особливості емоційно-особистісної сфери учня

1.Соціальні фактори:

  • соціально - педагогічні умови оточення та родинного виховання;

  • зниження цінності освіти в суспільстві

2. Соціально-психологічні:

- конфлікт «вчитель – учень»;

- низький соціальний статус учня в колективі.

3. Недосконалість організації навчально-виховного процесу

Серед внутрішніх причини можна виділити наступні.



І. Біологічні причини

Біологічні причини ( від народження, генетично успадковані)

Спадковість інтелекту.

Це різноманітні відхилення, які включають , загальне зниження інтелектуальних здібностей, нездатність зберігати увагу, нездібність зосередитися, підвищена відволікаємість, збудженість, непосидючість, забудькуватість.

Вченими доведено, що у більш ніж 30% учнів, які мають різноманітні труднощі у навчанні, батьки мали аналогічні проблеми. Крім цього саме у таких батьків частіше, ніж серед населення в цілому, зустрічається алкоголізм, асоціальна психопатія та афективні розлади.

Особливості темпу розумового та психічного розвитку

Дозрілість - це розвиток людини на основі природжених, біологічних, внутрішніх для нього причин. Однією з теорій «внутрішнього плану» є нативістична теорія або теорія «зрілості», яка розглядає розвиток людини як результат ендогенних процесів. Прихильники даної теорії вважають, що навчання необхідно розпочинати з моменту необхідного рівня біологічної зрілості дитини - тоді процес навчання стане відносно легким та успішним. Історії відомі випадки набагато пізнішого дозрівання дітей, аніж вік вступу до школи.

Я.А. Коменський писав: «У фруктових садах ми любимо мати не тільки дерева, що рано приносять свої плоди, але й такі, які приносять плоди серед літа і пізніше, тому що все свого часу удостоюється хвали й коли – не будь , хоч із запізненням, показує, що воно існувало не даремно. Чому ж до саду науки ми хотіли б допустити тільки одного ряду обдарувань, що рано дозрівають і є рухливими?».

Особливості сформованості окремих функціональних систем психіки

Серед них необхідно відмітити наступні: порушення зорово – просторового сприймання, зниження фонематичного слуху, слухомовленнєвої пам’яті, нестійкість довільної регуляційної діяльності, порушення уваги, гіперактивність тощо.



Соматогенна астенія

Фізична та психологічна слабкість, викликана соматичними захворюваннями.

Соматична слабкість виражається у низьких енергетичних можливостях організму, що спричинено хронічними хворобами, погіршенням харчування.

ІІ. Особливості емоційно – особистісної сфери

Кажучи про особливості розвитку емоційно – особистісної сфери, що впливають на неуспішність учнів, можна відмітити наступні: неадекватна самооцінка, високий рівень тривожності, низький рівень домагань, слабко розвинута вольова сфера.

Дитина має хибне сприйняття себе та відношень з оточуючим світом, що потребує розкриття внутрішніх потенційних можливостей дитини. Причиною невстигання учнів є також відсутність стійкої позитивної мотивації до навчання, коли внутрішньою особистісною позицією є небажання вчитися. Школу такі учні відвідують без всілякого бажання, уникають активної пізнавальної діяльності, до доручень вчителя відносяться негативно.

Велике значення для успішності у навчанні має розвинута вольова сфера. К. Ушинський писав: «Навчання, що базується на інтересі, не дає можливості окріпнути волі учня, так як не все у навчанні інтересно й прийдеться багато чого буде взяти силою волі».

Серед зовнішніх причини виділяють наступні.

І. Соціальні фактори

Соціально – педагогічні умови оточення та родинного виховання

В літературі, присвяченій невстиганню учнів, відмічаються такі причини неуспішності учнів як розлади в родині, алкоголізм та антисуспільна поведінка батьків. Також впливають такі причини як байдужість батьків до дітей та їх освіти, помилки у вихованні.



Зниження цінності освіти в суспільстві

Нестабільність економіки, невпевненість у завтрашньому дні призводить до споживацького відношення «жити одним днем». В родині, близькому оточенні учня такі настрої призводять до непорозуміння, що знання це також капітал, з якого у майбутньому можна отримувати відсотки.



ІІ. Соціально - психологічні фактори

Конфлікт «вчитель - учень»

Конфлікт, що проявляється в небажанні контактувати з вчителем, ігноруванні, байдужості, невизнанні авторитету вчителя.



Низький соціальний статус учня в колективі

Проявляється у відсутності емоційного контакту з учнівським колективом, що супроводжується агресивністю або, частіше, замкнутістю. Такі учні не можуть встановлювати контакт із однолітками



ІІІ. Недосконалість організації навчально – виховного процесу

Це і відсутність індивідуального підходу, перевантаження школярів, не сформованість прийомів пізнавальної діяльності, загальнонавчальних умінь та навичок у учнів, наявність прогалин у знаннях учнів.

Аналіз діяльності педагогічних колективів з даної проблеми показав, що вчителі навчальних закладів відчувають труднощі з координації обсягу домашніх завдань, організації індивідуально – диференційованого навчання, доборі самостійних завдань на диференційованій основі, створенню сприятливих умов для навчання учнів, які відчувають труднощі у навчанні.


В реальному житті туго переплітається сукупність причин, але достатньо навіть однієї незначної причини, щоб у учня виникли труднощі із засвоєнням навчального матеріалу


Категорії неуспішності учнів та типи невстигаючих учнів
Невстигання та відставання - явища взаємопов’язані. Невстигання є продуктом синтезу окремих відставань, підсумок процесу відставання. На жаль у педагогіці більшість досліджень саме зосереджено на фіксованих невстиганнях, тоді як першочерговим завданням педагогічних колективів є знаходження перших ознак, які проявляються у відставанні.

А.М. Гальмонт здійснив класифікацію видів фіксованої неуспішності, виділивши наступні категорії :



І категорія - глибоке та загальне відставання ( з багатьох або всіх навчальних предметів).

Причинами є : низький рівень інтелектуального розвитку, фізичні дефекти, хронічні хвороби, відсутність уваги з боку родини, погані соціально – побутові умови, вади виховання (недисциплінованість, лінощі) .



ІІ категоріячасткова, але відносно стійка неуспішність (з одного – трьох найбільш складних предметів).

Причинами є : не доопрацьовування у попередніх класах ( недостатній розвиток загально навчальних , пізнавальних умінь та навичок, прогалини у знаннях учнів ), відсутність наступності, недостатні пізнавальні інтереси учнів, недостаній розвиток емоційно – пізнавальної сфери.



ІІІ категоріяепізодична неуспішність (то з одного, то з іншого предмету, відносно легко долається).

Класифікація типів невстигаючих учнів (За Н.І. Мурачковським)

  • Низька якість розумової діяльності поєднується з позитивним відношенням до навчання.

  • Висока якість розумової діяльності поєднується з негативним відношенням до навчання.

  • Низька якість розумової діяльності поєднується з негативним відношенням до навчання.

Психолог Л.С.Славин виділяє наступні типи, в залежності від домінуючої причини неуспішності школяра

Класифікація типів невстигаючих учнів (За Л.С.Славиним )


  • Учні, які мають труднощі із засвоєнням навчального матеріалу

  • Учні, в яких не сформовані навички навчальної діяльності

  • Учні, в яких відсутні навчальний та пізнавальний інтерес

Знання типології невстигаючих учнів має велике практичне значення для організації навчально – виховного процесу, так як учні певного типу потребують специфічної допомоги з боку вчителя та особливих умов навчання та виховання.
Комплекс діагностичних процедур щодо виявлення причин неуспішності учня
Важливе значення для виявлення причин неуспішності школяра має діагностика причин неуспішності учнів у навчанні. Організація діагностики знаходиться перед усім в компетенції психолога та педагога – дефектолога, які володіють методами діагностики та корегувальної педагогіки. Учні, які мають проблеми у навчанні, підлягають тестуванню за методиками «Шкала прогресивних матриць»Дж. Равена та за шкалою інтелекту Д. Векслера. «Шкала прогресивних матриць»Дж. Равена використовується в початковій школі з метою визначення реального потенціалу дітей, які за результатами навчання оцінюються як недостатньо розвинені. Тестування інтелекту за Д. Векслером дозволяє визначити показники вербального та невербального розвитку мислення, має практичне значення у визначенні психічних відставань дитини.

Як правило, особливості психологічного розвитку, що впливають на навчальні можливості, майже завжди проявляються у віці до 6 років. Вчителю необхідно звернути увагу на наступні особливості у поведінці учнів.



Ознаки, які зберігаються у учня не менш ніж 6 місяців:

- нездатність зосередитися на деталях, помилки на неуважність;

- нездатність зосередитися на деталях, прислуховуватися до звернутого мовлення;

- нездатність виконати завдання до кінця;

- негативне відношення до завдань, що потребують розумового навантаження;

- відвертість на сторонні подразники;

- забудькуватість;

- не вміння сидіти спокійно;

- метушливість, не вміння грати в тихі ігри, відпочивати;

- викрикує відповідь не вислухавши питання;

- брудне виконання завдань;

- «втручання» в розмови дорослих, роботу інших дітей;

- нездатність чекати своєї черги в іграх, заняттях;

- не вміє співпрацювати з підлітками;

- низький рівень організованості та дисципліни;

- конфліктність, агресивність, образливість;

- відмова від групової діяльності.
Порушення читання, письма, лічби


Алексія

Цілковита нездібність або втрата здібності процесом читання


Дислексія

Часткове порушення процесу читання, яке виявляється в повторних помилках стійкого характеру


Аграфія

Порушення психофізіологічних процесів, які призводять до цілковитої нездібності оволодіння процесом письма або втрати цих навичок (пов’язано з органічними ураженнями мозку )


Дисграфія

Часткове порушення процесу письма, при якому спостерігаються стійкі і повторні помилки, перкручення та заміна букв, звуко – складової структури слова, порушення написання слів разом в реченні


Акалькулія

Неможливість відтворювати лічбу, виконувати арифметичні дії


Дискалькулія

Часткове порушення здібності виконувати арифметичні дії


У середній та старшій школі на перший план виступають причини, що пов’язаі із труднощами у вольовій регуляції поведінки, не сформованістю мотивації навчання, інертністю нервових процесів, прогалинами у знаннях учнів, проблемами адаптації до нових умов навчання тощо.


Удосконалення підходів до навчання учнів, які мають труднощі у навчанні, через систему заходів психолого – педагогічної підтримки та розвитку особистості
За довгий час педагогічна наука та практика надбала значний арсенал методів та прийомів, в тому числі й прийомів корекції. На перший план з учнями, які мають проблеми у навчанні виступають навчально – виховний та розвивальний педагогічний вплив. Метою роботи з даною категорією учнів є не тільки подолання прогалин у знаннях учнів, але водночас розвиток пізнавальної самостійності, стимулювання інтересів учнів, нейтралізація негативних обставин.

Повертаючись до класифікації типів невстигаючих учнів, пропоную при організації навчально – виховного процесу враховувати наступні характеристики учнів та стратегію психолого – педагогічної корегувальної діяльності.



Характеристика типів учнів, які мають проблеми у навчанні


Характеристика типів учнів

Рекомендації вчителям щодо корегувальної діяльності

Труднощі при засвоєнні навчального матеріалу

1. Повільний темп розумових операцій. Діти повільно залучаються до роботи, не встигають виконувати завдання в класі, не одразу розуміють пояснення вчителя, повільно пишуть та читають.

Причина : своєрідність типу нервової системи (інертність нервових процесів)



Таких учнів не можна квапити, підганяти на уроці, примушувати працювати за часом, адже будь – який поспіх і умови обмеження часу тільки загальмують роботу і спричинять негативні емоції. Краще повторити дитині те, що вона не встигла почути; намагатися говорити у повільному темпі; повідомляти на початку уроку план роботи і пропонувати завдання розраховані на нижчий темп виконання, надаючи час на підготовку до відповіді; не ставити дитину в ситуацію необхідності швидкого переключення з одного виду діяльності на інший

2. Учні мають проблеми у навчанні з усіх предметів через труднощі в запам’ятовуванні, узагальненні навчального матеріалу, оперуванні поняттями, недостатністю сформованості загально навчальних та спеціальних умінь та навичок .

Причина : педагогічна занедбаність, недоліки виховання (а не низький інтелектуальний потенціал)



Необхідні додаткові заняття з розвитку мовлення, пам’яті, уваги, мислення, загально навчальних навичок.

Необхідно використовувати в навчально – виховному процесі завдання заниженого рівня труднощів. Варто створювати ситуації успіху, схвалювати прагнення дитини досягати успіху, відзначати навіть невеликий успіх. Дуже важливо переконати батьків займатися розвитком дитини, рекомендувати розвивальні вправи та завдання. Цілеспрямована розвивальна робота дає змогу подолати педагогічну занедбаність



3. Невисокий інтелектуальний потенціал (навчання дається важко, учні не засвоюють програмний матеріал, не розуміють і погано запам’ятовують пояснення вчителя).

Причина : астенія, затримка психічного розвитку, органічних порушень центральної нервової системи



Вимоги до таких учнів необхідно знизити . Для запобігання втрати мотивації навчання і відхилень у поведінці варто пропонувати посильні індивідуальні завдання, відзначати успіхи учнів. В окремих випадках необхідно направити учнів на медико – педагогічну комісію, консультацію до психолога, дитячого психоневролога

4. Труднощі тільки в письмі та читанні (Поганий почерк, постійні пропуски літер, недописування закінчень слів, заміна одних складів на інші, співзвучні їм )

Причина: недорозвинення мовлення



Насамперед потрібна допомога логопеда. Труднощі не пов’язані з лінощами та непосидючістю дитини, тому постійні зауваження та заклики до старанності не ефективні. Не слід акцентувати увагу на не успіхах, краще зосередити увагу на тому, що учню вдалося виконати

5. Труднощі в навчанні пов’язані із емоційними порушеннями Підвищена тривожність, замкненість, боязкість, нерішучість, сором’язливість, розлади нервової системи.

Учню необхідна підтримка, підбадьорення в ситуаціях, що викликають сильну тривогу та хвилювання учня (відповіді біля дошки, контрольних роботах, диктантах ) Таким учням краще не відповідати перед усім класом, а краще запропонувати індивідуальні завдання

Проблеми в поведінці

6. Гіперактивність, підвищена схильність до відволікань, труднощі в концентрації уваги, імпульсивність.

Причина: емоційні порушення як наслідок неправильного стилю виховання, органічні порушення центральної нервової системи



Такі учні не в змозі тривалий час бути зосередженим, уважним, посидючим.

Головне в роботі з такими учнями – терпіння та наполегливість. В учнів необхідно розвивати вміння доводити справу до кінця, діяти цілеспрямовано, планомірно, здійснювати покроковий контроль за виконанням окремих завдань. Рекомендувати батькам зайняти дитину спортом, відвідуванням гуртків. У важких випадках рекомендовано консультацію у психо – невролога.



7. Труднощі в контактах, взаємовідносинах з учнями, відсутність друзів у класі.

Необхідно звернути увагу однокласників на успіхи цих дітей, створити умови, щоб учні мали змогу виявити себе з кращого боку

8. Агресивність, запальність, дратливість

У спілкуванні з цими учнями потрібно виявляти максимальну стриманість та терпимість. Необхідно дати можливість дитині зрозуміти, що дорослий їхній союзник у вирішення проблем. Необхідно спрямувати активність таких дітей у конструктивне русло, тактовно й послідовно навчати учнів самоконтролю та стриманості

Емоційні розлади

9. Підвищена тривожність, плаксивість, вразливість, схильність хвилюватися та переживати з будь - якого приводу (ризик розвитку невротичних розладів)

Такі учнів є достатньо хорошими учнями, але шкільні успіхи набувають для таких учнів надто великого значення, невдачі у навчанні спричиняють у дитини емоційний розлад. Вчителю не слід акцентувати увагу на оцінках, перед контрольними роботами треба знімати тривожність, заохочувати, схвалювати, і відзначати переваги

10. Боязкість, нерішучість, нелюдимість

Учителеві варто залучати таких учнів до позакласної роботи, впроваджувати групові, кооперативні форми роботи на уроці з метою створення на уроці ситуацій спілкування учнів. Підвищувати самооцінку учнів через створення ситуацій успіху.


Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал