Воробйова Діна Сергіївна учениця 11-а класуМиколаївського юридичного ліцею Культурно-просвітницька діяльність М. С. Грушевського



Скачати 62.38 Kb.
Дата конвертації10.03.2017
Розмір62.38 Kb.
Воробйова Діна Сергіївна

учениця 11-А класуМиколаївського юридичного ліцею


Культурно-просвітницька діяльність М.С. Грушевського

Михайло Сергійович Грушевський (1866-1934) – легендарна постать , що залишила свій палаючий слід навіки в історії української культури , політики. Талановита людина талановита у всьому. Саме ці слова чітко описують вищезгадану постать. Він був видатним ученим і публіцистом , громадським діячем , першим президентом України і культурним-просвітником. Пропоную розглянути саме останній аспект.

Нам добре відомо ,що Галичина в кінці ХІХ століття стала осередком національної культури для України. «Переїхавши до Львова у 1894 р., М.Грушевський прагнув перетворити Галичину на "всеукраїнський центр, у котрім розвивається національна робота спільними силами всіх частин України- Руси" та звідки плоди просвітньої праці поширювалися б на всі українські землі ». [ 1 , с. 85]

У Галичині Михайло Сергійович очолював просвітницьку діяльність . Він був нероздільно пов’язаний із Науковим товариством імені Тараса Шевченка “НТШ” , що було однією з провідних інституцій до початку Першої Світової війни . “НТШ, - наголошував довголітній голова товариства О. Романів , - це титанічна праця в галузі історії України , літературознавства, етнографії , фольклору, археографії, бібліографії й багатьох інших дисциплін , сплавлена у сотні друкованих томів – славетні “Записки НТШ” , збірники різних секцій , хроніки , десятки книг , серед яких яких унікальні монографії, джерельні матеріали, що стали золотим фондом української історичної пам’яті та української культури" [2, с. 24-25] . Грушевський намагався впроваджувати ідеї українського демократичного просвітництва і відроджував розвиток науки і культури як головної умови національного визволення. Саме тому митець розпочав працювати з бібліотеками та музеями : щоб розповсюджувати здобутки літератури і культури.

Педагог почав розбудову мережі українських бібліотек у Галичині, а згодом і на Наддніпрянщині. Значну увагу вчений присвячував також музейницькій справі. Він був ініціатором створення музею НТШ та його музейній справі . Уже в 1900 р. М. Грушевський у своєму річному звіті про діяльність НТШ згадав про музей Товариства. "З помічних наукових інституцій, – говорив він, – поруч бібліотеки могли ми нарешті приступити до сповнення нашої іншої довголітної дезідерати1 – музею. Останнє розширення Товариства дало можливість відповідно умістити від кількох літ збирану колекцію портретів найвидатніших діячів і приступити до організації інших колекцій " [3, с. 176].

Грушевський очолив видавничу справу на Галичині, став редактором "Українсько-руськоі видавничої спілки". Література друкувалась і видавалась тільки українською мовою , і не тільки художня , а й підручники з соціології , політології , біології , історії культури та інші . "Потреба якоїсь інституції чи товариства, що зайнялося б видаванням книжок для народа і інтелігенції і їх розпродажою по провінції, відчувається від давна дуже живо, – наголошував у Відозві до громадянства М.Грушевський, – поява такого товариства було би прегарною і важною пам’яткою століття нашої нової літератури" [4, с. 198].

У 1898 р. нарешті з'явився перший том "Історії України - Русі" М. грушевського, а пізніше - другий і третій. У першому томі "Історії України-Русі" Грушевський пише, що його завдання — дати "образ історичного розвою життя українського народу або тих етнографічно-політичних груп, з яких формується те, що ми мислимо тепер під назвою українського народу" і зауважує, що для підкреслення тяглості й безперервності українського національного життя та для наголошення зв'язків нового життя з його старими традиціями він уживає назву "Україна-Русь". Це відповідало його новій історичній схемі, в якій для окреслення ранньої і середньовічної історії вживається визначення ''українська держава", "українські племена" тощо[ 5, с.119 -120].

1Дезідерати (лат. desiderata — бажане) (застаріле), 1) побажання, вимоги.

2) Предмети, книги, необхідні для поповнення якої-небудь колекції (музею, бібліотеки і т.п.).

Важливо згадати, що Грушевський у реконструкції історичного процесу вживає історіографічну тріаду: дві доби українського життя — княжу і козацьку — він називає тезою й антитезою, що "доходить до синтезу століття українського відродження". Як бачимо, історик ужив гегелівську філософічну термінологію з її тезою, антитезою і синтезою для повнішого охоплення і реконструкції українського історичного процесу.

Головні історіографічні концепції М. Грушевського в "Історії України-Русі" й інших дослідженнях можна узагальнити в таких тезах:

1) Безперервність і нерозривність українського історичного процесу від ранньої доби до нового періоду історії України, який охоплював державні та недержавні періоди;

2) В періодизації історії України треба узгіднити ранній, середньовічний, литовсько-польський, козацько-гетьманський етапи історичного розвитку українського народу і його державності, що завершується національним відродженням XIX ст. і новою українською державою УНР в XX ст.;

3) Антів слід уважати предками українського народу;

4) Гіпотези російських та інших істориків про "общерусский" народ, який включав росіян, українців і білорусів, треба відкинути. Вони не витримують наукової критики і ведуть до фальсифікації історії Східної Європи. Це саме можна віднести до "давньоруської народності", яку пропагували радянські історики і яка продовжувала концепцію "общерусского" народу;

5) В історичних дослідженнях центр ваги повинен бути перенесений з історії держави на історію народу, суспільства.

Державний чинник у розвитку народу важливий, але крім нього , треба розглядати також культурний, економічний, які в деякі періоди мають менше або більше значення від політичного. Це, звичайно, в'яжеться з державними і недержавними періодами української історії;

6) В об'єктивній реконструкції історії Східної Європи треба досліджувати окремо національні історії українців, білорусів і росіян[6, c. 16].

Але царський уряд не дозволив розповсюджувати томи “ Історії України - Русі” ні на Слобідській, ні на Наддніпрянській Україні. Загадковими залишилися досягнення української історичної науки і для Європи.
Модель-схема історії України М.Грушевського стала загальною схемою наукової історіографії, а його монументальний твірпостає, як писав Джеймс Вестфол Томсон, монументом історичної ерудиції", що дав тривку основу українській історіографії і випровадив її на світовий науковий форум. До сьогодні це праця вважається найвидатнішим історичним твором української наукової історіографії і наукового українознавства.

Історична спадщина Грушевського, його науково-організаційна і політично-державна діяльність охоплювала усі головні ділянки культури і суспільно-політичного життя нової України. Грушевський стояв у центрі українського історичного процесу і як один із найвидатніших істориків і державних діячів заслуговує на об'єктивну оцінку. Ми повинні зрозуміти його роль у культурному, науковому і політичному відродженні України[7, c. 39].


Для мене Грушевський
Для мене Грушевський – громадський діяч,

Першим президентом став відкривач .

“Про старі часи в Україні” писав,

Він книг багатенько за життя видавав,

“Історії України – Руси ” набігло три томи.

Ювілеї відомих українців для нас проводив,

На честь Хмельницького й Шевченка свято зробив,

Але не сиділось розумнику вдома:

Відвідав, Женеву , Відень , Берлін

Де “Вільний Український Університет ” створював він.

Традиції , мову , культуру діяч поважав,

Книжки українською для всіх друкував,

Музеї та бібліотеки збагатив:

Колекції чудові там він розмістив.

Людина всебічно розвинена хоч куди,

Про нього пам’ятати будемо завжди !

Автор – Воробйова Діна

Література :

1.Грушевський М. На порозі століття: Присвячено перемишльській укр.- руській громаді. Публ. відчит, читаний в Перемишлі 2[15] січ. 1901 р. // Літературно-науковий вісник. - Львів, 1901. - Т. XIII. - С 77-87.

http://www.horyzont.narod.ru/historia_3.htm

2. Романів О. Наукове товариство ім. Т. Шевченка й українське національне відродження // Збірник наукових праць і матеріалів першої наукової сесії НТШ, березень 1990. – Львів, 1992. – С. 18-27.

3.Діяльність Наук. Тов. ім. Шевченка за 1900 рік // Літературно-науковий Вістник. – 1901. – Т. 14. –С. 171-180.

4. Відозва українсько-руської Видавничої Спілки // Літературно-науковий

вісник. – 1900. – Т. 12. – Кн. 12. – С. 198-199.

5. Гоцуляк В.В. Гортаючи сторінки… Думки про “Історію України-Руси” М.Грушевського і українську історіографію 80-х рр. ХІХ – початку ХХ ст. – Черкаси, Сіяч, 1996. – 256 с.

6. Тельвак В. Методологічні основи історичних поглядів М.С.Грушевського (кінець ХІХ - початок ХХ століття) //Київська старовина. - 2002. - № 2. - C. 3-

7. Цибенко І. "Історія України-Руси" М.Грушевського як зразок бібліографічної культури //Вісник Книжкової палати. - 2003. - № 1. - С.37-39














Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал