Використання прийомів ізотерапії для корекції психо-емоційної сторони розумово відсталих школярів вступ



Скачати 179.19 Kb.
Дата конвертації09.05.2017
Розмір179.19 Kb.


ВИКОРИСТАННЯ ПРИЙОМІВ ІЗОТЕРАПІЇ ДЛЯ КОРЕКЦІЇ ПСИХО-ЕМОЦІЙНОЇ СТОРОНИ РОЗУМОВО ВІДСТАЛИХ ШКОЛЯРІВ


ВСТУП
І. Олігофренопедагогіка має справу з педагогічним процесом, що здійснюється в умовах, коли в ньому беруть участь діти з порушенням розумового розвитку. Олігофренопедагогіка під час розробки питань виховання і вчення спирається на положення і висновки суміжних наук, що вивчають патологоанатомічні, патофізіологічні та патопсихологічні зміни, обумовлені недорозвиненням мозку: нормальної і патологічної анатомії і фізіології (в першу чергу вчення про вищу нервову діяльність), невропатології, психіатрії, дитячої психоневрології, клініки розумової відсталості, генетики, спеціальної психології і ін.. Це дає їй можливість знаходити такі методи і засоби, за допомогою яких можна найефективніше здійснювати виховання, вчення і підготовку до життя і праці розумово відсталих школярів. Складність вчення розумово відсталих учнів початкових класів, психіки дитини - дебіла, що в цілому виявляються у всіляких порушеннях пізнавальної діяльності, в грубих відхиленнях в плані емоцій і волі, найбільш проявляється на початку вчення. Діти - олігофрени вельми різні за структурою дефекту, за особовими проявами, за звичками і схильностями. Проте деякі особливості учнів є типовими. У всіх розумово відсталих дітей спостерігається порушення нормального розвитку психічних, особливо вищих пізнавальних процесів: активного сприйняття довільної уваги і пам'яті, словесно-логічного мислення, узагальнювальної і регулюючої мови. Для цих дітей вельми характерні порушення просторового сприйняття і всілякі дефекти моторної сфери.

Різні боки психічної діяльності розумово відсталих дітей виявляються такими, що постраждали не в рівній мірі. Поряд із яскраво вираженими недоліками учні допоміжної школи володіють і деякими позитивними можливостями, на яких грунтується їх хоча і аномальний, але справжній розвиток.

Радянськими дефектологами і психологами (Л.С.Виготським, Л.В.Занковим, Г.Е.Сухарєвим, Г.М.Дульнєвим, Т.А.Власовою та ін.) встановлено, що дефектний стан психіки при розумовій відсталості є вельми складною структурою. Спеціальним об'єктом уваги олігофренопедагогіки є, власне, не сам дефект, тобто патологія центральної нервової системи, а обумовлений нею психічний стан.

Дефект і умови, в яких проходило дитинство учнів допоміжної школи, істотно відбилося на стійких особливостях, що характеризують їх у цілому як осіб, що формуються. Це, зокрема – інтереси і здібності, емоції, темперамент, характер, воля.

І. Розглянемо деякі з цих особливостей:

1. Відчуття і переживання у дітей поверхневі і нестійки, діапазон їх вузький. У дітей швидко змінюється один настрій іншим. Відчуття дітей слабко регулюються інтелектом, що затримує формування вищих моральних, естетичних і стенічних відчуттів: наприклад, відчуття прекрасного, задоволення досягнутим і т.п.. Бувають хворобливі прояви відчуттів. Спостерігаються прояви дисфорії, епізодичні розлади настрою, тобто діти стають сумними, плаксивими, негативно реагують на зауваження, легко вступають в конфлікт. Зустрічаються явища ейфорії: дитина без якого-небудь приводу радіє, сміється, відчуває себе щасливим, не реагує на реальні неприємності. До хворобливих проявів належить і відчуття апатії. Дитина проявляє байдужість до всього: до своїх обов'язків, втрачає інтерес до ігор, розваг та ін..

2. Глибоку різноманітність мають і сукупності психічних особливостей, пов'язаних з емоційним збудженням, тобто з силою і глибиною виникнення відчуттів, які називаються темпераментом. Вплив на темперамент дітей мають порушення загальної нейродинаміки основних кіркових процесів гальмування і збудження, їх сила і рухливість.

За цими ознаками виділяють дітей: а) легко збудливих; б) загальмованих; в) урівноважених. Своєрідно відбувається у учнів і формування стійких психічних особливостей, які визначають його дії, вчинки, поведінку в цілому.

Особливості особи розумово відсталої дитини не слід розглядати як незмінні. Із віком і в результаті біологічних і соціальних умов життя повільно, нерівномірно відбувається зміна і властивостей нервової системи. Б.М.Теплов писав: «Практичне завдання психології полягає не в знаходженні найкращих способів зміни властивостей нервової системи», а в знаходженні найкращих для кожного типу нервової системи шляхів і методів виховання і вчення дітей».

ІІ. Малювання як засіб корекції психологічних недоліків розвитку.


Одним із напрямків в роботі з корекції психофізичних недоліків є образотворча діяльність, уроки праці, ліплення, музика. Відомий німецький педагог І.Дістервел казав, що той, хто малює, отримує протягом однієї години більше, ніж той, хто дев'ять годин лише дивиться. На велику користь малювання свого часу вказували Я.А.Коленський, Д.Локк, І.Пестолоцци, Ж.-Ж.Руссо, К.Д.Ушинський та інші.

Академік В.М Бехтеров писав про те, що дитячий малюнок є об'єктивним свідком проявів і розвитку дитячої психіки.

Розумово відсталі школярі виділяють образотворчу діяльність і віддають їй перевагу як найцікавішій. Особливо улюбленим є малювання. Завдяки своїй доступності, наочності та конкретності вираження воно наближається до гри.

Згідно погляду Л,С,Виготського, С.Л.Рубинштейна, А.Н.Леонт'єва та інших відомих психологів, психіка людини найбільш активно змінюється та перетворюється в процесі діяльності. Малювання як форма діяльності вміщує в собі багато компонентів психічних процесів і в зв’язку з цим його слід вважати важливим фактором формування особистості.

Наочне, почуттєве знайомство з предметами та їх властивостями складають область сенсорного виховання. Багато сенсорних недоліків, які властиві розумово відсталим школярам, долаються лише в ході такого вчення, де сенсорні вправи включаються в складні види діяльності. Таким позитивним ефектом володіє малювання.

Все, що слід передати в малюнку, повинно бути правильно сприйняте та усвідомлене. На шляху до розвитку маємо вагомі перешкоди. У багатьох учнів молодших класів спостерігаються значні порушення координації рухів, недорозвиток м’язів пальців та кисті руки. У процесі занять малюванням вказані недоліки згладжуються. Цьому сприяють спеціальні вправи. Ці вправи в значній мірі розвивають окомір дитини, привчають руку до свідомих і точних рухів, додають їй гнучкість та твердості.

Діти-олігофрени мають загальну симптоматологію. У той же час різним групам дітей і окремо кожному властиві специфічні риси. Одні – спокійно, легко підкорюються вимогам учителя. Їх недоліки виразно проявляються лише в тих випадках, що зв’язані з інтелектуальною стороною діяльності.

Під впливом занять малюванням відбуваються істотні зміни в поведінці учнів. Вони стають більш стриманими, згуртованими, уважними, акуратними. Їх діяльність набуває усвідомлений, вмотивований і цілеспрямований характер. До певної міри у дітей розвивається самостійність і наполегливість у досягненні мети. Отже, малювання як організаційний засіб належним чином впливає і на емоційно-вольову сферу учнів.

Отримувати позитивні результати в розвитку і вихованні різних боків особистості розумово відсталих школярів у процесі образотворчої діяльності, можна лише при дотриманні відповідних психолого-педагогічних умов. Однією з таких умов є використання раціональної методики та адекватних корекційних прийомів.

ІІІ. Арт-терапія в корекційній роботі з розумово відсталими дітьми.


На сучасному етапі розвитку спеціальної корекційної освіти в Україні нагальним є питання всебічного гармонійного розвитку дітей з особливими потребами, що забезпечить їх подальшу успішну соціалізацію. Застосування методів у арттерапії як допоміжного засобу корекції особливо актуального для науки і практики корекційної освіти, що значною мірою зорієнтована на дослідження та корекцію психічного розвитку таких дітей в педагогічному процесі.

Тривалий час арттерапія як напрям психокорекції застосовувалась виключно у психотерапевтичній практиці. У наш час значно виріс інтерес до механізмів впливу мистецтва на дитину з особливими потребами у процесі корекційного навчання. Вона використовується в соціальній сфері, центрах реабілітації та спеціальних освітніх закладах, оскільки, «…незважаючи на тісний зв'язок з лікувальною практикою, арттерапія в багатьох випадках має переважно психопрофілактичну, розвивальну та соціалізуючу спрямованість» (А.Копитін, 2007).

Сучасна вітчизняна спеціальна психологія та педагогіка значною мірою орієнтована на використання в корекційному виховному процесі різноманітних видів мистецтва як важливого засобу виховання гармонійної особистості, культурного розвитку, а також психічного здоров’я дитини з особливими освітніми потребами. Саме тому у практиці спеціальної освіти використовується термін «арттерапія».

Арт-терапія – це синтез кількох галузей наукового знання (мистецтва, психології та медицини), а в терапевтичній і корекційній практиці як сукупність методик, що побудовані на застосуванні різноманітних видів мистецтва у своєрідній символічній формі та сприяють стимулюванню креативу дитини, корекції психосоматичних психоемоційних порушень і відхилень в особистісному розвитку.

Важливу роль мистецтва та навчанні дітей з особливими освітніми потребами відзначали представники зарубіжної спеціальної педагогіки (Є.Сеген, Ж.Демор, О.Декролі), а також російські та вітчизнянії психологи і лікарі (Л.Виготський, А.Грабаров, В.Кащенко та інші).

Л.Виготський наголошував на особливій ролі художньої діяльності як у розвитку психічних функцій, та в активізації творчих проявів дітей із особливими потребами в різноманітних видах мистецтва. У праці «Психологія мистецтва» Л.Виготський розкриває механізм «катарсису» (очищеної дії мистецтва): «Перетворення негативних почуттів у мистецтві полягає у переході їх у свою протилежність, тобто в позитивну емоцію, яку несе в собі мистецтво».

Отже, мистецтво є важливим фактором духовного розвитку особистості, здійснює значний психотерапевтичний вплив на емоційну сферу дитини виконуючи при цьому комунікативну функцію.

Участь дитини із вадами психофізичного розвитку в художній діяльності з однолітками та дорослими розширює її соціальний досвід, вчить адекватній взаємодії та спілкуванню у спільній діяльності, забезпечує корекцію порушень комунікативної сфери.

Для посилення ефективності корекційно-виховної роботи доцільно запроваджувати такі напрями арттерапії. Музикотерапією, казко терапією та терапію образотворчим мистецтвом (образо- терапією).

Напрями арттерапії умовно поділяються на 3 види: пасивні (рецептивні), активні та інтегративні.

Пасивні передбачають відносини залучення дитини до арттерапевтичних проявів, активні спонукають до безпосередньої діяльності дитини; інтегративні – це симбіоз різних арттерапевтичних впливів.

Необхідною умовою є відмежування арттерапії від традиційних занять із малювання, ліплення, аплікації чи музики, оскільки в контексті арттерапії мистецьку діяльність можна назвати спонтанною, що вільно є творчою експресією, почуття, емоціями.

Далі розглянемо застосування методів арттерапії в корекційній роботі з дітьми, які мають психофізичні порушення.
Образотерапія.
Пасивні споглядання худ. творів + психокорекція
Активні малювання, ліплення, + всебічний

аплікація, робота з піском, гармонійний розвиток особистості


Інтегративні створення худ. образів до

відповідної музики;

малювання персонажів

казок, виготовлення ляльок

Для малювання варто застосовувати різні матеріали (фарби, олівці, фломастери, крейду). Так, малювання олівцями сприяє подоланню імпульсивності й зниженню агресивності; малювання фарбами на великих аркушах паперу не лише пензликом, а й пальцями, долонями – зниженню тривожності, оптимізації самооцінки.

Тематика малюнків має бути різноманітною, наприклад: «Малюємо емоцію», «Автопортрет», «Портрет мого друга», «Моя улюблена іграшка».

Важливим моментом, що підвищує корекційний ефект арт-терапії, є подальшій аналіз і обговорення малюнків, придумування історій за малюнками. Це сприяє розвитку самопізнання, емоційної децентрації, емпатії, усвідомленню власних емоційних станів, забезпечує групову підтримку.

Розвиток зв’язного мовлення – важлива складова в корекційному процесі на заняттях ізотерапії.

Відомо, що окрім первинного розумового порушення у дітей-олігофренів,спостерігаються складні вторинні (мовленнєві) і третинні (психологічні,особистісні) порушення. Якщо корекційна педагогіка дає змогу частково подолати чи компенсувати більшість первинних порушень, найважче в процесі корекційного навчання виправити вторинні і третинні відхилення. Оскільки арттерапія є, насамперед, психокорекційною технологією, можна передбачити, що її застосування дасть позитивний ефект у корекції як первинних, так і вторинних нашарувань.

Наш досвід роботи з учнями з особливими потребами підказав, що діти краще сприймають матеріал, якщо він обговорюється. Ми поставили собі завдання – не тільки формувати дитину, як творчу особистість, а й вчити дітей висловлювати свої думки, спілкуватися з оточуючими, переживати хворобливі(критичні) моменти не так гостро.

На початку занять у процесі гри діти вчаться вільно спілкуватися, правильно добирати потрібну лексику, залежно від ситуації, будувати зв’язні висловлення. Все це є особливо важливим для розв’язання складних і делікатних питань, також вагомим засобом зближення дітей.
Пропонуємо зміст деяких ігор:

Гра «Хто покликав?»

Мета: зближення дітей,розвиток уваги.

Діти стоять у колі. Один із учасників розташовується в центрі й заплющує очі, учитель підходить до когось із дітей і торкається до нього. Той голосно називає ім’я дитини-ведучого. Учитель: «Хто покликав тебе?»

Гра триває,доки всі діти не побувають у ролі ведучого.



Гра «Клубочок»

Мета: розвиток навичок спілкування.

Діти сідають у коло. Учитель тримає клубочок, нитка обвита навколо пальця, він запитує дитину («Що ти любиш?), «Яка твоя улюблена казка?», «Чого ти боїшся?» і т. д.), кидає їй клубок, дитина ловить, обмотує нитку навколо пальця, відповідає на запитання, а потім ставить своє запитання наступному учасникові. Наприкінці гри клубочок повертається до учителя. Усі бачать нитки, які зв’язують учасників гри в одно ціле.

Примітка. Якщо учитель допомагає відповісти дитині, він забирає клубочок назад, підказує і знову кидає їй. У результаті можна виявити дітей, які мають труднощі у спілкуванні, - у вчителя з ними будуть подвійні, потрійні зв’язки.



IV. Розроблено план психо-корекційної роботи з дітьми, які мають проблеми емоційного характеру в поведінці та спілкуванні:

• підвищену тривожність;

• агресивність;

• замкненість;

• сором’язливість;

• знижену самооцінку.


Мета розвивальної роботи – покращити і збагатити вже наявні знання, вміння та навички, формування навичок позитивної поведінки у дітей.
Мета корекеційної роботи – зробити так, щоб діти позбулися відхилень у емоційному розвитку.
Завдання психо-корекційної роботи:

• навчати дітей основ комунікації та конструктивних форм поведінки;

• розвивати здібності адекватного сприйняття себе та оточуючих;

• усувати надмірне напруження, тривожність та бар’єри для продуктивних, конструктивних дій дітей;

• регулювати соціальні взаємини дітей.
Заняття згруповані в три блоки:

І. Пропедевтичний блок.

ІІ. Корекційні заняття.

ІІІ. Заняття на закріплення результату.


Структура занять.

Заняття проводяться з групою дітей не більше 4-ох осіб 1 раз на тиждень. Тривалість занять 20-30 хвилин.



Вчитель вибирає завдання та матеріали для роботи згідно вікової категорії дитини.

І блок: Пропедевтичний.
Теми занять: «Портрет», «Дружба починається з посмішки», «Різний настрій»
Мета: Забезпечити створення доброї безпечної атмосфери, де кожний відчуває взаєморозуміння, підтримку, бажання допомогти у вирішенні проблем.
Структура заняття:

  1. Привітання: «Доброго дня», «Ласкаве ім’я», «Хто покликав?», «Клубочок», «Сонячний зайчик».

  2. Ігри: «Різний настрій», «Комплементи», «Чотири стихії», «Руки».

  3. Вправи з арт-терапії: «Намалюй свій настрій», «Намалюй свого друга», «Намалюй себе з другом», «Скарб», «Веселка».



ІІ блок: Корекційні заняття.
Теми занять: «Добре – погано», «Чарівний світ», «Моя сім'я», «Погода і природа», «Улюблена казочка».
Мета: Корекція негативних особистісних рис і навичок дітей соціально бажаними формами спілкування, розвиток емпатії, вміння співчувати, розуміти стан один одного.


Структура заняття:

  1. Привітання: «Спілкуємось без слів», «Сороконіжка», «Попроси іграшку», «Чарівний м’ячик», «Доторкнись».

  2. Ігри: «Ображалка», «Сліпий і поводир», «Лимон», «Сміливий заєць», «Тренуємо емоції», «Дзеркало», «Який я?», «Знайди друга», «Ввічливі слова».

  3. Завдання з арт-терапії: «Мої рідні», «Мандали», «Малювання по- мокрому», «Мій настрій», «Все, що чуємо – намалюємо», Колективні малюнки: «Чарівна країна», «Скарб», «Ліплення з солоного тіста», «Поробки із зжатого паперу», конструювання, виготовлення аплікацій.


ІІІ блок: Заняття на закріплення результату.
Мета: Закріплення здобутих навичок та форм спілкування, сприяння порозумінню між учасниками, рефлексії та контролю за своєю поведінкою.
Привітання: «Долоня в долоню», «Добра тварина»,»Клубочок», «Кухарята», «Квітка», «Комплементи», «Поділися добротою».
Ігри: «Політ пташки», «Доторкнись до …», «Різний настрій», «Холодно – жарко», «Що змінилось?», «Хто тебе покликав?», «(Так), (ні) - не кажи», «Інопланетянин», «Клоун».
Арт-терапія: «Маска», «Радість», «Ковпачок клоуна», «Автопортрет», «Феєрверк», колективна робота «Карта зоряного неба», «Нова планета».

(Додаток 1)
Образотворча діяльність як практичний засіб оздоровлення психологічного клімату в класі.


  1. Арт-процес – це творчий процес створення нових позитивних якостей та зміни відношення до тих, що є. Звільнюється психологічна енергія, яка зазвичай витрачається дитиною на неефективну напругу. Дитина почуває себе спокійно, розслабляється.

dsc00775.jpg

  1. Демонстративність, негативізм, агресія (Форми психологічного захисту) звільнюють місце ініціативності, творчості.


dsc00745.jpg


  1. У ході арт-сесії кожній дитині важко у повній мірі насититися процесом малювання.


dsc00759.jpg

dsc00761.jpg


  1. Група – це щось цілісне і є сильним засобом психологічного впливу на учасників.


dsc00791.jpg
dsc00783.jpg


  1. Як можна менше розмов, заняття будуються на діях. Умови повинні «провокувати» успішність дитини. Переживання почуття особистого успіху є одним із ведучих механізмів корекції.


dsc00781.jpg

  1. Образотворчі техніки дають дитині можливість говорити без слів: дуже точно описувати свій стан, відношення, бажання, думку, згадувати випадки з життя, писати твори.


11.jpg


  1. З часом у дитини розширюється уява про свої здібності, збільшується арсенал використаних засобів для реалізації ідей.


dsc00741.jpg

  1. Дозволяє дитині бути природно-енергійним, направляє при цьому енергію в конструктивне русло, допомагає перетворити рухливу активність в активну творчість.


dsc00860.jpg


  1. Якщо деструктивні дії дитини привели до створення незвичайного колажу, малюнку, рельєфу, сюжету, і це підкреслюється їм самим, або вчителем, дитина запам’ятовує саме зримий результат.


dsc00856.jpg

  1. Руйнування, що мають місце, набувають іншого, творчого звучання. Дозволяючи дитині бути самим собою, дорослий дає зрозуміти йому та оточуючим що він є людина, яка заслуговує поваги, визнання.


dsc00738.jpg


  1. Важливим моментом, що підвищує корекційний ефект арт-терапії, є подальшій аналіз і обговорення малюнків, придумування історій за малюнками. Це сприяє розвитку самопізнання, емоційної децентрації, емпатії, усвідомленню власних емоційних станів, забезпечує групову підтримку.


dsc00862.jpg

Висновок:
Психологічна корекція засобами мистецтва використовується з метою відтворення емоцій, зниження тривожності, агресивності, імпульсивності учнів, подолання страхів, підвищення самооцінки.

Література

  1. Воронкова В.В. Воспитание и обучение детей во вспомогательной школе. –М., 1994.

  2. Выготский Л.С. Проблемы умственной отсталости. – В кн.: Избранные психологические исследования. – М., 1956, с. 453-480

  3. Выготский Л.С. Проблемы дефектологи. – М.: Просвещение,1995 – 527с.

  4. Грабаров А.Н. Очерки по олигофренопедагогике. – М., 1961

  5. Ерёменко И.Г. олигофренопедагогика – Киев,1985

  6. Рубинштейн С.Я. психология умственно от сталого школьника, М., 1979.

  7. Кравець Н.П. розвиток мовлення уроків розвитку зв’язного мовлення. – Київ А.С.К. 1999

  8. Дівакова І.Л. Орієнтовні розробки уроків розвитку зв’язного мовлення. - Тернопіль 2005.

  9. Шандрівська Г.Я. Україна. Навколишній світ. – Тернопіль 2005.

  10. Програми для 1 – 4 класів загальноосвітніх навчальних закладів для розумово відсталих дітей. – Київ 2006

  11. Павленко Л.П. Сучасний урок у початковій школі. Уроки з розвитку зв’язного мовлення. – Харків 2005.

  12. Скоблікова О.В. Розвиток комунікативного мовлення першокласників.- Харків 2011

  13. Покотиленко Л.Ф. Уроки в природі 1 – 4 класи. – Харків 2011.

  14. Выготская Г.Л. О соотношении слова и действия у умственно отсалых школьников. – «Специальная школа». 1959.

  15. Петрова В.Г. Практическая и умственная деятельность детей – олигофренов., - М. «Просвещение» 1968

  16. Шиф Ж.И. Особенности познавательной деятельности учащихся вспомогательной школы. – М., 1965.

  17. Быкова П.В. Роль речи в запоминании зображений предметов нормальними и умственно отсталыми школьниками. – Сб. «Специальная школа», вып. 4, М., «Просвещение» 1968.

  18. Ерёменко И.Г. Олигофренопедлагогика. – Киев 1985.

  19. Рубинштейн С.Я. Психология умственно от сталого школьника – М., 1979.

  20. Бурко А.А.,Бурко М.Е. Краткосрочная терапія творческим рисунком. – М., 1993.

  21. Арт – терапія в епоху постмодерна (под. ред. Копытина А.И.) СПб., 2002.

  22. Выготский Л.С. Психология искусства. – М. 1968.

  23. Исцеляющее искусство. – Журнал арт – терапии. – СПб., 1997-1998.

  24. Копытин А.И. Руководство по групповой арт – терапии. – СПб., 2003.

  25. Реабілітація дітей з функціональними обмеженнями засобами мистецтва.- Київ 2002


Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал