Уроках української мови Сидоренко Наталя Михайлівна учитель початкових класів



Сторінка1/3
Дата конвертації02.04.2017
Розмір0.59 Mb.
ТипУрок
  1   2   3


Формування самоосвітньої навчальної діяльності молодших школярів

на уроках української мови

Сидоренко Наталя Михайлівна

учитель початкових класів

Лисогірської ЗОШ І-ІІІ ступенів №1

спеціаліст вищої категорії



Не досить оволодіти премудрістю, потрібно також уміти користуватися нею

Вступ

Теорія і практика...

Хто я в цьому бурхливому потоці змін, інформації, технологій? Чому саме мені доводиться щоденно «шукати», «відкривати», «аргументувати», «планувати», «реалізовувати», «грати», «втілювати», «стимулювати»? Хто я ? Вчений - дослідник, політик, оратор, актор чи менеджер ? Все це так і є, бо я – вчитель. Навчаю і вчуся, адже тільки ті знання мають цінність, які усвідомлені теоретично і опановані практично.

Реалії життя спонукають мене до постійної самоосвіти, саморозвитку, аналітичної рефлексії й відповідальності за прийняття рішень, тобто до кваліфікованого виконання функції наставника - педагога.

Я здатна об'єктивно оцінювати себе, бо знаю, над чим ще слід працювати і чому вчитися, а що у мене виходить добре. Але я знаю і те, що це «я-висловлювання» ніколи б не склалося, якби навколо мене не було друзів, колег, учнів.

Видатний український педагог В.О. Сухомлинський писав: «Мета вчителя не в тому, щоб укласти в голову учнів якнайбільше фактичних знань, а в тому, щоб розвинути силу їх розуму, прищепити дітям уміння використовувати набуті знання в житті, для набування нових знань і праці».

Сучасний етап історичного розвитку України характеризується істотними змінами в житті її народу, оновленням усіх сфер діяльності людини, переоцінкою та утвердженням у свідомості нації нових світоглядних орієнтацій. Принципово важливі положення концепцій визначають право школи й учителя на суверенність, автономність у виборі форм і методів навчання і виховання учнів, забезпечення максимального врахування й розвитку їхніх індивідуальних здібностей, нахилів, талантів, реалізацію демократичних прав дітей.

Новий час висуває нові вимоги до школи. В умовах ринкової економіки важливо сформувати творчу особистість, найважливішими якостями якої є ініціатива, свобода вибору, самореалізація.

Згідно із законом України «Про освіту», Державною національною доктриною розвитку освіти України в XXI столітті, Концепцією загальної середньої освіти ми маємо здійснити кардинальний перехід від традиційного інформаційно-пояснювального навчання, зорієнтованого на передачу готових знань, до особистісно-розвивального, спрямованого не тільки на засвоєння знань, а й на способи навчальної діяльності, створення умов для формування освіченої, творчої особистості, громадянина, реалізації та самореалізації його природних задатків та можливостей в освітньому процесі.


З
Виходячи з усього вище зазначеного, вважаю найголовнішим завданням своєї педагогічної діяльності - формування, самоосвітньої компетентності учнів як такої, що є основною складовою загальної мети, виховання соціально компетентної особистості. Тому актуальною є тема обраного мною напрямку роботи: «Формування самоосвітньої навчальної діяльності учнів на уроках української мови».
Науково-теоретичне підґрунтя
Оволодіння кожною особистістю знаннями й уміннями, необхідними для успішного здійснення самоосвітньої діяльності, є актуальною потребою сьогодення. Адже самоосвітня діяльність дозволяє людині реалізовувати постійне особистісне самовдосконалення, вільно обирати та при необхідності змінювати професію, постійно підвищувати свій рівень фахової компетентності.

Самоосвітня діяльність є об’єктом наукових досліджень багатьох фахівців у галузі соціології. Причому в соціологічній літературі самоосвітня діяльність традиційно розглядається як соціальний феномен, котрий забезпечує суттєвий вплив на всі аспекти життєдіяльності сучасної людини. Зокрема, уточнюючи цю думку, В. Нечаєв визначає самоосвітню діяльність як специфічний вид занять людини поза шкільних форм навчання без постійного, систематичного керівництва педагога та відсутності розробленого кимось ззовні плану навчання.

Висвітлюючи свої погляди стосовно суті вищевказаної діяльності, І. Шахова визначає її як своєрідний пізнавальний акт, який супроводжується різними видами комунікації та психологічними реакціями. На думку дослідниці, потреба в самоосвіті та її результати відносяться до сфери ціннісної самосвідомості людини. Причому загальна спрямованість самоосвітньої діяльності, з одного боку, визначається індивідуальними потребами індивіда, а з іншого боку залежить від тієї соціальної спільноти, до якої він належить.

Науковці також зазначають, що самоосвітня діяльність як специфічний феномен виконує такі основні функції:

1) екстенсивну (накопичення, набуття нових знань);

2) орієнтовну (визначення себе в культурі свого міста, в суспільстві);

3) компенсаторську (подолання недоліків набутої освіти);

4) саморозвитку (вдосконалення свідомості, пам’яті, мислення, творчих якостей, суб’єктивної картини світу);

5) методологічну (подолання професійної вузькості, розширення кругозору, формування методологічної культури);

6) комунікативну (визначення зв’язків між науками, професіями тощо);

7) співтворчу (сприяння творчій роботі);

8) омолоджувальну (подолання інерції мислення, попередження застою в суспільній позиції, покращення фізичного здоров’я);

9) психотерапевтичну (збереження повноти буття, відчуття причетності до подій навколишнього світу).

У наукових працях із психології відзначається, що самоосвітня діяльність людини зумовлена її пізнавальними та соціальними потребами, які задовольняються шляхом самостійного отримання знань. Так, О. Матюшкін зазначає, що самоосвітня діяльність являє собою продуктивний процес розвитку особистості, основу якої складають пізнавальні потреби. Причому вони викликають в людині прагнення до здійснення постійної цілеспрямованої самоосвіти, яка не закінчується при досягненні певного поточного результату, а продовжується кожний раз на новому витку активності.

Особливе місце в контексті дослідження приділялось вивченню праць з педагогіки, присвячених окресленій проблемі. Як установлено, в них пропонуються різні трактування поняття «самоосвітня діяльність». Так, наприклад, це поняття визначається як:


  • напрям самовиховання (В. Андрєєв, Б. Райський та ін.);

  • цілеспрямована пізнавальна діяльність (А. Громцева, Ю. Кулюткін, П. Підкасистий та ін.);

  • засіб засвоєння соціального досвіду (Ю. Підповетна та ін.);

  • активні, послідовні й у цілому незворотні якісні зміни статусу людини на основі її рефлексивної діяльності (І. Якиманська).


Технологічне підґрунтя
Самоосвітня діяльність — складний процес систематичної пізнавальної діяльності, під час якої учень сам ставить перед собою пізнавальні цілі та завдання, визначає шляхи їх досягнення, контролює процес самостійної роботи з надбання знань та сам оцінює їх результати.

В процесі роботи в початковій школі відокремлюють такі напрями самоосвітньої діяльності молодших школярів:



І. Організація навчальної праці

1. Уміння планувати свою діяльність. Уміння поставити цілі, визначити завдання, шляхи та терміни діяльності.

2. Уміння самоорганізації. Уміння знайти джерела інформації та організувати роботу з ними. Виконання домашніх завдань. Режим, система діяльності. Уміння зберігати час. Уміння готувати місце для занять.

ІІ. Робота з книгою та іншими джерелами інформації

1. Уміння навчально-пізнавальної діяльності. Універсальні здібності самостійної діяльності з отримання, здобування та використання знань, умінь та навичок.

2. Уміння працювати з книгою (читати, складати план, конспектувати тощо). Використання для самоосвіти радіо-, кіно-, телепрограм, різноманітних видів практичної діяльності: дослідів, експериментів, моделювання, відвідування виставок, музеїв, концертів, лекцій, вистав тощо. Комп’ютер у самостійному розвитку. Використання відеоматеріалів.

3. Література для самоосвіти, самовчителі.

4. Бібліотечно-бібліографічні вміння. Організація читання. Апарат книги. Бібліотеки, їх довідково-бібліографічний апарат. Види запису при читанні. Книги та записи — подовження фізіологічних сховищ знань та досвіду.

ІІІ. Культура усної та писемної мови

1. Розвиток усної мови. Уміння користуватися монологічною (оволодіння такими видами монологу: коротке повідомлення, розповідь, опис, характеристика тощо) та діалогічною (оволодіння такими функціональними типами діалогу: діалог етикетного характеру, діалог-розпитування, діалог-домовленість, діалог-обмін думками, повідомленнями) формами мови, складати розгорнуту характеристику на основі одного чи декількох джерел знань, висловлювати свою точку зору та відстоювати її. Уміння вести дискусію. Уміння сприймати на слух незнайомий текст, розуміти з одного прослуховування фактичний зміст, причинно-наслідкові зв’язки, основну думку висловлювання, зображувально-виразні засоби прослуханого твору. Оволодіння ораторською майстерністю.

2. Розвиток писемної мови. Практичне користування основними видами письмових робіт, ведення запису прочитаного, прослуханого у вигляді плану (простого, складного), тез, конспектів, анотацій, рецензій, відгуків тощо. Уміння письмово висловлювати свою точку зору та аргументовано доводити її.

IV. Сформованість операцій розумової діяльності

7. Розвиток мисленнєвої діяльності. Поступове формування наочно-дієвого, наочно-образного та логічного мислення, загальнопізнавальних умінь. Загальні логічні інтелектуальні уміння: порівняння, встановлення зв’язків, виділення головного, абстрагування, систематизація, узагальнення тощо.

Творчі уміння, поняття про творчість, дослідницькі методи в навчанні, умови творчого розвитку. Розвиток дивергентного мислення.

V. Контрольно-оцінювальні вміння

8. Уміння самоконтролю. Здатність перевіряти правильність та міцність засвоєння самим собою теорій, практичних умінь, правильність результатів розв’язання задач. Самооцінка та взаємооцінка засвоєння знань, умінь, навичок. Рефлексія. Основою для формування самоосвітньої навчальної діяльності є навчально-правова база, а саме:

- Державний стандарт початкової загальної освіти.

- Національна доктрина розвитку освіти.

- Закон України “Про освіту”.

- Навчальна програма з курсу “Українська мова”.


Сутність досвіду

Одним зі шляхів удосконалення змісту, форм, методів і засобів навчання української мови є інтенсифікація навчання, що передбачає по новому структурований зміст, запровадження сучасних інформаційних технологій, які зумовлюють формування пізнавальних інтересів, глибше сприйняття й розуміння теоретичного матеріалу. Традиційні методи навчання замінюються інноваційними, що передбачають зміну акцентів у навчальній діяльності, спрямованій на інтелектуальний розвиток учнів за рахунок зменшення частки репродуктивної діяльності.

З цією метою опрацювала статті В.Ф. Сидоренко «Учить школьников самообразованию», Бухлової Н.В. і Тенінчевої О. А. «Особливості формування самоосвітньої компетентності учнів початкових класів», Рибалко Л.Д. «Педагогическое руководство самообразованием учащихся». З чотирьох запропонованих автором типів керівництва самоосвітою учнів вибрала четвертий тип, тому, що він найбільше відповідає психологічним і віковим особливостям учнів початкових класів, його метою є створення ситуацій успіху для учнів, допомога в набутті позитивного досвіду активних дій по самоосвіті і саморозвитку. Враховую той факт, що учнів початкових класів мотивує до будь-якої діяльності тільки успіх. Крім того за віковими особливостями вони найактивніші діячі серед усіх категорій учнів. ( Додаток 1)

Керуючись методикою, запропонованою Рибалко Л. Д., систематизувала свої напрацювання і узагальнила їх в систему роботи з формування та розвитку навичок самоосвітньої діяльності молодших школярів. У процесі роботи над системою врахувала, що жодна система навчання не працює без достатньої зацікавленості учнів навчальною роботою і навчальним матеріалом і без вмотивованості щодо корисності знань та умінь, тому опрацювала теоретичні питання з тем «Формування інтересу до навчання» і «Формування позитивної мотивації», звернулась до педагогічних порад В. Сухомлинського в книзі «Сто советов учителю». (Додаток 2,3,4)

Кожен урок має відбуватися як урок мислення-спілкування, де істина постає як суперечка про істину, тобто як діалог. Саме такий діалог, що призводить до певного «відкриття», до знаходження раціонального рішення, зародження оригінальної ідеї, точки зору є освітній простір ситуації розмірковування.

Моїм завданням як вчителя є забезпечення педагогічної підтримки формування культури мислення молодших школярів та самоосвітньої навчальної діяльності, що ґрунтується на оновленому змісті освіти, використанні активних методів, групової та парної організації навчання, особистісного підходу у навчанні та вихованні.



Систему роботи базую на технологіях:

  • особистісно-орієнтованого навчання і виховання (І.Якиманська, І.Бех, І.Чечель);

  • проблемного навчання (І.Лернер, М. Махмутов);

  • проектного навчання (І. Чечель);

  • розвивального навчання (В. Давидов, Д.Ельконін);

Самоосвіта не може бути успішною, якщо учні не володіють системою вмінь та навичок навчальної праці. Від сформованості цих умінь значною мірою залежить навченість школярів, темп переробки та засвоєння інформації і в кінцевому підсумку якість навчання. Для формування навчально-пізнавальних умінь я використовую пам'ятки «Як готуватися до уроку», «Як організувати робоче місце», «Працюю з текстом», «Міркую і аргументую» тощо. Ці пам'ятки оформлюю на стенді «Самоосвітня діяльність учнів». Учні завжди мають змогу звернутися до них. Зі свого боку я постійно привертаю їхню увагу до цього стенду. (Додаток 6)

Пізнавальна самостійна робота може мати різний характер, і лише ті вміння є самоосвітніми, за допомогою яких учень не просто відтворює знання, але й за своєю ініціативою їх розширює, оволодіває новими. Складання учнем плану за зразком, вже є початковими навиками пізнавальної активності та самостійності. Конструювання ж свого плану можна назвати умінням самоосвітнього характеру, що виступає в якості інструмента набуття нових знань, умінь та навичок. Я спробую показати, як в рамках різних структурних компонентів уроку на основі навчального співробітництва можуть формуватися деякі самоосвітні навички. Навчальне співробітництво потребує перебудови стилю роботи учителя: від монологу до діалогу. Буду мати на увазі наступні структурні компоненти уроку:



  1. психологічна підготовка учнів до сприйняття нових знань (визначення мети, задач уроку);

  2. перевірка письмових домашніх завдань та усне опитування дітей;

  3. набуття нових знань та умінь;

  4. робота по закріпленню, поглибленню та узагальненню знань, умінь та навичок;

  5. підведення підсумків уроку.

Психологічна підготовка учнів до сприйняття нового матеріалу передбачає представлення учням та прийняття ними мети, задач уроку. Найбільш ефективне в цьому відношенні є створення проблемної ситуації. Проблемна ситуація виникає тоді, коли учні починають розуміти недолік в знаннях, коли виявляється, що для вирішення нових навчальних задач їм необхідно набути деякі нові уміння та навички.

Для створення проблемної ситуації пропоную учням проблемні завдання і питання, використовуючи лінгвістичні задачі та вправи.

При повторенні теми «Будова слова», роблю на дошці запис:

«Зап...шний, п..хід»

Які букви необхідно вставити замість крапок?

Відповідаючи на поставлене питання, школярі звертають увагу на частину слова, в якій пропущено букву. Роблять висновок про тісний зв'язок уміння визначати будову слова і уміння правильно його писати.

Необхідно відзначити, що розв’язуючи такі завдання, учні із задоволенням самі починають їх складати, тоді це можна використовувати на інших етапах уроку.

Також треба враховувати, що уміння організовувати самоосвітню діяльність передбачає і самостійну підготовку навчальної задачі.

Тут постає питання про розрізнення навчальної задачі і навчального завдання.

Так, наприклад, завдання однієї з вправ звучить так: «Випиши іменники у множині. Визнач закінчення». Запитую учнів:


  • Чому ми маємо навчитися, виконуючи цю вправу? ( Відрізняти іменники, що стоять в однині і в множині).

Вивчаючи тему «Прикметники», учні виконують вправу, в якій поставлено таке завдання: «Випишіть словосполучення прикметник + іменник та визначте у прикметників відмінок, число і рід». Яка навчальна задача?

Школярі повинні зрозуміти, що виконуючи це завдання, вони:



  1. вчаться розпізнавати прикметник за його граматичними ознаками

  2. впевнюються в граматичній залежності прикметників від іменників та вчаться визначати рід, число, відмінок.

Треба дуже терпляче вчити школярів самостійно ставити навчальну задачу. Для чого ми виконуємо те чи інше завдання? Чому ми повинні навчитися, виконуючи завдання? Ці питання звучать на кожному уроці. Тоді учні свідомо працюють з матеріалом для самостійної роботи.

Що допомагає розвитку пізнавальної самостійності учнів, уміння застосовувати свої знання на практиці? Звичайно, це систематичний контроль за їх діяльністю і формування уміння контролювати себе.

У зв’язку з цим намагаюся використовувати активні способи перевірки домашніх завдань. Особливу увагу приділяю самоперевірці. Досвід показує, що достатньо ефективною є вибіркова самоперевірка з використанням списку орфограм для роботи над помилками.

Нагадаю про характер контролю за діяльністю учнів. До учнів краще звертатися не з питанням: «Хто правильно виконав домашнє завдання?», а з питанням: «Хто знайшов помилку?», не забуваючи похвалити за орфографічну зіркість.

Навчаючи школярів прийомам самостійної творчої діяльності, пам’ятаю, що одним з найважливіших проявів самостійного мислення є «бачення» проблеми. Уміння бачити і ставити проблеми говорять про високий рівень розумового розвитку учнів, їх готовності до самоосвітнього творчого пізнання. Як же формувати ці уміння?

Перш за все, необхідно створити на уроці обстановку, яка заохочує до запитань учнів. Часто запитання спрямовує учнів на відтворення матеріалу. Чи не спробувати по-іншому?



Наприкад, тема: «Дзвінкі та глухі приголосні звуки». Діти познайомилися із способом їх утворення. Пропоную учням побувати в ролі вчителя: задати класу запитання про спосіб утворення звуків. Але перед цим повідомляю: « Відповідь можна побудувати по-різному. Можна спочатку розказати про утворення дзвінких, а потім глухих. А можна розповісти про це саме, але вже порівнюючи способи утворення звуків». Просю поставити питання, орієнтоване на прийом порівняння. Здається сформулювати питання легко, але це потребує від учнів досвіду логічного мислення. Ось питання знайдено:
- Чим відрізняється спосіб утворення глухих від утворення дзвінких звуків?

Учень-«учитель» по праву слухає відповідь і навіть корегує її. Саме в такій ситуації народжується навчальне співробітництво. Бо самостійне складання питань та завдань, пов’язаних з мовним матеріалом є для учнів дуже цікавим і корисним.

Звісно, направляючи учнів до самостійної побудови питань до тексту, спочатку знайомлю з тим, як це робиться. Наприклад записую речення:

« В небі спалахнув перший промінець сонця.»

Пояснюючи мету діяльності, пропоную різні питання та завдання:



Яка це мовна одиниця?

Доведіть, що це речення. '

Знайдіть граматичну основу: підмет та присудок.

Знайдіть слова, в яких є орфограма, поясніть написання.

Знайдіть слово, в якому букв більше, ніж звуків.

Доберіть синоніми до слова спалахнув.

Доберіть антонім до слова спалахнув.

Назвіть відомі вам частини мови в цьому реченні.

Придумайте речення з такою ж схемою побудови.

Надалі учні засвоюють цей вид діяльності та вміють задавати питання до тексту.

При вивченні нового матеріалу, щоб діти навчилися досліджувати, пізнавати факти та явища в умовах розвиваючого навчання використовую різні способи наукового пізнання: порівняння та зіставлення, аналізу та синтезу, індукції та дедукції.

В процесі набуття нових знань формую у дітей уміння використовувати логічні операції в необхідній послідовності. Наприклад, при знайомстві учнів з ознаками орфограми, що вивчаються, звертаю увагу на певну логічну послідовність операції, яка доводить правильність вибору того чи іншого написання.

Пропоную школярам самим сформулювати правило правопису, спираючись на графічне позначення орфограми, наприклад, на дошці запис:

Спитати

Зварити


Учні, виходячи з назви теми уроку та запропонованих графічних позначок, формулюють правила правопису. Так вони переконуються, наскільки важливо робити мисленнєві операції в логічній послідовності.

В методиці існують різні форми закріплення матеріалу, важливі вправи, що потребують при розв’язанні мисленнєвих задач самоосвітніх умінь, ці вправи формують уміння систематизувати знання. На жаль, у школярів відсутнє цілісне уявлення про мову, про структуру шкільного курсу, про зв'язок та взаємозв’язок її розділів. Тому питання: «Що треба знати і вміти для виконання завдань?» - має звучати на уроці постійно.



Особливої уваги потребує заключний етап уроку. Коли постає необхідність підвести підсумок уроку. Як тут поставити учня в позицію організатора навчального процесу? Можна задати традиційне питання про те, чому учні навчилися на уроці, що нового дізналися. А можна запропонувати їм розв’язати лінгвістичну задачу або скласти план уроку.

Із задоволенням учні добирають матеріал до гри «Четвертий зайвий». Так, наприклад, підводимо підсумок уроку по темі « Прикметник», учні склали таку групу слів:



Біла, широка, граючи, весела.

Така форма проведення підсумку уроку одночасно допомагає організувати контроль за знаннями учнів та їх уміннями.

Також на цьому етапі практикую релаксаційну вправу.

Я працював (ла) на уроці добре тому, що....

Я знаю...

Я вмію...

Я ціную...

Одним з ефективних засобів формування навчально-пізнавальних умінь є пам’ятки – інструктивні приписи, що допомагають учням здійснювати розумові навчальні операції, які складаються з певних елементів. Застосування пам’яток допомагає переходу від емпіричного до теоретичного рівня навчання умінню вчитися, озброює узагальненими знаннями про розумові дії, що входять до інтелектуального прийому з однієї навчальної ситуації в іншу.

Всі пам’ятки мають бути якомога більш короткими, складатися з уже відомих учнями понять, являти собою взаємопов’язані ланки певної системи. Тексти пам’яток поміщаються на плакатах (планшетах), а також в довідниках для молодших школярів, щоб мати можливість користуватися ними при виконанні домашніх завдань чи в процесі самоосвіти.

Від школярів не вимагаю заучування пам’яток: їх безпосереднє запам’ятовування досягається шляхом багаторазового використання в навчальному процесі.

Навчання рідної мови має бути осяяне фантазією, красою слова і людських взаємин, словесною творчістю.

Висновок
Формування самоосвітньої компетентності у процесі навчання на уроках української мови дозволяє вирішити такі завдання:

а) формувати свідомість і зміцнювати знання;

б) виробити уміння і навички передбаченні програмою;

в) навчити учнів користуватися набутими знаннями, вміннями та навичками в житті;

г) розвивати в учнів пізнавальні здібності (спостережливість, допитливість, логічне мислення, творчу активність у здобутті і застосуванні знань);

д) виховувати культуру розумової праці;

е) виробити в учнів потребу самостійно підвищувати свій освітній рівень.

Як визначав В. Леві алгоритм пошуку істини як для вчителя, так і для учнів «Я повинен пізнати світ і себе, я потребую життєвих експериментів. Я хочу приміряти до себе і ту роль і цю, хочу зазнати неймовірного, хочу перевірити відоме. Мені потрібні труднощі і помилки». Завдання вчителя саме в цьому і полягає – підпорядкувати навчальний процес дитини цьому алгоритму. Саме в цьому полягає педагогічна стратегія і тактика розвитку інноваційної особистості – наших учнів.

Література


  1. Державний стандарт початкової загальної освіти

  2. Бухлова Н. В. Організація самостійної діяльності учнів. — Харків: Вид. «Основа», 2003. - 64 с.

3. Родигіна І. В. Компетентнісно орієнтований підхід до навчання. - Харків: Вид. «Основа», 2005. - 96 с.

4. Хуторской А. Ключевые компетенции как компонент личностноориентированной парадигмы образования. Народное образование. - 2003. № 2. – с. 58-64.



  1. В.О. Сухомлинський «Сто советов учителю»


Додаток № 1
Педагогічне керівництво самоосвітою учнів

Згідно концепції поетапного формування розумової діяльності по П. Я. Гальперину, процесуальний механізм самоосвіти проходить 5 етапів:




Усвідомлення орієнтовної основи




Матеріалізація дій


Дії в уяві



Проговорювання (самоінструкція)



І тип керівництва самоосвіти учнів

Цілі: дати учням правильні орієнтири розумової діяльності, допомогти усвідомити які інтелектуально-творчі, вольові, організаторські якості необхідні для успіху в той чи іншій області науки, техніки, в літературі і мистецтві.



Активні дії по самоосвіті




Діяльність учителя:

1)учитель-джерело знань;

2)учитель-організатор проведення нетрадиційних уроків, позакласних заходів.


Діяльність учнів:

1)аналітична оцінка інформації, отримані від учителя ,батьків, однолітків, із засобів масової інформації;

2)само випробовування(доповідь, повідомлення тощо);

3)систематичне самоспостереження, аналіз результатів навчальної діяльності;

4)само інформування(отримання знань через засоби масової інформації, бібліотеки тощо).



ІІ тип керівництва самоосвітою учнів

Цілі : допомогти учням скласти індивідуальний план самоосвіти; визначити, які інтелектуально-творчі якості особистості повинні бути змінені і наскільки, яким методами цього слід досягти.



Діяльність учителя:


  1. Учитель – організатор психолого-педагогічних консультацій.

  2. Учитель –джерело інформації.

Діяльність учнів:

Індивідуальна адаптація до загальноприйнятих зразків і алгоритмів розумової діяльності на основі:



  1. самоспостереження;

  2. самоаналізу;

  3. самооцінки.



Діяльність учителя:

  1. Учитель – джерело інформації, яка з’єднує учня з практичним психологом (учитель знайомить учнів з дієвими прийомами самостимуляції і самоорганізації).

Діяльність учнів:

1) самоспонукання;

2) самонавіювання;

3) самоспостереження й самозвіт;

4) самоконтроль.

Діяльність учителя:

1)учитель консультує, контролює, коректує;

2) учитель створює ситуацію успіху.

Діяльність учнів:

Активні дії по самоосвіті



ІVтип керівництва самоосвітою учнів

Цілі: створити для учнів ситуацію успіху, допомогти набути позитивного досвіду активних дій по самоосвіті і саморозвитку.




  1. ІІІ тип керівництва самоосвітою учнів

    Цілі: допомогти учням навчитися осмислювати кожну свою дію у зв’язку з власними інтелектуальним самовдосконаленням, ознайомити їх з прийомами самоосвіти.

    Діяльність учнів:

    1. Самоспонукання;

    2. Самонавіювання;

    3. Самоспостереження й самозвіт

    4. Самоконтроль



Додаток_№_3__Формування_інтересу_до_навчання'>Додаток № 3

Формування інтересу до навчання

Про пізнавальний інтерес Л. Фейєрбах писав: «Те, чому відкрите серце, не може бути тайною для розуму», тому організую навчальну роботу з учнями так, щоб не порушити основні умови, при яких виникає інтерес до навчання.



Основні умови, при яких виникає інтерес до навчання:

  1. Організація навчання, при якій учень веде самостійний пошук і робить відкриття нових знань, вирішує задачі проблемного характеру .

  2. Навчальна праця цікава, коли вона різноманітна.

  3. Розуміння потрібності, важливості, необхідності вивчення матеріалу в цілому або його частині.

  4. Чим більше новий матеріал пов’язаний з уже засвоєним, тим цікавіше для учнів.

  5. Не дуже легкий і не дуже важкий матеріал не викликають інтерес. Навчання повинно бути важким, але під силу учням.

  6. Чим частіше перевіряється і оцінюється робота школяра, тим цікавіше йому працювати.

  7. Яскравість, емоційність навчального матеріалу, емоційність самого учителя.

  8. Менше на уроці вчителя більше учня. Неможливість для учнів відповісти, коли він знає, вивчив, стає однією з причин небажання вчитися.

  9. Учитель сам повинен бути зацікавленим, відкривачем, винахідником.


Додаток № 4

Формування позитивної мотивації

Учительською практикою і психологічними дослідженнями доведено, щоб учень бажав вчитися, долати труднощі, активно працював колективно і самостійно необхідна наявність у нього позитивного мотиваційного компонента навчальної діяльності.

Для формування повноцінної позитивної мотивації в молодших школярів при підготовці і проведенні навчально-виховного процесу будую роботу, враховуючи умови, при яких найбільш успішно формується і підтримується позитивна мотивація.

Умови формування позитивної мотивації:


  • збагачувати мислення інтелектуальним почуттям, формувати допитливість і пізнавальний інтерес;

  • формувати адекватну самооцінку своїх можливостей, підтримувати прагнення до саморозвитку, самовдосконалення;

  • враховуючи всілякі засоби педагогічної підтримки, коли вона особливо потрібна, прогнозувати ситуації;

  • виховувати відповідальне ставлення до навчальної праці, зміцнювати почуття обов’язку.


Додаток 5

18 важливих кроків самоосвіти

Крок 1

Настанови


1. Постав перед собою завдання самостійно поліпшувати свої досягнення в навчанні, виявляй при цьому наполегливість.

2. Подумай, які риси характеру потрібні тобі в самостійному житті, які з них ти можеш сформувати в себе під час навчання.

3. Проаналізуй, як ти виконуєш навчальні завдання. Дай собі відповідь на запитання:

- Для чого ти вчишся?

- Чи вмієш ти самостійно виконувати навчальні завдання?

- Як ти перевіряєш себе: під час виконування домашнього завдання; коли вже все виконаєш; плануєш, який буде результат?

- Як довго ти можеш бути працездатним і уважним?

- У який час дня ти працюєш краще?

- Чи вмієш ти зосередитися на навчальному завданні, коли тобі щось заважає?

- Чи користуєшся ти допомогою під час виконання домашнього завдання?

- Які недоліки у твоїй навчальній діяльності можуть тобі заважати самостійно працювати, здобувати знання?

- Відповідаючи на подані вище запитання, спробуй поставити перед собою завдання поліпшити самостійне здобуття знань.



Крок 2

Організовую своє робоче місце


1. Підготуй усе необхідне для роботи.

2. Прибери з робочого місця все зайве.

3.Навчальніі посібники розклади за порядком.

4. Розпочавши роботу, не поспішай.

5. Не працюй до цілковитої втоми, роби перерви.

6. Під час роботи не їж, не пий. Роби це під час перерви.

7. Будь зосередженим під час роботи.

8. Якщо не виходить, не хвилюйся, зроби перерву, заспокойся й продовжуй роботу.

9. Вдало виконавши роботу, не хвалися. Закінчивши її, впорядкуй своє робоче місце.
Крок 3

Читаю книгу


1. Визнач мету читання.

2. Читаючи, виявляй активність, зафіксовуй ключові слова та фрази, ідеї та образи.

3. Усвідомлюй, чим зацікавив тебе цей текст.

4. Закінчивши читання, знову переглянь і оціни місця, які тебе найбільше зацікавили в прочитаній книзі, визнач основні переваги та недоліки.

Алгоритм читання

Прочитати → усвідомити → засвоїти → продумати → виписати → оцінити


Крок 4

Працюю з текстом


1. Встанови за назвою тему тексту.

2. Ознайомся зі змістом. Не поспішай під час читання.

3. Уточни значення незнайомих слів.

4. Відтвори зміст прочитаного за запитаннями.

5. Склади свої запитання.

6. Проаналізуй прочитане.


Крок 5

Працюю з параграфом підручника


1. Прочитай параграф. Склади цілісне уявлення про описані події, явища. Уважно розглянь карти, схеми, ілюстрації, запропоновані у підручнику.

2. Зверни увагу на виділені в підручнику факти, ідеї, дати, підсумки, висновки, джерела.

3. Склади план міркування щодо прочитаного.

4. Проаналізуй прочитане.

5. Постарайся зв’язати з матеріалом параграфа те, що пояснював вчитель на уроці, що записав у зошиті.

6. Пригадай, що ти читав, бачив у музеї, кінофільмах по цій темі раніше.

7. Інколи необхідно переглянути параграфи, що вивчали раніше.

8. Обов’язково заглянь до додаткових джерел інформації, словника.

9. Підготуй відповіді на питання і завдання, розміщені в кінці параграфа. Виконай усі завдання, запропоновані вчителем.
Крок 6

Складаю простий план


1.Уважно прочитай текст.

2. Поділи текст на об’єднані спільним змістом логічні ланки.

3. Добери заголовок до кожного уривка.
Крок 7

Складаю складний план


1. Уважно прочитай матеріал.

2. Розділи його на основні смислові частини, назви їх (пункти плану).

3. Розділи на смислові частини зміст кожного пункту, також назви їх (підпункти плану).

4. Перевір, чи не збігаються пункти та підпункти плану, чи повністю в них відображено основний зміст прочитаного тексту.


Крок 8

Складаю конспект


1. Прочитай текст. Визнач його основні смислові частини, визнач головну думку.

2. Якщо треба скласти план-конспект, сформулюй його пункти, підпункти, визнач, що саме слід включити в план-конспект для розкриття кожного з них.

3. Найважливіші положення (тези) послідовно і стисло виклади своїми словами або у вигляді цитат.

4. У конспект слід включити й докази, що обґрунтовують основні положення, конкретні факти, приклади.

5. Окремі слова пиши скорочено, виписуй лише ключові слова, застосовуй умовні позначки.

6. Роби широкі поля: це дасть змогу доповнювати конспект.

7. Застосовуй різні способи підкреслення, використовуй олівці та ручки різного кольору.
Крок 9

Готую доповідь, реферат


1. Продумай тему, загалом визнач її зміст, склади простий чи складний план.

2. Склади список літератури; читаючи її, виписуй усе, що слід включити в роботу.

3. Дороби план, проти кожного пункту познач, з якої книги слід узяти матеріал.

4. У вступі до роботи розкрий значення її теми.

5. Послідовно розкрий усі передбачені планом питання, обґрунтуй, підкріпи прикладами, фактами.

6. Вислови своє особисте ставлення до теми.

7. Пиши грамотно, стисло, не припускайся повторень.

8. Вкажи, звідки взято наведені цитати, факти.

9. Наприкінці роботи зроби узагальнені висновки.

10. Самокритично прочитай роботу, відкоригуй, перепиши начисто.


Крок 10

Працюю з цитатою


1. Цитатою користуються для підтвердження, уточнення власних думок.

2. Для цитування вибирай ті місця, які найбільш повно і точно відображають основні думки автора.

3. Не можна зловживати цитатами.

4. Цитата повинна нести закінчену та узагальнену думку автора.

5. Виписуй цитату уважно, без зміни слів, з дотриманням орфографічних правил.

6. Кожна цитата береться в лапки.

7. Після цитати вкажи джерело наданої інформації.
Крок 11

Складаю тези


1. Поділи матеріал на змістові блоки, встанови взаємозв’язок між ними.

2. Постав запитання до цих блоків з метою виділення основних положень.

3. Сформулюй та запиши конкретні відповіді на задані запитання.

4. Виділи ті слова, які несуть найбільшу смислову інформацію.

5. Перевір, чи можливо, користуючись складеними тезами, точно і вичерпно передати зміст опрацьованого тексту.
Крок 12

Проводжу просте порівняння


1. Прочитай завдання.

2. Усвідомлюй суть завдання, тобто сформулюй речення, у якому сказано, що потрібно зробити.

3. Отримай від учителя (або обери самостійно) ознаку для простого порівняння.

4. Зроби висновок порівняння, який відбиває подібність або відмінність.

5. За вимогою вчителя поясни причину подібності або відмінності.
Крок 13

Проводжу повне порівняння


1. Усвідомлюй суть завдання.

2. Пригадай усі ознаки, які потрібно порівняти.

3. Зіставляй ці ознаки з ознаками іншого об’єкта порівняння.

4. Зроби висновок про наявність або відсутність ознак у об’єктів порівняння.

5. Зроби висновок.

6. Поясни причини (на вимогу учителя).


Крок 14

Проводжу аналіз джерела інформації


1.Уважно прочитай зміст джерела інформації.

2. Виділи в тексті головне і другорядне.

3. Зверни увагу на час написання джерела.

4. Порівняй свої знання про подію (факт) з інформацією, яку містить джерело.

5. Вислови власну думку щодо даного інформаційного джерела.
Крок 15

Запам’ятовую термін


1. Запиши і вірно прочитай термін.

2. Визнач смислове значення (семантику) та походження (етимологію) терміна.

3. Дізнайся, хто перший ввів термін у науку.

4. Добери синоніми до цього терміна.

5. Перекажи значення терміна своїми словами.

6. Запам’ятай та вживай термін у власному мовленні.


Крок 17

Міркую і аргументую


1. Я – позиція.

- вислови свою власну думку, поясни в чому полягає твоя точка зору:

Я ВВАЖАЮ, ЩО …

2. Обґрунтування.

- наведи причину появи цієї думки, тобто, на чому ґрунтуються твої докази:

ТОМУ, ЩО …

3. Приклад.

- наведи приклади, факти, які демонструють докази і підтверджують позицію :

НАПРИКЛАД, …

4. Висновки.

- узагальнюй свою думку на основі висновків:

ОТЖЕ, Я ВВАЖАЮ, ЩО …



Крок 18

Успішно навчаюся


1. Відповідай за себе.

2. Сконцентруйся на своїх цінностях і принципах.

3. Постав першочергові речі першими.

4. Показуй себе з кращого боку.

5. Спочатку зрозумій інших, а потім намагайся, щоб зрозуміли тебе.

6. Шукай найкраще рішення розв’язання поставленої проблеми.

7. Будь вимогливим до себе.

Предмет: українська мова

Клас: 2



Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал