Уроках української мови. Будівництво держави, системи освіти потребують удосконалення підходів до навчання. Наголошується



Скачати 61.26 Kb.
Pdf просмотр
Дата конвертації27.01.2017
Розмір61.26 Kb.
ТипУрок

327
УДК 81'28
ПРОБЛЕМА ПРИНЦИПІВ НАВЧАННЯ УЧНІВ
У ПРОЦЕСІ ВИВЧЕННЯ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ
Наталія Юрійчук
(Переяслав-Хмельницький)
Статтю присвячено дослідженню принципів національно-
мовного навчання та виховання учнів загальноосвітніх шкіл на
уроках української мови. Будівництво держави, системи освіти
потребують удосконалення підходів до навчання. Наголошується,
що якісна перебудова навчально-виховного процесу у середніх
навчальних закладах неможлива без істотного оновлення,
доповнення його змісту та запровадження новітніх технологій,
які постали із норм християнської моралі, живого словесного
спілкування народу й народної практики прилучення учнів до
багатств рідної мови, розвитку загальнолюдських духовних
цінностей.
Ключові слова: принципи, навчання, виховання, освіта, мова,
школа.
Статья посвящена исследованию принципов обучения и
воспитания учащихся общеобразовательных школ на уроках
украинского языка. Строительство государства, системы
образования требуют усовершенствования подходов к обучению.
Речь идет о том, что качественное преобразование учебно-
воспитательного процесса в средних учебных заведениях
невозможно без существенного обновления, дополнения его
содержания и введения инновационных технологий, которые
возникли из норм христианской морали, живого словесного
общения народа и народной практики приобщения школьников к
багатству родного языка, развитию общечеловеческих духовных
ценностей.
Ключевые слова: принципы, учеба, воспитание, образование,
язык, школа.
Педагогіка

328
The article deals with the study of principles of national language
teaching and upbringing for pupils of comprehensive schools at the
lessons of Ukrainian. It emphasizes that building a state and a system
of education requires improved approaches in teaching. At the same
time high-quality restructuring of the process of education is impossible
without substantial updating and extending its contents and introduction
of the latest technologies that originated from Christian morals, live
communication of the people and folk practices of involving pupils to
understanding the rich depth of their mother tongue and development
of all-human spiritual values.
Key words: principles, teaching, upbringing, education, language,
school.
Сьогодні проблема мовної освіти перебуває у пошуках
інноваційних шляхів ефективного навчання учнів загальноосвітніх шкіл, коледжів, ліцеїв, гімназій. Дедалі частіше можна почути про нагальну потребу визначити шляхи виходу з кризи. У зв'язку з цим потребують кардинальних змін наукові розробки з методики викладання української мови, які впродовж багатьох років доведені
до кризового стану. Руйнування рідної школи, національної
системи виховання згубно відбилися на духовно-національному житті нашого народу, освіті, науці, в тому числі й на методиці
викладання української мови, яка навмисно була позбавлена можливостей, щоб розгорнути свій самобутній науково-творчий потенціал.
Якщо звернутися до джерел виникнення методики української
мови, то неважко помітити, що педагогічна наука має славні й великі традиції. А першопочатки цих традицій ще в Київській Русі.
Згадаймо вершинні здобутки педагогічної спадщини митрополита
Іларіона. Принципи, методи і прийоми навчання мови були предметом студій прогресивних педагогів, визначних діячів літератури, освіти і науки. Значну увагу проблемам навчального методу приділяв Іван Вишенський, Кирило Туровський, Феофан
Прокопович. На особливу увагу заслуговують погляди українського філософа, педагога Григорія Сковороди, цікавою та досить
Наталія Юрійчук

329
Педагогіка
повчальною є педагогіка Тараса Шевченка, Івана Франка, Бориса
Грінченка, Лесі Українки, Василя Сухомлинського. Збагатили і
продовжили кращі традиції вітчизняної педагогіки й методики викладання, внесли у розвиток освіти чимало нового такі вчені- методисти, як С.Чавдаров, В.Масальський, А.Медушевський,
О.Біляєв, М.Пентилюк та багато інших.
Мета публікації полягає у вивченні наукових джерел, у яких започатковано дослідження проблеми, визначенні принципів національно-мовного навчання та виховання учнів загальноосвітніх шкіл, з'ясуванні засобів, що реалізують функціонування принципів навчання на уроках української мови.
На жаль, тривалий час українська мова, так само як і методика
її викладання, була прихованою за мовою привілейованою,
внаслідок чого втратила свій народний, національний ґрунт і
колорит, духовне обличчя, стала безликою, збаламученою та збайдужнілою. Її сфера вживання катастрофічно звужувалася, а грамотність учнів невпинно падала.
Тому завдання кожного вчителя-словесника не допускати ні
найменших хиб у викладанні української мови. Останні
зумовлюють серйозні упущення у формуванні знань і вмінь учнівської молоді з рідної мови. Учитель-словесник має шукати нові шляхи ефективності, впроваджувати інноваційні методи та прийоми навчання. Варто пам'ятати настанови
М.Рильського, який, оспівуючи красу українського слова, вчив людей розумно підходити до вивчення невичерпних скарбів рідної
мови, закликав не забувати, що "це пишний яр, а не сумне провалля,
не бійтесь заглядати у словник Грінченка й Даля...". Поет проголошував, що "не тільки в художній літературі, а й у кожному слові людському увага до мови - доконечна річ для того, щоб думка знайшла свою справжню кришталеву форму [2, с. 21]".
Відтоді, як в Україні на повну силу став діяти "Закон про мови
України", рідна мова та методика її викладання стала особливо важливою ділянкою поглибленого вивчення. Адже звучить вона на всіх континентах Планети, визначає культуру нашої держави.
А чим вища культура суспільства, тим більша можливість

330
втручання людини в мову, яку потрібно любити, вдосконалювати,
збагачувати, шліфувати, вивчати.
Отож, найголовнішим на сьогодні завданням є "відродження й подальший розвиток української мови на всьому терені України,
формування мовної особистості як гаранта збереження і
подальшого розвитку національної культури та державності
[ 4, с. 115]".
Українська національна школа - це навчально-виховний заклад з українською мовою навчання, діяльність якого ґрунтується на широкому використанні культурних здобутків та історичних традицій українського народу, орієнтується на перспективу розвитку її духовного та інтелектуального потенціалу.
Сьогодні існує багато шкіл, ліцеїв, гімназій з поглибленим вивченням української мови. Найприроднішим для учнів є
навчання і виховання рідною (материнською) мовою в атмосфері
культури рідного народу. "Адже в кожного народу є оcоблива мета
і свої особливі засоби досягнення цієї мети [5, с. 47]".
Українська мова, етнопедагогіка, народна методика навчання учнів перебувають у тісній взаємодії. Спільність полягає в тому,
що їх творить, примножує, використовує та оберігає народ. Адже народ і є тим невичерпним джерелом навчально-виховної мудрості,
котру вчені-методисти й учителі-словесники покликані науково- теоретично обробити та широко застосовувати у своїй педагогічній діяльності.
Нині наша держава багата відданими народові талановитими лінгвістами, ученими-методистами, освітніми працівниками, які
працюють над науковою методикою. Українська мова, маючи властиві тільки їй самобутні риси, духовно-виражальне багатство,
власну історію та всі інші домінантні властивості, має незаперечне право на існування і розвиток цілком самостійної методики викладання її в школі. Учені-лінгвісти та методисти працюють над розробкою нового типу програм, альтернативних і різноваріантних підручників для вільного вибору, методичних посібників, гідних високого покликання рідної школи, за допомогою яких здійснюється навчальний процес в умовах білінгвізму.
Наталія Юрійчук

331
Державний статус та престиж мови значно активізував лексикографічну діяльність. До укладання словників залучаються вчителі, громадські діячі, політики, письменники, створюються колективи, які спеціально займаються дослідженням народних перлин та створенням великих лексикографічних джерел.
Новаторські ідеї та їх реалізація спостерігаються насамперед у навчальній лексикографії. Нові словники, довідники призначені
для середніх навчальних закладів, відзначаються комплексним характером: користувачі виробляють навички у самостійному оволодінні лексичним багатством мови, у вмінні вибирати найбільш потрібне слово.
Слід об'єднувати зусилля науковців, фахівців різних галузей науки для створення наукової літератури. Оскільки вчити рідної
мови всіх громадян країни - найважливіше соціальне завдання, від якого залежить підготовка майбутнього інтелектуального потенціалу країни.
Завдання навчальної літератури з мови полягає в тому, щоб дати учням глибокі і систематичні знання з усіх розділів науки про українську мову і сформувати міцні уміння й навички використання
їх на практиці; забезпечити володіння нормами української
літературної мови, дотримання вимог культури усного й писемного мовлення; виробити навички й потребу використання навчальних посібників і довідкової літератури з мови, адже кожна людина повинна усвідомлювати, що мова - то дорогоцінний скарб долі.
Дослідники наголошують, що для соціальної престижності
мови, оволодіння її нормами потрібен вплив засобів масової
інформації, державницький підхід, який спостерігається в
європейських країнах, тобто поліпшення мовно-національного виховання, формування мовної обізнаності та стійкості.
Необхідно створювати методику викладання української мови альтернативного типу, вільну від будь-яких ідеологічних та політичних впливів, побудовану на абсолютно нових методичних принципах, новому мисленні. "Під принципами розуміємо ті
вихідні положення, які кладемо в основу наукової розробки методики викладання української мови в школі [2, с. 19]". Вони
Педагогіка

332
постали з норм християнської моралі, з живого словесного спілкування нашого народу й народної практики прилучення учнівської молоді до багатств рідної мови, розвитку загальнолюдських духовних цінностей (доброти, милосердя,
порядності, чесності, поваги до людини, до старших, бережливого ставлення до краси природи, громадського майна тощо).
І.Огієнко писав: "Рідна мова - то душа народу, то його живе серце; гине чи занепадає мова - гине й занепадає народ [1, с. 19]".
Тому в основу методики української мови насамперед покладено принцип народності. Адже українська мова - це феноменальний витвір народу. Мовознавці дали чітке визначення рідної мови: "Це мова, з якою людина входить у світ, прилучається до загальнолюдських цінностей у їх національній своєрідності.
Оволодіваючи мовою своїх батьків, діти стають свідомими. Саме тому в художній літературі та фольклорі всіх народів рідна мова виступає поряд з поняттям рідного краю, батьківської хати,
материнського тепла, Вітчизни [1, с. 23]". Отже, реалізуючи принцип народності, прищеплюємо учням любов до слова через широке використання всіх видів і жанрів українського фольклору,
Біблії, творів красного письменства, прилучення до збирання скарбів народної мудрості.
На основі властивих сучасній літературній мові норм,
узагальнених в чинному Українському правописі, учні повинні
вміти формулювати відповідні правила правопису й обґрунтовувати
їх за допомогою орфографічних словників та інших довідкових джерел, системи спеціальних вправ і завдань з метою закріплення відповідних орфографічних навичок, досягнення високого рівня практичної грамотності та культури писемного мовлення, з урахуванням елементів історизму.
Принцип історизму, окрім закріплення норм сучасної
української літературної норми, допомагає учням пізнавати минуле нашої держави. Обов'язковим на таких заняттях є використання текстів з історії України, повідомлення про видатних українських діячів, педагогів, політиків, мовознавців, учених-методистів,
філософів, поетів, митців, відомості з розвитку української мови,
історичної граматики, історії розвитку української мови та ін.
Наталія Юрійчук

333
Принцип природовідповідності враховує багатогранну природу та розвиток дитини, природу мови в усьому її багатому фонетичному, лексично-змістовому, синтаксичному, стилістичному й інтонаційному розмаїтті, а також широких соціальних,
економічних, політичних, науково-технічних, культурологічних та
інших суспільних виходах.
Не менш важливим є принцип культуровідповідності. Адже вміння людини спілкуватися визначає рівень її культури. Важливо,
щоб молодь вчилася: високої культури усного та писемного мовлення у всіх сферах суспільного життя; бути толерантними та практичними у стосунках з колегами та вдома; володіти діалогічним та монологічним мовленням; уміти спілкуватися у вузькому колі та виступати публічно, аргументувати, дискутувати,
володіти нормами української мови, бездоганно складати ділові
папери, вільно користуватися словниками, довідниками різного типу; збагачувати своє мовлення.
Малоефективною буде методика української мови, якщо в ній не буде задіяний принцип емоційності. Емоційність дає змогу забезпечити мовний розвиток учня на основі єдності його душі,
серця й розуму, тобто спонукає його сприйняти мовну науку як найбільш потрібну, рідну. У функцію принципу емоційності
входить любов до уроків української мови, педагогічна майстерність, прихильне ставлення учителя до учнів, мовний взірець, щира любов до милозвучного українського слова.
Ефективність навчання української мови в школі залежить від багатьох соціолінгвістичних передумов, однією з яких є прийняття
і відтворення її у мовленні широкого загалу: сім'ї, школі,
громадських місцях, по радіо, телебаченню, засобах масової
інформації, оскільки активний словник учнів формується під впливом того середовища, в якому вони живуть.
Особливості населеного пункту, його географічне розташування, рівень культури й економічного стану, домашній побут, соціальне становище родини, мовні діалекти диктують дію принципу врахування мовного середовища учнів. Слід розвивати вміння учнів аналізувати функціональне співвідношення між
Педагогіка

334
літературно-нормативною лексикою і словами-діалектизмами з метою прищеплення учням належної мовної культури і
стимулювання їх до відшукування та збирання й опису місцевих діалектів як історичних пам'яток української мови, з'ясування мотивів використання діалектизмів у художніх творах українських письменників, розкриття потенційних можливостей засвоєння діалектних слів літературною мовою.
Зважаючи на значний шар лексичних запозичень у словниковому складі української мови, виникає потреба вдосконалення змісту навчання розділу "Лексикологія", з метою формування в учнів знань про причини й джерела лексичних запозичень, контакти української мови з іншими генетично спорідненими і неспорідненими мовами. Доцільно включити в навчання більше прикладів і вправ на розпізнавання і закріплення у мовленні власне українських слів. Йдеться про роботу з лексикографічними джерелами, писемні тексти різної жанрово- стилістичної природи.
На кожному уроці української мови, окрім усіх вище названих нами, повинен враховуватися принцип виховуючого навчання.
Якщо словесник користується авторитетом, усвідомлює свою суспільну роль і знає, якими мусить виховувати своїх учнів, то у процесі викладання української мови таких можливостей буде чимало. Найперше - це дидактичний матеріал, зокрема фольклор,
який сприяє засвоєнню шляхетних традицій, норм християнської
моралі, забезпечує духовно-моральне, національно-патріотичне,
трудове й інтелектуальне виховання. Крім того, слід розкривати учням красу природи, прищеплювати любов до материнської пісні,
історії, географії, літератури, до землі батьків, розкривати красу людської душі.
Принцип розвитку зв'язного мовлення й мислення учнів реалізується завдяки творчим роботам та диктантам з мови. Досить важливо, щоб їх тематика дійсно викликала загальний інтерес,
спонукала до творчості. Предметом уваги може стати цікава подія з історії України, крилатий народний вислів, повчальний випадок
із життя, свято рідної мови, певні події, у яких брали участь самі
Наталія Юрійчук

335
учні. Наприклад, після екскурсії до пам'ятних місць диктант чи творча робота будується на матеріалі про цей захід. Відзначення українських народних і християнських свят теж облагороджують душі та збагачують мовлення учнів.
Отже, суть інноваційного підходу до альтернативної методики української мови полягає в тому, щоб повернутися своїм розумом,
серцем і душею до основ духовності та творити абсолютно нову методику української мови, адекватну українській національній школі. Навчимо учнівську молодь шанувати рідне слово, горнутися до всього християнського, пишатися тим, що вони українці.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Біляєв О. М. Лінгводидактика рідної мови : [навч.-метод.
посіб.] / О. М. Біляєв. - К. : Ґенеза, 2005. - 179 с.
2. Стельмахович М. Етнопедагогічні основи методики української мови / М. Стельмахович // Українська мова і література в школі. - 1993. - № 4-5. - С. 19-21.
3. Сухомлинський В. Слово про слово / В. Сухомлинський //
Дивослово. - 2000. - № 9. - С. 57.
4. Українська мова: Енциклопедія НАН України ; Інститут мовознавства ім. О. О. Потебні ; Інститут української мови НАН
України ; [ред. В. М. Русанівський]. - К. : Укр. енциклопедія, 2000.
- 824 с.
5. Ушинський К. Про народність у громадському вихованні /
К. Ушинський Вибрані твори: у 2 т. / [редкол. : В. М. Столетов та
ін.].- К. : Радянська школа, 1983. - Т. 2. - С. 43-103.
6. Яворська С. Джерела дослідження історії розвитку методики мови (XVIII-початок XIX ст.) / С. Яворська // Дивослово. - 2002. -
№ 7. - С. 19-23.
Педагогіка


Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал