Урок це форма діяльності вчителів і учнів, яка систематично застосовується для вирішення завдань навчання, виховання та розвитку організації учнів у певний відрізок часу. Він включає зміст, форми, методи та засоби навчання і виховання



Скачати 82.64 Kb.
Дата конвертації12.05.2017
Розмір82.64 Kb.
ТипУрок
Що таке урок? У психолого-педагогічній літературі існує дуже багато трактувань цього поняття.

Урок – це форма діяльності вчителів і учнів, яка систематично застосовується для вирішення завдань навчання, виховання та розвитку організації учнів у певний відрізок часу. Він включає зміст, форми, методи та засоби навчання і виховання.

Будь-який урок закладається задовго від його проведення. Безумовно, шкільна справа зазнавала і зазнає певних корективів, зміст яких виправданий зміною пріоритетів поступального суспільного розвитку. А тому осучаснення уроку є процесом закономірним і спричиненим, в першу чергу, необхідністю приведення домінуючої організаційної форми навчання у відповідність до запитів інформаційного суспільства та створення умов для реалізації сучасних освітніх тенденцій становлення й розвитку особистості як активного суб’єкта суспільного життя. Такі уроки дають можливість учням засвоїти теоретичні знання, формують практичні вміння й навички, вчать спостерігати, зіставляти, встановлювати причиново-наслідкові зв’язки, робити висновки й узагальнення.

Педагогічна професія за природою своєю творча, а творчо працьовитий учитель – це людина, що володіє в першу чергу високою педагогічною культурою. Учителі-словесники Нововолинської гімназії працюють над проблемою особистісно зорієнтованого навчання. У нас неодноразово бували наукові працівники з Академії педагогічних наук. Галина Леонідівна Бойчук і Анатолій Миколайович Фасоля проводили в гімназії консультації, тренінги з даного питання. Учителі української мови і літератури організовували з їх участю уроки, відвідували семінари з питання використання на уроках української мови і літератури елементів особистісно орієнтованого навчання в м.Червонограді Львівської області, в м.Біла Церква, що на Київщині, в Новограді-Волинському, що на Житомирщині.

Ми усвідомили, що особливе значення при особистісно орієнтованому підході до освіти відводиться аналітичній, рефлексивній діяльності вчителя на уроці і перш за все з суб’єктним досвідом учнів. Тому від учителя потрібна спеціальна підготовка до кожного уроку, а не просто виклад свого предмета. Необхідний аналіз саме того змісту, який мають учні у своєму розпорядженні з теми. Вони не просто слухачі розповіді вчителя, а суб’єкти, що постійно співпрацюють із ним у діалозі, висловлюють свої думки, діляться ними. Учитель, що реалізує особистісно орієнтований підхід до навчання, не примушує, а переконує учнів прийняти той зміст, який він пропонує як наукове знання. Учень при цьому сприймається вчителем як «творець» свого знання.

Саме такий урок називається особистісно орієнтованим, де вчитель разом з учнями здійснює рівноправну роботу з пошуку і відбору наукового змісту знання, яке підлягає засвоєнню. Тільки в цих умовах знання не відчуження, а стає особистісно значущим, для чого необхідна попередня велика робота вчителя. Праця на уроці з суб’єктним досвідом учня вимагає від педагога спеціальної підготовки: не просто вміння викладати свій предмет, а й аналізувати зміст того, чим уже володіє учень із запропонованої теми.

У цих умовах змінюється режисура уроку. Учні не просто слухають розповіді вчителя, а постійно співпрацюють із ним у режимі діалогу, висловлюють свої думки, діляться розумінням змісту, обговорюють те, що пропонують однокласники, за допомогою вчителя ведуть відбір змісту, закріпленого науковим знанням.

Так, працюючи в 6 класі над структурою тексту, його темою та основною думкою, ставлю до класу запитання:



  • Що ви вже знаєте про текст?

  • Які ознаки тексту можете назвати?

  • Для чого тексту дають заголовок?

  • З якими текстами ви працювали, виконуючи домашнє завдання? (учні повинні були написати твір-роздум «Найкращий відпочинок – це…»).

У перебігу бесіди з учнями нема правильних (неправильних) відповідей, є різні позиції, точки зору, виділивши які, вчитель починає обробляти із позиції дидактичної мети. Він повинен не примушувати, а переконувати учнів прийняти той зміст, який він пропонує відповідно наукового знання. Учні не просто засвоюють готові зразки, а й усвідомлюють, яким чином вони отримані. Науковий зміст народжується як знання, яким володіє не тільки вчитель, а й учень. Відбувається своєрідний обмін знанням, колективний відбір його змісту. Учень у цьому процесі є учасником його породження.

Саме такий урок можна назвати особистісно орієнтованим, коли під час проведення його вчитель не просто чуйний до дітей, а разом з ними здійснює рівноправну діяльність щодо пошуку та відбору наукового змісту знання, яке підлягає засвоєнню. За таких умов воно стає особистісно значущим.

Реалізація особистісно орієнтованої системи навчання вимагає суттєвої зміни пріоритетів: від навчання як нормативно побудованого процесу до учіння як індивідуальної діяльності школяра, її корекції та педагогічної підтримки. Ця найсучасніша технологія розкрита в добірці статей С.І.Подмазіна, завідувача Центром психології і соціології освіти ІППО, кандидата психологічних наук із міста Запоріжжя.

Учитель має володіти умінням створювати на уроці особистісно орієнтовані ситуації. Це допомагає побудувати процес навчання так, щоб вивчення навчального предмета не перетворилося на зубріння, а поставило школяра в нові умови, що вимагають від нього такої поведінки, яка забезпечила б його особистісне зростання. Вчителем практикується не стільки зміст навчального матеріалу і спосіб його подачі, скільки цілісна ситуація. Отже, компонентом готовності вчителя до реалізації особистісно орієнтованого підходу виступає його здатність створювати на уроці особистісно орієнтовані ситуації. Увагу слід акцентувати на особистості учня. Учитель покликаний змінити його позицію від старанного виконавця до активного творця, що уміє рефлексувати свої інтелектуальні дії.

Важливою структурною ланкою особистісно орієнтованої ситуації є особистість учителя – носія культури, який покликаний впливати на формування пізнавального інтересу до навчального предмета засобами певної ситуації.

Щоб бути на рівні сучасних вимог, учителю необхідно не тільки знати свій предмет, методику викладання, а й добре володіти технологією міжособистісної взаємодії з учнями, створювати умови для формування пізнавального інтересу до свого предмета. Учитель має постійно вдосконалювати свою педагогічну майстерність, самостійно здійснюючи пошук науково-педагогічної інформації, опановуючи її та застосовуючи у своїй діяльності.

Урок у системі особистісно орієнтованого навчання будується як ланцюг досліджень, здійснюваних самими дітьми. Цьому сприяє робота в групах, де учень може самостверджуватися, набувати впевненості у своїх можливостях. Варто пам’ятати, що співпраця – це вміння, навичка, де кожна дитина почувається комфортно. Вона може висловити будь-яке міркування, взяти активну участь у обговоренні. Використання групової роботи потребує від педагога серйозної і копіткої роботи. Діти набувають життєво необхідних навичок: вміння слухати співрозмовника, аргументувати свою позицію.

Працюючи над оповіданням Володимира Винниченка «Федько-халамидник» у 6 класі, пропоную одній групі поставити подані події в тій чи послідовності, у якій вони відбуваються в творі. Друга група працює над вибірковим читанням, а саме:



  • Зачитати фрагмент твору, в якому автор знайомить нас із Федьком. Чи сподобався вам хлопчик, який ображає товаришів? А яка особистісна якість Федька заслуговує на повагу?

Учням другої групи даю завдання:

  • Федькова смерть – це наслідок застуди чи душевної черствості батьків? Як ви оцінюєте дії дорослих у ставленні до Федька й Толі?

Шестикласники четвертої групи доводять, що за жанром «Федько-халамидник» - оповідання. Формулюють тему та основну думку його.

Є тут завдання і для творчих учнів (на вибір): а) скласти невеликий твір про те, що трапиться з героями оповідання далі; б) якою уявляєте картину гіркої самотності Федькових батьків?

Групова робота допомагає учителеві бачити участь кожного учня у виконанні спільного завдання.

Наприкінці уроку діти висловлюють думку, оцінюють свою роль, відзначають успіхи, роблять висновки про те, що викликало труднощі і як їх подолати, тобто ставлять перед собою завдання, які необхідно буде вирішувати далі. Під час роботи можуть виявитися суперечливі думки. Як правило, діти прагнуть знайти компроміс, а за необхідності звертаються до вчителя, до учнів, які працюють у інших групах.

Тут найкраще підходить урок, побудований у формі ділової гри. Це кращий спосіб виявити індивідуальність, вибравши вподобане завдання, навчитися умінню обґрунтовувати свою точку зору або відмовитися від своєї думки, якщо аргументи товаришів виявляться переконливішими.

Під час вивчення неозначеної форми дієслова в 6 класі одні учні беруть на себе роль дослідників (Прочитати прислів’я, з’ясувати синтаксичну роль дієслів. Утворити від них інфінітиви), інші виконують завдання, що вимагають підвищеної уваги (Від поданих дієслівних форм утворити інфінітиви, зберігаючи категорію виду), треті редагують, тобто вдосконалюють завдання (Відновити фразеологічні звороти, вставити інфінітиви з довідки).

Спілкуючись, учні мимоволі прислухаються до різних думок, вчаться відстоювати свою точку зору. Кожен може висловити критичні зауваження, не боючись образити когось. Таким чином створюються умови не тільки для діалогу «вчитель-учень», а й «учень-учень».

На уроках рідної мови доцільною, на мою думку, є робота в парах. Так, вивчаючи пряму мову й діалог, пропоную учням «узяти інтерв’ю». з улюбленого письменника обговорити запитання із сусідом по парті, записати відповіді письменника. Інколи даю учням завдання з деформованим текстом. Пропоную дослідити, чи становить подана сукупність речень текст. Разом із сусідом переставити речення, відновити текст.

Наскільки урок досяг свого завдання, покаже етап рефлексії. Рефлексивно-оцінювальний етап – одна з важливих складових успіху особистісно орієнтованого уроку. Його можна провести по-різному. Наприклад: продовжити речення: «Повість Івана Франка «Захар Беркут» допомогла мені зрозуміти, що…» або: витлумачте функціональну роль заголовка повісті «Гуси-лебеді летять» М.П.Стельмаха, або: чи могли б ви взяти якісь слова із «Заповіту» своїм девізом? і т.д.

необхідність використання різноманітних підходів у навчально-виховному процесі обумовлена вимогами до викладання. «Викладання – це мистецтво, а не ремесло – у цьому самий корінь учительської справи. Перепробувати десять методів і виробити свій, переглянути десять підручників і не триматися жодного неухильно – от єдино можливий шлях живого викладання. Вічно винаходити, вимагати, удосконалювати – єдиний можливий курс сучасного вчителя», зауважує М.А.Рибникова.

Чудовий учитель, як і музикант, - це той, хто додає до свого основного «репертуару» творчість та натхнення. Як казав філософ, знання можуть бути купою каміння, що задавило особистість. І знання можуть бути вершиною піраміди, на якій стоїть особистість. А.В.Луначарський писав: «Якщо золотих справ майстер зіпсує золото, золото можна перелити. Якщо зіпсується коштовне каміння, воно йде до браку, але й найбільший діамант не може бути оцінений в наших очах дорожче, ніж людина, яка народилася. Зіпсування людини є великим злочином». Педагогічна творчість – це бажання працювати нестандартно із використанням останніх досягнень науки і техніки. Розробка презентацій нової теми на мультимедійній установці, фрагмент документального фільму, побудова схем, таблиць, малюнків, широкий вибір технологій і методів навчання та інші інновації – ось що характеризує учительську творчість.

Учителем не кожен може біти,

Не кожне серце вміє говорить.

Учитель лише той, хто вміє чути,

Окрилити, навчити і любить.

Тендітну душу ласкою зігріти

І добротою ниву засівать,

Безмежно, щиро цілий світ любити

І дітям усього себе віддать.

ЛІТЕРАТУРА

Лукьянова М.І., Разіна Н.А., Абдулліна Т.М. Особистісно орієнтований урок: конструювання та діагностика. – Х.: Веста: Видавництво «Ранок», 2007.

Туріщева Л.В. Психолого-педагогічні аспекти уроку. – Х.: Вид.група «Основа», 2007 (Б-ка журн. «Управління школою»; Серія «Психологічна служба школи»).

Сучасні шкільні технології. Ч.І / Упоряд.І.Рожнятовська, В.Зоц. – К.: Ред.загальнопед.газ., 2004. – (Бібліотека «Шкільного світу»).

Чернецька Т.І. Сучасний урок: теорія і практика моделювання: [навч.посібник] – К.: ТОВ «Праймдрук», 2011.



Науково-практичний освітньо-популярний журнал для педагогів, батьків та дітей «Обдарована дитина», №2, 2010.

Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал