Транспортні договори Глава 29. Транспортні договори



Скачати 64.27 Kb.
Pdf просмотр
Дата конвертації05.02.2017
Розмір64.27 Kb.
ТипГлава

Глава 29. Транспортні договори
Глава 29. Транспортні договори
29.1. Транспортне законодавство
29.2. Поняття та види транспортних договорів
29.3. Поняття та види перевезень
29.4. Договір перевезення вантажу
29.5. Відповідальність перевізника за збереженість вантажу
29.6. Комерційний акт. Ахт загальної форми
29.7. Підстави звільнення перевізника від відповідальності за недостачу,
пошкодження та псування вантажу
29.8. Договір перевезення пасажира та багажу
29.1. Транспортне законодавство
Транспортне законодавство — це сукупність нормативних актів, які визначають основні правові, економічні та організаційні засади діяльності транспорту, правовий
1 / 11

Глава 29. Транспортні договори
статус транспортних підприємств, їх взаємовідносини з клієнтурою і органами виконавчої влади, умови перевезення, порядок використання транспортних шляхів сполучення, організацію безпеки руху на транспорті.
Крім законів України від 10 листопада 1994 р. "Про транспорт", від 4 липня 1996 р. "Про залізничний транспорт", від 15 травня 1996 р. "Про трубопровідний транспорт", від 5
квітня 2001 р. "Про автомобільний транспорт", основними нормативними актами є
Повітряний кодекс України; Кодекс торговельного мореплавства України; Статут автомобільного транспорту України від 27 червня 1969 p.; Статут залізниць України від
6 квітня 1998 p.; Статут внутрішнього водного транспорту Союзу РСР від 15 жовтня
1955 р.
На кожному виді транспорту затверджені спеціальні правила перевезень — вантажів,
пасажирів, пошти, багажу. На окремих видах транспорту затверджені спеціальні
правила перевезень, які враховують специфіку об'єктів, що перевозяться
(швидкопсувний, небезпечний, негабаритний вантаж, тварини тощо).
29.2. Поняття та види транспортних договорів
Транспорт є однією із найважливіших галузей суспільного виробництва. Особливість цієї
галузі полягає в тому, що в процесі діяльності транспорту не створюється нова вартість,
оскільки продукція транспорту — це сам процес переміщення вантажів, багажу,
пасажирів.
Транспортними договорами є договори із перевезення вантажів, пасажирів і багажу, а також інші договори з надання транспортних послуг, які пов'язані із перевезенням або
2 / 11

Глава 29. Транспортні договори
спрямовані на переміщення вантажів іншим способом. Транспортну систему України становлять залізничний, річковий (внутрішньоводний), морський, автомобільний і
повітряний транспорт. Крім цього виділяють особливий різновид транспорту —
трубопровідний. Природа зобов'язань, які виникають при переміщенні товарів по трубопроводу, має змішаний характер: тут поєднуються елементи зобов'язань із передачі майна (нафти, газу) і на надання послуг (транспортування, зберігання). Тому до трубопровідного транспорту застосовується особливе законодавство, включаючи правила щодо постачання енергоресурсами.
Транспортні договорі поділяються на основні та допоміжні.
Основні транспортні договори регулюють відносини, які виникають між транспортними підприємствами і клієнтурою з приводу предмета перевезення, тобто надання послуг, які
стосуються безпосередньо перевезення. До основних транспортних договорів належать договори: перевезення вантажів, пасажирів, пошти, багажу, вантажобагажу і буксирування.
Допоміжні договори лише сприяють належному виконанню основного і самостійно
існувати не можуть. До допоміжних транспортних договорів відносять договори поштової і вантажної експедиції, на експлуатацію під'їзних шляхів, на подачу і
прибирання вагонів, на очистку вагонів та ін.
29.3. Поняття та види перевезень
Перевезення залежно від видів транспорту, якими вони здійснюються, поділяють на:
3 / 11

Глава 29. Транспортні договори
а) залізничні;
б) автомобільні;
в) внутрішніми водними шляхами (річкові);
г) морські;
д) повітряні.
За характером об'єкта, що перевозиться, розрізняють перевезення вантажу,
вантажобагажу, багажу, пасажирів і пошти.
Залежно від того, здійснюються вони одним чи кількома транспортними підприємствами,
перевезення поділяються на:
а) місцевого сполучення (перевезення у межах територіальної сфери дії одного транспортного підприємства);
б) прямого сполучення (перевезення кількома транспортними підприємствами одного виду транспорту);
в) прямого змішаного сполучення (перевезення кількома транспортними підприємствами різних видів транспорту, але за єдиним транспортним документом).
Практичне значення цієї класифікації полягає в тому, що залежно від виду перевезення визначаються: строк, коли вантаж вважається втраченим, норми природних втрат при перевезенні; певні вантажі заборонено перевозити прямим змішаним сполученням
(наприклад, вантаж навалом, розсипом).
На морському транспорті перевезення бувають а) каботажними (між портами України);
б) міжнародними.
На залізничному транспорті розрізняють повагонні перевезення, перевезення дрібними відправками (в так званих "збірних" вагонах), помаршрутні перевезення (тобто перевезення в одному напрямку, одному вантажоодержувачу, групи вагонів з родовим,
малоцінним вантажем (гравій, пісок), коли на весь потяг оформлюється одна залізнична накладна).
4 / 11

Глава 29. Транспортні договори
29.4. Договір перевезення вантажу
За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату (ч. 1 ст. 909 ЦК).
Предметом договору є транспортні послуги, а предметом перевезення — конкретний вантаж.
Цей договір є двостороннім, оплатним і реальним, оскільки вважається укладеним з моменту прийняття вантажу перевізником від відправника.
В тих випадках, коли договір укладається на умовах надання для перевезення певного повітряного чи морського судна, він вважається консенсуальним, оскільки з моменту погодження істотних умов договору (яке судно фрахтується, кількість вантажу, місце завантаження, розмір фрахту, місце прибуття тощо) договір вже є укладеним.
Сторонами в договорі виступають вантажовідправник і перевізник.
В літературі відсутня єдність щодо правового становища відправника в договорі
перевезення вантажів. Одні автори вважають, що він є самостійною стороною, а сам договір має багатосторонній характер. Висловлювалася і думка, що цей договір є
договором на користь третьої особи, оскільки відправник сплачує за перевезення,
перевізник надає послуги, а результатом користується вантажоодержувач.
За загальним правилом договір перевезення вантажів є публічним, оскільки надання транспортних послуг належить до видів підприємницької діяльності, що підлягає
ліцензуванню, звідси випливає обов'язок перевізника здійснювати перевезення вантажів будь-якої особи.
Договір перевезення вантажів укладається в письмовій формі у вигляді: накладної
5 / 11

Глава 29. Транспортні договори
(залізничний транспорт), товарно-транспортної накладної (автомобільний транспорт), коносамента (морський транспорт), а також чартера (при перевезенні вантажу морем в міжнародному сполученні).
Обов'язки вантажовідправника:
Головний обов'язок вантажовідправника — це сплатити обумовлену за договором провізну плату, а також:
- підготувати вантаж до перевезення (затарити, запакетувати, замаркувати);
- здати вантаж до перевезення з дотриманням встановлених правил;
- заповнити перевізні документи (залізничну накладну, товарно-транспортну накладну);
- надати необхідні супровідні документи (сертифікати якості, рахунки-фактури, описи);
- забезпечити правильне використання транспортних засобів;
- завантажити не нижче встановленої технічної норми завантаження і не вище вантажопідйомності;
- після завантаження своїми силами опломбувати транспортний засіб (якщо за договором це є обов'язком відправника).
Обов'язки перевізника:
- надати рухомий склад, придатний для перевезення в технічному і комерційному відношенні (тобто такий, який би забезпечив збереженість саме заявленого вантажу під час перевезення);
- завантажити і опломбувати транспортний засіб (якщо за договором це його обов'язок);
- забезпечити збереженість вантажу під час перевезення;
- своєчасно доставити вантаж в пункт призначення;
- повідомити вантажоодержувача про те, що надійшов вантаж;
- видати вантаж належному вантажоодержувачеві.
Перевізник видає вантаж одержувачеві в такому ж порядку, в якому приймав (за вагою,
кількістю, навалом тощо). Обов'язки вантажоодержувача:
- своєчасно прийняти вантаж (надати необхідні документи, розвантажити транспортний засіб, вивезти вантаж);
- перевірити кількість та якість вантажу (якщо є претензія — своєчасно заявити);
- провести остаточні розрахунки з перевізником;
- очистити транспортні засоби з внутрішньої і зовнішньої сторони.
6 / 11

Глава 29. Транспортні договори
29.5. Відповідальність перевізника за збереженість вантажу
У разі порушення зобов'язань за договором перевезення сторони несуть відповідальність, встановлену договором, якщо інше не передбачено ЦК, іншими нормативними актами чи транспортним законодавством.
На всіх видах транспорту відповідальність побудована за принципом вини, і діє, як правило, презумпція вини зобов'язаної сторони. Формула вини перевізника в незбереженості вантажу має такий вигляд: Перевізник відповідає за збереження вантажу з моменту прийняття його до перевезення та до видачі, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало (ст. 924 ЦК).
Відповідно перевізник несе відповідальність за втрату вантажу, його пошкодження,
псування, нестачу вантажу, порушення строків доставки, а також за невиконання інших обов'язків за договором (наприклад, видача вантажу не в пункті призначення, втрата перевізних документів тощо).
Під втратою вантажу розуміють неможливість видачі вантажу перевізником одержувачеві. Це поняття охоплює не лише фізичну загибель вантажу, його крадіжку,
знищення, а й неможливість видачі вантажу з інших причин, навіть якщо він і не загинув.
Пошкодження вантажу — це зміна його механічних властивостей внаслідок биття,
ламання тощо.
Псування вантажу — це зниження його біологічних чи механічних властивостей внаслідок різких коливань температури, впливу опадів, порушення правил завантаження, через відсутність упаковки тощо.
Відповідальність перевізника за збереженість вантажу має обмежений характер,
оскільки не всі види збитків ним відшкодовуються.
Межа відповідальності перевізника — розмір дійсної вартості вантажу.
Так, у випадку втрати чи пошкодження вантажу збитки відшкодовуються в розмірі
втраченого вантажу, а при пошкодженні чи псуванні вантажу — в частині суми, на яку знизилася його вартість, а при втраті вантажу, який був зданий до перевезення з оголошеною цінністю — в розмірі оголошеної цінності.
Водночас на окремих видах транспорту (річковому, автомобільному) при використанні
перевізником вантажу для власних потреб передбачена кратна відповідальність перевізника (в подвійному розмірі).
7 / 11

Глава 29. Транспортні договори
29.6. Комерційний акт. Акт загальної форми
Обставини, які можуть стати підставою для матеріальної відповідальності залізниці,
вантажовідправника, вантажоодержувача чи пасажира при залізничних перевезеннях,
посвідчуються комерційним актом або актом загальної форми.
Комерційний акт складається для посвідчення таких обставин (п. 129 Статуту залізниць
України):
- невідповідність найменування, ваги чи кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу даним, які зазначені в перевізних документах;
- псування чи пошкодження вантажу чи багажу;
- виявлення вантажу, багажу чи вантажобагажу без документів чи документів без вантажу, багажу чи вантажобагажу;
- повернення залізниці вкраденого вантажу, багажу чи вантажобагажу.
Відмова начальника станції скласти комерційний акт оскаржується начальнику відділення залізниці, а приймання вантажу здійснюється відповідно до вимог Інструкції
про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю, затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів
СРСР від 15 червня 1965 р. № П-6, чи Інструкції про порядок приймання продукції
виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю,
затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25 квітня 1966 р.
№ П-7.
Акти загальної форми складаються для посвідчення обставин, які або безпосередньо не пов'язані із виконанням договору перевезення, або не є найважливішими, хоча і мають важливе значення для чіткого регулювання взаємовідносин перевізника і клієнта
(наприклад, у разі втрати документів, які додають до накладної, простою вагонів, подачі
неочищених вагонів, прострочення доставки багажу тощо).
8 / 11

Глава 29. Транспортні договори
29.7. Підстави звільнення перевізника від відповідальності за недостачу,
пошкодження та псування вантажу
В ч. 2 ст. 924 ЦК передбачено, що перевізник звільняється від відповідальності за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятого до перевезення вантажу,
багажу, пошти, якщо доведе відсутність своє вини.
Обставини, які звільняють перевізника від відповідальності, зазначені у відповідних транспортних кодексах і статутах.
Так, перевізник звільняється від відповідальності за недостачу, пошкодження та псування вантажу у випадках, якщо:
- вантаж прибув у справному транспортному засобі з непорушеними пломбами відправника;
- вантаж супроводжував експедитор чи представник вантажовідправника чи вантажоодержувача;
- недостача вантажу не перевищує норм природних втрат;
- недостача вантажу не перевищує допустимого розходження при визначенні його маси
(наприклад, якщо вагон із зерном зважують на вагонних вагах);
- вологість вантажу перевищувала допустиму норму (на окремі види вантажу встановлена норма вологості — цукор, вугілля, сіль, мука тощо);
- вантаж зіпсувався, оскільки відправник завантажив вантаж у непідготовлений,
неочищений транспортний засіб, який сам же і розвантажував;
- вантаж був зданий до перевезення без зазначення його особливостей, які вимагали особливих вимог перевезення ("з гірки не спускати");
9 / 11

Глава 29. Транспортні договори
- швидкопсувний вантаж зіпсувався, але перевізник дотримувався режиму перевезення,
а строк перевезення не перевищив допустимого та ін.
Транспортне законодавство залежно від виду транспорту встановлює і додаткові
підстави звільнення перевізника від відповідальності: виникнення небезпеки та випадковостей на морі та інших судноплавних водах; рятування людей, суден, вантажу;
дії або розпорядження властей; воєнні дії, терористичні акти, народні заворушення;
страйки тощо (ст. 176 КТМ).
29.8. Договір перевезення пасажира та багажу
За договором перевезення пасажира одна сторона (перевізник) зобов'язується перевезти другу сторону (пасажира) до пункту призначення, а в разі здавання багажу
— також доставити багаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання багажу, а пасажир зобов'язується сплатити встановлену плату за проїзд,
а у разі здавання багажу — також за його провезення (ч. 1 ст. 910 ЦК).
Договір перевезення пасажира і багажу — це оплатний, двосторонній та консенсуальний договір.
Договір укладається як усно — в разі попереднього продажу квитка, так і шляхом вчинення конклюдентних дій — посадка пасажира при подачі транспортного засобу.
Пасажир має право:
- одержати місце у транспортному засобі згідно з придбаним квитком;
- провозити з собою безоплатно одну дитину віком до шести років без права зайняття нею окремого місця;
10 / 11

Глава 29. Транспортні договори
- купувати для дітей віком від шести до чотирнадцяти років дитячі квитки за пільговою ціною;
- перевозити з собою безоплатно ручну поклажу у межах, встановлених транспортними кодексами (статутами) тощо.
Пасажир зобов'язаний сплатити за проїзд, дотримуватися громадського порядку,
правил користування транспортними засобами, дбайливо ставитися до майна транспортної організації.
11 / 11


Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал