Теоретико-методологічні засади роботи 7



Сторінка8/16
Дата конвертації30.04.2017
Розмір1.93 Mb.
1   ...   4   5   6   7   8   9   10   11   ...   16

Висновки до розділу ІІ


Життя і творчість Гарта Крейна припали на період «бурхливих» 1920-х років, коли техногенний бум та філософія споживання, здавалось, позбавили американців будь-яких надій на духовне життя. Митець, поєднуючи ліричність з «машинізацією», вбачаючи красу у витворах людських рук (хмарочосах, машинах, мостах і т. д.), апелював у своїх віршах до чуттєвого досвіду читача. Переконаний в ерудованості своєї аудиторії, Крейн теоретизував поняття «логіки метафори», яка була покликана відтворити у свідомості читача емоційний ланцюг, що допоміг би декодувати месидж поезії. Гарт Крейн називав себе абсолютистом, бо прагнув створити ідеальний продукт для ідеального сучасного читача.

Поет черпав натхнення із різних джерел – музики, кіно, образотворчого мистецтва, власного життя з його складними перипетіями, любовними пригодами, алкоголем та наркотиками. Творчу наснагу Гарт Крейн знаходив у творах як своїх сучасників (Еліот, Паунд), так і визнаних майстрів минулого (Платон, Вергілій). Орієнтуючись на світові зразки, поет створював свою міфопоетичну картину Америки.

Використовуючи персонажів із міфів різних народів, Крейн пристосовував їх до сучасних потреб, через них виражав свої погляди на суспільні проблеми. Часто міфічні істоти відіграють роль натхненників поета чи то, навпаки, деструктивних сил, які присутні в житті кожного митця. Серед різноманітних міфів, використаних Крейном, чільне місце посідають міфи індіанців, корінного населення Америки. Поет віддав перевагу саме цим міфам, оскільки вони є національним базисом для продукування нового міфу для нового суспільства. Поєднуючи фольклорні образи різних народів чи не у кожному своєму вірші, Крейн насичував їхню смислову площину множинністю можливих потрактувань.

Важливим елементом ранньої лірики Гарта Крейна є християнська складова, яку поет сприймав радше як частину міфічного пласта, а не суто релігійного. Християнські вірування, тісно переплетені з язичницькими образами, у його творах постають частиною варварських ритуалів. Такий синтез давав змогу поетові сакралізувати, на перший погляд, буденні, речі, які мають для митця (і всіх американців) важливе значення, оскільки формують національний підтекст.

Гарт Крейн у своїй ранній ліриці представив широкий спектр першостихій, які слугують засобом передачі потаємних почуттів ліричного героя, невід’ємною складовою загальної картини міфопростору поезії. Першостихія землі покликана, перш за все, представити саме американську землю, тому реалізується в географічних назвах та різноманітних власне американських маркерах, наприклад, в іменах відомих діячів Америки. Першостихія води в ранній ліриці Крейна представлена найбільш обширно, що, мабуть, пояснюється його особистим потягом до води. Вода в поезії набуває найрізноманітніших форм, несе часто діаметрально протилежні настрої, починаючи від материнської лагідності аж до нищівної руйнації. Першостихія вогню має два головні прояви у віршах Гарта Крейна: це стихія всепоглинаючої творчості, що спалює митця дотла, й стихія очищення. І, нарешті, першостихія повітря / вітру, що використана як допоміжний засіб творення цілісної картини поезії, представлена як стихія динамічна, котра символізує руйнування (буря, ураган), і як стихія статична, що несе смуток і тугу.

Парадигма чоловічих і жіночих образів ранньої лірики Крейна надзвичайно розмаїта. Вона включає в себе міфічні персонажі, постаті відомих митців, а також звичайних, «маленьких» людей. Поет бачить себе ледь не в кожному з них, він теж – «маленька людина», тому, зображуючи своїх співвітчизників, він одночасно зображує і себе, у такий спосіб отримуючи вічне життя у своїх творах. Так Крейн, створюючи міф Америки, легендаризує і своє життя, вписуючи свій індивідуальний міф у міф загальнонаціональний.














РОЗДІЛ ІІІ

МІФОПОЕТИЧНА МОДЕЛЬ АМЕРИКИ В ПОЕМІ ГАРТА КРЕЙНА «МІСТ»


Загальновизнано, що одним із найвизначніших творів Гарта Крейна є поема «Міст», задум і художня реалізація якої пов’язані з Бруклінським мостом – матеріальним і заразом символічним утіленням американського національного генія. Надрукована в квітні 1930 року, поема викликала значний резонанс у колі тогочасної творчої еліти. Так, Волдо Френк охарактеризував цей твір як добре продуманий приклад міфотворення, зазначивши, що месидж поеми уповні зможуть оцінити не сучасники, а нащадки: «Але коли той час прийде, послання «Мосту» сприйматиметься як дар, воно стане настільки очевидним, наскільки незрозумілим є тепер» [135, р. 23]. На його справедливу думку, міф Крейна різниться від інших міфів (гомерівських, біблійних і т. ін.) своїм «повсякденним» символом, який уособлює все життя Америки, об’єднує час і простір, минуле й теперішнє. А. Тейт, загалом критично поставившись до поеми, тим не менш назвав Крейна одним із обраних бути речником духовного життя сучасності [196].

Ричард Льюїс (Richard Lewis) запропонував доволі оригінальне і продуктивне прочитання твору: для нього міст важливий не стільки як реальний фізичний об’єкт, скільки як процесуальне дійство, прокладання мосту (bridging), коли творення поеми поступово стає містком до читача, яким «проникає культура силою авторського поетичного бачення» [161, р. 42]. На нашу думку, такий підхід до розгляду поеми є цілком підставним, зважаючи на намір Крейна створити «містичний синтез «Америки»: «Первинні імпульси «наших людей» об’єднаються навколо мосту як кульмінації, як символу нашого конструктивного майбутнього, нашої унікальної ідентичності, в якому злиті всі наші наукові сподівання й досягнення майбутнього» [136, р. 124].

Відтак, «Міст» – це священна історія Америки, де Бруклінський міст постає втіленням самої Америки. С. Джембінов переконаний: «Міст одночасно і хвала (harp – арфа як інструмент хвалебних співів), і вівтар, що вимагає жертви» [1, c. 620], а символічна молитва до Мосту наприкінці Прологу – прохання допомоги у віднаходженні абсолюту, створенні нового міфу. «Сакральна міфологізація Мосту досягається зіставленням його вічної, божественної сутності зі смертною тварністю людини, яку він має надихати і підтримувати, імплікуючи закладені в його візуальному образі смисли: «До нас, мізерних, інколи торкнися, зійди // І з кривизни сотвори міф для Господа» (Unto us lowliest sometime sweep, descend // And of the curveship lend a myth to God) [135, р. 104].



Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   4   5   6   7   8   9   10   11   ...   16


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал