Тема: Відчуття та



Pdf просмотр
Дата конвертації04.06.2017
Розмір108 Kb.
30381

Тема:
Відчуття та
сприймання як пізнавальні
психічні процеси

Відчуття
та
сприймання
дуже тісно
пов’язані між собою
,
бо є відображенням об’єктивної реальності існуючої незалежно від свідомості, на основі її дії на органи чуття

В
потребі
мати відчуття закладена основа розумового та естетичного розвитку особистості,
повнота відображення світу та відношення до нього

Відчуття
-
пізнавальний психічний
процес відображення в мозку людини
окремих властивостей предметів і явищ
при їх безпосередній дії на органи чуття
людини
.

Сприймання
-
це психічний процес
відображення в мозку людини предметів
та явищ у цілому, у сукупності всіх їх
якостей
та
властивостей
при
безпосередній дії на органи чуття
.

Відчуття
є
відображенням окремої
чуттєвої якості чи неопредмечене уявлення від того, що нас оточує
Сприймання
– це чуттєве усвідомлення даного предмету чи явища в цілому
Тобто відчуття та сприймання є двома різними формами та двома різними відношеннями свідомості
до предметної
дійсності

Генетично відчуття передує сприйманню,
але водночас воно виокремлюється в
результаті наявного сприйняття
В акті відчуття через
органи чуття
встановлюється зв’язок людини з оточуючим середовищем
Саме в ньому здійснюється перехід енергії зовнішнього світу в акт свідомості

Інформаційний голод,
пов’язаний з
відключенням аналізаторних систем в умовах сенсорної
депріваціїї
призводить до дезорганізації особистості
Образи відчуття виконують
регулюючу,
пізнавальну
та
емоційну
функції
Образ це завжди сигнал,
який має
біологічне та соціальне значення

Фізіологічною основою відчуття та сприймання є
робота
аналізаторів
Кожен аналізатор можна характеризувати
порогом чутливості

Аналізатор
- нервовий апарат, який здійснює
функцію аналізу
і
синтезу подразників, що надійшли із зовнішнього і
внутрішнього середовища організму (поняття аналізатору ввів І
П
Павлов)

Аналізатор
складає
вихідну
і
найважливішу частину усього шляху нервових процесів, або рефлекторної дуги
Рефлекторна дуга = аналізатор + ефектор
Ефектором
є моторний орган (певний м'яз),
до якого надходить нервовий імпульс із центральної нервової системи (мозку)
Взаємозв'язок елементів рефлекторної дуги забезпечує основу орієнтування організму в навколишньому середовищі,
та діяльність організму в залежності від умов його існування

Поріг чутливості аналізатора
– це межі
інтенсивності подразника, в яких виникає той чи інший вид відчуття
Розрізняють наступні пороги чутливості
аналізатора
:
O
абсолютні
(верхній та нижній)
;
O
відносні
(диференційні)
.

Верхній поріг
абсолютної чутливості – це найбільша сила подразника, при якій ще виникає відчуття даного виду
Нижній поріг
абсолютної чутливості – це подразнення мінімальної сили, яке діючи на органи чуттів, здатне викликати відчуття
Диференційний поріг
полягає у здатності
відчувати найменшу різницю в інтенсивності
двох діючих подразників,
диференціювати подразники за силою, розміщувати їх за силою від найслабшого до найсильнішого

З
поняттям чутливості
пов’язані
таки
властивості відчуттів як
:
O
адаптація
;
O
сенсибілізація
;
O
синестезія
;
O
компенсація
;
O
контраст
.

Адаптація
- це пристосування органу до тривалого впливу подразника, що виражається в зміні чутливості – в її зниженні або підвищенні
Сенсибілізацією
називають стійке підвищення чутливості певних органів чуття шляхом їх тренування
Сенсибілізація у її
генезисі звично є пов'язаною із взаємодією відчуттів
(наприклад,
слабкий звуковий подразник підвищує
чутливість зорового аналізатора до кольору)

Синестезія
- злиття якостей різноманітних сфер чутливості, коли будь
- який подразник, діючи на відповідний орган відчуття,
викликає
не тільки відчуття специфічне для даного органу почуттів, але водночас ще і додаткове відчуття, характерне для іншого органу почуттів («гострий смак»,
«солодкі звуки»)

O
Компенсацією
називається явище, коли один аналізатор бере на себе функції
іншого
O
Контраст

це зміна чутливості
рецепторів різних аналізаторів під впливом попереднього або супутнього подразника

Відчуття також характеризуються:
O
модальністю
(якісною характеристикою);
O
інтенсивністю
,
або силою (кількісною характеристикою);
O
тривалістю
(часовою характеристикою);
O
локалізацією
(просторовою характеристикою).

За ознакою
модальності
виділяють такі види відчуттів, як:
O
зорові;
O
органічні;
O
вібраційні;
O
вестибулярні;
O
слухові;
O
нюхові;
O
смакові;
O
відчуття дотику.

Залежно від
міри контакту
органів чуття з подразниками розрізняють
чутливість
:
O
контактну
(дотикову, смакову, больову);
O
дистантну
(зорову, слухову, нюхову).

За ознакою
розміщення рецептора
виділяють три основних класи відчуттів:
O
екстроцептивні
(
дистантні (зорові, слухові, нюхові), контактні (смакові, температурні, тактильні, дотикові);
O
інтероцептивні
(
органічні, відчуття
болю
);
O
проприоцептивні
(
кінестетичні
(рівновага, рух)).

За ознакою
характеру рецептора
також виділяють:
O
фоторецепцію
- чутливість до світла (зорові відчуття);
O
хеморецепцію
- чутливість до певних речовин (нюхові, смакові відчуття);
O
аудіорецепцію
- чутливість до звукових коливань
(слухові відчуття);
O
механорецепцію
- чутливість до механічної взаємодії
(відчуття дотику, болю, рівноваги);
O
терморецепцію
- чутливість до температури
(температурні відчуття).

Сприймання
– це вища форма аналітико
- синтетичної діяльності мозку
Розрізнюють наступні види сприймання за модальністю
:
O
сприймання простору;
O
сприймання часу;
O
сприймання руху.

Якщо відчуття
мономодальне
,
то сприймання
полімодальне
Сприймання формується на основі сумісної
діяльності ряду аналізаторів, об'єднаних у функціональну систему
При цьому один з аналізаторів відіграє
провідну роль у формуванні образу

В результаті сприймання виникають суб'єктивні
образи сприйманих об'єктів
-
уявлення
.
Процес сприймання відбувається у взаємозв'язку з
іншими психічними процесами особистості
:
O
мисленням
(ми усвідомлюємо об'єкт сприймання),
O
мовою
(називаємо його словом),
O
почуттями
(виявляємо своє ставлення до нього),
O
волею
(свідомим зусиллям організовуємо перцептивну діяльність).

У чуттєвому пізнанні відчуття та сприймання виявляються в єдності
Розрізняють сприймання за
:
O
сенсорними
особливостями
(зорові,
слухові, нюхові, дотикові, смакові, кінестетичні,
больові та ін
.);
O
відношенням
до
психічного
життя
(інтелектуальні, емоційні, естетичні)
;
O
складністю
сприймання
(сприймання простору, руху, часу)

До основних властивостей сприймання
відносять:
O
предметність;
O
цілісність;
O
структурність;
O
осмисленість;
O
константність;
O
вибірковість;
O
апперцепція.

Предметність
сприймання виявляється в
тому, що об'єкт сприймається нами саме як відокремлене в просторі і в часі фізичне тіло
Найбільш яскраво дана властивість виявляється в
феномені виділення фігури і
фона

Цілісність
сприймання виявляється у
незалежності
цілісного образу від якості
елементів
При аналізі цілісності сприймання можна виділити два взаємопов'язаних аспекти
:
1)
об'єднання різних елементів в ціле
;
2)
незалежність цілісності (в певних межах) від якості елементів

Ще однією важливою характеристикою образу сприймання є його
осмисленість
.
Вона означає віднесеність кожного образу до деякого класу об'єктів, які мають назву

Константність
- це відносна незалежність образу від умов сприймання,
що виявляється в його незмінності
:
форма, колір, розмір та інші
ознаки предметів
і
явищ сприймаються нами як постійні,
незважаючи на те, що сигнали,
що надходять від цих предметів в органи чуття, безперервно змінюються

Вибірковість
– це перевага виділення одних об’єктів в порівнянні з іншими, що розкриває активність людського сприймання

Апперцепція

це властивість сприймання, що виявляє залежність від попереднього досвіду
Вона впливає на зміст і характер перебігу сприймання

Об’єктивні умови
,
що забезпечують адекватність сприймання
:
O
яскравість
;
O
звучність
;
O
динамічність предмета
;
O
фізичні умови сприймання
Суб’єктивні умови
сприймання
:
O
уважність
;
O
спостережливість
.

Слід зауважити, що сприймання предметів може бути помилковим
Зокрема це має місце в
ілюзіях
.

Порушення відчуття і сприймання
Розлади відчуттів розподіляють на
:
O
патологічні послаблення
(гіпестезія та анестезія),
O
патологічні посилення
(гіперестезія)
O
збочення
(сенестопатія)

Гіпестезія
виявляється зниженням чутливості до подразників
При цьому навколишнє оточення втрачає для хворого чіткість
і
визначеність
Звуки стають глухими, невиразними, кольори тьмяними,
неясними, предмети втрачають форму і
яскравість, стають малорухомими
Гіпестезія характерна для неврозів,
реактивних психозів, органічних уражень мозку

Анестезія
полягає
у повній втраті
чутливості
до подразників
і
клінічно виявляється сліпотою,
приглухуватістю,
втратою нюху, смаку, чутливості шкіри
Часто виникає при істеричному неврозі
(має функціональний характер), а також ураженнях центральної та периферичної
нервової системи (органічного походження)

Гіперестезія
- підвищена чутливість до подразників, що впливають на органи чуття
,
загострення сприйняття звичайних зовнішніх подразників
За такого стану нормальне денне світло засліплює, звуки оглушують, запахи дратують, а найменший дотик до тіла стає
нестерпним
Гіперестезія органів відчуття спостерігається при астенії,
неврозах,
органічних ураженнях головного мозку,
початкових проявах гострого психозу

Парестезія
- відчуття заніміння,
поколювання,
печіння,
"повзання мурашок", що виникають спонтанно
Вони зумовлені
порушенням нервових провідників
Іноді паралельно зі зміною больової
чутливості
порушується температурна чутливість, коли хворі не відчувають дотиків гарячих предметів і, як наслідок,
часто одержують опіки

Тяжке і болюче відчуття, локалізоване хворим на якій
- небудь ділянці поверхні тіла або у внутрішніх органах, що виникає при відсутності змін у тканинах і органах
(натягування,
печіння),
називається
сенестопатією
.

До розладів відчуттів належить і
свербіж
- видозмінене больове відчуття, що викликає
потребу почухувати певні ділянки шкіри і
слизових оболонок
Свербіж можуть спричиняти різні
захворювання внутрішніх органів, токсикози,
алергічні фактори
Свербіж несприятливо впливає
на психіку людини,
викликає
дражливість, гнів, злобність

Реакція людини на
больові відчуття
залежить від особливостей нервової
системи,
виховання,
психологічної настроєності
При сильному емоційному збудженні біль притуплюється
Зусиллям волі хворий може перенести увагу на важливу для нього діяльність
;
це може зменшити або заглушити біль
Залежно від характеру больового відчуття і його локалізації,
крім суб'єктивних відчуттів болю,
спостерігається зміна функцій різних органів і систем
:
змінюються ритм скорочень серця, артеріальний тиск,
формуються різні емоційні і вегетативні реакції

Класифікація розладів відчуттів та сприйняття:
1
Розлади відчуття
:
O
кількісні
:
гіперестезія, гіпестезія, анестезія
;
O
якісні
:
парестезія,сенестопатія
2.
Розлади сприйняття
:
а)
ілюзії
(афективні, вербальні, парейдолічні)
;
б)
галюцинації
(за складністю розрізняють елементарні (прості),
комплексні (складні) галюцинації, за органами відчуттів
- зорові, слухові, нюхові, смакові, тактильні, вісцеральні
;
стосовно особистості хворого
- нейтральні, коментуючі,
імперативні, антагоністичні
;
за повнотою розвитку
- справжні
й псевдогалюцинації)
3.
Психосенсорні



База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал