Тема. Леонардо да Вінчі. Живопис як одна з форм утілення всеосяжної геніальної натури митця («Джоконда», «Тайна вечеря»). Рафаель



Скачати 60.68 Kb.
Pdf просмотр
Дата конвертації20.03.2017
Розмір60.68 Kb.
ТипУрок

Тема 3. ОБРАЗОТВОРЧЕ МИСТЕЦТВО ІТАЛІЇ: ЕПОХА «ТИТАНІВ»
УРОК № З
Тема. Леонардо да Вінчі. Живопис як одна з форм утілення всеосяжної геніальної натури митця («Джоконда», «Тайна вечеря»). Рафаель.
Зображення чистоти та чарівності жіночого образу, його духовного зв'язку з природою («Сікстинська Мадонна», «Прекрасна садівниця»), благородного і духовного спілкування людей (фреска «Афінська школа»)
Мета: ознайомити учнів з історичними умовами розвитку мистецтва епохи
Відродження, особливостями творчості Леонардо да Вінчі та Рафаеля Санті; розвивати вміння самостійно аналізувати твори живопису, уміння обґрунтовувати свою думку щодо творів мистецтва; виховувати духовність, шанобливе ставлення до живописних пам'яток людства.
Оснащення. Зоровий ряд: репродукції картин та фресок (фрески капели дель
Арена Джотто ді Бондоне; фрески «Гріхопадіння», «Вигнання з раю» Мазаччо;
Сандро Боттічеллі «Весна», «Народження Венери»; Леонардо да Вінчі «Мадонна у скелях», «Мона Ліза» («Джоконда»), фреска «Тайна вечеря» та ін.; Рафаель
«Покладання у труну», «Прекрасна садівниця», фрески «Сікстинська Мадонна»'і
«Афінська школа», «Парнас», «Диспути» та ін.); роздавальний матеріал (2 конверти із розрізаними репродукціями картин «Джоконда» Леонардо да Вінчі та
«Тайна вечеря» Рафаеля Санті). Музичний ряд: фрагменти музичних творів («Ave
Maria» К. Сен-Санса та Ф. Ліста).
Обладнання: ТЗН.
Тип уроку: комбінований. Терміни й поняття: «Відродження», «сфумато».
ХІД УРОКУ
I. Організаційний момент
II. Перевірка домашнього завдання


Презентація сторінок «Антична скульптура», «Скульптури Мікеланджело г
Буонарроті — утілене відчуття форми» альбому «Культурна спадщина народів світу» (2—4 учні)
Актуалізація опорних знань
1. Вправа «Мозаїка»
Учні об'єднуються у 2 групи. Кожна група отримує конверт із розрізаними (не менше ніж на 32 частини) репродукціями картин «Джоконда» Леонардо да Вінчі та «Тайна вечеря» Рафаеля Санті.
Завдання: скласти із пазлів картини, назвати ці твори та їх авторів.
2. Опитування

Із якою епохою в розвитку мистецтва пов'язані імена Леонардо да Вінчі та
Рафаеля Санті? {Відродження)

Назвіть характерні особливості культури цієї епохи. (Відповіді учнів.)
IV.Мотивація навчальної діяльності
V. Викладення нового навчального матеріалу
1. Слово вчителя
Термін Відродження (Ренесанс) уперше запровадив Джорджо Базарі
1511 —1574) — архітектор, живописець та історик мистецтва XV ст. для вивчення історичної епохи, перехідної від середньовічної культури.
Словникова робота. Відродження — доба розвитку культури в Італії XIV ст. та в країнах Західної Європи XV—XVI ст. Термін «Відродження» означає відродження традицій античної культури.
На минулому уроці ви отримали завдання — підготувати повідомлення в групах про художників епохи Відродження — Леонардо да Вінчі та Рафаеля Санті. Про особливості їх творчості та історичні події, що вплинули на творчість цих митців, ми дізнаємося зараз.

2. Виступи учнів із повідомленнями, підготовленими у групах
1-ша група «Історики»
(розповідають про історичні передумови Відродження)
3. Слово вчителя
. (Демонструються художні твори різних періодів італійського Відродження.)
Новий гуманістичний світогляд епохи Ренесансу насамперед втілився у ми- стецтві. З-поміж інших особливостей мистецтва Відродження можна зазначити його світський характер, активне використання наукових досягнень, сприймання людини як основної цінності світу. Пошук шляхів передавання глибини простору в живописі сприяв відкриттю законів лінійної перспективи, започат-куванню нарисної геометрії.
В італійському мистецтві епохи Відродження виокремлюють такі періоди:

XIV ст.— Передвідродження (або Проторенесанс);

XV ст.— Раннє Відродження;

кінець XV—XVI ст.— Високий Ренесанс;

кінець XVI — початок XVII ст.— Пізнє Відродження.
Початок XVI ст. був для Італії часом економічного занепаду, політичної кризи
і початку іноземної інтервенції. Однак, саме в цей період, усупереч роз- дробленості, і міжусобним війнам, зростає розуміння загальнонаціональної єд- ності, настає небачений розквіт мистецтва. У мистецтві Високого Відродження центральне місце остаточно посіла людина. Образ прекрасної, гармонійно роз- виненої, сильної тілом і духом людини стає головним змістом мистецтва. Ми- стецтво Високого Ренесансу зрікається подробиць, незначних деталей в ім'я узагальненого образу. Природно, що творцями такого мистецтва стали справжні
«титани» епохи. Одним із них був Леонардо да Вінчі.
4. Виступи учнів із повідомленнями, підготовленими у групах
2-га група «Біографи Леонардо да Вінчі»
(розповідають про життєвий та творчий шлях Леонардо да Вінчі)
3-тя група «Знавці творчості Леонардо да Вінчі»

Справжньою вершиною живописного мистецтва Леонардо є «Джоконда»
(«Мона Ліза») — портрет молодої жінки (бл. 1503—1507). Картина є одним із найвідоміших творів живопису у світі. Виставлена в Луврі (Париж, Франція).
Картину вивчали історики й копіювали живописці. Вона ще тривалий час залишалася б відомою лише знавцям мистецтва, якби не її історія. 1911 року
«Мону Лізу» було викрадено і лише через 3 роки, завдяки випадковим обстави- нам, повернено музею. Упродовж цього часу «Мона Ліза» не сходила з обкла- динок газет і журналів усього світу. Тому не дивно, що її копіювали частіше за решту живописних творів. Картина перетворилася на об'єкт поклоніння як шедевр світової класики. Загадка Джоконди й до сьогодні притягує до Лувру щорічно мільйони відвідувачів.
На перший погляд, композиція картини здається простою та лаконічною —
поясний жіночий портрет на фоні чудового пейзажу. Але ця простота є оманливою. Художник розв'язує доволі складне завдання — за цілковитої статичності моделі передати порухи її душі, її внутрішній світ. Спокійна поза і скромний одяг Джоконди фіксують увагу глядача на її обличчі. (На героїні — проста оливково-зелена сукня з тонкої тканини з круглим вирізом, злегка розшитим золотою ниткою. Звернімо увагу на руки Джоконди. Виділяючись світлою плямою на фоні темного одягу, вони також привертають нашу увагу.)
Удивляючись в портрет, бачиш, що зображення настільки правдиве і живе, що в ньому можна побачити і биття пульсу на шиї Джоконди, і тремтіння губ в її загадковій посмішці; вираз обличчя постійно змінюється, воно справляє вра- ження живого. Але це — лише початок ефекту, за деякої зміні кута зору, навіть зовсім незначної, обличчя набуває раптом зовсім виразних обрисів черепа, скро- неві западини заглиблюються, очі починають провалюватися... Перед нами вже не всміхнена жінка, а якійсь знущальний оскал самої смерті. Це дуже добре видно під час перегляду оригіналу, але зовсім не передається в репродукціях.
Виникає сильний психологічний ефект, ефект контрасту, коли в одному образі поєднані два абсолютно протилежних начала. І чим сильнішим є контраст, тим сильнішим є вплив, але сильнішого контрасту, ніж життя і смерть, придумати
неможливо... Загадка в тому, як митцеві вдалося досягти саме зображення черепа, смерті, що мерехтить крізь гарне жіноче обличчя, адже це майже неможливе завдання, але це — рівень думки і духу видатного художника й філософа—
Придивіться до картини — і ви побачите, що сфумато надає їй урочистості, створює живу атмосферу, яка поєднала постать Мони Лізи та начебто місячний пейзаж за спиною жінки і простір між Джокондою та глядачами. Сучасники
Леонардо захоплено сприймали Джоконду, бачили в ній живу істоту. Джорджо
Вазарі, автор біографій італійських художників, стверджує, що Мона Ліза (ско- рочене від Мадонна Ліза) була третьою дружиною флорентійського торговця на
ім'я Франческо дель Джокондо (іт. Francesco del Giocondo), чий портрет Лео- нардо виконував упродовж 4 років, проте не завершив його.
У наш час уже неможливо милуватися «вічнорусявим» волоссям Мони Лізи: воно потемніло і стало майже чорним. її руки потонули в мороці, одяг також утратив яскравість, а дивний пейзаж став ледве помітним. Але ця граційність, ці чудові темні очі сповнені пристрасті і водночас чисті, наче сама невинність,— це врода, яку варто назвати божественною.
Одним із найвищих досягнень Леонардо да Вінчі є «Тайна вечеря» («Таємна
вечеря», 1495—1497) — усесвітньо відомий стінопис у монастирі домініканців
Санта Марія делла Грація в Мілані.
Працюючи над цим твором, Леонардо не тільки виконував начерки, але й записував свої думки про дії окремих учасників сцени: «Той, хто пив і поставив кубок на місце, повертає голову до того, хто говорить; інший з'єднує пальці обох рук і з насупленими бровами дивиться на свого товариша, ще один показує долоні рук, знизує плечима до вух і висловлює здивування ротом...»
У записах не зазначені імена апостолів, але Леонардо, швидше за все, чітко уявляв дії кожного з них і місце, яке кожен мав посісти в загальній композиції.
Імовірно, за його версією, апостоли розташовуються так (ліворуч, до Хри-ста):
Варфоломій, Яків (молодший), Андрій, Іуда Іскаріотський, Петро (позаду Іуди),
Іоанн. Від Христа праворуч: Фома (позаду), Яків (старший), Пилип, Матвій,
Фаддей, Симон Зілот. Уточнюючи в малюнках пози і жести, він шукав такі
форми вираження, які поєднали б усі фігури в єдиному вирі пристрастей. Митець намагався зберегти в образах апостолів живих людей, кожен з яких по-своєму реагує на події, що відбуваються. Існують також інші тлумачення цієї фрески.
Неканонічність «Тайної вечері» заклав сам Леонардо. Особливо часто до цього сюжету зверталися художники XV ст. До Леонардо вже була ціла низка «Тайних вечерь» (у Андреа Кастаньйо, у Гірландайо-батька). Неканонічність стінопису
Леонардо да Вінчі помічав і Дж. Вазарі: «Леонардо відкинув звичайні канонічні традиції — і розмістив Іуду Іскаріота поміж апостолів, а не вдалині, по інший бік столу, як це робили до нього». Після «Тайної вечері» Леонардо ІУДУ У роботах живописців упізнаватимуть за гаманом зі срібняками, що той тримає у руці, та острахом, що відображений на його обличчі. Леонардо вбачав у людському тілі оселю душі людини, а в манері поведінки, міміці, гримасах — відображення душевних порухів, прекрасних чи потворних.
Доля «Тайної вечері» є трагічною: художник спричинив осипання стінопису, адже експериментував із фарбами, змішуючи темперу з олією. Згодом у стіні було пробито двері, і в трапезну почала проникати волога. Наприкінці XVIII ст. бонапартисти, які вдерлися до Італії, улаштували у трапезній стайню, а згодом — тюрму. Під час Другої світової війни у трапезну влучила бомба, але стіна вціліла.
У 1950-ті роки розпис було фундаментально відреставровано.
5. Слово вчителя
Леонардо да Вінчі був генієм, який відкрив нові горизонти у мистецтві.
Кожний із залишених ним творів — це етап у розвитку культури, а деякі його наукові відкриття і ідеї становлять інтерес і сьогодні.
Словникова робота. Сфумато — термін, що позначає м'якість живопис- ного виконання, плавність тональних переходів, розпливчастість контурів як наслідок повітряної перспективи. Увів у вжиток у добу Ренесансу Леонардо да
Вінчі.
Завдяки роботам Леонардо да Вінчі мистецтво живопису перейшло на якісно новий щабель свого розвитку. Це були рухи у бік реалізму, і багато що вже було досягнуто у вивченні перспективи, анатомії, більшої свободи композиційних
вирішень. Але в плані живописності, роботи із фарбою, художники були ще доволі умовними та скутими. Лінія на картині чітко окреслювала предмет, і зображення мало вигляд розфарбованого малюнка. Умовним виглядав пейзаж, який відігравав другорядну роль.
Ідеї монументального мистецтва Відродження, у яких злилися традиції античності і дух християнства, найяскравіше відображає творчість Рафаеля
Санті. У його мистецтві віднайшли зріле розв'язання два основних завдання: пластична досконалість людського тіла, яке відображувало внутрішню гармонію всебічно розвиненої особистості (у чому Рафаель наслідував античність), і складне розмаїття світу.
6.Виступи учнів із повідомленнями, підготовленими у групах
4-та група «Біографи Рафаеля Санті»
5-та група «Знавці творчості Рафаеля Санті»
7. Слово вчителя
Заслуга Рафаеля полягала в тому, що у своєму мистецтві він органічно пов'язав два різних світи — світ християнський і світ класичний. У картинах і фресках Рафаеля перед нами постає ідеально-піднесене зображення церковної легенди, античного міфу й людської історії.
VI. Підбиття підсумків уроку
Прийом «Мікрофон»
Завершіть речення.

Завдяки роботам Леонардо да Вінчі мистецтво живопису... (...перейшло на
якісно новий щабель свого розвитку. Це були рухи у бік реалізму і бага то що
вже було досягнуто у вивченні перспективи, анатомії, більшої сво боди
композиційних вирішень. Але в плані живописності, роботи із фарбою,
художники були ще доволі умовними та скутими. Лінія на картині чітко
окреслювала предмет, і зображення мало вигляд розфарбованого малюнка.
Умовним виглядав пейзаж, який відігравав другорядну роль.)

Заслуга Рафаеля полягала в тому, що... (...у своєму мистецтві він органічно

пов'язав два різних світи світ християнський і світ класичний. У картинах
і фресках Рафаеля перед нами постає ідеально-піднесене зображення
церковної легенди, античного міфу й людської історії.)
VII.
Дома
шнє
завда
ння
Для всіх: продовжити оформлення альбому «Культурна спадщина народів світу», доповнивши його сторінками «Творчість Леонардо да Вінчі» та «Твор- чість Рафаеля Санті».
Індивідуальне: учитель роздає інформацію «екскурсоводам» (10 учнів) для попередньої підготовки. На наступному уроці вони мають виступати з пові- домленнями про творчість Ель Ґреко, Дієго Веласкеса, Франсіско Гойї,
Сальвадора Далі.


Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал