Тема. Культурне життя в Україні другої половини 1940-х початку 1950-х років



Дата конвертації10.04.2017
Розмір112 Kb.
ТипПовідомлення
11 клас. Історія України.

Тема. Культурне життя в Україні другої половини 1940-х — початку 1950-х років.

Мета. Схарактеризувати розвиток культури України у повоєнний час. Наголосити на процесі ідеологічного наступу на українську культуру («жданівщина»). Показати здобутки української культури в даний період. Формувати в учнів інтерес до культурних надбань українського народу. Виховувати високі моральні якості на кращих зразках національної культури. Виховувати учнів у дусі патріотизму, національної свідомості та гідності.

Тип уроку: інтерактивний (з використанням активних методів навчання).

Обладнання: мультимедійна дошка, ілюстрації, документи

Основні поняття і терміни: «жданівщина», «лисенківщина», космополітизм, репресії.

Основні дати: 1946—1949 рр. — «жданівщина»; 1946 р. — запуск першого в УРСР і СРСР атомного реактора; 1947—1948 рр. — репресії проти вчених-біологів (генетиків), кібернетиків та інших; 1948—1950 рр. — виготовлення під керівництвом С. Лебедєва першої в Європі цифрової обчислювальної машини.

ХІД УРОКУ

І. Організаційний момент

ІІ . Повторення вивченого матеріалу.

Фронтальне опитування учнів.

  1. Назвіть територіальні зміни, що зазнала УРСР у повоєнні роки. Які це мало наслідки?

  2. Які першочергові завдання ставив план відбудови господарства УРСР?

  3. У чому полягали особливості відбудови в УРСР?

  4. Чи можна було уникнути голоду 1947 р.?

  5. Які чинники впливали на демографічну ситуацію в Україні в 1940-ві рр.?

  6. Характеризуємо життя народу згідно записаних спогадів.

ІІІ . Мотивація навчальної діяльності

Повідомлення теми та мети уроку.


ІV. Вивчення нового матеріалу

Історичні умови розвитку культури у повоєнний час.

Відродження культурного життя в Україні у післявоєнні роки стикалися з великими труднощами. Культура, як і раніше, фінансувалася за залишковим принципом. Перемога СРСР у війні посилила розвиток у радянському суспільстві процесів, які взаємовиключали один одного: зміцнення тоталітарного режиму і зростання суспільної свідомості (перемогла армія, народ). Війна радикально підірвала ідеологію «гвинтика», адже її могли виграти лише самостійно мислячі, а не сліпі виконавці волі вождя.

Величезний жертовний внесок народу в перемогу пропорційно збільшив у його свідомості не тільки відчуття самоповаги, а й поклав початок відродженню відчуття господаря країни, суспільства, своєї історії. Суттєвий вплив на світосприймання українців справило перебування їх за кордоном, знайомство із західним способом життя. Війна показала народу всю аморальність, антигуманність режиму абсолютної особистої диктатури, створивши передумови для критичної оцінки суспільством і системи влади, і особи керівника. Існувало переконання, що після величезних жертв і перемоги український народ, як і інші народи СРСР, заслуговує на поліпшення матеріального життя і справедливий демократичний лад.

Однак відповіддю режиму на ці вимоги часу стали не реформи, а його самоконсервація. Сталінський режим посилив контроль над суспільством, особливо у сфері ідеології. Прояви національної самосвідомості, критичний підхід до будь-яких явищ суспільного життя, відступ від регламентованих пропагандистських стереотипів — все це кваліфікувалося як український буржуазний націоналізм, космополітизм, антирадянська діяльність і, як наслідок, вело до морального і фізичного знищення діячів культури.

Схема: Умови розвитку культури у 40-50-ті роки





  1. Розвиток освіти і науки. Методичний прийом «Дебати»

Розвиток освіти і науки у повоєнні роки був складовою частиною процесу повоєнної відбудови України.

Відновлення зруйнованих під час війни шкіл, закладів культури, наукових установ почалося після визволення території України від німецько-фашистських загарбників. Поширення набув рух за відбудову зруйнованих і спорудження нових шкільних приміщень силами, засобами, руками самого населення — «методом народної будови».

Як і в довоєнні роки, більшовицька партія прагнула перетворити школу на знаряддя збереження і посилення свого контролю над учнівською молоддю. Була відновлена робота піонерських та комсомольських організацій. Найважливішим покликанням школи вважалося виховання відданості Сталіну та ідеалам комунізму.

Пропоную в підручнику підібрати факти, які свідчили б про позитивні та негативні зрушенні в розвитку освіти.

Проте майже всі досягнення науки і техніки належали галузям, що були пов’язані з воєнним або суміжним з ним виробництвом. Суспільні ж науки остаточно перетворилися на служницю існуючої системи. Сталінська система не полишала надій і встановити контроль над природничими науками. Яскравим проявом цього стало таке явище як «лисенківщина» — засилля в науці посередностей, людей споживацького ґатунку, авантюристів.

Робота з документом.

Із монографії Панченко П.П., Шмарчук В.А. «Аграрна історія України»


У лютому 1935 р. Т. Лисенко виступив на бутафорському з'їзді колгоспників-ударників. Лейтмотив промови — «шкідники і куркулі в науці», «класова боротьба на фронті яровизації». Присутній при цьому Й. Сталін у відповідь на висловлювання оратора вигукнув: «Браво, Лисенко, браво!» Із тих пір наукова основа дискусій почала відігравати для нього другорядну роль. Так звані наукові дискусії в біології, починаючи з грудневої IV сесії академії 1936 р. і до серпневої сесії ВАСГШЛ у 1948 р., такими вже не були. Наукові аргументи опонентів Т. Лисенко відхиляв ідеологічними звинуваченнями або начіплюванням ярликів.

Усе це прискорило перемогу «лисенківського вчення», яке стало називатися «мічурінською агробіологією», хоча І. Мічурін ніякого відношення до ідей Т. Лисенка не мав. Формування «лисенківщини» супроводжувалося заходами адміністративного та партійного тиску, що часто завершувалися арештами і передчасною смертю вчених. Так, були репресовані М. Вавилов, Г. Карпенко, С. Левит, Г. Левитський, І. Агол, М. Левин та багато інших. Наприкінці 30-х років Лисенко монополізував значні галузі біології. Він став президентом ВАСГНІЛ, академіком, директором Інституту генетики АН СРСР.

У результаті цього відбулася трагічна для сільськогосподарської та біологічної наук серпнева сесія ВАСГНІЛ (1948). Після неї місце в науці залишилося лише для «мічурінської агробіології», що не відповідало «лисенківському вченню», підлягало викоріненню. <...>

Лише восени 1948 р. було звільнено з вузів 127 викладачів, у тому числі 66 професорів. Із 1948 р. до початку 50-х років загальне число звільнених із роботи, переведених на нижчу посаду або усунутих від керівної роботи обчислювалося тисячами. Серед них були і великі вчені зі світовим ім'ям, і талановиті молоді спеціалісти.

До 50-х років повністю завершилося створення псевдонаукової концепції, яку Лисенко силоміць упроваджував у науково-дослідну роботу замісті класичної генетики і дарвінізму. Положення цієї концепції зводилося до того, що заперечувалось існування генів як матеріальних утворень у клітині. носіїв біологічної інформації про спадковість організмів.

Вітчизняна біологія виявилася відірваною від світової науки, причому в досить важливий період міждисциплінарних взаємодій. Фактично був зруйнований механізм використання досягнень фундаментальної біологічної науки в практиці сільського господарства, медицини. [132, с. 242—245]



  1. Дайте визначення поняття «лисенківщина».

  2. У чому полягали причини виникнення такого явища, як «лисенківщина»?

  3. Як це явище позначилося на розвитку вітчизняної науки? Яким були його наслідки?

  1. Ідеологічний наступ сталінізму в повоєнний час. «Жданівщина».

У складних умовах працювали діячі літератури і мистецтва. Всупереч обставинам, у 1940—1950-х роках створено чимало творів, що залишили помітний слід у художній культурі українського народу.

Особливу популярність у повоєнні роки набула творчість О. Гончара, автора трилогії «Прапороносці», повісті «Земля гуде». Плідно творили також прозаїки В. Козаченко, В. Собко, письменник і режисер О. Довженко, гуморист Остап Вишня (П. Губенко), поети М. Рильський, П. Тичина, В. Сосюра, А. Малишко, Л. Первомайський.

Переможне завершення війни сприяло зміцненню особистого авторитета Й. Сталіна. Але післявоєнні реалії потребували зміцнення сталінського режиму і його нового ідеологічного забезпечення. Адже чимало людей, перебуваючи за кордоном, побачили «загниваючий капіталізм». Повернувшись на батьківщину, вони відчували себе переможцями і мріяли про краще, заможне і вільне життя. У західних областях, що напередодні війни увійшли до складу СРСР, взагалі ставилися вороже чи з недовірою до комуністичної ідеології, політичної та економічної практики. До того ж, у людей залишилась грізна зброя — вільнодумство і національні почуття, виразником яких була в першу чергу інтелігенція. Саме проти неї і було спрямоване вістря сталінських репресій.

Робота з документом



Із редакційної статті журналу “Більшовик України” “До кінця ліквідувати буржуазно-націоналістичні перекручення історії України” (серпень 1947 р.)

“...Історична наука завжди була одним з могутніх засобів у руках більшовицької партії в ідейному вихованні трудящих...

Проте... незважаючи на своє тридцятирічне існування, Інститут історії України не розробив і не видав науково витриманої, марксистсько-ленінської історії України. закрема “Короткий курс сторії України” під редакцією С.М.Білоусова, К.Г.Гуслистого. м.Н.Петровського, М.І.Супруненка, Ф.О.Яструбова; “Нарис історії України” під редакцією К.Г.Гуслистого, Л.М.Славіна, Ф.О.Яструбова; перший том “Історії України” під редакцією М.Н.Петровського... містять в собі грубі помилки та перекручення буржуазно-націоналістичного характеру.

Працівники Інституту запозичили у буржуазно-націоналістичних істориків Антоновича, Грушевського та інших основні положення, що... привело до відродження... буржуазно-націоналістичних настанов у питаннях історії України...”

Питання

1. Як стаття характеризує роль історичної науки в Радянському Союзі?



2. У чому звинувачуються вчені-історики?

3. Якими, на вашу думку, є основні завдання історичної науки?



Робота з документом.

Зі «Щоденника» О. Довженка (листопад 1948 р.)

Ось уже кілька років тягнеться моє «Життя в цвіту». Я написав його як повість і як п'єсу. Я вистраждав його як кольоровий фільм, видушив і вистогнав, знемагаючи від приступів стенокардії і тупого бюрократизму. Потім, коли все нарешті з таким граничним трудом було зроблено, коли картина стала жити і радувати навіть натасканих снобів, я потрапив у дивовижну містичну смугу її обговорень на художній раді великій. Потім міністр кудись бігав із нею і кожного разу вимагав усе нових і нових купюр. <...>

Тоді мене врятував від ядухи Жданов. Після зустрічі з ним я, здавалося, ожив. І хоча п'єсу також задушили, усупереч його думці, я спочивав начебто в Барвисі тижнів зо три і повернувся звідти знову хворим.

Тепер мене вже знову розпинає кіноорганчик. Я сиджу цілісінький день за столом. Я наступив на горлянку і задушив усі мої плани, усі мрії про п'єсу, про мій рідний край, про Дніпро, і тепле повітря, і ніжні береги моїх річок. про вічне свято просторів.

Я повинен нехтувати, заперечувати створене, ненавидіти те, чим захоплювалися, що утворено з багатьох тонких компонентів. І написати твір-гібрид — стару поему про творчість і нову повість про селекцію. А серце болить. І часто, ідучи від столу після цього дня трудів, я озираюсь на зроблене — як його нікчемно мало. [64, с. 463—464]



  1. Як наведене джерело відображає умови праці українських діячів літератури та мистецтва?

  2. Якими були наслідки грубого втручання партійно-державнсг: керівництва у творчість О. Довженка?

  3. Чим, на ваш погляд, є небезпечними явища, відображені в наведеному документі?

  4. Визначте наслідки проведення цієї політики.

Наступним етапом ідеологічного наступу сталінізму стала боротьба з «низькопоклонством» перед Заходом, проти «космополітизму». Об’єктом переслідувань були обрані літератори, митці, учені.

Ця кампанія мала на меті посилити культурно-ідеологічну ізоляцію радянського суспільства, ізолювати і протиставити інтелігенцію іншим прошаркам суспільства, розпалити шовіністичні та антисемітські настрої, посилити процес русифікації, відновити образ «внутрішнього ворога» як необхідного атрибута тоталітарного режиму.

Сигналом до атаки проти «космополітів» стала редакційна стаття «Про одну антипатріотичну групу театральних критиків», опублікована в січні 1949 р. у газеті «Правда». Відгомоном цієї статті в Україні стало навішування ярликів «безрідних космополитів» на літературних і театральних критиків О. Борщагівського, А. Гозенпура та інших.

Кампанія боротьби з «космополітами» мала негативні наслідки для розвитку культури: у літературі та театрі, по суті, зникло поняття мистецької школи; поглибилась ізоляція від надбань західної культури; театральна та літературна критика перетворилася із засобу стимулювання творчого розвитку на засіб утримання митців у межах офіційної ідеології; обмежено свободу творчості.

З початку 1950-х років насувається нова хвиля звинувачень української інтелігенції. Переслідувань зазнали не лише письменники, а й українські композитори Б. Лятошинський, М. Колесса, М. Вериківський, К. Данькевич (опера «Богдан Хмельницький»), науковці.

Особливо нещадної критики зазнав В. Сосюра за вірш «Любіть Україну» (1944), який було оголошено «ідейно порочним твором».

«Жданівщина» призвела до гальмування розвитку науки, літератури і мистецтва в країні, породила потворні явища в середовищі радянської інтелігенції, викликала її розмежування. Сталінський режим остаточно протиставив владу і народ, ліквідував патріотичне піднесення років війни, паростки відродження української культури. У міжнародному плані «жданівщина» посилила відірваність радянських митців від досягнень світової культури, стала ідеологічним обґрунтуванням конфронтаційної зовнішньої політики СРСР.



ІІІ. ЗАКРІПЛЕННЯ НОВИХ ЗНАНЬ

Завдання.

Складіть структурно-логічну схему «Ідеологічний наступ сталінізму. «Жданівщина».

Схема: “Жданівщина”



“Жданівщина” – це система заходів спрямованих на відновлення ідеологічного контролю над суспільством




Причини













Мета
















Заходи:





Результати, наслідки

















ІV. ПІДСУМКИ УРОКУ

Розвиток культури в повоєнні роки носив суперечливий характер: з одного боку, мало місце творче піднесення митців, учених, з іншого — сталінська система намагалась загнати творчий процес у жорсткі ідеологічні межі. «Жданівщина» завдала величезного удару по розвитку української культури.



V. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

1. Опрацювати текст підручника:



2. Підготувати повідомлення про наслідки «лисенківщини» та «ждановщини» в Україні.

Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал