Тема 2 грошовий обіг І грошові потоки план викладу І засвоєння матеріалу



Скачати 175.35 Kb.
Дата конвертації17.01.2017
Розмір175.35 Kb.
ТЕМА 2

ГРОШОВИЙ ОБІГ І ГРОШОВІ ПОТОКИ
План викладу і засвоєння матеріалу:


  1. Поняття грошового обороту та його економічна основа.

  2. Модель грошового обороту. Сутність грошових потоків.

  3. Поняття грошової маси, грошові агрегати та грошова база.

  4. Швидкість обігу грошей.

  5. Суть закону грошового обігу.

Тестові завдання.

Запитання для практичних і семінарських занять.

Задачі та приклади розв'язання типових задач. г

Список рекомендованої літератури.



Ключові терміни та поняття

  • грошовий оборот

  • грошовий обіг

  • грошові агрегати

  • грошова база

  • маса грошей

  • швидкість обігу грошей

  • грошові потоки




    1. Поняття грошового обороту

та його економічна основа
Грошові відносини в суспільстві характеризуються рядом понять, таких, як: >грошовий оборот, > грошовий обіг, >фінанси, >кредит, >маса грошей, >швидкість обігу грошей.

Процес суспільного відтворення відбувається безперервно, тому безперервним є і рух грошей, що його обслуговує.




    • Грошовий оборот − безперервний рух грошей у процесі виробництва, розподілу й обміну суспільного продукту і перерозподілу національного доходу, здійснюється через обіг готівки та шляхом безготівкових розрахунків.


Суб'єктами грошового обороту є всі юридичні та фізичні особи, які беруть участь у виробництві, розподілі, обміні та споживанні валового суспільного продукту. Вони на певних підставах одержують грошові доходи, витрачають чи зберігають їх і цим впливають на економічні процеси та стають економічними суб'єктами суспільства.

Відмінності в характері економічних відносин між суб'єктами грошового обороту дають підстави структурувати його на окремі сектори, які характеризуються у табл. 2.1.


Таблиця 2.1

Структуризація грошового обороту за окремими секторами


Вид сектору

Характерні риси

1

2

1. Грошовий обіг (сфера обміну)

Рух грошей обслуговує сферу обміну (відносини обміну).

Характерним для руху грошей, що обслуговує ці відносини, є:

> еквівалентність, оскільки назустріч грошам, які передає покупець продавцеві, переміщуються продукти рівновеликої номінальної вартості;

> безповоротність, оскільки одержані продавцем гроші не повинні повертатися до свого попереднього власника, вони безповоротно перейшли у власність нового суб'єкта обороту;

> прямолінійність, яка виявляється у постійному віддаленні грошей від того суб'єкта обороту, який використав їх для купівлі продуктів, оскільки наступний суб'єкт теж витрачає їх для нових закупівель.



2. Фінансовий

(фіскально-

бюджетний)

Рух грошей здійснюється нееквівалентно.

Характерним для руху грошей, що обслуговує ці відносини є:

> нееквівалентність, тобто назустріч грошовому платежу платник не одержує реального еквівалента у формі товарів чи послуг, тобто одні суб'єкти ці гроші втрачають назавжди і без одержання будь-якого доходу, а інші їх одержують теж безповоротно і без виплати будь-якої ціни за них. Це відбувається, коли визначена законами частина заходів економічних суб’єктів вилучається у вигляді податків та інших обов’язкових платежів і надходять у розпорядження держави, яка витрачає їх для виконання своїх функцій.


Продовження таблиці 2.1

3. Кредитний

Рух грошей має зворотний характер.

Обслуговує сферу перерозподільних відносин, у яких власність суб'єктів передається у тимчасове користування, наприклад при внесенні грошей на банківський депозит чи під час купівлі цінних паперів. Для цих відносин характерне ще одержання доходу тим суб'єктом, який передає свою власність у тимчасове користування. Тобто рух грошей, що забезпечує реалізацію цих відносин, має зворотний характер, коли власник повертає свої гроші в обумовлений термін чи може їх повернути, наприклад, під час купівлі акцій, і, крім того, одержує дохід у вигляді процента чи дивіденду.



Залежно від форми грошей, в якій відбувається грошовий оборот, він поділяється на безготівковий і готівковий. Зокрема, у сфері готівкового обороту гроші рухаються поза банками, безпосередньо обслуговуючи відносини економічних суб'єктів.

У сфері безготівкового обороту гроші рухаються за рахунками у банках, не виходячи за межі банківської системи.


    • Таким чином, грошовий обіг це рух грошей, що обслуговує сферу обміну (відносини обміну). Грошовий обіг − один із секторів грошового обороту (інші сектори: фінансовий (фіскально-бюджетний) кредитний), який виникає на підставі відмінностей в характері економічних відносин між суб'єктами грошового обороту.




    1. Модель грошового обороту.

Сутність грошових потоків
Вивчення закономірностей та особливостей руху грошей у процесі суспільного відтворення неможливе без побудови моделі грошового обороту.

У багатьох виданнях [1, 2, 3, 4, 5] автори пропонують групування суб'єктів грошового обороту у чотири укрупненні групи:



  • фірми суб'єкти (фізичні та юридичні особи), що забезпечують створення та реалізацію валового національного продукту;

  • домашні господарства суб'єкти (усі сімейні одиниці, які мають самостійні грошові доходи та витрати), які забезпечують виробництво валового національного продукту основними факторами (робочою силою, засобами виробництва тощо) і є кінцевими його споживачами;

  • державні структури суб'єкти (державні управління, уряд), які забезпечують розподіл та перерозподіл вартості створення національного доходу та національного продукту, здійснюючи вплив на реалізацію та споживання останнього;

  • фінансові посередники суб'єкти (банки, страхові компанії, інвестиційні фонди тощо) грошового ринку, які спрямовують потік грошових коштів від їх власників до позичальників.

Основна кількість грошових платежів здійснюється через ринки, яких у моделі грошового обороту виділяють чотири [1, 2]:

  1. ринок продуктів, на якому реалізується створений фірмами національний продукт;

  2. ринок ресурсів, на якому фірми купують необхідні для виробництва ресурси (робочу силу, капітал і природні ресурси);

  1. фінансовий ринок, де реалізуються вільні грошові кошти;

  1. світовий ринок, через який здійснюється зв'язок внутрішньої економічної системи із "зовнішнім" світом.

Класична модель кругообігу товарів та послуг, якими обмінюються підприємства (фірми) і домашні (сімейні) господарства (населення), врівноважена відповідним потоком грошових платежів, що здійснюються при обміні, представлена на рисунку 2.1.



Рис. 2.1. Схема сукупного грошового обороту

    • Грошовий потік сукупність платежів, які обслуговують окремий етап (або частину) процесу розширеного відтворення.

У наведеній схемі (рис. 2.1) сукупного грошового обороту виділено такі окремі грошові потоки:



  1. сукупність витрат фірм на придбання необхідних виробничих ресурсів (робоча сила, земля, споруди тощо);

  2. оплата урядовими органами праці державних службовців;

  3. трансфертні платежі − всі виплати, які здійснює держава домашнім господарствам;

  4. доходи домашніх господарств від реалізації їхніх ресурсів (зарплата, відсотки, дивіденди тощо), які становлять національний дохід.

Національний дохід поділяється на три частини, кожна з яких породжує окремий грошовий потік. Значна його частина витрачається домашніми господарствами на споживання, тому оплачується купівля продуктів на внутрішньому ринку продуктів (потік 5) і на світовому ринку (потік 13). Певну частину доходу домашні господарства сплачують уряду у вигляді податків (потік в). Не витрачена на споживання та сплату податків частина доходу − це заощадження домашніх господарств, які надходять на фінансовий ринок (потік 7).

Заощадження населення у цій схемі виступають єдиним джерелом надходження коштів на фінансовий ринок, а тому є єдиним джерелом інвестування розширення виробництва в секторі «фірми». У зв'язку з цим формується грошовий потік 8, в якому враховані кредити, одержані фірмами у фінансових посередників та доходи від емісії цінних паперів.

Мобілізовані на фінансовому ринку кошти фірми інвестують на розширення виробництва, внаслідок чого формується новий грошовий потік 9.

До послуг фінансового ринку, крім фірм, звертається також уряд, коли йому недостатньо податкових надходжень для покриття своїх витрат.

Мобілізація урядом коштів на фінансовому ринку спричиняє появу грошового потоку 10, а витрачання цих коштів для державних закупівель − появу потоку 11.

Якби домашні господарства всі купівлі здійснювали на внутрішньому ринку продуктів, то грошових коштів, що надійдуть на цей ринок за вказаними трьома потоками (5, 9, 11), було б достатньо, щоб реалізувати весь обсяг національного продукту, запропонованого фірмами на цьому ринку. Одержаний фірмами виторг сформував би останній грошовий потік 12, який "замкнув" би кругообіг грошових коштів. Обсяг цього потоку визначається обсягом реалізованого валового національного продукту і дорівнює обсягу національного доходу, відображеного в потоці 4.

Балансування потоків 12 і 4 має вирішальне значення для нормального функціонування грошового обігу й усієї економічної системи, для забезпечення сталості грошей і кон'юнктури ринку.

На схемі 2.1 показані потоки, які зв'язують внутрішній обіг України зі світовим ринком:

13 − оплата продуктів, що надходять у країну за імпортом;

14 − надходження у країну грошей зі світового ринку за оплату експорту;



  1. − чистий відплив капіталу з внутрішнього ринку на світовий;

  2. − чистий приплив капіталу зі світового ринку на внутрішній.

Якщо імпорт перевищує експорт, то через потік 13 відпливе на світовий ринок грошей більше, ніж надійде через потік 14.

Потік 12 (національний продукт) виявиться меншим від потоку 4 (національного доходу) на величину чистого імпорту (перевищення обсягу імпорту над експортом за певний період). Виникнуть ускладнення з реалізацією створеного в країні національного продукту.

Збалансування потоків, що обслуговують ринок продуктів, за умов чистого імпорту забезпечується через залучення грошових коштів у внутрішній обіг зі світового грошового ринку одержанням позик у зарубіжних банках чи продажу на іноземних ринках національних фінансових активів (акцій, облігацій, векселів тощо).

Збалансування грошових потоків за умов чистого експорту здійснюється шляхом розміщенням одержаних коштів на іноземних ринках через механізм фінансових операцій.

Загальна збалансованість грошового обігу вимагає вирівнювання перш за все національного доходу і національного продукту. Для цього повинні балансуватися і всі взаємопов'язані грошові потоки. За напрямами руху грошей щодо національного доходу ці потоки поділяють на дві групи:



  • потоки втрат (чисті податки, заощадження, оплата чистого імпорту);

  • потоки ін'єкцій (інвестиції, державні закупівлі, надходження від чистого експорту).

На суму втрат зменшується, а на суму ін'єкцій збільшується внутрішній грошовий обіг і можливості реалізації національного продукту.

Для збалансування національного доходу і національного продукту потоки втрат і потоки ін'єкцій повинні вирівнюватися.

З усіх потоків найбільш важливим є:


  • національний (сукупний) продукт, тобто загальна вартість усіх виготовлених виробів та послуг;

  • національний дохід, що характеризує сукупний дохід, одержаний населенням, включаючи заробітну плату, ренту, проценти виплати.

На практиці всі показані зв'язки складніші, оскільки до сфери обігу товарів та грошей входять процеси, пов'язані із заощадженнями, інвестиціями і фінансовими ринками.


    1. Поняття грошової маси,

грошові агрегати та грошова база
Сукупний грошовий оборот забезпечується певною масою грошей, величина якої має важливе значення для діяльності центрального банку та грошово-кредитного регулювання економіки країни.


  • Маса грошей в обігу це загальна сума залишків грошей у всіх їх формах, які перебувають у розпорядженні суб'єктів економіки у певний момент часу [5, с 85].

Залежно від можливості одночасного використання різноманітних видів грошових коштів розрізняють кілька грошових агрегатів, що є показниками обсягу і структури грошової маси.

Сукупність грошей у всіх формах, що перебувають в економічному обороті на визначений момент часу (кінець місяця чи року) визначає величину грошової маси [5, с 85].


  • Грошовий агрегат це визначене законодавством відповідно до ступеня ліквідності специфічне угрупування ліквідних активів, які можуть служити альтернативними вимірниками грошової маси [5, с 86].

Основними принципами формування грошових агрегатів є:

  • грошова маса містить не лише готівкові гроші, а й депозитні;

  • уся грошова маса поділяється на ту, що є в обігу, і ту, яка нагромаджується та виконує функцію збереження вартості;

  • сукупна грошова маса містить також банківські вклади, депозити та ціні папери з фіксованим доходом.

Грошові агрегати будуються приєднанням до попередніх величин нових грошових компонентів у послідовності, що характеризує зменшення їх ліквідності. Тобто кожний наступний грошовий агрегат включає в себе попередній плюс новий блок фінансових активів.

З 1993 р. у статистичній практиці України НБУ визначає структуру грошової маси відповідно до агрегатного методу, використовуючи для цілей аналізу і регулювання чотири грошові агрегати: М0, М1 М2, Му



Агрегат М0 відображає масу готівки, яка перебуває поза банками, тобто на руках у фізичних осіб і в касах юридичних осіб. Готівка у касах банків сюди не входить.

Агрегат М1, включає гроші в агрегаті М0 + вклади у банках, які можуть бути використані власниками негайно, без попередження банків, тобто запаси коштів на поточних рахунках та на ощадних рахунках до запитання.

Агрегат Мг − це гроші в агрегаті М1, + кошти на всіх видах строкових рахунків, кошти на рахунках капітальних вкладень та інших спеціальних рахунках.

Агрегат М3 охоплює гроші в агрегаті М2 + кошти на вкладах за трастовими операціями банків.

Крім грошових агрегатів, НБУ визначає показник, що називається грошовою базою [2, с 83].

Показник грошової бази не є ще одним агрегатом грошової маси. Це якісно інший показник, що характеризує масу грошей з боку прояву її на балансі центрального банку.

Грошова база включає запаси всієї готівки, яка перебуває в обороті поза банківською системою та в касах банків, а також суму резервів комерційних банків на їх кореспондентських рахунках у центральному банку.

Величину грошової бази б) можна визначити за формулою:
Гб0крез (2.1)
де М0 - сума готівки, що перебуває поза банками;

Мк - сума готівки у касах банків;

Мрез - сума грошових коштів (резервів), які перебувають на кореспондентських рахунках банків у центральному банку.

Управління грошовим обігом здійснюється НБУ шляхом регулювання двох складових грошового обороту: готівки і безготівкової маси грошей, тобто визначення обсягу готівкової грошової маси та регулювання кредитних операцій комерційних банків. Головне завдання Національного банку в сучасних умовах полягає у регулюванні депозитної емісії, яка відбувається під час кредитування комерційними банками суб'єктів господарювання. Для цього використовуються три основні групи методів:


  • регулювання кредитних відносин Національного банку з комерційними банками (рефінансування комерційних банків; процентна політика та інші);

  • проведення операцій на відкритому ринку;

  • встановлення економічних показників регулювання діяльності комерційних банків (розмір мінімальних резервів; регулювання співвідношення певних груп пасивів та активів через показники ліквідності балансу банку; встановлення нормативів ризику комерційних банків та ін.).

Обіг готівки регулюється правилами, встановленими Національним банком, який визначає загальний порядок проведення готівково-грошових операцій банками та їх клієнтам (ліміт залишку готівки у касі та інше).


    1. Швидкість обігу грошей


Швидкість обігу грошей характеризує частоту, з якого кожна одиниця наявних в обороті грошей (гривня, долар тощо) використовується у середньому для реалізації товарів і послуг за певний період (рік, квартал, місяць) [2, с 8].

Виходячи з відомого рівняння обміну І. Фішера, величину швидкості обігу грошей можна визначити за формулою:



V= (2.2)

де V - швидкість обігу грошей;

Р - середній рівень цін на товари та послуги;

Q - фізичний обсяг товарів та послуг, що реалізовані у певному періоді;

М - середня маса грошей, що перебуває в обороті за певний період.
Таким чином, величина швидкості обігу грошей прямо пропорційно пов'язана з номінальним обсягом виготовленого національного продукту х Q) й обернено пропорційно − з обсягом маси грошей, що є в обороті.

V характеризує насамперед інтенсивність використання запасу грошей в обороті (М) для оплати товарів та послуг, що реалізуються, тобто цей показник пов'язаний переважно з грошовим обігом. Тому величина V залежить передусім від частоти й обсягів товарних операцій кожного суб'єкта грошового обороту. Однак, нетоварні платежі (фіскально-бюджетні, кредитні) теж впливають на показник швидкості обігу. Особливо помітний цей вплив у показнику середньої тривалості одного обороту гривні. Вона складається із тривалості зберігання грошей у розпорядженні безпосередніх покупців на ринках продуктів, а також із тривалості перебування їх у розпорядженні фіскально-бюджетних установ, банків та інших фінансово-кредитних інститутів, через які розподіляється і перерозподіляється частина національного доходу як головного джерела формування платоспроможного попиту на ринках. Якщо ця друга група суб'єктів обороту затримує гроші у своєму розпорядженні, несвоєчасно здійснює платежі за своїми зобов'язаннями, то збільшуватиметься тривалість цієї частини обороту грошей і зменшуватиметься вся швидкість їх обігу.
Показник швидкості обігу грошей можна визначати:

  • за середньою частотою використання грошової одиниці в оплаті доходів населення, тобто у формуванні національного доходу;

  • за середньою частотою використання грошової одиниці у здійсненні всіх видів платежів;

  • за частотою проходження готівки через каси банків.

Перший із цих показників може бути визначений діленням обсягу національного доходу на масу грошей в обороті. Кількісно він майже збігатиметься з показником V, визначеним за ВВП.

Другий з них може визначатися діленням загального обсягу грошового обороту на М. Цей показник істотно відрізнятиметься від показника V, визначеного за ВВП, бо в ньому будуть враховані всі нетоварні платежі (фіскально-бюджетні, кредитні, спекулятивні тощо). Оскільки офіційна статистика загального обсягу грошового обороту не визначає, розрахувати цей показник V практично неможливо. Третій показник може визначатися діленням загального обсягу касових оборотів усіх комерційних банків за рік на середньорічну суму готівки в обороті.


    1. Суть закону грошового обігу

Грошовий обіг підпорядковується своєму специфічному закону. Сутність його полягає в тому, що протягом певного періоду часу для без інфляційного обігу необхідна лише певна, об'єктивно обумовлена маса купівельних і платіжних засобів. Якщо формалізувати суть цього закону, то вона може бути виражена рівнянням:



(2.3)

де Мф - фактична маса грошей в обігу,

Мн - об'єктивно необхідна для обігу їх маса.

Якщо Мф перевищує Мн − значить в обігу з'явилися зайві гроші, і навпаки, якщо Мф менше від Мн − спостерігається їх нестача.

Кількість грошей, у середньому необхідних для обігу протягом певного часу (Мн), прямопропорційна масі товарів і рівню їх цін та оберненопропорційна середній швидкості обігу грошової одиниці. Цю залежність можна виразити формулою [2, с 90]:

(2.4)

де Р х Q - сума цін товарів, що реалізуються за певний період;

V - середня кількість оборотів грошової одиниці за цей же період.

Проте не всі товари, які реалізуються, оплачуються негайно. Частина їх продається у кредит, і для їх реалізації гроші у певний момент не потрібні, що відповідно зменшує величину Мн. Водночас в обігу гроші обслуговують не тільки реалізацію товарів чи послуг, виконуючи функцію купівельного засобу, а й забезпечують погашення різних боргових зобов'язань, передусім щодо купівлі товарів у кредит, виконуючи функцію платіжного засобу. Для цього в обігу необхідна додаткова маса грошей понад ту, яка обслуговує реалізацію товарів і послуг. Однак не всі боргові зобов'язання погашаються реальними грошима. Якщо вони мають зустрічний характер, то можуть взаємно зараховуватися без участі реальних грошей.

Якщо врахувати всі ці додаткові фактори, що діють на грошову масу, то величину Мн можна виразити так [2, с 91]:

(2.5)

де ∑К - сума продажів товарів і послуг у кредит;

П - загальна сума платежів, строк оплати яких настав;



ВП - сума платежів, які погашаються шляхом взаємного зарахування боргів.

Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал