Спрямування



Pdf просмотр
Сторінка7/7
Дата конвертації11.05.2017
Розмір0.85 Mb.
1   2   3   4   5   6   7
КРЕАТИВНІ ЗДІБНОСТІ – такі особистісні якості, що дозволяють людині по- новому подивитися на відомі предмети, явища, побачити в них нові закономірності, зв’язки, по-новому уявити бачене, придумати дещо нове, раніше не відоме.
ЛАБІЛЬНІСТЬ – одна з основних властивостей нервової системи, що характеризує швидкість виникнення і припинення процесу збудження. Л. психічних процесів означає їх швидку зміну. Л. психіки дає можливість швидкого і порівняно легкого переключення психічних функцій людини з одного виду діяльності на інші.
Поняття Л. використовується для позначення швидкості, з якою фізіологічна система реагує на подразнення і повертається у вихідний стан.
ЛАГІДНІСТЬ – риса характеру людини, яка проявляється в урівномірному, спокійному і доброзичливому ставленні до інших.
ЛОГІЧНІСТЬ РОЗУМУ – уміння мислити логічно, здатність до розумних, доказових умовиводів.
ЛЮДЯНІСТЬ – риса особистості, яка проявляється в повазі до людей, гуманності, в уболіванні за добробут і розвиток інших членів суспільства.
МЕЛАНХОЛІК – тип темпераменту. Людина цього типу характеризується неврівноваженістю, слабкістю, інертністю нервових процесів, що проявляються у високій реактивності психіки, схильності до переживань, деякої замкнутості, у хворобливому реагуванні на труднощі, невдачі, недостатній ініціативності. Їй

84 властиві стриманість, сором’язливість, боязкість. При несприятливих умовах М. може перетворитися у замкнену, боязливу, неспокійну, раниму людину. М. ні в що не вірить і ні на що не надіється, в усьому бачить і чекає тільки погане, небезпечне.
Але деякі якості М. важливі для багатьох сфер діяльності: висока психічна реактивність дозволяє йому виконувати тонку роботу, що вимагає підвищеної уваги, терпіння /робота радиста, спостерігача, гідроакустика/.
МИСЛЕННЯ – психічний процес опосередкованого й узагальненого відображення в свідомості людини предметів і явищ об’єктивної дійсності в їх
істотних властивостях, зв’язках та відношеннях. М. залежно від змісту тих завдань, на розв’язання яких воно спрямоване, поділяють на практичне і теоретичне.
МИСЛЕННЯ ДИВЕРГЕНТНЕ – мислення, що спрямоване на пошук багатьох варіантів вирішення проблеми.
МОТИВ – спонукальна причина дій та вчинків людини, зумовлених об’єктивними потребами. Основою М. діяльності і поведінки людини виступають потреби, інтереси, емоції, установки.
НАВ’ЯЗЛИВІ СТАНИ – хворобливі порушення психіки, що проявляються у виникненні постійно повторюваних думок, спогадів, сумнівів, уявлень, страхів, потягів або дій незалежно від волі й бажань людини.
НАДІЙНІСТЬ МЕТОДИКИ – фундаментальна характеристика методики, яка показує, наскільки стабільними є результати дослідження при неодноразовому обслідуванні одних і тих же досліджуваних. Н.м. може визначатися шляхом повторного дослідження (через точно визначений відрізок часу) і вирахування коефіцієнту кореляції між результатами першого та повторного дослідження. Н.м. може визначитися і шляхом дослідження за допомогою декількох варіантів однієї і тієї ж методики, розподілу її на дві половини тощо. Надійність результатів дослідження залежить не тільки від якості самої методики, але й від процедури проведення (вона повинна бути абсолютно ідентичною в першому та другому випадках), соціально-психологічної однорідності вибірки.

85
НАОЧНО-ДІЙОВЕ МИСЛЕННЯ – відображення в свідомості людини зв’язків
і відношень предметів та явищ, які безпосередньо включені в практичні дії.
НАОЧНО-ОБРАЗНА ПАМ’ЯТЬ – це збереження та відтворення в образах раніше сприйнятих предметів чи явищ дійсності, звуків, запахів, смаків тощо.
НАПОЛЕГЛИВІСТЬ – вольова риса характеру людини, яка полягає у здатності тривало, не знижуючи активності, незважаючи на труднощі та перешкоди, домагатись свідомо поставленої мети.
НАПРУЖЕНІСТЬ – психічний стан, що викликається екстремальними для даної особистості умовами. Н. може бути ситуативною або обумовленою
індивідуальними властивостями, якостями особистості.
НАПРУЖЕНІСТЬ ПСИХІЧНА – психічний стан підвищеної активності, неадаптивності, викликаний екстремальними для даної особистості факторами і очікуванням пов’язаних з ними несприятливих ситуацій.
НЕРВОВО-ПСИХІЧНА НЕСТІЙКІСТЬ – схильність людини до нервових зривів при значній психічній чи фізичній напрузі.
НЕУВАЖНІСТЬ – нездатність особистості сконцентровувати увагу на певному об’єкті.
ОБ’ЄМ УВАГИ – максимальна кількість об’єктів, яку людина може сприймати одночасно в процесі виконання будь-якої діяльності.
ОБРАЗНЕ МИСЛЕННЯ – вид мислення, пов’язаний з оперуванням образами, що поєднує в собі чуттєві та логічні компоненти. О.м. нерідко буває пов’язане з
інтуїцією, з уявою.
ОКОМІР – здатність людини точно оцінювати та порівнювати величини об’єктів, відстані до них без застосування інструментів для вимірювання. О. в багатьох професіях є професійно важливою якістю.
ОРГАНІЗАТОРСЬКІ ЗДІБНОСТІ – вміння виділяти і чітко формулювати як перспективні, так і найбільш важливі в кожній конкретній ситуації завдання, своєчасно приймати аргументовані рішення і забезпечувати їх виконання,

86 узгоджувати свої задуми з умовами дійсності, організовувати, координувати, направляти і контролювати діяльність. О.з. передбачають наявність у людини певної спрямованості, комунікабельності, ділової компетентності,
ініціативності, самостійності, емоційної врівноваженості, психологічного такту тощо.
ПАМ’ЯТЬ – психічний процес, що полягає в закріпленні, збереженні й відтворенні в мозку того того, що відбулося в її минулому досвіді. Залежно від змісту того, що ми запам’ятовуємо або відтворюємо, розрізняють П. рухову, емоційну, образну, словесну тощо.
ПОТЕНЦІЙНІ ЗДІБНОСТІ – наявні здібності, що закладені у людини, але ще не проявились у відповідній діяльності.
ПРОФЕСІЙНА ЕТИКА – норми поведінки, професійний кодекс моралі, що характерні для людей конкретної професії. Особливого значення в суспільстві набули кодекси тих професій, об’єктом діяльності яких є безпосередньо людина чи стосунки між людьми. До представників цих професій висуваються підвищені ділові і моральні вимоги. Зокрема, психологи несуть особисту відповідальність за свою роботу, постійно підвищують свою кваліфікацію та компетентність, щоб якісно виконувати свої обов’язки, працюють завжди в інтересах клієнта і обов’язково поважають конфіденціальність всього, що стосується факту стосунків з клієнтом.
ПРОФЕСІЙНА ІНФОРМАЦІЯ – науково-практична система організації і проведення роботи, направленої на засвоєння особистістю інформації про професії, ї вимоги,, що пред’являються ними до працівника, про соціально-економічні, психолого-педагогічні умови правильного вибору чи зміни професії, працевлаштування.
ПРОФЕСІЙНА
КОМПЕТЕНТНІСТЬ - досконале володіння
інструментарієм, засобами
і продуктивними технологіями реалізації функціональних обов’язків.
ПРОФЕСІЙНА КОНСУЛЬТАЦІЯ – надання особистості з метою надання їй кваліфікованої допомоги у виборі чи зміні професії, працевлаштуванні у

87 відповідності з її інтересами, можливостями та потребами ринку праці в кадрах. На практиці, в залежності від конкретних умов, використовуються такі основні форми
П.к: інформаційно-довідкова; первинна діагностична консультація; заключна діагностична консультація; корекційна консультація.
ПРОФЕСІЙНА МОБІЛЬНІСТЬ – здатність людини змінювати вид праці, переключатися на інші види діяльності у зв’язку з прогресивними змінами техніки і технології виробництва. У змісті П.м. можна виділити такі моменти, як вибір професії, підвищення кваліфікації, визначення умов зміни місця роботи чи професії, плинність кадрів тощо.
ПРОФЕСІЙНА ОРІЄНТАЦІЯ – комплексна науково обгрунтована система форм, методів та засобів впливу на особистість з метою оптимізації її професійного самовизначення на основі врахування індивідуально-психологічних характеристик та потреб ринку праці. П.о. включає такі структурні елементи: професійна
інформація, професійна консультація, професійний відбір (добір) та професійна
адаптація.
ПРОФЕСІЙНА ПЕРЕОРІЄНТАЦІЯ – процес вибору особистістю нової професії на основі набутих професійних якостей, сформованої системи ціннісних орієнтацій, поглядів, стану ринку праці.
ПРОФЕСІЙНА ПРИДАТНІСТЬ – динамічна сукупність індивідуальних особливостей людини, необхідних і достатніх для успішного освоєння професійної діяльності й ефективного її виконання. П.п. формується в процесі навчання і трудової діяльності.
ПРОФЕСІЙНИЙ ВІДБІР - система спеціалізованих процедур вивчення і оцінки професійної придатності людини до освоєння певної професії і ефективного виконання професійних обов”язків у типових і нестандартних професійних ситуаціях.
ПРОФЕСІЙНІ ЗДІБНОСТІ – визначена структура досить стійких, але змінюваних під впливом виховання, навчання, діяльності індивідуально- психологічних якостей особистості, що визначають успішність навчання і

88 конкретної трудової діяльності. П.з. визначаються тими вимогами, які професія пред’являє до особи працівника.
ПРОФЕСІЙНО ВАЖЛИВІ ЯКОСТІ /ПВЯ/ – комплекс найважливіших
індивідуально-психологічних та психофізіологічних особливостей суб”єкта діяльності, які достатні й необхідні йогоуспішної реалізації на нормативно заданому рівні.
ПРОФЕСІЯ – це визначений вид трудової діяльності, що виник у результаті суспільного розподілу праці і вимагає для її виконання певних здібностей, теоретичних знань і практичних навичок. П. відрізняється від посади. П. характеризує вид трудової діяльності, що вимагає визначених професійних знань і навичок, які набуваються в процесі спеціального навчання чи досвіду роботи.
Посада ж визначає коло обов’язків, прав і відповідальність працівника.
ПСИХІЧНА САМОРЕГУЛЯЦІЯ – система свідомих актів, дій, спрямованих на досягнення, підтримку необхідного психічного стану, керування своєю психікою.
П.с. може здійснюватися самопереконанням, самонаказом, самонавіюванням тощо, а також шляхом систематичного аутогенного тренування.
ПСИХІЧНІ ВЛАСТИВОСТІ – найбільш істотні і стійкі особливості людини, що формуються в процесі її розвитку, виховання, діяльності і характеризують відмінності даної людини від інших людей. До таких властивостей особистості відносяться здібності, темперамент, характер тощо.
ПСИХІЧНІ ПРОЦЕСИ – найголовніші прояви психіки людини у відображенні об’єктивної дійсності. До П.п. відносяться відчуття, сприймання, пам’ять, уява, мислення, почуття, воля, мовлення, увага, емоції.
ПСИХОГРАМА – важлива складова частина професіграми, в якій подано опис психологічної характеристики професійної діяльності, сукупності індивідуально- психологічних і психофізіологічних властивостей і якостей особистості, які є для неї професійно важливими. Зміст і обсяг П. залежать від мети, з якою проводиться психологічне вивчення професії.

89
ПСИХОКОРЕКЦІЯ – цілеспрямований вплив на особистість з метою зміни, закріплення чи формування необхідних для неї психологічних якостей і станів.
ПСИХОЛОГІЧНА ДІАГНОСТИКА – галузь досліджень, пов’язаних з кількісною оцінкою і якісним аналізом психологічних властивостей і станів людини за допомогою науково перевірених методів, що дають достовірну інформацію про досліджуваного.
ПСИХОЛОГІЧНА ДОПОМОГА – система соціально-психологічних способів і методів, що сприяють соціально-професійному самовизначенню особистості в процесі формування її здібностей, ціннісних орієнтацій і самосвідомості, підвищенню конкурентоспроможності на ринку праці і адаптованості до умов реалізації власної професійної кар’єри. П.д. здійснюється шляхом оптимізації психологічного стану людини як наслідок повного вирішення чи зниження гостроти психологічних проблем, що перешкоджають трудовій, професійній і соціальній самореалізації. Основними методами П.д. є: психологічна, психотерапевтична консультація, психологічна діагностика, психологічний тренінг, психологічна корекція, інші індивідуальні та групові методи психологічної роботи.
ПСИХОЛОГІЧНІ ПРОТИПОКАЗАННЯ – обгрунтовані ті чи інші психічні показники (рівень розвитку якостей особистості, її психофізіологічних функцій тощо), що є перешкодою для успішної професійної чи іншої (навчальної, спортивної тощо) діяльності.
РИГІДНІСТЬ – нездатність особистості до швидкої зміни наміченої програми діяльності в умовах, коли об’єктивно вимагається її перебудова. Ригідна людина завжди відчуває труднощі при переключенні з одного виду діяльності на іншу, при виникненні перешкод в програмі її діяльності чи поведінки. Для таких людей характерна нестерпність до невизначеності, стереотипність мислення в діяльності, абсолютизація авторитетів і опір будь-яким змінам.
РИЗИК – ситуативна характеристика діяльності, що полягає в невизначеності її результатів та можливості негативних наслідків у випадку невдачі. В психології Р. – активне надання суб’єктом переваги небезпечному варіанту дій над безпечним.

90
РІВЕНЬ ДОМАГАНЬ – оцінка людиною своїх можливостей в діяльності та поведінці. Р.д. може бути адекватний до можливостей і неадекватний /завищений чи занижений/.
РІШУЧІСТЬ – якість особистості, яка проявляється в її здатності не боятися труднощів, перешкод в роботі, приймати самостійні рішення і відстоювати їх.
РОЗПОДІЛ УВАГИ – здатність людини концентрувати увагу не на одному, а на двох чи більшій кількості об’єктів. Р.у. дозволяє людині одночасно виконувати декілька дій чи слідкувати за декількома процесами, не втрачаючи при цьому жодного з них з поля зору. Р.у. має велике значення для професій операторського профілю.
САМОВИЗНАЧЕННЯ – наявність визначеної життєвої і професійної позиції, а також уміння чітко і ясно сформулювати і викласти її для інших.
САМОВІДДАНІСТЬ - готовність жертвувати особистими інтересами заради досягнення спільної мети.
САМОВЛАДАННЯ – якість особистості, що проявляється в здатності зберігати внутрішній спокій, контролювати свої почуття, діяти розумно та виважено в складних життєвих ситуаціях.
САМОКОНТРОЛЬ – здатність людини до усвідомленої регуляції власної поведінки і діяльності з метою забезпечення відповідності їх результатів поставленим цілям, пред’явленим вимогам, нормам, правилам.
САМОКРИТИЧНІСТЬ – риса характеру людини, яка проявляється в здатності бачити і визнавати власні недоліки, помилки.
САМОЛЮБСТВО – почуття власної гідності, поєднане з особливою чутливістю до думки про себе оточуючих людей.
САМООЦІНКА – оцінка особистістю самої себе, своїх можливостей, властивостей, місця серед інших людей. С. – основний структурний компонент самосвідомості. Відноситься до ядра особистості, є важливим регулятором поведінки. С. може бути адекватною і неадекватною (завищеною чи заниженою).

91
САМОРЕГУЛЯЦІЯ – спрямованість уваги, свідомості, волі індивіда на досягнення максимальної ефективності своєї власної діяльності, уміння і досвід контролю за своїм станом і діяльністю.
САМОСТІЙНІСТЬ МИСЛЕННЯ – уміння людини висувати нові ідеї, пропонувати власні шляхи їх реалізації.
САНГВІНІК (ТИП ТЕМПЕРАМЕНТУ) - людина комунікабельна, жвава, рухлива, незлоблива, в будь-якій ситуації почуває себе як вдома, має багато друзів.
С. характеризується високою психічною активністю, працездатністю, енергійністю, багатством міміки, швидким темпом мови. Прагне до частої зміни вражень, швидко відгукується на навколишні події, легко пристосовується до нових умов життя. С. продуктивний працівник, але лише тоді, коли в нього багато цікавих справ, тобто коли є постійне збудження.
СЕНСИТИВНІСТЬ – характеристика органів чуття, яка проявляється в їх здатності тонко і точно сприймати, розрізняти і вибірково реагувати на слабкі стимули, що мало відрізняються один від одного.
СЕНСОРНА НАПРУЖЕНІСТЬ – напруженість, що викликається неоптимальними умовами діяльності сенсорних та перцептивних систем і виникає у випадку великих труднощів у сприйнятті необхідної інформації.
СЕНСОРНЕ
ПЕРЕВАНТАЖЕННЯ – максимальне навантаження
інформацією з боку оточуючого середовища, яке тільки може витримати людина.
СЕНСОРНИЙ – чуттєвий, пов’язаний з відображенням дійсності за допомогою відчуттів та сприйняття.
СЕРЕДОВИЩЕ ЗОВНІШНЄ – сукупність соціальних і фізичних умов, в яких розвивається особистість, соціальна спільність.
СИЛА НЕРВОВОЇ СИСТЕМИ – властивість нервової системи витримувати довготривалі і великі навантаження.
СПЕЦІАЛЬНІСТЬ – конкретний, історично усталений вид трудової діяльності, що систематично виконується спеціалістом в межах певної професії.

92
СПІЛКУВАННЯ – зв’язок між людьми, в процесі якого виникає психічний контакт, що проявляється в обміні інформацією, взаємопереживанні, взаєморозумінні, взаємному впливі.
СТАНДАРТИЗАЦІЯ ТЕСТУ – уніфікація, регламентація, приведення до
єдиних норм проведення і оцінок виконання тесту. В тестовій ситуації єдиною незалежною перемінною є особистість, яка проходить тестування.
СТАНДАРТИЗОВАНЕ СПОСТЕРЕЖЕННЯ – спостереження за поведінкою людей, що проводиться в наукових цілях і припускає наявність визначеної схеми спостереження, в якій відображено те, що потрібно спостерігати, яким чином його вести і як подавати результати спостереження.
СТАРАННІСТЬ – риса характеру особистості, яка проявляється в сумлінному, ретельному виконанні певного виду діяльності і своїх обов''язків.
СТІЙКІСТЬ УВАГИ – здатність особистості тривалий час спрямовувати увагу на певний об’єкт.
СТРЕС – стан максимального психічного напруження, що виникає у людини в процесі діяльності або поведінки під впливом несприятливих, значних за силою і довготривалістю зовнішніх і внутрішніх неспецифічних дій, умов середовища.
Розрізняють С: емоційний (ситуація психічної напруги) і фізичний (сильна втома, охолодження, перегрівання, підвищений шум тощо), гострий (екстремальна ситуація) і хронічний (затяжний конфлікт, втрата близьких тощо).
СТРЕСОВИЙ СТАН – емоційний стан напруги, що виникає при загрозі, перевантаженнях, необхідності приймати швидкі і відповідальні рішення.
СТРЕСОГЕННІ ФАКТОРИ – несприятливі фактори (стресори), що викликають в організмі людини стан стресу – напруження. Розрізняють фізіологічні
С.ф. – надмірне навантаження, висока чи низька температура, больові стимули, забруднення повітря тощо. Психологічні С.ф. – це фактори, що діють сигнальним значенням – погрозою, небезпекою, образою, інформаційним перевантаженням

93 тощо. С.ф. можуть мати як позитивний, мобілізуючий, так і негативний дезорганізуючий вплив.
СУМЛІННІСТЬ – риса характеру особистості, яка проявляється у старанному виконанні будь-якого виду діяльності. Сумлінна людина не просто виконує задану роботу, а виконує її на високому якісному рівні, прагне вчасно досягнути найбільшого ефекту.
СХИЛЬНІСТЬ – стійка спрямованість людини на зайняття певною професійною діяльністю. Наявність схильностей впливає на формування професійних здібностей.
ТАКТ – почуття міри, що підказує людині найделікатнішу лінію поведінки у відношенні до когось, чогось; уміння особистості поводитись належним чином, виявляючи повагу до інших і зберігаючи почуття власної гідності. Тактовність має бути нормою у стосунках між людьми в їхньому повсякденному житті.
ТЕМПЕРАМЕНТ – індивідуально-психологічна характеристика людини, що проявляється у силі, напруженості, швидкості та врівноваженості перебігу її психічних процесів. Розрізняють встановлені ще Гіпократом чотири основних типи
Т.: сангвінік, флегматик, холерик та меланхолік.
ТЕСТУВАННЯ – процес і результати застосування тестів та інших психодіагностичних методик для вивчення і оцінки психології та поведінки людини.
ТИПИ ВИЩОЇ НЕРВОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ – комплекс особливостей вищої нервової діяльності, що характеризується співвідношенням сили, рухливості і рівноваги процесів збудження та гальмування. Виділяють чотири основних Т.в.н.д.: сильний врівноважений рухливий; сильний неврівноважений; сильний врівноважений інертний; слабкий. Т.в.н.д. надають певних рис поведінці і діяльності людини.
ТОЛЕРАНТНІСТЬ – терпимість до різних поглядів, зовнішніх впливів, виносливість щодо дії несприятливих емоційних факторів, психічна стійкість при наявності фрустраторів і стресорів.

94
ТОНУС – рівень активності і характеристика емоційної складової психічного стану людини.
ТОЧНІСТЬ ПСИХОДІАГНОСТИЧНОЇ МЕТОДИКИ – здатність даної методики досить точно оцінювати рівень розвитку у людини тих психологічних якостей і властивостей, для діагностики яких вона призначена. Чим більше різних градацій рівня розвитку даних якостей дозволяє отримувати методика, тим вона точніша.
УВАГА – форма психічної діяльності, що проявляється в переважній спрямованості свідомості людини на визначений об’єкт чи явище, при одночасному абстрагуванні від інших, в результаті чого вони відображаються більш повно, чітко, глибоко, ніж інші. До числа характеристик У. відносять ряд властивостей і якостей: концентрація, розподіл, стійкість, об’єм, переключення. Розрізняють мимовільну і довільну У. Мимовільна У. пов’язана з проявом орієнтувального рефлексу. Вона проявляється без зусиль волі, несвідомо. Довільна У. пов’язана зі свідомим наміром сконцентруватись на якомусь явищі, об’єкті; вона потребує вольового зусилля і передбачає досягнення поставленої мети.
УПЕВНЕНІСТЬ – почуття відсутності сумнівів, побудоване на набутому досвіді
і, передусім, здобутих раніше знаннях.
УПЕРТІСТЬ – це безглузда наполегливість, неухильне слідування прийнятому рішенню навіть тоді, коли людина усвідомлює, що воно нерозумне.
УЯВЛЕННЯ – наочний образ предметів чи явищ (подій), що виникає на основі минулого досвіду людини шляхом його відтворення в пам’яті або в уяві.
ФЛЕГМАТИК – тип темпераменту. Люди цього типу темпераменту характеризуються низьким рівнем активності поведінки, нові форми якої виробляються повільно, але є стійкими. Ф. характерні повільність і спокій в діях, міміці, мові; рівність, постійність почуттів і настрою. Наполегливий і завзятий "трудівник життя", Ф. рідко виходить з себе, не схильний до афектів; розрахувавши свої сили, доводить справу до кінця; рівний у стосунках, у міру комунікабельний, не любить базікати (молоти язиком). В залежності від умов Ф., в одних випадках,

95 може характеризуватись позитивними рисами: витримка, глибина думок, постійність, обгрунтованість вчинків тощо, в інших – в’ялість, бідність і слабкість емоцій, схильність до виконання лише звичних дій.
ФРУСТРАЦІЯ – психічний стан людини, що виникає при її зіткненні з непереборними перешкодами /наявними чи удаваними/ на шляху досягнення значимої мети. Ф. може виражатися в агресивності, грубості, заздрісності, самопобитті, байдужості до оточуючих або "зганянні зла" на інших.
ФУНКЦІОНАЛЬНИЙ СТАН ЛЮДИНИ – це інтегральний комплекс наявних характеристик тих функцій і якостей людини, які прямо або опосередковано обумовлюють успішне виконання діяльності.
ХАРАКТЕР – сукупність стійких основних психологічних властивостей людини, що накладають відбиток на всі її дії та поведінку і виражають
індивідуальну своєрідність особистості.
ХОЛЕРИК – тип темпераменту. Люди цього типу характеризуються підвищеною збудливістю, активністю. Їм властиві різкість і нестримність рухів, сила, імпульсивність. Захопившись справою, Х. схильні діяти “з усіх сил”, надміру виснажуватися. Темперамент проявляється в ініціативності енергійності, принциповості. Х. характерні дратівливість, афектність, нестриманість, запальність, нездатність до самоконтролю при обставинах, що викликають суттєву емоційну реакцію.
ЦИНІЗМ – безсоромність, нахабність, груба відвертість; зухвало- презирливе ставлення до загальноприйнятих норм моральності та пристойності.
ШВІДКІСТЬ МИСЛЕННЯ – здатність людини швидко приймати правильне рішення у короткий термін у непередбачуваних ситуаціях. Ш.м. є професійно важливою якістю для такихпрофесій, як льотчик, водій, оператор тощо.
ШКАЛА ОЦІНОК – числова система, що дозволяє розподіляти сукупність об’єктів, які вивчаються, за рівнем вираженості загальної для них властивості. Такий розподіл грунтується на суб’єктивних оцінках даної властивості.

96
"Я" – поняття, що використовується в психологічних теоріях як позначення особистості, її свідомої оцінки при взаємодії з зовнішньою і внутрішньою реальністю.
"Я" ІДЕАЛЬНЕ – сукупність уявлень, що відображають те, ким людина хотіла б бути, або те, ким, на її погляд, вона може бути, зважаючи на притаманні їй якості.
"Я" РЕАЛЬНЕ – уявлення, яке складається у людини про саму себе на основі особистого досвіду.

97
СИНЯВСЬКИЙ В.В.


ПРОФЕСІОГРАМИ І ПСИХОГРАМИ ПРОФЕСІЙ ПЕДАГОГІЧНОГО
СПРЯМУВАННЯ
Методичний посібник





Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал