Спрямування



Pdf просмотр
Сторінка6/7
Дата конвертації11.05.2017
Розмір0.85 Mb.
1   2   3   4   5   6   7
Вимоги професії до особистості працівника
До особистості учителя ставляться дуже високі вимоги. Специфіка функцій професійної діяльності вчителя вимагає органічного поєднання особистісних та професійних якостей, широкої освіченості, а тому підготовка такого фахівця грунтується на тлі практичного людинознавства. Професійні стандарти, вимоги до таких фахівців базуються на кодексі етики та професійних умінь.
Щоб бути висококваліфікованим фахівцем учитель має володітьи певними професійними якостями, основними серед яких є:
- доброзичливе і зацікавлене віднощення до учнів;
- бути готовим сприймати конструктивну критику від колен і учнів, здійснюючи корективи до своєї діяльності;

71
- мати власну думку на соцівльну ситуацію і оточуючий світ, бути здатним поділитися ним з учнями;
- утримуватися від ролі ''криниці муджрості і знань'';
- розуміти інших людей, які мають інші цінності, інтереси і здібності;
- бути відкритим для будь-яких думок учнів з питань, що обговорюються;
- сполкійно реагувати на уїдливі зауваження на свою адресу;
- уміти ділитися з учнями своїми думками і почуттями;
- демонструвати компетентну поведінку – власну відповідальність за результат, здатність до кооперації, діалогу тощо;
- досконало знати свій предмет і демонструвати захопленість ним;
- використовувати чітку, зрозумілу, гнучку мову з образними вираженнями.
Професія вчителя вимагає від людини доброї підготовки з обраного предмету
/навчального матеріалу/, знання його наукових засад, орієнтування в історії відповідної науки та зв'язках з іншими науками. Методична підготовка вчителя передбачає засвоєння шляхів, методів та методик викладання, в тому числі використання педагогічного досвіду, наприклад, у галузі застосування в навчанні комп'ютерної техніки.
Для виконання професійних обов''язків у залежності від їх складності, місця роботи необхідним є рівень освіти – бакалавр, спеціаліст, магістр.
Обираючи професію вителя слід враховувати власні сили і можливості, здібності, оскільки не кожен може за своїми індивідуально-психологічними і психофізіологічними якостями та властивостями стати успішним спеціалістом цього фаху. Так, професія вчителя пред''являє певні вимоги до сенсорно- перцептивної сфери людини, основними з яких є: високо розвинена чутливість усіх відчуттів, розвинене сприймання, високий рівень концентрації, переключення
і розподіл уваги, координація рухів, високий рівень самоконтролю, швидкість реакцій. Щодо інтелектуальної сфери, то професія вчителя вимагає високого рівня розвитку оперативної, довготривалої і короткочасної пам''яті, високого рівня розвитку теоретичного, словесно-логічного мислення. Учителю необхідне вміння грамотного мовлення, добра дикція, високий рівень загального інтелекту з

72 перевагою вербального інтелекту. Вимогами до емоційно-вольової є: емоційна стабільність, впевненість у собі, високий самоконтроль і саморегуляція , вміння діяти швидко і рішуче.
Учитель має бути носієм високого рівня культури. Йому притаманні
інтелігентність, володіння науково-гуманістичним світоглядом, володіння системою знань і уявлень про Людину, як про істоту духовну, соціальну, вміння аналізувати сучасну політичну і соціально-економічну ситуацію, володіння знаннями про інформаційні процеси в природі і суспільстві.
Носіям цієї професії має бути властива гуманістична професійна спрямованість: усвідомлення самоцінності особистості, неповторності й
індивідуальності, усвідомлення особистої і соціальної значущості професії.
Основними якостями, які забезпечують успішність професійної діяльності учителя є:
Здібності
Особистісні якості, інтереси і нахили

викладацькі здібності
;

ораторські здібності;

організаторські здібності;

вербальні здібності;

комунікативні здібності
;

lдобре розвинена пам 'ять
;

емоційна стійкість;

високий рівень розвитку розподілу уваги;

психічна
і емоційна

нахили роботи з дітьми;

уміння зацікавити своїм задумом, повести за собою;

висока ступінь особистої відповідальності;

самоконтроль, терпимість, урівноваженість;

інтерес і повага до іншої людини;

прагнення до самопізнання,

73 урівноваженість;

здібності до співчуття;

сила волі;

високий рівень інтелекту;

сильна, рухлива нервова система саморозвитку;

цілеспрямованість;

артистизм, тактовність;

вимогливість до себе і до інших;

спостережливість;

допитливість
Професійне навчання
Отримати професію вчителя можна в педагогічному коледжі /навчання на базі повної середньої освіти – 3 роки/ або в педагогічному інституті, університеті
/навчання на базі освіти, отриманої у колдеджі – 1,5 року, на базі повної середньої освіти – 5 років/.
Абітурієнти зараховуються на навчання за рнзультатами незалежного тестування. Навчання здійснюється за денною та заочною формами. Навчання можливе за кошти державного бюджету та на контрактній основі.
Після закінчення навчання і складання державних іспитів випускник отримує диплом про присвоєння кваліфікації спеціаліста, бакалавра, магістра /після закінчення магістратури/.
Протипоказання до навчання та професійної
діяльності
Професія вчителя складна, тому тим, хто мріє про неї, слід обов''язково враховувати свій стан здоров''я.
Якщо випускник школи, ліцею вступає до коледжу, педінституту, університету
і має значні вади опорно-рухового апарату або розлад функцій нервової системи, то навіть отримавши необхідні знання він не зможе себе присвятити роботі з дітьми.
До основних медичних протипоказань до навчання та оволодіння професією вчителя, окрім вищенаведених, належать наявність захворювання туберкульозом,
інфекційних захворювань, вади мови.

74
Головними обмеженнями щодо оволодіння професією вчителя з боку
індивідуально-психологічних і психофізіологічних особливостей є: невисокий рівень розвитку розподілу, переключення та концентрації уваги, низький рівень абстрактно-логічного, наочно-образного мислення, емоційна нестабільність, відсутністєє такту, відповідальності, доброзичливості, принциповості, самоконтролю, наполегливості у досягненні мети.
Підвищення кваліфікації
У залежності від стажу роботи і рівня кваліфікації, майстерності вчителеві присвоюється відповідна категорія (друга,перша, вища).
Учителю вищої категорії може бути присвоєна кваліфікація старшого вчителя або вчителя - методиста. За особливі заслуги і вклад у розвиток педагогічної науки за наявності друкованих праць за поданням Міністерства освіти і науки учитель може одержати звання ''Заслужений учитель України''.
Заробіток та перспективи зайнятості
Заробітна плата вчителя залежить від рівня кваліфікації, досвіду роботи і нараховується відповідно до тижневого навантаження.
Розмір, оплати праці (ставки) підвищується залежно від категорії, відпрацьованого стажу, причому до педагогічного стажу зараховується час навчання в навчальному закладі.
До встановлених ставок додається доплата за перевірку зошитів, класне керівництво, ведення факультативних занять, гурткову роботу тощо.
Якщо вчитель працює у закладі недержавної форми власності, то там діють інші умови оплати праці, що обумовлюються в контракті по найму. Заробітна плата там висока і є комерційною таємницею.
Вірогідність працевлаштування за професією вчителя цілком реальна. З переходом країни на нові ринкові умови підвищуються вимоги до осіб, які займаються педагогічною діяльністю. Є певний ризик безробіття, що пов''язаний з недостатньою кваліфікацією та відсутністю досвіду практичної роботи у молодих учителів. Гарантію щодо зайнятості вчителям дає їх висока кваліфікація, педагогічна майстерність, а також можливість розширення сфери компетенції. Це

75 майже завжди забезпечує отримання робочого місця в державному навчальному закладі.
Психограма професії ''учитель''
Професійно важливі якості
Психодіагностичні методики
Діагностичні
Показники
1.Професійна спрямованість Тест Голланда
С+, К+
2. Особливості нервової системи:
- сила;
- врівноваженість;
- рухливість
Тепінг –тест
Тест Стреляу сильна середня висока
2.
Увага:
- концентрація;
- розподіл
Тест Анфімова
ВН – 2 вище середнього рівня високий рівень
5.Оперативна пам”''ть
ОП – 1 високий рівень
6. Мислення:
-
Аналітичне;
-
Логічне
“Числові ряди” високий рівень
7. Емоційно-вольові якості:
- емоційна стабільність;
- вимогливість;
- щирість, доброта;
- сміливість;
- проникливість;
- ентузіазм;
- дипломатичність;
- довірливість;
- самоконтроль;
- ввічливість;
- відповідальність
Тест Кеттела 16
ФО – 187 - А
С+, В+, А+, Н+,
Q1+ , Q2+, Q3+,
E+, F+, L-, M+,
G+
8. Комунікативні й організаторські нахили
КОС – 2 високий рівень
КОРОТКИЙ ТЕРМІНОЛОГІЧНИЙ СЛОВНИК
(ключові слова)
АГРЕСИВНІСТЬ – емоційний стан і риса характеру особистості, якій притаманні імпульсивність, активність поведінки, ефективність переживання – гнів,

76 злість, прагнення заподіяти іншим фізичної чи моральної травми. А. може бути формою зняття внутрішньої напруги, а також формою прояву патопсихологічних особистісних процесів. В агресивному стані людина може повністю втратити самоконтроль..
АДАПТАЦІЯ – властивість людини, що характеризує її стійкість до умов середовища, виражає рівень пристосування до нього. З іншого боку, А. виступає як процес пристосування людини до умов, що змінюються. Тут важливо бачити також взаємний характер А. людини і того середовища, з яким вона вступає в регулятивні адаптаційні зв’язки в праці та житті.
АДАПТАЦІЯ ПСИХІЧНА – психічне явище, що виражається в перебудові динамічного стереотипу особистості відповідно до нових вимог оточуючого середовища.
АДАПТАЦІЯ СОЦІАЛЬНА – пристосування індивіда чи групи людей до умов та вимог соціального середовища. А.с. - це узгодження самооцінок і домагань суб’єкта з його можливостями і з реальністю соціального середовища. В процесі А.с. людина засвоює моральні норми і цінності найближчого оточення, традиції і звичаї трудового колективу, неформальних груп.
АДАПТАЦІЯ ТЕСТУ – комплекс заходів, що забезпечує адекватність тесту в нових умовах його застосування. Виділяють такі основні етапи А.т.:

аналіз вихідних теоретичних положень автора тесту;

переклад тесту та інструкції до нього на мову користувача;

перевірка надійності і валідності тесту, що здійснюється у відповідності з психометричними вимогами; стандартизація тесту на відповідних вибірках.
АДЕКВАТНІСТЬ – точність і повнота пізнання реальності.
АКЦЕНТУАЦІЯ ХАРАКТЕРУ – надмірна вираженість окремих рис характеру особистості, яка накладає свій відбиток на її поведінку та діяльність. В залежності від ступеню прояву виділяють А.х. явну і приховану. Явна А.х. відноситься до крайніх варіантів норми, відрізняється сталістю певних рис характеру. При

77 прихованій А.х. риси певного типу характеру проявляються слабо або зовсім не проявляються в звичайних умовах, але можуть яскраво проявитися під впливом специфічних ситуацій.
АНАЛІЗ – мислений процес розчленування цілого на частини, виділення з нього окремих частин або окремих аспектів.
АНАЛІЗАТОРИИ – нервовий апарат, що виконує функцію аналізу та синтезу подразників, які надходять до організму із зовнішнього та внутрішнього середовища. А. поділяються на зорові, слухові, тактильні, смакові, нюхові тощо.
АНАЛІТИЧНІСТЬ РОЗУМУ – уміння детально аналізувати факти та явища, розбиратися в справі до найменших подробиць.
АУТИЗМ – крайня форма психологічного відчуження, що проявляється в униканні індивідом контактів з навколишньою реальністю, оточенням і в поринанні у світ власних переживань.
АФЕКТ – сильний і відносно короткочасний за інтенсивністю емоційний стан
(лють, жах, відчай, екстаз), під час якого знижується ступінь самовладання особистості: дії та вчинки здійснюються за особливою емоційною логікою, а не логікою розуму. А. фіксується в свідомості людини: сліди пережитих А. можуть актуалізуватися при певних умовах, посилюватися; проявляється ефект накопичення
А. з наступною їх розрядкою, часом в більш гострих формах. Патологічна форма А. робить людину непідсудною.
БАР’ЄР ПСИХОЛОГІЧНИЙ – інтенсивні емоційні переживання, частіше негативного плану (сором, почуття провини, страху, занепокоєння, низька самооцінка тощо), що перешкоджають ефективному виконанню певної діяльності, спілкуванню, реалізації особистісних потенцій.
БЕЗХАРАКТЕРНІСТЬ – риса особистості, що проявляється в аморфності, відсутності "власної лінії поведінки", тобто в слабкій вираженості характеру, у відсутності цілісності та стабільності в поведінці, вчинках, діяльності, у схильності до впливів інших людей.

78
ВВІЧЛИВІСТЬ – поведінка людини, для якої повага до інших стала повсякденною нормою і звичним засобом спілкування з оточуючими. В. включає уважність, доброзичливість, делікатність, такт.
ВЕРБАЛЬНИЙ – термін, що застосовується в психології для позначення форм знакового матеріалу і процесів оперування ним. В. матеріал протилежний невербальному (геометричні фігури, малюнки, фотографії, чорнильні плями, предмети). Залежно від використання матеріалу розрізняють В. (визначений на основі розв’язання В. завдань) і невербальний інтелект (характеризується розв’язанням образних, конструктивних та інших завдань); В. (словесна) і невербальна інформація.
ВОЛЯ – свідома організація і саморегуляція людиною своєї діяльності та поведінки, що спрямовані на подолання внутрішніх і зовнішніх перешкод при досягненні поставленої мети. В. проявляється у вольовому зусиллі, у тому, щоб направити свою активність у визначеному напрямку чи загальмувати її, коли цього вимагають обставини, мета.
ГЛИБИНА МИСЛЕННЯ – уміння проникати в суть явищ, предметів, з’ясовувати причини їх виникнення, передбачати їх подальший розвиток.
ГНУЧКІСТЬ РОЗУМУ – пластичність, здатність змінити плани, способи вирішення завдань відповідно до об’єктивних обставин, які змінюються.
ДЕЛІКАТНІСТЬ – тонке розуміння внутрішнього світу і психіки інших людей.
Д. є свідченням високої внутрішньої культури людини і професійно-важливою якістю працівників, чия діяльність пов’язана із взаємодією з людьми..
ДЕПРЕСІЯ - стан душевного розладу людини, відчуття пригніченості, песимізму, занепаду духовних сил. Виникає внаслідок психічних і загальних захворювань або як реакція на важкі життєві ситуації.
ДИПЛОМАТИЧНІСТЬ – уміння досягати поставленої мети, виявляючи тонкий розрахунок у взаємостосунках з людьми.

79
ДИСКУРСИВНЕ МИСЛЕННЯ – мислення, що здійснюється шляхом логічних міркувань, суджень і опосередкувань.
ДИСЦИПЛІНОВАНІСТЬ - вольове зусилля особистості, що проявляється в діях та поведінці людини відповідно до законів, норм і правил.
ДІЛОВІ ЯКОСТІ – здатність знаходити найкращий підхід до розв’язання виникаючих ситуацій та найкоротший шлях досягнення мети , самостійно мислити та оперативно приймати обгрунтовані рішення, послідовно й ініціативно забезпечувати їх виконання.
ДОВІЛЬНА УВАГА – увага, що виникає внаслідок поставленої мети, свідомо спрямовується і регулюється особистістю. Д.у. потребує чималих зусиль. Тому тривала її підтримка веде до втоми.
ДОПИТЛИВІСТЬ - риса характеру особистості, що проявляється в прагненні до широти та глибини знань про навколишній світ та саму себе.
ЕКСТРАВЕРСІЯ
– характеристика особистості, яка проявляється в спрямованості відчуттів, переживань, інтересів на зовнішній світ. Типовий екстраверт схильний до спілкування з людьми, комунікабельний, має багато друзів, не любить самотності. Прагне до яскравих вражень, ризику, діє під впливом моменту, імпульсивний, дотепний в розмові, любить зміни, безтурботний, оптимістичний. Екстраверт віддає перевагу діяльності, схильний до агресивності, буває нестриманим.
ЕКСТРЕМАЛЬНА СИТУАЦІЯ – це несподівані, незаплановані і несприятливі обставини, що різко порушують і ускладнюють виконання завдань і несуть загрозу успішній діяльності або навіть життю.
ЕКСТРЕМАЛЬНІ УМОВИ – умови, що вимагають від людини напруги фізіологічних і психічних функцій, що різко виходять за межі норми.
Екстремальний режим в загальному розумінні – це режим діяльності в умовах, що різко виходять за межі звичайних. Відхилення від звичайних умов діяльності вимагають підвищеного вольового зусилля, інакше кажучи, викликають напругу.

80
ЕМОЦІЇ – це психічні стани людини, в яких реалізується безпосереднє ситуативне переживання (задоволення, радість, страх) особистістю значимості впливаючих на неї явищ і ситуацій. У Е. проявляється позитивне або негативне ставлення особистості до певних об’єктів, сфер діяльності, до себе, інших людей.
ЕМОЦІЙНА ЗБУДЛИВІСТЬ – властивість особистості або тимчасовий психічний стан, що проявляються в легкому виникненні чітко виражених емоцій.
ЕМОЦІЙНА
НАПРУЖЕНІСТЬ - напруженість, що викликається конфліктними умовами, підвищеною ймовірністю виникнення аварійних ситуацій, несподіваним або довготривалим напруженням інших видів.
ЕМОЦІЙНО-ВОЛЬОВА СТІЙКІСТЬ – здатність психіки людини зберігати високу функціональну активність і працездатність в умовах впливу стресорів, фрустраторів як в результаті адаптації до них, так і в результаті високого рівня розвитку емоційно-вольової саморегуляції.
ЕМПАТІЯ – якість особистості, її здатність емоційно відкликатися на переживання, почуття і психічні стани інших людей. Е. передбачає суб’єктивне сприйняття іншої людини, уміння поставити себе на її місце, проникнення в її внутрішній світ, розуміння її переживань, думок, почуттів. Е. зближує людей в спілкуванні, доводить його до довірчого, інтимного рівня.
ЗДІБНОСТІ – сукупність відносно стійких індивідуально-психологічних особливостей людини, які є умовою успішного виконання певної діяльності. З. –це такі властивості особистості, які відрізняють одну людину від іншої за якісними і кількісними показниками освоєння чи реалізації певної діяльності. Виділяють З. загальні і спеціальні.
ЗДІБНОСТІ ЗАГАЛЬНІ – відносно стабільні індивідуально-психологічні властивості особистості, які проявляються в освоєнні знань, в оволодінні і реалізації різних видів діяльності. До З.з. відносяться пізнавальні, психомоторні й особистісні якості і властивості людини.

81
ЗДІБНОСТІ СПЕЦІАЛЬНІ – індивідуальні властивості особистості, які дозволяють досягти значних результатів у конкретному виді діяльності. Кожна З.с. мють свою структуру, де провідними компонентами є особливості загальних здібностей, трансформовані під впливом конкретної діяльності. До З.с. відносяться: літературні, технічні, педагогічні, музичні та ін..
ЗІБРАНІСТЬ – здатність особистості підтримувати свою психіку в стані готовності до вирішення будь-яких завдань.
ІНТЕЛЕКТ – відносно самостійна динамічна структура різноманітних пізнавальних здібностей особистості, що забезпечує їй гнучку адаптацію в мінливому середовищі та спрямоване перетворення його відповідно до поставленої мети. Головною умовою розвитку і прояву І. є діяльність.
ІНТЕЛЕКТУАЛЬНЕ НАПРУЖЕННЯ – напруження, що викликається частим зверненням в діяльності до інтелектуальних процесів.
ІНТЕЛЕКТУАЛЬНІ ЯКОСТІ – якості особистості, які визначають особливості функціонування інтелекту, тобто здатність особистості до переробки різноякісної
інформації і усвідомлена її оцінка. І.я. є результатом як освіти, навчання, так і певних біологічних передумов. Дані якості носять особистісний характер і є компонентом любої професіограми.
ІНТЕРСОЦІАЛЬНІ ЗДІБНОСТІ – це такі особистісні якості, що забезпечують людині успішність взаємодії з іншими людьми, розуміння і ефективний вплив на них, встановлення контактів, організацію спільних дій.
ІНТРОВЕРСІЯ – переважна скерованість психічних процесів людини на свій внутрішній світ (на відміну від екстраверсії). Людей, яким характерна І., називаюдь
інтровертами. Типовий інтроверт – розсудлива , скромна, усамітнена людина. Віддає перевагу книгам, а не спілкуванню з людьми, свої дії зазделегідь планує, не любить сильних вражень, серйозний, прагне спокійного упорядкованого життя. Стриманий, зближується тільки з деякими друзями, погано адаптується. Контролює свої емоції, неагресивний, дещо песимістичний, надає великого значення моральним та етичним нормам. Інтровертам притаманна наполегливість, пунктуальність.

82
ІНТУЇТИВНЕ МИСЛЕННЯ – мислення, що здійснюється шляхом безпосереднього, чуттєвого пізнання предметів та явищ.
ІНТУЇЦІЯ – специфічна здатність особистості осягати істину без попереднього логічного обгрунтування, доказу; своєрідний тип мислення, за якого окремі ланки процесу мислення проходять несвідомо, а достатньо ясно усвідомлюється лише підсумок думки – істина. І. буває досить для досягнення істини, але, щоб переконати в її істинності інших, необхідні докази.
КМІТЛИВІСТЬ – властивість особистості, яка поєднує критичність мислення й готовність пам’яті. К. – це, насамперед, риса пізнавальної діяльності, здатність швидко і добре розуміти й вирішувати завдання.
КОМПЕНСАЦІЯ ПСИХІЧНА – психічний ефект компенсування недостатньо розвинутих якостей особистості, що необхідні в даній діяльності, іншими наявними
і більш розвиненими. К.п. сприяє формуванню індивідуального стилю діяльності, досягненню високих результатів при різному рівні розвитку професійно важливих якостей особистості. К.п. повинна враховуватися при професійному відборі.
КОМПЕТЕНТНІСТЬ – професійне володіння знаннями і вміннями в тій чи
інщій професійній дівяльності,, поінформованість, обізнаність, авторитетність.
КОМПЕТЕНЦІЯ – коло повноважень будь-якої певної структури чи посадової особи; коло питань, в яких дана особа досконало обізнана, володіє знаннями та досвідом для досягнення намічених цілей.
КОМУНІКАБЕЛЬНІСТЬ – потреба і здатність особистості до спілкування з
іншими людьми, товариськість. Для К. людини характерні легкість налагодження контактів, здатність і уміння не розгубитися в ситуаціях спілкування, прагнення до
ініціативи, лідерства в групі.
КОМУНІКАТИВНА КОМПЕТЕНТНІСТЬ - здатність особистості встановлювати і підтримувати необхідні контакти з іншими людьми. До складу К.к. входить сукупність знань, умінь і навичок, що забезпечують ефективне протікання комунікативного процесу.

83
КОМУНІКАТИВНІСТЬ – відкритість особистості для інших, готовність спілкуватися, потреба мати контакти з оточуючими людьми.
КОНФОРМІЗМ – пристосовництво, пасивне прийняття існуючого порядку, пануючих думок тощо; відсутність власних позицій, безпринципне і некритичне слідування будь-якому взірцю, що володіє найбільшою силою тиску, беззастережне схилення перед авторитетами.
КОНЦЕНТРАЦІЯ УВАГИ – інтенсивність зосередження уваги на визначеному об’єкті та відволікання від усього другорядного. Здатність до К.у. тісно пов’язана з силою нервової системи.


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал