Спрямування



Pdf просмотр
Сторінка5/7
Дата конвертації11.05.2017
Розмір0.85 Mb.
1   2   3   4   5   6   7
Професійне навчання

58
Особлива делікатність професійної діяльності соціального педагога роблять принципово важливим ранній вибір майбутніх спеціалістів і надають особливої значимості допрофесійному етапу їх підготовки, який виявляється, насамперед, у безпосередній участі школярів і молоді у соціальній роботі.
Професію соціального педагога можна набути у вищих навчальних закладах педагогічного профілю та університетах. Термін навчання – 5 років. Готують соціальних педагогів і в педагогічних училищах.
Соціальний педагог повинен знати: основи етики, соціальної та педагогічної психології, основи соціальної педагогіки, педагогічної роботи, загальні та вікові
індивідуальні особливості особистості. Крім того, він повинен знати основи медицини, сучасної економіки і права, соціології, культури і мистецтва,, знати сторію релігії і поширення релігійних концесій в країні, вітчизняну і зарубіжну літературу (особливо дитячу і юнацьку).
Соціальний педагог повинен вільно володіти українською мовою. Крім того, він повинен уміти висловлювати і обґрунтовувати свою позицію з різних питань, аналізувати в загальних рисах економічні події, вести бесіди на різні теми, використовувати в роботі різні технічні засоби, володіти психокорекцій – ним впливом на дітей та молодь.
Протипоказання до навчання та професійної
діяльності
Професійна діяльність соціального педагога не рекомендується людям, які страждають серцево-судинними, нервово-психічними захворюваннями, мають вади опорно-рухового апарату, інфекційні та алергійні хвороби.
Труднощі в роботі соціального педагога викликатимуть його неврівноваженість, дратівливість, відсутність співчуття, недотримання моральних норм в стосунках з різними категоріями людей, конфліктність.
Відсутність таких особистісних якостей, як доброзичливість, чуйність, любов до дітей унеможлює роботу в всоціальній сфері.
Заробіток
Заробітна плата соціального педагога визначається штатним розписом.

59
Залежить від рівня кваліфікації. Існують надбавки за стаж, професійну майстерність, різні доплати, премії. Можлива робота в приватному секторі, де заробітна плата обумовлюється контрактом при прийомі на роботу.
Перспектива зайнятості
Навички спілкування з людьми, широкий кругозір, толерантність, знання психології, етики, педагогіки, медицини, права надають широкі можливості соціальному педагогу професійного зростання та подальшої кар'єри.
Можуть працювати в школі учителем, організатором виховної роботи, у службі зайнятості, вихователем, вести приватну справу, займатися викладацькою діяльністю. Ризик безробіття невеликий.
Психограма соціального педагога
Професійно важливі якості
Психодіагностичні методики
Діагностичні показники
1. Інтелект:
- загальний;
- вербальний
ТІП
Тест Амтхауера високий рівень вище середнього рівня
2. Емоційно-вольові якості:
- емоційна стабільність;
- високий інтелект;
- щирість, доброта;
- сміливість;
- проникливість;
- дипломатичність;
- самостійність;
- ентузіазм;
- наполегливість
Тест Кеттела
Ф0-187-А
С+
В+
А+
Н+
N+
Q
1
+
Q
2
+
F+
Q
3
+
3. Спрямованість
Тест Айзенка екстраверсія
4.Професійна спрямованість
С+, К+
5. Комунікативні та організаторські нахили
- комунікативні;
- організаторські
КОС-2 високий рівень високий рівень
6. Вища нервова діяльність
- рухливість
ПНН вище середнього рівня
СОЦІАЛЬНИЙ ПРАЦІВНИК.
Загальна характеристика професії.

60
Професія „соціальний працівник” є складовою частиною поняття „соціальна робота”. Перші спроби запровадити спеціалістів, безпосередньо спрямованих на соціальну роботу, були зроблені ще в 60-70 роках минулого сторіччя. Лише у червні
2002 року Міжнародна асоціація соціальних працівників та Міжнародна асоціація
Шкіл з соціальної роботи ухвалили міжнародне визнання соціальної роботи і професії ''Соціальний працівник''. Воно сформульоване так: ''Професія ''Соціальний працівник'' заохочує соціальні зміни, вирішення проблем у людських стосунках, наснаждає та визволяє людей з метою поліпшення їхнього життя.
Фундаментальними принципами у роботі соціального працівника є принципи соціальної справедливості і дотримання людських прав''. Спочатку це були організатори позакласної і позашкільної роботи, педагоги-організатори житлово- комунальних служб, вихователі у клубах тощо. Але нагромаджений за останню четверть століття чималий досвід практичної роботи в соціумі дозволив сформувати нове розуміння цієї професії.
Соціальний працівник – це фахівець, на першому місці в функціональному призначенні якого стоїть вміння створювати і розвивати взаємини, що сприяють успішній професійній діяльності людей, вміння активізувати зусилля підпорядкованих йому людей (окремих осіб, груп, общини) на вирішення їх власних проблем, добиватися їх довір’я та вміння бути посередником і налагоджувати стосунки між конфліктуючими особами, групами, забезпечуючи міжінституціональні зв’язки. Він водночас є захисником інтересів конкретної людини, законних прав різних верств населення (дітей і дорослих), своєрідним духовним наставником, який протягом ряду років працює з ними, здійснює соціальний патронаж, піклується про формування у них загальнолюдських цінностей.
Професійна діяльність соціального працівника спирається на кодекс етики, який є міжнародним еталоном ставлення професіонала до своїх обов’язків. Він враховує унікальність кожної особистості, її права і можливості, усвідомлення соціальним працівником відповідальності за свою поведінку в тій чи іншій ситуації, в якій реалізується його професійна діяльність. Його діяльність спрямована на

61 стимулювання саморозвитку і самоорганізації особистості, групи, колективу, створення умов для активізації цього розвитку і реалізації творчого потенціалу своїх підопічних. При цьому, соціальний працівник зосереджує свої зусилля на виявлення
і профілактику негативних проявів, а не на боротьбу з їх наслідками, забезпечуючи тим самим у соціальній роботі своєрідну превентивну профілактику різного роду соціально-психологічних і поведінкових відхилень.
Соціальний працівник покликаний сприяти розвитку особистості, створення умов найбільшого сприяння психологічного комфорту. Він допомагає людям в їх повсякденному житті, забезпечує консолідацію всіх сил і можливостей суспільства щодо конкретного громадянина, розвиваючи його активність як суб’єкта цього процесу Тобто, соціальна допомога повинна мати активний характер і сприяти залученню до неї самих підопічних, як її суб’єктів. Ця допомога спрямовується на поступове створення механізму самодопомоги, що сприяє виявленню взаємної турботи і взаємодопомоги, милосердю, послабленню соціально-психологічного напруження, формуванню сприятливого мікроклімату. Побудовані таким чином форми соціальної допомоги вказують на те, що вона не носить характер благодійної подачки. Вона ґрунтується на потребах конкретної людини, співтовариства людей і реалізується за їх безпосередньої участі.
Слід відмітити, що соціальний працівник не чекає, коли до нього звернуться за допомогою. Він сам у етично допустимій формі виходить на контакт з особистістю, групою чи колективом, ставить соціальний діагноз ситуації, що склалася, вивчає соціально-психологічні особливості її учасників, вникає в коло їх інтересів, в умови психологічного і морального мікроклімату, виявляє позитивні і негативні моменти.
Практика показує, що отримана інформація в процесі такої діагностичної роботи дає змогу соціальному працівнику не на словах, а на ділі забезпечити превентивну профілактику різного роду психологічних, моральних, правових відхилень.
У процесі проведення фронтальної соціальної діагностики своїх підопічних соціальний працівник диференціює їх і відповідно до виявлених проблем влаштовує
їм зустріч з іншими працівниками з соціальної роботи (соціальним педагогом, працівниками служби зайнятості тощо).

62
Свою діяльність соціальний працівник розпочинає зі знайомства з підопічними,
їх оточенням, встановлення контактів, соціальної діагностики ситуації. Він вивчає можливості мікросоціуму, його соціальний склад і виявляє рівень активності, встановлює зв’язки з установами, організаціями і стан соціальної роботи, тобто створює соціально-психологічну карту мікросоціуму. Далі вивчає пріоритети соціальної роботи і організації різноманітної діяльності у мікросоціумі. При цьому він визначає форми соціальної роботи, забезпечує її координацію, формує актив помічників, організовує безпосередню роботу з конкретними людьми (дорослими, дітьми), вивчає можливості соціальних інститутів, які мають розв’язувати проблеми здоров’я, соціально-побутового і культурного обслуговування, дозвілля молоді.
Соціальний працівник, надаючи різним верствам населення соціальну допомогу, виконує такі провідні функції: а) організаторську (організація тієї чи іншої діяльності, дозвілля, допомога у професійній орієнтації й працевлаштуванні, соціальній адаптації і реабілітації, координація діяльності підліткових і молодіжних об’єднань, організація взаємозв’язку підопічних з медичними, освітніми, культурними, спортивними закладами і благодійними організаціями); б) прогностичну (програмування і прогнозування процесу соціального розвитку мікросоціуму, діяльність різних соціальних інститутів, що беруть участь у соціальній роботі); в) превентивно-профілактичну та соціально-терапевтичну
(приводить в дію механізм попередження і подолання негативних впливів у соціально-правовому та психологічному плані, організовує соціально-терапевтичну допомогу, забезпечує захист прав людини, допомагає молоді у професійному самовизначенні); г) організаційно-комунікативну (залучає до роботи добровільних помічників, налагоджує взаємодії між різними соціальними інститутами соціальної роботи). При цьому, соціальний працівник повинен підтримувати високі моральні стандарти своєї поведінки, повністю виключати нечесні дії, дотримуватися в своїй роботі професійної етики, конфіденційності.
Відповідно до функціональних обов’язків соціальний працівник повинен знати: а) основні документи з питань розвитку освіти та виховання, соціального захисту людей, науки, культури, міжнаціональних стосунків; б) основи психології і

63 педагогіки; в) методи психолого-педагогічної і соціальної діагностики людей різного віку та їх оточення; г) основи культурно-дозвільної та фізкультурно- оздоровчої роботи; д) основи прав і свобод людини, їх реалізації у різних сферах діяльності; є) різні форми соціально-психологічного впливу на особистість.
Крім цього, соціальний працівник повинен вміти: а) висловлювати і обґрунтовувати свою позицію з різних питань; б) аналізувати основні соціально- економічні події у своїй країні та за її межами; в) давати спеціально-психологічну характеристику особистості (ціннісних орієнтацій, інтересів, темпераменту, здібностей), оцінювати власний психічний стан, володіти найпростішими способами психологічної саморегуляції та основами психологічної діагностики; г) встановлювати контакти та вести бесіду; д) організовувати діяльність осередків соціальної роботи з різними категоріями населення; е) вільно володіти державною мовою та інше.
Місцем роботи соціального працівника можуть бути житлові будинки або спеціалізовані заклади (відділення соціальної допомоги на дому, центр соціальної реабілітації, соціальний притулок, медико-психологічна консультація, служба зайнятості), школи, професійні училища, будинки для пенсіонерів, людей похилого віку та інвалідів, комісії у справах неповнолітніх тощо. Проте у будь-якому випадку
– це спеціалісти високої кваліфікації, люди особливої делікатної професії.
Соціальний працівник, за класифікацією професій, відноситься до професій типу
„людина-людина”. Головним предметом праці професій цього типу є людина, колективи, групи людей, умови їх виховання і обслуговування, керівництва ними.
Санітарно-гігієнічні умови та безпеки праці
Соціальний працівник працює як в приміщенні, так і на відкритому повітрі.
За ступенем важкості та напруженості діяльність соціального працівника належить до праці середньої важкості і високої напруженості. Робочий день ненормований і спричиняє велике інтелектуально-емоційне напруження. Враховуючи специфічний характер професійної діяльності соціального працівника, режим його роботи варіативний, гнучкий і залежить від зручності для тих, з ким він працює, пристосований до конкретних умов.

64
Обмеження щодо віку і статі відсутні.
Високий рівень відповідальності іноді є фактором, що призводить до емоційно- нервового напруження. Переважно завантажені зоровий та мовно-руховий аналізатори.
Працює соціальний працівник в соціально-педагогічних та соціально- психологічних підрозділах закладів освіти, охорони здоров’я, спорту, соціальних служб.
Вимоги професії до особистості працівника.
Професійна діяльність соціального працівника – це створення зони довір’я між людьми, шлях до взаєморозуміння. Тому його обов’язками якостями повинні бути психологічна грамотність, делікатність. Він повинен володіти навичками впливу не тільки на самого клієнта, але й на його оточення, ситуацію в соціумі. Людина, яка вибирає цю професію, повинна бути гуманістом, володіти комунікативними та організаторськими здібностями, високою духовною, загальною культурою, почуттям такту, вміти аналізувати соціальні явища, процеси, бачити своє місце і роль у суспільному житті, мати чіткі ідеологічні та моральні принципи.
Специфіка роботи соціального працівника потребує органічного поєднання соціально-психологічних, особистісних якостей, широкої поінформованості, ерудиції, глибоких знань у соціальній роботі.
Неодмінним для фахівця є висока комунікабельність і компетентність, особливо екстравертність, розверненість до клієнта, здатність добре орієнтуватися в ситуаціях, швидко приймати рішення.
Підвищені вимоги професія соціального працівника пред’являє до емпатійності і делікатності, емоційно-вольової стійкості. Він повинен мати врівноважений характер, почуття такту і гумору, поважати таємниці клієнта.
Від соціального працівника вимагається добре розвинений вербальний інтелект, доброзичливість і ввічливість, грамотно побудованої мови. Він повинен бути акуратним, спостережливим, володіти соціальною інтуїцією, проникливістю, високим самоконтролем і саморегуляцією своєї поведінки. Це люди честі і обов’язку.

65
Професійне навчання
Специфіка і делікатність професійної діяльності соціального працівника роблять принципово важливим ранній підбір майбутніх фахівців і надають особливої значущості їх допрофесійній підготовці, яка виявляється, насамперед, у безпосередній участі школярів і молоді у соціальній роботі.
Полегшать оволодіння професією соціального працівника глибокі знання таких загальноосвітніх предметів, як суспільствознавство, історія, українська та російська література та інші.
Професію соціального працівника можна набути у вищих навчальних закладах педагогічного та культурно-освітнього профілю. Термін навчання – 5 років. Готують соціальних працівників і в педагогічних училищах.
Соціальний працівник повинен знати основи соціальної та педагогічної психологій, основи педагогіки соціальної роботи, загальні та вікові індивідуально-психологічні особливості людей різних вікових категорій. Крім цього, він повинен знати основи законодавства, медицини, сучасної економіки і права, соціології, культури і мистецтва, релігії, вітчизняну і зарубіжну літературу.
Знання, які отримує соціальний працівник у процесі професійної підготовки, дають йому можливість працювати соціальним педагогом, менеджером з надання послуг, консультантом, викладачем, вести приватну справу тощо.
Заробітна плата та перспектива зайнятості
Заробітна плата соціального працівника визначається штатним розкладом, залежить від рівня кваліфікації. Працюючи у державних структурах (соціальна служба для молоді, служба зайнятості), соціальні працівники отримують статус
„Державного службовця” і певний ранг, від якого залежить надбавка до основного заробітку. Існують надбавки за стаж, а також премії. Можлива робота у приватному секторі, де заробітна плата обумовлюється контрактом при прийомі на роботу і становить комерційну таємницю.
Висока професійна кваліфікація, навички спілкування з людьми, широкий кругозір, знання психології і педагогіки, етики, медицини, права надають широкі можливості соціальному працівнику у працевлаштуванні. З покращенням

66 соціального захисту людей і розширенням соціальної сфери, потреба у фахівцях цієї професії буде зростати.
Соціальний працівник може працювати соціальним педагогом, організатором виховної роботи у школі, професійному училищі, вести приватну справу, займатися викладацькою роботою. Ризик безробіття – мінімальний.
Психограма професії соціального працівника
Професійно важливі якості
Психодіагностичні методики
Діагностичні показники
1. Професійна спрямованість
Тест Голланда
С+, К+
2. Особливості нервової системи:
- сила;
- врівноваженість;
- рухливість
Тепінг –тест
Тест Стреляу сильна середня висока
3. Спрямованість
Тест Айзенка екстраверсія
4. Інтелект:
- загальний
ТІП високтй рівень
- вербальний
Тест Амтхауера високий рівень
5.Оперативна пам”ять
ОП - 1 високий рівень
6. Мислення:
- аналітичне;
- логічне
“Числові ряди” високий рівень
7. Емоційно-вольові якості:
- емоційна стабільність;
- вимогливість;
- щирість, доброта;
- сміливість;
- проникливість;
- ентузіазм;
- дипломатичність;
- довірливість;
- самоконтроль;
- ввічливість;
- відповідальність
Тест Кеттела 16
ФО – 187 - А
С+, В+, А+, Н+,
Q1+ , Q2+, Q3+,
E+, F+, L-, M+,
G+
8. Комунікативні й організаторські нахили
КОС - 2 високий рівень
УЧИТЕЛЬ
Загальна характеристика професії

67
Людина, як суспільна істота, завжди відчувала потребу здобувати знання, тобто вчитися та передавати іншим власні набутки, тобто вчити. Велич педагогічної праці здавна усвідомлювалась суспільством. Засновник наукової педагогіки Ян Амос Коменський звеличив учителя словами, проголосивши , що вище цієї посади немає під сонцем.
На вчителя покладена велика відповідальність – виховання дітей. Свою роботу вчитель проводить за трьома основними напрямами. Перший– виховання і навчання дітей, яке здійснюється, перш за все, на уроках, а також під час позакласної роботи. Другий – тісний зв''язок з сім''єю учнів, робота з батькакми. І третій – постійне удосконалення своєї професійної майстерності. Компетентність у різноманітних галузях знань, широка культура – умови успіху в роботі вчителя.
Тому йому необхідно багато читати, цікавитися всіма подіями, що відбуваються в країні і за кордоном. Однією з основних форм удосконалення професійної майстерності – самостійна робота зі спеціальною літературою, вивчення передового педагогічного досвіду колег.
Учителі середніх навчально-виховних закладів (загальноосвітніх шкіл) є найбільш численною категорією педагогічних працівників. Від учителя значною мірою залежить планомірне безперервне відтворення та розвиток інтелектуального та культурного рівня суспільства, утримання науково-технічного потенціалу країни на належному рівні, залежить, зрештою, і майбутнє країни.
Педагогічна діяльність характеризується певними освітніми ситуаціями, які повинен організовувати будь-який учитель з метою створення в класі ролзвиального середовища. Основними з них є:
- мотивація учнів на реалізхацію тієї чи іншої роботи, діяльності;
- самостійна, мотивована навчальна робота учнів, діяльність (самостійне здійснення різних видів роботи, в процесі якої відбувається формування вмінь, понять, уявлень – пошук потрібної інформації, проектування і реалізація своєї діяльності і усвідомленість мети роботи та відповідальності за резульбтат);;
- здійснення учнями самостійного вибору (теми, рівня складності завдання, форм і способів роботи тощо);

68
- наявність групової проективної роботи учнів ( визначення тем і проблем, розподілення обов''язків, планування, дискусія, оцінка і рефлексивне обговорення результатів);
- оцінювання, що дозволяє і допомогає учню самому оцінюивати рівень своїх досягнень і вдосконалювати їх.
Специфіка професійної діяльності вчителя обумовлена його громадським призначенням.
Учитель діє як посередник між суспільством підростаючим поколінням, йому довіряють Людину в період, коли вона найбільш податлива до навчання і виховання. Вплив на формування особистості учня відбувається через приклад його власного ставлення до роботи, колег та учнів, розмаїття подій та явищ оточуючого світу, а також через спеціальні виховні педагогічні дії щодо організації позитивних стосунків між учнями в процесі навчання і в позашкільному житті. Це досить складне завдання і саме його вирішенням визначається справжня педагогічна майстерність.
Щоб стати справжнім фахівцем педагогічної справи необхідно:

мати глибокий інтерес до предмету та процесу викладання;

набути грунтовної підготовки з циклу фундаментальних дисциплін, предметів психолого-педагогічного циклу, теорії та методики викладання;

володіти мистецтвом цілеспрямованого творчого спілкування з учнями, методами та прийомами регулювання їх поведінки;

вміти аналізувати результати власної роботи та вносити відповідні корективи;

постійно вивчати вдалий педагогічний досвід та підвищувати власну кваліфікацію.
Основними компетенціями сучасного учителя є:
- уміти вчитися разом зі своїми учнями, самостійно закривати свої освітні прогалини;

69
- уміти займати експертну позицію стосовно компетенцій, які демонструються учнями у різних видах діяльності і оцінювати їх за допомогою відповідних критеріїв;
- уміти планувати і організовувати самостійну діяльність учнів (визначати цілі й освітні результати дитини на мові вмінь, оцінювати навчальний процес, включаючи учнів у різні види роботи і діяльності, враховуючи їх нахили,
індивідуальні особливості й інтереси, мотивувати учнів, включаючи їх у різноманітні види діяльності, що дозволяють їм напрацювати потрібні компетенції);
- уміти помічати нахили учня і, у відповідності з ними, визначати найбільш підходящі для нього навчальні матеріали чи сферу діяльності;
- володіти проектним мисленням і вміти організовувати учнів і керувати груповою проектною діяльністю;
- володіти дослідницьким мисленням, уміючи організовувати дослідницьку роботу учнів і керувати нею;
- використовувати систему оцінювання, що дозволяє учням оцінювати свої досягнення;
- уміти здійснювати рефлексію своєї діяльності і своєї поведінки, уміти її організовувати в учнів у процесі навчальних занять;
- уміти організовувати понятійну роботу учнів;
- уміти проводити заняття в режимі діалогу і дискусії, створювати атмосферу, в якій учні хотіли б висловлювати свої сумніви, думки і точки зору на предмет, що обговорюється, дискутувати не тільки між собою, але і з учителем, розуміючи, що своя власна точка зору може бути також піддана сумніву і критиці;
- володіти комп''ютерними технологіями і використовувати їх у процесі навчання.
За класифікацію професій Є.О.Климова професя вчителя відноситься до професій типу ''людина - тлюдина''.
Санітарно-гігієнічні умови та безпека праці

70
Професіональна діяльність учителя належить до напруженої розумової праці.
Обмежень щодо статі та віку професія не має. Обов'язки вчителя з успіхом виконують як чоловіки, так і жінки, молодь і люди, збагаченгі життєвим досвідом.
Нормативне педагогічне навантаження вчителя складає 18 учбових годин на тиждень, однак за рахунок додаткових занять, перевірки зошитів і контрольних завдань, проведення факультативної виховної роботи робочий день вчителя збільшується. Працює вчитель в одну або дві зміни, йому надається щорічна відпустка на 56 календарних днів, найчастіше влітку.
Учитель під час проведення занять майже завжди рухається. Розумове та емоційне напруження, підвищена уважність супроводжують його працю при підготовці до занять і під час їх проведення.
Працює вчитель у закритому приміщенні /клас/ або спеціалізованому кабінеті школи, до його послуг учительська кімната.
Учителі постійно перебувають під медичним наглядом, проходять медичну комісію згідно з наказом Міністерства освіти і науки.
Учитель має бути добре обізнаним з правилами пожежної безпеки, вміти надавати перщу долікарську медичну допомогу, безпечно користуватися електрофікованою та обчислювальною технікою, проекційною аудіо і відео апаратурою, пультами дистанційного управління.


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал