Шляхи вдосконалення освітнього процесу на механіко-математичному факультеті



Сторінка1/20
Дата конвертації13.02.2017
Розмір3.59 Mb.
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   20
Київський національний університет імені Тараса Шевченка

механіко-математичний факультет

кафедра педагогіки


ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ОСВІТНЬОГО ПРОЦЕСУ НА МЕХАНІКО-МАТЕМАТИЧНОМУ ФАКУЛЬТЕТІ
(Збірник наукових праць студентів )

Київ – 2016



ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ОСВІТНЬОГО ПРОЦЕСУ НА МЕХАНІКО-МАТЕМАТИЧНОМУ ФАКУЛЬТЕТІ : Збірник наукових праць студентів /за заг.ред. проф.Спіцина Є.С. та доц.Головко Н.І. – 205с.

Рецензенти:

доктор педагогічних наук, професор, член-кореспондент НАПН України, проректор з наукової роботи Київського національного лінгвістичного університету О.В.Матвієнко.



кандидат педагогічних наук, доцент кафедри педагогіки факультету психології М.В. Жиленко

Рекомендовано до опублікування Вченою радою механіко математичного факультету «26 « грудня 2016 року, протокол №7

ЗМІСТ

  1. Бодарєва А А. ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ФОРМ ОРГАНІЗАЦІЇ НАВЧАННЯ У ВИЩІЙ ШКОЛІ (НА ПРИКЛАДІ МЕХАНІКО-МАТЕМАТИЧНОГО ФАКУЛЬТЕТУ). ІННОВАЦІЙНІ ФОРМИ ОРГАНІЗАЦІЇ ВИЩОЇ ОСВІТИ……………………………………….……5

  2. Бухінченко Є. А. МОДЕЛЬ ІДЕАЛЬНОГО КУРАТОРА ВИЩОЇ ШКОЛИ………………………………………………………………………10

  3. Даценко О. О. ОСНОВНІ ШЛЯХИ ФОРМУВАННЯ ПЕДАГОГІЧНОЇ МАЙСТЕРНОСТІ ВИКЛАДАЧА ВИЩОЇ ШКОЛИ………………….…16

  4. Джух О В. ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНІ ПРОБЛЕМИ ПРОВЕДЕННЯ ЗАЛІКІВ І ЕКЗАМЕНІВ У ВИЩІЙ ШКОЛІ………………………….…..24

  5. Єгорова Ю Р. ОПТИМАЛЬНІ ШЛЯХИ ЗАПОБІГАННЯ ПЕДАГОГІЧНОГО КОНФЛІКТУ…………………………………………………………….…..32

  6. Жученко О.М. СПІЛЬНІ Й ВІДМІННІ РИСИ КРЕДИТНО-МОДУЛЬНОЇ СИСТЕМИ ОРГАНІЗАЦІЇ НАВЧАЛЬНОГО С ПРОЦЕСУ У ВІТЧИЗНЯНІЙ І ЗАРУБІЖНІЙ ВИЩІЙ ШКОЛІ………………….……………………….42

  7. Завойовська О. Я. ОСНОВНІ ШЛЯХИ ФОРМУВАННЯ ПЕДАГОГІЧНОЇ МАЙСТЕРНОСТІ ВИКЛАДАЧА ВИЩОЇ ШКОЛИ………………….…47

  8. Захарчук І. В. ПЕДАГОГІЧНИЙ ПРОЦЕС НАВЧАННЯ МАТЕМАТИКИ ТА ЙОГО ЗАКОНОМІРНОСТІ………………………………………………...55

  9. Зубарук Н. В. МОВНА КУЛЬТУРА СУЧАСНОГО ВИКЛАДАЧА ВИЩОГО НАВЧАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ. ……….......................................................61

  10. Іванченко О.В. ПРОБЛЕМИ ТА ШЛЯХИ ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТІВ У ВИЩІЙ ШКОЛІ…………………………………………………………………….….66

  11. Кальковець Т. ОСНОВНІ ШЛЯХИ ФОРМУВАННЯ ПЕДАГОГІЧНОЇ МАЙСТЕРНОСТІ ВИКЛАДАЧА ВИЩОЇ ШКОЛИ………………..........72

  12. Короленко Н. О. М ЕТОДИКА ПРОВЕДЕННЯ ЛЕКЦІЇ З ПРЕДМЕТУ МАТЕМАТИЧНОЇ НАПРАВЛЕНОСТІ У ВИЩІЙ ШКОЛІ…. ………...78

  13. Кубівський Я. В. ПРОВЕДЕННЯ ІДЕАЛЬНОЇ ЛЕКЦІЇ З МАТЕМАТИЧНИХ ДИСЦИПЛІН У ВИЩІЙ ШКОЛІ……………............................................82

  14. Лавріненко І. А. КРЕДИТНО-МОДУЛЬНА СИСТЕМА ОРГАНІЗАЦІЇ НАВЧАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ У ВИЩІЙ ШКОЛІ…………………….……89

  15. Логвіненко С. С. АНАЛІЗ ЕФЕКТИВНОСТІ МОДУЛЬНО-РЕЙТИНГОВОЇ СИСТЕМИ ОЦІНЮВАННЯ НАВЧАЛЬНИХ ДОСЯГНЕНЬ СТУДЕНТІВ У ВИЩІЙ ШКОЛІ………………………………………………………….......97

  16. Лукович Т. В. КОМУНІКАТИВНА КУЛЬТУРА СУЧАСНОГО ВИКЛАДАЧА ВНЗ…………………………………………………….........104

  17. Мірошниченко О. О. СПІЛЬНЕ ТА ВІДМІННЕ В ОРГАНІЗАЦІЇ ОСВІТНЬОГО ПРОЦЕСУ В БАКАЛАВРАТІ ТА МАГІСТРАТУРІ: ПРОБЛЕМИ ТА МОЖЛИВІ ШЛЯХИ ВИРІШЕННЯ………………….…110

  18. Михалевич Н. ФОРМУВАННЯ ПЕДАГОГІЧНОЇ МАЙСТЕРНОСТІ ВИКЛАДАЧА ВИЩОЇ ШКОЛИ……………………………………….…..117

  19. Назаренко Є. В.МОДЕЛЬ ІДЕАЛЬНОГО ВИКЛАДАЧА ВИЩОГО НАВЧАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ………………………………………………123

  20. Пальчук Р. ЗМІСТ І НАПРЯМИ ФОРМУВАННЯ ПЕДАГОГІЧНОЇ МАЙСТЕРНОСТІ ……………………………………………………….....131

  21. Повидало Ю. І. СУТНІСТЬ СТУПЕНЕВОЇ ОСВІТИ В УКРАЇНІ……....139

  22. Прохорчук В.А. СИСТЕМА ОРГАНІЗАЦІЇ НАВЧАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ ДЛЯ ВІТЧИЗНЯНОЇ ВИЩОЇ ОСВІТИ. ШЛЯХИ ЇЇ ПОДАЛЬШОГО РОЗВИТКУ…………………………………………………………….…….146

  23. Прокопчук О.М. СТАН І ШЛЯХИ ПОЛІПШЕННЯ ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНОЇ ФАХОВОЇ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНЬОГО ВИКЛАДАЧА ВНЗ…………………………………………………….………………….…..151

  24. .Рисакова А. М. СТУПІНЬ ЗАДОВОЛЕННЯ ОЧІКУВАНЬ СТУДЕНТІВ ВІД ОРГАНІЗАЦІЇ НАВЧАННЯ В УНІВЕРСИТЕТІ. ПРОБЛЕМИ ТА МОЖЛИВІ ШЛЯХИ ЇХ ВИРІШЕННЯ……………………………….…………….……157

  25. Савченко О. С. МЕТОДИ ТА ФОРМИ МОНІТОРИНГУ ТА ДІАГНОСТИКИ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ УЧНІВ ІЗ ІНФОРМАТИКИ…………......163

  26. Сальнікова А. МЕТОДИКА ПРОВЕДЕННЯ ЛЕКЦІЇ У ВИЩІЙ ШКОЛІ ( НА ПРИКЛАДІ « ТЕОРЕТИЧНОЇ МЕХАНІКИ») ..................................171

  27. Скоробогач Т. Б. ПРОВЕДЕННЯ ІДЕАЛЬНОГО СЕМІНАРСЬКОГО ЗАНЯТТЯ У ВИЩІЙ ШКОЛІ………………………………………….....174

  28. Сухова М. А. ЗМІСТ І НАПРЯМИ ФОРМУВАННЯ ПЕДАГОГІЧНОЇ МАЙСТЕРНОСТІ ВИКЛАДАЧА ВИЩОГО НАВЧАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ…………………………………………………………………..182

  29. Череднічок Д.А. СУЧАСНИЙ СТАН, ОСНОВНІ ПРОБЛЕМИ ТА ШЛЯХИ РОЗВИТКУ СТУДЕНТСЬКОГО САМОВРЯДУВАННЯ МЕХАНІКО-МАТЕМАТИЧНОГО ФАКУЛЬТЕТУ ………………………………….…188

  30. Шевченко О. ПЕДАГОГІЧНА ЕТИКА ТА ТАКТ ВИКЛАДАЧА ВНЗ..194

  31. Шматько А.ПОРІВНЯЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ОРГАНІЗАЦІЇ

НАВЧАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ В КИЇВСЬКОМУ НАЦІОНАЛЬНОМУ УНІВЕРСИТЕТІ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА ТА BRUNEL UNIVERSITY OF LONDON …………………………………………………………….….200

УДК 378.147 Бодарєва Ангеліна Анатоліїна

Київський національний університет імені Тараса Шевченка, магістр спеціальності «актуарна і фінансова математика» механіко-математичного факультету


ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ФОРМ ОРГАНІЗАЦІЇ НАВЧАННЯ У ВИЩІЙ ШКОЛІ (НА ПРИКЛАДІ МЕХАНІКО-МАТЕМАТИЧНОГО ФАКУЛЬТЕТУ). ІННОВАЦІЙНІ ФОРМИ ОРГАНІЗАЦІЇ ВИЩОЇ ОСВІТИ


В статті розглянуто основні шляхи вдосконалення форм організації навчання у вищій школі механіко-математичного факультету КНУ ім. Тараса Шевченка. Запропоновано інноваційні форми організації вищої освіти.

Ключові слова: форма організації, метод.
В статье рассмотрены основные пути совершенствования форм организации обучения в высшей школе механико-математического факультета КНУ им. Тараса Шевченко. Предложены инновационные формы организации высшего образования.

Ключевые слова: форма организации, метод.
In the article the main ways of improving forms of learning in high school mechanics and mathematics faculty KNU. Taras Shevchenko. An innovative form of higher education.

Key words: form of organization, method.
Актуальність. В аналітичній доповіді ЮНЕСКО «Сталий розвиток після 2015 р.» зазначено, що у нову інформаційну епоху саме вища освіта має стати основоположним елементом у напрямі прогресу, а інновації у різних сферах суспільної діяльності мають містити в собі високий динамізм, швидку зміну знань, інформації, технологій. За таких умов підвищується соціальне значення держави у забезпеченні доступу до якісної освіти, високого рівня знань, можливості набуття відповідних умінь, компетенцій через надання вишам академічної мобільності і свободи.

Закон України «Про вищу освіту» серед основних завдань вищих навчальних закладів передбачає «забезпечення органічного поєднання в освітньому процесі освітньої, наукової та інноваційної діяльності». Саме суспільне консенсусне розуміння того, що освіта – це один із головних факторів цивілізаційного, економічного розвитку держави, дає сьогодні поштовх до стратегічного вирішення завдань і забезпечення системного реформування національної вищої школи, адекватної модернізації та інтеграції її до європейського економічного, культурного, інформаційного простору.



Мета статті: є спроба визначити характерні особливості засобів, форм і методів інноваційного навчання, розкрити специфіку їх використання в інтерактивному середовищі на прикладі механіко-математичного факультету.

Виклад основного матеріалу. Сутність процесу нововведень у технології і методи сучасного навчання стали об’єктом дослідження як зарубіжних, так і українських учених. Наукові розвідки А. М. Алексюка, І. І. Доброскок, В. П. Коцура, С. О. Нікітчиної, В. Г. Кременя, В. В. Ільїна, С. В. Пролеєва, М. В. Лисенка, П. Ю. Сауха та інших присвячені загально- теоретичним, науково-практичним проблемам інноваційної парадигми у вищій школі, окремим прогресивним формам і технологіям навчання, досвіду та перспективам їх використання в освітній практиці. Зокрема, автори пов’язують інновації у навчанні з необхідністю: вдосконалення традиційного педпроцесу (модернізація, модифікація, раціоналізація); трансформації існуючого традиційного освітнього процесу, тобто радикальних перетворень та комплексних видозмін. Дослідники проблем педагогічної інноватики О. І. Абдалова, О. Ю. Ісакова, О. В. Василенко, І. О. Галиця і О. С. Галиця, В. В. Докучаєва, О. В. Фатхутдінова та інші розуміння нового в освітньому процесі співвідносять із такими характеристиками, як корисне, прогресивне, позитивне, сучасне, передове. Світовим трендом у сфері освіти стають відкриті онлайн-курси МООСs і медіа-освіта. Автори наголошують на тому, що впровадження нових технологій навчання та досконале оволодіння ними вимагають певної внутрішньої готовності як викладачів, так і здобувачів вищої освіти до серйозних перетворень, що відповідають умовам швидкозмінного інформаційного суспільства.

У діяльнісному аспекті інноваційними слід вважати оригінальні, новаторські способи та прийоми педагогічних дій і засобів. Отже, інноваційне навчання – це постійне прагнення до переоцінки цінностей, збереження тих із них, які мають незаперечне значення, і відкидання тих, що вже застаріли.

Серед сучасних технологій навчання, своєчасність і корисність яких підтверджена досвідом роботи ВНЗ, слід виділити: особистісно-орієнтовані, інтеграційні, колективної дії, інформаційні, дистанційні, творчо-креативні, модульно-розвивальні тощо. Вони мають стати основою для ефективної дидактико-методичної, психологічної, комунікативної взаємодії студента і викладача та прояву компетентних навичок. У цій технології особистість, тобто здобувач вищої освіти, – головний суб’єкт, мета, а не засіб досягнення поставленої мети.

Нині в освітній практиці відомі педагогічні технології, які найбільш часто використовуються. Спробуємо класифікувати їх таким чином:

• структурно-логічні технології: поетапна організація системи навчання, що забезпечує логічну послідовність постановки і вирішення дидактичних завдань на основі поетапного відбору їх змісту, форм, методів і засобів із урахуванням діагностування результатів;

• інтеграційні технології: дидактичні системи, що забезпечують інтеграцію міжпредметних знань і вмінь, різноманітних видів діяльності на рівні інтегрованих курсів (у т. ч. електронних);

• професійно-ділові ігрові технології: дидактичні системи використання різноманітних «ігор», під час проведення яких формуються вміння вирішувати завдання на основі компромісного вибору (ділові та рольові ігри, імітаційні вправи, індивідуальний тренінг, комп’ютерні програми тощо);

• тренінгові засоби: система діяльності для відпрацювання певних алгоритмів вирішення типових практичних завдань за допомогою комп’ютера (психологічні тренінги інтелектуального розвитку, спілкування, розв’язання управлінських завдань);

• інформаційно-комп’ютерні технології, що реалізуються в дидактичних системах комп’ютерного навчання на основі діалогу «людина-машина» за допомогою різноманітних навчальних програм (тренінгових, контролюючих, інформаційних тощо);

• діалогово-комунікаційні технології: сукупність форм і методів навчання, заснованих на діалоговому мисленні у взаємодіючих дидактичних системах суб’єкт-суб’єктного рівня.

У сучасній методиці викладання найбільш прийнятною виявилася класифікація, побудована на дієвому підході до навчання. Згідно з нею існують методи:

а) які забезпечують опанування навчального предмета (словесні, візуальні, практичні, репродуктивні, проблемно-пошукові, індуктивні, дедуктивні);

б) які стимулюють та мотивують навчально-наукову діяльність (навчальні дискусії, проблемні ситуації, професійно-орієнтовані ділові ігри, творчі завдання, пошук і дослідження, експерименти, конкурси, вікторини тощо);

в) методи контролю і самоконтролю у навчальній діяльності (опитування, залік, іспит, контрольна робота, тестові завдання, питання для самоконтролю, у т. ч. через комп’ютерні освітні системи)

Особисто маючи змогу пройти весь довгий, нелегкий, але, без сумніву, корисний шлях на механіко-математичному факультеті, хочеться підкреслити, що на нашому факультеті науковий процес дійсно потребує хоча б деяких нововведень. На сучасному етапі пріоритетними напрямами вдосконалення є розвиток індивідуальних форм навчання, впровадження інтегрованих курсів, розвиток інформаційної бази навчального процесу, оптимальне насичення автоматизованими системами, дослідження на основі комп’ютерної техніки. Навіть державна програма передбачає необхідність створення й упровадження нових навчальних технологій, основним завдання якої є використання   інформаційних технологій навчання.

На сучасному етапі пріоритетними напрямами вдосконалення навчально-виховного процесу є розвиток індивідуальних форм навчання, впровадження інтегрованих курсів, розвиток інформаційної бази навчального процесу, оптимальне насичення автоматизованими системами, дослідження на основі комп’ютерної техніки. Державна програма передбачає необхідність створення й упровадження нових навчальних технологій, основним завдання якої є використання   інформаційних технологій навчання. На сьогоднішньому ринку освітніх послуг такими є інноваційні активні та інтерактивні мето- дики навчання. Оскільки суттєво зростає творча компонента освіти, активізується роль усіх учасників навчального процесу, зміцнюється творчо-пошукова самостійність студентів, особливої актуальності набули концепції проблемного та інтерактивного навчання, пов’язаного з використанням комп’ютерних систем. Під час такого освітнього процесу студент може комунікувати з викладачем он-лайн, вирішувати творчі, проблемні завдання, моделювати ситуації, включаючи аналітичне і критичне мислення, знання, пошукові здібності.

Як бачимо, йдеться про новітню (інноваційну) методику як навчання, так і викладання. Серед інтерактивних методів, форм і прийомів, що найчастіше використовуються в навчальній роботі ВНЗ, слід назвати такі: аналіз помилок, колізій, казусів; брейнстормінг («мозковий штурм»); діалог Сократа (сократів діалог); «дерево рішень»; дискусія із запрошенням фахівців; коментування, оцінка (або самооцінка) дій учасників; майстер-класи; метод аналізу і діагностики ситуації; метод інтерв’ю (інтерв’ювання); метод проектів; моделювання; навчальний»полігон»; PRES- формула (від англ. Position – Reason – Explanation or Example – Summary); проблемний (проблемно- пошуковий) метод; публічний виступ; робота в малих групах; тренінги індивідуальні та групові (як окремих, так і комплексних навичок) та ін. Із інноваційних механізмів активізації педагогічного і наукового процесів усе частіше згадується необхідність відродження ідеї змагальності у всіх сферах життя, зокрема, йдеться про метод «гонка за лідером». Автори цієї методики висвітлюють ретроспективу, значення, зміст поняття «змагання», розкривають методологічні аспекти застосування нетрадиційної (штучної) конкуренції, наводять слушні пропозиції щодо нарахування балів за основні види освітньої діяльності, надають конкретні формули для розрахунку загальної кількості балів, акцентують увагу на розробці так званого безмашинного програмного методу контролю знань студентів, застосування якого дозволить перевірку знань необмеженої кількості студентів з окремих питань навчальної дисципліни, в даному випадку математики за короткий проміжок часу.

Модель спрямована передусім на забезпечення підвищення рівня індивідуально-психологічної готовності студентів до самостійного навчання, оволодіння майбутніми спеціалістами відповідними кваліфікаціями, набуття вмінь і навичок роботи, розвиток професійно значущих якостей особистості.

Із впровадженням дистанційного навчання багато вузів уже сьогодні застосовують технологію онлайн-семінару під назвою «вебінар», який демонструє порівняльні таблиці, презентації, відеоролики тощо. За допомогою інтернет-технологій вебінар зберіг головну ознаку семінару – інтерактивність, яка забезпечує моделювання функцій доповідача, слухача, що працюватимуть інтерактивно, комунікуючи разом за сценарієм проведення такого семінару. У той же час при налагодженні зв’язку викладач – студент за допомогою онлайн-комунікації в інформаційному освітньо-науковому середовищі університетів необхідні суттєві консолідовані дії кафедр, інформаційних центрів, лабораторій, бібліотек для його наповнення якісними проблемно-орієнтованими ресурсами, як наслідок, забезпечення здобуття знань. Так, на фокус-опитуванні студентів «чи допомагають електронні ресурси у вивченні фахових дисциплін» – 93 % респондентів відповіли, що елек- тронні навчальні комплекси, електронні підручники, інші навчально-методичні матеріали і віртуалізовані засоби є важливими в дистанційній освіті.

Висновки. Підводячи підсумок, хочу знову підкреслити, що структура й сутність інноваційного освітнього процесу відповідає характеру і швидкості соціальних змін у суспільстві, високим європейським стандартам підготовки конкурентоспроможних фахівців інноваційного типу. Отже, сучасний зміст освіти має орієнтуватися на використання інформаційних технологій, поширення інтерактивного, електронного навчання з доступом до цифрових ресурсів та інтелект-навчання для майбутнього.

У зв’язку з цим невідкладного вирішення потребують такі нагальні питання:

1) внесення змін до Положення про організацію освітнього процесу ВНЗ;

2) передбачення механізмів просування навчання в Інтернеті (електронне навчання);

3) нормативне врегулювання використання електронних навчально-методичних ресурсів в освітньому цифровому просторі вузу;

4) розробка нових програм, зокрема з основ інтернет-безпеки, соціальних комунікацій у професійній підготовці спеціалістів;

5) впровадження навчальних матеріалів та продуктів нового покоління відповідно до вимог сучасної економіки та соціального запиту ринку праці.



Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   20


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал