Самоврядування



Pdf просмотр
Сторінка1/18
Дата конвертації10.04.2017
Розмір5.04 Kb.
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   18

1
НАЦІОНАЛЬНА
АКАДЕМІЯ
ДЕРЖАВНОГО
УПРАВЛІННЯ
ПРИ
ПРЕЗИДЕНТОВІ
УКРАЇНИ
МІСЦЕВЕ

САМОВРЯДУВАННЯ

В

УКРАЇНІ
:
СУЧАСНИЙ

СТАН

ТА

ОСНОВНІ

НАПРЯМИ
МОДЕРНІЗАЦІЇ
Наукова

доповідь
За

загальною

редакцією

доктора

наук
з

державного

управління
,
професора
Ю
.
В
.
Ковбасюка
Київ
2014

2
УДК 352.07(477)
М65
Схвалено Вченою радою Національної академії
державного управління при Президентові України
(протокол № 211/4 від 24 квітня 2014 р.)
© Національна академія державного управління при Президентові України, 2014
© Інститут проблем державного управління та місцевого самоврядування, 2014
Редакційна колегія :
Ю. В. Ковбасюк (голова, К. О. Ващенко (заст. голови, В. В. Толкованов (заст. голови, Ю. П. Сурмін
(відповідальний секретар, М. М. Білинська, А. А. Попок, В. А. Гошовська, Л. О. Бєлова,
В. С. Загорський, ММ. Іжа, СМ. Серьогін, С. А. Романюк, А. І. Семенченко, С. О. Телешун,
О. Ю. Амосов, А. В. Ліпенцев, С. А. Попов, ОМ. Рудік, В. Г. Бодров, В. М. Вакуленко,
Р. В. Войтович, С. Д. Дубенко, С. В. Загороднюк, Ю. Г. Іванченко, В. М. Князєв, І. В. Козюра,
А. П. Косенко, А. М. Михненко, І. М. Плотницька, Н. Г. Протасова, А. П. Рачинський,
В. А. Ребкало, І. В. Рожкова, І. В. Розпутенко, В. П. Трощинський, ВВ. Шульга.
Наукова доповідь видається за фінансової підтримки
Представництва Фонду Ганса Зайделя в Україні
Місцеве самоврядування в Україні сучасний стан та основні напрями модернізації наук. доп. / [ редкол. : Ю. В. Ковбасюк, К. О. Ващенко, ВВ. Толкованов та
ін.] ; за заг. ред. д-ра наук з держ. упр., проф. Ю. В. Ковбасюка. – К. : НАДУ, 2014. –
128 с.
М65
У науковій доповіді вперше представлено системний огляд стану, проблемі напрямів модернізації місцевого самоврядування в Україні в контексті державно-управлінських реформ та досвіду країн Європейського Союзу. На основі аналізу актуальних проблем та тенденцій розвитку місцевого самоврядування сформульовано практичні рекомендації щодо його вдосконалення.
УДК 352.07(477)
Рецензування та експертна підтримка Державного фонду сприяння
місцевому самоврядуванню в Україні (лист № 163/04/1-14 від 28 квітня 2014 р.)

3
ВСТУП
На сучасному етапі розбудови України як демократичної, соціальної та правової держави з урахуванням глобальних змін, які відбулися останнім часом, розвиток місцевого самоврядування є одним з пріоритетних напрямів державної політики. Феномен Євромайдану окреслив європейський вибір населення України, що актуалізувало проблему реалізації ратифікованих угод з країнами ЄС, утому числі положень
Європейської хартії місцевого самоврядування, а також забезпечення якісного розвитку регіонів країни як важливих складових частин економічної системи України.
Розвиток держави неможливий без розвитку регіонів, від того, наскільки сильною є регіональна влада, як вона забезпечує надання соціальних послуг населенню. Розуміючи важливість цієї проблеми,
на сучасному етапі розвитку всіх гілок влади постає питання про необхідність вдосконалення теорії та практики сучасного державотворення, зумовленого трансформаціями в політичній системі суспільства,
проведенням адміністративно-територіальних, регіональних реформ, упровадженням конструктивного соціального партнерства між центром і територіями.
Кабінетом Міністрів України вживаються заходи щодо розвитку та модернізації системи місцевого самоврядування. Так, 1 квітня 2014 р. урядом України була схвалена Концепція реформування місцевого самоврядування й територіальної організації влади в Україні, метою якої є визначення напрямів,
механізмів і строків формування ефективного місцевого самоврядування та територіальної організації
влади для створення і підтримки повноцінного середовища проживання для громадян, надання високоякісних та доступних публічних послуг, становлення інститутів прямого народовладдя, задоволення
інтересів громадян в усіх сферах життєдіяльності на відповідній території, узгодження інтересів держави
і територіальних громад.
Крім того, Кабінетом Міністрів України презентований проект концепції змін до Конституції України щодо децентралізації влади. Розпорядженням Кабінету Міністрів від 17 квітня 2014 р. Про організацію проведення обговорення положень змін до Конституції України щодо децентралізації державної влади міністрам,
керівникам інших центральних органів виконавчої влади, обласним, Київській міській державним адміністраціям із залученням органів місцевого самоврядування, їх асоціацій, громадськості, наукових та ділових кіл доручається забезпечити до 1 жовтня 2014 р. обговорення відповідних змін до Конституції України. Основною метою цього проектуєте, що питання конкретного регіону вирішатимуться нарівні цього регіону і в межах компетенції місцевої влади. Окремо розглядається питання передачі адміністративних послуг на місця.
Таким чином, проблема модернізації сучасної системи місцевого самоврядування в Україні набуває нового концептуального змісту. Її розв’язання сприятиме вирішенню важливих для населення питань у межах регіону.
Місцеве самоврядування сьогодні виступає важливим фактором демократизації суспільного життя, децентралізації управління та необхідною передумовою становлення громадянського суспільства,
наближення влади до її джерела – народу. В Україні закладено конституційні засади місцевого самоврядування, ратифіковано Європейську хартію місцевого самоврядування, прийнято низку базових нормативно-правових актів, які регулюють діяльність органів місцевого самоврядування.
Разом з тим, як зазначено в Концепції реформування місцевого самоврядування та територіальної організації влади в Україні, система місцевого самоврядування на сьогодні не задовольняє потреб суспільства. Функціонування органів місцевого самоврядування у більшості територіальних громад не забезпечує створення та підтримку сприятливого життєвого середовища, необхідного для всебічного розвитку і самореалізації людини,
захисту її прав, надання мешканцям територіальних громад якісних та доступних публічних послуг.
Водночас недостатньо використовуються можливості, надані Законом України Про місцеве самоврядування в Україні, у сфері захисту місцевого самоврядування шляхом реалізації заходів відповідальності за невирішення питань місцевого значення, розглянутих на місцевих референдумах, зборах, сходах громадян, рішень органів і посадових осіб місцевого самоврядування, прийнятих у межах їх повноважень.
Крім того, відчувається брак професійних кадрів для публічного сектору на місцях, що стримує
формування та реалізацію державної політики.
Усе це негативно впливає на забезпечення сталого розвитку як окремих громад, такі країни в цілому.
Можна стверджувати, що без реформи місцевого самоврядування неможливе подолання кризових явищу соціально-економічному і політичному житті України.
Місцеве самоврядування – одна з фундаментальних демократичних засад конституційного ладу
України. Атому процеси його конституційного реформування є найважливішим чинником розвитку всієї системи української державності. Особливо гостро це питання постало сьогодні, коли звучать заклики до федералізації країни, порушення конституційного ладу та дестабілізації влади.
На наш погляду Конституції України має бути реалізована децентралізована модель влади, яка передбачатиме формування повноцінної системи місцевого самоврядування на всіх рівнях територі-

4
ального устрою країни, широке закріплення повноважень, ресурсів та відповідальності за органами місцевого самоврядування. Це дасть можливість досягти більшої самостійності для прийняття важливих управлінських рішень щодо сталого збалансованого розвитку регіонів та вирішення інших питань місцевого значення.
Здійснення реформи місцевого самоврядування неможливе без оновлення нормативно-правової бази.
Сучасна система законодавства про місцеве самоврядування потребує вдосконалення на засадах зміцнення організаційної, правової, фінансової, матеріальної, адміністративної самостійності місцевого самоврядування, розбудови європейської моделі адміністративно-територіального устрою та принципах децентралізації, деконцентрації, повсюдності, субсидіарності, єдності системи публічної адміністрації тощо.
До нагальних проблемних питань, що потребують вирішення, слід віднести такі визначення обґрунтованої територіальної основи для діяльності органів місцевого самоврядування та органів виконавчої влади, здатних забезпечити доступність і належну якість публічних послуг,
що надаються такими органами, а також необхідної для цього ресурсної бази створення належних матеріальних, фінансових та організаційних умов для забезпечення здійснення органами місцевого самоврядування власних і делегованих повноважень розмежування повноважень у системі органів місцевого самоврядування та органів виконавчої
влади нарізних рівнях адміністративно-територіального устрою за принципом субсидіарності, а також між органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування на засадах децентралізації влади запровадження механізму державного контролю за відповідністю Конституції та законам України рішень органів місцевого самоврядування і якістю надання населенню публічних послуг та ін.
Проведення реформ місцевого самоврядування потребуватиме належного кадрового забезпечення. Тому актуалізується проблема формування та реалізації дієвої кадрової політики на місцях, удосконалення системи підготовки, перепідготовки, підвищення кваліфікації посадових осіб, службовців органів місцевого самоврядування, депутатів місцевих рад, запровадження професійних програм підготовки для органів місцевого самоврядування тощо.
Формування інноваційної системи місцевого самоврядування в Україні має забезпечити стабільність на місцях, залучення громадян до прийняття управлінських рішень, врахування інтересів громад, регіонів та держави в майбутньому сталому розвитку України та Європи.
Дослідження вітчизняного місцевого самоврядування ведуться в різних напрямах. Зокрема, становлення та розвиток місцевого самоврядування вивчають В.Заблоцький, І.Козюра, В.Пархоменко, А.Тка- чук та ін. Фінансово-економічні його складові аналізуються в працях Ю.Дехтяренка, В.Кравченка, О.Ле- бединської та ін. Правові аспекти розглядаються М.Баймуратовим, О.Батановим, П.Біленчуком, В.Кам- по, А.Коваленком, М.Корнієнком, В.Кравченком, О.Лазором, М.Орзіхом, В.Погорілком, М.Пухтинським,
О.Сушинським та ін. У політичному контексті місцеве самоврядування досліджують В.Борденюк, І.Дробот,
В.Ковальчук, М. Пухтинський, С. Рябова, С.Саханенко, В.Шарий та ін., його управлінський аспект –
В.Авер’янов, П.Ворона, В.Куйбіда, Р.Плющ, П.Покатаєв, В.Толкованов, Ю.Шаров та ін. Територіальний розвиток та управління містом розглядають В.Бабаєв, О.Бобровська, В.Вакуленко, О.Васильєва,
І.Дегтярьова, О.Ігнатенко, Т.Кравченко, В.Мамонова, Ю.Молодожен, В.Наконечний, М.Орлатий, В.Удо- виченко та ін.
Аналіз наукового доробку з проблематики дослідження місцевого самоврядування показує, що переважно не враховано новітні світові тенденції муніципальної діяльності й вітчизняні суспільні трансформації. Відсутнє цілісне вивчення модернізаційного та інтеграційного контексту розвитку місцевого самоврядування. Саме цим визначається актуальність комплексного дослідження теоретичних і практичних аспектів стану та перспектив розвитку місцевого самоврядування в Україні.
В Україні утвердилася окрема галузь науки Державне управління, установленні та розвитку якої Національна академія державного управління при Президентові України (далі – НАДУ при Президентові України) відіграє провідну роль.
Так, за спеціальністю 25.00.04 – місцеве самоврядування впродовж 2002–2013 рр. в Україні відбувся успішний захист 18 дисертаційна здобуття наукового ступеня доктора наук з державного управління.
Ураховуючи важливість проблеми розвитку та модернізації системи місцевого самоврядування,
колективом науковців НАДУ при Президентові України та її регіональних інститутів було підготовлено наукову доповідь Місцеве самоврядування в Україні сучасний стан та основні напрями модернізації”
(далі – Доповідь, яка презентує сучасні тенденції розвитку і модернізації системи місцевого самоврядування, окреслює проблеми та можливі шляхи реформування зазначеної системи.
Цей фундаментальний науковий продукт складається з таких частин Сучасний стан та проблеми місцевого самоврядування в Україні, Світовий та вітчизняний досвід розвитку місцевого самоврядування, а також Основні напрями модернізації системи місцевого самоврядування в Україні та є інтегрованою науковою роботою понад 70 вчених, серед яких майже 40 докторів наук з різних галузей знань.

5
РОЗДІЛ
1.
СУЧАСНИЙ

СТАН

ТА

ПРОБЛЕМИ
МІСЦЕВОГО

САМОВРЯДУВАННЯ

В

УКРАЇНІ
1.1.
Короткий

зміст

термінів
,
які

використовуються

в

тексті

Доповіді
Адміністративна реформа – вид політико-правової реформи, яка здійснюється у сфері
виконавчої влади і стосується як її організаційної структури, функцій, кадрового забезпечення, такі взаємовідносин з місцевим самоврядуванням. В Україні проведення адміністративної
реформи пов’язується із створенням нової системи державного управління.
Адміністративно-територіальний устрій – зумовлена географічними, природними, історичними, економічними, етнічними, культурними, соціальними та іншими чинниками внутрішня територіальна організація держави з поділом її на складові частини – адміністративно- територіальні одиниці з метою забезпечення населення необхідним рівнем послуг та збалансованого розвитку всієї території держави. Такий поділ зумовлений потребою в представництві державної влади на окремих територіях, певна географічна віддаленість яких від політичного центру держави унеможливлює як безпосередню реалізацію завдань і функцій вищих органів державної влади, такі забезпечення зворотного зв’язку у відносинах міждержавною владою і громадами цих територій.
Вибори – масова політична кампанія, спосіб формування за допомогою голосування представницьких органів державної влади, обрання президента, органів місцевого самоврядування. Вибори одна з найважливіших форм безпосередньої участі громадян в управлінні
справами суспільства і держави. Порядок організації і проведення виборів має необхідне нормативно-правове забезпечення, в основу якого покладено Конституцію України, законодавство про вибори.
Вибори місцеві – безпосереднє волевиявлення територіальних громад з метою формування складу представників органів місцевого самоврядування шляхом голосування.
Виборча кампанія – комплекс заходів і процедур щодо формування державних та громадських виборчих органів, головними серед яких під час виборів народних депутатів та Президента в Україні є призначення виборів та визначення дати їх проведення визначення виборчих округів та виборчих дільниць утворення виборчих комісій (центральної, окружних, дільничних складання списків виборців висування та реєстрація кандидатів проведення передвиборчої агітації власне голосування підрахунок голосів оприлюднення результатів голосування проведення в разі необхідності повторного голосування чи повторних виборів.
Виборча система сукупність установлених законом правил організації та проведення політичних виборів, критеріїв і способів визначення їх результатів. Розрізняють мажоритарну,
пропорційну та змішану виборчі системи. Тип виборчої системи в країні є наслідком традицій суспільно-політичного розвитку, політичної культури, що склалася, розстановки політичних силі пріоритетів.
Добре врядування (“good governance”) – управління, яке відповідає вимогам відкритого, демократичного і справедливого суспільства, регулюється органами державної влади та недержавними організаціями (представниками бізнесу, громадськості, а також має ознаки результативного та ефективного управління.
Європейська хартія місцевого самоврядування – загальноєвропейський документ,
прийнятий у Страсбурзі 15 жовтня 1985 р, в якому визначені сучасні демократичні принципи розбудови місцевого самоврядування. Під останнім розуміється право і реальна здатність органів місцевого самоврядування регламентувати значну частину державних праві управляти ними,
діючи в межах закону, під свою відповідальність і в інтересах населення. Вона визначає сфери компетенції місцевого самоврядування, які в межах, установлених законом, мають повну свободу дій для здійснення власних ініціатив з будь-якого питання в межах компетенції органів місцевого самоврядування.
Європейська хартія регіонального самоврядування – документ, що прийнято в червні р. Конгресом місцевих і регіональних влад Європи. Цей документ орієнтується на принцип субсидіарності та започаткував роботу над доповненням Європейської хартії місцевого
самоврядування і відповідним правовим інструментом із захисту та гарантування прав інституту регіонального самоврядування.
Європейське врядування (European Governance) – запроваджена Європейською Комісією концепція врядування, в якій поняття європейське врядування означає правила, процеси та норми поведінки, що впливають на спосіб здійснення владних повноважень інститутами
ЄС на європейському рівні, особливо стосовно забезпечення їх відкритості, участі громадськості, підзвітності, ефективності та узгодженості. Ціп ять принципів ефективного врядування зміцнюють європейські принципи субсидіарності та пропорційності.
Зв’язки з громадськістю (Р) – особлива функція управління, що сприяє встановленню
і підтримці спілкування, взаєморозуміння та співробітництва органів влади та управління з громадськістю.
Міжмуніципальне співробітництво відносини між двома або кількома органами місцевого самоврядування (базового рівня, які мають статус юридичних осіб і, відповідно, певну політичну, юридичну та фінансову автономію (згідно з принципами Європейської хартії місцевого самоврядування).
Місцева владавид публічної влади, яка реалізується від імені суб’єктів, що функціо- нують у межах певних адміністративно-територіальних одиниць. В Україні склалися дві системи місцевої влади система місцевого самоврядування як публічна влада територіальних громаді сформованих ними муніципальних органів та система місцевих органів державної
виконавчої влади, представлена місцевими державними адміністраціями.
Місцева державна адміністрація – місцевий орган виконавчої влади (обласна і районна державна адміністрація, що в межах своїх повноважень здійснює виконавчу владу на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, а також реалізує повноваження,
делеговані їй відповідною радою. Місцева державна адміністрація – єдиноначальний орган виконавчої влади загальної компетенції, повноваження якого реалізуються одноособово його керівником – головою державної адміністрації.
Місцева рада – представницький орган місцевого самоврядування, який обирається населенням територіальної громади, чи об’єднання територіальних громад та відповідно доза- конодавства наділяється правом представляти їхні інтереси і приймати від їх імені рішення. В
Україні обираються сільські, селищні, районні вмісті, міські, районні, обласні ради.
Місцеве самоврядуваннягарантоване державою правота реальна здатність територіальної громади самостійно або під відповідальність органів і посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах чинного законодавства.
Місцевий бюджетсукупність економічних відносин, які сприяють територіальному перерозподілу національного доходу країни та забезпечують створення фінансової бази місцевих рад. Як організаційна форма мобілізації доходів і здійснення витрат місцевими органами самоврядування місцеві бюджети – це балансові розрахунки, які відповідають вимогам складання балансів, тобто вони мають доходну й витратну частини, в їх основу покладено принципи збалансування тощо.
Моделі державного управління сукупність концепцій і принципів побудови держав- но-управлінських систему яких відображено інституціональну побудову суспільно-політич- них процесів.
Моделі організаційних систему державному управлінні – окреслені сукупності елементів, властивостей, відносин, зв’язків, в основу яких покладено впорядкування взаємодії
суб’єктів державного управління, що пов’язані між собою по вертикалі та горизонталі і забезпечують процес управління суспільною життєдіяльністю.
Органи місцевого самоврядуванняоргани, які обираються безпосередньо населенням та (або) утворюються представницьким органом муніципального утворення і наділені
власними повноваженнями щодо вирішення питань місцевого значення.
Органи самоорганізації населення (cіtіzens self-organіzatіon і) – громадська представницька форма місцевого самоврядування населення певної мікротериторії для самостійного, під свою відповідальність вирішення питань місцевого значення виходячи з інтересів населення цієї території, із використанням власних та залучених матеріальних і фінансових ресурсів.
Партисипативна демократія – участь громадян (partіcіpate, англ. – брати участь) у процесі прийняття управлінських рішень.

7
Партисипативна структура управління – структура управління, що базується на активному включенні співробітників та їхніх представників у процеси вироблення, прийняття й реалізації управлінських рішень.
Публічне управління – галузь теорії та практики, яка є ключовою для публічного адміністрування і зосереджена на внутрішній діяльності державних установ, зокрема на вирішенні
таких управлінських питань, як контроль, керівництво, планування, організаційне забезпечення, забезпечення інформаційними технологіями, управління персоналом та оцінка ефективності.
Публічне адміністрування – управління та реалізація різних урядових заходів, що по- в’язані з виконанням законів, постанов та рішень уряду, наданням публічних послуг.
Референдум – всенародне голосування (опитування) з найважливіших питань державного або суспільного життя, одна з форм прямої демократії. Референдуми поділяються на загальнонаціональні та місцеві, конституційні (затверджують нову конституцію або поправки до неї) і законодавчі (предмет референдуму – проект закону або чинний закон, обов’язкові
або консультативні.
Сталий місцевий розвиток – керований органами публічної влади процес, спрямований на розвиток територіальної громади з метою стабільного покращення умов та підвищення рівня життя мешканців, що забезпечує безперервний темп розширення можливостей при узгодженні та збалансуванні інтересів здійснюється за науково обґрунтованими планами таз урахуванням потреб нинішнього і майбутніх поколінь.
Сталий розвиток (англ. і development) – концепція, згідно з якою природні
ресурси планети мають використовуватися людством за умови збереження навколишнього середовища та забезпечення потреб майбутніх поколінь у ресурсах.
Територіальна громада спільнота мешканців, жителів населених пунктів (сіл, селищ,
міст), об’єднана загальними інтересами власного життєзабезпечення, самостійного, в межах законів вирішення питань місцевого значення як безпосередньо, такі через органи місцевого самоврядування. Комунальне об’єднання територіальних громад означає соціально-політичне,
територіальне утворення, що одночасно виступає територіальною спільністю людей – суб’єктів місцевого самоврядування і низовою одиницею в системі адміністративно-територіального поділу.


Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   18


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал