Розділ Зовнішня політика України і міжнародна безпека



Скачати 218.86 Kb.
Pdf просмотр
Сторінка1/3
Дата конвертації13.02.2017
Розмір218.86 Kb.
  1   2   3

127
Розділ 6.
Зовнішня політика України
і міжнародна безпека
6.1. Глобальні виклики сучасності
та стратегічні напрями нової зовнішньої політики України
6.1.1. Нова філософія зовнішньої політики України
2005 рік відкрив Україні нові можливості для здійснення активної зовнішньої
політики, що будується на демократичних засадах. Саме на засадах прозорості та відкритості намірів та дій влади, пріоритетах прав та свобод людини, підтримці
ініціатив інститутів громадянського суспільства мають формуватися механізми ухвалення й реалізації зовнішньополітичних рішень. До цього процесу разом з представниками виконавчої гілки влади дедалі ширше залучаються парламентарі,
представники громадськості, медіа, експертного співтовариства.
Сьогодні демократія є не тільки загальнолюдською цінністю, а й важливою підвалиною сучасного міжнародного права. Принцип транспарентності влади в багатьох випадках є важливим індикатором рівня демократичності країни, який суттєво впливає на її імідж на міжнародній арені. Неухильне дотримання Украї- ною принципів демократії перетворюється на вагомий чинник успіху її зовнішнь- ополітичних ініціатив, слугує ефективним засобом підвищення міжнародної до- віри до неї як з боку окремих країн, так і світового співтовариства загалом. Укра-
їнсько-грузинська ініціатива щодо формування Спільноти Демократичного Вибо- ру є яскравим виявом реалізації Україною разом з країнами-партнерами цих засад у своїй регіональній політиці.
За роки незалежності Україна утвердила себе як держава, що вибудовує зов- нішню політику на принципах міжнародного права, рівноправності та взаємної
вигоди. Загалом Україні вдавалося підтримувати стабільні відносини із сусідніми країнами.
2005 рік приніс значні зміни у сприйнятті України міжнародною спільнотою.
Держава стрімко почала виходити зі стану зовнішньополітичної ізоляції, відкри- ла для себе багато нових можливостей на міжнародній арені, отримала шанс вибу- дувати нову послідовну, передбачувану, стратегічно виважену, прагматичну зов- нішню політику.
Визначальними зовнішньополітичними пріоритетами України нині є:
– європейська та євроатлантична інтеграція України як послідовний процес зміцнення національної безпеки, поступального економічного розвитку, ут- вердження цінностей демократії, прав та свобод людини;
– розвиток стратегічного партнерства із США, РФ і Польщею, зміцнення дво- сторонніх економічних відносин з іншими країнами світу з метою посилен- ня позицій українських товаровиробників на світових ринках;
– ефективна зовнішня регіональна політика, спрямована на зміцнення безпе- ки у Чорноморському регіоні, активна участь у розв’язанні заморожених

128
конфліктів; крім ініціативи щодо створення Спільноти Демократичного
Вибору (СДВ), у системі багатосторонніх відносин значну увагу приділено розбудові ГУАМ, прагматизації відносин у Співдружності незалежних дер- жав (СНД) і Єдиному економічному просторі (ЄЕП), активізації взаємин у форматах “Вишеграду”, Організації Чорноморського економічного співро- бітництва (ОЧЕС), Центральноєвропейської ініціативи (ЦЄІ), Пакту Ста- більності для Південно-Східної Європи та інших;
– забезпечення стабільності й безпеки у світі завдяки участі в універсальних та регіональних міжнародних організаціях, насамперед ООН, ОБСЄ та РЄ;
– захист і підтримка українських громадян за кордоном;
– входження до світової економічної системи, пошук свого оптимального місця у глобальному розподілі праці, вступ до СОТ;
– активізація міжнародного наукового, культурного та освітнього співробіт- ництва, зокрема залучення української інтелектуальної і творчої еліти до участі у спільних глобальних та регіональних проектах.
Наріжним каменем української зовнішньої політики стала стратегія повноцін- ної і повномасштабної інтеграції у Європейський Союз. Ідея об’єднаної Європи є
для нас найефективнішою і найпривабливішою моделлю розвитку, в якій дина- мічна економіка і технологічний поступ вдало гармонізуються з підвищенням стандартів життя і захистом прав людини. Ми впевнені, що нинішня демократич- на Україна гідна того, щоб мати перспективу входження до ЄС. Без цього ідея об’єднання Європи, яка надихала засновників ЄС, мала б перспективу залишити- ся нереалізованою.
Україна бачить своє майбутнє у колі європейських країн. Разом з тим у взаєми- нах з ЄС ми прагнемо позбавитися декларативності та риторики “прохача”. Ми свідомі того, що європейська інтеграція – складний і важкий шлях передусім внутрішніх трансформацій в економічній, соціально-політичній, правовій та гума- нітарній сферах. Нас сприйматимуть як сучасних європейців, якщо ми на практиці
засвідчимо високий рівень політичної та бізнесової культури, продемонструємо ефективний менеджмент та повагу до законів, забезпечимо гідний рівень життя усіх верств населення. Інтеграція в ЄС потребує не тільки активних дипломатич- них зусиль. Потрібна воля і прагнення до перетворень усього українського суспіль- ства.
Принциповою основою зовнішньої політики України має стати цілісність і си- стемність, чітке розуміння власних національних інтересів і тих шляхів, якими вони можуть бути реалізовані. Логіка відносин на різних зовнішньополітичних напря- мах має підпорядковуватися реалізації головної мети – європейській інтеграції.
Отже, відносини з іншими країнами не мають розвиватися ситуативно – від однієї
зустрічі на вищому рівні до іншої. Слід впевнено та послідовно просуватися до нових ефективних рівнів співробітництва.
Послідовність нашої зовнішньої політики, її прозорість і передбачуваність може бути досягнута лише завдяки ретельно розробленим концептуальним засадам зов-
нішньої політики та зовнішньополітичної стратегії. Вони мають бути закріплені
законодавчо, а головне – підтримані суспільством та елітою. Відсутність цих засад або їхній суто декларативний, відірваний від реальності характер може призвести до того, що кон’юнктурні міркування, егоїстичні інтереси окремих політичних груп домінуватимуть над національними інтересами.
Важливим зовнішньополітичним завданням є формування безпечного міжна-
родного середовища. Зміцнення систем колективної безпеки в європейському та трансатлантичному просторі, розвиток кооперації у політичній, економічній, гу- манітарній, інформаційній та воєнній сферах у глобальному та регіональному вимірах є найважливішими гарантіями суверенного розвитку України. Ми прагне-

129
мо забезпечити гідний геополітичний статус України як повноцінного і рівноправ- ного суб’єкта у системі міжнародних відносин, надійного партнера у вирішенні
будь-яких питань безпеки і розвитку співробітництва.
За умов динамічних трансформацій сучасного міжнародного середовища істот- ного посилення вимагає інтелектуальна складова зовнішньої політики. Йдеться не тільки про фаховий рівень дипломатичного корпусу держави. На вищий щабель необхідно підняти інформаційно-аналітичне забезпечення процесів прийняття державних рішень у зовнішньополітичній сфері. Важливо налагодити універсальну систему моніторингу подій і процесів, які відбуваються у сучасному глобалізова- ному світі. Тільки так можна отримати можливість рухатися у фарватері світово- го розвитку, вчасно реагувати на сучасні виклики, убезпечити себе від необачних кроків, непродуманих дій та заяв.
6.1.2. Участь у глобальних світових процесах
На початку ХХІ століття з’явилися унікальні можливості для побудови нового світу, вільного від загроз ядерної катастрофи, екстремізму та терору, світу, в яко- му можуть бути забезпечені сталий розвиток і безпека.
За умов глобальних змін особливими загрозами державі й суспільству є міжна- родний тероризм, розповсюдження зброї масового знищення, організована зло- чинність, локальні конфлікти, регіональні сепаратистські тенденції, міжетнічні та міжконфесійні конфлікти, нелегальна міграція, нелегальна торгівля зброєю, нар- кобізнес тощо. Україна має їм ефективно протидіяти.
Усвідомлюючи власну відповідальність, Українська держава підтверджує свою відданість цілям міжнародного розвитку, визначеним у Декларації тисячоліття
ООН, і готова сприяти їх досягненню. Україна підтримує ідею реформування ос- новних міжнародних інститутів у сфері безпеки з метою зробити їх ефективніши- ми та дієвішими. Питанням особливої міжнародної ваги є реформування Ради
Безпеки ООН, посилення ефективності й прозорості її роботи у спосіб перетворен- ня на орган зі справедливим регіональним представництвом країн-членів.
Держава продовжуватиме політику активної участі в акціях підтримання миру
та безпеки – і в регіональному, і в глобальному масштабах. Показником готов- ності до здійснення важливих міжнародних функцій є участь України у миротвор- чих операціях під егідою ООН у різних країнах світу, а також у стабілізаційних процесах в Іраку. Президент України виконав свої зобов’язання перед Українсь- ким народом, які брав на себе в період виборчої кампанії. Українські війська з
Іраку виведені.
Рішення щодо участі українських миротворців у відновленні миру у Судані,
прийняте на прохання Секретаріату ООН у вересні 2005 р., – визнання високого рівня професіоналізму українських військових. Наші миротворчі зусилля й надалі
мають слугувати утвердженню іміджу України як відповідального учасника міжнародних відносин.
У 2005 році Україна досягла прогресу в утвердженні свого статусу реципієнта допомоги в рамках ініціативи Групи восьми “Глобальне партнерство проти роз- повсюдження зброї масового знищення” (ГП). Це дозволить залучити позабюд- жетні кошти на вирішення потреб нашої держави у процесах нерозповсюдження зброї масового знищення та роззброєння. Практичним результатом у цій сфері є
домовленість про проведення у січні 2006 року в Києві міжнародної конференції
донорів ГП для України.
Результатом участі України в операціях з підтримання миру під егідою ООН у
Лівані, Сьєрра-Леоне, Ліберії та Косові стали суттєві надходження до державного бюджету – 34 млн дол. США, відшкодованих у 2005 р. Секретаріатом ООН.

130
Україна й надалі послідовно спрямовуватиме зусилля на реалізацію пріоритет- них завдань міжнародної спільноти. Такими завданнями є насамперед такі.
w Нерозповсюдження зброї масового ураження. У 2005 р. наша держава набу- ла членства у Режимі контролю за експортом товарів, які можуть викорис- товуватися у створенні хімічної та бактеріологічної зброї (Австралійська група). Таким чином, Україна першою серед країн, республік колишнього
СРСР, стала членом усіх міжнародних режимів експортного контролю. Це є
свідченням визнання відповідності національної системи експортного конт- ролю міжнародним критеріям.
w Протидія тероризму завдяки активній участі в міжнародній антитерори-
стичній коаліції, співробітництву з іншими державами та міжнародними організаціями, зокрема антитерористичними структурами ООН, НАТО,
Ради Європи, ОБСЄ, ГУАМ, СНД, у рамках діалогу Україна–ЄС з питань юстиції та внутрішніх справ.
w Протидія транснаціональній організованій злочинності відповідно до рати- фікованої Україною Конвенції ООН проти транснаціональної організованої
злочинності, а також протоколів до неї.
w Протидія торгівлі людьми згідно з положеннями відповідної комплексної
програми уряду. Сьогодні актуальними є питання прийняття нової програ- ми діяльності уряду в цій сфері на наступні роки, оформлення угод про тру- дову міграцію на міждержавному рівні, встановлення і розвиток безпосе- редніх контактів правоохоронних структур різних країн, створення міжна- родного банку даних з протидії торгівлі людьми та налагодження обміну
інформацією на регіональних рівнях.
w Протидія торгівлі наркотиками згідно з відповідною урядовою програмою на 2003-2010 рр. за активного співробітництва з міжнародними структура- ми, зокрема в реалізації міжнародних проектів Європейського Союзу та
ООН.
w Протидія корупції, зокрема в рамках реалізації відповідної урядової кон- цепції, а також згідно з Конвенцією ООН проти корупції, Кримінальною і
Цивільною конвенціями про боротьбу з корупцією, розробленими Радою
Європи.
w Протидія відмиванню коштів, отриманих злочинним способом, за активного співробітництва з Групою з розробки фінансових заходів боротьби з відми- ванням грошей (FATF). Державою вжито низку заходів з метою скасування санкцій FATF стосовно України та виведення процесу співробітництва з цією міжнародною організацією на якісно новий рівень. Водночас FATF
обґрунтовано наполягає на внесенні додаткових змін до українського зако- нодавства. Ухвалення закону “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань запобігання легалізації (відмиванню) доходів, одер- жаних злочинним шляхом, та фінансування тероризму” дозволить не лише усунути головну формальну перепону на шляху зняття України з моніторин- гу FATF, а й сприятиме істотному поліпшенню міжнародного іміджу країни.
6.2. Приєднання до ЄС –
головне стратегічне завдання України
6.2.1. Проведення внутрішніх реформ –
основний інструмент європейської інтеграції
Головним інструментом євроінтеграції України є її внутрішні перетворення,
зміст яких визначають три вектори: політичний (розвиток демократичних інсти-

131
тутів для забезпечення верховенства права, свободи ЗМІ, дотримання прав люди- ни тощо), економічний (створення конкурентоспроможної ринкової економіки) і
правовий (адаптація українського законодавства до законодавства ЄС).
Тривалий підготовчий період перетворив увесь комплекс відносин Україна–ЄС
на стрижень стратегії економічного та соціального розвитку нашої держави. Нині
саме меті європейської інтеграції України нині підпорядковані інституційні пере- творення, вся політика внутрішніх реформ.
Серед пріоритетів у політичній сфері головна роль належить розвитку демокра- тичних інститутів для забезпечення верховенства права, прав людини, свободи слова. Нагальною є необхідність об’єднання зусиль неурядових громадських організацій і органів державної влади для спільної реалізації завдань і цілей євро- пейської інтеграції. Цей процес має стати не лише важливим стимулом здійснення системних реформ, а й чинником підвищення політичної та соціальної активності
громадян.
Особливо важливою сферою взаємних інтересів України та Європейського
Союзу є співробітництво у питаннях регіональної та міжнародної безпеки, пов’я- заних насамперед з боротьбою з міжнародним тероризмом, нерозповсюдженням зброї масового ураження, попередженням і розв’язанням конфліктів та врегулю- ванням кризових ситуацій. Сьогодні є об’єктивні підстави й можливості для акти- візації взаємовигідних відносин між Україною та ЄС у цих сферах на рівні прак- тичних ініціатив, зокрема у врегулюванні Придністровського конфлікту.
Оборонна та безпекова політика Української держави має стати невід’ємною складовою загальної системи безпеки європейського континенту, що передбачає
активну участь України у європейських безпекових структурах. Важливим є також концептуальне узгодження майбутньої української стратегії національної безпеки з Європейською стратегією безпеки.
Головним завданням в економічній сфері має стати створення конкурентоспро- можної ринкової економіки, поліпшення інвестиційного клімату, забезпечення макроекономічної стабілізації та сталого зростання.
На поточний момент існує низка економічних проблем, актуальних як для Ук- раїни, так і для країн Євросоюзу. Їх розв’язання потребує тісного співробітниц- тва. Передусім йдеться про енергетичну сферу. Надійне енергозабезпечення і ди- версифікація поставок енергоносіїв є одним з нагальних завдань національної без- пеки України. Водночас життєво важливе значення для Європи і для Української
держави має підтримання наявних та створення нових транспортних коридорів,
зокрема у контексті реалізації проекту Євро-Азіатського нафтотранспортного ко- ридору. Окремої уваги потребує питання ядерної безпеки, у тому числі проблеми
Чорнобильської АЕС та відповідної допомоги з боку ЄС.
Нагальним є завдання наближення політики України у сфері зайнятості та со- ціальної політики до стандартів та практики ЄС. Підвищення якості життя стане найкращим аргументом правильності європейського вибору, забезпечить широку громадську підтримку курсу реформ.
Важливим євроінтеграційним завданням є адаптація українського законодав-
ства до норм і стандартів ЄС та наступне ефективне впровадження їх у практи-
ку. В Україні загалом сформовано нормативно-правову базу та інституційний механізм адаптації. Тому на часі завершення цього процесу та наступна імплемен- тація законодавчих актів.
Вирішення усіх цих завдань залежить не тільки від волі політичних лідерів, а й не меншою мірою від розуміння цілей євроінтеграційного курсу українським суспіль-
ством. Тому важливою передумовою успішної реалізації цього курсу є досягнен- ня національної консолідації із зазначеного питання. Ідеї європейської інтеграції
потребують осмислення і чітких, зрозумілих роз’яснень. Необхідно налагодити

132
ефективну систему взаємозв’язків між громадськістю, владою і ЗМІ, створити нові
канали зв’язку з представниками європейської спільноти – політиками, журналі- стами, студентами, науковцями, підприємцями.
Одночасно здійснюється робота з підготовки до укладення угоди про реадмісію,
спрямованої на вдосконалення механізму взаємодії між Україною та ЄС з питань міграції і залучення додаткових коштів на підтримку проектів у міграційній сфері.
Запровадження у 2005 р. Україною в односторонньому порядку безвізового ре- жиму поїздок для громадян держав-членів ЄС, Швейцарії, США, Японії, Канади та Ліхтенштейну майже удвічі збільшило приплив іноземних туристів, що сприяло зростанню доходів Державного бюджету України. Крім цього, у відповідь на
ініціативу України низка країн Центральної Європи та Балтії скасували кон- сульський збір за оформлення віз для українців. Активізації потребують розпочаті
з ЄС переговори щодо спрощення візового режиму для українських громадян.
Ключову роль у комунікації з Європою відіграє людський чинник. Необхідно активно розвивати “громадську дипломатію”, використовуючи зв’язки із співвітчизниками у різних країнах для залучення зарубіжного досвіду і позитивно- го позиціонування нашої країни у світі, лобіювання процесів її активного входжен- ня до світової спільноти.
6.2.2. Найближчі етапи на шляху інтеграції в ЄС
Наближення до стандартів ЄС потребує комплексних інституційних, політич- них, соціально-економічних та гуманітарних реформ, результативність яких оці- нюється за Копенгагенськими критеріями. На нинішньому етапі Україна співро- бітничає з ЄС на партнерських засадах, формуючи передумови для поступового входження до європейської спільноти. Важливим кроком на цьому шляху стало прийняття Плану дій Україна – ЄС у рамках Європейської політики сусідства.
Своєчасне і якісне виконання Плану дій дозволить створити передумови для ново- го формату двосторонніх відносин – нової Угоди про партнерство і співробітниц- тво. Саме в ній мають бути окреслені питання щодо перспектив членства України в ЄС. Підготовка цього документа розпочнеться у 2006 р.
В економічній співпраці нової української влади з Об’єднаною Європою визна- чено три першочергові етапи, які наведено у “Дорожній карті”, затвердженій для виконання зазначеного Плану дій:
w визнання ринкового статусу української економіки Європейським Союзом
(це питання було вирішено наприкінці 2005 року і наочно засвідчило сер- йозність намірів ЄС розвивати відносини з Україною);
w врегулювання питання торгівлі сталеливарними виробами між Україною та
ЄС з урахуванням збереження обсягів традиційних поставок до 10 нових держав-членів;
w вивчення економічних передумов для укладання угоди про зону вільної
торгівлі між Україною та ЄС.
Успішна реалізація Плану дій за результатами 2005 року дає підстави активізу- вати розгляд питань про поступове спрощення візового режиму та забезпечення соціального захисту українських трудових мігрантів у країнах–членах Євросоюзу.
У відповідь на практичний розвиток співробітництва з Євросоюзом Україна також може очікувати на скасування імпортних квот, збалансування торговельних потоків, компроміс щодо спільного розв’язання інших актуальних питань з боку країн-членів ЄС.
Належна імплементація Плану дій не лише стимулюватиме внутрішні політичні
й економічні реформи в державі, а й істотно поглибить відносини України та ЄС,
у тому числі шляхом отримання доступу до внутрішнього ринку Євросоюзу. Разом

133
з тим Україна вже зараз пропонує європейській стороні розпочати діалог про нову довгострокову політику. Її мета – відчинити для України двері Євросоюзу відпо- відно до статутних документів ЄС. Ми свідомі того, що вступ України до ЄС –
тривалий процес. Але за умови сконцентрованих напружених зусиль з боку влади,
за підтримки всього українського суспільства, а також сприятливого розвитку подій у середині ЄС цей шлях є реальним і може бути подоланий у середньостро- ковій перспективі.
6.3. “Дорожня карта” євроатлантичної інтеграції України
6.3.1. Інтеграція у структури НАТО
як ключовий чинник посилення безпеки
Сьогодні переважна більшість країн, навіть економічно, воєнно та політично потужних, не вважають за можливе самостійно забезпечувати національну безпе- ку. Відповідь на запитання – самостійно чи у складі коаліції реагувати на сучасні
виклики безпеці – для України, як і для більшості центральноєвропейських країн,
на сучасному етапі розвитку не має альтернатив. Ані статус нейтральної країни,
ані політика балансу між різними стратегічними партнерами не є продуктивними.
Головне питання полягає у тім, з якими структурами і у який спосіб Україна може ефективно забезпечити свою безпеку і майбутнє як суверенна незалежна держава.
Відповідь на це дають сучасні європейські та українські реалії. Найважливішою воєнно-політичною інституцією Європи останні півстоліття була і залишається
Організація Північноатлантичного договору.
Історія взаємин України з НАТО – це десятиліття сталого зустрічного поступу.
Особливо активізувався цей процес у 2005 році. У квітні 2005 р. започатковано
Інтенсифікований діалог між Україною і НАТО з питань членства та відповідних реформ, для розвитку якого Генеральному Секретарю НАТО передано Початко-
вий дискусійний документ, в якому передбачається активізація консультацій з Аль- янсом щодо спрямування діяльності органів державної влади України на підготов- ку до членства в НАТО. Не менш важливим є документ “Поглиблення співпраці
УкраїнаНАТО: пріоритети на найближчий період”, що в ньому зазначені зобо- в’язання Альянсу надавати допомогу Україні в таких ключових сферах, як зміцнення демократичних інституцій, співробітництво у реформуванні системи оборони і безпеки, вирішення питань, пов’язаних із соціально-економічними на- слідками військової реформи.
Черговим етапом на шляху до євроатлантичної інтеграції стало приєднання Ук- раїни до антитерористичної операції НАТО у Середземному морі “Активні зусил-
ля” та візит делегації Північноатлантичної ради НАТО на чолі з Генеральним сек- ретарем Альянсу до України у жовтні 2005 р. Таким чином, питання про членство
України в НАТО набуває нині практичного змісту. Закономірним кроком на шля- ху нашого просування до Альянсу стало визнання відповідних зусиль України на грудневому (2005 р.) засіданні Комісії Україна-НАТО на рівні міністрів закордон- них справ у Брюсселі. Зазначено, що “подальший прогрес у досягненні цілей євроат-
лантичної інтеграції України, включаючи можливу участь у програмі План дій щодо
членства, залежатиме, насамперед, від конкретного прогресу у проведенні ключових
реформ”.
Які переваги отримує Україна, вступивши до НАТО? Насамперед ми зможемо брати безпосередню участь у процесах ухвалення рішень під час обговорення пи- тань розвитку європейської та євроатлантичної безпеки, які впливають на націо- нальну безпеку України. Відповідно до Вашингтонського договору держава мати-

134
ме реальні гарантії державного суверенітету, політичної незалежності, територі- альної цілісності та непорушності державних кордонів. Варто очікувати активі- зації співпраці України з європейськими і світовими фінансовими структурами, а також визначення перспектив вступу до Європейського Союзу. Членство України в НАТО сприятиме інвестиційній привабливості країни для міжнародного інвесто- ра, уможливить впорядкування та скорочення загальних витрат на оборону, скон- центрувавши їх на найважливіших напрямах діяльності.
Україна намагається будувати свої відносини з НАТО на підставі повноцінно- го партнерства. Нам є що запропонувати Альянсу – миротворчий потенціал, уні- кальні можливості стратегічної військово-транспортної авіації, транзитні потуж- ності тощо. Водночас слід зазначити, що євроатлантичні прагнення України не спрямовані проти нашого традиційного економічного і стратегічного партнера –
Російської Федерації, яка сьогодні підтримує високий рівень відносин з НАТО і
активно взаємодіє з Альянсом у військово-технічній сфері. Участь України в
НАТО зміцнить мир і безпеку на всьому європейському континенті.


Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал