Робота з обдарованими дітьми



Скачати 86.78 Kb.
Дата конвертації11.05.2017
Розмір86.78 Kb.
ТипКонцепція
Тема: Робота з обдарованими дітьми.

Ніхто не дякує духовно обдарованій людині

за ввічливість, коли вона пристосовується до

суспільства, в якому неввічливо „виявляти”

обдарованість.

(Ф. Ніцци)
Талант! Талантом гордитися нічого! Він – від Бога і від батьків!

Нам залишається тільки працьовитість. Праця!

Один талант не дасть нічого! Талант плюс праця, тільки.

(М.Цвєтаєва)

План

  1. Концепція обдарованості та види обдарованості.

  2. Індивідуальна робота з обдарованими дітьми.

  3. Діагностика дитячої обдарованості та психолого-педагогічні особливості обдарованих дітей.

Термін „обдарований” був вперше вжитий А.Треєм у 1839 у розумінні слова „геній”.

Стосовно обдарованості існує 2-і протилежні точки зору .

1т. зору – соціальна: більшість людей від народження однаково наділені розумом і різниця у рівні їхніх здібностей зумовлена різницею життєвих умов (Дж. Локк, К.А.Гельвецій) і обдарованість – поширене явище (В.П.Ефроімсон)

2т. зору – генетична: обдарованість – вроджене досить рідкісне явище, що успадковується від батьків і навіть через покоління (Ф Гальтон, Р Стернберг). Суперечність цих поглядів зникає, якщо вважати, що потенційна обдарованість по відношенню до різних видів діяльності притаманна багатьом дітям, тоді як актуальну обдарованість демонструє лише незначна частина дітей.

Канигін говорив: „Для всіх однаково світить сонце, але люди відрізняються рівнем інтелекту”.

А.І.Савенко розрізняє термін „дитяча обдарованість” і „обдаровані діти”. Останній підкреслює можливість існування особливої категорії дітей. Перше ж словосполучення означає виключність, виняток, своєрідний дар, „іскра божа”, що є в кожного, але виявляється і розвивається різною мірою. Саме тому з поняттям „обдарованість” в педагогіці треба пов’язувати дві практичні проблеми або напрями роботи: 1) спеціальне навчання і виховання обдарованих дітей; 2) робота з розвитку інтелектуально-творчого потенціалу кожної дитини.

З позиції дидактики нас цікавить не обдарованість особистості в цілому, а лише розумова і творча обдарованість (інтелектуальні і креативні здібності), адже саме творчі особливості є носіями науково-технічного процесу.

Сприйняття інтелектуальних здібностей оточенням у будь-якому суспільстві має парадоксальний характер: на відміну від інших видів обдарованості, високий інтелект не викликає симпатій, породжує заздрість, роздратування. З міфів дійшов до нас вислів: „Розумна Медея, тому її й ненавидять”. Іноді можна почути й таке: виключити з колективу чи оголосити бойкот якомусь учневі, бо він дуже „розумний” або „хай не буде такий розумний”.

Є багато вчителів, яким важко визнати дитину розумнішою за себе.

В офіційній доповіді держвідділу освіти Конгресу США (1972 р.) було запропоновано визначення, яким і досі користуються американці фахівці: „ Обдарованими і талановитими учнями є ті, котрі, за оцінкою професіоналів, внаслідок значних здібностей володіють потенціалом до високих досягнень”.

Діти, схильні до високих досягнень, можуть не виявляти здібностей одразу (прихована обдарованість), але мати потенції до них у будь-якій із галузей.

Зокрема, це можуть бути: а) загальні інтелектуальні здібності; б) конкретні академічні здібності; в) творче або продуктивне мислення; г) лідерські здібності; д) художня ы виконавська майстерність; ж) психомоторні здібності, тощо.

За Концепцією Міністерства загальної і спеціальної освіти Росії, обдарованість – це системна якість психіки, що розвивається протягом життя і визначає можливість досягнення людиною більш високих результатів в одній або декількох видах діяльності порівняно з іншими людьми.



Обдарована дитина – та, яка виділяється яскравими, очевидними, іноді видатними досягненнями (або має передумови до цього) у тому або іншому виді діяльності.

Види обдарованості:

  1. загальна інтелектуальна;

  2. академічна;

  3. розумова (інтелектуальна);

  4. творча (креативна);

  5. художня

Діти з загальною обдарованістю швидко оволодівають інформацією, легко її запам’ятовують і оперують нею як робочим інструментом у багатьох галузях знань – їх вважають ерудитами.

Академічна обдарованість виявляється в успішному вивченні окремих предметів і є більш вибірковою. Приклад: математична спрямованість розуму, математичний мозок.

Інтелектуальна обдарованість – включає створення суб’єктивно і об’єктивно нових ідей, нешаблонністю підходів до розв’язання проблеми, легке сприйняття нового, руйнування стереотипів(тест Гальтона, Біне, Векслера, Гудінафа).

Креативність – рівень творчої обдарованості, здатність до творчості, яка становить відносно стійку характеристику особистості.

Критерії, за якими можна визначити обдарованість дитини:

Обдарованими можна вважати дітей, якщо вони:



  1. часто „перескакують” через послідовні етапи свого розвитку;

  2. у них чудова пам’ять, яка базується на ранньому мовленні;

  3. рано починають класифікувати і категорувати інформацію, що надходить до них.

  4. із задоволенням віддаються колекціонуванню. При цьому їхня мета – не приведення колекції в ідеальний і досить постійний порядок, а реорганізація, систематизація її на нових підставах.

  5. мають великий словниковий запас, із задоволенням читають словники та енциклопедії, придумують нові слова і поняття.

  6. можуть займатись кількома справами відразу, наприклад, стежити за двома чи більше подіями, що відбуваються навколо них.

  7. дуже допитливі, активно досліджують навколишній світ, і не терплять будь-яких обмежень своїх досліджень.

  8. у ранньому віці здатні простежувати причинно-наслідкові зв’язки, робити правильні висновки.

  9. можуть тривалий час концентрувати увагу на одній справі, вони буквально „занурюються” в своє заняття, якщо воно їм цікаве.

  10. мають сильно розвинуте почуття гумору.

  11. постійно намагаються вирішити проблеми, які їм поки що не під силу.

  12. відзначаються різноманітністю інтересів, що породжують схильність починати кілька справ одночасно.

  13. часто роздратовують ровесників звичкою поправляти інших і вважають себе такими, що завжди мають рацію.

  14. їм бракує емоційного балансу, вони часто нетерпеливі та поривчасті.

Доцільно використовувати такі творчі методи, які сприяють ефективній роботі з обдарованими дітьми:

  1. повага до бажання учнів працювати самостійно;

  2. вміння утримуватися в процесі творчої діяльності;

  3. надання дитині свободи вибору галузі застосування своїх здібностей, методів досягнення мети;

  4. індивідуальне застосування навчальної програми залежно від особливостей учня;

  5. заохочення роботи над проектами, запропонованими своїми учнями;

  6. виключення будь-якого тиску на дітей, створення розкріпачення атмосфери;

  7. схвалення результатів діяльності дітей в одній галузі з метою спонукати бажання випробовувати себе в інших видах діяльності;

  8. підкреслювання позитивного значення індивідуальних відмінностей;

  9. надання авторитетної допомоги дітей, які висловлюють відміну від інших точки зору і у зв’язків з цим відчувають тиск з боку ровесників;

  10. добування максимальної користі з хобі, конкретних захоплень, індивідуальних нахилів;

  11. терпиме ставлення до можливого безладдя;

  12. заохочення максимальної захопленості у спільній діяльності;

  13. переконання учнів, що вчитель є їхнім однодумцям, а не ворогом;

  14. при складанні індивідуальних програм потрібно враховувати проблеми обдарованих дітей;

  15. неприязнь у школі з’являються часто тому, що навчальна програма нудна і нецікава для обдарованої дитини;

  16. ігрові інтереси-обдарованим дітям подобаються складні ігри і нецікаві ті, якими захоплюються їхні ровесники. Як наслідок – дитини опиняється в ізоляції;

  17. заглиблення у філософські проблеми для обдарованих дітей є характерним замислюватися над такими явищами, як смерть, потойбічне життя, релігійні вірування набагато частіше ніж для інших дітей;

  18. невідповідність між фізичним, інтелектуальним та соціальним розвитком – обдаровані діти частіше віддають перевагу спілкуванню із дітьми старшого віку. Через це їм важко бути лідерами, бо вони поступаються фізичним розвитком;

  19. прагнення до досконалості - для обдарованих дітей характерна внутрішня потреба досконалості – вони не заспокоюються, доки не досягнуть бажаного;

  20. почуття невдоволеності – вони критично ставляться до своїх досягнень, мають низьку самооцінку;

  21. нереальні цілі – вони часто ставлять перед собою завищенні цілі, не маючи можливості досягти їх, переживають;

  22. надмірна чутливість, вразливість;

  23. потреба в уважному ставленні дорослих, нетерплячість зневажливість у відношенні до дітей, які стоять нижче від них у інтелектуальному розвитку


Проблеми обдарованих дітей:

  1. випереджуючий розвиток;

  2. нетрадиційні погляди на оточуючий світ;

  3. дуже часто вони не підкоряються загальним вимогам у школі: не виконують ДЗ, не хочуть вивчати поетапно те, що їм уже відомо;

  4. паралельно цій іде інша проблема – діти які рано розвиваються думають значно швидше ніж пишуть, їх роботи неохайно оформлені, мають вигляд незавершених;

  5. нестабільність інтересів = дитина не знає ким стати;

  6. відмова від кумирів і авторитетів, що з 1-ї сторони ускладнює процес навчання, а з 2-ї сторони – допомагає сформувати свій власний стиль.

У разі виникнення сумнівів стосовно обдарованості тієї чи іншої дитини вчителі-практики, порадившись із психологом можуть скористатись уже відомими варіантами проведення діагностики. Найпоширенішим із них є текстологічний підхід – оцінка інтелектуального розвитку (тести Д. Векслера, Дж. Равена) та креативності (тести Торенса, Дж. Плфорда), а також методики виявлення домінантної мотивації.


Соціальний педагог повинен надавати

Рекомендації педагогам у роботі з обдарованими дітьми, які можуть мати такий вигляд:

  1. Учитель не повинен повсякчас розхвалювати кращого учня, не слід виділяти обдаровану дитину за індивідуальні успіхи, краще заохотити спільні заняття з іншими дітьми.

  2. Учителеві не варто приділяти багато уваги навчанню з елементами змагання. Обдарована дитина буде частіше від інших переможцем, що може викликати неприязнь до неї.

  3. Учитель не повинен робити з обдарованої дитини „вундеркінда”. Недоречне випинання винятковості породжує найчастіше роздратованість, ревнощі друзів, однокласників. Інша крайність – зловмисне природне приниження унікальних здібностей і навіть сарказм з боку вчителя звичайно недопустимі.

  4. Учителеві слід пам’ятати, що в більшості випадків обдаровані діти погано сприймають суворо регламентовані заняття, що повторюються.


Якості, якими має володіти учитель для роботи з обдарованими дітьми:

  1. Бути доброзичливим і чуйним.

  2. Розбиратися в особливостях психології обдарованих дітей, відчувати їхні потреби та інтереси.

  3. Мати високий рівень інтелектуального розвитку.

  4. Мати широке коло інтересів.

  5. Бути готовим до виконання різноманітних обов’язків, пов’язаних з навчанням обдарованої дитини.

  6. Мати педагогічну і спеціальну освіту.

  7. Мати живий та активний характер.

  8. Володіти почуттям гумору.

  9. Виявляти гнучкість, бути готовим до перегляду своїх поглядів і до постійного самовдосконалення.

  10. Мати творчий, можливо, нетрадиційний особистий світогляд.

  11. Бути цілеспрямованим і наполегливим.

  12. Володіти емоційною стабільністю.

  13. Уміти переконувати.

  14. Мати схильність до самоаналізу.


Напрями роботи соціального педагога з обдарованими дітьми:

  1. Діагностика соціального інтелекту обдарованих дітей, як одного з показників адаптації обдарованих дітей (вересень).

  2. Контроль за адаптацією обдарованих дітей (на протязі року).

  3. Вивчення характеру сприймання обдарованих дітей однолітками, їх емоційного стану та сильних сторін особистості (жовтень, листопад).

  4. Соціальний супровід:

а) індивідуальне консультування (по мірі потреби);

б) залучення до конкурсів, олімпіад на рівні школи та на рівні міста (на протязі року);

в) допомога обдарованим дітям з низьким статусом в учнівському колективі самоутвердитись (по мірі потреби);

г) допомога в кризових ситуаціях та сприяння реалізації здібностей;

д) соціальна просвіта пед. колективу та батьків (постійно);

е) лекторії для батьків – „Як виховувати обдаровану дитину” (на батьківських зборах на протязі року);



ж) урахування індивідуальних особливостей обдарованих дітей в навчанні та вихованні (постійно);

з) реклама дитячої творчості на рівні школи, міста (на протязі року).

Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал