«Психологія. Види та рівні здібностей»



Скачати 112.39 Kb.
Pdf просмотр
Дата конвертації27.01.2017
Розмір112.39 Kb.



«Психологія.
Види та рівні здібностей»

2
Зміст
Вступ
………………………………………………………………………...3 1.
Що таке здібності. Класифікація здібностей
…………………..4 2.
Рівні розвитку здібностей: обдарованість, талант, геніальність ...8 3.
Походження здібностей ……………………………………………10 4. Що сприяє розвитку здібностей ……………………………………..14
Висновки ……………………………………………………………………….18
Список використаних ресурсів ……………………………………………19

3
Вступ
Коли ми намагаємося зрозуміти і пояснити, чому різні люди, об- ставинами життя поставлені в однакові або приблизно однакові умо- ви, досягають різних успіхів, ми звертаємося до поняття здатності, вважаючи, що різницю в успіхах можна цілком задовільно пояснити ними. Це ж поняття використовується нами тоді, коли треба усвідо- мити, через що одні люди швидше і краще, ніж інші, засвоюють знан- ня, уміння і навички. Що ж таке здібності?
Термін «здібності», незважаючи на його давнє і широке застосу- вання в психології, наявність в літературі багатьох його визначень, не- однозначний. Якщо підсумувати його дефініції і спробувати їх пред- ставити в компактній класифікації, то вона виглядатиме таким чином:
Здібності – це властивості душі людини, що розуміються як су- купність всіляких психічних процесів станів. Це найбільш широке і найстаріше з наявних визначень здібностей. Нині їм практично вже не користуються в психології.

4
1.

Що таке здібності. Класифікація здібностей
Здібності є високим рівнем розвитку загальних і спеціальних знань, умінь і навичок, що забезпечують успішне виконання людиною різних видів діяльності. Це визначення з'явилося, і було прийнято в психології XVІІІ-ХІХ ст., частково є вживаним і нині.
Здібності – це те, що не зводиться до знань, умінь і навичок, але пояснює (забезпечує) їх швидке придбання, закріплення і ефективне використання на практиці. Це визначення прийняте зараз і найбільш поширено. Воно в той же час є найбільш вузьким і найбільш точним з усіх трьох.
Здібності – це індивідуально психологічні особливості людини, що проявляються в діяльності і є умовою успішності її виконання, тобто характеристики особи, що виражають міру освоєння деякої су- купності діяльностей. Від здібностей залежить швидкість, глибина, ле- гкість і міцність оволодіння знаннями, уміннями і навичками, але самі здібності не зводяться до знань і умінь.
Значний вклад з розробку загальної теорії здібностей вніс уче- ний Б. М. Теплов. Саме він припустив третє з перерахованих визна- чень здібностей.
Здібності, вважав Теплов, не можуть існувати інакше, як в пос- тійному процесі розвитку. Здатність, яка не розвивається, якій на практиці людина перестає користуватися, з часом втрачається. Тільки завдяки постійним вправам, пов'язаним із систематичними заняттями такими складними видами людської діяльності, як музика, технічна і художня творчість, математика, спорт – ми підтримуємо у себе і роз- виваємо далі відповідні здібності.

5
Розділяють загальні і спеціальні здібності.
Загальні здібності забезпечують відносну легкість і продуктив- ність в оволодінні знаннями і здійсненні різних видів діяльності. зага- льні здібності – це розумові здібності: критичність розуму, його самос- тійність, глибина, допитливість, швидкість розумового орієнтування, швидкість мислення. Люди, що мають загальні здібності, як правило, швидко освоюються в нових видах діяльності, галузях знань, добре на- вчаються.
Спеціальні здібності – це система властивостей, які допомагають досягти високих результатів у якій-небудь області діяльності: матема- тичні, літературні, музичні.
Спеціальні і загальні здібності нерозривно пов'язані. Розвиток загальних (розумових) здібностей обумовлює розвиток спеціальних, які, у свою чергу, впливають на розумовий розвиток особистості.
Також розглянемо різні типи розумових здібностей, описані уче- ними.
Стенберг і його колеги з Уельського університету створили терію потрійності інтелекту, виділивши три основні групи інтелектуальних здібностей:
Компонентний інтелект. Він включає в себе загальні здібності до навчання, тямущість, словарний запас, хороше розуміння прочитано- го тексту, здатність оперувати такими об'єктами, як аналогія, силогіз- ми, здатність критичного мислення. Це інтелект в його традиційному сенсі, який оцінюється за допомогою тестів.
Емпіричний інтелект. Він включає здібності до осмисленого від- бору, розшифровки, порівняння і поєднання елементів інформації з метою створення нових теорій, ідей.

6
Контекстний інтелект. До нього відносяться здібності до адапта- ції у реальному світі, такі як уміння оцінювати ситуації, досягати пос- тавлених цілей і вирішувати практичні проблеми.
Говард Гарднер (викладач медичного факультету Бостонського університету) у своїй концепції інтелекту виділяє наступні типи здіб- ностей:
Просторовий інтелект – здатність до формування просторових образів і до орієнтації у навколишньому світі. Мореплавці з Каролін- ських островів можуть орієнтуватися серед сотень островів за зірками і власним відчуттям.
Ученим, що займаються тестуванням інтелекту, довелося б роз- робити абсолютно нові методи і враховувати інші здібності, якби вони вирішили оцінити інтелект цих мореплавців.
Музичний інтелект – здатність до сприйняття і створення мело- дійних і ритмічних конструкцій. Деякі індивіди, яких за усіма іншими показниками відносять до розумово відсталих, можуть зіграти на піа- ніно пісню, що чується усього один раз; буває, що талановитий джазо- вий тромбоніст не може прочитати газету.
Руховий інтелект – здібності до тонких моторних рухів, які пот- рібні, наприклад, хірургові або танцюристу.
Міжособовий інтелект – здатність розуміти інших людей, їх по- чуття, мотиви і способи взаємодії з ними. Хтось легко знаходить спіль- ну мову з іншими особами завдяки чуйності і здатності співпережива- ти.
Внутрішньоособовий інтелект – здатність індивіда розібратися в самому собі і сформувати відчуття ідентичності.

7
Концепція Гарднера, оскільки він стверджує, що в нервовій сис- темі людини незалежно один від одного існують різні інтелекти. Він закликає припинити оцінювати людей за єдиною міркою, яку нази- вають «інтелектом». Замість цього він вважає за краще мислити у рам- ках концепції множинності інтелектів, що мають різну силу (вагу).

8
2.

Рівні розвитку здібностей: здатність, обдарованість, та-
лант, геніальність
У літературі виділяють декілька рівнів здібностей:

здібності (як такі);

обдарованість;

талант;

геніальність.
Під обдарованістю в літературі розуміють такий стан індивідуа- льних психологічних ресурсів, який забезпечує можливість творчої ді- яльності, тобто діяльності, пов'язаний зі створенням суб'єктивно і об'єктивно нових ідей. Використанням нестандартних підходів у роз- робці проблем, уміння знаходити найбільш перспективні рішення в тій або іншій предметній області, відкритість будь-яким інноваціям.
Саме слово «обдарований» викликає досить суперечливе відношення.
Уява підказує образ цікавої, яскравої, талановитої людини і на проти- вагу – звичайного, бездарного, зі стандартним розвитком і стандартом життя.
Усі діти талановиті. У кожного свій особливий дар, величезний потенціал, дивна сила, яка примушує їх рости і розвиватися. З якою завзятістю і відвагою дитина робить свої перші кроки, йде, падає, зно- ву встає. Вона активно освоює навколишній світ, прагне якнайповніше реалізувати себе. Ця універсальна здатність властива усім дітям неза- лежно від конкретних здібностей і рівня розвитку. Якщо все ж наполя- гати на так званому терміні «обдаровані діти», то серед них є ті, хто досить рано виявляє свої яскраві здібності, і ті, хто може виявити їх до- сить пізно (впродовж життя) – такі здібності можуть виявитися прихо-

9 ваними (непоміченими) в дитинстві і проявитися набагато пізніше. До останніх, наприклад, відноситься Альберт Ейнштейн, який у дитинст- ві зовсім не вважався обдарованим, а надалі виявився генієм! Цікава відповідь Ейнштейна на питання, як к він умудрився відкрити теорію відносності: «В дитинстві я дуже повільно розвивався, тому ті питання, на які діти отримали готову, авторитетну відповідь від дорослих, в мо-
їй голові виникли набагато пізніше, і мені довелося шукати відповіді на них самому».
Більшість фахівців підтверджують, що основною характеристи- кою потенціалу людини є не видатний інтелект, внутрішній мотив, рушійний людиною. Часто люди, що не мають видатних здібностей, долаючи власні обмеження, цілеспрямовано вирішують важливе саме для них завдання, виявляються продуктивніші, ніж здібніші, але менш зацікавлені. У зв'язку з цим досить складно відповісти батькам на про- хання профорієнтації або шкільної спеціалізації дитини. Далеко не завжди той вид діяльності, в якій людина найбільш обдарована, спів- падає з його інтересами, внутрішнім мотивом.
Найчастіше проявляється музична і художня обдарованість. роз- різняють загальну і приватну обдарованість. Прикладами всебічно обдарованої людини є М. В. Ломоносов і Леонардо да Вінчі. Останній мав не лише художні таланти, але і наукові, при чому реалізовував їх у самих різних галузях науки і життя. Ознаки обдарованості проявля- ються досить рано і є запорукою майбутніх успіхів. Багато з них мож- на помітити у звичайному житті без допомоги спеціальних тестів.
Талантом називають таку сукупність здібностей, яка дозволяє отримувати продукт діяльності, що відрізняється оригінальністю і но- визною, вищою досконалістю і громадською значущістю.

10
Геніальність – вищий ступінь розвитку таланту, що дозволяє здійснювати принципові зрушення в тій або іншій сфері творчості,
«створювати епоху».
Як і здібності, геніальність може бути природженою – «геній від
Бога» (В. Моцарт, Рафаель, А. С. Пушкін), так і придбане – «геній від себе» (Демосфен, Ломоносов, Вагнер, Ньютон, В. Скотт).

11
3.

Походження здібностей
Яке походження здібностей? Чи передаються вони у спадок, чи є спадковими або такими, що формуються утвореннями?
У людини є два види задатків: природжені і придбані. Перші
іноді називають природними, а інші – соціальними. Усі здібності в процесі свого розвитку проходять ряд етапів, і для того, щоб деяка здатність піднялася у своєму розвитку на вищий рівень, необхідно, щоб вона була вже досить оформлена на попередньому рівні.. цей останній по відношенню до вищого рівня розвитку виступає у вигляді своєрідного завдатку. Наприклад. Для того. Щоб добре засвоїти вищу математику. Потрібно обов’язково знати елементарну, і ці знання по відношенню до вищих математичних здібностей виступають завдат- ком. Знання завдатків важливо тому, що вони обумовлюють деякі ін- дивідуальні особливості процесу формування здібностей, його кінце- вого результату.
Звідки беруться індивідуальні психологічні відмінності людей?
Як вони виникають? Одну з відповідей на ці питання пропонує А.
Анастазі: «Індивідуальні відмінності породжуються численними і складними взаємодіями між спадковістю індивіда і його середовищем.
Спадковість допускає дуже широкі межі поведінки. Усередині ж цих меж результат процесу розвитку залежить від його зовнішнього сере- довища». Вплив середовища, як і дія спадковості, починає проявляти- ся вже при народженні дитини. Наприклад, новонароджені діти- близнюки мають не лише загальні риси, але й особливості, що відріз- няють їх один від одного. Людина з народження володіє багатьма та- кими властивостями, які згодом позначаються на його індивідуально-

12 сті, можуть полегшувати чи ускладнювати формування в нього інших особових властивостей. Той факт, що у немовлят формування і нього
інших особових властивостей. Той факт, що у немовлят незабаром пі- сля народження можуть бути виявлені відмінності в домінуючому психофізіологічному емоційному стані, свідчить, що певні психічні стани і форми поведінки знаходяться у сфері прямих генетичних впливів.
Особливий інтерес у зв'язку з визначенням впливу генетичних чинників на розвиток індивідуальності дитини представляють ре- зультати досліджень гомозиготних (що мають ідентичну спадковість) і гетерозиготних (що мають різну спадковість) близнюків. Деякі з них, узяті з робіт А. Баса і Р. Плоуміна. Порівняльне дослідження гомози- готних близнюків, які жили і виховувалися в різних сім'ях, показує, що всупереч очікуванню їх індивідуальні психологічні і поведінкові від- мінності навіть зменшуються. Діти-близнюки, що мають однакову спадковість, в результаті роздільного виховання стають іноді більше схожими один на одного, ніж в тому випадку, якщо їх виховують ра- зом.
Пояснюється цей дещо несподіваний факт тим, що дітям- одногодкам, що постійно знаходяться поруч один з одним, майже ні- коли не вдається займатися однією і тією ж справою і між такими ді- тьми рідко складаються цілком рівноправні стосунки. Незважаючи на велику схожість по ряду психологічних і поведінкових характеристик, яка виявляється серед гомозиготних близнюків, навряд чи повністю виправдане твердження про те, що їх психологічна спільність обумов- лена тільки генетично. Проведені дослідження і отримані результати дозволяють вважати вплив середовища на психічний і поведінковий

13 розвиток індивіда сильнішими, ніж дія його спадковості. Можливість спадковості завдатків не слід прирівнювати до спадковості здібностей.
Психологи довели, що здібності людини розвиваються у процесі жит- тя і діяльності. Вирішальною умовою їх розвитку є спеціально органі- зована діяльність і навчання.
Експериментами, проведеними під керівництвом А. Н. Леонтьє- ва, показана можливість формування музичного слуху у дітей, що не мають задатків до музичних здібностей, у процесі спеціально органі- зованої музичної діяльності (система індивідуальних занять включала слухання, порівняння і спів звуків).
Отже, здібності людини формуються і розвиваються. вирішаль- ними чинниками розвитку здібностей є соціальні: засвоєння системи знань, умінь і навичок у процесі цілеспрямованого навчання і вихо- вання, активної взаємодії з навколишнім світом. Здібності проявля- ються і формуються в діяльності. Для формування здібностей потріб- на певна організація відповідної діяльності: музичної – для розвитку музичних здібностей, педагогічної – для розвитку педагогічних здіб- ностей. При цьому діяльність повинна задовольняти основним умо- вам розвитку здібностей:
- визивати позитивні емоції, інтерес людини;
- бути творчою
- поставлені в ній завдання повинні трохи перевершувати наявні можливості, вже досягнутий рівень виконання діяльності.

14
4.

Розвиток здібностей
Розвиток здібностей здійснюється у процесі життєдіяльності, а також учбової, трудової, ігрової діяльності. Джерелом розвитку здат- ності служить протиріччя між готівковим рівнем розвитку здібностей і вимогами діяльності.
Найважливіший момент розвитку здібностей – пристосування операційних механізмів до умов діяльності. У цьому процесі проявля-
ється конкретність психічної функції. В результаті пристосування до умов діяльності операційні механізми набувають рис оперативності. У плані психічного віддзеркалення цю проблему з найбільшою повно- тою розробив Д. А. Ошанін. Формування оперативності операційних механізмів здібностей є найбільш тонким процесом їх розвитку.
Виділення операційних механізмів у здібностях дозволяє відпові- сти на питання: як людина може опанувати свої здібності?
Через оволодіння операційними механізмами сприйняття, запа- м'ятовування, уяви. Таким чином, розвиток здібностей є процесом:

розвитку функціональної системи, що реалізовує конкрет- ну психологічну функцію, в сукупності її компонентів і зв'язків;

розвитку операційних механізмів;

розвитку оперативності в системі функціональних і опера- ційних механізмів;

оволодіння суб'єктом своїми пізнавальними здібностями через рефлексію і оволодіння операційними механізмами відносно конкретних функцій.
Розглядаючи розвиток здібностей, можна виділити три чинники культурної детермінації.

15
По-перше, необхідно підкреслити той факт, що дитина, на від- міну від тварини. Народжується з незавершеним формуванням функ- ціональних систем психічної діяльності. Функціональні системи. Що реалізують психічні функції, визрівають впродовж тривалого постна- тального періоду. Функціональні системи спочатку формуються як окультурені «другою природою», створеною людиною.
По-друге, розвиток здібностей де термінується соціальними фо- рмами діяльності.
По-третє, розвиток здібностей де термінується індивідуальними цінностями.
Що сприяє розвитку здібностей?
Будь-які завдатки, перш ніж перетворитися на здібності, повинні пройти великий шлях розвитку. Для багатьох людських здібностей цей розвиток починається з перших днів життя. У процесі розвитку здібностей можна виділити ряд етапів, в основі яких лежать яскраво виражені анатомічно-фізіологічні завдатки, що хоча б в елементарній формі представлені з народження.
Первинний етап розвитку будь-якої такої здатності пов’язаний із дозріванням необхідних для неї органічних структур або формуван- ням на їх основні потрібних функціональних органів. Він зазвичай ві- дноситься до шкільного дитинства, що охоплює період життя дитини від народження до 6-7 років. Тут відбувається вдосконалення роботи усіх аналізаторів, розвиток і функціональна диференціація окремих ділянок кори головного мозку. зв'язків між ними і органів руху, пере- дусім рук.

16
Створення спеціальних здібностей активно починається вже в дошкільному дитинстві і прискореними темпами триває в школі, осо- бливо в молодших і середніх класах. Спочатку розвитку цих здібнос- тей допомагають різного роду ігри дітей, потім істотний сплив на них починає чинити навчальна і трудова діяльність. У іграх первинний поштовх до розвитку отримують багато рухових, організаторських, художньо-образотворчих здібностей.
Важливим моментом у розвитку здібностей у дітей виступає комплексність, тобто одночасне вдосконалення декількох взаємодопо- внюючих здібностей.
Якщо діяльність дитини носить творчий, не рутинний характер, то вона постійно примушує його думати і сама по собі стає досить привабливою справою як засіб перевірки і розвитку здібностей. Така діяльність завжди пов'язана зі створенням чого-небудь нового, відк- риттям для себе нового знання, виявлення в самому собі нових мож- ливостей. Така діяльність зміцнює позитивну самооцінку, підвищує рівень домагань, породжує упевненість в собі і почуття задоволеності і від досягнутих успіхів.
Якщо виконувана діяльність знаходиться в зоні оптимальних труднощів, тобто на межі можливостей дитини, то вона веде за собою розвиток його здібностей, реалізуючи те, що Л. С. Виготський називав зоною потенційного розвитку. Діяльність, що знаходиться в межах цієї зони, набагато в меншій мірі веде за собою розвиток здібностей. Якщо вона занадто проста, то забезпечує лише реалізацію вже наявних здіб- ностей; якщо ж вона надмірно складна, то стає нездійсненною і. отже, також не призводить до формування нових умінь і навичок. А. Н. Ле- онтьєв показав, якщо за допомогою спеціальних вправ навчити люди-

17 ну інтонувати звуки (відтворювати їх частоту за допомогою свідомо контрольованої роботи голосових зв'язок), то в результаті різко під- вищується звукова чутливість і людина виявляється в змозі розрізняти звуки різної висоти набагато краще, ніж він робив до цього. Правда, це відбувається не на тональній, а на центральній основі, та результа- том виявляється навчений подібним слух, що характерний для людей, які мають чутливий з народження до висоти звуку орган слуху.

18
Висновки
Реалізація здібностей особи є вирішальним критерієм рівня і ро- звитку суспільства. Проблема здібностей – одна з основних теоретич- них проблем психології і найважливіша практична проблема. здібнос- ті існують тільки в діяльності, і тому доки не стане ясно, якою саме ді- яльністю займатиметься людина, не можна нічого сказати про його здібності до цієї діяльності.
Кожна людина індивідуальна і здібності відбивають її характер, схильність до чого-небудь або захопленість чим-небудь. Та здібності залежать від бажання, постійних тренувань і вдосконалення в певній області. І якщо у людини немає бажання або захоплення чимось, то здібності в цьому випадку розвинути не можна.
Займаючись розвитком своїх здібностей, людина повинна праг- нути до того, щоб цей розвиток не був самоціллю. Головне завдання полягає в тому, щоб залишатися гідною людиною, корисним членом суспільства. Тому потрібно працювати над формуванням особистості,
її позитивних і. передусім, моральних якостей. Здібності – це тільки одна сторона особи, одна з її психічних властивостей. Якщо таланови- та людина морально нестійка, то вона не може вважатися позитивною особою. І навпаки: обдаровані люди, що відрізняються високим мора- льним рівнем ,принциповістю, моральним почуттям і сильною волею, приносили і приносять суспільству величезну користь.

19
Список використаних ресурсів
1.
Дьяченко О. М. Професійна майстерність працівника культури.
М., 1998 2.
Грейс Крайг. Психологія розвитку. – СПб.: вид-во «Пітер», 2000 3.
Нємов А. С. Психологія. М.: вид-во «Знання», 2000 4.
Пекеліс В. Д. Твої можливості, людино! М.: вид-во «Знання», 1984 5.
Райс Ф. Психологія підліткового і юнацького віку. – СПб.: вид-во
«Пітер». 2000 6.
Столяренко Л. Д., Основи психології. Ростов н/Д., вид-во «Фе- нікс», 1997

20


Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал