«Проектна діяльність учнів як засіб компетентісно-спрямованого навчання»



Скачати 383.47 Kb.
Pdf просмотр
Сторінка1/3
Дата конвертації01.01.2017
Розмір383.47 Kb.
  1   2   3



«Проектна діяльність учнів як засіб компетентісно-спрямованого
навчання»





Яценко Надія Євгенівна заступник директора з навчально-виховної роботи, вчитель української мови та літератури, спеціаліст ІІ категорії Світлодолинської ЗШ І-ІІІ ступенів
Запоріжжя, 2013

Зміст

Вступ 3

Проектний метод у компетентнісно-спрямованій освіті 5

Проект: «Формування мовно-літературної грамотності учнів» 16

Висновки 28

Література 31

3
Вступ
Актуальність дослідження. Стрімкий розвиток сучасної цивілізації з притаманними йому швидкими змінами технологій, зростанням ролі інформації, розширенням свободи людини ставлять перед школою ХХІ століття завдання докорінного переосмислення освітньої парадигми, актуалізації змісту, технологій становлення особистості учня як суб’єкта й проектувальника життя, створення життєвого простору, спрямованого на розвиток і саморозвиток компетентної особистості, яка вміє творчо розв’язувати проблеми, прагне змінити на краще власне життя й життя своєї країни.
Освітній процес сучасної школи має віддзеркалювати реальний характер життєвого процесу, його суперечності, негаразди, позитивні й негативні тони й відтінки. У сучасній філософії освіти вважається, що дитина, яка навчається, має бути зорієнтована в тому, що побачить за межами школи, з якою реальністю матиме справу, коли ступить у самостійне життя. Разом з тим, школа, система освіти мають бути романтичними в тому розумінні, щоб дитина не відривалася від ідеалу, вірила у прекрасне, надіялася на добро
і прагнула до любові.
Переосмислення означених реалій і відтворення нового світоглядно-філософського контексту, що може бути прийнятий у вигляді нової парадигми розвитку освіти, викладений українськими вченими В. Андрущенком, І. Зязюном, В. Кременем, В. Лутаєм,
М. Михальченком, В. Огнев’юком, М. Романенком, О. Савченко та ін.
Як зазначено в Державному стандарті базової й повної середньої освіти, ключові (життєві) компетентності мають реалізовуватися в кожній освітній галузі, а рівень їх сформованості має слугувати результатом навчального процесу. Життєва компетентність розглядається нині як необхідна психолого-педагогічна умова повноти самореалізації особистості й досягнення нею вершин свого самоздійснення. Однак, на сьогодні навчання шкільних предметів не має достатньої життєтворчої спрямованості.
З іншого боку, сучасний стан розвитку української нації ставить на порядок денний завдання інтенсивного виховання національної свідомості через посилення в навчанні ролі українознавчих предметів, що надає проблемі формування життєвих компетентностей на уроках саме цих предметів особливої актуальності.
Таким чином, сучасний етап розвитку освіти в Україні виявив низку суперечностей, серед яких головними є протиріччя між потребою суспільства в громадянах із високорозвиненою життєвою компетентністю і дуже низькою орієнтацією на це системи навчання; між необхідністю широкого використання в практиці технологій активного навчання, до яких належить метод проектів, і слабкою підготовленістю до цього всього освітнього середовища; між потребою у вихованні національної свідомості учнів, реалізації її в житті і недостатньою практичною спрямованістю українознавчих предметів у школі.
Загальні аспекти ключових (життєвих) компетентностей досить ґрунтовно висвітлювалися в роботах П. Горностая, В. Донія, І. Єрмакова, І. Зимньої, В. Ляшенка, Г. Несен,
О. Овчарук, Л. Соханя та ін. Проте проблема використання життєтворчого підходу в контексті українознавчих предметів із залученням активних методів навчання, зокрема методу проектів, залишається до цього часу не вивченою.
Реформування освіти вимагає широкого впровадження в практику навчання активних методів, до яких належить і метод проектів. Проектування та його головне

4 концептуальне вираження – проект – найдієвіший акт переходу від теорії до практики, від минулого до майбутнього, від потенційного до актуального.
Розробку методу проектів здійснювали Дж. Дьюї, Д. Каттерік, В. Кілпатрик, В. Монда,
А. Папандреу, Д. Снезден. У сучасній педагогіці метод проектів досліджували російські вчені В. Гузєєв, Д. Левітес, Є. Полат, Г. Селевко та українські К. Баханов, А. Касперський,
Т. Кручиніна, О. Пєхота, О. Пометун та ін. Практичні аспекти використання методу проектів детально розробили автори системного курсу ―Intel
®
Teach to the future (Навчання для майбутнього)‖.
У сучасній дидактиці вважається, що вміння використовувати метод проектів є показником високої кваліфікації вчителя, а сам метод – прогресивною технологією навчання та розвитку учнів. У цьому сенсі говорять про технологію проектування як технологію ХХІ століття.
Мета дослідження – теоретично обґрунтувати, розробити та експериментально перевірити методику формування життєвої компетентності старшокласників засобом проектної діяльності під час навчання українознавчих предметів.
Відповідно до мети визначено такі завдання:
1.
Розробити та експериментально перевірити методику формування життєвої компетентності старшокласників у процесі навчання українознавчих предметів засобами проектної діяльності. Розробити рекомендації щодо її впровадження в процесі навчання українознавчих предметів з метою формування життєвої компетентності учнів.
Об’єкт дослідження – процес формування життєвої компетентності старшокласників у навчанні українознавчих предметів.
Предмет дослідження – дидактичні умови використання методу проектів як засобу формування життєвої компетентності старшокласників під час навчання українознавчих предметів.

5
Проектний метод у компетентнісно-спрямованій освіті
Проектна технологія – одна із інноваційних технологій навчання і виховання, яка забезпечує формування основних компетенцій учня.
Метод проектів виник у 20-ті роки ХХ ст.. у США. Спершу його називали «методом проблем» і розвивався він у межах гуманістичного напряму у філософії та освіті, в педагогічних поглядах та експериментальній роботі Джона Дьюї. У ньому містились ідеї побудови навчання на активній основі через доцільну діяльність учня у співвідношенні з його особистим інтересом саме в цих знаннях. Надзвичайно важливо було показати дитині
її особисту зацікавленість у здобутті цих знань, де і яким чином вони можуть їй знадобитись у житті. Проблема мусить бути з реального життя, знайома і значуща для дитини. Для її розв’язання дитині необхідно застосувати здобуті знання або ті, що їх належить здобути.
В. Х. Кілпатрику – одному з послідовників Дж. Дьюї – вдалося вдосконалити систему роботи над проектами. Під проектом у той час мався на увазі цільовий акт діяльності, в основі якого лежить інтерес дитини. Робота над проектом включає усвідомлення учнем мети, оформлення задуму, розробку організаційного плану, роботу за планом, підбиття підсумків у вигляді письмового звіту.
Метод проектів привернув увагу і російських педагогів початку ХХ ст. У 1905 р. під керівництвом російського педагога С. Т. Шацького було організовано невелику групу працівників, які намагалися активно запроваджувати проектні методи у практику викладання.
Пізніше, вже за радянської влади, ідеї проектування почали широко використовувати і включати в навчально-виховний процес школи. Але, на жаль, недостатньо продумано і послідовно, через що постановою ЦК ВКП(б) 1931 року метод проектів було засуджено і заборонено. Відтоді і в Росії, і в Україні більше не робилося жодних серйозних спроб відродити метод в освітянській практиці. Метод було засуджено і заборонено. Слово
«проект» у перекладі з латинської мови означає «кинутий уперед». У сучасному розумінні
проект – це намір, який буде здійснено у майбутньому.
Проектне навчання можна вважати проблемним і розвивальним, оскільки воно формує мотивацію до творення і перетворення самого себе.
«Проектна діяльність набуває особистісної значущості, оскільки в процесі володіння нею проявляється вміння враховувати і долати перешкоди для досягнення цілей проекту, формується стійка підпорядкованість мотивів, при цьому активна самодіяльність у навчальному процесі сприяє творчому і соціальному становленню особистості. Ступінь задоволення, отриманого при досягненні поставленої мети, впливає на поведінку людини у схожих ситуаціях у майбутньому» (Дж. Джонсон).
Проектна діяльність, за образним висловом видатного бразильського педагога Пауло
Фрейде, дозволить подолати «банківську» (об’єктивну) систему освіти, коли:

учитель вчить, а учень вчиться;

учитель знає все, а учні – нічого;

учитель думає, а за учнів думають;

учитель говорить, а учні покірно слухають;

учитель дисциплінує, а учні підкоряються;

учитель діє, а учні мають ілюзію, що діють через учителя;

6

учитель визнає зміст програми, а учні (яких ніхто не питав) пристосовуються до неї;

учитель змішує владу знання з власною професійною владою, яку він встановлює на противагу свободі учнів;

учитель - суб’єкт навчального процесу, учні ж – його прості об’єкти.
! «Не дивно, що «банківська» модель освіти вважає людей пристосованими, керованими
істотами»
Проектний метод у компетентнісно спрямованій освіті – це інструмент, який створює унікальні передумови для ключових компетенцій (соціальних, полікультурних,
інформаційних, комунікативних тощо) і самостійності учня в осягненні нового, стимулюючи його природну допитливість і творчий потенціал.
Однією з основних задач сучасної школи є забезпечення таких результатів навчально-виховного процесу, які допоможуть людині зайняти гідне місце в нашому суспільстві та реалізувати себе як особистість. Для цього необхідно створити умови для навчання, які допоможуть дитині отримати якісну освіту. Застосування компетентісно- орієнтованого підходу в процесі навчання та виховання є одним із засобів реалізації задач, які ставить перед учителями сучасне суспільство. На зміну знанням, вмінням та навичкам приходить поняття компетентності.
Компетентність – це відповідність до пред’явлених вимог, критеріїв та стандартів в певній сфері діяльності для вирішення певних задач, володіння необхідними знаннями, здатністю отримувати результати та володіти ситуацією.
Компетентнісне навчання орієнтовано на розвиток особистості, культури мислення, самостійності та відповідальності за прийняті рішення. Школа має допомогти учням адаптуватись у сучасному суспільстві, оволодіти технологіями життєдіяльності, створити умови для формування здатностей самооцінки, самопізнання та самоконтролю, розкрити потенціал самореалізації. Головна мета такого навчання – формування високого рівня соціальної зрілості, компетентнісного ставлення особистості до життя. Критеріями такого ставлення є прийняття осмислених рішень у різних життєвих ситуаціях, міжособистісних конфліктах, здатність оцінювати власні можливості, відповідальне відношення до власного життя, роботи, стосунків з іншими людьми. Школа має впроваджувати освітні технології, які сприятимуть розвитку таких необхідних компетентностей учнів, як пізнавальна, самоосвітня, особистісна, інформаційна, соціальна, полікультурна та комунікативна. Розвиток цих компетентностей тісно пов'язаний з формуванням у учнів цілої низки вмінь таких як:
- уміння вирішувати проблеми, використовуючи власний досвід;
- займатись самоосвітою;
- працювати з різними джерелами інформації та документацією;
- знаходити інформацію;
- оцінювати життєві ситуації;
- розуміти та поважати погляди інших людей;
- співпрацювати та організовувати як власну роботу, так і роботу колективу;
- приймати рішення та нести відповідальність за них.
Для того, щоб сформувати ці вміння, діяльність учителя має бути спрямована на:
- використання у своїй роботі інтерактивних технологій;

7
- проведення нестандартних уроків;
- стимулювання учнів до самоосвіти;
- пропонування завдань, які потребують використання додаткових джерел інформації;
- проведення консультацій щодо пошуку необхідної інформації;
- навчання написанню конспектів, складання планів, вмінню виділяти головне, аналізувати інформацію та робити висновки;
- стимулювати висловлювання особистої думки;
- розробку завдань різного рівня складності;
- підготовку завдань творчого направлення;
- створення проблемних ситуацій;
- організацію як індивідуальної роботи так і роботи в парах та групах.
У чому сила методів проектів? За словами Г. Ващенко, у тому, що це метод поєднання:

теорії з практикою, в основі якого лежать творчі пошуки учнів;

навчання і виховання з життям дитини та навколишнім середовищем.
У проектній діяльності докорінно змінюються відносини «учитель – учень». Знаючи добре свій предмет, учитель повинен:

бути компетентним і в інших галузях науки; бачити точки їх зіткнення;

добре знати своїх учнів, їхні можливості, інтереси, бажання;

розуміти своїх учнів;

враховувати їхні можливості й інтереси;

бути комунікабельним, толерантним, творчим;

досконало володіти педагогічною психологією, мистецтвом, акторською майстерністю.
Учитель виконує функції консультанта:

допомагає учням у пошуку джерел інформації;

сам є джерелом інформації;

координує процес роботи над проектом;

підтримує, заохочує учнів;

підтримує неперервний рух учнів у роботі над проектом;

допомагає учневі в усьому, не виконуючи роботи замість нього.
Відносини «учитель – учень» у проектній діяльності

Учень визначає мету діяльності – учитель допомагає йому в цьому

Учень відкриває нові знання – учитель рекомендує джерела знань

Учень експериментує – учитель розкриває можливі форми і методи експерименту, допомагає організувати пізнавально-трудову діяльність

Учень обирає – учитель сприяє прогнозуванню результату вибору

Учень активний – учитель створює умови для розвитку активності

Учень – суб’єкт навчання, учитель – партнер

Учень відповідає за результати своєї діяльності – учитель допомагає оцінити отримані результати і виявити способи вдосконалення діяльності
Активна позиція учня і реалізація принципу «вчитися, діючи» є важливою характеристикою проектної роботи. За словами кандидата педагогічних наук А. Самохіної
іманентними властивостями проектної роботи є такі характеристики:

8 1.
проект – це цілісна робота, її не можна закінчити, зупинившись на півдорозі, оскільки оцінюється кінцевий продукт;
2.
проект – складна робота, яка включає різні етапи діяльності;
3.
обов’язковим атрибутом є реальна практична діяльність. Практика – системотвірний компонент розвитку життєвої компетентності учнів;
4.
проектна діяльність ґрунтується на активній соціальній дії у вирішенні життєво значущої проблеми.
Цілі і завдання проектної технології:

не тільки передати учням суму знань, а ще й навчити здобувати ці знання самостійно, застосовувати їх для розв’язання нових пізнавальних і практичних завдань;

сприяти формуванню в учнів комунікативних навичок;

прищепити учням вміння користуватися дослідницькими прийомами6збирання
інформації, аналізу з різних точок зору, висування гіпотез, уміння робити висновки.
Результати проектної діяльності як творчої співпраці учителя й учнів
Учитель
Співпраця
Учні

Підвищення професійної майстерності

Зацікавлення учнів своїм предметом

Посилення інтересу до навчання

Залучення учнів до пошуку, дослідження

Відчутність реальних результатів своєї праці

Задоволення в
інтелектуальному розвитку

Творча самореалізація

Задоволення потреби в саморозвитку та самовдосконаленні

Заміна авторитарного стилю спілкування демократичним

Проект як складник синергетичної моделі освіти

Поглиблення змісту навчального матеріалу

Розвиток критичного мислення

Розвиток креативних здібностей

Набуття комунікативних навичок і вмінь

Уміння працювати в команді

Творче застосування знань

Свобода вибору

Формування почуття відповідальності за прийняті рішення
(Синергетика – наука про співпрацю, комбінований вплив двох або декількох самоорганізованих систем, які характеризуються тим, що цей вплив перевищує дію кожної окремої системи)
На основі аналізу психолого-педагогічної літератури можна запропонувати таку
класифікацію проектів:
№ п/п Типологічна ознака
Тип проекту
1
Домінантна діяльність
(мета і характер проектної діяльності)

дослідницькі

пошукові

інформаційні

творчі

ігрові

практично-орієнтовані

9 2
Предметно-змістова галузь знань
(рівень реалізації міжпредметних зв’язків)

монопроект (у межах однієї галузі
знань)

міжпредметний проект
3
Характер координації проекту

безпосередній (жорсткий чи гнучкий)

опосередкований (імітує учасника
проекту)
4
Характер контактів

кооперативні

змагальні

конкурсні
5
Кількість учасників проекту

індивідуальні (особистісні)

колективні (парні, групові)
6
Тривалість виконання проекту

короткотермінові

середньої тривалості

довготривалі
Дослідницькі проекти повністю підпорядковані логіці дослідження і потребують:

добре обміркованої структури;

визначеної мети;

доведення її актуальності;

соціальної значущості;

визначення предмета чи об’єкта досліджень;

продуманості завдань, методів, методології досліджень;

висування гіпотез, припущень щодо вирішення проблеми;

експериментальної обробки результатів.
Структура дослідницького проекту:

визначення теми дослідження;

аргументація її актуальності;

визначення предмета й об’єкта, завдань і методів;

визначення методології дослідження;

висування гіпотез розв’язання проблеми і намічення шляхів її розв’язання.
Творчі проекти не мають:

детально опрацьованої структури спільної діяльності учасників, вона розвивається, підпорядковуючись інтересам учасників проекту, кінцевому результату, прийнятій групою логіці спільної діяльності;

групи учасників, об’єднаної інтересами (попередньо учасники проекту
домовляються про заплановані результати та форму їх представлення – рукописний
журнал, колективний колаж, відеофільм, свято тощо).
Ігрові проекти -

структура таких проектів залишається відкритою до їх закінчення;

учасники беруть на себе визначені ролі, обумовлені характером і змістом проекту
(це можуть бути як літературні особистості, так і реально існуючі особистості);

імітуються їхні соціальні та ділові стосунки, які можуть ускладнюватися вигаданими ситуаціями;

10

результати роботи можуть визначатися на початку проекту або до його завершення;

наявний високий ступінь творчості, але домінуючим видом діяльності все-таки є гра.
Інформаційні проекти
спрямовані на:

збирання інформації про який-небудь об’єкт, явище;

ознайомлення учасників проекту з цією інформацією, її аналіз, узагальнення фактів;

потребують:

добре продуманої структури;

можливості систематичної корекції у ході роботи над проектом.
Структура інформаційного проекту:

мета проекту, його актуальність, методи отримання (літературні джерела, ЗМІ,
бази даних, інтерв’ю, анкетування) та обробка інформації (аналіз, узагальнення,
зіставлення з відомими фактами, аргументовані висновки);

результат (реферат, стаття, доповідь, відеофільм);

презентація (публікація, зокрема в електронній мережі, обговорення у
телеконференції).
Практично-орієнтовані проекти

результат діяльності чітко визначений від самого початку;

орієнтовані на соціальні інтереси учасників (документ, програма, рекомендації,
проект закону, словник);

потребують продуманої структури, навіть складання сценарію, враховуючи діяльність усіх його учасників із визначенням функцій кожного;

потребують організації координаційної роботи у вигляді поетапних обговорень та презентацій одержаних результатів і можливих засобів їх втілень.
Що ж таке проект?
Проект – це будь-який задум, що завжди:

має мету;

значущий;

унікальний;

реалістичний;

обмежений у часі і просторі;

реалізується командою;

повинен піддаватися оцінюванню;

реалізується поетапно.
Які асоціації виникають у Вас із словом «Архітектура» ? (Ви у ролі учнів)

будинок
Що потрібно для того, щоб побудувати будинок?

Гроші



Ідея
Етапи реалізації проекту

11
Від ІДЕЇ (задуму) до її РЕЗУЛЬТАТУ
ПІДГОТОВЧИЙ (організаційний)

формулювання проблеми

визначення теми й мети проекту (для чого?)

формулювання завдань проекту
? Як правильно формулювати проблему та завдання проекту?
Успішними є ті проекти, діяльність яких зосереджена на вирішенні конкретних, вузьких проблем.
Важливо визначити
ричини:

що спричинило проблему?

наявна одна чи кілька причин?

чи взаємопов’язані причини?
наслідки:

які наслідки проблеми?

на яку кількість людей вона впливає?

якими є наслідки культурні, соціальні, політичні?
Критерії належного формулювання проблеми:

стисло охарактеризуйте ситуацію, що потребує змін;

окресліть коло тих, кого вона стосується;

наведіть кількісну інформацію, що характеризує проблему;

визначте потреби і цілі.
Під час вибору теми консультантові слід враховувати:

важливість і актуальність проблеми;

можливе зацікавлення учасників проекту;

обгрунтованість (наукова, правова, етична тощо) практичного вирішення.
! Назва проекту містить загальну назву проблеми.
Завдання проекту – це ряд досягнень, спрямованих на розв’язання існуючих проблем.
При формулюванні завдань проекту важливо пам’ятати, що завдання проекту не є процесом, а є очікуваним результатом.
Слід:

уникати слів, що змальовують процес (НП: підтримувати, покращувати,
посилювати, сприяти, координувати перебудовувати);

використовувати слова, які означають завершеність дії (НП: підготувати,
зменшити, збільшити, організувати, виробити, встановити)
Вимоги до формулювання завдань проекту:
Конкретність повинно бути зрозумілим що і як зміниться в результаті діяльності


Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал