Пояснювальна записка. В екології природи й екології душі єдиний шлях



Сторінка1/4
Дата конвертації10.05.2017
Розмір1.03 Mb.
ТипПояснювальна записка
  1   2   3   4
Використання спадщини В.О.Сухомлинського

у формуванні екологічної свідомості

дітей дошкільного віку


Вихователь – О.В.Середенко

Пояснювальна записка.

В екології природи й екології душі – єдиний шлях

Серед важливих проблем сучасності, що турбують людство, особливо виділяються екологічні. Увесь світ зіткнувся з глобальною екологічною кризою. Ця проблема потребує негайного вирішення. Тому серед багатьох напрямів навчально-виховної роботи з дітьми дошкільного віку екологічна освіта набуває дедалі більшої актуальності.

Основою формування свідомого ставлення до природи є знання про неї, усвідомлення себе активним суб’єктом природи, суб’єктом світу, у якому живе дитина. Актуальною в наш час є проблема формування екологічної свідомості та екологічної культури дошкільників.

Одним із шляхів формування екологічної культури дітей дошкільного віку є звернення до надбань педагогічної спадщини видатного українського педагога, заслуженого учителя України В.О.Сухомлинського, до його досвіду у сфері екологічного виховання дітей.

В.О. Сухомлинський довів, що природа сама собою не виховує, виховує лише активна взаємодія дитини з нею. Тому екологічне виховання та екологічна культура тісно пов’язані з природоохоронною діяльністю.

Великий педагог вважав, що самих екологічних знань з охорони навколишнього середовища, якщо вони не втілюються на практиці, недостатньо. Важливо, щоб вихованці брали участь у збереженні і збагаченні природи рідного краю, тільки у цьому разі у них сформуються необхідні уміння і навички, розвинеться відповідальне, бережне ставлення до навколишнього середовища.

Впровадження ідей екологічного виховання В.О.Сухомлинського у практику сучасної дошкільної освіти є складовою навчально-виховного процесу, який складається з двох рівноцінних компонентів: формування наукових знань з екологічного виховання та охорони природного середовища. Це переконливо доводять сучасні дослідники педагогічної майстерності В.О.Сухомлинського.

Вивчаючи спадщину екологічного виховання В.О.Сухомлинського, науковці О.Савченко, А.Степанюк , Н.Лисенко, Н.Глухова, В.Фокіна прийшли до висновку, що метою екологічного виховання є цілеспрямоване формування у

вихованців міцних екологічних знань, розуміння та органічного взаємозв’язку і єдності людини з навколишнім середовищем як єдиної гармонії, виховання особливої відповідальності за стан навколишнього середовища. І тільки з дитячих років, коли маленькі душі як губка, втягують у себе знання, слід прищеплювати і виховувати в дітях екологічно чистий світогляд.

Відтак, необхідність використання педагогічної творчої спадщини В.О.Сухомлинського з метою удосконалення процесу екологічного виховання дітей у дошкільному закладі зумовила вибір теми досвіду «Використання спадщини В.О.Сухомлинського у формуванні екологічної свідомості дітей дошкільного віку».

Екологічне виховання є складовою частиною всебічного і гармонійного розвитку особистості. Я хочу спрямовати свою діяльність на те, щоб виховати в кожної дитини почуття особистої відповідальності за все живе на Землі.

Дитина приходить у дитячий садок. У неї ще не сформовані стійкі погляди, переконання, інтереси. Своїм завданням вбачаю те, щоб сформувати мислення та екологічну культуру кожної дитини, навчити молоде покоління жити за законами природи. Дитячий садок відкриває для цього неабиякі можливості, бо саме тут, в цьому віці, у дітей закладаються підвалини інтелекту, структура мислення, а природна допитливість дітей та щирий інтерес до оточення створюють надзвичайно сприятливі умови для формування екологічної свідомості.

Емоційне життя дитини виявляється у формі почуттів, а почуття, як стійкі емоційні стани, можуть перейти у якість особистості, тобто у характерну стійку реакцію на об'єкти і явища дійсності. Тому, формуючи у дошкільнят екологічну свідомість, як ставлення до довкілля, вкрай важливо виробити у них таке емоційно-вольове сприймання природи, яке б вело їх по шляху становлення переконань у подальші вікові періоди.

Становлення екологічної свідомості - складний і тривалий процес. Оскільки екологічна свідомість є психологічним явищем, яке, маючи відповідне спрямування, проходить крізь розум і волю дитини й опосередковується ними, вона відбиває ставлення дитини до свого буття, до природного середовища, до знань про нього. Вважаю, що екологічна свідомість як компонент інтелектуальної діяльності, визначає зміст поведінки особистості, і тому так важливо починати формувати її з дошкільного віку. І найкращим помічником у цьому стає сама природа. У виховній системі В.О.Сухомлинського, яка базується на ідеї «гармонії педагогічних впливів», можна визначити «точки опори». Це-Природа, Праця, Співпереживання, Творчість, Слово, Краса. У творах видатного педагога природа визначається як провідний фактор виховання. Він писав: «Багаторічний досвід навчально-виховної роботи переконує, що природа не тільки об'єкт пізнання, не тільки сфера активної діяльності наших вихованців, а й частина їх буття, взаємовідносин, всього ладу їх життя». На мою думку, природа сама собою не виховує. Дитина стає розумною, моральною, прекрасною, доброю і непримиримою до зла за умови активної взаємодії з природою.

Для повноцінного розвитку потрібне живе спілкування з природою. Тому більшість занять бажано проводить на свіжому повітрі. В.О.Сухомлинський писав: «...спостереження мають осмислюватися і запам'ятовуватися. Я прагнув, щоб в усі роки дитинства навколишній світ, і природа постійно живили свідомість дітей яскравими барвами, картинками. Ми йшли в природу вчитися, думати, спостерігати».

Наслідуючи прийоми і методи видатного педагога,потрібно брати дітей за руку і вести їх спостерігати, думати, мислити, закохуватися в рідне довкілля. Спостереження пов'язувати з працею (в кожному куточку вчить залишати серця частинку). «Діти не тільки спостерігають, думають. Вони шукають відповіді серед природи на численні дитячі «чому ?». Такі заняття залишать у кожної дитини іскру любові до природи. Під час спостережень влучно використовувати оповідання В.О.Сухомлинського, які допоможуть зачепити струни душі кожної дитини («Що найтяжче журавлям?», «Як Марійка поливала дерева», «Зайчик і Горобина»).

Сутність екологічного виховання вбачаю у систематичному, терплячому впливі на розум дитини з метою, щоб та усвідомила і відчула себе «як частинку природи, здивувалася, навіть була вражена думкою, що людина до того часу сильна й могутня, поки вона вірний син матері - природи, що вміє берегти почуття вдячності за те, що вона живе, поки вона діяльна клітина організму, що називається природою» (Сухомлинський В.О.) .Виходячи з цього, в моїй роботі одним із головних напрямків виступає процес формування у дітей світоглядних переконань: природа - Єдине ціле. «У цьому цілому своя гармонія і постійність, взаємозв'язки і залежності; вона - джерело нашого буття і сама суть нашого буття, вона єдина і нерозривна з нами, з людиною. Кожний з нас - природа, що стала людиною. Людина доти могутня й непереможна, поки вона вірна законам природи...»(Сухомлинський В.О.). Перед початком екскурсій, походів разом з дітьми треба повторити основні закони природи: (не зривай квітку - вона зів'яне; не лови метелика – він загине; красу слід сприймати серцем; не рви без потреби гриби; не ламай гілки дерев і кущів; не випалюй минулорічну траву; не лишай слідів свого перебування в природі). Треба вчить дітей правилам поведінки в природі, і домагаєтися їх виконання, тому що формування екологічної свідомості - це не тільки знання морально-етичних норм і правил поведінки, а й таке ставлення, що перетворює їх у внутрішнє надбання людини, робить їх регулятором поведінки. Для розуміння й усвідомлення правил природокористування вчіть дітей спостерігати в довкіллі, відчувати єдність з ним. Під час споглядання протягом кількох хвилин кожного дня показуйте і називайте окремі ознаки і обов’язково словесно описуйте те, що сприймають діти. Система ціннісних відносин - ядро особистості. Вони можуть виникнути тільки в реальному світі - світі Культури. Людина, як істота соціальна, засвоює норми і правила поведінки, що прийняті в суспільстві, і як істота духовна відкриває для себе людську культуру. Але екологічні знання і розвиток емоційного та ціннісного компонентів не гарантують формування екологічної свідомості. Тому формуйте у дітей екологічну свідомість практично-дійового характеру і вчіть давати справедливу оцінку наслідкам впливу людської діяльності в природному середовищі.

Розпочинати роботу над формуванням екологічної свідомості потрібно з дітьми молодшого дошкільного віку. Спостерігаючи за об'єктами природи, треба звертати увагу малят на їх привабливість (метелик, птахи, котик), яскравість (квіти, осіннє листя, захід сонця). Молодші дошкільники дуже чутливі до краси, тому доцільно навчати їх висловлювати свої почуття в малюнках (так як радив В.О.Сухомлинський), замальовувати побачене.

З дітьми середньої групи актуальним є милування в природному довкіллі гарним, чарівним, казковим, звертаючи при цьому увагу дошкільнят на

незвичне, незрозуміле, утаємничене, те, що лякає. Під час спостережень в природі, дітям можна дати альбомчики і олівці, для того,щоб вони замальовували побачене, а потім дали назви замальовкам, склали твори-мініатюри. Дорослий повинен спонукати вихованців обережно досліджувати, експериментувати, прихильно ставитись до нього, заохочувати доглядати за мешканцями куточка природи, городу, квітника: «...добрі почуття своїм корінням сягають у дитинство, а людяність, доброта, лагідність, доброзичливість народжуються в праці, турботах, хвилюваннях про красу навколишнього світу... якщо добрі почуття не виховані у дитинстві, їх ніколи не виховаєш...» (Сухомлинський В.О.).

Старших дошкільників потрібно вчити захоплюватися красою природи в різні пори року, радо спілкуватися, милуватися нею, дбати про збереження та орієнтуватися в причинах забруднення оточуючого середовища. Як одну з форм спілкування дітей з природою, доцільно використовувати екологічну казку. Під час складання екологічних казок намагатись навчити дітей висловлювати в словах свої думки, переконання, розуміти стан довкілля і виявляти особисте до нього ставлення. Казка, складена дітьми є результатом проведення клопіткої виховної роботи на ту чи іншу тему, а саме: «Мої друзі-дерева», «Метелик-веселик», «Співучі комахи» та ін. У роботі зі старшими дошкільниками обов’язковим є залучення дітей до практичної діяльності, надання конкретної допомоги середовищу, рослинам, тваринам як на території дошкільного закладу, так і в найближчому природному довкіллі. Дорослий повинен вчить дітей відчувати, що виявлення турботи потребує значних зусиль, терплячості і знань. Отримавши незначні результати, хваліть свої вихованців, радійте разом, милуйтеся довкіллям, приємними змінами, що відбулися. Переживання загального позитивного настрою дає впевненість дітям у своїх силах, підтримує бажання бути готовим допомагати, не нашкодити довкіллю. Проблема формування екологічної свідомості розглядається в ширшому розумінні: не тільки як проблема навколишнього середовища і захист його від забруднення, а як екологія особистості, екологія душі, екологія культури. Тому можливо поєднувати завдання екологічного виховання із завданнями з інших розділів програми під час інтегрованих, комбінованих занять.

Задовольнити дитячу допитливість, заохотити малюка до активного пізнання оточуючого світу, оволодіти способами пізнання зв'язків між предметами і явищами природи допомагає гра. Саме гра сприяє поглибленню емоційних переживань дітей, розширює їх уявлення про світ. Під час прогулянок на свіжому повітрі треба проводить екологічні ігри та цікаві завдання, які об'єднані спільною темою, наприклад, «Ліс, його збереження та охорона». Проведення ігор в природних умовах має складності: діти легко відволікаються, переключають свою увагу на сторонні предмети, інших людей… Щоб цього уникнути, використовуйте наочний матеріал, вдало підібране художнє слово (зокрема, твори В.О.Сухомлинського), ігрові моменти, ігрові дії.

Велику роль у формуванні екологічної свідомості має практична дослідницька діяльність в природних умовах. Екологічна освіта, на мою думку, має починатися з об'єктів найближчого оточення, з якими дитина зустрічається у повсякденному житті. Процес навчання буде малоефективним без емоційного сприйняття дерев, птахів, світанків, квітів. Вирішити ці завдання в процесі дослідження допомагає екологічний проект. Він може бути короткотривалим або довготривалим, залежно від масштабу завдань, віку та можливостей дітей. Під час роботи з проектом діти спостерігають, досліджують, малюють, ліплять, граються, слухають музику, знайомляться з літературними творами, складають свої казки та оповідання.

Щоб викликати у дошкільнят позитивний емоційний відгук на природне оточення, вдитсадку можна проводить свята та розваги. Зокрема, свято Дня Землі, яке створить масштаб загального бачення планети, її значення для людей та всього живого.

Великого значення педагоги повинні приділити розвитку творчої неординарної особистості. З цією метою можна організовувати заняття-драматизації за художніми творами В.О.Сухомлинського, що дасть змогу дітям логічно і послідовно висловлювати свої думки, неординарно мислити, фантазувати. Під час драматизації, використовуючи прийом екологічної емпатії, вчіть своїх дітей співпереживати, співчувати.

Велике значення у формуванні екологічної свідомості дошкільників відіграє художнє слово. Так вважав і Василь Олександрович: «слово-це найтонший різець, здатний торкнутися до найніжнішої рисочки людського характеру...» Вихователь повинен широко використовувати художню літературу (вірші, казки, оповідання), народний фольклор (прислів'я, приказки, повір'я, прикмети, легенди), твори самого Василя Олександровича: «Які вони бідні», «Як визволити джмеля?», «Покинуте кошеня», «Дуб», «Ранковий вітерець», «Конвалія», «Золоті стрічки» та інші.

Педагог повинен здійснювати екологічне виховання і в роботі з батьками, тому що у свідомості дитини можуть існувати два паралельних ставлення до одного й того ж поняття. Так, наприклад, педагог навчає дітей оберігати перші квіти весни, занесені до Червоної книги, а от після прогулянки до лісу з батьками, у вихідні дні, малі повертаються додому не з порожніми руками... Подібні суперечності негативно позначаються на почуттях і поведінці дитини, гальмують процес формування екологічної свідомості. Ось чому єдність педагогічних впливів з боку дошкільного закладу і сім'ї є необхідною передумовою високої результативності роботи педагога. Вихователь повинен пояснити батькам, що дошкільний заклад – не «трамплін перед школою», а місточок між сім’єю і великим світом, з його проблемами, зокрема, екологічними. Якщо знання дитина в повній мірі не отримає, то в подальшому навчанні у школі, інституті обовязково надолужить. Але не навчена вижити – може загинути.

У дошкільному закладі влаштовуються для дітей та батьків різні заходи (наприклад, свято дитячої творчості на тему: «Прощання з осінню»). Організовуються виставки дитячих робіт на тему : «Фантазії дитини і природи», де представляються малюнки дітей; аплікації з листя, соломки; осінні букети та іграшки з природного матеріалу.

Переконана, що все це має забезпечити успішність роботи. Адже самостійно росте лише бур'ян, а сучасне екологічне мислення треба вирощувати, як вирощують культурні злакові. Вирощувати, беручи все найкраще від екологічного сприймання наших предків та інших народів.

«Природа стає виховним могутнім фактором лише тоді, коли маленька людина після трьох - чотирьох років навчання... з подивом приходить до думки: світ навколо мене став багатшим, красивішим і ця зміна світу - моя праця, це я.» (Сухомлинський В.О. )



Мета досвіду:

Розвиток пізнавальних навичок дітей, формування уявлень, джерелом яких є природний та предметний світ, різні види діяльності; створення умов для глибокого ознайомлення дошкільників з довкіллям.



Завдання досвіду:

1. Освітні

Збагачувати знання про природне довкілля як цілісний організм, у якому взаємодіють повітря, вода, грунт, рослини, птахи, люди. Давати якнайбільше прикладів змін у поведінці тварин відповідно до стану погоди, пори року, місця перебування (природного чи насильницького). Моделювати способи доцільного природокористування.

2. Розвивальні

Збагачувати враження, стимулювати бажання доцільно поводитися в природі, проявляти доступні форми турботи про птахів, надавати можливість сприймати, запам’ятовувати об’єкти природи (птахи різних регіонів).

3. Соціалізуючі

Спонукати до спілкування, обміну досвідом, думками щодо реалізації проекту. Вправляти в умінні працювати в групах, узгоджувати реалізацію ідей.

4. Виховні

Фіксувати увагу дошкільників на красі природи, заохочувати до емоційного відгуку, позитивного ставлення до птахів як її складової.

Список використаної літератури:

1. Базовий компонент дошкільної освіти в Україні. – К., 1998

2. Базова програма розвитку дитини дошкільного віку від 2 до 5 років«Дитина».

3. Концепція екологічної освіти України. № 13/6 – 19 від 20.12.2001

4. Николаева С.Н. Юный эколог (Программа и условия ее реализации в детском саду). – М., Мозаика-синтез, 2006 – 128 с.

5. Артемова Л.В. Історія педагогіки України. – К., Либідь, 2006. – 424 с.

6. Бендіна К. Природа – окраса і чинник життя // Дошкільне виховання. – 2002. - № 5

7.Вороніна Т., Науменко Т. Виховувати любов'ю: За спадщиною В.О.Сухомлинського. – К., Ред. загальнопед. газ., 2004. – 128 с.

8. Лаврентьєва Г.П. Джерела доброти. – К., АСК., 1997. – 304 с.

9. Лисенко Н.В. Екологічне виховання дошкільників. – К., Освіта, 1993. – 106 с.

10. Освітні технології: Навчально-методичний посібник // За заг. ред. О.М.Пєхоти. – К. АСК., 2001. – 256 с.

11. Пахомова Н. Учебные проекти: методология поиска // Учитель. – 2000. - № 1. – с. 41- 45.

12. Плохій З. Виховання екологічної культури дошкільників: метод. посіб. – К., ред. журн. «Дошкільне виховання», 2002. – 173 с.

13. Плохій З. Природа як пізнавальна цінність // Дошкільне виховання. – 2004. - № 6. – с.7.

14. Руденко Л. Збагачення екологічного виховання скарбницею ідей В.О.Сухомлинського // Рідна школа. – 2005. - № 11. – с.16 – 19.

15. Сухомлинський В.О. Чиста криниця. – К., Радянська школа. – 1984. – 265 с.

16. Сухорукова Г. Уроки мислення серед природи: Естетичні комплекси за В.О.Сухомлинським // Дошкільне виховання. – 2003. - № 9. – с. 7 – 9.

Консультація для вихователів

«Форми роботи з батьками з екологічного виховання дітей дошкільного віку»

Вихователь – О.В.Середенко
Робота з батьками з екологічного виховання дошкільників є однією зі складових роботи дошкільного навчального закладу.

Тільки опираючись на сім'ю, спільними зусиллями ми можемо вирішити основне наше завдання - виховати людину з великої літери, людину екологічно грамотну, котра буде жити в XXI столітті.

Кожен із тих, хто чинив та чинить шкоду природі, колись був дитиною. Ось чому велика роль приділяється екологічному вихованню дітей у дошкільних закладах, починаючи з раннього віку.

Наше завдання - розкрити батькам необхідність виховання у дітей екологічної культури. Що поєднує в собі поняття «екологічна культура»?

Екологічна культура - це знання, практичні навички, естетичні переживання - емоційне ставлення і практичні дії, поведінка дітей (співпереживання, співчуття, інтерес та бажання надати допомогу природі, вміння милуватися її красою).

У роботі з батьками з екологічного виховання необхідно використовувати як традиційні форми (батьківські збори, консультації, бесіди та ін.), так і не традиційні (ділові ігри, бюро педагогічних послуг, круглий стіл та ін.).

Перш ніж розпочинати роботу слід зрозуміти, з ким передує співпраця (освітній рівень батьків, психологічний стан сім’ї, її мікроклімат).

Отож, важливо проводити роботу диференційовано, об'єднавши батьків у підгрупи.

Необхідність індивідуального підходу визначається наступним. Традиційні форми роботи розраховані на велику кількість людей, але використовуючи їх, не завжди досягається мета, яку ми собі ставимо.

Вибираючи форми спілкування з батьками, необхідно відмовитись від настанов, залучати батьків до вирішення важливих питань, знаходження спільних правильних відповідей.

Як зазначалось, для формування екологічної культури потрібно дати дітям елементарні наукові знання про природу, підтримувати інтерес до пізнання оточуючого, навчити бачити в буденному прекрасне, в звичайному - незвичне, викликати естетичні переживання, співпереживання живим істотам. Одним словом, ми повинні закладати у свідомості дітей відчуття оточуючого світу як домівки. Можна запропонувати батькам серію спостережень у природі і спеціальних занять типу: прислухатись до голосів птахів, помилуватися фарбами заходу... І якщо подібне пропонувати дітям і батькам регулярно, то вони навчаться спухати музику лугів і полів, милуватися травами, комахами, птахами - одним словом, пильно вдивлятися в життя.

Відчуття природи є основою екологічної і естетичної свідомості людини. Для цього дітей потрібно не тільки навчати, але і учити тому, як поводити себе в природі.

Норми поведінки в природі повинні бути засвоєні кожною дитиною як табличка множення.

Можна запропонувати батькам разом з педагогами скласти правила поведінки в природі.

Наприклад:

Лікарські рослини - це загальна власність, це наше багатство, котре потрібно бережливо використовувати і оберігати. Збирати рослини потрібно грамотно, зі знанням справи. Не дозволяйте рвати дітям їх без потреби.

Комахи запилюють рослини, створюють красу на нашому лузі. Їх ловля - браконьєрство. Без метеликів, коників-стрибунців, бабок, джмелів і бджіл наші луки - не луки. Не ловіть метеликів, коників-стрибунців, бабок, джмелів і бджіл.

Важливо з раннього дитинства виховувати у дітей почуття непримиренності з фактами безвідповідальної поведінки людей, наприклад, непогашеному вогнищу, залишеному сміттю. Їм доречно протиставити правильні практичні дії: прибирання сміття, розчищення джерел і т. д. Особливу увагу потрібно надавати викоріненню в деяких дітей прагнення мучити тварин, вбивати їх. З метою набуття досвіду поведінки в природному оточенні можна використати екологічні ситуації.

Підсумовуючи разом з батьками, потрібно зробити висновок: показником ефективності екологічної освіченості й вихованості є не тільки знання і поведінка дитини в природі, але й участь у покращенні природного оточення своєї місцевості. У цьому велика роль дорослого, який своїм ставленням до природи, своєю поведінкою здійснює сильний вплив на особистість дитини.

Ефективною формою роботи з батьками є круглий стіл «Виховання доброти до природи».

Розпочати можна з прослуховування магнітофонного запису розповідей дітей про своїх вихованців - тварин. Для батьків, діти яких виявляють жорстокість до тварин, мета бесіди - не зашкодь. Для батьків, діти яких виявляють байдужість мета - зацікавити. Тому для кожної підгрупи батьків доречно організувати окрему бесіду.

Запитання до батьків , чиї діти виявляють жорстокість у ставленні до природи:

1. Чи є у Вас вдома птахи, риби, рослини?

2. Як ставиться дитина до них у сім'ї", на вулиці?

3. Чи виявляє співчуття, співпереживання?

4. Як Ви самі ставитесь до тварин?

5. Які види спільної діяльності у спілкуванні з природою практикуються у вас вдома?



Запитання до батьків, чиї діти байдужі до тварин:

1. Чи є у Вас вдома об'єкти природи?

2. Чи виявляє дитина до них інтерес?

3. Чи є бажання у дитини доглядати за ними? Чи виявляє вона самостійність у наданні допомоги?

4. Чи замислювалися Ви над тим, як привернути увагу дитини, викликати інтерес до природи? Щоб Ви запропонували для підтримки інтересу до природи?

5. Як вважаєте, чи впливає ваша поведінка на формування ставлення дитини до природи?



Поради батькам, чиї діти виявляють жорстокість у ставленні до природи:

1. Прочитайте оповідання про природу Біанки, Пришвіна, Чарушина, Паустовського.

2. Запропонувати, якщо вдома немає об’єкта природи, завести його і разом доглядати.

3. Надати разом з дитиною допомогу тваринам на вулиці.



Поради батькам чиї діти байдужі до тварин:

1. Виростити в сім'ї кімнатну рослину і замалювати її (дитина повинна знати мету - подарувати комусь, прикрасити кімнату).

2. Придбати іграшку - образ тварини, обіграти її.
Ще одна форма роботи з сім'єю - педагогічні ширми, в яких батькам потрібно давати чіткі, конкретні, практичні поради на вузьку тематику. При цьому батьки повинні отримувати відповіді на питання, що їх цікавлять.

У давнину був такий звичай: нареченому, який приходив до хати, підсовували кішку. Якщо він гладив тварину, грав з нею – добра людина, якщо поводився грубо – насторожувалися, оскільки за ставлення до тварин перевіряється ставлення до людей.



Консультація для батьків

«Що таке Червона книга?»

Вихователь – О.В.Середенко

Ідея про необхідність створення Червоної книги виникла наприкінці 50-х років. Вона зародилася серед провідних учених різних країн, об'єднаних у Міжнародну спілку охорони природи та природних ресурсів. Спершу її уявляли як книгу обліку видів тварин і рослин, що перебувають під загрозою цілковитого зникнення. Учені вважали вкрай потрібним привернути увагу міжнародного співтовариства та керівників окремих держав до того злиденного стану, в якому перебуває природа. До Міжнародної Червоної книги, виданої вперше 1966 року, було занесено описи 200 видів птахів, близько 100 видів ссавців і приблизно 25 тисяч рослин. Узявши за основу це видання, багато держав почали видавати свої національні Червоні книги.

Першу Червону книгу в нашій країні було видано в 1978 році, і називалася вона Червона книга СРСР. Через 6 років з'явилося друге, повніше видання. Було набагато ширше представлено коло тварин, які потребують охорони. Крім ссавців, птахів, амфібій та рептилій, до неї було внесено риб, комах, молюсків і навіть черву. Під час підготовки третього видання розширення і поглиблення роботи призвело до спеціального обговорення критеріїв, за якими зникаючі види мають бути внесені до Червоної книги.

У ній виділено п'ять категорій вито, які охороняються:

1 вид – не можна врятувати, якщо не вдатися до спеціальних заходів;

2 вид – чисельність іще висока, проте катастрофічно зменшується;

3 вид – зникнення іще не загрожує, але вид можна зустріти лише на обмеженій території;

4 вид – потребує додаткового вивчення;

5вид – врятовані від вимирання.

Головна мета Червоної книги – виявлення і облік тих видів організмів, які можуть зникнути і для збереження яких потрібні спеціальні заходи захисту. У Книзі систематизовано матеріали з характеристиками стану вказаного виду. Описано розповсюдження, чисельність, особливості біології, фактори, що визначають умови виживання. Спеціально наголошено на конкретних заходах, конче потрібних для врятування виду. Ці заходи обов'язкові для виконання тими державними установами, які несуть відповідальність за збереження і використання природних ресурсів.

Слідом за виданням національних Червоних книг у багатьох великих державах було видано регіональні, що описували стани популяцій того чи іншого виду в різних регіонах країни.

Крім Червоної книги існує також Чорна книга. У ній описано ті тварини і рослини, котрі назавжди зникли з лиця Землі за час існування цивілізованої людини. У загибелі більшості видів безпосередньо винна людина.



Консультація для батьків

«Рослини в нашому житті»

Вихователь – О.В.Середенко

Рідна земля з її голубими плесами річок та озер, буйним цвітом садів, розмаїтим світом комах, пернатих, тварин - все це є єдиним і незамінним в роки дошкільного дитинства. Саме тоді ми знайомимося з мовою природи. В її красі починаємо впізнавати мудрі закони: коли гасаємо босоніж по шовкових травах і овечих стежках, поринаємо у казку лісу, луків, моря; радіємо кожній новій квіточці, травичці, кольоровим камінцям і фантазуємо досхочу - тоді народжується ота любов до своєї землі, до всього живого, що зігріває серце людини, підтримує в скрутну годину, додає сил і наснаги, спонукає до доброти і творчості, відвертає від зла.

Хто підв'яже зламану гілочку берези, врятує пташку, підбере і вилікує кошеня, хто переймається чужим болем, той ніколи не вчинить зла природі. Душа його освітлена великою любов'ю до життя, дарує тепло всім людям і тваринам, і рослинам. Саме дефіцитом цього життєдайного почуття пояснюють лікарі причини багатьох недуг, а в контексті з природою, у турботах про неї вбачають кращий лікувальний засіб. Мабуть тому у міських квартирах поряд з людьми оселяється все більше рослин і тварин. Вони щедро дарують людям радість спілкування з представниками природи, якого так не вистачає у наш стресогенний час мешканцям кам'яних мішків.

Спілкування з представниками живого рослинного світу має бути постійним і безпосереднім, а для цього потрібне максимальне наближення людини до рослин.

Що було спочатку? Спочатку була Берегиня. Вона - це Прадерево світу, яке і є початком всього. А потім була Мати-Земля й усе на ній суще. Найперше - рослини. І не завдяки своїм утилітарним якостям (споживають і рослини, і тварини, використовуються як будівельний матеріал тощо), а завдяки їхній планетарній функції, бо саме з існування рослинного світу, вважайте розпочалося справжнє життя на Землі.

Рослини у довготривалий період еволюційного розвитку сформували на планеті таке повітря, яке уможливило існування тваринного світу, а згодом і людини. Склад повітря на землі ніколи не був постійним. Первісний зовсім не скидався на сьогоднішній і вчорашній (хоча вчорашній був значно чистішим, ніж сьогоднішній). Вода, водорості, а потім і вищі рослини (дерева, кущі, трави) постійно змінювали його. Та кількість кисню, яку ми маємо сьогодні, накопичилася завдяки фотосинтезу - за нього на нашій планеті відповідають головним чином рослини.

Але сьогодні невдячне людство нищить свого зеленого друга. Ліси вирубуються, а в деяких регіонах через низький рівень сільськогосподарської культури спалюються цілі рослинні масиви. Землерийні роботи, видобування корисних копалин, глобальна меліорація, спорудження гігантських гребель з утворенням гігантських штучних мостів, будівництво великих міст, повітря яких згубно діє на здоров'я людини і рослини, - все це спрямоване проти Природи.

Наш організм починає звикати до забрудненого повітря, довкілля і поступово відчужується від рослинного повітря. Через це крок за кроком ми втрачаємо природній імунітет і стаємо вразливими до алергенної дії рослинного пилку.

Говорячи про світ рослин, ми можемо не визнавати, що людина пов'язана з ним чимось незримим, нематеріальним. Дослідженнями доведено, що під час тривалого перебування на підводному човні, в Антарктиді чи Арктиці, на космічному кораблі у людей з'являється особливо відчутний потяг до рослин, навіть ностальгія за ними. Чому ж так болісно переживається їхня відсутність поруч? А тому, що отримуємо від рослин не тільки їжу, не лише кисень і будівельний матеріал, а й ще щось значно вагоміше. Згодом порозумнішала людина, немов би з чиєїсь злої волі, почала відгороджуватись від природного середовища, протиставляти себе Природі, а її саму нищити, і зв'язки розірвалися, їх тепер складно помічати, а ще складніше вивчати.

Так, на території сьогоднішньої України, за часів праслав'ян за храм служили соснові та березові гаї, діброви - їх називали боговиця, божелісся, гайбож, праведний ліс. Місця такі оберігалися: аби - хто ходити туди й творити, що йому заманеться, не міг. Вшановували також окремі дерева - пошкодити дерево вважалося за великий гріх.

В Україні є багато рослин - довгожителів, що дивним чином збереглися з прадавніх часів. Деякі з них пов'язані з іменами визначних людей, наприклад, маємо дуб Григорія Сковороди, Тараса Шевченка, Цікавий історичний факт, онука князя Київського, Ярослава Мудрого, Едігна була черницею, жила в дуплі великого дерева в Баварії. Це дерево і сьогодні там шанується, оберігається і охороняється законом.

Але сьогодні на Землі стає все менше довгожителів - рослин. Склад флори постійно змінюється, а площа лісів дедалі зменшується. Вже зникло чимало видів рослин і цей процес триває, причому темпи його помітно зросли... До чого це може призвести? Насамперед, знижується родючість ґрунтів, а ще відбуваються зміни у складі легких рослинних речовин. А оскільки різні рослини мають різні речовини, то і кожен ліс має свою атмосферу, конкретну для хвойного, листяного чи змішаного типу. Час від часу проводяться відновлювальні роботи стосовно Зеленого друга, однак людьми висаджуються випадкові рослини, що швидко ростуть. То ж фітонциди вони можуть виділяти, але чи сильне буде те поле з легких фітогенних речовин.

Ростуть поряд рослини, утворюють єдиний щит-захист від хвороб, і цей потік фітонцидів, відпрацьований тисячоліттями, піднімається зв'язуючим струменем із Космосом. Про це можемо говорити тоді, коли ідеально працює все рослинне співтовариство. Але якщо в ньому постійно щось змінювати (вирубувати рослини, замінювати їх іншими, чужими для даної місцевості і нездатними відразу створити спільноту з існуючими). Наслідки - хворе людство і жодних корисних контактів з Космосом.

Задимленість атмосфери зростає, через це збільшується відбиття сонячного світла та космічної енергії, а з нею тієї інформації, яка колись вільно йшла до Землі. Рослини стають слабшими, вразливими до дії патогенної мікрофлори та різних шкідників. Хворобливі рослини довго не живуть і зовсім не можуть нормально виконувати свої функції, життя на Землі - це частка суцільного космічного існування, а тому людство не повинне зневажливо ставитись до довкілля й готувати собі кінець світу. Цього не повинно бути, бо життю немає кінця. Вкрай важливо не згаяти час, дати малюкам якнайбільше змоги пізнати і полюбити рідну природу, зрозуміти, що в ній все взаємопов'язано, відчути себе її невід'ємною частинкою й усвідомити, що кожна рослинка, кожна жива істота - така ж частка, якій буває добре, а буває і боляче. Якщо в серцях наших дітей з'явиться любов до життя, якщо прагнення робити добро стане для них потребою, а заклик " Не зашкодь!" усвідомиться кожним, тоді ми зможемо бути спокійними і за наших дітей і за екологію нашої планети.



Складові формування екологічної свідомості

у дітей дошкільного віку







План екскурсій у природу

з використанням педагогічної спадщини

В.О.Сухомлинського

Дата

Тема

Назва заходу

Методичні рекомендації(твори для читання та обговорення)

Вересень

1

Як квіти зустрічають схід сонця

Екскурсія-милування

"Метелик із росою на крилі", "Світає", "Пурпурова квітка", "Квітка сонця


2


Як хмаринка розгубила краплинки


Цікаві миттєвості природи


"Туман над ставком", "Як річка розгнівалась на дощик"


3

Чому навколо все змінюється


Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3   4


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал