Положення Методичні рекомендації щодо застосування міжнародних стандартів фінансової звітності для страхових компаній в Україні (далі Методичні рекомендації) розроблені з



Pdf просмотр
Сторінка1/8
Дата конвертації03.03.2017
Розмір1.22 Mb.
ТипПоложення
  1   2   3   4   5   6   7   8








Методичні рекомендації щодо застосування міжнародних стандартів
фінансової звітності для страхових компаній в Україні

І. Загальні положення

1.1. Методичні рекомендації щодо застосування міжнародних стандартів фінансової звітності для страхових компаній в Україні (далі - Методичні рекомендації) розроблені з метою забезпечення реалізації положень Стратегії застосування міжнародних стандартів фінансової звітності в Україні, затвердженої розпорядженням Кабінету Міністрів України від
24.10.2007 № 911-р, та з урахуванням положень законодавства України і Європейського
Союзу для забезпечення єдиного підходу до розкриття інформації у фінансових звітах
(фінансовій звітності) страховиків та форм фінансової звітності страхових компаній за
Міжнародними стандартами фінансової звітності (далі – МСФЗ) та мають рекомендаційний характер.
1.2. Методичні рекомендації, розроблені з метою сприяння страховим компаніям
(страховикам) у підготовці фінансових звітів (фінансової звітності) відповідно до МСФЗ. Ці
Методичні рекомендації ґрунтуються на МСФЗ, що є чинними для фінансових звітів за 2010 фінансовий рік та виданими Радою з Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку (далі -
РМСБО). Страховикам рекомендується слідкувати за подальшими змінами МСФЗ та застосовувати їх.
1.3. Ці Методичні рекомендації призначені допомогти страховим компаніям України розробити власні облікові політики у відповідності до МСФЗ. Якщо МСФЗ не надають чітких роз’яснень з окремих тем та питань, страховики можуть використовувати інші
інформаційні джерела, зазначені в Міжнародному стандарті бухгалтерського обліку (далі –
МСБО) 8 “Облікові політики, зміни в облікових оцінках та помилки” (наприклад, загальноприйняті принципи бухгалтерського обліку США (US GAAP)). Методичні рекомендації були розроблені з урахуванням вимог МСФЗ 4 “Страхові контракти”, що був затверджений РМСБО в березні 2004 та застосовується з 01.01.2005 страховими компаніями, які складають та подають фінансову звітність згідно МСФЗ і передової практики у страховій галузі країн Європейського Союзу та міжнародної передової практики. Питання, які не стосуються страхової діяльності, у цих Методичних рекомендаціях не розглядаються.
1.4. До цих Методичних рекомендацій включені форми фінансових звітів, які страховики мають використовувати при складанні власних фінансових звітів (фінансової звітності). Однак страховикам рекомендується максимально їх адаптувати до своїх власних потреб з урахуванням індивідуальної специфіки та конкретних обставин. Страховикам не потрібно розкривати конкретну інформацію відповідно до вимог МСФЗ або цих Методичних рекомендацій, якщо така інформація не є суттєвою. Інформація вважається суттєвою, якщо її нерозкриття або недостовірне подання може мати вплив на економічні рішення користувачів фінансових звітів (фінансової звітності). Вичерпні вимоги до розкриття інформації у фінансових звітах (фінансовій звітності) описані в МСФЗ. У цих Методичних рекомендаціях
ЗАТВЕРДЖЕНО
Розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг
України від ________________№______________

2 містяться узагальнені вимоги до розкриття інформації про страхову діяльність та наведені приклади таблиць, які можуть використовуватись для розкриття необхідної інформації.
Страховики можуть адаптувати запропоновані приклади з урахуванням власних потреб таким чином, щоб забезпечити достовірне і об’єктивне подання їхнього фінансового стану та результатів діяльності відповідно до МСФЗ.
II. Визначення страхового договору (страхового контракту)

Відповідно до визначення МСФЗ 4, страховий контракт – це контракт, згідно з яким одна сторона (страховик) приймає значний страховий ризик іншої сторони (власника страхового поліса), погодившись надати компенсацію власникові страхового поліса, якщо визначена непевна майбутня подія (страховий випадок) негативно вплине на власника страхового поліса.
У цьому розділі містяться пояснення щодо наведеного вище визначення страхового контракту і розглядаються такі питання:
- термін „невизначена майбутня подія”;
- негрошові виплати;
- страховий ризик та інші ризики;
- приклади страхових контрактів;
- значний страховий ризик;
- зміни рівня страхового ризику.
Цей розділ також містить алгоритм класифікації страхових контрактів та основні вимоги щодо відокремлення депозитних компонентів та вбудованих похідних інструментів.
2.1. Невизначена майбутня подія
Невизначеність (або ризик) лежить в основі страхового контракту. Таким чином, на момент початку дії страхового контракту існує невизначеність, як мінімум, щодо однієї із наступних позицій:
- чи відбудеться страховий випадок;
- коли він відбудеться; або
- скільки страховик повинен буде сплатити, якщо він відбудеться.
В межах деяких страхових контрактів страховим випадком є виявлення збитку протягом строку дії контракту, навіть якщо збиток виникає внаслідок події, яка відбулася до початку строку дії контракту. В межах інших страхових контрактів, страховий випадок – це подія, яка відбувається протягом строку дії контракту, навіть якщо збиток внаслідок цієї події виявляється після закінчення строку дії контракту. Деякі страхові контракти охоплюють події, які вже відбулися, але фінансові наслідки яких залишаються невизначеними. Прикладом може бути договір перестрахування, що передбачає покриття ризиків прямого страховика, які пов’язані з негативною динамікою виплат, вже заявлених власниками страхових полісів. В таких договорах страховим випадком є виявлення остаточної суми витрат за такими виплатами.

2.2. Негрошові виплати
Деякі страхові контракти вимагають або дозволяють негрошові виплати відшкодування.
Прикладом є ситуація, коли замість того, щоб відшкодовувати власнику страхового полісу витрати, страховик надає майно замість вкраденого. Інший приклад – це коли страховик

3 використовує власні медичні заклади та медичний персонал для надання медичних послуг, які передбачаються контрактами.
2.3. Страховий ризик та інші ризики
Визначення страхового контракту посилається на страховий ризик, який МСФЗ 4 визначає як ризик інший ніж фінансовий ризик, що передається емітенту власником договору. Контракт, який наражає емітента на фінансовий ризик без значного страхового ризику, не є страховим контрактом.
Визначення фінансового ризику включає перелік фінансових та нефінансових змінних.
Цей перелік включає нефінансові змінні, які не є специфічними для сторони за контрактом, такі як індекс збитків від землетрусу в певному регіоні або індекс температур в певному місті. Він не включає нефінансові змінні, що є характерними для сторони за контрактом, такі як настання або ненастання пожежі, яка ушкоджує або знищує активи цієї сторони. Крім того, ризик змін у справедливій вартості нефінансового активу не є фінансовим ризиком, якщо справедлива вартість відображає не лише зміни в ринкових цінах цих активів
(фінансова змінна), а і стан конкретного нефінансового активу, утримуваного стороною за контрактом (нефінансова змінна). Наприклад, якщо гарантія ліквідаційної вартості конкретного автомобіля наражає гаранта на ризик змін у фізичному стані цього автомобіля, цей ризик є страховим, а не фінансовим ризиком.
Деякі контракти, крім значного страхового ризику, наражають емітента на фінансовий ризик. Наприклад, багато контрактів страхування життя передбачають як гарантію мінімальної ставки доходу для власників страхових полісів (створюючи фінансовий ризик), так і виплати в разі смерті, які іноді можуть значною мірою перевищувати залишок на рахунку власника страхового полісу (створюючи страховий ризик у вигляді ризику смертності). Такі контракти є страховими контрактами.
Згідно з деякими контрактами страховий випадок зумовлює виплату суми, прив’язану до індексу цін. Такі контракти є страховими контрактами за умови, що платіж, який залежить від страхового випадку, може бути значним. Наприклад, довічний ануїтет, прив’язаний до
індексу прожиткового мінімуму, передає страховий ризик, оскільки платіж зумовлюється настанням невизначеної події – дожиття ануїтенту. Зв’язок з індексом цін є вбудованим похідним інструментом, хоча також передбачає передачу страхового ризику. Якщо страховий ризик, який передається у результаті, є значним, вбудований похідний інструмент відповідає визначенню страхового контракту, а отже його не потрібно відокремлювати і оцінювати за справедливою вартістю.
Визначення страхового контракту посилається на ризик, який страховик приймає від власника страхового полісу. Іншими словами, страховий ризик – це ризик, який існує від початку та передається від власника страхового полісу страховику. Отже, новий ризик, створений контрактом, не є страховим ризиком.
Визначення страхового ризику посилається на несприятливий вплив для власника страхового полісу. Визначення не обмежує платежі, здійснювані страховиком, сумою, що дорівнює фінансовим наслідкам несприятливої події. Наприклад, визначення не вилучає покриття у вигляді «нове за старе», за яким власник страхового полісу отримує достатнє відшкодування для того, щоб замінити ушкоджений старий актив на новий. Аналогічним чином, визначення не обмежує платежі за строковими контрактами страхування життя фінансовим збитком, якого зазнали годованці померлого, а також не виключає виплати заздалегідь визначених сум для відшкодування збитку, спричиненого смертю або нещасним випадком.
Деякі контракти вимагають здійснення платежу, якщо відбувається встановлена невизначена подія, але не ставлять платіж в залежність від того, чи матиме така подія несприятливий вплив на власника страхового полісу. Такий контракт не є страховим контрактом, навіть якщо власник використовує контракт для зменшення рівня ризику, який

4 лежить в його основі. Наприклад, якщо власник страхового полісу використовує похідний
інструмент для хеджування основної нефінансової змінної, пов’язаної з грошовими потоками від активу суб’єкта господарювання, похідний інструмент не є страховим контрактом, оскільки платіж не залежить від того, чи скорочення грошових потоків від активу несприятливо впливатиме на власника страхового полісу. Навпаки, визначення страхового контракту посилається на невизначену подію, для якої несприятливий вплив на власника страхового полісу є контрактною передумовою платежу. Така контрактна передумова не вимагає, щоб страховик проводив розслідування з приводу того, чи подія фактично спричинила несприятливий вплив, але дозволяє страховику відмовитися від платежу, якщо він не переконується в тому, що подія спричинила несприятливі наслідки.
Ризик дострокового припинення або розірвання контракту (тобто, ризик того, що контрагент анулює контракт раніше або пізніше, ніж очікував емітент при встановленні ціни контракту) не є страховим ризиком, оскільки виплата контрагенту не залежить від невизначеної майбутньої події, яка несприятливо впливає на контрагента. Аналогічним чином, ризик витрат (тобто, ризик неочікуваного зростання адміністративних витрат, пов’язаних з обслуговуванням договору, а не з витратами, спричиненими страховим випадком) не є страховим ризиком, оскільки неочікуване зростання витрат не впливає на контрагента несприятливим чином.
Отже, контракт, який наражає емітента на ризик дострокового припинення або розірвання контракту або на ризик витрат, не є страховим контрактом, якщо тільки він також не наражає емітента на страховий ризик. Проте, якщо емітент такого контракту зменшує цей ризик шляхом укладання другого контракту про передачу частки цього ризику іншій стороні, цей другий контракт наражає іншу сторону на страховий ризик.
Страховик приймає на себе значний страховий ризик від власника страхового полісу, якщо страховик є суб’єктом господарювання, відокремленим від власника страхового полісу.
У випадку з колективним страховиком, колективний страховик приймає на себе ризик кожного власника страхового полісу та об’єднує цей ризик у пул. Хоча власники страхових полісів несуть такий об’єднаний ризик колективно в якості власників страховика, колективний страховик, незважаючи на це, прийняв ризик, що є підґрунтям для класифікації контракту як страховий контракт.
2.4. Приклади страхових договорів (страхових контрактів)
Далі наводяться приклади контрактів, що є страховими контрактами, якщо страховий ризик, який вони передають, є значним:
- страхування майна від крадіжки або псування;
- страхування відповідальності виробника, професійної відповідальності, цивільної відповідальності або судових видатків;
- страхування життя та передплачене ритуальне страхування (хоча смерть є неминучою, невизначеним залишається час настання смерті або, стосовно деяких видів страхування життя, вірогідність настання смерті протягом періоду, охопленого страхуванням);
- страхування на дожиття з виплатою ануїтетів та пенсій (тобто, контракти, які забезпечують відшкодування в разі настання невизначеної майбутньої події – дожиття ануїтента чи одержувача пенсії – для того, щоб допомогти ануїтенту чи одержувачу пенсії підтримувати певний рівень життя, на який би за інших обставин його дожиття вплинуло несприятливим чином);
- страхування непрацездатності та медичне страхування;
- гарантії завершення, гарантії сумлінного виконання посадових обов’язків, гарантії виконання контрактних зобов’язань та виконання умов заявок (тобто, контракти, які забезпечують відшкодування в разі невиконання іншою стороною контрактних зобов’язань, наприклад, зобов’язань побудувати споруду);

5
- кредитне страхування, яке передбачає визначені платежі для відшкодування власнику страхового полісу збитку, якого він зазнає внаслідок невиконання конкретним позичальником зобов’язань щодо погашення в строк, встановлений первісними або зміненими умовами боргового інструменту. Такі договори можуть мати різноманітні юридичні форми, такі як форма фінансової гарантії, акредитиву, кредитного похідного інструменту про невиконання зобов’язань або страхового контракту. Попри той факт, що ці контракти відповідають визначенню страхового контракту, вони також відповідають визначенню контракту фінансової гарантії, наведеному в міжнародному стандарті бухгалтерського обліку (далі – МСБО) 39, і відносяться до сфери застосування МСФЗ 7 та МСБО 39, а не МСФЗ 4. Тим не менш, якщо емітент контрактів фінансової гарантії у минулому заявив про те, що він вважає ці контракти страховими контрактами, та обліковував їх як страхові контракти, емітент має право застосовувати до обліку цих контрактів фінансової гарантії або МСБО 39 та МСФЗ 7, або МСФЗ 4;
- гарантії якості виробів. Гарантії якості виробів, надані іншою стороною щодо товарів, проданих виробником, дилером або роздрібним постачальником, належать до сфери застосування МСФЗ 4 та вважаються страховими контрактами. Проте, гарантії якості виробів, надані безпосередньо виробником, дилером або роздрібним постачальником, знаходяться поза сферою його застосування, оскільки вони належать до сфери застосування МСБО 18 «Дохід» та МСБО 37 «Забезпечення, непередбачені зобов’язання та непередбачені активи»;
- страхування права власності (тобто, страхування виявлення дефектів права власності на нерухомість, які не були очевидними під час підписання страхового контракту). В цьому випадку страховим випадком є виявлення дефекту, а не сам дефект;
- страхування подорожуючих (тобто, виплата відшкодування в грошовій або натуральній формі власникам страхових полісів, які зазнали збитків під час подорожі);
- облігації з можливістю дефолту в разі стихійного лиха, які передбачають обмежені виплати основної суми, процентів або і того, і іншого, якщо визначена подія несприятливо впливає на емітента облігацій (за винятком, коли визначена подія не створює значний страховий ризик, наприклад, якщо подія пов’язана зі зміною процентної ставки або валютного курсу);
- страхові свопи та інші договори, які вимагають платежу в разі змін кліматичних, геологічних та інших фізичних змінних, специфічних для сторони за договором;
- договори перестрахування.
Далі наводяться приклади угод, які не є страховими контрактами:
-
інвестиційні контракти, які мають юридичну форму страхового контракту, але які не наражають страховика на значний страховий ризик, наприклад, контракти страхування життя, за якими страховик не несе значного ризику смерті (такі договори
є нестраховими фінансовими інструментами або контрактами про обслуговування);
- контракти, які мають юридичну форму страхування, але які передають весь значний страховий ризик назад власникові страхового полісу шляхом механізмів, які не можна анулювати і які мають позивну силу, що коригують майбутні платежі від власника страхового полісу як прямий результат страхових збитків, наприклад, деякі договори фінансового перестрахування або деякі групові контракти (такі контракти, як правило, є нестраховими фінансовими інструментами або контрактами про обслуговування);
- самострахування, або, іншими словами, утримання ризику, який міг би бути покритий страхуванням (страхового контракту не існує, оскільки немає угоди з іншою стороною);

6
- контракти (такі як угоди парі), які передбачають здійснення платежу, якщо відбувається конкретна невизначена майбутня подія, але які не вимагають в якості контрактної передумови платежу, щоб подія мала несприятливий вплив на власника страхового полісу. Проте це не виключає можливість виплати заздалегідь визначеної суми, яка відповідає збитку, спричиненому визначеною подією, наприклад, смертю або нещасним випадком;
- похідні інструменти, які наражають одну сторону на фінансовий ризик, але не на страховий ризик, оскільки вони вимагають від цієї сторони здійснення платежу виключно внаслідок змін однієї чи декількох визначених процентних ставок, ціни фінансового інструменту, ціни товару, валютного курсу, індексу цін або ставок, кредитного рейтингу або індексу кредитного рейтингу чи інших змінних, за умови, стосовно нефінансових змінних, що ці змінні не є специфічними для сторони за контрактом;
- контракт фінансової гарантії (або акредитив, кредитний похідний інструмент про невиконання зобов’язань або контракт кредитного страхування), який вимагає здійснення платежу, навіть якщо власник не зазнав збитків у зв’язку з невиконанням боржником своїх зобов’язань в строк;
- контракти, які вимагають здійснення платежу залежно від кліматичних, геологічних та інших фізичних змінних, не специфічних для сторони за контрактом (які, як правило, звуться погодними похідними інструментами);
- облігації з можливістю дефолту в разі стихійного лиха, які передбачають погашення обмежені виплати основної суми, процентів або і того, і іншого, залежно від кліматичних, геологічних чи інших фізичних змінних, які не є специфічними для сторони за контрактом.
Якщо контракти, описані вище як такі, що не є страховими контрактами, створюють фінансові активи або фінансові зобов’язання, вони належать до сфери застосування МСБО
39. Крім всього іншого це означає, що сторони контракту використовують метод, іноді описуваний як депозитний облік, який передбачає наступне:
- одна зі сторін визнає отриману компенсацію як фінансове зобов’язання, а не як дохід;
-
інша сторона визнає сплачену компенсацію як фінансовий актив, а не як витрати.
Якщо контракти, описані вище як такі, що не є страховими контрактами, не створюють фінансових активів або фінансових зобов’язань, застосовується МСБО 18. У відповідності до
МСБО 18, дохід, пов’язаний з операцією з надання послуг, визнається відповідно до ступеня завершення, якщо результат операції можна оцінити достовірно.
У рекомендаціях щодо застосування МСФЗ 4 також наведені коментарі щодо обліку деяких типів контрактів:
Таблиця 1

Тип контракту
Метод обліку відповідно до МСФЗ 4
1.1
Страховий контракт (див. визначення та пояснення вище).
Належить до сфери застосування МСФЗ 4, за винятком випадків, коли на нього поширюються вимоги МСФЗ 4 про вилучення зі сфери застосування. Деякі вбудовані похідні інструменти та депозитні компоненти повинні відокремлюватися.
1.2
Виплати в разі смерті, що можуть перевищувати суму, сплачувану при достроковому
Страховий контракт (за винятком випадків, коли умовна сума є незначною за всіма сценаріями, що мають комерційну сутність).
Страховик може зазнати значного збитку за окремим контрактом

7
Тип контракту
Метод обліку відповідно до МСФЗ 4 припиненні чи закінченні терміну дії контракту. у разі передчасної смерті власника страхового поліса.
1.3
Контракт про частку участі у прибутку (unit-linked), що передбачає виплати, пов’язані зі справедливою вартістю пулу активів. Виплата являє собою 100 відсотків вартості частки на дату дострокового припинення чи погашення контракту та 101 відсоток вартості частки в разі смерті.
Цей контракт містить депозитний компонент (100 відсотків вартості частки) та страховий компонент (додаткові виплати в разі смерті розміром 1 відсоток). МСФЗ 4 дозволяє розділення (але вимагає його лише тоді, коли страховий компонент є суттєвим і коли емітент за інших обставин не визнавав би всі зобов’язання і права, що походять від депозитного компонента). Якщо страховий компонент не відокремлюється, весь контракт вважається
інвестиційним контрактом, оскільки страховий компонент є незначним відносно контракту в цілому.
1.4
Страхування на дожиття з виплатою ануїтетів.
Страховий контракт (за винятком випадків, коли умовна сума є незначною за всіма сценаріями, що мають комерційну сутність).
Страховик може зазнати значного збитку за окремим контрактом, якщо строк життя ануїтента є довшим, ніж очікувалося.
1.5
Чисте дожиття. Застрахована особа отримує виплату в разі дожиття до визначеної дати, але бенефіціари не отримують жодних виплат, якщо застрахована особа помирає до настання цієї дати.
Страховий контракт (за винятком, коли передається незначний страховий ризик). Якщо відомо, що відносно однорідний портфель контрактів про чисте дожиття складається з контрактів, кожен з яких передає страховий ризик, страховик може класифікувати весь портфель як портфель страхових контрактів, не вивчаючи кожен контракт з цього портфелю для виявлення незначної кількості непохідних контрактів про чисте дожиття, які передають незначний страховий ризик.
1.6
Страхування на дожиття з відстроченою виплатою ануїтетів: власник страхового поліса отримає або може захотіти отримати довічний ануїтет за ставками, гарантованими при укладенні страхового контракту.
Страховий контракт (за винятком, коли передається незначний страховий ризик). Контракт передає страховикові ризик смерті при його укладанні, оскільки страховик може бути змушений здійснити значні додаткові виплати за конкретним контрактом, якщо ануїтент хоче отримати довічний ануїтет та житиме довше, ніж очікувалося (за винятком випадків, коли умовна сума є незначною за всіма сценаріями, що мають комерційну сутність).
1.7
Страхування на дожиття з відстроченою виплатою ануїтетів: власник страхового поліса отримає або може захотіти отримати довічний ануїтет за ставками, які превалюють на момент, коли ануїтет вступає в дію.
Не є страховим контрактом під час його укладання, якщо страховик може безперешкодно переглянути ціну ризику смерті.
Належить до сфери застосування МСБО 39 «Фінансові
інструменти: визнання та оцінка», за винятком випадків, коли контракт містить умову дискреційної участі.
Перетвориться на страховий контракт, якщо ставка ануїтету стане фіксованою (за винятком випадків, коли умовна сума є незначною за всіма сценаріями, що мають комерційну сутність).
1.8
Інвестиційний контракт, що не містить умови дискреційної участі.
Не є страховим контрактом. Належить до сфери застосування
МСБО 39.
1.9
Інвестиційний контракт з умовою дискреційної участі.
Такі контракти вилучено зі сфери застосування МСБО 39 і вимоги до них встановлює МСФЗ 4.
1.10
Інвестиційні контракти, за якими платежі контрактно пов’язані (без права вибору) з
Належить до сфери застосування МСБО 39. Платежі, встановлені у вигляді вартості одиниць, які є справедливою вартістю визначених активів, оцінюються за поточною вартістю одиниці.

8
Тип контракту
Метод обліку відповідно до МСФЗ 4 доходами від визначеного пулу активів, утримуваних емітентом.
1.11
Контракт, який передбачає визначені виплати для відшкодування власникові збитку, якого він зазнає внаслідок невиконання визначеним боржником своїх платіжних зобов’язань у строк, передбачений первісними або зміненими умовами боргового
інструмента. Контракт може мати різноманітні юридичні форми (наприклад, страховий контракт, фінансова гарантія або акредитив).
Страховий контракт, який належить до сфери застосування
МСБО 39, а не МСФЗ 4. Тим не менш, якщо емітент у минулому заявив про те, що він вважає ці контракти страховими контрактами, та обліковував їх як страхові контракти, емітент має право застосовувати до обліку цих контрактів фінансової гарантії або МСБО 39 та МСБО 32, або МСФЗ 4.
Юридична форма контракту не впливає на його визнання та оцінку.
Облік власником такого контракту не входить до сфери застосування МСБО 39 та МСФЗ 4 (за винятком випадків, коли контракт є договором перестрахування). Таким чином, застосовується МСБО 8 «Облікові політики, зміни в облікових оцінках та помилки». МСБО 8 визначає критерії, які мають застосовуватися при розробці облікової політики, якщо не застосовується конкретний МСФЗ.
1.12
Фінансова гарантія, яка не вимагає
(як передумова платежу), щоб власник страхового поліса наражався на збитки
(чи зазнавав збитків) унаслідок невиконання боржником своїх платіжних зобов’язань за гарантованим активом.
Прикладом такої гарантії може бути контракт, який передбачає здійснення платежів у відповідь на зміни у визначеному кредитному рейтингу чи
індексі кредитного рейтингу.
Не є страховим контрактом.
Є похідним фінансовим інструментом, який належить до сфери застосування МСБО 39.
1.13
Гарантійний фонд, установлюваний контрактом.
Контракт вимагає, щоб усі учасники сплачували внески до фонду для того, щоб забезпечити виконання зобов’язань, понесених учасниками (та, можливо,
іншими особами). Учасники, як правило, належать до однієї галузі, наприклад, страхування, банківська діяльність або туризм.
Контракт, який передбачає утворення гарантійного фонду, є страховим контрактом.
1.14
Гарантійний фонд, утворений у законодавчому порядку.
Зобов’язання, за якими від учасників вимагається здійснювати внески до фонду, встановлюються не контрактом, а отже, це не страховий контракт. Належить до сфери застосування МСБО 37
«Забезпечення, непередбачені зобов’язання та непередбачені активи».

9
Тип контракту
Метод обліку відповідно до МСФЗ 4
1.15
Страхування ліквідаційної вартості або гарантія ліквідаційної вартості.
Гарантія, випущена однією стороною, справедливої вартості на майбутню дату нефінансового активу, утримуваного бенефіціаром страхування чи гарантії.
Страховий контракт, що належить до сфери застосування МСФЗ 4
(за винятком випадків, коли зміни у стані активу спричинюють незначні наслідки). Ризик змін у справедливій вартості нефінансового активу не є фінансовим ризиком, оскільки справедлива вартість відображає не лише зміни в ринкових цінах таких активів (фінансова змінна), а й зміни у стані конкретного утримуваного активу (нефінансова змінна).
Проте, якщо контракт компенсує бенефіціару лише збитки внаслідок змін у ринкових цінах і не компенсує збитків у результаті змін у стані активу бенефіціара, то контракт є похідним
інструментом, що належить до сфери застосування МСБО 39.
Гарантія ліквідаційної вартості, надана орендарем відповідно до умов фінансової оренди, належить до сфери застосування
МСБО 17 «Оренда».
1.16
Гарантії якості виробу, надані безпосередньо виробником, дилером або роздрібним постачальником.
Страхові контракти, хоча й вилучені зі сфери застосування МСФЗ
4 (див. МСБО 18 та МСБО 37).
1.17
Гарантії якості виробу, надані третьою особою.
Страхові контракти, жодних винятків до сфери застосування.
Підхід, аналогічний підходу до інших страхових контрактів.
1.18
Контракт колективного страхування, який надає страховику контрактне право, що має позивну силу і яке не можна анулювати, відшкодувати всі сплачені претензії за рахунок майбутніх премій з належним урахуванням вартості грошей у часі.
Страховий ризик є незначним. Отже, контракт є фінансовим
інструментом, що належить до сфери застосування МСБО 39.
Винагорода за обслуговування належить до сфери застосування
МСБО 18 (визнається у міру надання послуг, залежно від різноманітних умов).
1.19
Облігація з можливістю дефолту в разі стихійного лиха: облігація, що передбачає обмежені виплати основної суми, процентів (або
і того, й іншого), якщо відбувається визначена причинна подія
і коли причинна подія не залежить від того, зазнав емітент облігації збитку чи ні.
Фінансовий інструмент із вбудованим похідним інструментом. І власник, і емітент оцінюють вбудований похідний інструмент за справедливою вартістю.
1.20
Облігація з можливістю дефолту в разі стихійного лиха: облігація, що передбачає значне обмеження виплат основної суми, процентів (або і того, й
іншого), якщо відбувається визначена причинна подія, і коли причинна подія містить умову, що емітент облігації зазнає збитку.
Контракт є страховим контрактом, який містить страховий компонент (за яким емітент виступає як власник страхового поліса, а власник – як страховик) та депозитний компонент: а) якщо виконуються визначені умови, МСФЗ 4 вимагає, щоб власник відокремлював депозитний компонент та застосовував до нього МСБО 39; б) емітент обліковує страховий компонент як перестрахування, якщо він використовує облігацію з такою метою. Якщо емітент не використовує страховий компонент як перестрахування, він не

10
Тип контракту
Метод обліку відповідно до МСФЗ 4 належить до сфери застосування МСФЗ 4, який не розглядає облік договорів прямого страхування власниками страхових полісів; в) згідно з МСФЗ 4, власник може надалі застосовувати існуючий порядок обліку стосовно страхового компонента, за винятком випадків, коли такий порядок належить до практики, забороненої
МСФЗ 4.
1.21
Страховий контракт, випущений страховиком у межах програми виплат працівникам, що поширюються на працівників страховика або
іншого суб’єкта господарювання, який консолідується у тій самій фінансовій звітності, що й страховик.
Контракт, як правило, вилучатиметься з фінансових звітів, які: а) включатимуть повну суму зобов’язання із пенсійного забезпечення згідно з МСБО 19 «Виплати працівникам», без вирахування прав за програмою відповідно до контракту; б) не включатимуть жодного зобов’язання перед власниками страхового поліса за контрактом; в) включатимуть активи, які забезпечують контракт.
1.22
Страховий контракт, наданий працівникам у межах програми з визначеним пенсійним внеском.
Контрактні виплати за послуги, надані працівниками в поточному та попередніх періодах, не залежать від майбутніх послуг. Страховик також випускає аналогічні контракти на таких самих умовах на користь третіх осіб.
Страховий контракт, що належить до сфери застосування МСФЗ
4.
Якщо працедавець повністю або частково сплачує премії за працівників, то платіж, здійснений працедавцем, є виплатою працівникам у межах сфери застосування МСБО 19. Крім того,
«кваліфікований страховий поліс», як його визначає МСБО 19, не обов’язково повинен відповідати визначенню страхового контракту в МСФЗ 4.
1.23
Кредитний контракт, який передбачає комісію за дострокове погашення, яка скасовується, якщо дострокове погашення відбувається внаслідок смерті позичальника.
Не є страховим контрактом. Перед укладенням контракту позичальник не наражався на жоден ризик, пов'язаний з комісією за дострокове погашення. Таким чином, хоча кредитний контракт наражає кредитора на ризик смерті, він не передає від боржника ризик, що існував до цього. Отже, ризик, пов'язаний з імовірною відмовою від комісії за дострокове погашення в разі смерті, не є страховим ризиком.
1.24
Кредитний контракт, який передбачає скасування погашення всього залишку кредиту, якщо боржник помирає.
Цей контракт містить депозитний компонент (кредит) та страховий компонент (відмова від залишку кредиту в разі смерті, еквівалентного грошовій виплаті в разі смерті). Якщо виконуються певні умови, то МСФЗ 4 вимагає або дозволяє розділення. Якщо страховий компонент не відокремлюється, то контракт є страховим контрактом, якщо страховий компонент значний порівняно з контрактом у цілому.
1.25
Контракт дозволяє емітентові вираховувати коригування ринкової вартості (КРВ) з викупної суми або виплат у разі смерті для відображення поточних ринкових цін активів, що лежать у їх основі. Контракт не дозволяє
КРВ стосовно виплат,
Власник страхового поліса отримує додаткові виплати, здійснювані в разі дожиття, оскільки КРВ не застосовується при погашенні контракту. Виплата являє собою чисте дожиття (див.
Приклад 1.5 вище). Якщо ризик, який передається цією виплатою,
є значним, контракт вважається страховим контрактом.

11
Тип контракту
Метод обліку відповідно до МСФЗ 4 здійснюваних при погашенні контракту.
1.26
Контракт дозволяє емітентові вираховувати КРВ з викупної суми або виплат, здійснюваних при погашенні контракту, для відображення поточних ринкових цін відповідних активів. Контракт не дозволяє КРВ стосовно виплат, здійснюваних у разі смерті.
Власник страхового поліса отримує додаткові виплати, здійснювані в разі смерті, оскільки КРВ не застосовується у разі смерті. Якщо ризик, який передається цією виплатою, є значним, контракт вважається страховим контрактом.
1.27
Контракт дозволяє емітентові вираховувати КРВ з платежів, здійснюваних при достроковому припиненні контракту, для відображення поточних ринкових цін відповідних активів. Контракт не дозволяє КРВ стосовно виплат, здійснюваних у разі смерті та по закінченні терміну дії контракту. Сума, що підлягає сплаті в разі смерті чи по закінченні терміну дії контракту, є сумою, яку було первісно
інвестовано, плюс проценти.
Власник страхового поліса отримує додаткові виплати, оскільки
КРВ застосовується в разі смерті чи по закінченні терміну дії контракту. Проте ця виплата не передає страхового ризику від власника страхового поліса, оскільки відомо, що власник страхового поліса житиме чи помре, а сума, що підлягає сплаті в разі смерті чи по закінченні терміну дії контракту, коригується з урахуванням вартості коштів у часі. Контракт є інвестиційним контрактом.
Цей контракт об’єднує дві риси, розглянуті у Прикладах 1.25 та
1.26 вище. Ці дві риси передають страховий ризик, якщо вони розглядаються окремо. Проте, коли ці риси об’єднуються, вони не передають страхового ризику. Таким чином, розділяти цей контракт на два «страхові» компоненти є недоречним.
Якби сума, що підлягає сплаті в разі смерті, коригувалася з урахуванням вартості коштів у часі не повністю або коригувалася у будь-який інший спосіб, то контракт міг би передавати страховий ризик. Якщо такий страховий ризик є значним, то контракт є страховим контрактом.
1.28
Контракт відповідає визначенню страхового контракту.
Його було випущено одним суб’єктом господарювання групи
(наприклад, дочірня страхова компанія) на користь іншого суб’єкта господарювання тієї самої групи.
Якщо суб’єкти господарювання подають індивідуальні чи окремі фінансові звіти, то в таких індивідуальних чи окремих фінансових звітах вони розглядають цей контракт як страховий контракт (див.
МСБО 27 «Консолідовані та окремі фінансові звіти»).
Операція вилучається із консолідованих фінансових звітів групи.
Якщо внутрішньогруповий контракт перестраховується за участю третьої сторони, яка не входить до групи, то договір перестрахування вважається контрактом прямого страхування в консолідованих фінансових звітах, оскільки внутрішньогруповий контракт вилучається при консолідації
1.29
Угода, за якою суб’єкт господарювання А надасть компенсацію суб’єктові господарювання Б за збитки від одного чи кількох контрактів, випущених суб’єктом господарювання Б, що не передають значного страхового ризику.
Контракт є страховим контрактом, якщо він передає значний страховий ризик від суб’єкта господарювання Б до суб’єкта господарювання А, навіть якщо деякі або всі страхові контракти не передають суб’єктові господарювання Б значного страхового ризику.
Контракт є договором перестрахування, якщо будь-які з контрактів, випущених суб’єктом господарювання Б, є

12
Тип контракту
Метод обліку відповідно до МСФЗ 4 страховими контрактами. В інших випадках контракт є контрактом прямого страхування.


Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3   4   5   6   7   8


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал