Подолання аграматизму у дітей із загальним недорозвиненням мовлення



Скачати 85.33 Kb.
Дата конвертації13.05.2017
Розмір85.33 Kb.

2014

Методичний кейс «Школа майбутнього першокласника»




Подолання аграматизму у дітей

із загальним недорозвиненням мовлення
Серед учнів початкових класів , які мають вади мовлення , певна частка дітей страждають на загальне недорозвинення мовлення. Загальний недорозвиток мовлення характеризується порушенням формування всіх компонентів мовної системи в їх єдності: фонетичних та фонематичних процесів, лексики, граматичної будови мови. Недорозвинення граматичного ладу мовлення характеризується несформованістю морфологічних та синтаксичних узагальнень. Ці явища в свою чергу створюють певні труднощі в процесі оволодіння читанням та письмо, у дітей виникають цілий ряд специфічних помилок у використанні граматичних категорій. Такі порушення мовленнєвої діяльності людини називають аграматизмами.

Основні прояви аграматизмів , які виявляються у дітей з загальним недорозвиненням мовлення :



  1. Структурна несформованість речень.

  2. Пропускання необхідних членів речення.

  3. Пропускання або неправильне вживання службових частин мови.

  4. Помилки в узгодження та керуванні (іменникове та дієслівне).

  5. Помилки у вживанні та творенні форм дієслів.

  6. Труднощі слово – та формотворення.

  7. Неправильне оформлення категорій числа іменників тощо.

Аграматизми певною мірою можуть бути компенсовані за умови спеціально організованого навчання.

Враховуючи прояви та механізми аграматизмів, логокорекційна робота проводиться в таких напрямках:



  • Робота над морфологічною системою мови ( словозміна та словотворення ).

  • Формування структури речень.

При цьому слід відзначити, що розвиток морфологічної системи мови проводиться у тісному зв’язку з засвоєнням структури речень, з розвитком лексики, а також з формуванням фонематичного аналізу та синтезу.

При усуненні аграматизмів розвиток граматичного ладу мови проводиться не тільки в усному а і в писемному мовленні. Рекомендується така послідовність роботи:



  1. Диференціація мовних одиниць ( форм слів, структури речень) в імпресивному мовленні.

  2. Автоматизація граматичних форм в експресивному мовленні.

  3. Закріплення правильних граматичних форм в писемному мовленні.

В процесі формування морфологічної системи мови перш за все ведеться робота по диференціації граматичних значень:

  • Диференціація частин мови (іменників, прикметників, дієслів);

  • Диференціація значень істота та неістота ( хто? Що?);

  • Диференціація значень роду;

  • Диференціація значень доконаного та недоконаного виду дієслова;

  • Диференціація значень часу дієслів.

Робота по диференціації граматичних форм проводиться в такій послідовності. Спочатку з групи словоформ виділяється спільне значення ( наприклад, в значенні слів столи, слони, стовпи, кроти виділяється спільне значення множини). Потім виділяється спільна морфема, що вказує на значення множини (И). звучання цієї морфеми зіставляється з буквеним позначенням. Надалі здійснюється закріплення вживання морфеми в усному та писемному мовленні.

Послідовність формування морфологічної системи мови у дітей з ЗНМ визначається послідовністю появи форм словозміні та словотворення в онтогенезі.


Формування словозміни іменників проводиться в такому порядку:


  • Диференціація називного відмінку іменника однини та множини;

  • Закріплення безприйменникових конструкцій однини в такій послідовності: знахідний відмінок, родовий відмінок, давальний відмінок, орудний відмінок;

  • Прийменниково-відмінкові конструкції однини;

  • Іменники множини, спочатку безприйменникові, потім з прийменниками.

Найбільш важкими для дітей є вживання прийменниково-відмінкових конструкцій, що позначають просторові відношення.

Дітям слід усвідомити, що з прийменниками вживаються слідуючі форми відмінків:



  • родовий відмінок з прийменниками: біля (значення місцезнаходження) , до, з, із (значення напряму дії);

  • давальний відмінок з прийменниками: при (значення місцезнаходження), по, до(значення напряму дії);

  • знахідний відмінок з прийменниками: в, на, за, під(значення напряму дії);

  • орудний відмінок з прийменниками: поза, за, над, під, перед, на значення місця в рамках якого здійснюється дії);

  • місцевий відмінок з прийменниками: з ( значення сумісності), в, на (значення місцезнаходження предмета).

Важливо також уточнити та віддеференціювати значення одного і того ж прийменника В у значенні місцезнаходження (де?) , а потім у значенні напряму дії (куди?).

В більшості випадків недоліки розуміння та використання прийменникових конструкцій виявляється не тільки в невірному використанні прийменників, а і в помилках відмінкових закінчень. Тому паралельно над засвоєнням значень прийменників ведеться робота над правильними оформленням флексій.

Кожен прийменник спочатку відпрацьовується окремо від інших прийменників. Робота з прийменниками проводиться в двох напрямках: уточнення його конкретного значення і роботою над формою відмінка іменника, з яким він вживається.

З метою уточнення розуміння прийменників рекомендуються такі завдання:



  1. Пропонуються малюнки з різним просторовим розміщенням предмету, за запитаннями дорослого дитина повинна вказати відповідний малюнок.

  2. Виконати дії з предметом за інструкцією дорослого.

Для закріплення правильного вживання прийменників дітям пропонується сказати де розміщений предмет на малюнку тощо.

Формування словозміни прикметників відпрацьовується в такій послідовності:



  • Узгодження прикметника з іменником в називному відмінку однини та множини;

  • Узгодження прикметника з іменником в непрямих відмінках однини;

  • Узгодження прикметника з іменником множини.

Формування словозміни дієслів закріплюється за таким планом


  • Узгодження дієслів теперішнього часу та іменників однини;

  • Узгодження дієслів минулого часу та іменників в роді та числі;

  • Диференціація дієслів доконаного та недоконаного виду.

Формування словозміни та словотворення спочатку проводиться на рівні слова, потім в словосполученнях, надалі в реченнях.

Велика увага приділяється закріпленню правильних форм словозміни та словотворення в писемному мовленні ( при читанні та на письмі).


Формування синтаксичної структури речень

Синтаксис є тією мовною системою, яка дає змогу досить чітко передати складну взаємодію між об’єктами довкілля у формі, максимально зрозумілій для людини й передбачає розуміння дитиною смислових зв’язків між словами у реченні. З цією метою логопед на першому етапі ставить запитання до різних членів речення. У процесі виконання завдань такого типу формується вміння диференціювати ці питання до підмета, присудка, додатка, обставини. Проводиться ця робота в певній послідовності. На першому етапі діти вчаться складати двохскладові речення, які включають підмет у формі іменника та присудок у формі дієслова 3 особи теперішнього часу. (Дівчинка читає) та інші двохскладові речення. (Це дім. Дім великий)ю

Логопедична робота на другому етапі спрямована на те, щоб навчити дітей складати прості речення із 3-5 слів. Під час цього діти вчаться виражати зв’язок між словами за допомогою синтаксичних та морфологічних засобів мови. За допомогою запитань педагог корегує порядок слів у реченні так, щоб дитина при складанні речення не пропускала дієслово та вживала його в потрібній формі, узгоджуючи в числі, особі, з іменником.

Далі робота спрямована на складання простих речень за картинкою та за допомогою запитань педагога (за моделлю Н. Жукової):

— називний відмінок + узгоджене дієслово + прямий додаток у знахідному відмінку. Дівчинка п’є молоко. Діти збирають гриби.

— іменник у називному відмінку + узгоджене дієслово + прямий додаток у знахідному відмінку із закінченням -у. Дідусь читає газету. Дівчинка годує козу. Хлопчик вішає шубу.

— іменник у називному відмінку + узгоджене дієслово -і два залежних слова від дієслова у знахідному та давальному відмінках однини. Дівчинка кидає м’яч хлопчику. Собака дає лапу дівчинці.

— іменник у називному відмінку + узгоджене дієслово + два залежних від дієслова слова у знахідному та орудному відмінках однини. Хлопчик малює квітку олівцем. Дівчинка їсть суп ложкою.

Далі, наступний етап — самостійне складання речень за картинкою, демонстрацією дій. У процесі утворення висловлювання синтаксична конструкція майбутньої фрази вибудовується раніше, ніж відбувається добір відповідних лексем та їх граматичне оформлення. Розвиток синтаксису у дітей 5 років із ЗНМ передбачає формування різних типів синтаксичних конструкцій: на рівні словосполучення: узгодження, керування, прилягання; на рівні речення: простого непоширеного, простого поширеного додатками, означеннями, обставинами тощо.

Важливо навчити дитину будувати речення з опорою на запитання, уточнення, висловлювати свої думки та відповідати на запитання педагога повними реченнями. Окрім того, слід формувати у дітей уміння виконувати прості граматичні трансформації: упорядковувати деформовані речення, розширювати синтаксичні структури запропонованих речень .

При формування синтаксичних трансформацій трансформацій (звуження, розширення), що сприяє охопленню та утриманню дитиною основної смислової ситуації, вираженої у реченні, та допомагає закріплювати навички побудови речення. Операції звуження, розширення речення є критерієм розуміння висловлювань і сприяють розумінню дитиною сприйнятого мовлення та вживання логіко-граматичних конструкцій

Розвиток розуміння та утворення логіко-граматичних конструкцій ґрунтується на корекції вже зазначених функцій і операцій, організації їх взаємодії у процесі сприймання і використання висловлювань з прямим і інвертованим (непрямим) порядком слів (Мишку наздоганяє кішка) й вимагає її трансформації (перетворення) в конструкцію з прямим порядком слів (Кішка наздоганяє мишку) у такій послідовності:

— розуміння та утворення інвертованих синтаксичних конструкцій;

— розуміння та утворення пасивних синтаксичних конструкцій;

— розуміння та утворення речень з парадоксальним смислом.

Після цього уточнюється синтаксичне значення кожного члена речення шляхом відповіді на питання (Що робить кішка? Кого наздоганяє кішка? Хто наздоганяє мишку?). При виконанні цього завдання дитина за допомогою запитань педагога повинна скласти речення того ж самого змісту, але з прямим порядком слів. У результаті виконання цього завдання конструкція з інвертованим порядком слів трансформується дитиною у конструкцію з прямим порядком слів, що свідчить про розуміння змісту висловлювання.

Для розвитку розуміння та утворення пасивних синтаксичних конструкцій необхідно робити синтаксичне перетворення, тобто замінити дану конструкцію конструкцією іншого типу, змінити порядок слів (аналогічно з трансформаціями інвертованого типу) (Тарілка розбита дівчинкою. Дівчинка розбила тарілку). Після повторення речення дитиною, педагог ставить запитання: «Хто розбив тарілку?» (аналогічно: Земля вкрита білим снігом. Що вкрило землю?).

При формуванні розуміння та утворення речень з парадоксальним смислом, як одного із засобів залучення уваги дітей до граматичного оформлення слів у реченні використовують конструкції однакового лексичного складу, але різного значення.(Дівчинка розбила чашку. Дівчинку розбила чашка. Бабуся поливає квіти. Бабусю поливають квіти. Хлопчик їсть яблуко. Хлопчика їсть яблуко.



Структура української граматики в цілому дає змогу зрозуміти зміст речення, навіть якщо у ньому допущено окремі помилки. Щоб у дитини не склалася хибна думка, що граматичними зв’язками між словами можна ігнорувати, дуже корисним є використання в корекційній роботі складних логіко-граматичних конструкцій, що потребують урахування всіх без винятку компонентів вислову: фонологічних, лексичних, морфологічних та синтаксичних. Лише за такої умови можливе їх правильне розуміння .

Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал