Педагогічна рада: «Компетентний вчитель запорука реалізації компетентністного підходу до сучасного освітнього процесу»



Скачати 150.34 Kb.
Дата конвертації04.01.2017
Розмір150.34 Kb.
Педагогічна рада:

«Компетентний вчитель - запорука реалізації компетентністного підходу до сучасного освітнього процесу»

План підготовки:


  1. Створити комісію з підготовки педради у складі:

- Солонар Н. С. – директор Чаусівського НВК №1;

- Макруха Т. В. – заступник директора з НВК;


- Усатюк М. А. – практичний психолог;

- голови М/О

2. Інструктивна нарада з членами комісії.

3. Епізодичний психолого-педагогічний семінар «Активність як показник професіоналізму вчителя».

4. Моніторинг «Рівень професійної компетентності педагога».

Хід проведення педагогічної ради

І етап – інформаційний



  1. Виступ директора школи «Підвищення професійної компетентності педагога».

Сьогодні, як ніколи, гостро стоїть завдання осмислення й пізнання буття, створення нової філософії освіти, відкритої до таємниць життя людини, її прагнень, життєвого потенціалу. На цій підставі має формуватися нова педагогіка — педагогіка компетентної, відповідальної людини.

Компетентне ставлення особистості до життя означає:



  • потребу в самопізнанні, саморозумінні, самореалізації в різних видах творчої діяльності;

  • опанування наукових знань про сутність «Я», принципів і методів життєздійснення;

  • усвідомлення, організацію свого психологічного часу, життєвого шляху особистісного розвитку;

  • осмислене розв'язання міжособистісних протиріч;

  • здатність до об'єктивного оцінювання рівнів, сфер і меж поширення своєї життєвої активності;

  • усвідомлене й адекватне оцінювання результатів своєї життєдіяльності;

  • відповідальне ставлення до свого життя, здоров'я;

  • культуру фізичного розвитку;

  • філософське, етичне осмислення свого життя.

Останнім часом педагогічна лексика щодо характеристики якості педагогічного працівника збагатилася іншомовною термінологією, новими модифікаціями традиційних понять, серед яких все більшого значення набуває педагогічний професіоналізм, педагогічна компетентність, що все частіше використовується в практичному обігу, все активніше включається до науково-педагогічного тезаурусу.

Педагогічний професіоналізм, педагогічна компетентність як категорії, що пов'язані з професією вчителя, а отже, появу їх можна розглядати в контексті безперервної педагогічної освіти і педагогічної діяльності, вимог до вчителя і його підготовки.

У навчальному посібнику В. О. Сластьоніна, І. Ф. Ісаєва, О. І. Миценко, Є. М. Шияцова «Педагогіка» (1997) досліджено сутність поняття «педагогічний професіоналізм», надано наукове обґрунтування його основних компонентів (професійна компетентність, професійна діяльність, професійна творчість, професійні уміння, професійна майстерність), розкрито становлення, розвиток і удосконалення особистості педагога як професіонала в умовах безперервної освіти. В. О. Сластьонін (1998) розглядає компетентність педагога як професіоналізм, що полягає у єдності теоретичної та практичної готовності до здійснення педагогічної діяльності.

У науковій літературі останнім часом правомірно визначається пріоритет компетентності як однієї з головних якостей особистості вчителя поряд із гуманізмом, демократизмом, духовною культурою, комунікативністю, організаторським талантом.

У навчальному посібнику «Освіта: ідеали і цінності» 3. І. Равкін дає таке визначення поняття: «...професіоналізм (компетентність) педагога — високий рівень спеціальної загальнокультурної підготовки, широка професійна й загальна ерудиція, педагогічна майстерність, що забезпечує його конкурентоздатні якості на ринку праці; послідовна орієнтація на розвиток і зміцнення в цілісному педагогічному процесі соціальних, інтелектуальних, моральних і естетичних цінностей освіти».

Е. І. Рогов трактує поняття «професіоналізм» як синонім поняття «компетентність», що визначається, як «сукупність психофізичних, психічних особистісних змін, які відбуваються в людині у процесі опанування й тривалого виконання діяльності, що забезпечують якісно новий, більш ефективний рівень рішення складних професійних задач в особливих умовах». Аналіз його концепції дозволив визначити три основних напрями формування професійної компетентності:

1. Формування особистісного стилю діяльності у результаті зміни системи виконання діяльності, її функції й ієрархічної побудови.

2. Становлення професійного світогляду на основі зміни особистості суб'єкта.

3. Становлення професійної культури внаслідок зміни когнітивних, емоційних і практичних компонентів установки суб'єкта стосовно об'єкта діяльності, перетворення впливу на об'єкт у процесі взаємодії.

Розуміння педагогічної компетентності як стану педагога не може обмежуватися вивченням рівня професійної та психолого-педагогічної готовності вчителя до своєї діяльності та її результатів. Необхідно враховувати, що на ефективність педагогічної діяльності безпосередньо впливають і особистісні якості вчителя.

У більшості європейських країн показником, що найбільшою мірою відповідає сучасним вимогам до підготовки людини до життя, визнано компетентність як інтегральний соціально - особистісно поведінковий феномен, що поєднує в собі мотиваційно-ціннісний, когнітивний і діяльнісний компоненти. Компетентність сьогодні трактують як інтелектуально і особистістю обумовлений життєвий досвід соціально-професійної життєдіяльності людини, який ґрунтується на знаннях, цінностях, нахилах, набутих під час навчання.

Останнім часом за активної підтримки Міжнародної організації праці (МОП) у багатьох країнах визначився напрям підготовки фахівців на основі стандарту компетентності. Наприкінці 90-х років введено в науковий тезаурус поняття «ключові компетенції». Воно лежить в основі більшості сучасних моделей, представлених закордонними вченими, і означає загальну здатність людини мобілізувати в ході професійної діяльності набуті знання й уміння, а також використовувати узагальнені способи виконання дій.

За Джоном Равеном, компетентність — це специфічна здатність, необхідна для ефективного виконання конкретної дії в конкретній галузі, яка включає вузькоспеціальні знання, особливого роду предметні навички, способи мислення, а також розуміння відповідальності за свої дії.

Підсумки багаторічних досліджень знайшли відображення в рекомендаціях Ради Європи і сформульовані в п'ятьох ключових положеннях, рівень опанування яких виступає критерієм якості отриманої освіти. Йдеться про компетенції політичні, соціальні, що реалізуються в полікультурному суспільстві, які визначають опанування усного і писемного спілкування, що пов'язані з виникненням інформації, реалізують здатність і бажання учитися протягом усього життя.

У багатьох країнах підготовка кадрів, орієнтована на розвиток компетентності, є найбільш розповсюдженою концепцією останніми роками, де підкреслено, що поняття «компетентність» ширше, ніж поняття «кваліфікація». Воно означає не тільки професійні знання, навички й досвід у даній спеціальності, але й ставлення до справи, визначені (позитивні) схильності, інтереси і прагнення, а також здатність ефективно використовувати знання і уміння, особисті якості для забезпечення необхідного результату на конкретному робочому місці в даній обстановці.

Беручи до уваги, що професія педагога припускає складну систему взаємин з «різнохарактерними, різноспрямованими, різними за міркуванням людьми, групами, співтовариствами», компетентність педагога потрібно розглядати значно ширше, ніж компетентність будь-якого іншого професіонала.


  1. Виступ заступника директора з НВР «Компетентний вчитель - запорука реалізації компетентністного підходу до сучасного освітнього процесу»

У сучасній науково-педагогічній літературі відсутнє як єдине визначення самої дефініції «професійна компетентність», так і єдине розуміння, тлумачення її змісту. Самих «ключових компетентностей», які формують цілісний образ «компетентної людини», дослідники нараховують від 3 до 140. Компетентностей може бути значно більше. Їх можна певним чином групувати, систематизувати, структурувати, тому виділяють кілька структурних елементів поняття «професійна компетентність».

Варто вважати професійно компетентною людину, яка:



  • успішно вирішує завдання навчання і виховання, готує для суспільства потрібний «соціальний продукт» — випускника з бажаними психологічними якостями (об'єктивні критерії);

  • особисто прихильна до професії, мотивована до праці в ній, задоволена професією (суб'єктивні критерії);

  • досягає бажаних сьогодні суспільством результатів у розвитку особистості учнів (результативні критерії);

  • засвоює норми, еталони професії, досягає майстерності у ній (нормативні критерії);

  • прагне індивідуалізувати свою працю, а також усвідомлено розвиває індивідуальність засобами професії (індивідуально-варіативні критерії);

  • досягає вже сьогодні необхідного рівня професійних якостей, знань і вмінь (критерії наявного рівня);

  • разом з тим має і усвідомлює перспективу, зону свого найближчого професійного розвитку, роблячи все для її реалізації (прогностичні критерії);

  • відкрита для постійного професійного навчання, накопичення досвіду (критерії професійної навченості);

  • збагачує професійний досвід професії за рахунок особистого творчого внеску (критерії творчості);

  • соціально активна у суспільстві, шукає резерви вирішення проблем всередині професії, не боїться потрапити в умови конкурентоздатності освітніх послуг (критерії соціальної активності);

  • віддана педагогічній професії, прагне підтримувати навіть у складних умовах честь і гідність, професійну етику (критерії професійної прихильності);

  • готова до якісної і кількісної оцінки своєї роботи, вміє сама це робити, готова до диференційованої оцінки своєї роботи у балах, категоріях, спокійно ставиться до участі у професійних іспитах, тестах (якісні і кількісні критерії).

Виділяють основні компоненти професійно-педагогічної компетентності:

  • етичні установки вчителя;

  • систему психолого-педагогічних знань;

  • систему знань в області предмета, який викладається;

  • загальну ерудицію, засоби розумових і практичних дій;

  • професійно-особистісні якості.

Професійно компетентними педагогами слід називати виключно позитивно змотивованих людей з нестандартними, творчими підходами до педагогічного процесу. Відповідальне ставлення до викладання поєднуються у таких учителів з вірою у здібності своїх учнів. Найважливішим показником висококваліфікованої педагогічної роботи залишається прагнення або бажання бути хорошим учителем. В остаточному підсумку професійний успіх визначає сама особистість.

Слід розрізняти професійну підготовку фахівця і його професіональну компетентність. Перше поняття відбиває процес опанування необхідних знань і навичок, а друге — результат цього процесу, якісну характеристику. Компетентність — це ще і деяка перспектива, яка тією чи іншою мірою доступна даному фахівцю через його індивідуальні можливості та різні об'єктивні фактори. Професійна педагогічна компетентність відображає істотні властивості і відносини всіх предметів педагогічної науки.

Професійна компетентність вчителя - це інтегрування відповідного рівня професійних знань, умінь та навичок учителя, його особистісних якостей, що виявляються в результаті діяльності (рівень вихованості і освіченості учнів).

Професійна компетентність учителя являє собою високий рівень його психолого - педагогічних і науково-предметних знань і умінь у сполученні з відповідним культурно-моральним виглядом, що забезпечує на практиці соціально затребувану підготовку молодого покоління до життя.

Більшість науковців серед ключових позицій професійної компетентності вчителів виводять на перше місце саме продуктивну компетентність та розглядають її не лише як вміння працювати, а насамперед, як здатність до створення власного продукту, прийняття певних рішень, несення відповідальності за них.

Сучасному вчителю для продуктивного виконання професійних обов'язків необхідна розвинута здатність до саморозвитку, потреба у творчій діяльності, самовизначенні, самоосвіті, конкурентоспроможності (автономізаційна компетентність). При цьому слід враховувати готовність, спроможність та потребу вчителя жити за традиційними моральними нормами (моральна компетентність). А формування цих норм можливе лише на підґрунті особистісних якостей учителя, а саме: терпимості, доброзичливості, чуйності, урівноваженості, витонченості, толерантності, людяності, рефлексії.

При цьому більшість науковців відзначають, що неодмінними складовими професійної компетентності вчителів є інформаційна компетентність, яка передбачає опанування інформаційних технологій, вміння опрацьовувати різні види інформації; а також — психологічна компетентність, бачення якої полягає у здатності використання психологічних знань, умінь та навичок за організації взаємодії в освітній діяльності; і неодмінно — предметна компетентність, до змісту якої входить володіння певними знаннями, уміннями та навичками в галузі навчального процесу (спеціальність).

Комунікативну та соціальну компетентності науковці визначають як бажані, але не пріоритетні складові професійної компетентності. Окремі з них розглядають комунікаційні якості як складові особистісних якостей вчителя. Отже, узагальнювальний аналіз певних аспектів професійної компетентності вчителів дає змогу зробити висновок, що більшість науковців під компетентністю розуміють інтегральні якості особистості, які проявляються у загальній здібності та готовності до діяльності, засновані на знаннях та досвіді, що набуті у процесі навчання і соціалізації, та орієнтовані на самостійну участь у діяльності.

Поняття компетенцій та компетентності значно ширше за поняття «знання, вміння, навички», тому що містять:



  • спрямованість особистості (мотивацію, ціннісні орієнтації);

  • здібності особистості до подолання стереотипів, відчуття проблеми, прояв принциповості, гнучкість мислення;

  • характер особистості — самостійність, цілеспрямованість, вольові якості.

Особистість учителя розглядаємо у цілісності, де професійне і особистісне «Я» тісно пов'язані з системою цінностей. Учитель виступає як людина, яка орієнтована на добровільне виконування певних соціально - моральних функцій у суспільстві, як індивід з власними проявами можливостей і здібностей. Тому неможливо розглядати розвиток компетентності вчителя поза розвитком його власної особистості. Будь-які психологічні знання, перш ніж втілювати у педагогічну практику, пропускають через афективно-ціннісні «фільтри» особистості, вони стають власним набуттям кожного вчителя, трансформуються у власні оціночні й понятійні категорії, настанови, програми поведінки.

Процес підвищення професійної компетентності вчителя забезпечують різні загальнокультурні якості, що мають відношення до тих чи інших сторін особистості. Важливе значення мають такі якості вчителів, як спостережливість, винахідливість, вміння користуватися голосом, дикцією, безпосередній емоційно-вольовий вплив на учнів, а також передбачення своїх дій.

Особистий приклад учителя у всьому (у ставленні до справи, дітей, вміння поважати та в міру вимагати і допомагати) — невід'ємна якість компетентного професіонала. А також володіння методами, прийомами взаємодії з оточенням, здатність орієнтуватися в різних ситуаціях спілкування, це — особливості національної і загальнолюдської культури, духовно-моральні основи життя людини і людства, окремих народів, культурологічні основи сімейних, соціальних, суспільних явищ і традицій, їх впливу на світ.

ІІ етап – моніторингові дослідження

Моніторинг «Рівень професійної компетентності педагога».

- ВИЗНАЧЕННЯ РІВНЯ УПЕВНЕНОСТІ ТА ЗАДОВОЛЕНОСТІ СОБОЮ

- ВИЗНАЧЕННЯ ОРІЄНТОВАНОСТІ ПЕДАГОГІВ НА НАВЧАЛЬНО-ДИСЦИПЛІНАРНУ АБО ОСОБИСТІСНУ МОДЕЛЬ ВЗАЄМОДІЇ З УЧНЯМИ

- Оцінювання вмінь вчителя планувати свою діяльність і прогнозувати її результати

ІІІ етап – практичний



  1. Робота в групах (методоб`єднання)

* визначення основних компетентностей вчителя;

- інформаційна;

- комунікативна;

- продуктивна;

- автономізацій на;

- моральна;

- соціальна;

- загальнокультурна;

- професійна.

* характеристика компетентності ;

* складники професійної компетентності педагога:

- професійні знання;

- ставлення до справи;

- здатність ефективно використовувати знання, уміння, особистісні якості для забезпечення необхідного результату;

- інноваційна культура;

- навички і досвід у даній спеціальності;

- позитивні схильності і прагнення

* Вправа «Модель компетентного керівника, вчителя та учня»

Матеріал: аркуші паперу, ручки.

Завдання: учасники діляться на три групи: одна з них створює модель компетентного керівника, друга — вчителя, третя — учня. Представлення кожною групою учасників своєї моделі.



Релаксація «Водоспад»

Чому потрібно вміти розслаблятися?



Розслаблення — це мистецтво й наука водночас.

Релаксація — це м'язове та психічне розслаблення для відновлення життєвих сил, і хто опанував цю техніку, зможе не лише ефективно відпочивати, а й плідно працювати. Техніку релаксації може легко засвоїти кожен, потрібні лише щоденні тренування впродовж 5-10 хв.

Виберіть зручну позу, закрийте очі. Дихайте рівномірно, спокійно. Звільніться від напруження. Глибоко вдихніть, повільно видихніть. Ви спокійні, ви задоволені.

Уявіть поле і себе на ньому. Ви стоїте босими ногами на теплій землі. Озирніться навкруги, зауважте все, що потрапляє вам на очі. Підніміть
голову і подивіться на лагідне сонечко. Воно яскраво-золотисте, тепле. Відчуйте тепло й енергію сонця.

Поверніть голову вправо, знайдіть поглядом водоспад. Це лагідний гірський водоспад. Підійдіть до нього. Подивіться, яка прозора вода, відчуйте свіжість біля водоспаду. Станьте під водоспад та прийміть чистий гірський душ. Відчуйте, як гірська вода омиває ваше тіло з голови до ніг. Вода змиває все неприємне, очищає ваше тіло й душу.

Відчувши приємне очищення й задоволення, вийдіть із-під водоспаду. Поверніться на поле і станьте обличчям до сонця. Глибоко вдихніть і повільно видихніть. Ви змили з себе всі емоційні хвилювання, неприємні спогади й думки. Уявіть, що сонце вам посміхається. Посміхніться йому. Простягніть руки назустріч сонячному промінню, пориньте в нього. Прийміть «сонячний душ» з голови до ніг. Відчуйте, як промінь поступово торкається кожної
частини вашого тіла, наповнюючи його сонячним світлом, сонячною енергією. Ви насичені чистою енергією здоров'я, вам приємно, добре. Вдихніть і, не видихаючи, розкрийте очі.

Підбиття підсумків

Вправа «Враження та побажання»



Обладнання: плакат «Дерево побажань», стікери - сердечка.

Кожен учасник висловлює свої враження від педради, записує на стікер свої побажання та чіпляє на дерево побажань.

Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал