Освіти І науки україни національний авіаційний університет



Pdf просмотр
Сторінка5/35
Дата конвертації27.01.2017
Розмір5.62 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   35
населення у віці 15-70 років
36149,2
100
35840,5
100
25634,3
100
Економічно активне населення
22830,8
63,2
22280,8
62,2
22322,3
62,6
працездатного віку
21150,7 58,5 20481,7 57,2 20606,2 57,8 старше працездатного віку
1680,1 4,7 1799,1 5,0 1716,1 4,8
Зайняті
20175,0
55,9
20680
57,7
20904,7
58,7
працездатного віку
18520,7 51,3 18886,5 52,7 19189,5 53,9 старше працездатного віку
1654,3 4,6 1793,5 5,0 1715,2 4,8
Безробітні
2655,8
7,3
1600,8
4,5
1417,6
4,0
працездатного віку
2630,0 7,23 1595,2 4,48 1416,7 4,0 старше працездатного віку
25,8 0,07 5,6 0,02 0,9
-
Економічно неактивне населення
13318,4
36,8
13559,7
37,8
13312,0
37,4
працездатного віку
7562,4 20,9 8410,3 23,5 8144,8 22,9 старше працездатного віку
5756,0 15,9 5149,4 14,3 5167,2 14,5

47
Чисельність трудових ресурсів (Ч
т

) визначається: п
..пл ст
.в.
п
.п н
.ін пр
.н т

Ч
Ч
Ч
Ч
Ч
Ч
+
+


=
, де
: Ч
пр

– населення у працездатному віці, всього;
Ч
н
.ін
– непрацюючі та інваліди І і ІІ груп у працездатному віці;
Ч
п
.п
– особи працездатному віку, які одержують пенсії на пільгових умовах
;
Ч
ст
.в.
– працюючи особи старшого віку (пенсіонери за віком);
Ч
п
.пл
– працюючи підлітки.
Таким чином, в економічній літературі використовують різні поняття для означення людських ресурсів.
Поняття
«трудові ресурси» ширше, ніж поняття «економічно активне населення», оскільки включає ще й працездатних непрацюючих людей та тих, що стаціонарно навчаються. Реально поняття
«трудові ресурси» означає кількість населення, яке можна примусити працювати, тобто яке фізично здатне працювати. Поняття ж
«економічно активне населення» – це та реальна частина трудових ресурсів
, що добровільно працює або хоче працювати. Оскільки
Україна обрала курс на побудову вільного демократичного суспільства
, і в її конституції проголошена заборона примусової праці, поняття
«трудові ресурси» поступово втрачає своє економічне значення
. Адже ресурсами можна називати лише реальні джерела задоволення потреби (в даному випадку – потреби в робочій силі).
Реальними ж людськими ресурсами для праці є економічно активне або трудоактивне населення, що визнано на міжнародному рівні. В той же час поняття «трудові ресурси» має право на існування, оскільки показує
максимально можливу в екстремальних умовах кількість трудоактивного населення.
Відтворення ресурсів для праці
– це процес постійного і безперервного поновлення кількісних і якісних характеристик економічно активного населення [7].
Процес відтворення ресурсів для праці поділяється на окремі фази
: фаза формування, фаза розподілу й перерозподілу і фаза
використання.
Фаза формування включає:
− природне відтворення, тобто народження людей та досягнення ними працездатного віку;
− відтворення фізичної та духовної здатності до праці у працівника
;
− одержання людьми освіти, спеціальності й певної трудової

48 кваліфікації
Мета цієї фази – найповніше задоволення потреб суспільства у високоосвічених та кваліфікованих працівниках, які здатні забезпечити функціонування усіх сфер суспільного життя.
Фаза розподілу й перерозподілу робочої
сили характеризується розподілом
її за видами робіт, родом діяльності, а також по організаціях
, підприємствах, районах і регіонах країни, а також відповідно до статі, віку, рівня освіти і здоров'я. У системі ринкової економіки ця фаза забезпечується функціонуванням ринку праці.
Перерозподіл робочої сили здійснюється у вигляді її руху відповідно до попиту і пропозиції на ринку праці.
Мета фази – забезпечення найефективнішої зайнятості працездатного населення, оптимального розподілу та перерозподілу кваліфікованої
робочої сили між галузями суспільного виробництва, а також між галузями світового господарства та різними регіонами.
Фаза використання полягає
у використанні економічно активного населення на підприємствах, в організаціях і економіці загалом
. На цій фазі основна проблема полягає в забезпеченні зайнятості
населення і в ефективному використанні працівників.
Усі
фази органічно пов'язані між собою.
Розрізняють екстенсивний та інтенсивний типи відтворення ресурсів для праці.
Типи відтворення ресурсів для праці порівняно з типами відтворення населення мають різне смислове значення.
Екстенсивний тип відтворення ресурсів для праці означає зміну
їхньої
чисельності без зміни якісних характеристик економічно активного населення.
Інтенсивний тип відтворення пов
’язаний із зміною якості людських ресурсів: зростанням освітнього рівня кваліфікації, покращення здоров’я та розумових здібностей тощо, що означає нарощення трудового потенціалу.
Екстенсивний та інтенсивний типи відтворення взаємно доповнюють один одного.
Важливе значення для раціонального формування і розподілу трудових ресурсів має розроблення системи їх балансів. Основним
інструментом планування трудових ресурсів є система балансів.
Балансовий метод
- це встановлення динамічної рівноваги між потребами економіки в трудових ресурсах та їх наявністю. Для визначення кількісних і якісних характеристик різних сторін відтворення трудового потенціалу застосовується система взаємопов
’язаних балансів та балансових розрахунків.

49
Система балансів трудових ресурсів включає такі види:
− зведений баланс робочих місць і трудових ресурсів (звітний і плановий
);
− баланс розрахунку додаткової потреби в робітниках і службовцях та джерел її забезпечення;
− балансовий розрахунок потреби в підготовці кваліфікованих робітників
;
− балансовий розрахунок залучення молоді до навчання і розподіл
її
після завершення навчання;
− балансові розрахунки потреби спеціалістах, міжгалузевий баланс затрат праці.
Система балансів і балансових розрахунків розробляється по окремих регіонах і в цілому по державі. При цьому необхідно враховувати кон'юнктуру ринку праці; динаміку й структуру робочих місць у плановому періоді; зміну демографічної структури населення; напрями та масштаби міграційних процесів; динаміку чисельності й структуру зайнятості населення працездатного віку; ефективність використання трудових ресурсів; джерела і масштаби формування професійно
-кваліфікаційної структури працівників; темпи зростання продуктивності
праці тощо.
Баланс трудових ресурсів являє
собою систему взаємозв'язаних показників
, які характеризують формування та розподіл трудових ресурсів
. Він складається з двох частин: ресурсної (трудові ресурси) і розподільної
(розподіл трудових ресурсів) та чотирьох розділів
(табл.2.6):
− населення;
− трудові ресурси;
− розподіл трудових ресурсів;
− розподіл зайнятих за сферами і галузями народного господарства
Інформаційною базою для розрахунку першого та другого розділів балансу слугують прогнози чисельності населення та його складу.
Чисельність населення у працездатному віці та працюючих пенсіонерів визначається виходячи з статевовікової структури населення та даних звітів, балансів трудових ресурсів. Чисельність інвалідів і осіб, які одержують пенсії
на пільгових умовах, визначають виходячи з тенденцій, що склалися за останні роки. Прогноз чисельності трудових ресурсів визначають, як чисельність населення у працездатному віці, зменшену на чисельність непрацюючих
інвалідів та осіб, які отримують пенсії на пільгових умовах, і збільшену на чисельність працюючих пенсіонерів та підлітків віком до 16 років

50
Таблиця
2.6.
Зведений баланс трудових ресурсів
Показники
Звіт
Оцінка
Прогноз
І
. Населення
II. Трудові ресурси - всього в тому числі:
- працездатне населення в працездатному віці,
- працюючі особи старшого віку,
- працюючі підлітки до 16 років.
ІІІ
. Розподіл трудових ресурсів
І
. Зайнято в трудовому господарстві - всього в тому числі
:
- працівників державних, громадських підприємств, установ та організацій (враховуючи споживчу кооперацію
),
- селяни зайняті в суспільному господарстві;
- особи, зайняті у селянському фермерському господарстві
;
- особи, зайняті у кооперативах та малих підприємствах
(без сумісників);
- особи, зайняті індивідуальною трудовою діяльність;
- особи, зайняті у особистому підсобному господарстві
- інші
2. Учні працездатного віку, які навчаються з відривом від виробництва
- всього з них ті, що
- проходять професійну перепідготовку і підвищення кваліфікації
3. Служителі релігійних громад
4. Працездатне населення у працездатному віці, зайняте у домашньому господарстві – всього в тому числі:
- особи яким потрібна робота.
Довідково
: чисельність працівників, які працюють в кооперативах та малих підприємствах за сумісництвом
IV. Розподіл зайнятих за сферами і галузями народного господарства
- всього в тому числі:
1. У галузях сфери матеріального виробництва
З
них:
-у промисловості:
-у будівництві
-у сільському господарстві
-у лісовому господарстві
- транспорті
- у зв'язку і в галузі обслуговування виробництва
- у торгівлі, громадському харчуванні
-матеріально-технічному постачанні, заготівлі, збуті
-в інформаційно-обчислювальному обслуговуванні
-в інших галузях матеріального виробництва

51
Продовження табл. 2.6
Показники
Звіт
Оцінка
Прогноз
2. У галузях невиробничої сфери:
-в освіті, культурі та мистецтві
-у науці і науковому обслуговуванні
-в охороні здоров'я, фізичній культурі і соціальному забезпеченні
-у житловому та комунальному господарстві і невиробничих видах побутового обслуговування населення
-в апараті органів державного управління, органах управління кооперативних і громадських організацій
–в кредитних і страхових установах
Розподіл трудових ресурсів за видами зайнятості певною мірою характеризує
тенденція, що складається у процесі їх відтворення за умов формування ринкових відносин. Особливу увагу при прогнозі розподілу трудових ресурсів надають зайнятості у народному господарстві.
Розділ
, який характеризує розподіл зайнятих за сферами і галузями народного господарства є заключним. Головною пропорцією в ньому є співвідношення чисельності зайнятих у матеріальному виробництві і в галузях невиробничої
сфери. При визначенні пріоритетів у розвитку економіки слід дотримуватись такого співвідношення між матеріальною і невиробничою сферами
, яке забезпечувало б у перспективі ефективну зайнятість населення знижуючи рівень безробіття.
У
сучасних умовах формування ринкових відносин існує невідповідність між наявністю ресурсів та потребою в них, що визначає
необхідність вироблення додаткових заходів щодо
інтенсифікації
суспільного виробництва, підвищення продуктивності праці
тощо.
Показники та критерії ефективності використання трудових
ресурсів:
В
умовах ринкової економіки і демократизації суспільства значно зростає значення науково обґрунтованих критеріїв та системи показників ефективності використання трудових ресурсів, наведені у таблиці
2.7 і 2.8 [57].
Система оцінки використання трудових ресурсів відрізняються на різних рівнях управління. На макрорівні в якості таких виступають:
− рівень життя населення та позитивні зміни в соціальній сфері;
− зростання темпів росту національного доходу в розрахунку на одного працездатного;
− збалансованість виробництва за трудовим фактором як найважливіша вимога забезпечення раціональної
зайнятості
населення
;

52
− рівень економічної
активності населення (відношення чисельності
трудових ресурсів до чисельності дорослого населення);
− рівень зайнятості
(відношення кількості зайнятих до чисельності
населення, старшого 15 років).
Перші
два показника характеризуються змінами таких показників: національний доход на одну людину і реальні доходи на одну людину.
Вони відображають кінцеві результати трудової діяльності членів суспільства
Збалансованість трудових ресурсів з основними виробничими фондами та робочими місцями в кількісному та якісному виразі можна характеризувати за допомогою наступних показників:
− нестача або надлишок фактичної кількості працівників у порівнянні
із передбаченою потребою і взагалі за основними професіями
;
− відхилення (у той чи інший бік) розряду робітників від тарифікації
виконуваних робіт;
− міра відповідності
масштабів та структури підготовки кваліфікованих працівників для галузей народного господарства, додаткової
потреби у них;
− рівень укомплектованості робочих місць робочою силою з урахуванням змінності роботи підприємства.
Оцінку використання трудових ресурсів за вказаними показниками необхідно доповнювати характеристикою впливу на їх рівень сукупності виробничо-технічних, структурних, демографічних, соціально
-економічних факторів. При цьому такий аналіз можна здійснювати на різних структурних рівнях: місцевому та регіональному
, галузевому і народногосподарському.
До числа показників, які характеризують використання робочої сили на рівні підприємства, належать:
− продуктивність праці;
− рівень використання фонду робочого часу;
− стан дисципліни та плинності кадрів;
− кількість і питома вага працівників, зайнятих ручною працею;
− якісна відповідність працюючих вимогам виробництва та зайнятим посадам;
− відносна та абсолютна кількість працівників, вивільнених з виробництва
Під вивільненням робочої сили розуміється зменшення кількості працівників на тих чи інших ділянках виробництва внаслідок впровадження нових технологій, покращення організації виробництва, праці
та управління.

53
Таблиця
2.7
Система критеріїв оцінки використання трудових ресурсів за рівнями управління
Рівень застосування критерію
Визначення критерію
Народногосподарські
критерії ефективності
використання трудових ресурсів
Максимізація продуктивності суспільної праці.
Максимізація частки приросту національного доходу за рахунок зростання продуктивності суспільної праці
Регіональні
критерії ефективності
використання трудових ресурсів регіону
Максимізація продуктивності суспільної праці у промисловості
регіону
Максимізація частки приросту обсягу продукції та послуг за рахунок зростання продуктивності суспільної
праці у промисловості регіону
Локальні
(на підприємствах) критерії
ефективності використання робочої сили
Максимізація продуктивності праці
Максимізація частки приросту чистої продукції за рахунок зростання продуктивності праці.
Скорочення частки живої праці в обсязі чистої продукції
Економія робочого часу
Таблиця
2.8
Основні
показники використання трудових ресурсів
Рівень управління
Показники
Галузевий
(об'єднання, підприємства
, фірми)
Темпи зростання продуктивності праці.
Частка приросту продукції за рахунок підвищення. продуктивності
праці.
Частка приросту продуктивності праці за рахунок. підвищення технічного рівня виробництва.
Питома вага чисельності робітників, зайнятих ручною працею
Економія живої праці різних працівників (у порівнянні з умовами базисного року)
Регіональний
Темпи зростання продуктивності суспільної праці.
Частка приросту обсягу продукції та послуг за рахунок підвищення продуктивності праці
Частка приросту продуктивності праці за рахунок підвищення технічного рівня виробництва
Питома вага чисельності робітників, зайнятих ручною працею
Коефіцієнт зайнятості
Показник ефективності використання трудових ресурсів, зайнятих у суспільному виробництві
Коефіцієнт трудової активності
Коефіцієнт виробничої активності
Основою вивільнення робочої
сили
є
підвищення продуктивності
праці, більш ефективне використання трудових ресурсів

54
Вивільнення робочої сили може бути двох видів: відносне та абсолютне
Відносне
(умовне) вивільнення працівників відповідає економії витрат живої праці в розрахунку на одиницю продукції (робіт) та визначається
: п
б
Ч
100
К
Ч
Ч


=
де
: Ч – кількість відносно вивільнених працівників;
Ч
б
- кількість працівників у базовому періоді, осіб;
К
- темп зростання обсягів продукції (робіт) у наступному періоді, %;
Ч
п
– кількість працівників осіб, з урахуванням проведених (намічених до проведення) організаційно-технічних заходів, осіб.
Абсолютне вивільнення робітників означає реальне зменшення чисельності
персоналу на тих чи інших ділянках виробництва.
Показники результативності, якості і складності праці характеризують найбільш суттєві результати трудової діяльності. До них належать:
− продуктивність праці;
− співвідношення темпів зростання продуктивності праці та заробітної
плати;
− середньорічна заробітна плата працівників;
− загальні втрати робочого часу в розрахунку на одного працівника
;
− плинність кадрів.
Розмір та динаміка середньорічної
заробітної
плати характеризують грошовий еквівалент вартості робочої сили і відповідно рівень життя працівників. Якість праці характеризують такі показники
:
− соціально
-психологічний клімат у колективі;
− наявність робочої атмосфери;
− дизайн робочого місця та ергономіка;
Таким чином, наведена система показників дозволяє оцінити ефективність використання трудових ресурсів на різних рівнях економіки
2.4.
Трудовий потенціал суспільства
Ефективність використання трудових ресурсів, їх чисельність та динаміка впливають на характер розвитку виробництва (інтенсивний чи екстенсивний тип розвитку), скорочення приросту трудових ресурсів збільшує залежність економічного зростання від підвищення

55 продуктивності
праці на базі науково-технічного прогресу та створення високоефективного трудового потенціалу.
Трудовий потенціал
– це інтегральна оцінка кількісних та якісних характеристик, здібностей і можливостей економічно активного населення, які реалізуються в межах і під впливом існуючої системи відносин.
У
загальному вигляді трудовий потенціал характеризує певні можливості
, які можуть бути використані для досягнення конкретної цілі
. У ринкових умовах трудовий потенціал як економічна форма втілення людського фактору виробництва, реалізується в різних формах власності.
Якісна характеристика трудового потенціалу формується залежно від потреб виробництва, кон'юнктури ринку праці, системи соціально
-економічних відносин.
Трудовий потенціал залежить від демографічних, професійно- кваліфікаційних
, соціально-економічних факторів. Він складається з багатьох компонентів: здоров'я; освіта; моральність, мотивованість і уміння працювати в колективі; творчий потенціал; активність; організованість
; професіоналізм; ресурси робочого часу.
Показники
, що характеризують ці компоненти, наведені в табл.
2.10. Вони можуть відноситися як до окремої людини, так і до різних колективів
, у тому числі до персоналу підприємства і населенню країни в
цілому [40].
Розрізняють трудовий потенціал окремої людини, підприємства, території
, суспільства.
Трудовий потенціал працівника
– це його можлива трудова дієздатність
, його ресурсні можливості у сфері праці, які формуються на основі природних даних (здібностей), утворення, виховання і життєвого досвіду.
У трудовому потенціалі працівника можна виділити такі компоненти
:
− психофізіологічний потенціал, якій визначається такими характеристиками
, як здатність і схильність людини, стан її здоров'я, працездатність
, тип нервової системи та ін;
− кваліфікаційний потенціал; який визначається обсягом, глибиною
і різнобічністю загальних і спеціальних знань, трудовими навичками
і вміннями, що обумовлюють здатність працівника до праці визначеного змісту і складності;
− особистий потенціал характеризується рівнем громадської свідомості
і соціальної зрілості, ступенем засвоєння працівником норм становлення до праці, ціннісної орієнтації, інтересами, потребою у сфері
праці.

56
Трудовий потенціал працівника залежить від ступеня взаємного узгодження розвитку психофізіологічного, кваліфікаційного й особистісного потенціалів.
Трудовий потенціал підприємства являє
собою сукупну кваліфікацію та професійні здібності всіх працівників підприємства, а також досягнення підприємства в ефективній організації праці та розвитку персоналу.
Структура трудового потенціалу підприємства являє собою співвідношення різних демографічних, соціальних, функціональних, професійних та інших характеристик груп працівників і відносин між ними
У трудовому потенціалі підприємства можна виділити такі компоненти
: кадровий, професійний, кваліфікаційний і організаційний.
Кадрова
складова
включає:
кваліфікаційний потенціал
(професійні знання, уміння і навички) і освітній потенціал (пізнавальні здібності
).
Професійна структура колективу пов'язана зі змінами в змісті праці
під впливом науково-технічного прогресу.
Кваліфікаційна структура визначається якісними змінами в трудовому потенціалі (зростання умінь, знань, навичок) і відбиває, насамперед
, зміни в його особистій складовій.
Організаційна складова трудового потенціалу підприємства включає
високу організацію і культуру праці.
Трудовий
потенціал
суспільства
характеризує
повну потенціальну сукупну здатність до суспільно корисної діяльності працездатного населення. Це конкретна форма матеріалізації людського фактора, показник рівня розвитку і межі творчої активності працюючих
Величина трудового потенціалу суспільства визначається комплексом кількісних та якісних узагальнених показників.
У
кількісному відношенні трудовий потенціал суспільства характеризує
можливості суспільства із залученням до суспільної праці населення
, ресурси робочого часу. Вони оцінюються кількістю працездатного населення, його статево-віковою структурою з урахуванням середньої тривалості майбутнього життя у працездатному віці
(фонди часу життєдіяльності працюючих), кількістю і часткою зайнятих
, рівнем безробіття, кількістю відпрацьованих людино-днів за рік тощо.
У
якісному відношенні трудовий потенціал суспільства характеризують реальні можливості з реалізації через участь у суспільно
-корисній праці особистих здібностей і якостей: знань, умінь і навичок

57
Таблиця
2.9
Показники характеристик трудового потенціалу
Об
’єкти потенціалу і відповідні їм показниками
Компоненти трудового потенціалу
Людина
Підприємство
Суспільство
Здоров
’я
Працездатність
Час відсутності на роботі
через хворобу
Витрати працівником часу через хвороби і травми
. Витрати на забезпечення здоров’я персоналу
Середня тривалість життя.
Витрати на охорону здоров'я.
Смертність за віком
Моральність
Відношення до оточуючих
Відносини між співробітниками
Витрати від конфліктів
, шахрайство
Ставлення до
інвалідів
, дітей, людей похилого віку
. Злочинність, соціальна напруженість
Творчий потенціал
Творчі
здібності
Активність
Прагнення до реалізації
здібностей
Кількість винаходів, патентів
, раціональних пропозицій
, нових виробів на одного працюючого
Заповзятливість
Доходи від авторських прав.
Кількість патентів
і
міжнародних премій на одного жителя країни.
Темпи технічного прогресу
Організованість
і
асертивність
Акуратність
, раціональність
, дисциплінованість
, обов
’язковість порядність
, доброзичливість
Втрати від порушення дисципліни
Чистота
Ретельність
Ефективне співробітництво
Якість законодавства
Якість доріг і транспорту
Дотримання договорів
і законів
Освіта
Знання
. Кількість років навчання в школі
і вищому навчальному закладі
Частка фахівців з вищою
і середньою освітою у загальній чисельності
тих, що працюють
. Витрати на підвищення кваліфікації
персоналу.
Середня кількість років навчання у школі
і ВНЗ.
Частка витрат на освіту в
Державному бюджеті
Професіоналізм
Уміння.
Рівень кваліфікації
Якість продукції.
Витрати від браку
Доходи від експорту
. Втрати від аварій
Ресурси робочого часу
Час зайнятості впродовж року
Кількість працівників.
Кількість годин роботи за рік одного працівника
Працездатне населення
Кількість зайнятих
. Рівень безробіття
Кількість годин зайнятості
за рік

58
Якість трудового потенціалу є похідним від рівня розвитку продуктивних сил, стану здоров'я населення, змісту загальної і фахової освіти
, професійної підготовки, морального виховання, що відбивають цілі
, кінцеву спрямованість і соціально-економічні умови формування особистості
Здоров'я
населення країни характеризується середньою тривалістю життя, часткою інвалідів, смертністю за віковими групами в
залежності від різних причин, розміром та часткою витрат на охорону здоров'я тощо.
Моральність суспільства визначається його релігійністю, відношенням до інвалідів, дітей, людей похилого віку, показниками соціальної
напруги, злочинності тощо.
Творчий потенціал і активність проявляються темпами науково
-технічного прогресу в країні, доходами від авторських прав, кількістю патентів та міжнародних премій на одного жителя країни.
Організованість на рівні суспільства можна оцінити якістю і стабільністю законодавства, обов'язковістю дотримання договорів і законів
, якістю доріг, транспортного забезпечення тощо.
Рівень освіти населення характеризується середньою кількістю років навчання в розрахунку на одну людину, часткою витрат на освіту в
державному бюджеті, доступністю різних рівнів освіти тощо.
Ресурси робочого часу оцінюють кількістю працездатного населення
, кількістю і часткою зайнятих, рівнем безробіття, кількістю відпрацьованих людино-днів за рік тощо.
На початку 90-х років виникли нові підходи до розуміння та оцінки трудового потенціала суспільства. Закономірним результатом розвитку світової економічної та філософської думки стала концепція людського капіталу.
Людським

Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   35


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал