Освіти І науки україни національний авіаційний університет



Pdf просмотр
Сторінка4/35
Дата конвертації27.01.2017
Розмір5.62 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   35

населення
1

в тому числі: млн. чол.
51,9
51,7
49,4
47,3
46,9
46,6
46,4
46,0
- за статтю чоловіки
%
46,3 46,4 46,4 46,2 46,1 46,1 46,1 46,0 жінки
%
53,7 53,6 53,6 53,8 53,9 53,9 53,9 54,0
- за місцем проживання міське населення
%
67,5 67,8 67,5 67,7 67,9 68,1 68,3 68,5 сільське населення
%
32,5 32,2 32,5 32,3 32,1 31,9 31,7 31,5
Кількість
народжених
тис. чол.
657,2
492,9
385,1
426,1
460,4
472,7
510,6
386,9
Кількість
померлих
тис. чол.
629,6
792,6
758,1
782,0
758,1
762,9
464,0
427,8
Природний
приріст
тис. чол.
27,6
- 299,7
-373,0
- 355,9
- 297,7
- 290,2
46,6
40,9
На 1000 населення

- кількість народжених чол
12,6 9,6 7,8 9,0 9,8 10,2 11,0 11,2
- кількість померлих чол
12,1 15,4 15,4 16,6 16,2 16,4 10,0 9,3
- природний приріст чол
0,5
- 5,8
- 7,6
- 7,6
- 6,4
- 6,2 1,0 1,9 1) Наявне населення за станом на початок відповідного року.
2) Дані за січень – вересень 2009 р. [55]; [109].

35
Людські
ресурси будь-якої країни визначаються кількісним та якісним складом населення. Основне значення має якість населення, що характеризується таким рисами: стан здоров'я, потреби, здібності, обдарованість
, творчий потенціал, професіоналізм, поведінка, ставлення до праці, світогляд та ін.
На кожному етапі розвитку суспільства населення виступає як конкретно
-історична сукупність людей, а його найважливішими характеристиками
є соціально-часова та просторово-територіальна.
Україна належить до числа країн, що характеризується протягом багатьох років надзвичайно низькими темпами приросту населення, а з
90-х років вона увійшла в число країн, де намітилось абсолютне зменшення чисельності населення. В світі країн з такою демографічною ситуацією зовсім небагато, в Європі біля десяти, це країни
Східної Європи і ті, що утворились на території колишнього радянського союзу.
Для розробки національної програми народонаселення, балансу трудових ресурсів необхідно проаналізувати систему показників, що характеризують стан народонаселення в країні.
До такої системи кількісних та якісних показників відносять:
− загальна кількість населення;
− соціальна, статево
-вікова та професійно
-кваліфікаційна структура населення;
− природний та механічний приріст;
− тривалість життя;
− густота населення на 1 кв. км.
На початок 2009 року в Україні проживало 46,4 млн. чол., 102 національності
, з яких частка українців складає 72,1 %, росіян - 22%,
євреїв
- 1,3%.
У
структурі населення переважають жінки, частка яких – 53,9%, чоловіків
- 46,1%. Така структура склалася переважно за рахунок старших вікових груп і викликана низкою причин. Середня тривалість життя в Україні становить 67,8 років (63 років для чоловіків, 72 роки для жінок).
Чисельність населення і його густота характеризуються значними територіальними відмінностями. Найбільша густота населення в індустріальне розвинутих областях Донбасу та
Придніпров 'я. Якщо в цілому в Україні на одному кв. км проживає 85 чол
., то в Донецькій області - 201 чол., Дніпропетровській - 122,5 чол.,
Луганській
- 107,5 чол., Львівській - 127,7 чол., Харківській - 101,7

36 чол
. В той час, як в Чернігівський тільки 44,1 чол., Житомирській 51,5 чол
. на 1 кв. км.
В
структурне населення 68,5% займає міське населення і 31,5%
сільське
. Таке співвідношення залишається і в перспективі. Розподіл населення в регіонах на міське й сільське, а також на статеву структуру у кожній віковій групі свідчить про те, що в сільській місцевості
має місце значне навантаження частки населення старшого за працездатне на працездатні групи. Тому соціальна політика в сільській місцевості повинна будуватись з урахуванням такого вікового співвідношення
Для демографічної ситуації України характерні: падіння народжуваності
, зростання смертності, зменшення міграційного сальдо
. З 1991року в Україні почалось природне зменшення населення
- природний приріст став негативним, кількість тих, що померли перевищувала кількість народжених. У сільській місцевості зменшення населення почалось ще в 1979 році З 1993 року почалося зниження абсолютної чисельності населення. У XXI столітті Україна вступила з населенням 49,4 млн. чол.
За найбільш реальним варіантом прогнозу демографічного розвитку
України до 2076 року, розробленого відділом досліджень проблем людського розвитку Ради з вивчення продуктивних сил НАН
України
, мінімальна чисельність населення очікується у 2025 році, вона становитиме трохи більше 43 млн. чол. Протягом наступних 50 років чисельність населення поступово зростатиме і на початок 2075 року становитиме 51 5 млн. чол.
2
.2.
Відтворення населення і ресурсів для праці

Відтворення населенняце
історично і соціально-економічно обумовлений процес постійного і без перервного поновлення людських поколінь.
На процес відтворення населення переважно впливають чотири групи чинників:
− рівень життя, визначений сукупністю параметрів умов праці й побуту людей, рівня їх доходів та життєвої забезпеченості, якості житлових умов, організацією сфери обслуговування, забезпеченістю якісними продуктами харчування, одягом, взуттям, організацією відпочинку
;
− стан природного довкілля;
− якість охорони здоров'я;
− санітарна культура населення;

37
У
процесах відтворення населення розрізняють види руху, типи і
режими відтворення.
Види руху (природний, міграційний, соціальний, економічний)
визначаються особливостями зміни чисельності та складу населення країні
в цілому і в окремих регіонах.
Природний рух населенняце результат процесів народження та смерті
людей. Залежно від того, які процеси переважають, відбувається природний приріст або природне зменшення населення.
Абсолютними показниками природного руху населення вважають чисельність народжених, чисельність померлих, середню тривалість життя
, кількість зареєстрованих шлюбів, кількість розлучених у країні за певний період часу.
До відносних показників належать коефіцієнт народжуваності

Н
), коефіцієнт смертності (К
П
), коефіцієнт шлюбності (К
Ш
), коефіцієнт розлучень (К
Р
), які розраховуються на тисячу населення за формулами
:
1000;
Ч
Н
К
с

Н

=
1000;
Ч
П
К
с

П

=
;
1000
Ч
Ш
К
с

Ш

=
1000;
Ч
Р
К
с

Р

=
де
: Н – чисельність народжених за рік;
П
– чисельність померлих за рік;
Ш
– кількість зареєстрованих шлюбів;
Р
– кількість зареєстрованих розлучень;
Ч
с

– середньорічна чисельність населення країни, яка розрахо- вується на середину року яка середньоарифметична за даними чисельності
населення на початок та кінець року.
Співвідношення між кількістю народжених та померлих є коефіцієнтом життєвості К
Ж
(Покровського), що показує, яка кількість народжених припадає на 100 випадків смертей. Коефіцієнт життєвості визначається за формулою:
100.
П
Н
К
Ж

=
Дані
табл. 2.2 і 2.3 свідчать про те, що в Україні спостерігається процес депопуляції населення з одночасним погіршенням його якісних характеристик

38
Міграційний рух населення характеризується показниками зміни чисельності
і складу населення в результаті міграційних процесів
(механічного просторового переміщення населення
).
Такі
переміщення викликані різними, але завжди дуже серйозними причинами
(політичними, економічними, релігійними тощо).
Розрізняють міграцію зовнішню, пов’язану зі зміною країни постійного проживання (еміграцією називається виїзд за межі держави
, імміграцією – прибуття з інших країн), та внутрішню, що відображає
зміну людьми місця проживання в межах однієї країни.
Внутрішня міграція найчастіше обумовлена особистими або економічними причинами, зокрема значну її частку становить рух населення з сіл у містах (або навпаки) у пошуках підходящої роботи.
Значний вплив на рівень трудових ресурсів і демографічну ситуацію в Україні здійснюють механічний рух населення та його різновид
– трудова міграція, яка була і залишається одним з наймасовіших серед усіх видів територіального переміщення населення
. Види трудової міграції населення представлені на рис. 2.1
[57].
Міграційні
процеси кількісно характеризується обсягом міграції
, її інтенсивністю, розміром та напрямом міграційних потоків.
Абсолютними показниками механічного руху (міграції) населення є:
− чисельність прибулих на дану територію за рік;
− чисельність вибулих із даної території протягом року;
− міграційний оборот, або валова міграція, що визначається як сума прибулих і вибулих на дану територію протягом року;
− сальдо міграції, що характеризує приріст (зменшення) чисельності
населення країни за рахунок механічного руху, визначається як різниця між чисельністю прибули і чисельністю вибулих
В
статистичних щорічниках здійснюються групування прибулих та вибулих за регіонами прибуття (вибуття), за їхньою освітою, національністю
, за причиною в’їзду (виїзду). За віком будується структурне групування (з п’ятирічним інтервалом) та типологічне, в якому виокремлюються групи осіб, молодших, старших працездатного віку
, а також група молоди (15-29 років). Це дозволяє надати дані статево
-вікової структури сальдо міграції.

39
Рис
. 2.1 Трудові міграції населення
Види трудових міграційних переміщень населення
Зовнішні
(міждержавні)
Внутрішньо
- континентальні
Міжконтинентальні
Легальні
Нелегальні
Д
ов го ст ро ко ві
(
бі
ль ш
е
3- х ро кі
в)
Се ре дн ьо ст ро ко ві
(д о
2-
3 ро кі
в)
Ва хт ов
і
(1
-2
м
іс яц
і)
Ко ро тк ос тр ок ов
і
(3
-6
м
іс яц
ів
)
К
ор от ко ст ро ко ві
(
ві
д1
-
2 м
іс яц
ів д
о
1р ок у)
Внутрішні
Внутрішньо
- регіональні
Внутрішньо
- регіональні
Організовані
Індивідуальні
Ст ац
іо на рн
і (
зм
ін а м
іс ця пр ож ив ан ня з
а тр уд ов им и м
от ив ам и)
М
ая тн ик ов
і
(щ од ен ні
)
Ва хт ов
і

ід
1
до
6
м
іс яц
ів
)
Ва хт ов
і
(д о
1 м
іс яц я)
Се зо нн
і
(2
-3
м
іс яц
і)
К
ор от ко ст ро ко ві

ід
6
м
іс яц
ів д
о
1р ок у)
Постійні
(на зворотній або незворотній основі)
Тимчасові
Постійні
Тимчасові
Добровільні
Примусові

40
Відносними показниками механічного руху (міграції) населення вважають
: коефіцієнт прибуття (К
пр
), коефіцієнт вибуття (К
в
), коефіцієнт механічного приросту (К
мпр
), коефіцієнт механічного обороту

об
), які розраховуються на тисячу населення:
1000;
Ч
П
К
с
.р р
пр

=
1000;
Ч
В
К
с
.р в

=
;
1000
Ч
В
П
К
с
.р р
мпр


=
,
1000
Ч
В
П
К
с
.р р
об

+
=
де
: П
р
– чисельність прибулих на дану територія протягом року;
В
– чисельність вибулих із даної території протягом року.
Соціальний рух населення виявляється у зміні освітньої, професійної
, національної та інших структур населення. Кожне нове покоління людей відрізняється від попереднього рівнем освіти, культури
, професійно-кваліфікаційною структурою, статево-віковим складом
, структурою зайнятості і багатьма іншими характеристиками.
Економічний рух населення характеризується зміною його трудової
активності. Результати економічного руху обумовлені передусім економічними чинниками (“ефект заміни”,“ефект граничних витрат праці”,“ефект доходу”), які визначають рівень економічної активності
населення (“працювати – не працювати”), що призводить до відповідного збільшення або зменшення ресурсів для праці.
Природний
, міграційний, соціальний та економічний рух населення взаємозалежні та взаємопов’язані. У сукупності вони визначають чисельність і якісні характеристики населення.
У
природному русі населення розрізняються таки типи його відтворення
: традиційний (екстенсивний) та сучасний (інтенсивний)
[7].
Традиційний тип відтворення населення характеризується високою нерегульованою народжуваністю і високою смертністю, що обумовлено нерозвиненістю медицини, низьким рівнем життя, війнами
, епідеміями. В результаті взаємодії цих факторів загальні темпи зростання чисельності населення невисокі, в структурі переважає
частка молодих людей. Традиційний (екстенсивний) тип відтворення населення характерний для ранніх етапів розвитку людського суспільства.
Сучасний
(
інтенсивний)
тип відтворення обумовлений соціально
-економічним розвитком
, зростанням рівня життя
, досягненнями медицини, емансипацією і залученням в економічну діяльність жінок та іншими причинами, в результаті який різко

41 зменшився рівень народжуваності, значно збільшилась середня тривалість життя, знизився рівень смертності, зросла частка людей старшого віку в структурі населення.
Показники природного руху населення (К
Н
та
К
П
) певною мірою відбивають процес відтворення населення. Абсолютний розмір природного приросту (∆П
пр
) визначається:
∆П
пр

н

п
На основі абсолютного розміру природного приросту визначаються режими відтворення населення.
Розрізняють таки режими відтворення населення:
− розширення відтворення характеризується перевищенням народжуваності
над смертністю (і в абсолютних показниках, і в розрахунку на 1000 осіб) та, відповідно, природним приростом населення
(∆П
пр
>0);
− просте відтворення означає постійну кількість населення в результаті
приблизно однакової народжуваності і смертності (∆П
пр
=0);
− звуження відтворення, або депопуляції, характерно для країн, в яких показники смертності перевищують показники народжуваності, в результаті
чого відбувається абсолютне зменшення кількості населення
(∆П
пр
>0);
З
1993 р. для України характерне звужене населення, що спостерігається
і зараз.
Основою управління формуванням і розвитком населення є державна демографічна політика.
Демографічна політика
– це система політичних, економічних
і
соціальних цілей, завдань та заходів, направлених на формування бажаного в довгостроковій перспективі типу відтворення населенням з урахуванням регіональних відмінностей в
його розвитку
Демографічна політика є складовою частиною загальної соціально- економічної
політики держави
Цілеспрямоване управління демографічними процесами є для будь-якої
держави об'єктивно необхідним
. Врахування особливостей демографічної ситуації, основних тенденцій відтворення населення є обов'язковою умовою соціально
-економічного розвитку держави. Так, зміна кількості, статево
-вікової структури населення, його професійного та освітнього рівня визначають кількість трудових ресурсів, напрями побудови
інфраструктури
. Тому в демографічній політиці акцентують увагу на соціально
-економічних, правових, виховних та психологічних методах


42
Основними напрямками демографічної політики в Україні є:
− реалізація комплексу заходів з питань охорони здоров'я населення
, створення умов для нормалізації його структури;
− призупинення негативних тенденцій в демографічній ситуації;
− підвищення рівня тривалості життя;
− створення передумов оптимізації народжуваності;
− формування сімей та сімейних відносин;
− регулювання і підтримка певних пропорцій міграційних потоків
;
− вивчення та аналіз причин смертності населення в регіонах, відпрацювання напрямків щодо їх існування;
− встановлення контролю за дотриманням основних вимог до стану навколишнього середовища, умов праці, якості продуктів харчування
, питної води;
− підтримка багатодітних сімей, надання пільг та видача компенсацій молодим сім’ям.
2.3.
Трудові ресурси, їх соціально-економічна
характеристика
Трудові ресурси
- це складна багатогранна категорія. Залежно від мети
їх вивчення трудові ресурси можуть розглядатись як демографічна, економічна, соціальна та статистична категорії.
Як соціально-економічна категорія, трудові ресурси являють собою найважливіший фактор розвитку економіки, частину продуктивних сил суспільства
У
ринковій економіці поняття „трудові ресурси" дає змогу використовувати його як ефективний інструмент державного регулювання ринку праці.
У
вітчизняній економічній літературі статистичному обліку, державному регулюванні економіки для означення людських ресурсів використовується термін трудові ресурси, який вперше був введений в 1922 році
академіком С. Г. Струмиліним як облікова - статистична категорія для розробки балансу трудових ресурсів.
Тільки наприкінці 50-х років термін «трудові ресурси» дістав широке поширення в науковій економічній літературі і планово-статистичної практиці.
Однак довгий час в трактуванні поняття трудових ресурсів переважав статистико
-демографічний аспект, що сприяло етапу екстенсивного розвитку економіки в умовах адміністративно-командної системи управління
. В зарубіжній літературі синонімом трудових ресурсів є термін
«економічно активне населення».
Трудові
ресурси як категорія займають проміжне положення між

43 економічними категоріями «населення» і «сукупна робоча сила».
До складу трудових ресурсів входить усе працездатне населення, зайняте незалежно від віку в сферах суспільного господарства й індивідуальної трудової діяльності
До
їхнього складу включаються також особи працездатного віку, потенціально здатні до участі в праці, але зайняті в домашньому і особистому підсобному господарстві, на навчанні з відривом від виробництва, на військовій служби
Розподіл чисельності зайнятого населення за місцем роботи, статусом зайнятості
, статтю, віком, професією та рівнем освіти дає уяву про структуру попиту на робочу силу і перерозподіл зайнятих між секторами економіки (рис.
2.2.).
Рис
2.2. Структура трудових ресурсів
Відповідно до рекомендацій Міжнародної організації праці
(МОП) і міжнародних конференцій статистики праці населення поділяється на економічно активне й економічно неактивне.
У
структурі трудових ресурсів залежно від їх участі у суспільному виробництві
виділяють дві частини: активну
(функціонуючу – економічне активне населення) і пасивну (потенційну
– економічно неактивне населення). Класифікація трудових ресурсів наведено на рис. 2.3.
Економічно активне населення
- це частина населення обох статей віком від 15 до 70 років, яка протягом певного періоду забезпечує
пропозицію робочої сили для виробництва товарів та послуг.
Кількісно ця група населення складається із зайнятих економічною діяльністю
, яка приносить доход, та безробітних (у визначенні МОП).
Економічно неактивне населення - це особи, які не можуть бути кваліфіковані як „зайняті" або „безробітні". До складу цієї
Трудові
ресурси
Стать
Вік
Освіта
Місце проживання
Національність та мова
Релігія
Професія
Зайнятість за сферами діяльності
Соціальні
групи

44 категорії
відносяться:
− учні, студенти, курсанти, які навчаються в денних навчальних закладах
;
− особи, які одержують пенсію за віком або на пільгових умовах;
− особи, які одержують пенсію у зв'язку з інвалідністю;
− особи, зайняті веденням домашнього господарства, вихованням дітей
, доглядом за хворими;
− особи, які зневірились знайти роботу;
− інші особи, які не мають необхідність у працевлаштуванні, та ті
, що шукають, але не готові приступити до неї найближчим часом.
Рис
.2.3. Класифікація трудових ресурсів.
Чисельність та склад економічно активного населення України наведено у табл.2.5. Як видно з наведених даних табл.2.5 співвідношення економічно активного нас зелення і частки зайнятого населення зберігається приблизно на одному рівні, а чисельність безробітних у 2007 році порівняльно з 2000 роком знизилась в 1,8 рази.
Варіанти класифікації населення за методикою МОП та традиційною методикою наведені в табл. 2.6. [7].
Трудові ресурсице частина працездатного населення країни, яка володіє, фізичним розвитком, розумовими здібностями, знаннями і здатна працювати в народному господарстві.
Працездатний вік - один з елементів умовної градації віку людини
, зайнятої трудовою діяльністю. Межі працездатного віку визначаються законодавством у кожній країні. В Україні вони складають
16-59 років для чоловіків та 16-54 роки для жінок. Для окремих категорій працівників верхні межі знижуються ( наприклад, шахтарям до 55 років, дояркам - 50 років). В більшості країн світу
Трудові
ресурси
(працездатне населення)
Економічно активне населення
Економічно неактивне населення
Зайняті
економічною діяльністю
Безробітні
Непрацюючі
пенсіонери та
інваліди

45 працездатний вік завершується значно пізніше. Так, в Скандинавських країнах він закінчується в 65 років як для чоловіків, так і для жінок.
Таблиця
2.4.
Варіанти класифікації населення в економіці праці
Все населення України, 100%
Поділ за методикою МОП
Економічно активне населення (всі, хто працює
або активно шукає роботу) зайняті
безробітні
Економічно неактивне населення
Населення молодше
15 ти старше
70-ти років
Поділ за традиційною методикою
Трудові
ресурси (працездатне населення в працездатному віці + працюючі підлітки + працюючі
інваліди + працюючі пенсіонери - непрацюючі
пільгові пенсіонери)
Населення
, що не належить до трудових ресурсів
(діти та непрацюючі пенсіонери, в
тому числі підлітки, інваліди)
Зауважимо, що в Україні за останні роки склалася несприятлива тенденція
, яка визначається скороченням частки населення молодшого від працездатного і працездатного віку і збільшенням частки населення старшого працездатного віку.
До трудових ресурсів належать:
− працездатне населення в працездатному віці, крім працюючих
інвалідів
1-ї і 2-ї груп та непрацюючих осіб, які одержують пенсію на пільгових умовах (жінки, що народили п'ять і більше дітей і виховують
їх до восьми років, а також особи, які вийшли на пенсію раніше у зв 'язку з тяжкими і шкідливими умовами праці);
− працюючі особи пенсійного віку;
− працюючі особи віком до 16 років;
Згідно з українським законодавством на роботу можна приймати у
вільний від навчання час на неповний робочий день учнів загальноосвітніх шкіл, професійно-технічних і середніх спеціальних закладів у разі досягнення ними 15-річного віку за згодою одного з батьків або особи, яка їх замінює, за умови виконання легкої праці.
В
кількісному визначені поняття «трудові ресурси» складаються з населенням в працездатному віці, крім непрацюючих інвалідів та пільгових пенсіонерів, і працюючих в економіці країни осіб молодших та старших працездатного віку.

46
Таблиця
2.5
Чисельність та склад економічного активного населення України
Рік
2000 2005 2007
Поняття
і показники тис
. осіб
% тис
. осіб
% тис
. осіб
%
Все

Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   35


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал