Освіти І науки україни національний авіаційний університет



Pdf просмотр
Сторінка35/35
Дата конвертації27.01.2017
Розмір5.62 Mb.
1   ...   27   28   29   30   31   32   33   34   35
населення
— це сукупність осіб, переважно в працездатному віці, здатних за своїми психофізіологічними даними до участі
в трудовій діяльності.
Працездатність
— це здатність людини формувати і підтримувати свій організм у робочому стані для забезпечення високої продуктивності
праці.
Праця
— свідома цілеспрямована виробнича діяльність, направлення людиною розумових і фізичних зусиль на одержання корисного результату для задоволення своїх матеріальних та духовних потреб
, у процесі перетворення ресурсів природи в цінності й блага, які
здійснює і якими й управляє людина під дією як зовнішніх стимулів
(економічних та адміністративних), так і внутрішніх спонукань
Природний приріст населення
— позитивна різниця між числом народжених і померлих.
Природний рух населення
— узагальнене вираження сукупності
народжень і смертей, що викликають зміну чисельності населення на конкретній території.
Політика зайнятості
— сукупність мір прямого і непрямого впливу на соціально-економічний розвиток суспільства для досягнення поставлених цілей.
Примирливі процедури
— розгляд колективної трудової суперечки з метою її вирішення примирливою комісією, сторонами за участю посередника в трудовому арбітражі.
Примусова система оплати праці
— система оплати праці, що вимагає
від працівника строго визначеної трудової віддачі
(регламентованих результатів праці) і не дозволяє вибирати темп роботи
, послідовність і порядок нарахування оплати.
Присвоєння (підвищення) робітникам кваліфікаційних
розрядів
— виробляється кваліфікаційною комісією підприємства,

419 цеху на підставі заяви робітника і представлення керівника відповідного підрозділу (майстра, начальника зміни і т. д.).
Прихований ринок
— особи, які формально зайняті в економіці
, але водночас у зв'язку зі скороченням виробництва або зі зміною його структури можуть бути вивільнені.
Продуктивність
праці
— результативність корисної
, конкретної
праці, що визначає ефективність доцільної продуктивної діяльності
в даний проміжок часу.
Прогресивна відрядна система оплати праці
— різновид відрядної
оплати праці, коли розцінки за кожну одиницю продукції після визначеного рівня виконання норми підвищуються.
Прогресивна система оплати праці
— система оплати праці, при які винагорода за результати понаднормових трудових витрат зріс швидше
, ніж темпи зростання наднормативних результатів.
Прожитковий мінімум (П. м.)
— мінімальний розмір коштів, необхідних для забезпечення фізіологічної життєдіяльності людини і збереження
її здоров'я, забезпечений ресурсами (засобами федерального
і місцевого бюджетів і наявністю товарів і послуг).
Проста відрядна система оплати праці
— різновид відрядної оплати праці, при якій праця оплачується з урахуванням тільки одного показника
— кількості виробленої продукції.
Проста погодинна система оплати праці
— різновид погодинної
оплати, при якій оплата праці виробляється тільки по одному показнику —відпрацьований час.
Професія характеризує трудову діяльність і зайнятість робітника
, що можливі лише при одержанні ним певної підготовки, придбанні
відомих теоретичних знань і практичних навичок
(наприклад, токар, слюсар).
Профспілки
— це громадські організації, які створюються трудящими для захисту своїх соціальних, економічних і професійних прав
, для вираження інтересів найманих працівників, для боротьби за соціальну справедливість, з метою сприяння створенню для людини відповідних умов праці та життя.
Процес планування продуктивності праці
— послідовність операцій зі складання планів і процедур зміни однієї події іншою, заснована на творчому підході учасників процесу планування.
Пряма відрядна система оплати праці
— різновид відрядної оплати праці, коли оплата за кожну одиницю продукції (розцінки) у межах
і понад норми трудових витрат виробляється в однаковому розмірі

420
Районні коефіцієнти
— надбавка до заробітної плати, встановлювана у відсотковому відношенні до неї. Районні коефіцієнти покликані
компенсувати робітникам та службовцям розходження у вартості
життя населення за районами, а також стимулювати залучення кадрів у віддалені райони країни.
Раціональна зайнятість
— зайнятість, обґрунтована з точки зору процесів формування, розподілу (перерозподілу) і використання трудових ресурсів з урахуванням їхньої статево-вікової і освітньої структури
, режимів відтворення працездатного населення і його розміщення по території.
Реальна заробітна плата
— це номінальна заробітна плата, розділена на яку-небудь одиницю виміру цін, показує, скільки благ можна придбати на номінальну заробітну плату.
Регресивна відрядна система оплати праці
— різновид відрядної
оплати праці, коли розцінки за кожну одиницю продукції після певного рівня виконання норм знижуються.
Регресивна система оплати праці
— система оплати праці, при якій винагорода за результати понад передбачений нормами трудових витрат зростає повільніше, ніж темпи зростання наднормативних результатів.
Регулювання заробітної плати передбачає дотримання встановлених пропорцій у заробітній платі, коректування розмірів ставок
і окладів у залежності від зміни економічних, соціальних і виробничих умов;
Резерви зростання продуктивності праці
— невикористані реальні
можливості економії праці, використання яких забезпечує досягнення прогресивних нормативних витрат праці на виробництво одиниці
продукції або послуг при визначеному рівні техніки і технології
, кадровому складі працівників і за інших об'єктивних умов.
Рееміграція
— повернення емігрантів на батьківщину на постійне місце проживання.
Ринкова ціна одиниці праці
— ставка заробітної плати, яка обумовлена в договорі і визначає рівень оплати праці, що має конкретні
професійно-кваліфікаційні характеристики за одиницю часу.
Ринок праці
— найважливіший елемент ринкової економіки, що становить механізм узгодження інтересів роботодавців
(пред'явників попиту на працю) і найманої робочої сили (продавців робочої
сили). Головні складові ринку праці— сукупна пропозиція та сукупний попит.

421
Рівень безробіття
— основний показник, що дає узагальнене уявлення про стан ринку праці в даний момент; визначається у відсотках як відношення числа осіб, що мають на відповідну дату статус безробітного, до чисельності економічно активного населення на ту саму дату.
Рівень життя (Р. ж.)
— структура матеріальних потреб населення
і ступінь їхнього задоволення; інтегральний показник, що характеризує
споживання населенням матеріальних і духовних благ і ступінь задоволення потреб у цих благах у визначений момент розвитку суспільного виробництва.
Р
. ж. характеризується системою показників: обсягом реальних доходів на душу населення; рівнем і структурою споживання продовольства
, товарів і послуг; рівнем і динамікою цін на основні предмети споживання; розміром квартирної плати і комунальних платежів
, податків, транспортних витрат, соціальних виплат родині; тривалістю робочого часу; рівнем освіти, медичного обслуговування, можливістю користуватися загальнодоступними соціальними благами
(установи культури, відпочинок, спорт і т. д.); середньою тривалістю життя
; питомою вагою населення, що знаходиться за межею бідності, і населення
, що має можливості задовольняти максимум своїх розумних потреб
Рівень зайнятості
— відсоткове відношення чисельності працюючих у громадському господарстві й тих, хто вчиться з відривом від виробництва, до загальної чисельності трудових ресурсів.
Робітники
— працівники підприємства, зайняті безпосередньо створенням матеріальних цінностей, роботами з надання виробничих послуг
і переміщення вантажів.
Роботодавці
— особи, що керують власним капіталом, або уповноважені
керувати ним державою, акціонерним товариством, господарським товариством і т. ін.
Робоча сила
— індивідуальна продуктивна здатність кожної людини до праці, що невід'ємна від людини як від особистості.
Реальною виробничою силою вона стає в процесі поєднання працівника з засобами виробництва.
Робоче місце
— це закріплена за окремим працівником просторова зона, оснащена засобами праці, необхідними для виконання необхідної роботи.
Самозайнятість
— самостійний пошук трудових занять і створення робочих місць окремими громадянами за рахунок їхніх

422 власних засобів з метою одержання постійного або тимчасового доходу
і задоволення власних потреб у самореалізації.
Сегментація ринку праці
— поділ працівників і робочих місць на стійкі замкнуті сектори, зони, що обмежують мобільність робочої сили
Середній тарифний коефіцієнт
— показник середнього рівня кваліфікації
працівників, що оплачується за даними тарифними ставками
; середньоарифметична величина тарифних коефіцієнтів.
Середньооблікова чисельність працівників
— чисельність працівників підприємства в середньому за визначений період (місяць, квартал
, з початку року, рік).
Система заробітної плати
— спосіб ув'язування ціни робочої сили
(ставок заробітної плати) з результатами праці працівників, що дозволяє
нараховувати заробітну плату працівникові відповідно до фактичних результатів його праці.
Службовці
— категорія працівників, які здійснюють підготовку й
оформлення документації, облік і контроль, господарське обслуговування
(агенти, діловоди, касири, статистики, стенографістки
і
т. ін.).
Солідарність
— спільна відповідальність людей, заснована на особистій відповідальності і згоді, єдності і спільності інтересів.
Соціальна політика (С. п.)
— діяльність держави з управління розвитком соціальної сфери суспільства, спрямована на підтримку на належному рівні трудової мотивації населення, задоволення його
інтересів
і потреб, утвердження способу життя, що сприяє комплексному розвиткові
особистості.
Соціальне партнерство
— система взаємин між працівниками
(їхніми представниками), що дозволяє враховувати взаємні інтереси сторін при всій їхній протилежності і на цій основі досягати згоди із соціально
-економічних питань, що закріплюється в колективних договорах
і угодах.
Соціальний захист
— система мір, що забезпечує соціальну захищеність переважно непрацездатного населення і соціально уразливих шарів працездатного населення.
Соціальні індикатори
— інструмент аналізу стану соціальної сфери суспільства
і результатів проведеної соціальної політики. Соціальні інди- катори
— це споживчий кошик.
Соціальні нормативи
— вимірники і критерії розподілу бюджетних засобів для задоволення визначеного рівня тих або інших соціальних по- треб населення в освіті, медичній допомозі, житлі, пенсійному забез-

423 печенні
, соціальному страхуванні і т. д. Соціальні нормативи — це мінімальні
розміри заробітної плати і пенсії.
Соціальні стандарти
— показники характеристик рівня життя.
Вони дають уявлення про ті матеріальні і соціальні блага або їхні сукупності
, що забезпечують «нормальні» (для даної країни і даного часу
), «гідні» (з точки зору населення) рівень і якість життя.
Соціальні трансферти (С. т.)
— натуральні (у вигляді товарів і послуг
) або грошові виплати, здійснювані без одержання якого-небудь еквівалента взамін.
С. т., надані в грошовій формі
— пенсії, допомоги, стипендії і т.
ін
. С. т. у натуральній формі — товари, індивідуальні ринкові і неринкові послуги
, надані конкретним особам (домашнім господарствам) за ра- хунок засобів федерального і місцевого бюджетів або недержавних
(суспільних) соціальних фондів на безкоштовній основі.
Соціально-професійна мобільність
— процес зміни змісту трудової діяльності
з різних причин, безпосередньо пов'язаний із плинністю ро- бочої
сили.
Соціально-трудові відносини
— комплекс взаємин між найманими робітниками
і роботодавцями в умовах ринкової економіки, націлених на забезпечення високого рівня і якості життя людини, колективу і суспільства в цілому.
С
. п. охоплює найважливіші сфери життєдіяльності людей
(працю, побут, культуру, освіту, охорону здоров'я і т. ін.), причому кожна з цих сфер у силу своєї специфіки є або об'єктом прямого регулювання або впливу з боку держави, або вплив на неї здійснюється за допомогою створення умов, що спонукують людей до бажаного для суспільства соціального поводження.
Спеціальність підкреслює існування внутріпрофесійного поділу праці
. Це поняття більш вузьке, чим професія (наприклад, слюсар- водопровідник
).
Ставка заробітної плати
— ціна праці за годину роботи.
Стипендія (Стп.)
— установлені законодавством виплати, що є джерелом засобів існування для громадян, що навчаються з відривом від виробництва
(за денною формою підготовки) у різних системах професійної
підготовки.
Страйк
— тимчасове добровільне відмовлення працівників від виконання своїх трудових обов'язків (цілком або частково) з метою вирішення колективної трудової суперечки.
Структура кадрів підприємства
— співвідношення різних категорій працівників у їхній загальній чисельності.

424
Сховане безробіття
— безробіття, що стосується осіб, які формально зайняті в національному господарстві, але у зв'язку зі скороченням обсягів виробництва можуть бути вивільнені.
Тарифікація
— установлення (присвоєння) тарифних розрядів на основі
тарифно-кваліфікаційних довідників. Розрізняють тарифікацію робіт
і тарифікацію працівників.
Тарифна система
— сукупність нормативів, за допомогою яких здійснюється регулювання заробітної плати різних категорій працівників.
Тарифна сітка
— сукупність кваліфікаційних розрядів і відповідних
їм тарифних коефіцієнтів, за допомогою яких установлюється безпосередня залежність заробітної плати робітників від
їхньої
кваліфікації.
Тарифна ставка
— виражений у грошовій формі абсолютний розмір оплати праці за одиницю робочого часу. Вона є вихідною величиною для встановлення рівня оплати праці працівників незалежно від того, які форми
і системи оплати праці застосовуються на підприємстві.
Тарифне нормування праці
— встановлення й опис вимог до угруповання робіт за складністю праці, умовами праці на робочому місці,
інтенсивністю праці, значимістю виду діяльності й іншими факторами, що враховуються при тарифному нормуванні праці, угруповання робіт з названих факторів і кількісне вираження кожної встановленої групи робіт в
одиницях праці, прийнятих за еталон (редукція праці).
Тарифний коефіцієнт
— елемент єдиної тарифної сітки, що характеризує
співвідношення між тарифною ставкою першого розряду і наступними
. Він визначає, у скільки разів тарифна ставка даного розряду більша тарифної ставки першого розряду, коефіцієнт якого приймається за одиницю.
Тарифний розряд
— показник ступеня складності роботи, виконуваної
робітником, і рівня його кваліфікації. Він є елементом
єдиної
тарифної сітки і характеризує ступінь кваліфікації працівника: більш високій кваліфікації відповідає більш високий розряд тарифної сітки
Тарифно-кваліфікаційні довідники
— збірники нормативних документів
, що містять кваліфікаційні характеристики робіт і професій.
Вони служать для порівняння робіт зі складності і визначення кваліфікаційних вимог до робітників.
Територіальна
мобільність
— просторове переміщення працездатного населення, що викликане змінами в розвитку і розміщенні виробництва
, умовами існування робочої сили.

425
Трудова міграція населення
— сукупність усіх форм територіальної рухливості
населення, пов'язана з трудовою діяльністю на території іншої країни
; форма експорту й імпорту робочої сили.
Трудовий потенціал
— можливі кількість і якість праці, які є в розпорядженні
суспільства при даному рівні розвитку науки і техніки.
Трудовий потенціал підприємства
— гранична величина можливої участі
трудящих у виробництві з урахуванням їхніх психофізіологічних особливостей
, рівня професійних знань і накопиченого досвіду.
Трудовий процес
— це матеріально і технічно обумовлений, організований процес прикладання людиною розумових та фізичних зусиль з метою одержання корисного результату, процес перетворення наявних ресурсів у потрібні (суспільно корисні) цінності та блага, що здійснюється
і управляється людиною.
Трудові ресурси
— працездатна частина населення, яка володіючи фізичними й інтелектуальними можливостями, здатна виробляти матеріальні
блага чи робити послуги.
Трудомісткість продукції
— витрати живої праці на виробництво натуральної
одиниці продукції (товару, виробу). Може бути плановою, фактичною
, нормативною, розрахованою за нормативами часу, а також проектною
Умови застосування систем оплати праці
— сукупність вимог до обліку результатів праці, установлення норм трудових витрат і характеру зв 'язку між результатами праці і ціною робочої сили, що забезпечують ефективне застосування системи оплати праці.
Умови праці
— це сукупність факторів зовнішнього середовища, що впливають на здоров'я та працездатність людини в процесі праці.
Умови праці на кожному робочому місці формуються під впливом таких груп факторів: виробничих, санітарно-гігієнічних, факторів безпеки,
інженерно
-психологічних, естетичних та соціальних.
Уніфікація трудового законодавства — раціональне скорочення числа трудових законодавств країн за рахунок приведення їх у відповідність один одному.
Управління продуктивністю праці
— процес, що припускає стратегічне й оперативне планування, а також постійний контроль за ефективним упровадженням систем підвищення продуктивності праці.
Фактори зростання продуктивності праці
— причини, рушійні сили
, під впливом яких змінюються витрати праці на виробництво одиниці продукції
(робіт, послуг). В умовах виробництва — сукупність конкрет- них мір і заходів, що сприяють підвищенню продуктивності праці.

426
Фахівці
— категорія працівників підприємства, зайнятих
інженерно
-технічними, економічними й іншими роботами, що мають, як правило
, закінчену вищу або середню фахову освіту.
Фонд зайнятості населення
— спеціалізована фінансово-кредитна установа
. Засоби фонду є державною федеральною власністю і призначені для матеріальної підтримки безробітних.
Форми заробітної плати
— одна з класифікацій систем оплати за ознакою
, що характеризує основний результат праці, що враховується при його оплаті. За цією ознакою всі системи оплати праці поділяються на відрядні
і погодинні, що називаються відповідно формами заробітної плати
Формування трудових ресурсів
— процес постійного поновлення чисельності
трудових ресурсів.
Централізований метод регулювання заробітної плати
— законодавче встановлення норм оплати праці, виконання яких обов'язкове або для всіх підприємств і організацій, або для окремих галузей і професійних груп.
Часткова зайнятість
— зайнятість, заснована на використанні робочої
сили протягом часу ненормальної або нестандартної тривалості.
Явочна чисельність працівників
— чисельність облікового складу працівників підприємства, що фактично з'явилися на роботу. В обліковий склад включаються всі категорії постійних, сезонних і тимчасових працівників
, прийнятих на роботу на термін не менш п'яти днів.
Якість праці працівників
— сукупність властивостей процесу трудової
діяльності, обумовлених здатністю і прагненням працівника виконувати визначене завдання відповідно до установлених вимог.
Вона залежить від складності праці, кваліфікації працівників і т. д.
Якість трудового життя
— систематизована сукупність властивостей
, що характеризують умови праці в широкому розумінні, що дозволяє врахувати ступінь реалізації інтересу працівника і використання його здібностей (інтелектуальних, творчих, моральних та
ін.).

427
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ
Основний
1.Закон України «Про зайнятість населення» /Закони України, том
1. – К.: Ін-т законодавства, 1996. – С.252-268.
2. Закон України «Про колективні договори і угоди» /Закони
України
, том 6. – К.: Ін-т законодавства, 1997. – С.5-11.
3. Закон України «Про оплату праці» /Закони України, том 8. –
К
.: Ін-т законодавства, 1997. – С.210-218.
4. Буряк П.Ю., Карпинский Б.А., Григорєва М.Л. Економіка праці
й соціально-трудові відносини: Навч. посіб. – К.: Центр навчальної
літератури, 2004. – 440 с.
5. Городецька Л.О. Економіка праці. Модуль 1: Курс лекцій. – К.:
НАУ
, 2005. – 116 с.
6. Городецька Л.О. Модуль 2: Курс лекцій. – К.: НАУ. 2006. – 96 с
7. Грішнова О.А. Економіка праці та соціально-трудові відносини
: Підручник. – 3-тє вид., випр. і доп. – К.: Т-во «Знання»,
КОО
, 2007, - 559 с.
8. Дарченко Н.Д., Рижиков В.С., Єськов О.Л., Мікрюков О.М.
Економіка праці та соціально-трудові відносини. Збірник завдань і вправ
: Навч. посібник. – К.: Центр учбової літератури, 2007.–252 с.
9. Економіка праці: Методичні вказівки та контрольні завдання /
Уклад
.: Л.О.Городецька. – К.: НАУ, 2001. – 44 с.
10. Економіка праці: Методичні рекомендації до виконання домашнього завдання / Уклад.: Л.О.Городецька. – К.: НАУ, 2006. – 32 с
11. Економіка праці та соціально-трудові відносини: методичні рекомендації
до практичних занять /уклад.: Л.О.Городецька,
Л
.А.Александрова. – К.: Вид-во Нац.авіац. ун-ту, «НАУ-друк», 2009. –
36 с.
12. Єсінова Н.І. Економіка праці та соціально-трудові відносини:
Навч
. посіб. – К.: Кондор, 2004. – 432 с.
13. Завіновська Г.Т. Економіка праці: Навч. посіб. –К.: КНЕУ,
2003. – 300 с.
14. Карпіщенко О.І. Економіка праці та соціально-трудові відносини
: Навчальний посібник. – Суми: ВТД «Університетська книга
». – 2006. – 264 с.
15. Ковальов В.М., Рижиков В.С., Єськов О.Л., Черненко І.М.,
Атаєва О.А.
Економіка праці і соціально-трудові відносини.

428
Навчальний посібник /За ред. В.М.Ковальова. – К.: Центр навчальної літератури
, 2006. – 256 с.
16. Уманський О.М., Сумцов В.Г., Гордієнко В.Д. Соціально- трудові
відносини: Навч. посіб. – Луганськ: вид-во СНУ ім. В.Даля,
2003. – 472 с.
17. Фаріон І.Д., Жук Л.І. Економіка праці та соціально-трудові відносини
: Організація, облік, аналіз, контроль: Навч. посіб. /За ред. д
.е.н. проф. І.Д.Фаріона. – Тернополь: Екон. думка, 2003. – 616 с.
Додаткова
18. Законодавство України про працю. Збірник законодавчих та нормативних актів. – К.: Атіка, 2003. – 944 с.
19. Кодекс законів про працю України. – К.: Парламентське вид- во
, 2003. – 108 с.
20. Конвенції та рекомендації, ухвалені Міжнародною організацією праці / Міжнародне бюро праці, - Женева, 1999. – 22с.
21. Конституція України. – К.: Парламентське вид-во, 1999. – 22 с
22. Указ Президента України «Про затвердження Концепції подальшого реформування оплати праці в Україні» від 25 грудня 2000 р
. № 1375/2000.
23. Указ Президента України «Про Основні напрями політики щодо грошових доходів населення України» від 7 серпня 1999 р. № 969/99.
24. Указ Президента України «Про Основні напрями розвитку трудового потенціалу в Україні на період до 2010 року» від 3 серпня
1999 р. № 958/99.
25.Постанова Кабінету Міністрів України від 20.03.1995 р. № 197 «Про заходи поліпшення нормування праці в народному господарстві
»
26. Рекомендації щодо визначення заробітної плати працюючих залежно від особистого внеску працівника в кінцеві результати роботи підприємства
: Затв. наказом Міністерства праці та соціальної політики
України від 31 березня 1999 р. № 44.
27. Про встановлення мінімальної заробітної плати з особливим урахуванням країн, що розвиваються: Конвенція МОП від 3 червня
1970 р. № 131.

429 28. Про професійну орієнтацію та професійну підготовку в галузі розвитку людських ресурсів: Конвенція МОП від 23 червня 1975 р. № 142.
29. Про сприяння зайнятості і захист від безробіття: Конвенція
МОП
від 21 червня 1988 р. № 168.
30. Інструкція зі статистики чисельності працівників, зайнятих у народному господарстві України: Наказ Мінстату України від 7 липня
1995 р. № 171 за погодженням з Мінекономіки України, Мінпраці
України
, Мінфіном України. Зареєстровано в Міністерстві юстиції
України
7 серпня 1995 р. № 287/823.
31. Інструкція по визначенню вартості робочої сили: Наказ
Міністерства статистики України від 29 травня 1997 р. №131.
Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14 липня 1997 р.
№ 258/2062.
32. Абрамов В.М., Данюк В.М., Гриненко А.М., Колот А.М.,
Чернов В.І.. Нормування праці: Підручник / За ред. В.М. Данюка і
В
.М. Абрамова. – К.: Віща школа 1995 – 208 с.
33. Багрова І.В. Нормування праці: Навч. посіб. - К.: Центр навчальної
літератури, 2004. – 420 с.
34 Богатыренко З.С. Выявление и оценка резервов роста производительности труда на промышленных предприятиях
(объединениях). – М.: Экономика, 1990. – 244 с.
35. Богиня Д.П., Грішнова О.А. Основи економіки праці:
Навчальний посібник. – 3-те вид., стер. – К.: Знання – Прес., 2002. –
313 с. – (Вища освіта ХХІ століття).
36. Бутов В.И. Демография: Учеб. Пособие. – М.: НКЦ “МарТ”,
2003. – 592 с. – Гл. IV, VII.
37. Выявление и оценка резервов роста производительности труда на промышленных предприятиях (в объединениях): Метод. реком
. – М.: Экономика, 1990. – 124 с.
38. Гаслі Теренс. Соціальна політика та соціальне забезпечення ринкової
економіки. – М.: Основи, 1995. – 320 с.
39. Генкин Б.М. Введение в метаэкономику и основания экономических наук: Курс лекцій. – М.: Издат. группа «НОРМА –
ИНФРА
– М», 2002. – 367 с .
40. Генкин Б.М. Экономика и социология труда: Учеб. для вузов.
– М.: Издат. группа «НОРМА – ИНФРА – М.», 1998. – 374 с.
41. Грішнова О.А. Людський капітал: формування в системі освіти
і професійної підготовки. – К.: Т-во «Знання». КОО. 2001. – 254 с

430 42. Грішнова О., Тертична Л. Економічна природа і значення категорії
людський капітал //Україна: аспекти праці. – 2003. - №7. – С.
33-37.
43. Горбунов В.М. Управління соціальним розвитком трудового колективу
: Конспект лекцій. – К.: МАУП, 1998. – 80 с.
44. Горемыкин В.А., Нестерова Н.В. Энциклопедия бизнес- планов
: Методика разработки. 75 реальных образцов бизнес-планов. –
М
.: Ось-89, 2003. – 1104 с.
45. Дворецька Г.В. Соціологія праці: Навч. посібник. – К.: КНЕУ,
2001. – 244 с.
46. Добрынин А.И., Дятлов С.А., Цыренова Е.Д. Человеческий капитал в транзитивной экономике: формирование, оценка, эффективность использования. – С-Пб.: Наука, 1999. –309 с.
47.
Довідник
класифікаційних характеристик професій працівників
. Вип.1. «Професії працівників, які є загальними для всіх видів економічної діяльності». Розділ 1. «Професії керівників, професіоналів
, фахівців та технічних службовців, які є загальними для всіх видів економічної діяльності». – Краматорськ, 1998. –245с.
48. Доклад о развитии человека 2004. Культурная свобода в современном многообразном мире /По заказу ПРООН. – М.: Изд-во
«Весь мир», 2004. – 312 с.
49. Економіка підприємства: Підручник /За заг. ред.
С
.Ф.Покропивного. – Вид. 2-е, перер. та доп. – К.: КНЕУ. 2001. – 528 с
50. Економіка України: стратегія і політика довгострокового розвитку
/За ред. акад. НАН України В.М.Гейця. –К.: Ін-т екон. прогнозув
., Фенікс, 2003. – 1008 с.
51.Еремина Н.М., Маршалова В.П. Статистика труда. Учебник 4- е
изд. перераб. и доп. – М.: Финансы и статистика, 1998. – 248 с.
52. Жуков Л.И., Горшков В.В. Справочное пособие по труду и заработной плате. – М.: Финансы и статистика, 1990. – 272 с.
53. Жуков В., Скуратівський В. Соціальне партнерство в Україні:
Навч
. посіб. – К.: Вид-во УАДУ, 2001. – 200 с.
54. Захожай В.Б., Калина А.В. Статистика труда и занятости. –
К
.: МАУП, 2000. – 80 с.
55. Інфомаційно-статистичний бюлетень Міністерства праці та соціальної
політики України.
56. Казановский А.В., Колот А.М. Соціальне партнерство на ринку праці. – Краматорськ: Нац. Центр продуктивності, 1995. – 300 с.

431 57.Калина А.В. Економіка праці: Навч. посібник для студ. вищ. навч
. зак. – К.: МАУП, 2004. – 272 с.
58.Калина А.В., Конева М.И., Ященко В.А. Современный экономический анализ и прогнозирование (микро- и макроуровни):
Учеб
.-метод. пособие. З-е изд., перераб. и доп. – К.:МАУП, 2003. – 416 с
59. Калина А.В. Организация и оплата труда в условиях рынка
(аспект эффективности): учеб. пособие. – 4-е изд.стереотип. – К.:
МАУП
, 2003. – 312 с.
60. Канюк В.М., Райковська Г.О. Нормування праці. Зб. завдань і вправ
: Навч. посіб. /За заг. ред. В.М.Данюка, - К.: КНЕУ, 2006. – 268 с.
61. Ким М.Н. Трудовой потенциал и занятость. – Харьков: Изд- во
ХГУ, 1993. – 112 с.
62. Класифікатор професій (Із змінами та доповненнями)
ДК
003-95 /Державний класифікатор України. – Вид. офіц. – К.:
Соцінформ
, 2001. – 584 с.
63. Колосницына М.Г. Экономика труда: Учебное пособие для студентов бакалаврата экономических вузов. – М.: ИЧП «Издательство
Магистр
», 1998. – 240 с.
64. Колот А.М. Мотивація персоналу: Підручник. – К.: Центр навчальної
літератури, 2003. – 337 с.
65. Колот А.М. Мотивація, стимулювання і оцінка персоналу:
Навч
. посібник. – К.: КНЕУ, 1998. – 240 с.
66. Колот А.М. Оплата праці на підприємстві: організація та вдосконалення
. – К.: Праця, 1997. – 260 с.
67. Колот А.М. Соціально-трудові відносини: теорія і практика регулювання
: Монографія. – К.: КНЕУ, 2003. – 230 с.
68. Лібанова Е.М. Ринок праці: Навч. посіб. – К.: Центр навчальної
літератури, 2003. – 224 с.
69. Лукашевич Н.П. Социология труда: Учеб. пособие. – К.:
МАУП
, 2001. – 320 с.
70. Людський розвиток регіонів України: методика оцінки і сучасний стан / Е.М. Лібанова, Н.С. Власенко, О.С. Власик та ін. – К.:
2002. – 110 с.
71. Марцинкевич В.И., Соболева И.В. Экономика человека: Учеб. пособие для высш. учеб. заведений. – М.: Аспект-Пресс, 1995. – 286 с.
72. Махсма М.Б. Економіка праці та соціально-трудові відносини
: Навчальний посібник. – К.: Атака, 2005. – 304 с.
73. Менеджмент персоналу: Навч. посіб. /За заг. ред.
В
.М.Данюка, В.М.Петюха. – К.: КНЕУ, 2004. – 398 с.

432 74. Методичні рекомендації з розрахунку балансу національного ринку праці / НАН України. Наук.-дослідний центр з проблем зайнятості
населення та ринку праці. – К.: 1994. – 24 с.
75. Методичні рекомендації по аналізу и повышению эффективности использования рабочего времени. – М.: Экономика,
1980. – 84 с.
76.
Мірошніченко
О.В.
Розвиток соціально
-трудового партнерства в Україні: методологія, методика аналізу, напрямки вдосконалення
. – К.: РВПС України, УІСД: Вид-во ТОВ «ПРИНТ-
ЕКСПРЕС
». – 2003. – 187 с. – Розд.1.
77. Население и трудовые ресурсы: Справочник /сост.
А
.Г.Новицкий. – М.: Мысль, 1990. – 399 с.
78. Никифорова А.Н. Рынок труда: занятость и безработица. –
М
.: Международные отношения, 1991. – 180 с.
79. Осовська Г.В., Крушельницька О.В. Управління трудовими ресурсами
. – К.: Кондор, 2003. – 224 с.
80. Осовська Г.В. Управління трудовими ресурсами: Навчальний посібник
/Г.В.Осовська, О.В.Крушельницька. – Київ: Кондор, 2003. –
224 с.
81. Петрова І.Л. Сегментація ринку праці та процес його регулювання
: Автореф. дис. д.е.н. – К., 1998. – 364 с.
82. Петюх В.М. Ринок праці: Навч. посібник. – К.: КНЕУ, 1999. –
228 с.
83. Петюх В.М. Ринок праці та зайнятість. – К.: МАУП, 1997. –
260 с.
84. Петюх В.М. Управління персоналом: Навч.-метод. посібник.
– К.: КНЕУ, 2000. – 124 с.
85. Подоровская М.М. Организация труда: Конспект лекций. –
К
.: МАУП, 2001. – 112 с.
86.Поляков Н.А., Ремизов К.С. Справочник экономиста по труду,
(Методика экономических расчетов по кадрам, труду и заработной плате на промышленных предприятиях). – 6-е изд., перераб. и доп. –
М
.: Экономика, 1988. – 239 с.
87. Попович П.Я. Економічний аналіз та аудит на підприємстві:
Підручник
. – 3-тє вид., перераб. і допов. – Тернопіль, 1998. – 320 с.
88. Практикум по экономике труда: Учеб. пособие.
/В.Д.Арещенко, Г.К. Болтрушевич, А.У.Жук и др.// Под общ. ред.
В
.Д.Арещенко, 2-е изд., перераб. и доп. – Минск: Высш. шк., 1988. –
174 с.

433 89. Прибиткова І.М. Основи демографії: Посібник для студентів гуманітарних
і суспільних факультетів вищих навчальних закладів
/І.М. Прибиткова. – К.: «АртЕК», 1995.– 256 с.
90. Рвенко А. Україна у світових координатах людського розвитку
. Дзеркало тижня. – 2001. - № 28 (352) (28 липня). – С.1,10.
91. Рофе А.И. Научная организация труда: Учеб. пособие. – М.:
МИК
, 1998. – 320 с.
92. Рофе А.И. Экономика и социология труда: Учеб. пособие. –
М
.: МИК, 1996. – 348 с.
93. Рощин С.Ю., Разумова Т.О. Экономика труда: экономическая теория труда: Учебное пособие. – М.: ИНФРА – М, 2001. – 400 с.
94. Сладкович В.П. Мотивационный менеджмент. Курс лекций /
МАУП
. – Киев, 2001. – 165 с.
95. Соколенко С.І. Глобалізація економіки України. – К.: Логос,
1999. – 568 с.
96. Социальное партнерство в условиях становления и развития рыночных отношений. Курс лекций, Академия труда и социальных отношений
. – М.: РАГС, 1994. – 220 с.
97. Соціальне партнерство / С.В.Бакуменко, І.С.Левінець (кер. авт
. кол.): Навч. посіб. – К., 1999. – 300 с.
98. Соціальне партнерство: Словарь-справочник. – М.:
Экономика
, 1999. – 300 с.
99. Струмилин С.Г. Избранные произведения. – М.: Изд-во
«Наука», 1964. – Т.3: Проблемы экономики труда. – Разд. ІІІ, IV.
100.Україна. Цілі розвитку тисячоліття. – К.: Міністерство економіки та з питань європейської інтеграції України, 2003. – 24 с.
101. Уманський О.М., Сумцов В.Г. Международные трудовые нормы и рекомендации. – Луганск: Изд-во Восточноукр. гос. ун-та,
1999. – 247 с.
102. Человеческое развитие: новое измерение социально- экономического прогресса: Учеб. пособие / Под ред. В.П.Колесова и
Т
.Маккинли. – М.: Права человека, 2000. – 464 с.
103. Шаленко М.В. Територіальна сегментація ринку праці
України
/ науково-дослідний центр з проблем зайнятості населення та ринку праці. – К.: 1993. – 45 с.
104. Щекин Г.В. Основы кадрового менеджмента: Учебник. – Кн.
II; Подбор, обучение и развитие персонала. – 2-е изд., перераб. и доп.
МЗУУП
, 1993. – 200 с.
105. Щокін Г.В. Теорія і практика управління персоналом: Навч.
-метод. посібник. – К.: МАУП, 1998. – 256 с.

434 106. Экономика труда и социально-трудовые отношения / Под ред
. Г.Г. Меликьяна, Р.П.Колосовой. – М.: Изд-во МГУ: Изд-во ЧеРо,
1996. – 623 с.
107. Эренберг Р.Дж., Смит Р.С. Современная экономика труда.
Теория и государственная политика. – М.: Изд-во МГУ, 1006. – 777 с.
108. http: //alpha.rada.gov.ua
109. http: //www.ukrstat.gov.ua
110. http: //hdr.undp.org
111. http: //www.nbuv.gov.ua

435
Навчальне видання
Городецька Лідія Олексіївна
ЕКОНОМІКА ПРАЦІ І СОЦІАЛЬНО-ТРУДОВІ
ВІДНОСИНИ

Навчальний посібник

В
авторській редакції
Технічний редактр А.І. Лаврінович
Коректор
Л.М. Романова
Комп
’ютерна верстка Н.В. Чорної
Підп
. до друку
Формат 60х84/16. Папір офс.
Офс
. друк. Ум. друк. арк. . Обл.– вид.арк. 25,0
Тираж
500прим. Замовлення № . Вид. № 12/І.
Видавництво
Національного авіаційного університету «НАУ-друк»
03685. Київ-658, проспект Космонавта Комарова, 1
Свідоцтво про внесення до Державного реєстру ДК №977 від 05.07.2002




Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   27   28   29   30   31   32   33   34   35


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал