Освіти І науки україни національний авіаційний університет



Pdf просмотр
Сторінка2/35
Дата конвертації27.01.2017
Розмір5.62 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   35
базою вивчення дисципліни «Економіка праці і соціально
-трудові відносини» е таки основні джерела:
1.Законодавство України про працю.
2.Статистична база для дослідження соціально-трудових процесів
. Крім загального «Статистичного щорічника України»,
Держкомітет
України щорічно видає багато різних спеціалізованих статистичних збірників. Наприклад, такі щорічники: «Економічна активність населення України», «Праця України», «Доходи і рівень життя населення України», «Регіональний людський розвиток»,
«Спеціальний індикатор рівня життя населення», «Витрати і ресурси домогосподарств
України» та ін.
3.Документи і матеріали Міжнародної організації праці (МОП).
4.Наукові видання – монографії, автореферати дисертацій, наукові
статті, матеріали наукових конференцій з проблем економіки праці
і соціально-трудових відносин. Крім того, періодичні видання, передусім таки наукові економічні та суспільно-політичні журнали:
«Україна: аспекти праці», «Демографія та соціальна економіка», між відомий науковий збірник «Зайнятість та ринок праці», газети, зокрема
«Праця і зарплата» та ін.
Самостійною науковою дисципліною економіка праці стала лише близько століття тому. Вперше проблеми економіки праці почали предметно досліджуватися представниками класичної буржуазної політекономії
. Так, Адам Сміт у праці «Багатство націй», виданій у
1776 р. на основі дослідження закономірностей ринкової економіки обґрунтовує
зв'язок між економічним розвитком та процесом поділу праці
. Він показав об'єктивну необхідність існування та розвитку товарних ринків, що є незаперечною умовою підвищення продуктивності
праці, наймання нових працівників тощо. Однак цей

13 підхід
Адама Сміта є загальноекономічним, він не акцентує увагу на питаннях праці та зайнятості.
Більш очевидною є трудова спрямованість його досліджень заробітної
плати, величина котрої визначається на ринковій основі внаслідок взаємодії сторін трудових відносин. Слід зазначити, що підходи класичної буржуазної політекономії до проблем економіки праці
, яка на той час ще не виділялася в самостійну науку, орієнтовані на дослідження та обґрунтування основоположної ролі ринкових механізмів у вирішенні всіх господарських та, зокрема, економіко- трудових проблем.
Проблеми економіки праці були глибоко проаналізовані Марксом в багатьох працях, однак основною з них безперечно є «Капітал», що вийшов друком у 1867 р. Карл Маркс робить акцент на стихійності функціонування товарних ринків, наслідком чого є кризи перевиробництва
, падіння продуктивності праці та зростання безробіття
, що сприяє загостренню всіх соціальних та економіко- трудових проблем. Теорію марксизму пронизує переконання в принциповій неможливості покращення ситуації у сфері праці шляхом удосконалення ринкових механізмів. За Марксом, вирішення всього комплексу проблем праці та економіки може бути досягнуте лише за умови глибинного перетворення основних характеристик трудового процесу
, що передбачає знищення капіталістичного устрою.
У
становленні економіки праці як науки можна виділити декілька етапів
Перший етап,
якій тривав приблизно з кінця ХІХ століття, є періодом відгалуження економіки праці як самостійної науки. Цей період характеризувався значним інтересом вчених до різних аспектів трудової
діяльності людини – психофізіологічних, економіко- організаційних
, професійних тощо, які тісно перепліталися між собою.
Еволюція науки економіки праці та управління персоналом не віддільна від історії розвитку власне науки управління, а також суміжних галузей знань – психотехніки, психофізіології, гігієни праці, психології
, наукової організації праці та управління (праці Ф.Тейлора,
Г
.Ганта, Г. Емерсона, А. Файоля та ін.).
Економіка праці ще лише формувалась як власне економічна наука
, зокрема, було сформовано понятійно-термінологічний апарат, який виокремив нову науку із загальної економічної теорії та дав змогу адекватно визначити предмет її дослідження.
Другий етап розвитку економіки праці як науки охоплює період з
20-х років до кінця 60-х років ХХ століття і полягав в тому, що для виявлення економічних закономірностей у
сфері
праці

14 використовувались економічні методи дослідження. Розвиток економіки праці у західних країнах та в СРСР і соціалістичного блоку проходив по-різному.
Для другого етапу у країнах Заходу характерним було дослідження ринку праці. В другій половині 20-х років. Пол Дуглас почав кількісні дослідження у сфері пропозиції праці, попиту на неї та реальної
заробітної плати. Вони ґрунтувались на закономірностях та підходах
, описаних у працях економістів класичної та неокласичної шкіл
. Конкретні дослідження, зокрема на окремих підприємствах, дали змогу продовжити формування понятійного апарату, характерного для економіко
-трудових досліджень. Багато вчених почали вивчати соціальні
питання за допомогою методів економічного аналізу, суттєво розширивши тим самим об'єкт дослідження.
В
СРСР цей етап проходив у абсолютно інших історичних умовах
. На перший план тут було висунуто теорію трудового процесу
, за межами котрої опинились усі проблеми функціонування ринку праці.
Найбільший вклад у дослідження процесів людської праці вніс академік
С.Г.Струмілін (1877-1974). Так, у праці
«
До питання про класифікацію праці» С.Г.Струмілін всебічно розглядає процес праці з економічного
, фізіологічного, психологічного, соціального та
історичного поглядів. Однієї з найскладніших проблем економіки праці
є розроблена С.Г.Струміліним класифікація професій і спеціальностей
. Його праці «Проблеми кваліфікації праці»
та
«Господарське значення народної освіти» [99] стали основою науки про економічну ефективність освіти, яка пізніше в СІІІА була розвинена в концепцію людського капіталу.
Велике значення для організації заробітної плати мали розроблені
ним методи класифікації і групування професій, визначення основних факторів диференціації оплати праці. Він вперше здійснив соціально-економічне дослідження бюджету часу різних груп працівників. Під його керівництвом вперше у світі був розроблений перспективний плановий баланс праці на 1927-1932 роки
Важливе значення мають дослідження академіка С.Г.Струміліна проблем підвищення продуктивності праці. Аналізуючи ефективність нової
техніки, він дослідив співвідношення між зростанням продуктивності
праці і зниженням собівартості, зробив висновок про необхідність врахування в показниках продуктивності праці економії не лише живої, але й уречевленої праці [99].

15
В
сучасних умовах розшарування населення за рівнями доходів важливе значення має методика С.Г. Струміліна з дослідження народного добробуту.
Значний вклад в розвиток радянської економіко-управлінській науці
внесли й інші вчені, таки, як
О
.К.Гастєв – організатор
Центрального
інституту праці, який вважається засновником школи наукової
організації праці, П.М.Керженцев – економіст, історик, публіцист
, П.М.Єсманський, Ф.Р.Дунаєвський та ін.[35].
Результатом цього етапу в нашій країні стало виникнення ряду не завжди пов'язаних між собою наукових дисциплін, що розглядали організацію праці на рівні підприємства. Саме вони стали основою вітчизняної
моделі економіки праці.
Крім того, це свідчить про взаємодоповнення вітчизняних та зарубіжних підходів у сфері економіки праці.
Третій етап розвитку економіки праці як науки, який охоплює період з кінця 60-х до середини 70-х років ХХ століття, пов'язаний з трансформацією фундаментальних основ управління трудовою діяльністю
. Об’єктивно це було зумовлено зростанням мобільності робочої
сили, ускладненням проблем захисту довкілля, глобалізацією економіки
, посиленням конкуренції на зовнішніх ринках, інноваціями, структурною перебудовою економіки. Саме зовнішнє середовище стало рушійною силою трансформації системи управління працею.
Управління економічними процесами розглядається як цілеспрямований вплив на людей і лише через них — на виробничі відносини
. Важливим об'єктом управління стають соціально- психологічні
відносини.
Дослідження радянських учених у 70-80-х рр. проводилися передусім в галузі психології і соціології праці. Завдяки дослідженням
Б
.Ф.Ломова, Б.Г.Анан'єва, В.П.Зінченка, А.Н. Леонтьєва в окремий напрямок науки управління виділилася ергономіка, що виникла на базі психології
, психофізіології, наукової організації праці. Предметом цієї науки
є дослідження різноманітних характеристик працюючої людини з
урахуванням чисельних виробничих факторів для оптимізації знарядь
, умов і процесу праці.
Іншим великим напрямком дослідження цього періоду стало вивчення
інститутів ринку праці та його інфраструктури, яке було тісно пов’язані з дослідженням соціальних процесів.
Четвертий етап розвитку економіки праці – це сучасний етап економіко
– трудових досліджень. Він тісно пов’язан з інформаційною

16 революцією
, розвитком мережевих структур та з процесами глобалізації
в системі світового ринку праці.
Сучасний етап розвитку економіки праці як науки передбачає суттєві
зміни в її предметі, що обумовлено такими обставинами:
− у всіх економіко-трудових процесах на підприємствах зросла роль зовнішнього середовища;
− значно зросла роль індивіда як об'єкта дослідження економіки праці
;
− зростає
ступінь багатомірності описання різних економічних суб 'єктів, збільшується кількість все менш залежних один від одного показників
, які визначають положення працівників та роботодавців;
− характеристики трудової діяльності в цей період стають все більш динамічними, що визначається наслідком впливу ринкових факторів на персонал підприємства.
Зміни у сфері праці, які нині відбуваються, торкаються не лише основних параметрів трудового процесу, а й функціонування ринку праці
, і ці зміни відбуваються паралельно і впливають одне на одного.
Їх взаємний вплив визначає принципові зміни в системі соціально- трудових відносин.
Вчені
в галузі економіки праці виділяють такі блоки актуальних проблем на сучасному етапі:
− трансформація відносин на ринку праці;
− соціалізація трудових відносин;
− зміни безпосередньо у трудовому процесі.
До проблем, пов’язаних з функціонуванням ринку праці, відносяться
, в першу чергу, таки:
− необхідність зростання ефективності праці та відповідної її організації
незалежно від коливань кон’юнктури ринків. Це вимагає необхідність формування такої системи управління персоналом, яка б забезпечувала неперервне зростання ефективності й відповідала б при цьому перспективним напрямкам трансформації оргструктур;
− проблеми стратегічного перспективного розвитку трудового потенціалу на всіх рівнях управління й, відповідно, формування раціональної
зайнятості населення;
− формування нових підходів до мотивації праці, які б відповідали сучасним тенденціям трансформації соціально-трудових відносин на ринку праці;
− розширення інформаційної бази про працю і зайнятість населення шляхом визначення нових параметрів для характеристики

17 різноманіття видів та форм зайнятості, а також варіантів взаємодії працівника та роботодавця тощо.
Серед найактуальніших соціально-трудових відносин можна виділити такі:
− послаблення специфічних занять, як фактора монопольного становища груп працівників та їх окремих працівників, що значне вплинуло на зміну таких показників системи трудових відносин, як міра стійкості, міра залежності працівників від конкретних роботодавців
, сегментів ринку праці. Одночасне зростає роль інших специфічних видів знань таких, як унікальність знань, кваліфікація працівників тощо;
− зростання ролі знань, які охоплюються організаціями працівників
, об’єднаних за професійною ознакою, а не закріплені за окремим працівником. Наприклад, знання з реструктуризації та реінжинірингу підприємств;
− зростання міри комерціалізації об’єднань працівників, які все частіше перетворюються на самостійних економічних суб’ єктів;
− посилення ролі договірного регулювання соціально-трудових відносин
, активності соціального партнерства;
− поглиблення соціальної диференціації за рівням освіти й кваліфікації
, зокрема формування диференційованих систем побудови трудових відносин з різним соціальним статусом;
− поява організацій, яки автономно регулюють свої трудові відносини
. До цієї категорії відносяться кооперативи та підприємства неформального сектору економіки, а також окремі підрозділи мережевих структур;
− зростання значення системи трудових відносин без профспілок
(так званих неюніонізованих моделей), та таких механізмів, як система подання скарг та пропозицій, а також зростання ролі індивідуальних трудових контрактів;
− індивідуалізація трудових відносин, в котрі вступають представники різних сегментів на ринку праці (жінки, молодь,
інваліди
, біженці тощо);
− поступове перетворення системи соціально-трудових відносин на більш загальну систему, яка включає в себе як складову відносини з приводу власності, ринкової діяльності та захисту довкілля;
Серед нових проблем, пов’язаних з характеристиками трудового процесу виділяють такі:

18
− ускладнення взаємозв’язку між продуктивністю та соціальними параметрами трудового процесу, що потребує розробки спеціального механізму вирішення протиріч та пошуку компромісів між завданням зростання задоволеності працею та її продуктивністю;
− ускладнення механізму управління працею внаслідок переходу частини функцій контролю за протіканням трудового процесу від роботодавця до споживачів, що знижує роль роботодавця;
− трансформація сутності трудового процесу та зміни механізмів управління ним, що обумовлено розподілом відповідальності в організації
між керівником та рядовими працівниками, надання їм все більших прав;
− зростання ролі навчання в ході здійснення трудового процесу, що вимагає формування нового механізму оцінки як параметрів трудової
діяльності, так і самої кваліфікації праці, а також нових підходів до механізмів стимулювання праці;
− поява неієрархічних, зокрема мережевих, форм управління працею
, що потребує посилення контролю за ходом трудового процесу
, тощо.
До найактуальніших проблем економіки праці та соціально- трудових відносин в Україні, дослідження яких є перспективним для, наукової

роботи відносяться [7]:
− прогнозування ринку праці
й особливостей його трансформування
;
− дослідження впливу трансформаційних процесів на зайнятість та рівень життя населення;
− розробка трудових стандартів та індикаторів соціально- трудових відносин;
− демократизації соціально-трудових відносин, підвищення рівня правосвідомості
робітників;
− вдосконалення моделі поведінки найманих працівників і роботодавців в умовах становлення соціально-орієнтованої ринкової політики та правової держави;
− дослідження ефективності інвестицій в людський капітал на особистісному
, мікро- і макроекономічному рівні;
− вдосконалення методології розрахунку та пошук резервів людського розвитку на всіх рівнях;
− розробка ефективних систем оцінки трудового внеску та оплати праці
;
− реформування оплати праці і доходів на основі подолання протиріччя між ціною і вартістю робочої сили, міжрегіональної та

19 міжгалузевої
необґрунтованої диференціації в доходах;
− пошуки оптимальних шляхів підвищення продуктивності праці, відтворення кадрового потенціалу країни, соціального захисту населення
, розвитку соціального партнерства і багато інших.
1.2.
Сутність категорії «праця» та її соціально-економічна
характеристика. Роль праці у розвитку людини і суспільства
Праця представляє собою основу життєдіяльності суспільства
і
є складним і багатоскладним процесом.
У
загальному розумінні, праця – це діяльність людини, спрямована на досягнення певного результату
За традиційним підходом до розгляду праці як чинника виробництва
, процес праці містить три обов’язкові елементи: доцільну
діяльність людини
(власне працю), предмети праці, та засоби праці.
Сучасна економічна наука розглядає працю більш широко і комплексно
. Процес праці включає щонайменше п’ять елементів: предмет праці, засіб праці, технологія діяльності, організація праці,
сама праця,
(жива праця).У процесі праці люди взаємодіють також з навколишнім середовищем. Взаємодія людини з названими елементами процесу праці показана на рис. 1.1.
Рис
. 1.1. Взаємодія людини з елементами процесу праці
Праця
є матеріальним процесом взаємодії людини з природою та суспільним процесом взаємодії людини у виробничий діяльності.
Предмети праці
Засоби праці
Організація праці
Праця
Людина суб
’єкт праці
Технологія
Продукт праці

20
Також праця є і процесом споживання людського капіталу як сукупності
фізичних і розумових здібностей людини, що виступає особистісним чинником виробництва. Праця як чинник виробництва приводить у рух засоби виробництва, створює та вдосконалює техніку
і
технологію, організує виробництво, визначає мету та стратегію його розвитку
Під впливом науково-технічного прогресу відбуваються такі процеси
, як систематична зміна змісту переважно фізичної праці в результаті
комплексної механізації, автоматизації, кібернетизації виробництва
і корінного поліпшення його організації. Підвищується загальноосвітній
і культурно-технічний рівень, кваліфікація працівників, на тлі безупинного зростання продуктивності як суспільної, так і
індивідуальної
праці підвищується рівень і якість життя населення.
Могутнім фактором зростання продуктивних сил суспільства є органічне поєднання науки з виробництвом, тому що науково-технічна революція означає не просто застосування нових видів енергії, матеріалів, електронно
-обчислювальних машин і навіть комплексної автоматизації виробництва
, а глибоку перебудову всього технічного базису виробництва, форм його організації і управління.
Роль та значення праці в розвитку людини та суспільства проявляється в тому, що в процесі праці не тільки створюються матеріальні
та духовні цінності , призначені задовольняти потреби людей, але
і розвиваються самі працівники, що здобувають нові навички, розкривають власні здібності, поповнюють та збагачують знання.
Творчий характер праці проявляються через появу нових ідей, прогресивних технологій, більш досконалих й високопродуктивних засобів праці, нових видів продукції, матеріалів, енергії, які, в свою чергу, створюють нові потреби. Нові потреби не тільки появляються у процесі праці
, але й вимагають їх подальшого задоволення. Схема впливу праці на людину та суспільство наведена на рис. 1.2.
Сутність праці розкривається через сукупність функцій, які вона виконує
. Праця:
− є основним природним, суспільно визнаним способом задоволення всіх матеріальних і духовних проблем як окремої людини, та
і суспільства в цілому;
− створює суспільне багатство, пристосовує природні умови для
існування людей, опосередковує, регулює, контролює взаємодію між собою
і природою;
− знаходиться в основі всього суспільного розвитку, формує соціальні
шари суспільства, систему соціально-трудових відносин;

21
− стає основною рушійною силою розвитку людини. Створюючи та вдосконалюючи матеріальні и духовні блага, людина набуває знань, трудових навичок, вміння ефективно взаємодіяти з іншими людьми;
− в процесі праці люди пізнають як закони свого розвитку, так і закони природи. Інтелектуальна, творча праця відкриває кожній окремій людині та людству загалом шлях до свободи, включаючи свободу від природних небезпек, від хвороб, від матеріальних нестатків
Характерними рисами сучасної праці є:
− підвищення інтелектуального потенціалу процесу праці, його новаційність
;
− зростання частки уречевленої частини трудових витрат та підвищення на цій основі їх ефективності;
− підвищення соціального аспекту процесу праці.
Рис
. 1.2. Роль праці в розвитку людини та суспільства
Сутність праці визначається через сукупність функцій, які вона виконує
щодо людини і суспільства як основна сфера життєдіяльності та розвитку людини, необхідна умова життя суспільства і складна форма взаємовідносин людей у процесі виробничої діяльності.
Виробництво матеріальних,
інтелектуальних та культурних благ
Зростання продуктивності праці
Науково
-технічних і соціальний прогрес
Праця в своїй новій якості
Відтворення населення
Задоволення матеріальних та духовних потреб людини та суспільства
Розвиток людини, її фізичних та духовних якостей
Праця

22
Сучасна економічна наука відійшла від вузького, суто виробничого погляду на працю, штучного її поділу на так звану
«продуктивну» та «непродуктивну».
У
широкому розумінні праця – це свідома цілеспрямована створююча діяльність; прикладання людиною розумових та фізичних зусиль для одержання корисного результату у задоволені своїх матеріальних та духових потреб; це процес перетворення ресурсів природи в цінності і блага, що здійснюється і керується людиною під дією як зовнішніх стимулів (економічних та адміністративних),так і внутрішніх спонукань; це вияв людської особливості [7].
Таким чином, сутність праці полягає в тому, що праця – це процес усвідомлення трудової діяльності людини, яка спрямована на досягнення певного результату ї за своїм змістом є матеріальним процесом взаємодії людини і природи, а за характером – процесом суспільної
взаємодії між людьми.
1.3.
Зміст, характер і види праці

Процес праці, по-перше, це процес взаємодії людини і природи, по
-друге, це процес формування певних соціально-трудових відносин між його учасниками. У структурі праці виділяють такі категорії, як
«
зміст праці» і
«соціально-економічний характер праці».
Зміст праці є складною категорією, яка розкриває взаємодію людини з природою, характеризує взаємодію особистісних і речових чинників процесу праці, обсяг і структуру трудових функцій людини,
її
професійні знання, здібності, вміння та навички для здійснення трудового процесу.
Зміст праці
– це функціональні особливості конкретного виду трудової
діяльності, обумовлені предметом праці, засобами праці і формою організації
виробничого процесу
Ці
особливості
характеризують міру відповідальності і складності праці, рівень технічних можливостей, співвідношення виконавських функцій, рівень технічної
оснащеності, ступень різноманітності трудових функцій тощо
В
той же час зміст праці висуває певні вимоги до освіти, кваліфікації
, здібностей людини, характеризує можливості розвитку і самореалізації
особистості в процесі праці. Він впливає на ставлення до праці і задоволеність нею, на ступінь інтересу до праці, на плинність кадрів і ефективність праці.

23
Сутність поняття «зміст праці» розкривається через її основні складові
елементи, до яких відносять таки категорії, як «продуктивна
сила»,
«інтенсивність», «якість», «складність» і «важкість» праці.
Продуктивна

Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   35


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал