Освіти І науки україни національний авіаційний університет



Pdf просмотр
Сторінка17/35
Дата конвертації27.01.2017
Розмір5.62 Mb.
1   ...   13   14   15   16   17   18   19   20   ...   35
5.
Визначити чисельність безробітних і частку їх в економічно активному населенні в 2002 році за даними:
- зайняте населення у віці 15-70 років, млн.осіб – 20,4;
- економічно активне населення у віці 15-70 років, – 22,7 млн.осіб

195
7.
МОНІТОРИНГ СОЦІАЛЬНО-ТРУДОВІЙ СФЕРИ ЯК
ІНСТРУМЕНТ РЕГУЛЮВАННЯ Й УДОСКОНАЛЕННЯ
СОЦІАЛЬНО-ТРУДОВИХ ВІДНОСИН

7.1. Сутність і завдання моніторингу соціально-трудової сфери
7.2. Джерела інформації про зайнятість і соціально-трудові відносини
7.3. Основні напрями моніторингу соціально- трудової сфери

7.1.
Сутність і завдання моніторингу соціально-трудової
сфери
Обєктивна
інформація про соціально економічн і процеси дає
змогу оцінювати ефективність наслідків соціально-економічних реформ розробляти заходи щодо покращення ситуації у соціально трудової
сфери. Для досягнення таких цілей необходіма система моніторингу
Моніторинг
– це система послідовного збору даних про явище
, проц., що описуються за допомогою певних ключових показників
, з метою оперативної діагностики стану об’єкта і його дослідження та оцінки в динаміці.
Виділяють три основних принципи, на яких ґрунтується моніторинг
: принцип тотожності — відповідність (тотожність) між системою моніторингу та об'єктом дослідження;
-
принципи тотожності -
принцип єдності об’єкта спостереження
— підпорядкування усіх окремих, часткових досліджень загальним соціально-економічним завданням;
-
принцип
комплексності
— спостереження за перетвореннями не не окремих сторін (сфер, аспектів), а соціально- економічної
системи в цілому.
Одним з основних напрямів соціально-економічного моніторингу
є моніторинг соціально-трудової сфери, тобто оцінка
її
стану і розвитку.
Моніторинг соціально-трудової сфери необхідно розглядати як один із найбільш важливих інструментів розробки обґрунтованої державної
соціальної політики.
Основні
завдання моніторингу є:

196
− постійне спостереження за фактичним станом справ у сфері
соціально трудових відносин;
− систематичний аналіз процесів, які в ній проходять;
− попередження негативних тенденцій, які моглиб призвести до соціальної напруги;
− короткостроковий прогноз вожливих змін у цій сфері.
Моніторинг соціально-трудової сфери — це комплексна державна система безперервного спостереження за фактичним станом справ у соціально-трудовій сфері.
Моніторинг ґрунтується на вирішенні трьох основних груп завдань
: методичних, наукових та. інформаційних.
Методичні завдання моніторингу
— це розробка наукових основ
, структури і системи показників моніторингу, методів побудови вибірки та інструментарію, що дають змогу отримувати надійні
результати дослідження.
Наукові завдання
— відслідковування і аналіз конкретних зрушень в соціально-трудовій сфері суспільства (вивчення трудових відносин, рівня та якості життя населення, оцінок, установок
і поведінки людей, змін у соціальній структурі суспільства
, розробка прогнозів тощо).
Інформаційні
завдання
— забезпечення договірною, науковою
, об'єктивною інформацією, споживачами якої має стати найширше коло науковців і керівників усіх рівнів.
Концепція
моніторингу
соціально-трудової
сфери включає
значення:
- напрямків моніторингу;
- статистичних і соціологічних показників, які характеризують стан соціально-трудової сфери;
- принципів формування репрезентативної вибірки об'єктів слідження
;
- принципів побудови організаційно-технологічної схеми моніторингу соціально-трудової сфери;
- переліку організацій, міністерств та відомств, які пови брати участь у здійсненні моніторингу соціально-трудової сфер
В
Україні створюється та впроваджується нова система аналізу
і прогнозування процесів, які протікають у соціально- трудовій сфері, комплексна система безперервного спостереження

197 за фактичним станом справ у соціально-трудовій сфері на основі
єдиної
системи показників і методології їх формування, запровадження нових форм і методів дослідження, об'єднання
інформаційних потоків різних органів виконавчої влади, а також галузей
і підприємств для підвищення рівня узагальнення і якості аналізу
Проводячи дослідження за програмою моніторингу, необхідно своєчасно виявляти зміни, які відбуваються у соціально- трудовій сфері, а також фактори, які впливають на ці зміни.
Необхідно здійснювати короткострокове прогнозування протікання найважливіших соціально-трудових процесів, попереджувати й усувати негативні тенденції, які ведуть до формування і розвитку осередків напруги. Проведення моніторингу дає змогу оцінити повноту й ефективність реалізації законодавчих актів з питань соціально
-трудово-політики, сприяти прийняттю оптимальних рішень на різних рівнях управління.
Для ефективного виконання своїх функцій Моніторинг соціально трудової сфери в Україні має здійснюватися за організаційно
-технологічною схемою, яка визначає функціональну взаємодію
Відповідальних виконавців зі збору, передачі, обробки та аналізу
інформації, яка формується на основі єдиної системи статистичних показників і методології їх обчислення, затверджених
Державця комітетом статистики України.
Моніторинг соціально-трудової сфери в Україні має здійснюватись на основі програми моніторингу Міністерством праці та соціальної політики України та Державним комітетом статистики
України спільно з іншими центральними і місцевими органами видавничої
влади.
Об'єктами моніторингу соціально-трудової сфери стають в спеціально відібрані підприємства, установи та організації різних форм власності й галузей економіки, регіони, а також відібрані соціально
-демографічними та професійними ознаками групи населення
Збір
, обробка та передача статистичної інформації з моніторингу здійснюються на регіональному та державному рівнях.
На регіональному рівні статистична інформація за затвердженими напрямками моніторингу формується територіальними органами
Держкомстату
України, Міністерства праці та соціальної політики

198
України та інших державних органів виконавчої влади
Статистична
інформація по базових підприємствах моніторингу формується територіальними органами державної статистики відповідно до затвердженої системи показників та затвердженого переліку підприємств і передається на державний рівень
Статистична
інформація за макроекономічними показниками й
окремими напрямками моніторингу, сформована відповідно затвердженої
системи показників на основі проведення державних та галузевих статистичних спостережень
, передається
Держкомстатом
України у Міністерство праці та соціальної політики
України згідно з узгодженою з ним програмою та у встановлені
строки.
Соціологічні
опитування населення відповідно до затвердженню системи показників здійснюються Інститутом соціології
НАН України або іншими органами згідно із завданнями керівництва
Міністерства праці та соціальної політики України.
Міністерство праці та соціальної політики України та
Держкомстат
України повинні здійснювати координацію діяльності органів державної влади, установ і організацій, що забезпечують ведення моніторингу соціально-трудової сфери. Вони готують щоквартальні
звіти про стан соціально-трудової сфери, щорічно випускають збірники аналітичних та соціологічних матеріалів за результатами моніторингу та збірники за окремими напрямками моніторингу
Особливості
соціально
-трудової сфери визначають проведення
Моніторингу одночасно на рівні окремих трудових колективів
, підприємств та організацій і в цілому населення окремих регіонів та України.
Вибір підприємств і організацій як об'єктів моніторингу здійснюється за формами власності, за галузевою та територіальною ознаками
. Збір, перевірка та первинна обробка інформації даних статистичної
звітності підприємств здійснюється місцевими статистичними органами за затвердженою у Держкомстаті України технологією
, які далі готують та направляють дані в Держкомстат
України
, Міністерство праці та соціальної політики України.
Обчислювальний центр Держкомстату України обробляє вихідну статистичну інформацію за затвердженою програмою та

199 подає
у Міністерство праці та соціальної політики України. На основі
цієї вихідної статистичної соціально-економічної та соціологічної
інформації готуються аналітичні доповіді з основних проблем розвитку соціально-трудової сфери України, її проблем, складаються короткострокові прогнози виявлених тенденцій, розробляється система заходів з вирішення проблем.
Моніторинг соціально-трудової сфери виявляє диференціацію між регіонами країни у рівні розвитку соціально-трудової сфери, В регіонах здійснюється й самостійний моніторинг соціально- трудової
сфери за основними напрямами.
Моніторинг соціально-трудової сфери в Україні є важливим і вхідним
інструментом розробки та здійснення програм соціально- економічного розвитку на перспективу, вдосконалення соціально трудових відносин.
7.2.
Джерела інформації про зайнятість і соціально-
трудові відносини
В
умовах становленням розвитку
інформаційного суспільства
. важливим ресурсом та фактором розвитку все більше стає
інформація, що змінює і роль людини в суспільстві, до котрої висуваються нові вимоги як до носія інформації, її генератора та користувача
В
дослідженні зайнятості, ринку праці, трудових відносин, при визначенні пріоритетів та реалізації політики в цій сфері
інформація також набуває важливого значення. Зокрема здійснення політики регулювання соціально-трудових відносин не може не спиратися на достовірні та точні дані про тенденції розвитку в сфері
праці та зайнятості. Функціонування ринку праці також відбувається через задоволення інформаційних потреб основних суб 'єктів ринку праці про наявність робочих місць і робочої сили, тобто сама інформація виступає важливим елементом трудового посередництва та професійної орієнтації.
В
міжнародних документах сформульовані головні цілі статистики та збирання інформації про трудову діяльність населення
: вимірювання людських та трудових ресурсів з метою здійснення макроекономічного аналізу і планування розвитку цих ресурсів
, а також вимірювання зайнятості, доходів та інших аспектів трудової діяльності для розробки та реалізації програм у

200 сфері
соціальної політики та політики, спрямованої на регулювання ринку праці.
Джерелами
інформації для моніторингу соціально-трудової сфери
України є статистичні показники, котрі характеризують соціально
-демографічний стан населення, зайнятість, ринок праці та безробіття, умови праці на підприємствах, доходи та рівень життя населення. Показники, що використовуються, мають бути реальними
, вірогідними та загальновизнаними. У моніторингу використовуються
, здебільшого, комплексні показники, які складаються з окремих статистичних даних. Крім того, для моніторингу соціально-трудової сфери необхідні також дані експертів
— керівників і спеціалістів та дані працівників, підприємств
і організацій, які збираються в ході соціологічних обстежень
До основних джерел інформації про зайнятість та соціально трудові
відносини належать такі:
- адміністративна статистика;
- вибіркові обстеження домогосподарств;
- переписи населення;
- вибіркові обстеження та перепис підприємств;
- соціологічні обстеження.
Адміністративна статистика
— це стандартизовані дані статистичної
звітності підприємств та організацій, державної служби зайнятості та інших суб'єктів економічної діяльності, органів державного управління.
До основних переваг цього джерела інформації належать: порівняна дешевизна; постійність інформації, дає змогу стежити за тривалістю та динамікою процесів з початку їх обліку; можливість отримання
інформації по конкретних групах сукупності без похибки у вибірці.
Недоліками для цього способу отримання інформації охоплення зареєстрованого контингенту тільки формально, відповідно до прийнятих правил; залежність від змін у правилах реєстрації
(законодавства, правил виплати допомоги тощо); неможливість отримати комплексну
інформацію щодо
індивідуального об'єкта.
Вибіркові обстеження домогосподарств
— це дослідження у
вигляді опитування з високою мірою регулярності — раз на рік,

201 на півроку чи на квартал. Ці обстеження дають змогу отримати
інформацію про всю робочу силу, її структуру, здійснити одночасне
, загальне та взаємовиключне вимірювання кількості зайнятих
, безробітних, економічно неактивного населення, отримати достовірні дані про рівень життя. Багато з міжнародних стандартів та класифікацій можуть бути застосовані лише за умов регулярного здійснення вибіркового обстеження домогосподарств.
До переваг цього способу отримання інформації належать: визначення статусу зайнятості відповідає прийнятим міжнародним стандартам та визначенням; обстеження дає інформацію про весь
Контингент
, що вивчається; результати досліджень різних періодів
є
порівняльними між собою; надається велика кількість додаткової
інформації
; отримується комплексна
інформація щодо
індивідуального об'єкта, що дає змогу досліджувати взаємозв'язки різних характеристик; це дослідження може здійснюватись незалежно від інших, не потребує адаптації до існуючих статистичних систем чи їх зміни.
Недоліків вибіркових обстежень домогосподарств відносять такі
: використання вибірки мало підходить для аналізу даних на окремій місцевості, оскільки з розбиванням вибірки підвищується
її
похибка; необхідність вкладення великих коштів та зусиль зумовлює
здійснення такого дослідження не частіше, ніж раз на квартал
, а адміністративні джерела здатні давати більш оперативні дані
; непостійність вибірки утруднює отримання даних за тривалий період спостереження.
Важливим джерелом інформації є переписи населення, котрі мають дещо спільне з попереднім способом збору інформації.
Головна відмінність між ними полягає у масштабах обстеження, тобто в повному охопленні досліджуваної сукупності населення переписом
, на відміну від вибіркових досліджень домогосподарств.
Це джерело інформації дає змогу отримати всеосяжну інформацію про населення, що вимагає обмеженості переліку питань з приводу кожного конкретного аспекту дослідження населення.
Масштаби перепису не дають змогу здійснювати його часто, звичайно він проводиться раз на десять років. Однією з головних переваг
інформації, отриманої шляхом перепису, є можливість її регіонального та міжрегіонального аналізу. Найповніше охоплення

202 населення уможливлює отримання повної, без похибок, інформації по всіх територіально-адміністративних одиницях. Переписи також мають важливе методологічне значення.
Вибіркові обстеження підприємств надають
інформацію про трудову діяльність з погляду виробничих процесів. Вони є
єдиним джерелом інформації про внутрішні ринки праці.
Перевагою цих обстежень є такі: аналіз взаємозв'язку зайнятості
відпрацьованого робочого часу та отримання винагороди
; вибірковість дослідження, яке можна здійснювати за певними економічними секторами.
В
той же час ці дослідження не дають змоги проаналізувати неформальний ринок праці, не дають повного уявлення про трудову діяльність працівника
, оскільки обмежують
її
підприємством та не фіксують вторинну за занятість, якщо вона не пов 'язана з цим самим підприємством.
Для моніторингу соціально-трудової сфери, важливими є дані
соціологічних обстежень з різноманітних питань моніторингу.
Моніторинг соціально-трудової сфери включає обов'язкове соціологічне обстеження базових підприємств, і також вибіркове й одноразове обстеження підприємств, регіоні окремих груп людей, домашніх господарств.
Соціологічні обстеження
— це аналіз соціальних явищ за допомогою соціологічних методів
, які
дають змогу систематизувати факти про процеси (відносини, взаємозв'язки, залежності
, щоб робити обґрунтовані висновки і рекомендації. В ході
соціологічного дослідження застосовують такі методи збору первинної
інформації: вивчення документальних матеріалів,
спостереження, експеримент, опитуване
Опитування
— найпоширеніший метод соціологічного дослідження
, який полягає в отриманні відповідей на конкретні питання
. Розрізняють такі різновиди опитування:
- анкетування (письмове заочне опитування),
- інтерв'ю (усна співбесіда, очне опитування),
- експертне опитування (отримане відповідей від компетентних у досліджуваній проблемі осіб
При здійсненні моніторингу соціально-трудової сфери на державному
і регіональному рівнях система показників, що аналізуються
, характеризує:

203
- міграційні та соціально-демографічні процеси;
- структуру зайнятості, тенденції руху зайнятих, стан системи підготовки і перепідготовки кадрів;
- проблеми і тенденції розвитку безробіття, у тому числі прихованого
;
- умови та охорону праці;
- доходи і рівень життя населення, його соціальне самопочуття
і т. ін.
На рівні підприємств, установ, організацій мають аналізуватись показники, які характеризують:
- зайнятість — рух персоналу, підготовку і перепідготовку кадрів
, зміни чисельності та структури зайнятих і т. д.;
- умови та охорону праці — стан виробничого середовища на підприємстві
, масштаби зайнятості на шкідливих і тяжких фізичних роботах, рівень виробничого травматизму тощо;
- оплату праці й форми соціальної підтримки працівників, рівень середньомісячної заробітної плати працівників різних категорій
, структуру і масштаби грошових виплат працівникам підприємств у формі премій, матеріальної допомоги, доплат і т. д.;
- стан трудових відносин — кількість трудових спорів, їх причини
, кількість урегульованих трудових спорів без звернення у вищі
інстанції, міру виконання трудових договорів, стан страйкового руху тощо.
Координацію статистичної інформації в Україні здійснює
Державний комітет статистики України, в якому, поряд з іншими, функціонує
Управління статистики праці. Держкомстат затверджує форми статзвітності для різних міністерств і підприємств, збирає, обробляє
та узагальнює соціально-трудову статистику, отриману із таких статистичних джерел
: адміністративна статистика підприємств
; адміністративна статистика служб зайнятості; статистика домашніх господарств. Держкомстат публікує офіційні статистичні
дані по країні у відповідних статистичних збірниках: загальному "Статистичний щорічник України" і спеціалізованих:
«Економічна активність населення України", "Праця в Україні",
«Доходи і рівень життя населення України», "Регіональний людський розвиток" та ін. Інформацію про друковані видання
Держкомстату
України, статистичну інформацію можна знайти на спеціалізованому сайті.(http//www.ukrstat.gov.ua)

204
Державний комітет статистики України проводить також обстеження бюджету сімей, які включають доходи та витрати, ступінь самозабезпечення сім'ї продуктами, житлові умови, наявність предметів довгострокового користування, таких як автомобіль
, телевізор, холодильник, а також дані про структуру сім 'ї. Статистичні дані, отримані в результаті обстежень бюджету сімей
, використовуються частково для визначення рівня інфляції, також вони є статистичною базою для встановлення прожиткового мінімуму та інших соціальних стандартів.
Міністерство праці та соціальної політики України відслідковує
розвиток ринку праці, аналізуючи матеріали
Державного комітету статистики
України
Ці
дані
використовуються також для планування і розробки нормативних актів
Для дослідження світового ринку праці та зіставлень між країнами у сфері праці важливими джерелами інформації є міжнародні
інформаційні видання із статистики праці.
Для об'єктивної оцінки стану соціально-трудової сфери в країні
необхідно зіставляти матеріали усіх джерел інформації про зайнятість та соціально-трудові відносини, а моніторинг соціально трудової
сфери необхідно проводити на трьох рівнях: державному регіональному
, окремих підприємств і організацій.
7.3.
Основні напрями моніторингу соціально-трудової
сфери
Основними напрямами моніторингу соціально-трудвої сфери
є
такі ключові проблеми:
- соціально-демографічні та міграційні процеси;
- зайнятість, ринок праці, безробіття;
- соціально-трудові процеси на підприємствах;
- умови та охорона праці;
- доходи та рівень життя населення;
- соціально-психологічний клімат у трудових колективах;
- задоволеність соціально-трудовими відносинами.
Ці
основні напрямки визначаються соціальною політикою, яка проводиться на державному рівні.
Соціально-демографічні та міграційні процес

205
Соціально
-економічна криза 90-х р. XX ст. в Україні викликала негативні тенденції у відтворенні населення України, що призводить до значного скорочення демовідтворювального потенціалу
, нагромадженого попередніми поколіннями.
Для
України характерний регресивний тип вікової структури населення
, що характеризується повільною зміною поколінь, скороченням народжуваності, подовженням тривалості життя. Для такого типу вікової структури властивий такий розподіл населення: діти
: — близько 20 % від усієї чисельності населення, батьки близько
50 % , прабатьки — близько 30 %
Демографічна ситуація в країні в останні роки ускладнюється настільки, що є всі підстави вважати Україну зоною демографічної
кризи із особливо складним становищем у сільській місцевості
та в окремих регіонах. Скорочення чисельності населення в країні має негативні наслідки як з погляду демографічної
основи його відтворення, так і з економічного погляду
: зміни у статево-віковій структурі населення впливають на можливості
стабілізації економіки, зростання обсягів виробництва, соціально
-економічного розвитку.
Зростає
кількість регіонів, охоплених депопуляцією. На дуже низькому рівні залишається народжуваність, що спричинено зміною репродуктивної поведінки молодих родин в умовах соціально
-економічної кризи
, зменшенням кількості
зареєстрованих шлюбів, збільшенням кількості розлучень тощо.
Погіршення стану навколишнього середовища, низький рівень життя значної частки населення зумовлює збільшення рівня захворюваності
й смертності населення. Особливо небезпечні тенденції
вростання смертності населення у працездатному віці, і найбільше серед чоловіків.
Ускладнює
демографічні проблеми й активна еміграція населення
Серед емігрантів велику частку складають висококваліфіковані
фахівці. Кілька мільйонів громадян України, залишаючи свої родини, працюють за кордоном.
Підтвердженням наслідків демографічної
ситуації
є
демографічне навантаження
— співвідношення населення працездатного
і непрацездатного віку, яке за даними перепису
2001 р. складало 1000 до 723.
Ситуація в країні у соціально-демографічному аспекті потребує

206 рішучих заходів, оскільки розвиток таких тенденцій призведе через
15—18 років до значного зниження чисельності осіб працездатного віку за значного збільшення осіб старшого непрацездатного віку, що буде вкрай обтяжливо для суспільства.
Для поліпшення демографічної тенденцію ситуації необхідне тенденцію
. Це передбачає здійснення активних заходів, по-перше, щодо створення ефективних робочих місць у нашій країні для розширення можливостей самозабезпечення людей за рахунок найманої
праці, і по-друге, щодо розвитку всієї інфраструктури, потрібної
людині для Гідного життя і народження нащадків. Ця проблема може бути
Вирішена тільки комплексними дослідженнями за для визначення Пріоритетів розподілу державних коштів.
Запитання

Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   13   14   15   16   17   18   19   20   ...   35


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал