Освіти І науки україни національний авіаційний університет



Pdf просмотр
Сторінка16/35
Дата конвертації27.01.2017
Розмір5.62 Mb.
1   ...   12   13   14   15   16   17   18   19   ...   35

створення додаткових і нових робочих місць шляхом реструктуризації
економіки, розвитку малого і середнього бізнесу, створення умов для іноземного інвестування та для самозайнятості населення
;

застосування гнучкої форми зайнятості;

організація професійного навчання, консультації та профорієнтації
незайнятого населення;

організація оплачуваних громадських робіт;

посилення територіальної та професійної мобільності робочої
сили;

сприяння працевлаштуванню через удосконалення діяльності
та розвиток центрів зайнятості;

квотування робочих місць;

регулювання трудових міграцій;
До пасивних заходів належать:
− виплата допомоги по безробіттю і надання допомоги

183 членам сімей, які перебувають на утриманні безробітних;
− оформлення дострокового виходу на пенсію за умови наявного трудового стажу, що дає право на одержання пенсії;
− підтримка безробітних, які відкривають власну справу.
Соціальний захист;
− страхування від безробіття.
Важливим напрямом активної політики зайнятості є професійна підготовка, перепідготовка і підвищення кваліфікації працівників з метою створення сприятливих умов для прискорення процесів структурної та технологічної перебудови економіки, запобігання змушеному хронічному безробіттю, забезпечення раціональної
зайнятості.
Державна активна політика зайнятості
передбачає
розроблення програм сприяння зайнятості населення.
Розрізняють довгострокові і короткострокові програми сприяння зайнятості. Вони розробляються як на державному, так і на регіональному рівнях.
Метою державних і регіональних програм є сприяння зайнятості
населення, задоволення потреб громадян у праці.
Державні й територіальні програми зайнятості населення
спрямовані
на :
− сприяння розвитку і структурній перебудові економіки, створенню умов для спрямування вивільнюваних працівників, насамперед на рентабельні виробництва та в пріоритетні галузі економіки
;
− попередження розвитку безробіття і його скорочення шляхом підвищення економічної зацікавленості підприємств і організацій у створенні додаткових робочих місць, переважно з гнучкими формами зайнятості;
− удосконалення системи відтворення робочої сили водночас
із збільшенням числа робочих місць, поліпшення професійної орієнтації
. Підвищенням кваліфікації працівників та ефективності використання трудових ресурсів;
− захист безробітних та їх сімей від негативних наслідків безробіття
і забезпечення зайнятості громадян, які потребують соціального захисту і не спроможні конкурувати на ринку праці;
− формування кадрової
, матеріальної
,
інформаційної
,

184 статистичної
, фінансової та науково – методичної бази державної служби зайнятості;
− заходи сприяння зайнятості населення, яке проживає у сільській місцевості.
Спеціальні
галузеві
програми
зайнятості
населення призначені
для вирішення на рівні окремих галузей і підприємств проблем прихованого безробіття, сприяння продуктивній зайнятості
працівників і практичній реалізації диференційованого підходу щодо окремих підприємств з урахуванням державної політики структурної перебудови, санації державних підприємств і заходів державної політики на ринку праці.
Програми зайнятості населення в Україні почали розроблятися з 1995 р. Нині розроблена Програма сприяння зайнятості
населення на період до 2010 р. Програма визначає такі головні
мети:
− підтримка створення нових робочих місць і продуктивної зайнятості
;
− формування ефективної структурної та регіональної політики зайнятості:
− диференційований підхід до скорочення виробництва і забезпечення допомоги звільненим працівникам;
− зміщення акцентів у роботі системи ЦЗ від констатування стану на ринку праці до регулювання та упередження негативних процесів
і, передусім, у сфері контролю за професійною спеціалізацією вузів і пере-підготовчих закладів обсягами і якісними параметрами випускників;
− перегляд регіональної політики щодо відповідальності та фінансово
-організаційних функцій за схемою «відомство — регіонові
»;
− впровадження на державному і регіональних рівнях механізму протекціоністських заходів, спрямованих на тимчасовий захист вітчизняних товарів і, врешті, робочих місць;
− стимулювання державних і приватних роботодавців на створення нових робочих місць та мінімальних витрат на це;
− удосконалення інформаційно-статистичної бази щодо розвитку ринку праці;
− сприяння зайнятості шляхом розвитку соціального

185 партнерства
Заходи програми передбачають забезпечення сприятливих податкових
інвестиційних фінансово-кредитних та інших умов господарювання для підприємств, організацій, установ усіх форм власності
Зарубіжний досвід свідчить про різні підходи окремих країн щодо розподілу коштів на активні і пасивні заходи політики зайнятості
. У таких країнах, як Франція, Німеччина, Англія переважають витрати на підтримування рівня доходів населення, а на активні
заходи витрачається значно менше коштів. У Франції, наприклад
, частка витрат на активні і пасивні заходи відповідно дорівнює
28,4% і 71,6%; в Англії - 29,1% і 70,9%, у Німеччині - 44,1%
і
55,9%.
Зворотну картину щодо витрат на активні й пасивні заходи політики зайнятості населення спостерігаємо у Швеції та Італії, де відповідні
витрати становлять 67,6% і 32,4% та 51,6% і 48,4%.
Стратегія зайнятості населення в Україні має пов'язуватися з подальшим розвитком і розширенням активних заходів для запобігання безробіттю та збільшенням на них витрат із фонду сприяння зайнятості населення з урахуванням стану ринку праці.
Відповідно з рекомендаціями МОП розмір допомоги у зв`язку з безробіттям повинен становити 60% середньої заробітної плати. У скандинавських країнах така допомога досягає 50-70% середньої заробітної
плати за рівня безробіття 0,5-1%.
Для фінансування передбачених програмами зайнятості населення утворюються державний фонд сприяння зайнятості за рахунок
:
− асигнувань державного і місцевих бюджетів;
− зборів на обов`язкове соціальне страхування на випадок безробіття
;
− коштів служби зайнятості, отриманих від надання платних послуг підприємствам та організаціям і частини прибутку підприємств, установ та організацій, що створюються державною службою зайнятості
Інфраструктура ринку праці в економічній системі являє собою сукупність
інститутів сприяння зайнятості населення, профорієнтації, профпідготовки
і перепідготовки кадрів. Вона складається з мережі

186 центрів зайнятості (бірж праці), центрів підготовки і перепідготовки робочої
сили тощо. Основним елементом інфраструктури ринку праці є державна служба зайнятості.
Державна служба зайнятості є централізованою структурою спеціальних органів, вона утворена для комплексного вирішення питань регулювання зайнятості населення, професійної орієнтації і соціальної
підтримки тимчасово непрацюючих громадян.
Державна служба зайнятості як автономний орган при
Міністерстві
праці та соціальної політики був створений у 1991 р.
Вона складається з національного центру, що контролює дворівневу мережу обласних і місцевих центрів зайнятості, один республіканський центр (в Криму), 24 обласних центри і два міських центри у Києві й Севастополі з однаковим статусом і 655 місцевих центрів, підпорядкованих до попередніх.
Основні
завдання державної служби зайнятості - це розробка та здійснення заходів щодо державної політики зайнятості із забезпечення зайнятості працездатного населення, систематичне вивчення процесів, що відбуваються на ринку праці, і розробка на цій основі необхідних прогнозів.
Державна служба зайнятості виконує такі функції:
− аналізує попит і пропозицію на робочу силу. інформує населення
і державні органи управління про стан ринку праці;
− консультує громадян, установи і організації про можливості отримання роботи та забезпечення робочою силою;
− здійснює облік вільних робочих місць і громадян, які звернулись
і СЗ;
− надає допомогу громадянам у підборі роботи і власникам підприємств у підборі працівників;
− організовує профпідготовку та перепідготовку громадян;
− надає послуги по працевлаштуванню та профорієнтації вивільненим працівникам;
− реєструє безробітних і надає їм різну допомогу;
− бере участь у підготовці державних і територіальних програм зайнятості;
− готує пропозиції щодо визначення території пріоритетного розвитку
, де збільшення кількості робочих місць заохочується державою
;

187
− інформує населення про наявність навчальних закладів, центрів
, курсів, технічних шкіл, комбінатів, пунктів підготовки та перепідготовки кадрів;
− проводить роботу з питань організації профдіяльності громадян
України за кордоном;
− розробляє статистичну звітність;
− здійснює облік та складає звіти про витрачання коштів держфонду
Служба зайнятості в період формування ринку праці зобов
’язана вживати заходи для запобігання масового безробіття, сприяти громадському усвідомленню змін у державній політиці зайнятості
, підвищувати рівень професійної мобільності тих, хто бажає
працювати.
6.6.
Соціальний захист населення від безробіття
Державні
заходи для скорочення безробіття дуже різняться, у залежності
від типу безробіття. Оскільки безробіття в сучасній економіці
викликане не тільки недосконалістю ринку праці, але і макроекономічними факторами, держава повинна розробляти комплекс заходів, що включають інструменти мікроекономічної і макроекономічної
політики.
Макроекономічні
заходи дозволяють знизити безробіття, викликане дефіцитом агрегированого попиту (кейнсіанське або циклічне безробіття). Так, цілеспрямована фіскальна політика може збільшити агрегирований попит в економіці за допомогою збільшення державних витрат і зниження ставок податків. У результаті
зросте попит на працю і зайнятість. За допомогою монетарної
політики, збільшивши пропозицію грошей в економіці, можна знизити банківський відсоток, що приведе до росту схильності
до споживання, а значить - і до росту агрегированого попиту
і зайнятості.
Мікроекономічні заходи
- це ті державні заходи, що стосуються безпосередньо ринку праці. З їхньою допомогою можна знизити рівень як циклічного, так і природного безробіття.
Основою соціального захисту є обов’язкове соціальне страхування в комплексі з державними допомогами. Принцип соціального страхування
– перерозподіл економічної
відповідальності
за реалізацію соціальних гарантій між державою,

188 роботодавцями та громадянами. Цей перерозподіл є головним джерелом матеріального забезпечення при безробітті
, захворюванні
, нещасному випадку, а також старості для всіх верств населення
. Страхування є система правових, економічних та організаційних заходів щодо компенсації ризику безробіття.
До головних принципів соціального страхування як основи соціального захисту від безробіття можна віднести:
− особисту відповідальність – самі працівники беруть участь у
фінансуванні страхування, розмір виплат залежить від попередніх внесків працівників і їхнього страхового полісу;
− солідарність – роботодавці, працівники і держава беруть фінансову участь у формуванні страхових фондів;
− загальність – страхування у разі безробіття поширюється на всі верстви населення, які потребують його, що відображається в законодавчому закріпленні гарантій реалізації прав застрахованих, порядку проведення відповідних виплат і надання послуг;
− обов’язковість (примусовість) – страхування на випадок безробіття незалежно від волі і бажання роботодавців і застрахованих
, що знаходить вираження в обов’язковому характері
(за законом) виплати страхових внесків роботодавцями, працівниками
і державою;
− державне регулювання – законодавче закріплення гарантій прав громадян на страхування у разі безробіття, контроль за рівнем виплат
, якістю послуг і використання фінансових коштів за призначенням
Державна політика на ринку праці поділяється на активну і пасивну
. До активних заходів відносяться:
− інформаційна і організаційна допомога в пошуку роботи.
Створення спеціальних державних структур для цих цілей, використання
єдиних інформаційних систем, охоплюючи усі регіони
і акумулюючи дані про безробітних і про наявні вакансії;
− субсидування освіти. Державні програми, метою яких є зниження плати за навчання, з тим щоб майбутні працівники здобували необхідні знання і навички для роботи в галузях економіки
, що розвиваються;
− державне законодавство, що дає всім індивідам рівні права бути найнятими на роботу, незалежно від раси,

189 національності
, статі і ін;
− навчання і перенавчання для тих, хто не може знайти роботу через відсутність необхідної кваліфікації;
− зайнятість у
суспільному секторі економіки для представників тих груп населення, яким об'єктивно складніше знайти роботу в приватному секторі. Прийняття на роботу і перенавчання безробітних, що знаходяться в цьому стані впродовж довгого часу. Тимчасові суспільні роботи (наприклад, у сфері соціальної
допомоги, у благоустрої міст і т.зв.);
− пряме субсидування зарплати чи зниження податків – для фірм
, що приймають на роботу представників защемлених груп, що випробують особливо гостре структурне безробіття;
− допомога у відкритті власного бізнесу для безробітних
(консультації, безповоротні позички, пільгові кредити, пільгове оподатковування
, створення спеціальних "бізнесів-інкубаторів").
Інформаційна й організаційна допомога націлена на зниження рівня фрикційного безробіття, всі інші названі вище міри
- насамперед на боротьбу зі структурним безробіттям. Разом з тим субсидії
зайнятості і суспільних робіт можуть використовуватися і для зниження циклічного компонента - у цьому випадку вони використовуються не для вузьких цільових груп населення, а для усіх
, хто шукає роботу.
Активні
заходи спрямовані
на підвищення конкурентоспроможності
робочої сили на ринку праці.
До пасивних заходів відносяться:
− виплати по безробіттю і додаткові виплати на утримання родини
;
− дострокові пенсії, що дозволяють скоротити чисельність економічно активного населення і, за інших рівних умов, безробіття
;
− популярний в останні роки захід, названий "work-sharіng", буквально
- "поділ робіт".
Соціальний захист населення від безробіття здійснюється на основі
Закону України “Про зайнятість населення” через систему заходів
, а саме:
- захист від необґрунтованої відмови працевлаштування;
- безкоштовне сприяння в підборі підходящої роботи та

190 працевлаштування відповідно до нахилів, здібностей, професійної підготовки
, освіти з урахуванням суспільних потреб;
− виплата вихідної допомоги та збереження середньої зарплати на період працевлаштування працівникам, які втратили постійну роботу на підприємствах і організаціях;
− безкоштовне навчання безробітних новим професіям, перепідготовка у системі державної служби зайнятості;
− виплата безробітним допомоги по безробіттю.
− Держава сприяє незайнятим громадянам у їхньої трудової діяльності
та забезпечує їм такі види компенсації:
− надання особистих гарантій працівникам, звільненим з підприємств
, установ та організацій;
− виплата стипендій у період перепідготовки та включення
її
в безробітний стаж;
− надання додаткової матеріальної допомоги безробітному громадянину та членам його сім`ї, з урахуванням наявності осіб похилого віку та неповнолітніх дітей. Працівникам, які втратили роботу
, у зв`язку із зміною місця роботи, надаються гарантії, якщо вони зареєструвались у службі зайнятості протягом 7 днів після звільнення
;
− збереження за останнім місцем роботи на період працевлаштування
, але не більше 3-х місяців, середньої заробітної плати з урахуванням вихідної допомоги, та безперервного стажу;
− право на одержання допомоги по безробіттю в розмірі
75% середньої заробітної плати за останнім місцем роботи протягом наступних 3 місяців та 50% протягом наступних 6 місяців
, але не більше середньої зарплати в державі;
− збереження на новому місці роботи на період профнавчання
, з відривом від виробництва, середньої оплати за останнім місцем роботи;
− право на довгостроковий вихід на пенсію осіб передпенсійного віку, які за 1,5 року до встановленого законодавством строку мають необхідний трудовий стаж.
З
економічного погляду, міри соціального захисту неефективні
. Вони не спонукають людей більше працювати - навпаки
, частина з них виходять зі складу робочої сили, стають утриманцями працюючих членів суспільства.

191
На практиці різні держави використовують ті чи інші заходи у
залежності від цілей і пріоритетів, обраної політики, бюджетних можливостей
, а також ідеології, традицій і т.п.
Розрізняють два принципово різних підходи – амери-
канський
і шведський, які відповідають ліберальним і протекціоністським типам економіки. Перший - надзвичайно "жорсткий", виплати по безробіттю виплачуються усього півроку, і активні
заходи допомоги безробітним непопулярні. При такому підході
люди самі цілеспрямовано шукають собі роботу, і дійсно, рівень безробіття в США значно нижче середньоєвропейського.
Однак ті безробітні, котрі не зуміли знайти собі місце протягом перших місяців, як правило, не знаходять роботу зовсім і переходять у категорію довгостроково безробітних.
У
Швеції у політиці регулювання зайнятості переважають активні
форми: виплати по безробіттю не виплачуються "просто так ", а тільки з умовою, що людина неодмінно проходить перенавчання
, а потім її пропонуються варіанти працевлаштування.
Якщо ж усе це не допомагає знайти підходящу роботу, то по закінченні
терміну виплати виплат по безробіттю безробітного обов 'язково працевлаштовують на спеціально створене робоче місце в рамках державної програми сприяння зайнятості. Таким способом переборюється психологічна залежність від безробіття, людина продовжує почувати себе корисним суспільству. Звичайно, подібні
методи вимагають відповідного фінансового забезпечення, але витрати на виплату виплат по безробіттю значно скорочуються.
В
інших європейських країнах як приклад звичайно звертаються саме до шведського досвіду, вважаючи американський підхід "негуманним".
У
цілому ж можна зробити висновок, що просте збільшення розміру виплат по безробіттю і продовження термінів їхньої виплати не стимулює людей до пошуку роботи (з погляду економічної
теорії це чистий ефект доходу, що завжди знижує пропозицію праці). Тому, з метою запобігання цього явища, при виплаті
допомоги безробітним треба дотримуватись таких двох принципів
:
− у міру можливості допомога має бути пов’язана з пошуками роботи;

192
− не припускати можливості постійного проживання за рахунок допомоги.
Вигоди від зменшення безробіття мають бути зіставлені з витратами
, пов’язаними із доходами щодо досягнення цієї мети у кожному конкретному випадку.
Держава створює стимули до роботи в режимі неповної зайнятості
(півдня замість повного чи 2-3 дня в тиждень). Таким чином
, те саме число робочих місць дозволяє зайняти більше людей
Запитання і завдання для самоперевірки
1. В чому полягає соціально-економічна суть зайнятості?
2. Розкрийте зміст поняття «статус зайнятості».
3. Охарактеризуйте види зайнятості. Дайте визначення раціональної
зайнятості.
4. Якими показниками можна оцінити рівень ефективності зайнятості
на макрорівні?
5. Назвіть основні шляхи досягнення ефективної зайнятості та розкрийте сутність концепції ефективної зайнятості.
6. Яка економічна природі безробіття? Назвіть і охарактеризуйте його види і форми.
7. Розкрийте зміст статусу безробітного та поняття
«підходяща» робота.
8. У чому полягає різниця між розрахунками рівня безробіття за методикою МОП та Державного комітета статистики
України
9. Дайте визначення повної зайнятості та норми природного безробіття
10. Які зв’язки визначає крива Беверіджа?
11. Як визначається коефіцієнт напруженості на ринку праці?
12. Дайте соціально-економічну оцінку рівня безробіття.
13. Розкрийте зміст закона Оукена. Які взаємозв’язки він визначає
?
14. Охарактеризуйте показники економічної активності, зайнятості
та безробіття і проаналізуйте їх динаміку в Україні
15. Розкрийте сутність державної політики у сфері регулювання зайнятості.
16. Які основні функції державної служби зайнятості?

193 17. Назвіть основні шляхи соціального захисту громадян від безробіття
18. Які види допомоги безробітним надаються в Україні.
19. Охарактеризуйте основні програми зайнятості, що застосовуються у світовій практиці.
Завдання

Завдання 1.
а
) Розрахуйте рівень безробіття (u), якщо чисельність зайнятих в економіці (Е) становила – 90 млн.осіб, чисельність безробітних
(Б) – 10 млн.осіб. б
) Через місяць 0,5 млн.осіб з числа зайнятих (Е) втратили роботу
, а 1 млн.осіб з числа офіційно зареєстрованих безробітних
(Б) припинили пошуки роботи.
Визначить за цих умов:
1) чисельність зайнятих (Е);
2) кількість безробітних (Б);
3) рівень безробіття (u).
Завдання 2.
Знайдіть відповідні визначення (від 1 до 8) таких понять (від а
) до ж)): а
) фрикційне безробіття; б
) структурне безробіття; в
) кон’юктурне безробіття; г
) повна зайнятість; д
) природне безробіття; е
) рівень безробіття; е
) працездатне населення; ж
) закон Оукена.
1. Перевищення на 1% фактичного рівня безробіття над рівнем безробіття за умов повної зайнятості призводить до відставання реального обсягу ВНП від потенційного ВНП на 2,5 %.
2. Рівень безробіття, визначений за умов відсутності циклічного безробіття.
3. Безробіття, пов’язане із добровільною зміною найманими працівниками місця роботи або з періодами їх тимчасового звільнення

194 4. Усі особи, які можуть і хочуть працювати.
5. Безробіття, пов’язане з циклічним скороченням вироб- ництва
6. Частка працездатного населення, не зайнята у даний період часу
7. Безробіття, пов’язане з невідповідністю професійної підготовки робочої сили структурі виробництва.
8. Зайнятість, яка становить менше, ніж 100% наявної робочої
сили, за умов фрикційного та структурного безробіття.

Завдання 3.
Ринок праці в економіці країни характеризується кривої
Бевериджа такого виду:
V
U
9
=
, де
U і V – відповідно кількість безробітних і вакансій по відношенню до чисельності робочої сили, %.
Фактичний рівень безробіття дорівнює 9%.
Визначити
: а
) який природний рівень безробіття в цієй економіці; б
) чому дорівнює рівень циклічного безробіття; в
) на скільки відсотків необхідно збільшити обсяг виробницт- ва
, щоб знизити рівень безробіття до природного рівня.
Завдання 4.
Розрахуйте рівень зареєстрованого безробіття за даними: чисельність трудових ресурсів області, тис.осіб. – 430; чисельність працездатного населення
– 1470; у
працездатному віці, тис.осіб чисельність безробітних, зареєстрованих
– 42,4. у
державній службі зайнятості, тис.осіб
Завдання

Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   12   13   14   15   16   17   18   19   ...   35


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал