Освіти І науки україни національний авіаційний університет



Pdf просмотр
Сторінка11/35
Дата конвертації27.01.2017
Розмір5.62 Mb.
1   ...   7   8   9   10   11   12   13   14   ...   35
і завдання для самоперевірки
1. Дайте характеристику системи соціально-трудових відносин
2. Наведіть основні принципи формування соціально-трудових відносин
. Чим відрізняються типи соціально-трудових відносин?
3. Викладіть систему показників оцінки якість трудового життя.
4. Розкрийте поняття «соціальна політика» та охарактеризуйте її основні
напрямки
5. Охарактеризуйте складові механізму соціального захисту
6. Охарактеризуйте систему заходів державного регулювання соціально
-трудових відносин.
7. Викладіть основні напрями громадського регулювання соціально
-трудових відносин
8. Розкрийте механізм регулювання соціально-трудових відносин методами соціального партнерства.
9. Охарактеризуйте основні положення змісту колективного договору
.Які основні питання включає зміст угод на державному, галузевому
і регіональному рівнях?
10. Назвіть основні моделі соціального партнерства у розвинених країнах
?

120
4.
СОЦІАЛЬНЕ ПАРТНЕРСТВО
4.1. Сутність соціального партнерства та його роль у функціонуванні ринкової
економіки.
4.2. Форми і принципи соціального партнерства.
4.3. Суб’єкти соціального партнерства та їх роль в регулюванні соціально
-трудових відносин.
4.4. Досвід застосування принципів трипартизму в країнах з розвинутою ринковою економікою.
4.1.
Сутність соціального партнерства та його роль
у функціонуванні ринкової економіки
В
сучасний період в розвинутих країнах все більш поширюється ідея соціального партнерства.
Соціальне партнерство відображає історично обумовлений компроміс
інтересів головних суб’єктів сучасних економічних процесів та виражає суспільну необхідність соціального світу як одну з основних умов політичної
стабільності і економічного прогресу. Це крок до реалізації прав трудящих шляхом співробітництва та взаємні поступлення двох основних соціальних груп: роботодавців і найманих працівників.
Ідеї
соціального співробітництва у сфері праці і трудових відносин, поперед всього у вигляді дво- чи тристоронній основі, (біпартизм або трипартизм
), є основою діяльності міжнародної організації праці (МОП),
її
ідеологічної бази. Принцип тристороннього представництва дістав назву трипартизм.
Тристоронність пронизує всю діяльність МОП при вирішенні трудових та інших соціально-економічних питань. На практиці трипартизм означає, що держава, підприємці, профспілки є різними ланками
. Вони незалежні один від одного, кожний виконує окремі функції
і несе свою відповідальність.
Термін
«трипартизм» охоплює такі питання в системі соціального партнерства:
− двосторонні колективні договори;
− тристоронні колективні консультації та переговори між державою
, підприємцями та робітниками;
− трудові конфлікти та їх урегулювання;
− участь працівників у прийнятті різноманітних рішень на підприємствах
Соціальне партнерство
– це система колективних відносин між найманими працівниками, роботодавцями, виконавчою владою, які виступають сторонами соціального партнерства, у ході реалізації їх

121 соціально
-економічних прав та інтересів.
Метою соціального партнерства
є досягнення громадянської злагоди в суспільстві шляхом узгодження соціально-економічних
інтересів сторін соціального партнерства як необхідні умови стійкого економічного розвитку, підвищення життєвого рівня народу.
Ступінь розвиненості соціального партнерства залежить від ряду факторів:
− ступеня демократизації управління виробництвом;
− рівня життя більшості населення і ступеня диференціації його доходів
;
− психологічних передумов і культурних традиції в суспільстві, які
сприяють орієнтації населення розвинених країн на пошук соціальних компромісів, на розв’язання суспільних проблем раціонально
, без крайніх заходів, на основі правил, визначених законами
У
наукової літературі соціальне партнерство розглядається в двох аспектах: в широкому значенні – як суспільний договір між класами й соціальними групами про забезпечення певних умов співіснування на основі узгодження інтересів сторін; у вузькому значенні
– як спосіб узгодження інтересів соціальних груп у сфері застосування праці.
Слід відмітити, що соціальне партнерство в цих значеннях застосовується не лише відносно соціально-трудових відносин, але й до
інших сфер, а саме політичної, економічної систем, системи виробничих відносин країни. Використання терміну соціальне
партнерство в широкому сенсі, соціально-трудові відносини розглядаються одним із предметів соціального партнерства.
Використовуючи термін соціальне партнерство саме у вузькому значенні
, слід визначити його одним із типів соціально-трудових відносин
(див. рис. 3.1), одним із можливих способів узгодження
інтересів суб’єктів в цих відносин. В нашій країні соціальне партнерство застосовується в основному в системі виробничих відносин
Система соціального партнерства являє собою складне і динамічне утворення структурно-організаційних елементів: суб’єктів, предмета
, нормативно
-правового забезпечення
, форм
, функціонування
, об’єднаних певним механізмом (рис. 4.1) [7].
Соціальне партнерство здійснюється на різних рівнях: міжнародному
, національному
, галузевому
і
регіональному виробничому

122
Рис
.4.1. Схема системи соціального партнерства [7]
Система соціального партнерства
Рівні
соціального
партнерства
Міжнародний
(мегаеконо- мічний
)
Національний
(макроеконо- мічний
)
Галузевий
і регіональний
(мезоеконо- мічний
)
Виробничий
(мікроеконо- мічний
)
Субєкти
соціального
партнерства
Держави міжнародні організації
Представники уряду, організації
роботодавців профспілок
Представники органі- зацій роботодавців та профспілок
, органів регіональого самоврядування
Роботодавець
, комітет профспілки, працівники
Предмет соціального
партнерства
Гарантії
та захист прав людини у сфері праці, сприяння колективно- договірному процесу
Умови
, принципи, норми реалізації
соціально- економічної
політики і трудових відносин
Галузеві
(регіональні) тарифні
умови оплати праці
, зайнятості, норм праці
та ін
Кадрова політика підприємства загалом або
її
окремі елементи
Нормативно -
правове
забезпечення
Конвенції
та реко- мендації
Міжна- родної
організації праці
та ін.
Державні
закони, нормативні
акти уряду
Міжгалузеві
та галузеві
(регіональні) нормативно
-мето- дичні
матеріали
Форми функціонування
• спільні консультації;
• колективні договори;
• укладення договорів та угод;
• погодження на вищому рівні соціально- економічної
політики;
• спільне розв’язання колективних трудових спорів, запобігання їм;
• організація примирних та арбітражних процедур
;
• участь найманих працівників в управлінні
виробництвом;
• участь представників сторін у роботі органів соціального партнерства;
• спільне управління фондами соціального страхування
;
• участь найманих працівників у доходах;
• розгляд претензій та розбіжностей, що виникають між сторонами;
• обмін потрібною інформацією;
• контроль за виконанням спільних домовленостей та ін.
Нормативні
матері- али
, норми, статути, положення
, трудові угоди
і договори
Механізм соціального партнерства

123
Субєктами соціального партнерства
, як і суб’єктами соціально
-трудових відносин, є наймані працівники, трудові колективи
, професійні спілки – з одного боку, роботодавці та їх об
’єднання – з другого, і держава та органи місцевого самоврядування
– з третього, а також їхні представники та спільно створені
органи з регулювання соціально-трудових відносин. На міжнародному
(мегаекономічному) рівні суб’єктами соціального партнерства
є окремі держави та міжнародні організації.
Обєктом
(
предметом)
соціального
партнерства
є узгоджена соціально-трудова політика, що на різних рівнях має своє
конкретне наповнення.
На практиці соціальне партнерство здійснюється на засадах трипартизму як системи тристороннього представництва з боку підприємців
, профспілок і держави, які, будучи зацікавленими учасниками регулювання соціально-трудових відносин на ринку праці, однаковою мірою відповідальні за розробку взаємоприйнятних рішень і, зрештою, за збереження соціального миру.
Соціальне партнерство реалізується через систему взаємних консультацій
, переговорів, угод на державному, галузевому, територіальному рівнях, укладання колективних договорів на підприємствах
індивідуальних трудових контрактів між роботодавцем та працівником, а також через систему вирішення трудових спорів, узгодження й захисту інтересі сторін тощо.
Правовою основою соціального партнерства в Україні є національні
законодавчі та нормативні акти, які регулюють соціально
-трудові відносини. Законодавство про соціальне партнерство
України складається із Конституції України, Кодексу законів про працю України, Законів України «Про колективні договори
і угоди», «Про оплату праці», «Про зайнятість населення
», «Про організації роботодавців», «Про професійні спілки
, їх права та гарантії зайнятості» та інших актів законодавства
, що регулюють діяльність сторін соціального партнерства та соціально-трудові відносини.
Це законодавство розроблялося на основі ратифікованих
Україною конвенцій і рекомендацій Міжнародної організації праці.
Слід зазначити, що у МОП і у західних країнах для означення явища
, яке ми називаємо соціальним партнерством
, використовуються такі терміни як соціальний діалог, дво або

124 тристоронні консультації суб
’єктів трудових відносин.
Для сприяння поширенню соціально-договірного процесу в світі
МОП спеціально розробила такі конвенції: конвенція № 87
«Про свободу асоціації та захист права на організацію» (1948 р.), № 98 «Про право на організацію і проведення колективних переговорів
» (1949 р.), № 135 «Про представників працівників»
(1971 р.), № 151 «Про трудові відносини на державній службі»
(1978 р.), № 151 «Про проведення колективних переговорів», № 173
«Про захист вимог працівників у
випадку неплатоспроможності
роботодавця» (1992 р.) та ін., а також відповідні
рекомендації [20].
Для становлення та розвитку соціального партнерства в
Україні
важливе значення має поширення його культури й
ідеології
. Ідеологія соціального партнерства ґрунтується на визнанні
наступних положень: неминучості й необхідності мирного співіснування в суспільстві різних соціальних груп з їх специфічними
, часто протилежними інтересами:
− об’єктивності прояву і конфлікту інтересів, боротьби між соціальними групами;
− можливості вести цю боротьбу в цивілізованих формах і досягати
її
конструктивного завершення у
вигляді
взаємоприйнятного компромісу, що відповідає перспективним завданням суспільного прогресу.
Роль соціального партнерства у функціонуванні ринкової економіки виявляється у тому, що соціальне партнерство є:
− організаційно-економічним важелем підвищення ефективності
виробництва, потужним чинником підвищення соціальних гарантій;
− елементом механізму розбудови соціально орієнтованої ринкової
економіки, що на основі узгоджених дій з реалізації
інтересів кожного суб’єкта встановлює оптимальні параметри процесів соціального розвитку і нагромадження капіталу;
− організаційно-економічно-правовою основою захисту
інтересів усіх суб’єктів соціального партнерства;
− чинником формування соціально-відповідальної політики, що передбачає різні форми відповідальності: висловлення недовіри повноваженій особі, звільнення з посади, відшкодування завданих

125 збитків та інші за невиконання умов домовленості;
− організаційним принципом гармонізації відносин власності через узгодження політики оплати праці, цін, податків тощо.
4.2.
Форми і принципи соціального партнерства
Ефективність функціонування системи соціального партнерства в значної мірі від форм і методів, якими воно здійснюється
. Зміст соціального партнерства обумовлюється його сутністю
, а саме:
− спільний розгляд
і
узгодження працівниками
і
роботодавцями соціально-трудової політики на всіх рівнях суспільного виробництва на основі підвищення ефективної праці;
− визначення критеріїв соціальної
справедливості
і
встановлення гарантій захисту ефективності праці суб’єктами соціального партнерства;
− переважно переговорно
-договірний характер взаємовідносин між представниками працівників і роботодавців при підготовці відповідних угод, а також при подоланні розбіжностей
На різних рівнях управління соціальне партнерство між сторонами соціально-трудових відносин, їх суб’єктами та органами здійснюється різних формах (рис. 4.1.). Основні форми соціального партнерства такі:
− спільні консультації представників сторін на всіх рівнях;
− колективні переговори на всіх рівнях;
− укладання договорів та угод на всіх рівнях;
− погодження на національному й регіональному рівнях політики доходів і соціально-економічної політики в цілому, включаючи основні критерії і показники соціальної справедливості, заходи щодо захисту місцевого ринку праці та виробника і т. ін.;
− спільне розв
’язання колективних трудових спорів
(конфліктів), запобігання їм на всіх рівнях;
− організація примирних та арбітражних процедур на всіх рівнях
;
− участь найманих працівників в управлінні виробництвом;
− участь представників сторін у роботі органів соціального

126 партнерства на всіх рівнях;
− спільне управління представниками сторін фондами соціального страхування;
− участь найманих працівників у доходах підприємства на умовах
, визначених колективним договором;
− розгляд претензій та розбіжностей, що виникають між сторонами соціального партнерства відповідного рівня і їх вирішення шляхом компромісів, співробітництва, узгодження позицій
;
− обмін необхідною інформацією;
− контроль за виконанням спільних домовленостей на всіх рівнях та ін.
Цивілізовані
відносини, що складаються між суб’єктами соціального партнерства, повинні підтримуватися відповідно до принципів
, які були розроблені Міжнародною організацією праці.
Вони можуть і мають складати основи концепції соціального партнерства на будь-якому рівні. Серед них найважливішими є
[106]:
− загальний та міцний мир бути досягнутий на основі соціальної
справедливості;
− ненадання в будь-якій країні працівниками нормальних умов праці є перешкодою для інших країн, які прагнуть покращити становище трудящих;
− свобода слова і свобода об’єднання є необхідними умовами постійного прогресу;
− злиденність у будь-якому місці є загрозою для загального добробуту
;
− всі люди незалежно від раси, віри і статі мають право на матеріальне благополуччя і духовний розвиток в умовах свободи і гідності
, сталості в економіці і рівних можливостей;
− повна зайнятість і зростання життєвого рівня;
− у соціально-моральному розумінні праця не є товаром.
Поряд
із загальними принципами МОП, яка по суті є вищим органом загальносвітового механізму системи соціального партнерства
, суб’єкти партнерства в Україні на всіх рівнях повинні також визначити взаємоприйнятні принципи своєї діяльності й

127 керуватися ними. Такими основними принципами соціального партнерства в Україні мають бути:
− законність;
− повноважність та рівноправність сторін та їх представників;
− сприяння держави розвиткові
соціально
-трудового партнерства на демократичних засадах;
− свобода вибору та обговорення питань, які входять у сферу соціально
-трудового партнерства;
− добровільність і реальність зобов’язань, які беруть на себе сторони
;
− обов’язковість виконання досягнутих домовленостей;
− відповідальність за виконання прийнятих зобов’язань;
− контроль за виконання досягнутих домовленостей.
Крім загальних принципів, на яких має будуватися система соціального партнерства, можна виділити специфічні принципи організації
роботи партнерів, зокрема при веденні колективних договорів
, укладанні договорів і угод, взаємних консультаціях і контролі
, вирішенні колективних спорів тощо.
Так
, при веденні колективних переговорів соціальне партнерство має здійснюватися на тих принципах:
− трипатизм, тобто представництво уряду (виконавчих органів місцевої влади), найманих працівників і роботодавців;
− рівність сторін на переговорах і недопустимість обмеження законних прав працівників і роботодавців;
− знання і поважання прав і обов‘язків один одного, недопущення конфронтації;
− повага, відкритість і довіра у стосунках;
− відкритість і доступність рівноправних переговорів;
− вміння вислухати партнера;
− дотримання культури спілкування, полеміки, дискусії, критики
;
− обов’язковість і надійність, націленість на досягнення домовленості
Ефективність регулювання соціально-трудових відносин методами соціального партнерства забезпечується рівноправність і рівноцінністю сторін
Рівноправність забезпечується

128 нормативними акти. Рівноцінність залежить від загальної ситуації, а
також від особистих якостей учасників переговорів: рівня культури
, знань, умінь, толерантності. Тому важливим завданням є формування професійно-компетентних органів і всіх інших
інститутів соціально-трудового партнерства.
Укладання колективних договорів і угод в ході соціального партнерства має здійснюватися на таких принципах:
− дотримання норм законодавства;
− повноважність представників сторін;
− рівноправність сторін;
− свобода вибору та обговорення питань, які складають зміст колективних договорів і угод;
− добровільність і реальність зобов’язань, які беруть на себе сторони
;
− відповідальність за виконання взаємних зобов’язань;
− умови кожного наступного рівня колективних угод
(договорів) не можуть бути гіршими порівняно з умовами більш високого рівня, і, як правило, мають відрізнятися від вищих рівнів більшою вигідністю для працівників.
При взаємних консультаціях та контролі потрібно дотримуватись таких принципів:
− регулярність проведення консультацій в
ході
співробітництва
;
− систематичність контролю і неминучість відповідності;
− відповідальність за ненадання інформації;
− гласність в ході здійснення контролю за дотриманням договорів
і угод.
При вирішенні колективних трудових спорів (конфліктів) партнери повинні дотримуватися таких принципів:
− пріоритетність примирних методів і процедур, що застосовуються примирними комісіями і трудовим арбітражем;
− застосування страйку лише як надзвичайного заходу вирішення колективних трудових спорів (конфліктів);
− прагнення сторін до найшвидшого врегулювання колективних трудових спорів і підписання угод.

129
4.3.
Субєкти соціального партнерства та їх роль
в регулюванні соціально-трудових відносин

Для становлення й розвитку соціально-орієнтованої ринкової економіки важливо формування української національної моделі соціального партнерства. Найважливішим соціально-політичним чинником становлення в Україні соціальної держави має стати усвідомлення
і практична реалізація державною владою, об
’єднаннями роботодавців, найманих працівників, суспільством в цілому основних принципів соціального партнерства.
Соціальне партнерство є специфічною формою соціальних відносин у суспільстві між трьома суб’єктами (тріада) ринкової економіки
: власником (роботодавцем) та найманими працівниками
(профспілкою) за участю держави, як арбітра, третейського судді.
У
системі соціального партнерства відрізняють три підсистеми
: інституціональну, інформаційно-комунікативну та
нормативно-регулятивну.
Провідні
вчені-економісти в галузі соціально-трудових відносин
, вважають, що за сучасних умов в Україні необхідне суттєве посилення як за масштабами, так і за результативністю державного впливу на формування національної моделі соціально- трудових відносин, на поширення соціального партнерства [67].
Роль держави в системі соціального партнерства. Завдання держави полягає у створенні за участю організацій роботодавців і найманих працівників ефективної системи соціального партнерства та запровадженні механізму, що забезпечує здійснення соціально- орієнтованої
політики заради задоволення суспільних потреб у галузі
соціально-трудових відносин.
Держава
, як правило, бере участь у соціальному партнерстві на національному, регіональному та галузевому рівнях.
В
соціальному партнерстві держава виконує такі основні функції
:
− гаранта громадянських прав;
− впроваджувача соціальної та економічної політики;
− власника (роботодавця);
− розробника правових та нормативних документів;
− незалежного регулятора системи трудових відносин

130
(вирішення колективних конфліктів, примирення, арбітраж тощо).
В
інституціональної підсистемі суб’єкти соціального партнерства виконують належність їм функції.
Інституціональна підсистема включає суб’єктів соціального партнерства
, визначає їх роль, завдання, функції.
Інформаційно-комунікативна підсистема системи соціального партнерства забезпечує зв’язки, що встановлюються між
її інститутами: держава – профспілки; власники – профспілки; власники
– держава; держава – профспілки – власники.
Нормативно-регулятивна підсистема соціального партнерства включає міжнародну й національну нормативно- законодавчу базу, що регламентує діяльність її інститутів у межах соціально
-трудових відносинах.
Для створення і розвитку ефективної системи соціального партнерства в нашій країні держава здійснює такі функції:
− узгодження між партнерами на національному рівні основних напрямів соціально-економічної політики в цілому, включаючи розробку мінімальних соціальних стандартів, основних критеріїв
і показників соціальної справедливості, заходів захисту суб
’єктів соціально-трудових відносин;
− формування й удосконалення механізмів і інститутів, що сприяють узгодженню інтересів соціальних партнерів на всіх рівнях
;
− створення відповідних органів для вирішення завдань розвитку соціального партнерства і регулювання соціально- трудових відносин;
− сприянні розширенню участі трудящих в управлінні підприємствами
, у власності й у прибутках, а також у державних і громадських справах;
− розвиток і стимулювання переговорного характеру процесу регулювання конфліктів і протиріч, що виникають між сторонами;
− зменшення кількості й пом’якшення гостроти соціальних конфліктів шляхом розвитку і вдосконалення практики застосування примирних і узгоджувальних процедур;
− формування реальних відносин соціального партнерства на державних підприємствах;
− заохочення роботодавців і працівників до розвитку відносин

131 соціального партнерства;
− сприяння поширенню ідеології і культури соціального партнерства
Одним
із основних завдань демократичної держави, як гаранта конституційних прав громадян у
формування громадянського суспільства і зокрема розвитку соціального партнерства має бути законодавче та організаційне забезпечення розвитку представницьких органів найманих працівників, сприяння підвищенню
їхньої ролі у становленні й розвитку партнерських відносин
Роль

Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   7   8   9   10   11   12   13   14   ...   35


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал