Обертайло М. В., аспірантка



Скачати 97.86 Kb.
Pdf просмотр
Дата конвертації14.07.2017
Розмір97.86 Kb.

УДК: 330.341.1:346.54(477)
Обертайло М. В. , аспірантка (ОДЕУ, Одеса)
НОРМАТИВНО-ПРАВОВІ ОСНОВИ ІННОВАЦІЙНО-ІНВЕСТИЦІЙНОЇ
ДІЯЛЬНОСТІ В УКРАЇНІ

У статті представлений найбільш розгорнутий перелік нормативно-
правових актів, що регулюють інноваційно-інвестиційну діяльність в Україні.
Також виділені найважливіші проблеми, пов’язані з законодавчою базою, та
запропоновані шляхи їх вирішення.
Ключові слова: інновація, інвестиція, інноваційно-інвестиційна діяль-
ність, нормативно-правова основа, законодавча база, інноваційна інфра-
структура, бізнес-інкубатор, наукоємність, інноваційний кластер.

Постановка проблеми в загальному вигляді та зв’язок із найважли-
вішими науковими чи практичними завданнями. Однією із найвагоміших функцій держави в ринковій економіці є створення нормативно-правової основи її функціонування. Розробляючи та приймаючи закони, постанови, накази, вона посилює юридичні принципи функціонування економіки, які зобов’язані виконувати суб’єкти господарської діяльності. У сучасних умовах повинна бути створена нормативна база за усіма основними напрямами економічної діяльності. Це стосується й інноваційно-інвестиційного розвитку на промислових підприємствах України.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Розглядом питань та аналізом проблем, пов’язаних із законодавчими основами інноваційно-інвестиційної діяльності, займаються багато науковців в Україні та за її межами. Серед них:
Матяш Т. В., Александрова В. П., Щедріна Т. І., Жадан І. О., Ришкова Л.,
Висоцький Д., Володін В. Г., Пендус О. А. Шмігелевська З. К. та інші.
Виділення невирішених раніше частин загальної проблеми. Слід відмітити, що на сьогодні існує значна зацікавленість науковців проблемами
інновацій та інвестицій. Але ще залишається багато питань без відповідей. В економічній літературі досить складно знайти повний перелік нормативних документів, що регулюють відносини стосовно саме інноваційно-
інвестиційного розвитку. Водночас, необхідно критично розглянути наявну законодавчу основу, виділити ряд труднощів та протиріч та знайти гідні й раціональні шляхи їх вирішення.
Формулювання цілей статті (постановка завдання). Метою даної статті є аналіз нормативно-правової бази інноваційно-інвестиційної діяльності

України, розгляд найбільш повного переліку нормативних актів у контексті
інноваційно-інвестиційного розвитку, а також виділення проблем, пов’язаних із законодавчою базою та визначення можливих шляхів їх вирішення.
Виклад основного матеріалу досліджень. Зазначимо, що, нормативно- правові акти — це акти управління, що складаються з правових норм. Їх прийняття розраховане на певний термін і багаторазове застосування норм при виникненні однотипних правових відносин [1]. Оскільки об’єктом дослідження
є інноваційно-інвестиційна діяльність, законодавчі акти можна умовно поді- лити на 2 великі групи: законодавство з питань інвестицій та законодавство з питань інновацій. Звичайно ж, вони перекликаються та взаємодіють між собою, але мають свої особливості та різні акценти. Тому, на нашу думку, розглядати ці групи необхідно окремо.
Як відомо з теорії права, нормативно-правові акти поділяються на закони та підзаконні нормативно-правові акти [1]. За даними Державного агентства
України з інвестицій та розвитку, інноваційна діяльність регулюється Законами
України, Указами Президента України, Постановами Верховної Ради, Постано- вами Кабінету Міністрів, та Наказами Держінвестицій [2]. Важливу роль відіг- рають також Кодекси, відомчі нормативно-правові акти, міжнародні угоди [3].
Крім цього, регулювання умов інноваційної діяльності здійснюється через сис- тему податків, проведення амортизаційної політики, спрямування фінансової допомоги на розвиток регіонів, галузей, окремих промислових підприємств (у вигляді дотацій, субсидій, субвенцій); проведення кредитної політики; вплив норм та стандартів, реалізація антимонопольних заходів тощо. Керуючись цією
інформацією, а також даними Державного агентства України з інвестицій та ро- звитку та підручнику «Господарське право» Вінника О. М., можна скласти най- більш повний перелік правових актів, що регулюють інноваційну діяльність та розвиток.
Нормативні акти вищої юридичної сили:
-
Господарський та Цивільний кодекси України. У першому документі, у главі 34, надається визначення інноваційної діяльності (ст. 325), перелічуються
її види (ст. 327), форми інвестування в інновації (ст. 326), шляхи та форми дер- жавного регулювання (ст. 328) та система державних гарантій інноваційної дія- льності (ст. 329), основні засади державної експертизи інноваційних проектів
(ст. 330), поняття та зміст договору на створення і передачу науково-технічної продукції (ст. 331), який використовується для виконання інноваційних розро- бок на замовлення суб'єкта інноваційної діяльності з метою їх наступної реалі- зації. У 62 главі Цивільного кодексу, що має назву «Виконання науково-дослід- них або дослідно-конструкторських та технологічних робіт» зазначаються ас- пекти регулювання договірних відносин, що складаються в процесі виконання таких робіт, в т. ч. розробки інноваційних проектів [3].
-
Закони України. На сьогодні існує 8 основних законів, що регулюють відносини, пов’язані з інноваційною діяльністю. Серед них Закони України:

«Про наукову і науково-технічну діяльність» від 13.12.1991 р., «Про наукову і науково-технічну експертизу» від 10.02.1995 р., «Про спеціальний режим інно- ваційної діяльності технологічних парків» від 16.07.1999 р., «Про угоди про розподіл продукції» від 14.09.1999 р., «Про інноваційну діяльність» від
04.07.2002 р., «Про пріоритетні напрями інноваційної діяльності в Україні» від
16.01.2003 р., «Про Загальнодержавну комплексну програму розвитку високих наукоємних технологій» від 09.04.2004 р., «Про державне регулювання діяль- ності у сфері трансферу технологій» від 14.09.2006 р.
Підзаконні нормативно-правові акти:
-
Укази Президента України. 5 Указів з 2001 по 2006 рр.
-
Постанови Верховної Ради. Було видано 2 Постанови з 1999 по 2004 рр.
-
Постанови Кабінету Міністрів України. Існує 10 Постанов, виданих з
1996 по 2007 рр.
-
Індивідуальні постанови. З інноваційною діяльністю пов’язані 2, датовані
1999 р.
-
Розпорядження Кабінету Міністрів України. 2 Розпорядження від 2007 р.
-
Накази Держінвестицій. Їх було видано 28, всі вони датовані 2007 роком.
-
Відомчі нормативно-правові акти. Датовані 90-ми роками.
-
Міжнародно-правові акти. 5 Актів з 1992 по 1994 рр.
Тепер звернімося до законодавчих актів, що регулюють інвестиційну діяльність в Україні. Аналізуючи дані Державного агентства України з інвести- цій та розвитку, перелічимо основні законодавчі акти.
Нормативні акти вищої юридичної сили:
-
Закони України (8 Законів): «Про інвестиційну діяльність» від 18.09.1991 р., «Про режим іноземного інвестування» від 19.03.1996 р., «Про концесії» від
16.07.1999 р., «Про усунення дискримінації в оподаткуванні суб'єктів підприєм- ницької діяльності, створених з використанням майна та коштів вітчизняного походження» від 17.02.2000 р., «Про ратифікацію Конвенції про порядок вирі- шення інвестиційних спорів між державами та іноземними особами» від
16.03.2000 р., «Про інститути спільного інвестування (пайові та інвестиційні фонди)» від 15.03.2001 р., «Про внесення змін до Закону України "Про Держав- ний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 31.07.2008 р., «Про акціонерні товариства» від 17.09.2008 р.
Підзаконні нормативно-правові акти:
-
Укази Президента України. Було видано 5 Указів з 2005 по 2008 р.
-
Постанови Кабінету Міністрів України. Інвестиційної діяльності стосу- ються 26 Постанов, що датуються 1995-2008 роками.
-
Накази Держінвестицій. Заслуговують уваги 9 Наказів, виданих з 2007 по
2010 рр.

-
Інші законодавчі акти України. Це ще близько 16 Наказів та Розпоряд- жень вищих органів влади.
Також важливими правовими документами є міждержавні угоди про сприяння та взаємний захист інвестицій (на даний момент між Україною та ін- шими країнами світу підписано близько 70 двосторонніх угод про сприяння та захист інвестицій). Такі Угоди є гарантом надання справедливого статусу інве- стиціям і захисту їх на території іншої держави [2].
Таким чином, з зібраної інформації видно, що в Україні вже сформована нормативно-правова база, яка регулює наукову, інноваційну та інвестиційну сфери. Це, звісно, позитивний момент. Але, з іншого боку, за роки Незалежно- сті була видана дуже велика кількість законодавчих актів (приблизно 100 з пи- тань інноваційного розвитку та більше ніж 130 з проблем інвестиційної діяльності, і це тільки найважливіші документи!). Тому постає проблема відсутності системи, недосконалості, неузгодженості, суперечливості законодавчої бази України з цих питань. На нашу думку, її може вирішити формування спеціального державного комітету, який проаналізує наявні нормативно-правові акти, знайде основні суперечності та протиріччя та систематизує наявну законодавчу базу.
Неважко відмітити, що питаннями інновацій та інвестицій почали цікави- тися з перших років існування Незалежної України. Існують закони, що дату- ються 1991 роком. Але негативним моментом є те, що за останні роки було ви- дано дуже мало нормативних актів з цих питань. Стосовно інноваційних про- блем, найбільш свіжі документи датовані 2007 р. З інвестиціями положення краще - 2008 та 2010 р. Таке положення можна було б зрозуміти при наявності досконалої законодавчої бази. Але, як зазначено вище, існують проблеми, тому необхідна якнайшвидша активізація нормотворчої діяльності.
Проаналізувавши наявну систему інноваційної інфраструктури та дослі- дивши законодавчу основу інноваційно-інвестиційної діяльності, можна виді- лити ряд труднощів та спробувати запропонувати засоби їх вирішення. Отже, українська нормативно-правова база має наступні проблеми:
-
Як було зазначено вище, в нашій країні існує велика кількість нормативно-правових актів, пов’язаних з питаннями розвитку інновацій та ін- вестицій. Також відмічається відсутність системності законів, неузгодженість та суперечливість деяких визначень та понять. Маємо надію, що проблему ви- рішить формування державного комітету (можливо це буде підрозділ Держав- ного агентства України з інвестицій та розвитку), члени якого знайдуть і подо- лають протиріччя, вдосконалять та систематизують наявну нормативно-правову базу.
-
Зниження активності щодо нормотворчої діяльності вищих органів влади. Рекомендації для вирішення даної проблеми підібрати складно. Ініціати- ва створення нових законів, наказів, розпоряджень та постанов повинна безпо- середньо йти від Верховної Ради, Кабінету Міністрів, Президента України, а
також Державного агентства України з інвестицій та розвитку та регіональних центрів, що опікуються інноваційною діяльністю.
-
Не виконуються основні пункти Законів України, регулюючих
інноваційно-інвестиційну діяльність, зокрема Закону України «Про пріоритетні напрями інноваційної діяльності в Україні». Не обґрунтована єдина загальнодержавна стратегія розвитку, немає єдиного курсу. В. Івченко з цього приводу зазначає, що рішення цієї проблеми можливе шляхом невідкладного ведення інституційних механізмів реалізації зазначених в Законі пріоритетів через створення національних інноваційних кластерів [4,с.2]. Ми погоджує- мося з цією думкою автора і вважаємо її доцільною. Також вчений відмічає, що механізмом інституційного забезпечення переходу національної економіки на
інноваційну модель розвитку є ефективно функціонуюча національна іннова- ційна система, яка включає в себе підсистеми державної регуляції, освіти, гене- рації знань, інноваційної структури та виробництва [4,с.2].
-
Має місце багато порушень положень законодавчих та нормативно- правових актів України. Так В. Александрова у своїй статті приводить такий приклад: «На практиці не всі положення законодавства, стимулюючі розвиток науки, реалізовано. Так, у 2004-2005 рр. Законом України «Про державний бюджет» призупинено дію ст. 21 і 22 Закону «Про інноваційну діяльність», які передбачають пільги на податки й платежі для інноваційних підприємств. Це практично повністю блокує дію закону» [5,с.42]. Вищезазначені дані ще раз підкреслюють необхідність вилучення протиріч у законодавстві. Ще один при- клад: І. О. Жадан у своїй статті зазначає, що часто інноваційні проекти стають заручниками політичних ігор. Так, у березні 2005 р. без жодного попередження та розрахунків було відмінено всі пільги для вільних економічних зон. Наслід- ком цього винятково політичного рішення стало зниження інвестиційної при- вабливості України [6,с.71]. Можна погодитися з цими словами і додати тільки те, що така поведінка не гідна держави, яка обрала для себе курс інноваційного розвитку. Для вирішення подібних проблем, автор пропонує встановити жорст- кий контроль на державному та місцевому рівнях за використанням зобов’язань, зокрема у частині використання пільг [6,с.72].
-
Необхідна систематизація та аналіз науково-технічної, кон’юнктурно-економічної та патентної інформації про вітчизняні та іноземні технології [5,с.45]. На сьогоднішній день існує проблема необізнаності винахід- ників про наявні розробки та технології як в межах країни, так і за кордоном.
Для того, щоб вітчизняні науковці «не винаходили велосипед», потрібно орга- нізувати збір інформації силами науково-дослідних і проектних організацій.
-
Проблема відсутності серед учених єдиної точки зору щодо визна- чення правової природи інноваційних відносин. Тому виникають складнощі щодо правового регулювання інноваційних питань. Л. Ришкова відмічає, що ін- новаційне законодавство охоплює як приватні, так і публічні відносини. Проте слід зазначити, що публічно-правова система сьогодні має домінуюче значення, а повинна бути допоміжною та будуватися на основі приватноправової сис- теми. Також автор підкреслює необхідність існування самостійної галузі зако- нодавства про інновації [7,с.82-83]. Звичайно, складання Інноваційного кодексу
вирішило би проблему систематизації актів та подоланні протиріч, але це буде складною задачею, потребуючою формування відповідного комітету зі спеціа- лістів різних галузей.
-
В законодавчих актах дається не зовсім чітке, зрозуміле та прави- льне визначення поняття «інновація». Д. Висоцький проаналізував визначення, яке пропонується у Законі України «Про інноваційну діяльність» та відмітив деякі недоліки. Серед них: не зрозумілий зміст слова «застосовані»; супереч- ливе твердження, що конкурентоздатність є обов’язковою ознакою інновації; у визначенні відсутній термін «наукоємність»; дискусійним є термін «револю- ційність», тощо [8,с.97-99]. Тобто необхідно переглянути та вдосконалити фор- мулювання поняття в одному з основних інноваційних законів.
-
Відсутність розвиненої інноваційної інфраструктури. Так, згідно пункту 1.3.3 наказу Міністерства освіти і науки України від 10 травня 2002 року
№ 296 «Про застосування Закону України «Про вищу освіту» вищі навчальні заклади, засновані на державній і комунальній формах власності, відповідно до пункту 2 статті 23 Закону не можуть виступати засновниками (співзасновни- ками) інших юридичних осіб до прийняття відповідного закону, який би дозво- ляв таке право [9,с.63]. Це істотно гальмує процес створення та функціонування технологічних наукових парків, технополісів, бо вони не можуть працювати без підтримки вищих навчальних закладів. Також вищенаведена заборона усклад- нює процес формування та діяльності кластерів. В якості заходу вирішення проблеми можна запропонувати внести поправку до існуючого закону. Або прийняти відповідний закон, що вирішить це протиріччя. Заборона, вказана в
Законі «Про вищу освіту» негативно впливає також на створення і функціону- вання бізнес-інкубаторів. Держінвестиціями під час підготовки законопроекту про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо створення умов для сти- мулювання переходу економіки України на інноваційну модель розвитку, що передбачає викладення Закону України «Про інноваційну діяльність» в новій редакції з огляду потреби законодавчого регулювання сьогодення, передбача-
ється, що бізнес-інкубатор створюється як юридична особа будь-якої організа- ційно-правової форми та форми власності або як самостійний підрозділ юридичної особи [10,с.39]. Ми погоджуємося з думкою авторів і вважаємо, що
Закон України «Про інноваційну діяльність» варто істотно проаналізувати та подолати значну кількість протиріч і неточностей, які були наведені вище.
-
Відсутність чітко визначених пріоритетів розвитку та логічної їх послідовності. Одним із способів вирішення проблеми є забезпечення правових засад для затвердження, як державних, так і галузевих, регіональних, місцевих
інноваційних програм [11,с.55].
-
Збільшення податкового тягаря для малих підприємств. Відсутність податкових законів регулювання діяльності кластерів. Існуюча податкова сис- тема не стимулює залучення інвестицій від комерційних банків та бізнес-струк- тур (це пов’язане також з високим рівнем ризику цих вкладень) [12,с.62]. Отже, треба через податкове регулювання надавати преференції суб’єктам господа- рювання, що реалізують інноваційні проекти. Однією з можливостей покра- щення ситуації може стати залучення акціонерного капіталу та формування
ринку цінних паперів, спроможних активізувати інвестування прогресивних технологій за допомогою емісії акцій юридично оформленими інвестиційними компаніями, які займаються розробкою тих проектів, що пройшли детальну експертизу і у майбутньому забезпечать повернення вкладень. Це одночасно зменшить ризик інвестування в інновації [12,с.63].
-
При реалізації інноваційного проекту використання пільгового кредитування прибутку передбачається тільки на 3 роки. Але проведені спеціа- лістами дослідження показали, що тривалість життєвого циклу інновацій коли- вається у межах 4-6 років. Таким чином існує висока ймовірність того, що впродовж терміну дії закону підприємство не отримає прибутку та не зможе скористатися пільгою [12,с.63]. На нашу думку, необхідно подовжити термін пільгового кредитування на період від 6 до 7 років.
-
В останні роки відбувається зниження фінансування науки, що протирічить інноваційним законам. Це призвело до суттєвого зношення нау- ково-технічного обладнання. Також важливою є проблема старіння наукових кадрів. Не виконуються норми закону по встановленню відповідного рівня за- робітної плати науковим працівникам: базовий рівень заробітної плати науко- вця повинен бути на рівні подвійної ставки робітників промисловості. Як на- слідок, залишається низьким престиж наукової роботи та соціальний статус вчених [12,с.62]. Таким чином, треба збільшити державні відрахування на ко- ристь наукових організацій, необхідно створювати фонди підтримки наукових
ініціатив, фінансово-кредитні організації, венчурні фонди. Також необхідно за- охочувати талановиту молодь займатися науковою діяльністю, використовуючи для цього матеріальні та моральні стимули.
Висновки: Таким чином, у статті був проаналізований найбільш повний перелік нормативно-правових актів, регулюючих інноваційно-інвестиційну діяльність. Також виділені 12 основних проблем, пов’язаних з законодавчою базою, та запропоновані ймовірні шляхи їх вирішення.
Отже, за 19 років Незалежності, в нашій країні була сформована нормативно-правова база інноваційно-інвестиційної діяльності, що стала пев- ним інструментом для розвитку науки і техніки та регулювання цієї сфери віт- чизняної економіки. Також частково сформована та розвивається інноваційна
інфраструктура як на рівні Одеського регіону, так і на рівні України. Багато було зроблено в цьому напрямку, але ще більше необхідно зробити. Існує зна- чна кількість проблем, що потребують невідкладного рішення. Законодавча база потребує удосконалення термінологічних, методологічних, організаційних моментів. Якщо відповідні структури вірно сприймуть критичні оцінки спеціа- лістів та візьмуться за вдосконалення і систематизацію нормативно-правової бази, інноваційна діяльність України перейде на вищій, більш якісний рівень.
Перспективами подальших досліджень у даному напрямі є
аналіз стану та динаміки основних показників, що характеризують інноваційно-інвес- тиційний розвиток промислових підприємств України. Також важливо звернути
увагу на позитивний досвід ведення інноваційної діяльності розвиненими краї- нами світу. Ці питання є актуальними і будуть предметом подальших розробок.
Література
1.
Наукова бібліотека «Буковина» 3.8. Поняття і класифікація актів управ- ління та їх види. Підручники. Право. Правознавство: Підручник.
[Електронний ресурс].

Режим доступу: http://buklib.net/component/option,com_jbook/task,view/Itemid,99999999/cati d,104/id,1837/
2.
Державне агентство України з інвестицій та розвитку. Розділ: Інноваційна діяльність. Законодавство з питань інновацій. [Електронний ресурс]. –
Режим доступу: http://www.in.gov.ua/index.php?get=112 3.
Вінник О. М. Господарське право: Курс лекцій.- К.: Атіка, 2004.- 624с.
[Електронний ресурс].- [http://textbooks.net.ua/content/view/ 1909/25/]
4.
Івченко В. А. Формування Національних інноваційних кластерів в Украї- ні як елементів інституціонального забезпечення сталого розвитку / В. А.
Івченко // Інвестиції та інноваційний розвиток. - 2009. - №1. – С. 1-3.
5.
Александрова В. Законодавча база і розвиток інноваційної сфери. / В. П.
Александрова, Т. І. Щедріна // Проблеми науки. - 2005. - №12. - С. 40-47.
6.
Жадан І. О. Організаційно-правовий аспект державного управління
інноваціями в Україні / І. О. Жадан // Статистика України. – 2006. - №4. –
С. 69-77.
7.
Ришкова Л. Правова природа відносин у сфері інновацій. / Л. Ришкова //
Підприємництво, господарство і право. – 2009. - №4. – С. 81-83.
8.
Высоцкий Д. Понятие и правовые признаки инноваций. / Д. Высоцкий //
Підприємництво, господарство і право. – 2006. - №11. – С. 97-101.
9.
Володін В. Г. Правові аспекти створення наукових парків як інноваційних структур нового типу. / В. Г. Володін, О. С. Бойко // Інвестиції та іннова- ційний розвиток. – 2008. - №3. – С. 61-63.
10.
Матяш Т. В. Правові аспекти створення і функціонування бізнес-
інкубаторів / Т. В. Матяш, О. А. Пендус // Інвестиції та інноваційний роз- виток. – 2009. - №4. – С. 37-39.
11.
Володін В. Г. Питання правового регулювання залучення інвестицій в
інноваційний розвиток в Україні. / В. Г. Володін // Інвестиції та іннова- ційний розвиток. – 2008. - №1. – С. 54-55.
12.
Анализ проблем инновационного пути развития и пути их разрешения
[Электронный ресурс] / Ю.О. Обухова // Культура народов
Причерноморья. — 2005. — N63. — С. 61-64.


Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал