Новий будинок парламенту Німеччини — Рейхстагу — побудовано у 1999 році. Його скляний дах символізує відкритість і прозорість демократичної політики. Вставка: Колишній будинок Рейхстагу, який згорів невдовзі після того



Pdf просмотр
Сторінка1/5
Дата конвертації19.06.2017
Розмір0.5 Mb.
  1   2   3   4   5

Новий будинок парламенту Німеччини — Рейхстагу — побудовано
у 1999 році. Його скляний дах символізує відкритість і прозорість
демократичної політики. Вставка Колишній будинок Рейхстагу, який
згорів невдовзі після того, яку році до влади прийшли нацисти.
Після пожежі Гітлер скасував багато громадянських праві свобод.
ЗМІСТ bПередмова
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
2
Майкл Джей Фрідман
Дорога до 1989 го . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
5
Фрітц Штерн
Відстояти майбутнє . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
13
Роберт Джей Лібер
«Я пам’ятатиму цей день усе своє життя . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
21
Адам Міхнік
«Що то були задні, мій друже . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
27
Анна Гусарська
Берлін поділений… і возз’єднаний (1961–1989) . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
32
(Хронологія подій)
«Круглий стіл . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
44
У чому полягає значення 9 листопада 1989 року?
Тереза Бонд . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
46
Януш Бугайський . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
48
Едвіна Кемпбелл . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
50
Рой Гінсберг . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
52
Рональд Лінден . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
54
Андреас Руде . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
56
Сімон Серфаті . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
58
Манфред Стіннс . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
60
Джеремі Сурі . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
63

2 БЕРЛІНСЬКА СТІНА 20 РОКІВ ПО ТОМУ
Б
ерлінська стіна — це символ поділеного міста,
поділеної нації посеред поділеного континенту. Символ, що постав унаслідок
історичних суперечностей, які виникли ще за кілька десятиліть до його побудови.
Якнайшвидше перемогти нацистську Німеччину можна було лише спільними зусиллями багатьох народів під проводом англо американських демократичних капіталістів і радянських комуністів.
Їхнє спільне визволення окупованої нацистським альянсом Європи цілком природно породило запитання чия система візьме гору іде саме?
Нездатність переможців знайти відповідь на це запитання теж була спричинена певними історичними суперечностями. Радянський Союз вважав себе авангардом світового повстання пролетаріату і
перебував, за словами Леніна, в очікуванні того, що й
інші підрозділи світової соціалістичної революції
прийдуть йому на допомогу. Уряди західних країну свою чергу, теж розуміли, що комуністичні рухи в
їхніх країнах ітимуть у фарватері Москви, які те, що тимчасом Радянський Союзне сидить склавши руки,
а постійно і без зайвого галасу працює на поширення революції у світі. А ще британці й американці (а також поляки, фіни, латиші та інші) добре пам’ятали,
що Друга світова війна почалася зі змови диктаторів
Гітлера і Сталіна — поділу Польщі між Німеччиною та Радянською Росією. І лише після проведення операції «Барбароса»,
вторгнення Німеччини у Радянський Союзу червні року, проголошення Гітлером війни Сполученим
Штатам і нападу японців на Перл Гарбор західні
демократії та провідна комуністична сила нарешті
об’єдналися. Друга світова війна не закінчилася підписанням однозначної мирної угоди. Натомість, якщо говорити досить спрощено, сили, які своєю зброєю звільняли ту чи іншу країну від фашистів, у подальшому й формували її політичний устрій та геополітичну орієнтацію. Західна Європа, таким чином, стала вільною, демократичною і в основному орієнтованою на Сполучені Штати. Східною Європою почали правити комуністичні режими, які влаштовували
Москву і проводили зовнішню та військову політику під радянським диктатом. У Німеччині склалася особлива ситуація, а надто в Берліні. Британці, СРСР
і американці перемогли сили Вермахту у різних частинах Німеччини. На Ялтинській конференції 4
11
лютого 1945 року велика трійка домовилася, що
Німеччину має бути поділено на чотири зони тимчасової окупації (четвертою окупаційною силою мала стати Франція. Берлін, головне місто і столиця
Німеччини, врізався майже на 180 кілометрів углиб радянської окупаційної зони. На Потсдамській конференції 17 липня — 2 серпня 1945 року союзники домовилися застосувати цей принцип розподілу між чотирма силами і стосовно Берліна. Вже тоді було зрозуміло, що контроль надлюдськими і промисловими ресурсами Німеччини вирішальним чином впливатиме на повоєнну розстановку сил. Німеччина двічі нападала на Росію протягом сорока років. І Радянський Союз був рішуче налаштований нате, що після війни Німеччина перебуватиме під владою комуністів або принаймні
завжди залишатиметься слабкою, нейтральною і
роззброєною. Західні ж союзники невдовзі дійшли висновку, що коли Німеччина та інші європейські
країни не будуть демократичними і заможними, то
Радянський Союз дуже скоро поширить свій вплив на весь континент. Більше як 13 мільярдів допомоги від
США, наданих за планом Маршалла, допомогли забезпечити це процвітання. Радянський Союз, а під його впливом і інші східноєвропейські країни відмовились від допомоги за планом Маршалла. Тимчасом Червона армія почала демонтувати і вивозити з радянської зони окупації в СРСР німецькі заводи та
ПЕРЕДМОВА
МАЙКЛ ДЖЕЙ ФРІДМАН
БЕРЛІНСЬКА СТІНА 20 РОКІВ ПО ТОМУ
3
інші виробничі структури як компенсацію за ті
величезні збитки, яких Вермахт завдав Радянському
Союзові. Пізніше, уроці, радянський лідер Микита
Хрущов назвав Західний Берлін яйцями Заходу.
«Завжди, коли я хочу примусити Захід скрикнути, я тискаю Берлін, — казав він. Його попередники,
хоча й висловлювалися не так різко, але теж вважали
Західний Берлін анклавом загрози посеред новоствореного радянського блоку, на який вони можуть чинити тиск. У червні 1948 року, коли західні
союзники та Радянський Союзне змогли дійти згоди у питанні економічної реабілітації Німеччини,
Червона армія вдалася до блокади Західного Берліна.
У відповідь американці та британці налагодили роботу Берлінського повітряного моста, через який щоденно до міста постачали 13 000 тонн продуктів.
Так тривало до травня 1949 року, коли Сталін зняв облогу. Через кілька днів у західних окупаційних зонах було проголошено Федеративну Республіку
Німеччини (Західну Німеччину. У жовтні того ж року в радянській окупаційній зоні було оголошено про створення Німецької Демократичної Республіки
(Східної Німеччини. Протягом наступних дванадцяти років берлінці
користувалися привілеєм, який мав мало хто з
європейців часів холодної війни. Вони могли робити свій вибір ногами. З вересня 1949 по серпень 1961 року мільйона східних німців, переважно молодих і
освічених, перейшли в Західний Берліна вже звідти літаком перебралися в ФРН. В ідеологічному змаганні
щодо того, яка з систем може краще задовольнити матеріальні потреби і духовні прагнення своїх громадян, ця масова еміграція (НДР, власне, втратила частину свого населення за цей період) стала звинувачувальним вироком комуністичній системі.
Так само, які придушення повстання східнонімецьких робітників уроці, угорського повстання уроці, чеської революції 1968 року та польських протестів у 1956, 1970 та 1981 роках.
У серпні 1961 року НДР почала споруджувати
Берлінську стіну. Спочатку це була лише огорожа з колючого дроту, але невдовзі її перетворили на кілометрову систему бетонних мурів з колючим дротом на верхівці під охороною озброєних вояків на сторожових вежах і в підземеллях. Віллі Брандт,
тодішній мер Західного Берліна, побоювався, що
Стіна може перетворити його місто на концентраційний табір. Він попереджував
Президента США Джона Кеннеді, що у західних берлінців можуть здати нерви. Кеннеді поставився до цього попередження зрозумінням, але вважав, що
«мур — це набагато краще, ніж війна. Він, однак,
прилетів у Берліну червні 1963 року і виступив зі
зворушливою промовою, заявивши перед чвертю мільйона присутніх (а цеп ята частина населення міста «Ich bin ein Berliner» (Я — берлінець)! З
одного боку, Берлінська стіна принесла Європі певну стабільність. Вщухли періодичні міжнародні кризи,
що виникали довкола Берліна. Дотепно сказав французький майстер пера Франсуа Моріак: Я так люблю Німеччину і радий з того, що їх стало дві».
Але комуністичний блок не був таким стабільним, як це могло здатися на перший погляд.
Східні берлінці у пошуках свободи вирушали на
Захід. Історик Девід Рейнолдс констатував:
«…Біженці й надалі шукали можливості втекти стрибали з вікон, перерізували дріт, пробиралися через тунелі попід стіною, навіть перелітали її на повітряних кулях. Близько 200 чоловік загинуло при спробі втечі. А всередині радянського блоку комунізм зазнавав поразки. Східноєвропейські країни за розвитком значно відставали від західних і добре це розуміли. Нові технології краще уживалися із західними моделями особистої автономії та економічного підприємництва. До 1989 року суперечності всередині радянського блоку, якби сказали комуністи старого гарту, примножилися і
виросли — стали вищі за саму Берлінську стіну. Ця книга розповідає проте, які чому розвалилася
Берлінська стіна. Серед голосів, що в ній звучать, є
голоси провідних науковців, є голос дисидента з тих часів, коли висловлення незгоди вимагало справжньої
хоробрості; є голос журналіста, який був там, коли стіни рушилися по всій Східній Європі. Ми з гордістю
і надією хочемо запропонувати цю книгу сучасному читачеві. Тому, хто насолоджується нині свободою щоб цінував її завжди. Атому, хто ще невільний для натхнення подіями, які відбувалися не так давно, лише двадцять років тому.
Майкл Джей Фрідман — Голова відділу друкованих видань Бюро міжнародних інформаційних програм. Має
ступінь доктора з політичної історії та історії дипломатії.
БЕРЛІНСЬКА СТІНА 20 РОКІВ ПО ТОМУ
5
П
адіння Берлінської стіни 9 листопада найдраматичніший символ повернення свободи того дивовижного 1989 року, коли в політичному житті Східної Європи речі, які неможливо було навіть уявити,
буквально за кілька днів ставали буденною реальністю. Мільйони людей у Центрально
Східній Європі вийшли на мирні демонстрації
проти існуючих режимів, і комунізм,
здавалося, ось ось зовсім зачахне. Більшість людей світу раділи цим подіям, але для американців кінець цього жахливого поділу
Берліна мав особливе значення. Протягом півстоліття Сполучені Штати, відповідно до своєї політики стримування, так чи інакше охороняли свободу західних берлінців і
взагалі всіх західних німців. Поступово колишні вороги стали щирими друзями, і цей процес був взаємним.
Нам слід було б глянути у минуле і
замислитися, звідки виросла та Стіна.
Одержавши спільну перемогу у 1945 році,
Сполучені Штати, Радянський Союзі Велика
Британія поділили Німеччину натри, а пізніше, після долучення Франції, на чотири окупаційні зони. У Берліні розташували
Контрольну раду союзників, що мала визначати основну політику в усіх зонах.
Радянська зона окупації з усіх боків оточувала колишню столицю Німеччини, і
Берлін, сам поділений на чотири сектори,
таким чином опинився островом у червоному морі. Єдність союзників, яку Радянський
Союз уже ставив під загрозу своїми діями у
Східній Європі у 1944–1945 рр., поступово переросла у холодну війну. Такого результату не хотіла жодна зі сторін, але тим не менше кожна з них долучилася до того, що події набули саме такого розвитку. Після року, коли комуністи захопили владу в
Чехословаччині й назвали свій уряд демократичним, західні союзники втратили надію на співпрацю з СРСР у Німеччині та можливість досягти яких небудь результатів утому, що згодом можна було б назвати ретельною підготовкою до створення західнонімецького демократичного державного устрою. Коли у 1948 році
союзники підтримали запровадження нової
німецької валюти — німецької марки (нехай тільки у Західному Берліні, радянський лідер
Йосиф Сталіну відповідь влаштував повну блокаду Західного Берліна. Цей крок мав наметі якщо й не зруйнувати західні плани щодо створення західнонімецької держави, то принаймні взяти під свій контроль усе місто.
Сполучені Штати і Велика Британія,
ДОРОГА ДО 1989 ГО
ФРІТЦ ШТЕРН
На попередній
сторінці:
Західні берлінці
11 листопада
1989 року
руйнують частину
Берлінської стіни.
Східнонімецькі
прикордонники
намагаються
розігнати їх за
допомогою
брандспойтів.

6 БЕРЛІНСЬКА СТІНА 20 РОКІВ ПО ТОМУ
намагаючись уникнути політичної
конфронтації, знайшли несподівану альтернативу постачати продовольство для майже двох мільйонів жителів міста повітряним шляхом. Берлінський повітряний міст став чудовим унаочненням того, як англо американські сили можна було застосувати в мирних цілях для досягнення демократичної мети. У цьому недешевому заході американці розраховували на витривалість західних берлінців, очолюваних мером — соціал демократом Ернстом
Ройтером, — першим повоєнним німецьким політиком, якому вдалося справити враження на американців. У травні 1949 року
Радянський Союз погодився припинити блокаду, одержавши взамін символічну винагороду. Зважаючи на слабкість військового фронту, це можна було вважати тріумфом західних союзників. У 1948 році
американці вже повернули додому більшість своїх частина Радянський Союз утримував численні війська у багатьох країнах
Центральної Європи. В часи холодної війни Берлін залишався водночас і символом, і джерелом загрози. Він був рятівним вікном для східних німців, які вирішили проміняти життя у все депресивнішій в економічному плані країні на життя в умовах свободи думки і пересування у Західній Німеччині, яка переживала період
«економічного дива завдяки соціально орієнтованій ринковій економіці. (Допомога західних союзників сприяла одужуванню
Західної Німеччини, тоді як Радянський Союз вимагав репарацій від Східної Німеччини, чим
іще більше знесилював її і без того слабку та ще й контрольовану державою економіку).
Президент Джон Кеннеді (1961–1963), з одного боку, розумів, що цей єдиний відкритий вихід з комуністичного Східного
Берліна до Західного становить справжню загрозу для режиму Східної Німеччини. Але водночас він розумів і те, що існує загроза помсти з радянського боку і якщо почнеться
Третя світова війна, то це станеться саме в
Берліні. Про це він заявив після катастрофи у
Вгорі:_Бунт_східних_німців_у_Берліні_1953_року._Влада_намагається_розігнати_їх_з_водометів._Прибувають'>Вгорі: Бунт
східних німців
у Берліні 1953
року. Влада
намагається
розігнати їх з
водометів.
Прибувають
радянські війська.
Оголошено
військовий стані вбито багатьох
демонстрантів.
Справа: Західні
берлінці
розвантажують
продовольство,
доставлене
американцями
через
Берлінський
повітряний місту році.
БЕРЛІНСЬКА СТІНА 20 РОКІВ ПО ТОМУ
7
затоці Свиней (провалу висадки на Кубу біженців від режиму Кастро, яка проводилася за підтримки американських військових).
Спадкоємець Сталіна, непередбачуваний
Микита Хрущов, теж усвідомлював, що влада
Східної Німеччини не може далі миритися з демографічними втратами, бо вона постійно вимагала від Радянського Союзу вжити рішучих заходів і закрити цей вихід. У 1960–1961 рр. потік східнонімецьких біженців різко зріс, і стало зрозуміло, що цей тунель слід замурувати. Нарешті, 13 серпня року Східна Німеччина з радянського благословення звела цей детально розпланований жахливий мур, який поділив місто навпіл. Західні берлінці залишалися громадянами вільного світу, але опинилися в облозі й були відірвані від своїх родичів і
близьких. Східні ж німці залишилися у постійній неволі за антифашистським муром — так офіційно його називали в суспільстві подвійних стандартів.
Американська реакція на цей крок була досить стриманою, що розчарувало новообраного мера Західного Берліна Віллі
Брандта і всіх західних берлінців. Два Берліни відтепер стали двома конкурентними вітринами двох конкурентних систем.
Західний Берліні далі процвітав, отримував постійну допомогу від американського уряду та приватних осіб і перебував під знаковим захистом розташованих там військ союзників.
У той самий час Східний Берлін, що постав зі
сталіністської сірості, у плані матеріального добробуту був бідним і залишався слаборозвинутим, не кажучи вже про репресії
у суспільстві, наскрізь контрольованому
Штазі.
Для західних лідерів і багатьох західних німців Берлінська стіна і надалі залишалася мовчазним нагадуванням про неприродний поділ Німеччини, але вони, зціпивши зуби,
змушені були з цим примиритись і
зосередитись на розвитку європейської
спільноти. Західні уряди були налаштовані на переговори, що мали б пом’якшити багато обмежень і незручностей, які створювало
існування Стіни. Захід сподівався і на потепління у відносинах з СРСР, і ці політичні
надії набували різних форм. У 1975 році
Сполучені Штати та їхні європейські
союзники, а також СРСР з його союзниками підписали ряд Гельсінських угод. Перші дві
угоди підтверджували непорушність існуючих
Вгорі:
Поліцейський
НДР патрулює
Берлінську стіну,
а робітники
збільшують її
у висоту.
Справа:
Прибули
радянські танки,
щоб насильно
вгамувати
натовп
демонстрантів
під час Празької
весни в
Чехословаччині
у 1968 році.

8 БЕРЛІНСЬКА СТІНА 20 РОКІВ ПО ТОМУ
кордонів і, таким чином, легітимізували зміни кордонів, які сталися де факто у повоєнній
Центральній Європі. А третя угода, яку часто називали третім кошиком, передбачала, що всі
підписанти поважатимуть основні права людини і
громадські права своїх громадян. Згодом, зі
створенням ОБСЄ (Організації з Безпеки і
Співробітництва в Європі, Радянському Союзові
вдалося відновити довіру до себе, що для нього було досить важливо. Що ж до третього кошика, то попервах далеко не всі лідери з обох сторін усвідомлювали його вибухонебезпечний потенціал.
Але не слід забувати, особливо щоб зрозуміти рік, що ця угода надавала моральну підтримку і
крихти правового захисту дисидентським рухам у
Східній Європі та Радянському Союзі. Радянські танки не раз придушували сильні
протести проти наявних режимів у країнах сателітах у Східній Німеччині 1953 року, у Польщі та
Угорщині 1956 го, у Чехословаччині 1968 го. Але після Гельсінкі групи тихих, героїчних і невойовничих дисидентів, як це показала Хартія Вацлава
Гавела у Чехословаччині, стали значно більшою силою у зоні радянської диктатури. Вони були зародками громадянського суспільства і черпали натхнення утому, що Вацлав Гавел називав силою безсилля. Хоча ці групи й викликали симпатію і
мали певний вплив, самі вони не могли змінити репресивний режим. Для цього потрібні були зміни серед владної верхівки, і це стало можливим лише після приголомшливої і безпрецедентної в історії
одночасної появи когорти духовних і політичних лідерів, які усвідомлювали безперспективність життя в умовах стагнації — життя невільного, нетворчого і
знесиленого.
Комуністи самі вже почали сахатися твердої
руки Москви. Уроці критичне ставлення до
Москви лідерів великих комуністичних партій Італії
та Іспанії вилилося у створення нової течії, яку вони назвали єврокомунізмом. Західноєвропейські
комуністи, які були послідовними марксистами ленінцями навіть під час домінування найпотворнішої
форми комунізму — сталінізму, відмовилися від деяких основних принципів, наприклад, висловили готовність співпрацювати з демократичними партіями. Таким чином вони зреклися догми, яка вимагала, щоб комуністична партія була єдиною і
головною силою убудь якій комуністичній країні.
Єврокомуністи вже відкрито критикували радянське вторгнення в Чехословаччину 1968 року. Можливо,
як вважали багато консерваторів, єврокомунізм і був бутафорією, звичайним трюком. Але принаймні він був провісником чогось більшого. Польща — найбільший радянський сателіт мала власну історію унікальних страждань. Спочатку під окупацією Німеччини і пізніше, вже після радянського визволення. А історія ще раніших поділів Польщі між сусідніми європейськими державами виплекала її власну форму націоналістичної непокори й опору. Повоєнні
економічні злидні спровокували відкриті протести проти польських комуністичних лідерів та їхніх огидних російських шефів. Повстання 1956 року стало найвідкритішим виявом цього протесту, так само, які страйки 1970 року. Та, незважаючи на це, у всьому радянському блоці тривали репресії під дулами радянських танків.
Але 1978 року сталася подія, яка різко змінила ситуацію. Краківського кардинала Кароля Войтилу обрали папою римським. Польським папою Це був безпрецедентний в історії католицької церкви випадок, а ще — знак того, що історія вийшла на стадію несподіваної відкритості. Папа Ян Павло ІІ, не маючи за собою жодної військової сили, постійно вселяв усе більше й більше надії у своїх співвітчизників. Будьте сміливими, — сказав він мільйонам людей, які зібралися, щоб побачити його і
помолитися разом із ним під час його першого папського візиту до Польщі уроці. Він став найвищим моральним авторитетом у своїй країні, бо був харизматичним, надзвичайно людяним і спирався на ауру та підтримку католицької церкви. (Я вперше приїхав до Польщі уроці через місяць після цього візиту. І вплив його відчувався в усьому. Він хотів звільнити Східну Європу від спустошливого впливу комуністів безбожників. А те, що він мав застороги і щодо західного ліберального суспільства,
стало зрозуміло пізніше. Усі радянські держави сателіти, та й сам СРСР,
страждали від економічних нестатків і відсталості, і
саме невдоволення економікою найчастіше спричиняло протести збоку людей, які об’єднувалися заради побудови громадянського суспільства.
Страйки вибухали і раніше, але такого потужного,
БЕРЛІНСЬКА СТІНА 20 РОКІВ ПО ТОМУ
9
який почався на верфі імені Леніна 14 серпня року, ще не було. Страйк очолив профспілковий лідер Лех Валенса, який приїхав з Варшави. Серед людей, які
підтримали страйк, були і двоє інтелектуалів:
Броніслав Геремек і Тадеуш Мазовецький. З
міжзаводського страйкового комітету, який керував страйком до його завершення у вересні, виріс могутній національний рух
«Солідарність», що кинув виклик тоді вже ослабленому режиму. Відтоді «Солідарність»
почала розбудову країни. По суті, це була перша вільна спілка у комуністичній країні,
вперше у польській історії керована не нерозсудливою романтичною пристрастю, аполітичною розважливістю і категоричним запереченням насильства. Солідарність, яка об’єднала робітників та інтелігенцію,
відродила колишні соціал демократичні надії,
і протягом певного часу ці надії домінували у суспільстві. Солідарність була зародком громадянського суспільства. До неї входили мільйони людей, і вона становила загрозу самому існуванню радянської системи. грудня 1981 року глава держави генерал
Войцех Ярузельський, прагнучи ліквідувати цю загрозу, запровадив у країні військовий стані заарештував лідерів «Солідарності».
Але економічні злидні, що тривалий надалі, а також незламна воля народних мас змусили партію піти на поступки і сісти за круглий стіл переговорів у лютому 1989 року. Сама форма круглого столу символізувала мирні
переговори, після яких, починаючи з Польщі,
комуністичні партії стали поступатися владою і в інших країнах. Перші напіввільні
вибори привели до влади у Польщі Тадеуша
Мазовецького, який став першим некомуністичним прем’єр міністром у на той час комуністичній країні. (Без сумніву,
польський папа незримо був причетний до цих історичних змін).
І все ж таки на політичному небосхилі
ось ось мала з’явитися вирішальна фігура. Уроці після низки старих і немічних радянських лідерів Генеральним секретарем
Комуністичної партії було обрано Михайла
Горбачова — молодшого від інших комуністичних ватажків і радикально іншого за способом мислення. Він виріс і
сформувався в умовах радянської системи,
тому добре знав її вади. Він прийшов до влади зрозумінням термінової необхідності
проведення в СРСР радикальних реформ яку bКароль Юзеф



Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3   4   5


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал