Навчально-методичний посібник з курсів «Основи риторики» та «Професійна риторика»



Pdf просмотр
Сторінка1/17
Дата конвертації27.01.2017
Розмір5.01 Kb.
ТипНавчально-методичний посібник
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   17
Львівський державний університет фізичної культури Кафедра гуманітарних дисциплін


РИТОРИКА
Навчально-методичний посібник з курсів Основи риторики та Професійна риторика

Уклала Ірина Гузенко









Львів 2014

2
ББК Ш70я73-1
УДК 808.5 (075.8)
АЗ Р

Рекомендовано до друку Вченою Радою
Львівського державного університету фізичної культури
(Протокол № 1 від 9.09.2014 р)

Рецензенти:
кандидат філософських наук, доцент,
П. Г. Берко
(Львівський національний медичний університет
ім. Д. Галицького)

кандидат політичних наук,
Р. І. Парійчук
(Львівський державний університет фізичної культури)

РИТОРИКА: Навчально-методичний посібник з курсів Основи риторики та Професійна риторика / Укл.
Гузенко І. І. – Львів, 2014. – 328 с.
` До навчально-методичного посібника увійшли програми двох дисциплін Основи риторики та Професійна риторика. Ці дисципліни вміщують тематику лекцій та семінарів, завдання для самостійної роботи, питання для повторення та самоконтролю, тематику промов, тестові завдання, залікові питання, рекомендовану літературу, риторичний словник. Рекомендовано для студентів Львівського державного університету фізичної культури.


ББК Ш70я73-1
УДК 808.5 (075.8)
АЗ Р

© Гузенко І. І, укладач


3
Зміст


Основи риторики
Програма нормативної навчальної дисципліни Основи риторики для підготовки студентів І-х курсів
4 Робоча програма навчальної дисципліни
«Основи риторики для підготовки студентів І-х курсів
43
Навчально-методичне забезпечення


70
Лекції










70
Завдання для самостійної роботи




145
Тестові завдання








163
Питання для повторення та самоконтролю


166
Залікові питання








167
Рекомендована література






169

Професійна риторика
Програма нормативної навчальної дисципліни Професійна риторика для підготовки спеціалістів та магістрів




172 Робоча програма навчальної дисципліни Професійна риторика для підготовки спеціалістів та магістрів
203
Навчально-методичне забезпечення


224
Лекції










224
Завдання для самостійної роботи




273
Тестові завдання








281
Питання для повторення та самоконтролю


296
Залікові питання








299
Рекомендована література






301
Тематика промов




304
Риторичний словник



305


4
Основи риторики
Програма нормативної навчальної дисципліни Основи риторики складена відповідно до освітньо-професійної програми підготовки студентів І-х курсів напряму 0102 – фізичне виховання і спорт, спеціальності 6.010200 – фізичне виховання,
6.010200 – фізична реабілітація, 6.010200 – олімпійський та професійний спорт.
Предметом вивчення навчальної дисципліни є словесна діяльність фахівців галузі.
Міждисциплінарні зв’язки: дисципліна тісно пов’язана з українською мовою, комунікацією, педагогікою, психологією, поетикою, логікою, філософією. Програма навчальної дисципліни складається з двох змістових модулів
1. Риторика як предмет. Закони і жанри риторики.
2. Практичні аспекти риторики.
1. Мета та завдання навчальної дисципліни
1.1. Метою викладання навчальної дисципліни Основи риторики» є удосконалення словесної діяльності, вміння застосувати знання.
1.2. Основними завданнями вивчення дисципліни Основи риторики є
1) опрацювання теорії ораторського мистецтва
2) вивчення видів ораторського мистецтва, законів і жанрів
3) ознайомлення із критеріями культури мови, різновидами невербальної комунікації
4) з’ясування ораторських умінь і навичок у контексті професійної діяльності.
1.3. Згідно з вимогами освітньо-професійної програми студенти повинні
знати: Сутність та особливості основ риторики. Особливості міжособистісного спілкування. Критерії культури мови. Закони і жанри риторики. Практичні аспекти риторики. Вимоги до вживання риторичного слова. Методику та етапи підготовки промови.

5 Риторичні комунікативні ситуації у спортивній сфері. Ораторські прийоми у літературній мові.
10.
Загальні вимоги до усного спілкування.
11.
Мовленнєвий етикет українського народу.

вміти: Формувати власні ораторські уміння та навички. Володіти риторичними навичками оратора. Удосконалювати ораторські уміння та навички у контексті професійної діяльності. Володіти основами техніки мовлення. Фахово спілкуватися, послуговуватися набутими знаннями у повсякденному житті. Володіти нормами української літературної вимови. На вивчення навчальної дисципліни відводиться
54 години кредита ECTS.
2. Інформаційний обсяг навчальної дисципліни
Змістовий модуль 1
Теми та зміст лекційних занять
Тема 1. Риторика як предмет. Закони і жанри риторики
Предмет і основні завдання риторики. Риторика – наука про ораторське мистецтво, про способи переконання та ефективні форми впливу на аудиторію з урахуванням її особливостей. Поетика, мовознавство, літературознавство, етика, філософія, естетика, психолінгвістика, психологія, логіка, фізіологія. Сучасна риторика охоплює питання підготовка до виступу побудова і виголошення промови стиль і виклад промови культура і техніка мовлення особистість промовця. Ознаки сприйняття повідомлення знання тематики зустрічі акцент уваги на важливих словах зміна голосу зміна темпу мовлення паузи до і після важливих слів чітке формулювання конкретних завдань логічно-послідовний виклад матеріалу впевненість у висловленні своїх думок створення атмосфери довіри та взаєморозуміння керування своїми емоціями. Вимоги до оратора. Риторичний трикутник оратор, аудиторія, промова. Закони риторики. Концептуальний законвинайдення задуму, ідеї. Мисленнєво-мовленнєва діяльність людини. Мовлення. Концепція.

6 Закон моделювання аудиторії системне вивчення аудиторії на основі соціально-демографічних (стать, вік, національність, освіта, професія, склад сім’ї), соціально-психологічних (мотиви поведінки, потреби, рівень розуміння предмета) та індивідуально- особистісних ознак (спосіб мислення, особливості характеру, тип темпераменту, ступінь розвитку основних функцій. Стратегічний закон передбачає системну побудову програми впливу на конкретну аудиторію. Завдання – плановий результат впливу на аудиторію. Формулювання тези – система коротких відповідей суб’єкта на поставлені запитання. Тактичний закон передбачає систему дій з підготовки ефективної реалізації стратегій. Складові закону аргументація і активізація мислення аудиторії. Ефективність аргументації залежить від компетентності ритора наявності у ритора філософсько-логічної бази керування власними емоціями та почуттями знання особливостей аудиторії. Активізація мислення аудиторії передбачає дії зацікавити аудиторію викликати її на роздуми і вивести на рівень обговорення. Досягається використанням а) аудіовізуальних (графіки, таблиці, малюнки, схеми, динамічних (відеоматеріали) засобів б) реклами в) проблемних матеріалів, г) активного спілкування, д) яскравих прикладів е) логічних та психологічних методів. Логічні методи – способи розгортання тези багаторазове повторення тієї самої думки, щоразу збагаченої новою інформацією ступеневий спосіб (від загального до конкретного і навпаки соціативний спосіб (розгортання тези у вигляді поєднання у свідомості різних образів. Психологічні методи запитання – відповідь психологічна пауза. Мовленнєвий закон передбачає вираження думки у дієвій словесній формі (ДСФ). Комунікативні якості мовлення.
Правильність – володіння нормами літературної мови орфоепічними, орфографічними, граматичними, лексичними.
Виразність – засоби художньої образності (порівняння, епітети, метафори, фонетичні засоби (інтонація, тембр голосу, темп мовлення, дикція, приказки, прислів’я, цитати, афоризми, крилаті слова та вирази, синтаксичні фігури (звертання, риторичне запитання, градація, повтор, період. Зрозумілість мовлення супроводжується точністю мовлення. Точність мовлення розвивається в роботі із словниками, навчальною, науковою літературою, шляхом аналізу власного та чужого

7 мовлення. Стислість формує уміння говорити суттєво. Дієвість словесної форми визначається її доцільністю.
Закон ефективної комунікації передбачає систему дій суб’єкта з метою налагодження контакту на всіх етапах риторичної комунікації. З метою встановлення і збереження контакту необхідна система дій: управління поведінкою аудиторії (уміння зчитувати інформацію від аудиторії через різні стимули управління власною поведінкою (уміння суб’єкта узгоджувати свої жести, міміку із задумом). Жанри риторики. Академічний жанр – ораторська діяльність викладача та науковця для ознайомлення і популяризації наукових досягнень. Різновиди академічного красномовства академічне (наукова доповідь, реферат, огляд, дискусія красномовство вищих навчальних закладів (лекція, цикл лекцій шкільне красномовство (шкільна лекція, розповідь, опис, бесіда. Головні риси академічного красномовства доказовість, бездоганна логічність, точність мислення, чітка термінологія. Лекція – основний жанр академічного красномовства. Форми діалогу із слухачами колоквіум, дискусія, диспут, усна рецензія, обговорення.
Соціально-побутовий жанр – влучне, гостре, урочисте слово з приводу важливої події у приватному житті або у певній ситуації. Різновиди ювілейна, похвальна промова, усна побутова оповідь, тост. Лекційний жанр. Різновиди лекція-інформація містить повідомлення про невідомі слухачам факти. Лекція-інструктаж
готує слухачів до виконання роботи. Лекція-показ – розповідь про методи роботи із показом, як необхідно цю роботу виконувати. Лекція-бесіда має діалогічну спрямованість.
Науково-популярні лекції містять у собі, крім логічно побудованого наукового змісту, елементи експресивно-емоційні, які сприяють формуванню переконання. Лекція-репортаж – розповідь про побачене під час екскурсії. Лекція-спогад
присвячена подіям історії, учасником чи свідком яких був оратор. Дипломатичне красномовство. Різновиди промова на міжнародній конференції промова в процесі дипломатичного акту. Характерні ознаки мисленнєво-мовленнєва та комунікативна культура, правильна вимова, вільне володіння рідною та іноземною мовами, зрозумілість мислення і мовлення, точність, стислість, доцільність мовлення, розвинене чуття мови, високий загальнокультурний рівень, освіченість, інтеліґентність, індивідуальний стиль мовлення, спілкування.

8 Військовий жанр. Мовні ознаки лаконізм, наближеність до розмовного мовлення, ориґінальність, доцільність, кмітливість, дотепність, насиченість прислів’ями, приказками, афоризмами. Різновиди промова-наказ, інструктивна промова, виступ на військово-політичну тему, заклик. Рекламний жанр
– різновид соціально значущого красномовства, продуктом якого є словесний твір – рекламний. Основні риси – змісті зовнішнє оформлення. Аспекти діалогу логічний (суттєва форма мислення, соціологічний між різними соціальними групами, лінгвістичний (сутність словесної творчості, структура, функції мови, психологічний (аналіз емоційного стану співрозмовників, історичний досвід (осмислення багатих за змістом, яскравих за формою взірців, педагогічний (ведення творчого діалогу, висловлювання ідей, політологічний (застосування, з’ясування
ідейно-політичних моментів у різних формах діалогу.
Тема 2. Ораторське мистецтво у Стародавньому світі: у Стародавньому Єгипті у Стародавній Індії у Стародавньому Китаї у Стародавній Греції у Стародавньому Римі. У Стародавньому Єгипті продукували численні документи на папірусі, записували релігійні твори, закони. Започаткована цікава і багата художня література. Юридичні та політичні норми були осмислені єгиптянами як Маат – божественний порядок та істина. Використовувалася політична риторика. Золоте ім’я» фараона по-різному інтерпретувалося в багатьох етикетних формулах Владика Обох Земель, Великий Бог та ін. У Стародавній Індії існувала багата релігійна, наукова та художня література на численних мовах Індостану, домінувало поетичне слово. Сформувалася одна з найзначущих у світовому масштабі науково-філологічних шкіл. Ця школа мала власні теоретичні посібники (Поетичні прикраси. Риторичне й художнє не розрізняли, фонетичні та стилістично-синтаксичні прийоми ототожнювали з атрибутами художнього слова.
Давньоіндійська поетика містила елементи, які можна трактувати і як риторичні прийоми. Політична риторика Стародавньої Індії реалізувалася передусім у царських написах. Глибока філософічність і яскрава образність характерні для стилю священних книг. У розвитку релігійної риторики Індії слід виокремити тексти буддизму. Давньоіндійському релігійному красномовству властивий особливо жорсткий ритуалізм. Існували збірки опису домашніх обрядів і ритуальних заклинань.

9 У Стародавньому Китаї розвинулися багата література та складна ієрогліфічна писемність, витонченість звичаїв і ускладнена церемоніальність у спілкуванні. У III тис. дон. е. виникають записи промов царів, які були взірцем для майбутніх поколінь. Згодом ці тексти було згруповано в Книзі передань, Промовах царств та Промовах царств, що борються. У текстах присутні риторичні звертання до пращурів, військове красномовство, дипломатичні промови. Теоретичні надбання Конфуція започаткували китайську дидактику. Конфуцій вбачав основу життя у дотриманні церемоніалів, покликаних оберігати існуючий лад, забезпечувати гуманність. Усе це стало передумовою виникнення та розвитку риторичної традиції. Конфуціанські повчання – типова риторика морально-етичного характеру. Конфуціанські ідеї живили собою велику й багату художню літературу Китаю. Серцевиною конфуціанського літературного тексту є власне риторика, пряме повчання, життєві приклади. До промов ставили такі вимоги лаконічність, розумова й емоційна насиченість, відповідальність за кожне слово. Найбільшим теоретиком і вчителем красномовства уст. дон. е. у Стародавній Греції був Горгій. У 427 р. він прибув в Афіни. Промови Горгія містили багато нового речення з однаковими закінченнями, метафорами і порівняннями. Ритмічне членування мови і рима наближали мову Горгія до поезії. Ці прийоми зберегли назву «Горгіанські фігури.
Лісій (біля 415-380 р. дон. е. Йому приписують приблизно
400 промов, з них до нас дійшли лише 34. Характерні риси риторичного стилю Лісія чітко відзначаються древніми критиками «Виступи його прості, логічні і виразні, фрази
короткі і побудовані симетрично, ораторські прийоми вишукані і
витончені». Лісій заклав основу до жанру судової мови, створивши своєрідний еталон стилю, композиції та самої аргументації. Заслуги Лісія у створенні літературної мови античної прози. Усередині ст. дон. е. у Греції виникає софістика – уміння хитромудро сперечатися. Софісти стали засновниками риторики. Основним полем діяльності софістів були Афіни, де процвітали усі жанри красномовства, особливо судовий.
Горгій мав свою школу. Одним із найвідоміших учнів Горгія був Ісократ (V-VI ст. дон. е, стилю якого властиві пишнота періодів і чіткість логіко-ритмічної побудови промови. Ісократ заснував в Афінах школу красномовства, що обслуговувала суд,

10 політичне життя, а також мала впливу сфері філософії та мистецтва. Ця школа виробила канон побудови ораторського твору, за яким твір поділяли на вступ, виклад теми, спростування арґументів опонента та висновки. Ісократ вперше підніс риторику на рівень дисципліни, що увінчує курс навчання. Сократ живу Афінах у 470-399 рр. дон. е. Він вперше ввів поняття особистого сумління («даймон») і прославився висловом
«Я знаю, що я нічого не знаю». Практикував метод евристичної бесіди. Сократ шукав правди. Навчав лаконічно задавати питання і лаконічно на них відповідати. Сократ не залишив після себе жодного написаного тексту. Його методи навчання дійшли до нас завдяки його учневі – Платону.
Платон (V-IV ст. дон. е) заснував вчення просвіт ідей як основу буття. Платон (427-347 рр. дон. е) виділяв два види здібностей, властивих ораторові здатність звести все до єдиної ідеї здатність проаналізувати. Платон наголошував на емоційній переконливості мовлення. Не вважав надто важливими логічні докази. Він першим звернув увагу риторів на психологію слухачів і розробив теорію сприйняття. Усний діалог Сократа він подав у жанрі писемної мови. Відомі його діалоги – «Горгій», Софіст, Закони. Платон заснував в саду грека Академа школу, яка називалась академією, а її учні академіками.
Арістотель (384-322 рр. дон. е) давньогрецький філософ. Упродовж ти років відвідував академію Платона. У 335 р. дон. е. заснував власну школу. Написав твір Риторика (утрьох книгах. У праці Риторика знайшли обґрунтування: загальні принципи риторики особистість оратора, специфіка його аудиторії техніка, спосіб висловлювання думки ритора правдоподібність як основна умова викладу подій. Арістотель вчить прийомам переконання, наголошує на логічних доказах. Трактати Арістотеля Поетика і Риторика складали цілісне вчення про ідеальні норми словесного виразу.
Демосфен народився в Афінах у 384 р. дон. е. Стиль
Демосфена надзвичайно експресивний. У суді Демосфен виступав як адвокат. У Стародавньому Римі заняття риторикою було сферою законодавства, політики, влади, консулів, сенаторів. Основним методом навчання у римських риторичних школах було заучування кращих промов видатних грецьких і римських ораторів та їх декламація. Навчальними посібниками були збірки декламацій (тексти зразків з техніки риторики) та риторичні задачники з різноманітними завданнями з побудови промов.

11 Марк Туллій Цицерон народився 3 січня 106 р. дон. е. умісті
Арпінум. Цицерон був водночас судовим адвокатом і політичним оратором. Написав у стилі критичного діалогу твір Про оратора (91 р. дон. е. У праці Про оратора Цицерон створив риторичний ідеал оратора. У трактаті Цицерона Оратор висвітлено практичні питання риторики та ораторський досвід праці з мовним матеріалом. Цицерон створив власний ораторський стиль, у якому поєднав простоту, безпосередність і пишність. Культура і техніка мовлення. Особистість промовця. Вимоги до оратора. Риторичний трикутник оратор, аудиторія, промова.

Тема 3. Ораторське мистецтво в Україні
Ораторське мистецтво Київська Русь пізнала з кращих зразків візантійської літератури та літератур південних слов’ян. Особливо популярними були Псалми, Притчі, Проповіді, Послання, богослужебні варіанти Євангелій. Відомі були твори Отців Церкви та ряд житій святих, твори на історичні та наукові теми. Першим із власне українських житій було житіє князів Бориса й Гліба (XI ст.). Видатними ораторами Київської Русі були митрополит Іларіон (XI ст.), Климент Смолятич (XIIст.), Кирило Туровський
(XII ст.).
Князь Володимир Мономах (XI ст.) написав Повчання для своїх дітей. Найвидатніша пам’ятка давньоукраїнської літератури, що відображає й київські реалії епохи, й сам лад риторичної культури того періоду Слово про Ігорів похід. Українське красномовство в ХШ-ХVІІ ст. Церковне красномовство не втрачало свого високого рівня. Одним із найяскравіших його прикладів є Слова єпископа Серапіона, виголошені в годину татарської навали у Дмитрівському соборі м. Володимира, де владика Серапіон створив високі зразки трагічного гомілетичного стилю, які увійшли до скарбниці давньоукраїнської риторики. У текстах можливо вловити інтонації народного, фольклорного плачу. Риторику ввели в програми навчання в Україні, коли постала проблема створення власної української держави. Вивчення риторики стало засобом піднесення духовної активності народу. В Україні часів (ХVІ-ХVШ ст.) виникають братства, які ставлять замету оборону православної віри та культури.

12 Православні братства започатковували школи та книжність. У братських школах інтенсивно вивчали риторику.
Митрополит Київський Петро Могила на основі Київської братської школи заснував Академію, яка не поступалася тодішнім західноєвропейським університетам. В Академії вивчення риторики входило до програм найвищого освітнього рівня поряд з богослов’ям, філософією та поетикою. Київська школа риторики (ХVII-ХVIII ст.). Риторика в Україні розвивалася на основі античної та західно-католицької традицій, що було започатковано митрополитом Петром
Могилою.
Твір ректора Києво-Могилянської академії Йоанікія
Галятовського Ключ розуміння (1659) став першим друкованим посібником з гомілетики, до якого увійшли вибрані проповіді автора. Видатним українським ритором XVIII ст. був Феофан
Прокопович. У Києво-Могилянській академії він читав курси поетики та риторики. Створив Духовний регламенту якому блискуче виклав основні правила красномовства. Він навчав, як повинен триматися проповідник під час проповіді, подав взірці написання листів, мовних зворотів. Києво-Могилянська академія довгий час була єдиним вищим навчальним закладом Східної Європи. Гуманістичною спрямованістю відзначалися курси риторики. Найдавніший курс риторики Оратор Могилянський підготував у 1635 р. Й. Кононович Горбацький; найдавнішу поетику створив А. Стерновецький (Книга про поетичне мистецтво, 1637). Автором Риторики (в десяти книгах) був Ф. Прокопович (1682-1736). В усіх вищих навчальних закладах Європи курси риторики, поетики, філософії майже дох років
ХІХ ст. викладалися латинською мовою. Таке правило існувало і в Києво-Могилянській академії. Розвиток українського риторичного слова за часів панування Російської та Австро-Угорської імперій. М. Максимович, М. Погодін довели, що українська мова самостійна, добре розвинена мова. Після сумнозвісного циркуляра Валуєва 1863 р, у якому стверджувалося, що «никакого малороссийскаго языка не
было, и быть не можеть» і тому подібних документів розвиток українського ораторства загальмувався. Не кращим було становище і в Західній Україні. Майже вся інтеліґенція в Галичині вживала вдома польську мову. Проте життя висувало й непересічні особистості, які продемонстрували пробудження українського риторичного слова.

13 Г. Яхимович, видатний церковний та політичний оратор першої половини XIX ст., професор богослов’я, львівський митрополит, посол до Віденського парламенту, один із засновників Головної Руської Ради у Львові (1848). М. Грушевський провідний діяч держави та національної освіти, вчений та публіцист. Відомий як політичний оратор, який заслужено вважається одним із батьків української нації. Відомим вченим-лектором та публіцистом був М. Драгоманов, громадський діяч, один із батьків української національної ідеї. З 1945 р. працює українське радіо. З 1951 р. розгортає мережу українське телебачення. Новітня епоха історії України позначилася спалахом риторичної енергії суспільства. Поширилося політичне красномовство частиною нашого життя стали дебати у Верховній Раді, відкриваються нові юридичні навчальні заклади, в програмах яких риторика посідає помітне місце. Зросла кількість радіо- та телепрограм. Головною ознакою суспільного буття став слоган людина, що говорить, а не людина, що мовчить. Красне слово Т. Г. Шевченка – взірець ораторського мистецтва. Американський славіст Григорій Грабович у праці Шевченко як міфотворець» пропонує аналіз творів Кобзаря не за тематично-проблемним методом, а за різними формальними способами подання. 3 головні типи творів 1) риторичні, пророчі, політичні чи ідеологічні вірші, як «Посланіє» (І мертвим, і живим, і ненародженим, Кавказ, переробки й наслідування старозавітних пророків 2) ліричні, або сповідальні вірші, здебільшого короткі, написані в період заслання 3) оповідні поезії, котрі, зазвичай, довші, хоча серед них трапляються й такі, як Русалка балада на 62 рядки, поема Катерина, Гайдамаки, Відьма, Княжна, «Невольник», «Москалева криниця, «Титарівна», Неофіти, Марія. Т. Г. Шевченко підніс на високий, мистецький, художньо- риторичний рівень псалми як неперевершені взірці ораторського мистецтва духовного спрямування. В основі поезії Т. Г. Шевченка лежить міфологічне мислення, особливе міфологічне сприйняття України. У класичній українській поезії Т. Г. Шевченко був найяскравішою інтонаційною індивідуальністю, найповніше втілив у своїй поетичній творчості національний, цілісний і живий характер з його унікальною тембровою характеристикою. Висока ораторська інтонація, нотки сентиментальної розчуленості, зворушеності, романтичного світосприймання лежать у природі поезії Т. Г. Шевченка, а

14 висока романтична риторика має чи не найвищий романтичний пафосу поемі Гайдамаки. Шевченко володів могутньою енергією красного слова, бо залучав внутрішнього співрозмовника до думання, осмислення й переживання над вічними проблемами боротьби добра і зла, правди і кривди. Геніальний поет сміливо й органічно поєднав два могутні стильові потоки – класичний і фольклорний.

Теми та зміст семінарських занять


Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   17


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал