Навчальний посібник для студентів економічних спеціальностей вищих навчальних закладів



Pdf просмотр
Сторінка9/18
Дата конвертації10.03.2017
Розмір4.84 Kb.
ТипНавчальний посібник
1   ...   5   6   7   8   9   10   11   12   ...   18
оцінці «2» невідповідність оцінюється як незначна, легко виправна і, як правило, не потребує призначення коригувальних заходів. При оцінці «З» невідповідність є суттєвою і потребує проведення коригувальних дій.
Після перевірки аудитори повинні розглянути й проаналізувати всі свої спостереження, щоб остаточно вирішити, які з них повинні бути представлені як невідповідності. На кожну виявлену при аудиті невідповідність аудитор заповнює окрему форму
―Протокол невідповідності‖. У цьому документі слід ясно і чітко сформулювати невідповідність та підтвердити її доказом. КП або відповідальний за сферу діяльності, яка перевіряється, пропонує необхідні коригувальні
заходи щодо кожної невідповідності й погоджує їх з аудитором.
Призначення коригувальних заходів фіксується за допомогою їх запису в
«Протоколі невідповідності» із зазначенням запланованої дати виконання.
У кінці аудиторської перевірки в підрозділі аудитори проводять
заключну нараду за участю працівників підрозділу, який перевіряється.
Головний аудитор доповідає про основні результати аудиту, перелічує
виявлені невідповідності, дає їм стислу оцінку, інформує про призначені коригувальні заходи. КП повідомляє про строки проведення коригувальних дій та про відповідальних за їх виконання. Учасники наради можуть обговорити питання, які виникають у зв'язку з аудитом.
За результатами проведеної перевірки головний аудитор складає
«Звіт про аудит», який містить висновки про результати оцінки виконання вимог СУОП у даній сфері діяльності. Документи, супроводжуючі внутрішній аудит, передаються ВОП. Вся документація, яка стосується внутрішніх перевірок якості, зберігається не менше 5 років. ВОП готує зведений звіт за результатами проведених аудитів для розгляду на нарадах керівництва. На основі звітів щодо аудитів керівництво здійснює аналіз та оцінку функціонування СУОП на підприємстві. При необхідності керівництво призначає додаткові заходи.
Коригувальні дії та повторний аудит
Коригувальні заходи, призначені керівником підрозділу, який перевіряється, та аудитором, здійснюються у підрозділах у межах вста- новленого терміну. Після їх виконання керівник підрозділу робить від- повідні записи у «Протоколах невідповідності», які потім подає ВОП для контролю. Аудитор, який проводив перевірку, бере участь в оцінці результатів коригувальних дій.
Якщо в ході аудиту були виявлені суттєві невідповідності, які вимагають внесення змін у процеси, документацію, структуру організації, то для перевірки ефективності коригувальних дій призначається повторний аудит, про що аудитор вказує у «Протоколі невідповідності» та у «Звіті про аудит». Строк проведення повторного аудиту після погодження з керівником підрозділу затверджує ВОП. Порядок проведення повторного аудиту аналогічний до проведення планового
аудиту. Однак при цьому перевіряються лише ті елементи, яких стосуються коригувальні дії або які відображають їх ефективність.
Результати повторного аудиту фіксуються у відповідних звітах.
Таким чином роботодавець здійснює один зі своїх обов’язків щодо забезпечення функціонування СУОП на підприємстві.
1.8 Приклади розв’язування завдань

Методика аналітичної оцінки умов праці наведена в розділі 1.5.
Приклад 1. Оцінити категорію важкості праці робітника. На робочому місці є три елемента умов праці, що формують ії важкість: Х
1
– шум 108 дБА, Х
2
– освітленість 150 лк (газорозрядні лампи), Х
3
тривалість повторюваних операцій 15 с. Тривалість дії усіх факторів 8 годин. Інші елементи не розглядаються, тому що вони оцінюються 1 балом. Визначити також розмір доплати за роботу в даних умовах.
Рішення. Згідно з таблицею додатку Д вказані елементи оцінюються відповідно Х
1
= 5, Х
2
= 2, Х
3
= 4. При цьому нормативне значення освітленості для даного випадку складає 200 лк [31]. Біологічно значущими елементами в даному прикладі є шум і тривалість повторюваних операцій. Середній бал усіх біологічно значущих елементів умов праці (формула 3) дорівнює:
.
4
1
2
4
Х
Інтегральну бальну оцінку важкості праці визначаємо за формулою
(2):
.
7
,
50
6
5
6
4
5
10
И
т

Інтегральна оцінка важкості праці в 50,7 бала відповідає IV категорії важкості праці (згідно з додатком Ж). Доплати за роботу в даних умовах
(додаток Ж) складають 12–16 % до тарифної ставки чи окладу.

Приклад 2. У відділі працює 40 працівників. Визначити індекси відповідності до фактичного значення та коефіцієнт умов праці.
Характеристика умов праці: на 10 робочих місцях фактична освітленість
150 лк при нормі 200 лк, 15 робочих місцях – 170 лк при нормі 250 лк і на
інших 15 робочих місцях – 200 лк при нормі 250 лк; рівень шуму 60 дБ А при нормі 50 дБ А; температура повітря 25
о
С при нормі 22
о
С.
Рішення. Для розрахунку індексу відповідності для освітлення використовуємо формулу (10) через те, що підвищення рівня освітлення робочого місця сприяє поліпшенню умов праці. Індекс відхилення в цілому складає:
.
,
)
(
)
(
)
(
)
(
)
(
74
0
30
250
10
200
15
200
15
170
10
150
а
1
Для розрахунку індексу відповідності для шуму і температури використовуємо формулу (11) через те, що підвищення рівня цих параметрів робочого місця сприяє погіршенню умов праці. Індекси відхилення складають:
.
88
,
0
25
22
a
;
83
,
0
60
50
а
3
2
Визначені індекси вказують на те, що для шуму й освітленості вони мають значне відхилення від нормативного.
Коефіцієнт умов праці визначається за формулою (9):
.
735
,
0
88
,
0
83
,
0
74
,
0
К
3
п
.
у

Визначений коефіцієнт умов праці вказує на необхідність проведення заходів щодо охорони праці. Напрями заходів визначаються відповідно до значень індексів відхилення. У нашому випадку це збільшення освітленості робочих місць та зменшення рівня шуму.

Приклад 3. Здійснення заходів щодо охорони праці дозволило зменшити інтегральну оцінку важкості праці з 40 до 30. Визначити зростання продуктивності праці.
Рішення. Визначаємо ступінь стомлення в умовних одиницях до і після впровадження заходів щодо охорони праці за формулою (6):
22,5.
0,64
15,6
30
Y
38;
0,64
15,6
40
Y
2
1
Визначаємо працездатність персоналу в умовних одиницях до і після впровадження заходів щодо охорони праці за формулою (7):
R
1
= 100 – 38 =62; R
2
= 100 – 22,5 = 77,5.
Визначаємо зростання продуктивності праці за формулою (8):
%
5
0.20
100
1
62
77,5
ΔW
Таким чином, проведення заходів з охорони праці дозволило збільшити продуктивність праці на 5%.
Приклад 4. На робочому місці на робітника впливають такі елементи праці: температура повітря 28
о
С (нормативне значення для теплого періоду року для робіт категорії 1а складає 23-25
о
С), рівень шуму
65 дБ А (припустимий рівень 60 дБ А). Час дії елементів складає 360 хвилин, тривалість зміни 480 хвилин. Визначити розмір доплати за умови праці.

Рішення. Визначаємо фактичний стан умов праці за елементами з урахуванням часу роботи за формулою (1). Температура повітря перевищує нормативне значення на 4
о
С, що відповідає 2-ому ступеню шкідливості елемента умов праці (додаток Г). З урахуванням часу дії елемента на робітника шкідливість умов праці складає:
бала.
1,5
хв.
480
хв.
360
бала
2
)
(
X
факт.
а
температур
Рівень шуму перевищує нормативне значення на 5 дБ А, що відповідає 1-ому ступеню шкідливості елемента умов праці (додаток Г). З урахуванням часу дії елемента на робітника шкідливість умов праці складає:
бала.
0,75
хв.
480
хв.
360
бал
1
шум)
(
Х
факт.
Сумарна шкідливість умов праці на робочому місці складає:
бала.
2,25
0,75
1,5
Х
факт.
Розмір доплати за роботу в цих умовах згідно шкали, яка наведена у таблиці 4, складає 8%.
Приклад 5. Визначити розмір зростання продуктивності праці за рахунок зменшення витрат робочого часу проведення заходів з охорони праці зменшили захворювання робітників на 10%. Кількість явочних днів у році, яка приходиться на одного робітника, складає 280 днів. До проведення заходів з охорони праці витрати робочого часу за рахунок захворювань на одного робітника складали 12 днів.

Рішення. Кількість робочих днів. яка приходиться на одного робітника, до проведення заходів з охорони праці складала:
280 – 12 = 268 днів.
Витрати робочого часу за рахунок захворювань на одного робітника після проведення заходів складає:
днів
10,8
100
10
12
12
Кількість робочих днів, яка приходиться на одного робітника, після проведення заходів складає
280 – 10,8 = 269,2 днів.
Зростання продуктивності праці за рахунок зменшення витрат робочого часу можна визначити наступним чином:
%.
5
,
0
100
268
268
2
,
269
Таким чином, проведення заходів з охорони праці дозволило збільшити продуктивність праці на 0,5%.
Характеристика основних показників травматизму наведена в розділі 1.6.4.
Приклад 6. Визначити, на якому підприємстві робота щодо профілактики травматизму за останні 5 років була організована краще.
Перше підприємство: кількість працюючих 400 осіб, за 5 років зафіксовано 10 нещасних випадків із загальним числом днів непрацездатності 22. Друге підприємство: кількість працюючих 2000 осіб, за 5 років зафіксовано 40 нещасних випадків із загальним числом днів
непрацездатності 100. Оцінку навести на підставі річних показників травматизму.
Рішення. Коефіцієнт частоти травматизму визначаємо за формулою (12):
4.
2000
8
1000
К
5;
400
2
1000
К
2
ч
1
ч
де 2 та 8 – кількість травм за рік на першому та другому підприємстві.
Коефіцієнт важкості травматизму визначаємо за формулою (13):
2,5
40
100
К
2,2;
10
22
К
2
1
т
т
Коефіцієнт непрацездатності визначаємо за формулою (14):
10.
2,5
4
К
11;
2,2
5
К
2
1
н
н
Розрахунки показали, що на першому підприємстві частота травматизму більша, але важкість травм менша.
Приклад 7. Визначити відносні коефіцієнти частоти і важкості нещасних випадків на підприємстві, на якому кількість працюючих 2700 осіб, за рік зафіксовано 50 нещасних випадків із загальної кількістю днів непрацездатності 1220. За базове значення коефіцієнтів прийняти середньостатистичні значення по галузі: коефіцієнт частоти – 20,6 нещасних випадків за рік на 1000 робітників, коефіцієнт важкості – 16,8 днів на один нещасний випадок.

Рішення. Коефіцієнт частоти травматизму визначаємо за формулою (12):
18,5.
2700
50
1000
К
ч
Коефіцієнт важкості травматизму визначаємо за формулою (13):
24,4.
50
1220
К
т
Коефіцієнт непрацездатності визначаємо за формулою (14):
451,4.
24,4
18,5
К
н
Відносні коефіцієнти частоти і важкості нещасних випадків є відношенням коефіцієнтів частоти і важкості до їх базових значень:
1,4.
16,8
24,4
К
0,9;
20,6
18,5
К
т.в
ч.в
Розрахунки показали, що заходи з охорони праці в першу чергу повинні бути спрямовані на зменшення важкості травм.
Приклад 8. Оцінити виробничий ризик на підприємстві, загальна кількість робочих місць на якому складає 260. Проведення атестації робочих місць показало, що не відповідають нормативним вимогам 48 місць.
Рішення. Виробничий ризик на підприємстві визначаємо за формулою (16):
0,18.
260
48
R

Виробничий ризик на підприємстві можна оцінити як середній, але при цьому потрібно враховувати, до якої галузі по ступеню небезпеки відноситься підприємство.
1.9 Контрольні запитання і завдання
1
Охарактеризувати об’ект управління СУОП у галузі та на підприємстві.
2
Навести особливості розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій.
3
Охарактеризувати порядок відшкодування збитку робітникові від нещасного випадку на підприємстві.
4
Пояснити, яким чином здійснюється соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.
5
У чому полягає практичне значення атестації робочих місць та сутність її проведення?
6
Охарактеризувати сутність менеджменту охорони праці.
7
Навести основні положення теорії управління ризиком.
8
Охарактеризувати основні функції СУОП.
9
У чому полягає практичне значення управління персоналом та його сутність?
10
Охарактеризувати особливості та методику проведення внутрішнього аудита з охорони праці.
11
Оцінити категорію важкості праці робітника та розмір доплати за роботу в цих умовах. На робочому місці є три елемента умов праці, що формують ії важкість: перший елемент діє 80% робочого часу, має оцінку
3 бала; другий елемент діє 25% робочого часу, має оцінку 4 бала; третій елемент діє 100% робочого часу, має оцінку 2 бала.

12
Здійснення заходів щодо охорони праці дозволило зменшити
інтегральну оцінку важкості праці з 54 до 34. Визначити зростання продуктивності праці та зменшення доплати за роботу в цих умовах.
13
Визначити коефіцієнт умов праці. У відділі працює 60 працівників. Умови праці: на 30 робочих місцях фактична освітленість
180 лк при нормі 200 лк, 10 робочих місцях – 200 лк при нормі 250 лк і на
інших 20 робочих місцях – 150 лк при нормі 250 лк; рівень шуму 65 дБ А при нормі 60 дБ А; температура повітря 20
о
С при нормі 22
о
С.
14
Визначити розмір зростання продуктивності праці за рахунок зменшення захворюваності робітників на 32%. До проведення заходів з охорони праці витрати робочого часу на одного робітника складали 16 днів. Кількість явочних днів у році складає 240 днів.
15
Навести аналіз виробничого травматизму в підрозділах підприємства на підставі відносних показників. Дані наведені в таблиці 7.
Таблиця 7 – Характеристика виробничого травматизму на підприємстві
Показник
Підрозділи підприємства
№1
№2
№3
№4
№5
№6
Кількість робітників
50 105 40 80 95 34
Кількість нещасних випадків за рік
2 5
3 5
4 2
Кількість днів непрацездатності
14 60 25 48 38 18 16. Оцінити виробничий ризик у галузі. Кількість робітників промислості складає 5656 тисяч осіб, з них працюють в умовах, що не відповідають нормативним вимогам 1650 тисяч осіб. Кількість робітників транспорту складає 1124 тисяч осіб, з них працюють в умовах, що не відповідають нормативним вимогам 120 тисяч осіб.


2 ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ БЕЗПЕЧНІХ УМОВ ПРАЦІ В ГАЛУЗІ

2.1 Проектування промислових об’єктів
Санітарно-гігієнічний благоустрій промислових підприємств, його належний зміст є найважливішим заходом щодо боротьби з професійними захворюваннями щодо зниження несприятливого впливу на працюючих шкідливих виробничих факторів, попередження забруднення повітряного басейну, ґрунту, води, захисту населення від шкідливого впливу газів, парів, аерозолів, шуму, стічних вод, забезпечення високої культури праці.
Проектування нових і реконструювання діючих промислових підприємств проводять відповідно до вимог санітарних норм проектування промислових підприємств.
При виборі майданчиків для будівництва підприємств для створення сприятливих умов як для працюючих, так і для навколишнього житлового чи лісового масиву необхідно враховувати комплекс
санітарно-технічних заходів [47, 51].
При виборі промислового майданчика необхідно враховувати:
- рельєф місцевості та її аерокліматичну характеристику;
- наявність прямого сонячного випромінювання та умови природного провітрювання;
- умови утворення туману;
- умови розсіювання в атмосфері виробничих викидів;
- наявність енергетичних комунікацій;
- близькість населених пунктів і наявність трудових ресурсів.

Підприємства, що мають шкідливі виробничі викиди, відокремлюють від житлової забудови санітарно-захисними зонами. У залежності від складу і кількості шкідливих факторів нормами СН 245—71 установлено п'ять класів промислових підприємств по ширині санітарної зони захисту (таблиця 8).
Таблиця 8
– Ширина санітарно-захисної зони
Клас підприємства
I
II
III
IV
V
Ширина санітарно- захисних зон, м
1000 500 300 100 50
У санітарно-захисній зоні можна розташовувати пожежні депо, лазні, пральні, приміщення охорони, гаражі, склади, адміністративно- службові будинки, їдальні, амбулаторії та ін. Машинобудівні підприємства відносять в основному до IV і V класів.
Проект розташування на територій підприємства будівель, споруд,
інженерних комунікацій, санітарно-захисних зон, майданчиків для відпочинку та занять спортом, пішохідних доріжок, автомобільних та залізничних доріг називається генеральним планом промислового підприємства. Основою для розробки генплану підприємства є технологічні процеси та устаткування, а також функціональні зв'язки між об'єктами. Виробничі будівлі та споруди слід групувати з урахуванням спільності санітарних та протипожежних вимог, а також споживання електроенергії, руху транспортних та людських потоків. При розробці генерального плану підприємства його територію умовно поділяють за функціональним призначенням, тобто здійснюють зонування. Виділяють наступні зони на генпланах промислових підприємств:

І зона — адміністративна та побутова (заводоуправління, конструкторське бюро, будівлі охорони здоров'я, громадського харчування, культурного обслуговування, санітарно-побутового призначення);
II зона — виробнича (будівлі та споруди виробничого циклу);
ІII зона — підсобна та допоміжна (складські приміщення; енергетичне господарство — котельні, газогенераторні, компресорні та
інші; інженерні комунікації; транспортні споруди тощо);
IV зона — озеленення та благоустрою (санітарно-захисні зони, майданчики для відпочинку, занять спортом).
Основні положення щодо розробки генерального плану промислового підприємства можна звести до наступного:
- генплан промислового підприємства повинен розроблятися на основі найбільш раціональної організації виробничого процесу та з урахуванням „троянди вітрів" і рельєфу місцевості;
- планування та забудову території підприємства необхідно узгоджувати з проектами планування житлових масивів, що знаходяться поруч, та сусідніх підприємств, а також найближчими магістралями, залізничними, автомобільними та водними шляхами;
- будівлі та споруди виробничих цехів та складів повинні розташовуватись відповідно до послідовного ходу технологічного процесу;
- будівлі з адміністративними та допоміжними приміщеннями необхідно розташовувати якомога ближче до виробничих корпусів;
- будівлі, що є однорідними за виробничим характером та санітарно-гігієнічними
і протипожежними умовами, необхідно зосереджувати окремими групами, розділивши територію підприємства
на зони, однак не порушуючи при цьому технологічної схеми їх розміщення;
- необхідно, щоб взаємне розташування будівель та розриви між ними не порушували діючих норм та правил щодо пожежної безпеки, санітарно-гігієнічних, світлотехнічних та інших вимог; при цьому розриви між будівлями повинні бути мінімальними, враховуючи також умови розташування інженерних мереж, транспортних шляхів та тротуарів;
- будівлі розташовувати у відношенні до сторін світу та напрямку пануючих вітрів таким чином, щоб були забезпечені найсприятливіші умови для їх природного освітлення та провітрювання;
- виробничі корпуси, які виділяють дим, пил, гази, неприємні запахи, розташовують з підвітряної сторони відносно інших будівель та жилих районів;
- на території підприємства влаштовувати автомобільні дороги та тротуари з рівним та безпиловим покриттям.
Виробничі будинки і приміщення основного і допоміжного призначення повинні забезпечувати найбільш раціональний плин технологічного процесу, створювати сприятливу виробничу обстановку і запобігати пожежній небезпеці. Виробничі та складські будівлі можуть бути різної форми і розміру, однак найбільш доцільною є прямокутна форма. При виборі конструкції будинку, довжини, поверховні враховують
[47]:
- характер технології;
- особливості устаткування і сировини;
- ступінь пожежо- і вибухонебезпечності;
- наявність шкідливих виділень.
Будинки можуть бути одно- і багатоповерховими, одно- і багатопрогоновими, мати складний профіль. У гігієнічному відношенні
багатоповерхові будинки не завжди доцільні. У них утруднена боротьба з поширенням шуму і вібрації, мається можливість поширення токсичних речовин, обмежене застосування аерації для провітрювання, сутужніше вирішуються задачі природного освітлення. Цехи зі значними тепловими і газовими виділеннями краще розміщувати в окремо розташованих будинках чи, у крайньому випадку, на верхніх поверхах багатоповерхових будинків. Якщо цехи розміщаються в суміжних приміщеннях поверху багатоповерхового будинку, для запобігання переносу токсичних речовин раціонально влаштовувати коридор з подачею до нього чистого повітря.
При внутрішньому плануванні приміщень і розміщенні устаткування необхідно передбачати [47] ізоляцію процесів, що супроводжуються виділенням пилу, токсичних речовин, інтенсивним шумом. У цехах, що мають велику ширину, шкідливі ділянки необхідно за можливістю розташовувати поблизу зовнішніх стін для кращого забезпечення природної вентиляції приміщення. При внутрішньому плануванні приміщення мають бути передбачені достатня ширина і кількість проходів, сходин, дверей з метою можливого виключення зустрічних людських потоків у періоди початку і закінчення змін, а також у випадку аварійних ситуацій.
Важливою гігієнічною вимогою є

Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   5   6   7   8   9   10   11   12   ...   18


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал