Навчальний посібник для студентів економічних спеціальностей вищих навчальних закладів



Pdf просмотр
Сторінка7/18
Дата конвертації10.03.2017
Розмір4.84 Kb.
ТипНавчальний посібник
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   ...   18
характер моніторингу, основні задачі якого складаються не тільки у виявленні, а найголовніше у попередженні порушень законодавчих і нормативних вимог, оцінці загального стану охорони праці, виконанні задач, передбачених цільовою програмою, іншими документами,
Аналіз і оцінка стану умов і безпеки праці
Аналіз і оцінка стану об'єкта управління є необхідними умовами успішного функціонування будь-якої системи. Вони необхідні для того,
щоб на основі динаміки судити про зміни стану, про виконання цільових задач для вироблення ініціюючих мір, для стимулювання роботи. Це може бути зроблено тільки на основі комплексу цільових показників і критеріїв, їх чисельної оцінки і порівняння з заданими чи базовими значеннями. При виборі критеріїв варто виходити не тільки з погляду кількісної характеристики, але й з позицій соціальної й економічної значимості наслідків травматизму (професійних захворювань).
Задачею аналізу травматизму і професійних захворювань є встановлення причин і закономірностей, що привели (приводять) до їх виникнення. Це припускає обґрунтування його кількісних і якісних показників, тенденцій, а також динаміки подальшого розвитку з метою прогнозування і розробки організаційно-технічних мір, спрямованих на усунення причин, що породжують виникнення небезпечних ситуацій.
Для вирішення вказаних задач можуть використовуватися окремі методи аналізу. Однак найбільш повна картина може бути отримана при використанні сукупності методів, до яких відносяться:
імовірнісно-статистичні методи (статистичний, груповий, топографічний); детерміністські методи (мережне моделювання, монографічний, спостереження, анкетування, експертні оцінки).
Статистичний метод заснований на обробці методами математичної статистики даних про нещасні випадки за визначений період по окремих підрозділах (підприємству, у цілому по галузі) аналіз актів за формою Н-1 і аркушів непрацездатності. Така обробка дозволяє встановити динаміку травматизму і виявити закономірності її зміни.
Груповий метод заснований на повторюваності нещасних випадків (однакові за обставинами, за характером ушкоджень та ін.). Це дозволяє визначити професії і роботи, на які приходиться велика
кількість нещасних випадків, виявити дефекти окремого виду виробничого устаткування, намітити шляхи і напрямки роботи з охорони праці.
Топографічний метод складається з вивчення причин нещасних випадків тільки за місцем події. Усі нещасні випадки систематично наносяться на план виробничої території умовними знаками, у результаті чого наочно позначаються ділянки і робочі місця, що вимагають особливої уваги, ретельного обстеження і вживання профілактичних заходів.
Монографічний метод. Вивченню піддається весь комплекс умов, у яких стався нещасний випадок: технологічні та трудові процеси, конструкції агрегатів, робоче місце, устаткування, кваліфікація працюючих, трудові прийоми, стомлюваність робітників та ін. Даний метод дозволяє враховувати також потенційні небезпеки.
Метод мережного моделювання застосовується при аналізі випадків травматизму, що є результатом дії декількох факторів. Модель будується від моменту травмування до подій, що йому передували, установлюється логічний зв'язок між явищами. Ці причинні зв'язки можуть мати різну форму: послідовну (коли одна причина викликає наступну і так далі, поки кінцева не приводить до нещасного випадку), паралельну
(коли кілька послідовних зв'язків викликають одну загальну причину, що приводить до нещасного випадку), кругову (коли одна причина викликає наступну, кінцева збільшує першу і далі по колу, поки яка-небудь з цих причин не приведе до нещасного випадку); розгалужену (коли один фактор є джерелом декількох причин, які, розвиваючись паралельно, викликають одну загальну причину, що приводить до нещасного випадку). Наведені форми причинних зв'язків у різних комбінаціях можуть
створювати складні мережні моделі ситуацій, що викликали нещасні випадки.
Метод спостережень складається з огляду місця події, вимірі, фотографуванні, фізико-хімічних дослідженнях (проведення іспитів устаткування, виміри фізичних характеристик, концентрації шкідливих речовин, рівнів шуму і вібрацій, освітленості, радіоактивності).
Метод
анкетування полягає в письмовому опитуванні працюючих. Цим методом встановлюються в основному причини психофізіологічного характеру.
Метод експертних оцінок полягає у винесенні суджень, на основі узагальненого досвіду та інтуїції фахівців. Для цього призначаються експерти з працівників, що займаються питаннями охорони праці тривалий час.
Ергономічний метод аналізу заснований на комплексному вивченні системи "людина - машина - виробниче середовище". Він передбачає аналіз відповідності визначених фізіологічних, антропометричних, психофізіологічних і психологічних (особистісних) якостей кожному виду трудової діяльності.
Поряд із зазначеними в практиці знаходять застосування інші методи: антропологічний (ілюструє значну поразку якого-небудь органа у робітників певної професії), економічний (розраховуються втрати, викликані травматизмом і професійними захворюваннями, визначається стратегія вкладень засобів у заходи щодо охорони праці), метод
прогнозування (імовірнісна оцінка динаміки травматизму, виходячи зі сформованої ситуації, для прогнозування несприятливих факторів нових виробництв і розробки для них мір, що знижують ризик травмування).

Показники оцінки стану охорони праці чи рівня небезпеки виробництва з практичної точки зору повинні задовольняти таким
вимогам:
- вірогідність;
- нескладна система обліку і простота розрахунків;
- можливість об'єктивного зіставлення охорони праці й рівня небезпеки підприємств і підрозділів із різним характером виробництва.
Розглянемо широко відомі показники виробничого травматизму. До них відносяться: коефіцієнт частоти Кч, коефіцієнт важкості Кт, показник загального травматизму (непрацездатності) Кн.
Коефіцієнт частоти травматизму Кч характеризує число нещасних випадків (НВ), що приходяться на 1000 працюючих за визначений час (рік, півроку, квартал):
СР
Ч
Р
Н
1000
К
, (12) де Н – кількість травм за визначений період часу, за винятком важких і смертельних НВ, для яких показники розраховуються окремо;
Рср – середньосписочна кількість працюючих.
Коефіцієнт важкості травматизму Кт характеризує середню тривалість непрацездатності, що приходиться на один НВ:
Н
Д
К
Т
, (13) де Д – кількість днів непрацездатності через травми.
Показник загального травматизму (коефіцієнт непрацездатності)
Кн це синтетичний показник, що враховує частоту і важкість нещасних випадків:

Кт
Кч
К
н
. (14)
Ці показники використовують для звітності підприємств, обґрунтування вибору заходів щодо охорони праці, але вони недостатні, не є універсальними, тому що не враховують смертельні випадки і випадки з важкими наслідками.
Для оцінки стану травматизму використовують також базовий
коефіцієнт Кбаз:
и.д
п.б
т.б
баз
К
К
К
К
, (15) де Кт.б – коефіцієнт технічної безпеки (відношення кількості машин і устаткування, що цілком відповідає нормам охорони праці, до їх загальної кількості);
Кп.б – коефіцієнт виробничої безпеки (відношення кількості працюючих, які виконують норми техніки безпеки і промислової санітарії, до середньосписочної кількості працюючих);
Ки.д – коефіцієнт виконавської дисципліни (відношення кількості виконаних заходів щодо охорони праці до їх запланованої кількості за визначений час).
Розглянуті показники досить прості в розумінні і розрахунку, коректні, але вони не дають повного уявлення про стан і динаміку системи, про потенційну небезпеку (ризик) виробництва, як вихідні причини травматизму. Як показує досвід, особливість аналізу й оцінки стану охорони праці полягає в тому, що це не можна зробити на підставі одного показника. Тому доцільно використовувати комплекс одиничних
(диференціальних) показників, у числі яких традиційно відомі і статистично коректні коефіцієнти частоти і важкості нещасних випадків
(основні показники виробничого травматизму на підприємстві) і деякі інші,
наведені в таблиці 6 [56]. Усі показники доцільно розподілити на дві групи:
- оціночні (використовують для оцінювання значення і динаміки показників, що характеризують стан охорони праці на різних рівнях, за визначений період);
- аналітичні (використовують для загального аналізу з метою вживання коригувальних заходів).
Таблиця 6 - Система показників для оцінки стану охорони праці й функціонування СУОП

Показники
Цільова задача
1 2
3
Оціночні показники
Показники, що характеризують частоту нещасних випадків
1
Кількість потерпілих у результаті нещасних випадків із утратою працездатності понад 1 робочого дня (нещасні випадки, які враховуються) min
2
У тому числі кількість потерпілих зі смертельним результатом min
3 Коефіцієнт частоти min
4
Коефіцієнт частоти нещасних випадків зі
смертельним результатом min
5 Відносний коефіцієнт частоти нещасних випадків min
6 Виробничий ризик min
7
Якісна оцінка стану охорони праці в підрозділах підприємства (задовільний, незадовільний, украй незадовільний стан)
-
Показники, що характеризують важкість нещасних випадків
8 Загальна кількість днів утрати працездатності min
9 Коефіцієнт важкості min

10
Відносний коефіцієнт (індекс) важкості смертельного травматизму min
Аналітичні показники
Показники, що характеризують частоту нещасних випадків
1
Кількість потерпілих із утратою працездатності менше 1 робочого дня (нещасні випадки, що не враховуються) min
2
Загальна кількість потерпілих ( що враховуються і що не враховуються) min
3 Загальний коефіцієнт частоти нещасних випадків min
4 Коефіцієнт частоти приведений (на кінець року) min

Продовження таблиці 6 1
2 3
5
Кількість потерпілих ( нещасних випадків, що враховуються) на 10 мільйонів робочих годин min
6
Витрати на профілактичні заходи, які спрямовані на охорону праці (інвестиції) max
7
Питомі витрати на заходи щодо охорони праці (на одного працюючого) max
Показники, що характеризують одночасно частоту і важкість травматизму
8 Загальний коефіцієнт травматизму min
Розглянемо показники, що менше відомі.
Відносні коефіцієнти частоти і важкості нещасних випадків є відношенням коефіцієнтів частоти і важкості до їх базових значень. За
базове значення коефіцієнтів можуть бути прийняті: середньостатистичні значення (наприклад, по галузі чи для підприємства при оцінці структурних підрозділів); найкращі, досягнуті за деякий період; плановані на перспективу (цільові); знайдені дослідними, теоретичними чи експертними методами; передбачені вимогами нормативних документів.
Ці показники кількісно характеризують ступінь виконання поставлених
задач, вони знайшли застосування при цільових методах керування.
Оптимальним є значення рівне одиниці (фактичне значення показника дорівнює базовому). Якщо значення відносного показника менше одиниці, фактично стан системи вважається краще базового. Коли відносний показник більше одиниці, стан системи кваліфікується як гірший за базовий.
З погляду оцінки важкості травматизму важливе значення має
індекс (відносний коефіцієнт) смертельного травматизму відношення кількості нещасних випадків зі смертельним результатом до загальної кількості випадків травмування (потерпілих). Він дає дійсне уявлення про динаміку важкості травматизму.
Не викликає сумнівів необхідність застосування показника, що характеризує сумарну частоту випадків, не тільки які враховуються (з утратою працездатності більше одного робочого дня), але й усіх тих травм, що закінчилися відносно благополучно. Сам факт травмування важливий як попередження, як сигнал і вкрай необхідний для дослідження вихідних передумов при виробленні профілактичних мір.
Коефіцієнт частоти приведений може служити для оцінки можливого стану охорони праці на кінець року за наявністю нещасних випадків у першому кварталі, за півріччя, за 9 місяців. Основний сенс застосування цього показника полягає в тому, щоб прийняти попереджувальні коригувальні заходи.
Доцільно також використовувати показник, що характеризує небезпеку умов праці (виробничий ризик - R), який може (якщо не передбачена інша методологія) обчислюватися за формулою:
р.м
р.м.н
N
N
R
, (16)
де N р.м.н – кількість робочих місць, що не відповідають нормативним вимогам, а значить небезпечних для життя і здоров'я
(визначається на підставі атестації);
N р.м - загальна кількість робочих місць на підприємстві (у підрозділі).
Аналіз ризику (чи ризик-аналіз) є необхідною умовою при прийнятті управлінських рішень і практичних мір у вирішенні задач попередження чи зменшення небезпеки виробництва.
Економічні показники важливі в умовах переходу від адміністративних до економічних методів регулювання і мотивації
(точніше економіко-адміністративні, тому що цілком виключити дисциплінарний вплив неправильно і практично неможливо). Ці показники характеризують, з одного боку, той збиток, що наноситься підприємству в результаті нещасних випадків, з іншого, характеризують загальний обсяг витрат чи питомі витрати в розрахунку на одну людину, вкладені в заходи, які спрямовані на поліпшення умов праці.
Розглянутий комплекс показників дозволяє об'єктивно оцінювати стан і роботу в галузі охорони праці як на даному підприємстві, так і на
інших; може бути використаний для впливу на підприємства й окремі структурні підрозділи всередині підприємств. Саме це дозволяє перевести систему в режим регулювання (керування). Перевага полягає також у простоті методів розрахунку показників, що не вимагають додаткових даних крім тих, які офіційно накопичуються, містяться у фінансових документах і за якими ведеться встановлена статистична звітність.
1.6.5 Управління персоналом

Проблеми аварійності й травматизму на сучасному виробництві неможливо вирішувати тільки інженерними методами. Часто причиною травматизму виступають не небезпечні умови праці, а небезпечні дії працівника, допуск до небезпечних видів робіт працівників з підвищеним ризиком травматизму та ін. Вирішальним фактором в охороні праці є роль працівника, його професіоналізм, якість праці, психологія (ідеологія) мислення. Особистісні та психофізіологічні особливості людини як однієї з найбільш значущих ланок складної соціально-виробничої системи, до якої відноситься охорона праці, відіграють найважливішу роль у формуванні передумов для безпечного проведення робіт.
Дані по травматизму підтверджують вирішальну роль людини в створенні передумов небезпечних ситуацій. Так званий "людський фактор" - неправильне поводження працюючих причина 75 - 80% усіх травм і аварій [56]. Низька ефективність заходів і високий рівень травматизму, на думку фахівців, полягає в недообліку, а часом і в незнанні різноманітної групи небезпечних дій, обумовлених суб'єктивними причинами
(психофізіологічними й особистісними особливостями працюючих).
Вихідною передумовою виникнення аварії чи нещасного випадку, як правило, є неправильні дії персоналу в ситуаціях, що передують нещасному випадку. Психологічні фактори виникнення неправильних дій можна поділити на помилкові дії і порушення (навмисні дії).
Помилковою можна вважати таку дію, яку людина робить мимоволі, у силу тих чи інших об'єктивних чи суб'єктивних обставин: погана професійна підготовка, невідповідність якостей людини вимогам трудової діяльності, тимчасове зниження працездатності в результаті стомлення чи захворювання, незадовільні умови праці. Порушенням називається неправильна дія, яка зроблена працівником навмисно або через
недбайливість. Кваліфікуючи дії працівників відповідним чином, можна намітити конкретні міри, що нейтралізують ці фактори.
Особистісні фактори поділяють на три групи:
- фактори, які пов'язані з психофізіологічними якостями людини;
- фактори, які пов'язані з їх професією;
- фактори, які пов'язані з їх неправильними діями.
Психологія безпеки це галузь психологічної науки, яка вивчає психологічні причини нещасних випадків, що виникають у процесі праці й
інших видів діяльності; яка розробляє методи і прийоми підвищення безпеки діяльності. Загальною метою психології безпеки праці є зниження виробничого травматизму на основі вивчення психологічних причин, установлення значимості й ступеня впливу різних факторів на рівнях управління, організації, виконання виробничо-трудової діяльності.
Поряд з виробничими факторами, що є небезпечними для людини,
існують протидіючі фактори, що захищають чи здатні захистити її від цієї небезпеки.
Такими факторами
є: безумовні рефлекси самозбереження, психологічні якості та стани, професійні навички й уміння, мотиви праці і її безпеки, індивідуальна захищеність,
індивідуальні засоби захисту. Обидві групи факторів знаходяться в тісному і складному взаємозв'язку.
Формула безпеки: безпека = професіоналізм +
+ відповідальність + ретельність.
Аналізуючи психологічні причини виробничого травматизму, фахівці виділяють три складових [56]:
- мотиваційну;
- ориєнтаційну ;
- виконавчу.

Для профілактики травматизму велике значення має чітке визначення тієї частини дій, у якій відбулося порушення встановлених правил, тому що від цього залежить характер мір, що підлягають реалізації. У випадку виявлення причин мотиваційного характеру необхідні виховні, пропагандистські міри або міри соціально-економічного характеру. При порушеннях ориєнтаційної частини необхідне відпрацьовування навичок дій, прийомів безпечного виконання робіт, навчання. Постійні порушення виконавчої частини дій повинні попереджуватися системою професійного відбору, а тимчасові шляхом медоглядів, зміни умов праці та ін.
Характерною рисою роботи в особливо небезпечних виробництвах є висока ймовірність виникнення аварійних, екстремальних
і небезпечних для життя ситуацій. Для успішної роботи в таких умовах працівнику необхідно володіти такою якістю, як захищеність від професійних небезпек. Під терміном "захищеність" мається на увазі, по- перше, здатність людини не створювати в процесі своєї діяльності для себе і для інших небезпечних ситуацій, по-друге, уміння її у випадку виникнення ситуації успішно ій протидіяти. Захищеність, як професійна характеристика людини, залежить від ряду його індивідуальних особливостей психофізіологічних, особистісних, інтелектуальних. Тому актуальною є задача підготовки людини до трудової діяльності, навчання
і виявлення її придатності до обраної професії. Для виконання виробничих операцій по кожній професії й у кожній ситуації необхідний визначений набір якостей особистості. Тому, однією з найважливіших складових комплексу профілактичних заходів є професійний відбір
(повинен здійснюватися разом з обов'язковим попереднім і періодичним медичними оглядами).

В основі психофізіологічного професійного відбору лежить задача забезпечення адекватності пропонованих факторами умов праці вимог психофізіологічним можливостям людини. Він необхідний і повинен проводитися за тими видами робіт і професій, де пред'являються підвищені вимоги до психофізіологічних і фізіологічних особливостей людини, а також там, де має місце вплив одиничного чи комплексу шкідливих факторів. Виходячи з цього, при визначенні професійної придатності варто враховувати наявність відповідних специфічних професійно значущих якостей:
- індивідуальна придатність людини для виконання конкретного виду трудової діяльності, тобто відповідність його фізичних і психологічних якостей характеру майбутньої роботи;
- відповідність рівня його підготовки і професійного досвіду розв'язуваним виробничим задачам;
- стійкість установки на виконання даного виду робіт і дотримання вимог безпеки праці (зацікавленість, почуття відповідальності та ін.);
- фізична і психологічна здатність у конкретний період ефективно вирішувати питання виробничої діяльності.
Це досягається шляхом впровадження в практику наявного досвіду організації професійного медико-психологічного відбору на основі визначених критеріїв оцінки, що можуть бути розділені на чотири блоки: професійні; психологічні; соціально-психологічні; фізіологічні.
Підготовка професійних кадрів
Навчання раціональним прийомам праці, формування професійних якостей і відповідної ідеології є умовою успішної і безпечної роботи. У загальному випадку будь-яка діяльність, у тому числі
навчальна, має цілком визначену структуру. Основні структурні блоки навчальної діяльності: мотиви, цілі, способи, зовнішні умови.
Цілі навчання: формування професійних мотивів, засвоєння способів вирішення проблем, придбання навичок професійного мислення, формування адекватної ідеології. Цілі повинні припускати конкретний, відчутний і порівняно близький за часом результат, повинні бути доступними і досить мотивованими.
Способи і засоби навчання. Відповідно до встановленого порядку на підприємстві розробляються програми навчання, визначається коло робітників, що зобов'язані проходити інструктаж, навчання і перевірку знань з охорони праці, призначаються терміни навчальних заходів, формується склад фахівців, що залучаються для проведення занять, вирішуються інші організаційні питання. Весь цей комплекс питань закріплюється відповідним положенням (чи стандартом підприємства). Завершальним етапом навчання є перевірка засвоєння та оцінка отриманих знань.
До навчальних заходів варто віднести усі види інструктажів. При формулюванні основних положень
інструктажу працюючих по дотриманню мір безпеки варто виходити з практичної неможливості в даний час створення зовсім безпечного і ергономічного устаткування, повного виключення помилкових і несанкціонованих дій персоналу і забезпечення їх абсолютної ізоляції від несприятливих впливів. Отже, проведена організація робіт повинна, по-перше, враховувати реальну можливість виникнення окремих передумов (помилок, відмов, інших впливів) і, по-друге, передбачати заходи щодо їх своєчасного попередження, виявлення і виключення небезпечних наслідків.
Компетентність фахівця полягає в тому, щоб у кожному конкретному
випадку виявити з усіх передумов найбільш імовірні, по можливості виключити чи хоча б підготуватися до їх появи.
Професійну підготовленість можна розглядати як властивість працівника, яка обумовлена сукупністю спеціальних знань, умінь, навичок
(практичного досвіду), що характеризують його здатність правильно оцінювати та уміння контролювати виробничі небезпеки, виконувати відповідну діяльність з визначеною якістю і безпечно.
Актуальною залишається задача пошуку і застосування більш


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   ...   18


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал