Навчальний посібник для студентів економічних спеціальностей вищих навчальних закладів



Pdf просмотр
Сторінка6/18
Дата конвертації10.03.2017
Розмір4.84 Kb.
ТипНавчальний посібник
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   18
адейлогія, яка передбачає перехід від екстенсивного (наглядові функції) до інтенсивного розвитку теорії і практики безпеки, що базується на наукових основах сучасної концепції і теорії небезпеки [56]. Розроблені положення адейлогії визначають загальний методологічний підхід до вирішення багатьох питань про безпеку різних видів.
В основі теорії безпеки лежать 2 аксіоми. Перша аксіома безпеки праці полягає в наступному: немає і не може бути абсолютної безпеки, тобто небезпека ніколи не дорівнює нулю, а безпека не дорівнює одиниці.
Друга аксіома безпеки: будь-яка небезпека завжди реалізується в послідовності двох подій виникнення небезпечних ситуацій і здійснення
небезпечної події. Під небезпечними ситуаціями розуміється деяке обмежене число незалежних випадкових подій, кожна з яких сама по собі не є небезпечною подією, але збіг яких у часі викликає об'єктивно неминуче здійснення відповідної небезпечної події. Небезпечні ситуації
є передумовою небезпечної події. На підставі цієї теорії сформульовані дуже важливі практичні висновки:
1 Між частотами небезпечних ситуацій і частотами небезпечних подій, які ними викликаються, має місце нелінійний (у багатьох випадках дуже слабкий) зв'язок. Тому вплив на частоти попередніх небезпечних ситуацій звичайно не приводить до очікуваних результатів.
2 Частота небезпечної події близька за показником (завжди менше) до частоти найбільш рідкої небезпечної ситуації.
3 При управлінні небезпечними подіями головну увагу варто звертати на небезпечні ситуації з відносно малими частотами їх прояву.
З урахуванням цих висновків, загальна наука про безпеку визначає необхідність чіткого розмежування двох різних понять "безпека" і "охорона праці". Поняття "охорона праці" варто співвідносити з небезпечними ситуаціями, а поняття "безпека" з небезпечними подіями. Чи інакше, способи і засоби, які спрямовані на зменшення частоти небезпечних ситуацій, складають предмет і задачі охорони праці; а способи і засоби, які зменшують частоту (імовірність) збігу в часі небезпечних ситуацій і частоту (ризик) здійснення небезпечної події, відносяться безпосередньо до сфери безпеки. Тоді ціль охорони праці буде полягати в зменшенні частоти (імовірності) небезпечних ситуацій, здатних перерости в небезпечні події, а ціль безпеки в зменшенні частоти (ризику) здійснення небезпечних подій, тобто зменшенні частоти збігу в часі небезпечних ситуацій.

Наука про безпеку дозволяє зробити ще один практичний
висновок: підвищення ціни безпеки приводить до зменшення ціни небезпечних подій, отже, витрати на безпеку можуть бути прибутковими, а інвестиції в безпеку – рентабельними, якщо порівняти їх зі збитком від небезпечних подій.
Становить інтерес теорія, розроблена А. Фроловим і заснована на якісно новому підході до оцінки ризику [56]. Запропонована система моніторингу, діагностики і корекції фізіологічного стану, яка дозволяє здійснювати оцінку виробничих ризиків за фізіологічними критеріями
(визначення фізіологічних витрат працівників). В основі теорії лежить
третя аксіома безпеки, яка полягає в тому, що людина несе в собі
індивідуальний ризик ("ризик у собі"), наслідком якого і є ймовірність здійснення несприятливої події. Значення ймовірності для кожного
індивідуума і підприємства в цілому (трудовий колектив) може бути точно розраховано. Методи діагностики і корекції, засновані на ефекті Фролова, настільки ефективні, що при постійному спостереженні за станом функціональних систем людини, можна спрогнозувати з абсолютною
імовірністю здійснення аварійної ситуації будь-якої складності, від локальних до великомасштабних. Система А. Фролова дає можливість:
- оцінювати потенціал працездатності кожного працівника, структурного підрозділу, цеху, відділу і промислового підприємства в цілому за допомогою надійних фізіологічних критеріїв;
- користуватися показником потенціалу працездатності для визначення професійних ризиків; цей показник глибоко і всебічно характеризує вплив різних виробничих факторів на фізіологічні функції працівників;
- організовувати ефективний моніторинг результативності проведених заходів з охорони праці на промисловому підприємстві за
фізіологічними критеріями, визначати потенціал працездатності кожного працівника і підприємства в цілому в масштабі реального часу;
- здійснювати ефективні нелікарські заходи на ранніх стадіях відхилення фізіологічних функцій працівників від норми ще до формування захворювань та аварійних ситуацій.
На основі цієї системи можна значно оптимізувати механізм управління страховими ризиками і забезпечити профілактичну спрямованість діяльності всієї системи управління охороною праці на попередження виробничого травматизму і професійних захворювань.

1.6.3 Багатоцільова політика
Підвищення ефективності управління може бути досягнуте за допомогою і на основі застосування цільового підходу до рішення проблем охорони праці. Цільове управління (ЦУ) інакше ще називають управлінням за результатами. Цільова спрямованість є основою будь- якої людської діяльності, її рушійною і мобілізуючою силою.
Єдиною для всіх галузей і підприємств, незалежно від характеру діяльності і форм власності, довгостроковою стратегічною метою є збереження життя і здоров'я людини при виконанні трудових обов'язків.
На її рішення спрямований весь комплекс мір, орієнтованих на виконання взаємопов'язаних підцілей. Вони ув'язані таким чином, що утворюють цілісну систему цільових задач, що забезпечують досягнення головної стратегічної мети. Таким чином, охорона праці відноситься до
багатоцільових систем, у рамках якої і здійснюється вся діяльність з охорони праці, і може бути представлена у вигляді цільової програми.
Цільове управління це строго логічний і чітко обґрунтований підхід до управління, який передбачає: розробку цілеорієнтованої
програми дій персоналу підприємства; чітку постановку програмних цілей
і цільових задач; розподіл ролей і відповідальності за виконання; поетапну оцінку результатів досягнення поставлених цілей; контроль за функціонуванням системи в цілому. При цьому визначені цілі повинні бути конкретними
(спрямованими на досягнення визначеного результату), доступними для огляду
(короткостроковими, довгостроковими), реально досяжними.
Цільове управління дозволяє істотно зменшити навантаження в області оперативної роботи керівника і, отже, загострити увагу на перспективних і ключових питаннях. Метод ЦУ є динамічною системою розвитку, яка сама коректується в процесі її функціонування на основі регулярно здійснюваного аналізу ключових результатів праці керівників різного рівня. Необхідною умовою ефективного впровадження ЦУ є навчання персоналу цільовому підходу.
При використанні методів цільового керування у власній діяльності необхідно керуватися такими рекомендаціями [56]:
- цільову задачу доцільно формулювати позитивно;
- мета повинна носити конкретний характер, при цьому необхідно виявити, яка її частина стосується власної області впливу;
- потрібно оцінити, які ресурси для реалізації цієї мети є в розпорядженні, позначити пріоритети їхнього розподілу;
- необхідно заздалегідь визначити параметри, які допомагають оцінити, що мета досягнута;
- обравши мету остаточно, її можна розділити на ряд дрібних цілей, що забезпечують одержання проміжних результатів;
- необхідно продумати наслідки при досягненні мети.
В умовах переходу до відкритих ринкових відносин принципово змінюються пріоритети, які визначають ефективність діяльності й імідж
підприємств. Сьогодні не можна розглядати й оцінювати діяльність без обліку питань забезпечення професійної та екологічної безпеки. Сучасна політика на підприємстві повинна бути орієнтована не тільки на окремі складові (безпека, якість, надійність), але й одночасно на їхнє комплексне вирішення. Тільки за умови реалізації політики, адекватної сучасним вимогам, підприємство може розраховувати на успіх і має шанси закріпити свої позиції в ринковому полі.
Сьогодні Безпека - Якість - Надійність є ключовими поняттями при характеристиці будь-якого підприємства. Ці категорії настільки тісно пов'язані одна з одною, що практично важко визначити, яка з них є первинною. Усі вони важливі як з погляду соціальної, економічної значущості, успішності діяльності, так і для формування внутрішнього і зовнішнього іміджу підприємства як надійного, професійно й екологічно безпечного партнера, що забезпечує високу якість послуг. Раніше ці поняття розглядалися окремо, але зараз їх варто розглядати у взаємозв'язку. У цьому є особливість і в цьому полягає комплексність підходу до здійснення виробничої діяльності на підприємстві на сучасному етапі.
Під якістю розуміють загальну якість, що включає в себе якість продуктів праці, якість процесів, діяльності, менеджменту, нарешті, якість фірми (підприємства). Поняття якості розглядається не взагалі, а у взаємозв'язку з безпекою, більше того, як необхідна умова безпеки. Це обумовлено тим, що категорії, що формують якість, одночасно є категоріями безпеки. У загальному випадку під надійністю розуміють здатність елемента, ланки, системи в цілому виконувати свої функції безвідмовно протягом визначеного (заданого) часу. Під надійністю підприємства варто розуміти стійкість функціонування, перспективи розвитку, його безпеку, захищеність від впливу різних випадкових
факторів виробництва і впливу ринкових коливань. Тоді показником надійності може служити ймовірність стійкого функціонування підприємства протягом тривалого періоду. Воно забезпечується шляхом реалізації відповідної політики.
1.6.4 Основні функції системи управління охороною праці
Виділяють три основних напрямки, за якими повинна здійснюватися організаційна діяльність з охорони праці:
- організація управління;
- загальноорганізаційне забезпечення функціонування управлінського механізму;
- організація безпечного виробництва конкретних видів робіт і процесів.
Організація
управління охороною праці базується на використанні основних принципів і положень теорії керування, а також реалізації відомих управлінських функцій, таких як прогноз і планування, організація і координація роботи в галузі охорони праці, аналіз, оцінка стану і контроль за функціонуванням системи.
Загальноорганізаційне забезпечення передбачає реалізацію так званих спеціальних функцій управління. Загальна організація охорони праці на підприємстві повинна включати:
- структурно-функціональну схему і порядок взаємодії служб, підрозділів і посадових осіб з питань охорони праці;
- цільові задачі і функції структурних підрозділів по організації і координації роботи;
- обов'язки посадових осіб по організації безпечного проведення робіт, а також обов'язки робітників, відповідальних за утримання у
робочому стані інженерних споруджень, устаткування, механізмів, інших технічних засобів і їхню безпечну експлуатацію;
- обов'язки робітників при проведенні робіт.
В інфраструктуру мір загальноорганізаційного характеру також
входять: навчання і професійний відбір працівників; інформаційне і нормативно-правове забезпечення; технологічна підготовка виробництва; розслідування та аналіз нещасних випадків і профзахворювань; оцінка і створення оптимальних умов праці; підтримка в безпечному стані технічних засобів, організація їх безпечної експлуатації; матеріально- технічне постачання, ряд інших категорій і дій, характерних для конкретного підприємства.
Організація безпечного проведення робіт і процесів спрямована на створення умов, що відповідають нормативним вимогам, зниження негативного впливу на людину факторів небезпеки, прийняття
інших мір, що забезпечують дотримання персоналом установлених правил. Питанням організації безпечного проведення робіт і процесів присвячено розділ 2.
Розглянемо основні управлінські функції СУОП.
Планування і прогнозування
Планування і прогнозування відносяться до числа основних функцій управління, вони є важливими чинниками ефективної реалізації політики та оцінки ресурсів, необхідними для досягнення цільових задач.
Планування включає такі дії:
- установлення цільових задач в галузі охорони праці в плановому
інтервалі, оптимальних рівнів безпеки на основі прогнозу наявності небезпечних і шкідливих виробництв, передбачення можливих наслідків;
- визначення шляхів і методів досягнення поставлених цілей і оптимальних рівнів небезпеки на визначений період часу;

- визначення обсягу необхідних фінансових інвестицій для досягнення поставлених цілей і оптимізації (нормалізації) умов праці.
Планування ґрунтується на методах цільового управління і реалізується у розробці чи формуванні:
- цільових програм, перспективних, комплексних, поточних і оперативних планів;
- заходів (у зв'язку з нещасними випадками та професійними захворюваннями);
- фонду охорони праці.
Головною задачею планування є конкретизація досягнення цільових нормативів у часі, за ресурсами, за виконавцями.
Щоб планування було ефективним, воно повинно здійснюватися на основі визначених принципів: повнота, реальність виконання, конкретність, доступність, перспективність, безперервність планування заходів, а також "принцип пріоритету цілей".
Планування буває: перспективне (на 2 і більше років), поточне (на півріччя, рік), оперативне (на встановлений термін).
Перспективне планування полягає в розробці цільових програм, комплексу взаємозалежних інженерно-технічних заходів (комплексних заходів), спрямованих на поліпшення умов праці й доведення їх до нормативних вимог, зниження потенційної небезпеки технологічних і виробничих процесів, забезпечення безпеки трудової діяльності персоналу.
Перспективне планування здійснюється на основі прогнозованих обсягів і характеру основної діяльності, прогнозованої небезпеки (ризику) окремих виробництв, необхідності вирішення найбільш актуальних проблем охорони праці.
Поточне планування полягає в уточненні термінів і обсягів виконуваних робіт (виходячи з цільової програми), підготовці плану
роботи служби охорони праці. План повинен передбачати проведення навчальних заходів, розробку і впровадження нормативних документів, що діють у рамках підприємства, контрольно-наглядову діяльність, здійснення інших організаційних, інженерних і методичних заходів, виходячи з функцій СОП і Закону про охорону праці.
Оперативне планування передбачає розробку і здійснення профілактичних заходів щодо результатів:
- розслідування нещасних випадків, професійних захворювань, аварій;
- розпоряджень фахівців нагляду підприємства в рамках системи безперервного контролю;
- розпоряджень органів державного нагляду, комплексних і взаємних перевірок;
- атестації (паспортизації) робочих місць за умовами праці.
У разі потреби виконання довгострокових заходів, останні повинні враховуватися надалі при перспективному плануванні.
При розробці заходів варто враховувати їх економічну і соціальну значимість. Усі заходи повинні бути адекватні поставленим цілям.
Планування заходів повинне бути пов'язане з прогнозуванням стану охорони праці на підприємстві, виробничого ризику і травматизму.
Прогнозування здійснюється з метою раціонального планування засобів на заходи щодо попередження нещасних випадків і профзахворювань, виходячи з обсягу і характеру майбутніх робіт, а також попереднього досвіду.
У теорії прогнозування прийнято розрізняти дві основні групи методів у залежності від глибини прогнозу: короткостроковий і середньостроковий. Для короткострокового характерна побудова прогнозу на невеликий час (місяць, квартал, півріччя, рік). Характерною
рисою такого прогнозування є його оперативність і безперервність. При
середньостроковому прогнозуванні оперують щорічними даними, тому здійснюють його на 1 рік і більше.
У залежності від вихідних даних прогнозування може здійснюватися одним із трьох методів:
- екстраполяції;
- математично-статистичного моделювання;
- експертизи.
У методичному плані основним інструментом будь-якого прогнозування є екстраполяція. Метод екстраполяції (пошуковий прогноз) ґрунтується на вивченні динаміки кількісних показників за ряд попередніх років із наступним логічним продовженням тенденції їх зміни на прогнозований період. На практиці пошукові прогнози найчастіше бувають короткостроковими на період до одного року. У рідких випадках за допомогою багаторічних стійких тенденцій може бути зроблена оцінка на 3-5 років уперед. Метод моделювання заснований на побудові математико-статистичних моделей травматизму, що відображують причинно-наслідковий механізм процесу. При цьому важливу роль у побудові моделі прогнозування грають попередні і раніше виявлені закономірності. Для обчислення ймовірності безпечної роботи використовуються методи теорії надійності. Методи прогнозування за допомогою експертних оцінок використовуються в тих випадках, коли статистичних даних недостатньо чи їх не можна одержати. Для прогнозування залучають фахівців - експертів, що займаються питаннями охорони праці тривалий час, з метою визначення рівня травматизму і розробки рекомендацій.
Виділяють кілька основних методів вивчення і порівняння динаміки зміни стану об'єкта [56]:

- аналіз динаміки відносно аналогічного попереднього періоду
(найбільш розповсюджений);
- аналіз динаміки відносно базового року;
- аналіз динаміки за середніми показниками;
- аналіз динаміки за принципом "точка до середнього".
Аналіз і практика свідчать, що нещасний випадок є випадковим тільки за часом виникнення, але за природою свого походження нещасні випадки носять цілком визначений, закономірний характер, що підтверд- жується повторюваністю обставин і причин. Закономірний характер виникнення нещасних випадків дозволяє прогнозувати їх на основі встановлених закономірностей, тенденцій і динаміки з урахуванням передбачуваних змін і профілактичних мір, що будуть реалізовані.
Тому метод прогнозування стану охорони праці може стати досить важливим і ефективним засобом запобігання травматизму. При цьому варто пам'ятати, що прогноз рівня травматизму робиться не для того, щоб він збувся, а для того, щоб вжити ефективних заходів, щоб він не збувся.
Організація і координація робіт з охорони праці
До числа найважливіших мір у рамках системи забезпечення безпеки працівників у процесі трудової діяльності відносяться: організація охорони праці на підприємстві в цілому й організація безпечного проведення робіт безпосередньо на робочих місцях. Задача
організації, координації і регулювання роботи з охорони праці полягає:
- у створенні відповідної структури, у формуванні органів управління, що реалізують основні положення концепції системи;
- у визначенні порядку та умов взаємодії між усіма рівнями, суб'єктами, об'єктами та іншими елементами управління;

- у розмежуванні та інтеграції функцій служб і підрозділів;
- в установленні прав, обов'язків і відповідальності посадових осіб;
- в установленні порядку прийняття концептуальних, управлінських, інженерних рішень та їх реалізації.
Регламентування роботи підприємства, тобто конкретний і цілеспрямований розподіл обов'язків, прав, відповідальності, зв'язків між різними службами, має важливе значення з погляду ефективного функціонування системи управління.
Контроль за станом охорони праці й функціонуванням
системи управління охороною праці
Контроль в охороні праці є, з одного боку, функцією управління, а з іншого боку, упорядкованою системою наглядових дій, які здійснюються на управлінському, інженерно-організаційному і виконавському рівнях на трьох стадіях виробничого процесу (до початку, у процесі проведення і після закінчення робіт) і на трьох часових інтервалах (щозмінно, щомісяця, щокварталу). Як функція управління, контроль є одним із
джерел інформації про стан охорони праці.
Від того, наскільки неформально й ефективно здійснюється контроль, наскільки оперативні й діючі рішення прийняті за результатами контролю, багато в чому залежить стан охорони праці в підрозділах і на підприємстві. При цьому успіх контролю визначається не самими діями
(спостереження, обходи, наради), це технічна сторона питання, а результатами цих дій.
У залежності від ступеня неузгодженості фактичних і нормативних
(заданих) значень небезпеки (ризику) виробництва і компетентності персоналу можуть бути встановлені три режими нагляду: посилений, нормальний і полегшений. Режими нагляду повинні розроблятися та
організовуватися як частина цілісної системи активного моніторингу з боку менеджменту підприємства. Як правило, усі види нагляду здійснюються в нормальному режимі, тільки в деяких випадках уводиться посилений чи полегшений режим контролю.
За характером, обсягом (змістом) і термінами проведення розрізняють такі види нагляду:
- за характером: перевірка нормативних умов, організаційно- технічна перевірка, комплексна, цільова перевірка;
- за періодичністю: поточний контроль (проводиться кожної зміни), оперативний (проводиться щомісяця), періодичний (проводиться щокварталу).
Однак система контролю повинна передбачати не тільки перевірку дотримання мір безпеки при проведенні робіт, але і контроль за функціонуванням самої системи управління з метою підвищення її ефективності. Для цього повинна існувати система контролю за виконанням організаційно-розподільної документації: накази, розпорядження, заходи, стандарти підприємства, інші документи, що діють у рамках СУОП.
Таким чином, контроль у галузі охорони праці, і як управлінська функція, і як наглядова діяльність повинен здійснюватися безупинно, системно на всіх рівнях управління, стадіях виробничих процесів і часових інтервалів за такими напрямками: контроль (аудит) за функціонуванням прийнятої системи управління охороною праці; нагляд за організацією безпечного проведення робіт; нагляд за дотриманням вимог, норм і правил безпеки безпосередньо на робочих місцях і ділянках.

Контроль повинен здійснюватися на основі визначених принципів.
Він повинен бути ефективним; повним, всебічним і об'єктивним; безупинним; випереджальним (попереджувальним).
Ефективним є такий контроль, який забезпечує необхідну і своєчасну оцінку стану і перспектив розвитку робіт при мінімальних витратах часу і зусиль. Безперервність контролю полягає в систематичному й обов'язковому його характері. При цьому, чим нижче ранг керівника, тим вище повинна бути систематичність, а в окремих випадках необхідне постійне і безпосереднє спостереження за ходом виконання робіт. Контроль повинен бути випереджальним: виявляючи фактори ризику як передумови травм і аварій, тим самим виключається можливість реалізації потенційної небезпеки в реальний нещасний випадок чи аварію.
Відповідальність за організацію і здійснення контролю покладається: у цілому по підприємству на заступників керівника підприємства; у підрозділах на їх керівників; на ділянках на начальників ділянок; на робочих місцях на організаторів (виробників) робіт. Координацію роботи з організації контролю на підприємстві здійснює служба охорони праці.
Таким чином, система контролю на підприємстві повинна носити


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   18


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал