Навчальний посібник для студентів економічних спеціальностей вищих навчальних закладів



Pdf просмотр
Сторінка4/18
Дата конвертації10.03.2017
Розмір4.84 Kb.
ТипНавчальний посібник
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   18
Третій клас шкідливі умови праці -- характеризуються наявністю шкідливих виробничих факторів, які перевищують гігієнічні нормативи і здатні зробити несприятливий вплив на організм працівника або його потомства. Шкідливі умови праці за ступенем перевищення гігієнічних нормативів і наявності змін в організмі працівника поділяються на чотири ступеня:
- перший ступінь
умови праці характеризуються такими відхиленнями від гігієнічних нормативів, які, як правило, викликають функціональні зміни, що виходять за межі фізіологічних коливань і найчастіше ведуть до збільшення захворювань і тимчасової втрати працездатності;
- другий ступінь умови праці характеризуються таким рівнем факторів виробничого середовища і трудового процесу, який здатний викликати стійкі функціональні зміни, що призводять у більшості випадків до збільшення захворюваності та тимчасової втрати працездатності, підвищення частоти загальної захворюваності, прояву окремих ознак професійної патології;
- третій ступінь умови праці характеризуються таким рівнем шкідливих факторів виробничого середовища і трудового процесу, який призводить до підвищення захворюваності з тимчасовою втратою працездатності та розвитком, як правило, початкових стадій профзахворювань;
- четвертий ступінь умови праці характеризуються таким рівнем факторів виробничого середовища, який повинен призводити до розвитку виражених форм профзахворювань, значного збільшення
хронічної патології
і захворюваності з тимчасовою втратою працездатності.
Четвертий клас небезпечні (екстремальні) умови праці характеризуються таким рівнем факторів виробничого середовища, вплив якого протягом робочої зміни (або її частини) створює високий ризик виникнення важких форм гострих професійних захворювань, отруєнь, інвалідності, загрозу для життя.
Наведені класифікації допомагають краще з'ясувати механізм впливу кожного окремого фактора (або їх груп) на формування умов праці та, відповідно, розробити підходи, виконання яких забезпечить нешкідливий і безпечний характер цього впливу.
Розглянемо використання економічних законів у процесі управління умовами праці.
Вивчення особливостей управління виробництвом є системою взаємопов'язаних факторів, що визначають умови праці. Вони залишаються постійними при будь-яких формах власності та способах виробництва, змінюються лише характер, форма та спрямованість їх впливу на формування умов праці. Отже, сутність умов праці проявляється тільки при розкритті внутрішньої єдності і підпорядкуванні складових елементів, що беруть участь в процесі праці, у їх взаємодії і взаємообумовленості. Розкривається вона при послідовному переході від одиничного до загального, в прояві шляхом розгляду факторів і елементів, що формують умови індивідуальної, а потім суспільної праці.
Визначальний вплив на умови праці здійснюють економічні закони.
До загальних економічних законів відносять:
- закон відповідності виробничих відносин рівню і характеру розвитку продуктивних сил;
- закон переміни праці;

- закон відносин власності;
- закон економії часу.
До специфічних економічних законів відносять:
- закон конкуренції;
- закон збереження оптимальної кількості матеріальних і трудових ресурсів;
- закон оптимально-еквівалентного задоволення суб’єктами економічної діяльності життєвих потреб;
- закон заперечення заперечень.
Розглянемо характер впливу законів на фактори умов праці та елементи механізму їх управління.
Закон відповідності виробничих відносин рівню і характерові розвитку продуктивних сил пов'язується з умовами праці наступним чином: рівень розвитку продуктивних сил визначається ступенем розвитку техніко-організаційних та економічних факторів, що формують умови праці, а рівень виробничих відносин — соціально-економічних факторів. Можливості планового управління умовами праці завжди обмежені, оскільки вони обумовлюються розвитком продуктивних сил, які, в свою чергу, визначають розвиток технічного прогресу. Протиріччя між продуктивними силами і виробничими відносинами і його розв'язання шляхом приведення обох елементів у відповідність джерело і рушійна сила суспільного прогресу, який надає специфічну спрямованість процесу удосконалення управління умовами праці за допомогою використання соціально-економічних факторів.
Форма власності визначає характер управління умовами праці через розв'язання протиріч як всередині виробничих сил, так і між продуктивними силами і виробничими відносинами. Тому поліпшення умов праці в сьогоднішніх умовах формування ринкових відносин
відбувається шляхом відновлення розвитку виробничих сил. Прояв дії
закону економії часу і зростання продуктивності праці тільки підсилює протиріччя в умовах праці. Дія закону відповідності виробничих відносин рівню і характерові розвитку продуктивних сил взаємообумовлена і взаємопов'язана з дією закону зростання продуктивності праці, тому що завдяки розвитку продуктивних сил суспільство скорочує суспільно необхідні затрати праці на виготовлення предметів особистого і суспільного споживання.
Знання економічних законів та характеру їх впливу на фактори умов праці дозволяє виявити основні елементи механізму управління умовами праці. До елементів механізму управління відносять: мету, завдання, принципи, функції та методи; до інструментів впливу кадри, техніку та технологію.
Особливість управління умовами праці полягає в тому, що воно включає як базові виробничі, так і надбудовані відносини. У цьому розумінні управління умовами праці є категорією соціально-
економічною.
Конкретні управлінські форми виконують подвійну функцію, що свідчить про наявність прямих і зворотних зв'язків системи економічних законів з механізмом управління умовами праці. З одного боку, завдяки наявності конкретних управлінських форм, закони здійснюють прямий вплив на управління як на сукупність перенесених виробничих відносин, що розташовані в проміжних і поверхневих прошарках економічної діяльності. З іншого боку, ці форми як складові частини механізму управління, виконують роль зворотних зв'язків законів з управлінням, тобто саме через них працівник своєю діяльністю впливає на зміну умов реалізації економічних законів в процесі управління умовами праці.

Мета управління умовами праці сукупність діалектично взаємопов'язаних і взаємозумовлених інтересів працівників і суспільства, які спрямовані на задоволення потреби в праці, її ефективному використанні, збереженні або підтримці здоров'я працівників.
Планомірне використання законів дозволяє визначити певне коло завдань, що необхідно вирішити в прогнозно-плановому періоді, виявити діючі стимули, які спонукають до створення сприятливих та безпечних умов праці, розв'язати виникаючі протиріччя, досягти намічених цілей.

Атестація робочих місць
Одним з важливіших організаційних заходів є проведення атестації робочих місць. Атестація робочих місць проводиться для підвищення ефективності та безпеки виробництва. Ефективність підвищується за рахунок виявлення робочих місць, рівень яких не відповідає сучасним вимогам. При цьому, ті робочі місця, де технічний, організаційно- технологічний рівень, а також рівень безпеки не відповідають вимогам, мають бути або раціоналізовані, або виключені з виробничого процесу.
Порядок проведення атестації регулюється «Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць», затвердженими 01.09.92 р. [11]. Атестація робочих місць за умовами праці — це комплексна оцінка всіх факторів виробничого середовища і трудового процесу, супровідних соціально-економічних факторів, які впливають на здоров'я і працездатність працівників в процесі трудової діяльності.
Атестації підлягають робочі місця, на яких технологічний процес, устаткування, використовувана сировина і матеріали можуть бути потенційними джерелами шкідливих і небезпечних факторів.

Атестація робочих місць передбачає:
- виявлення на робочому місці небезпечних і шкідливих виробничих факторів і причин їх утворення;
- дослідження санітарно-гігієнічних факторів виробничого середовища, тяжкості та напруженості трудового процесу на робочому місці;
- комплексну оцінку факторів виробничого середовища та характеру праці на відповідність їх вимогам стандартів, санітарних норм і правил;
- обґрунтування віднесення робочого місця до відповідної категорії зі шкідливими умовами праці;
- підтвердження (встановлення) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення, додаткову відпустку, скорочений робочий день,
інші пільги і компенсації залежно від умов праці;
- розробку комплексу заходів щодо оптимізації рівня гігієни і безпеки, характеру праці та оздоровлення працюючих;
- вивчення відповідності умов праці рівню розвитку техніки і технології, вдосконалення порядку й умов встановлення і призначення пільг і компенсацій.
Періодичність атестації встановлюється самим підприємством у колективному договорі, але не рідше одного разу на 5 років.
Відповідальність за своєчасне і якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації, установи.
Для організації і проведення атестації керівник підприємства
видає наказ, в якому визначається підстава і задача атестації, затверджується склад атестаційної комісії, її повноваження.
Атестаційна комісія:

- здійснює керівництво і контроль за ходом проведення роботи на всіх етапах;
- складає «Карту умов праці» (додаток Б) на кожне робоче місце, або групу аналогічних місць;
- складає перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з несприятливими умовами праці;
- уточнює діючі пільги і компенсації, залежно від умов праці, та вносить пропозиції на встановлення нових, визначає витрати на ці цілі.
Техніка, технологія, безпека – такі три напрями, за якими проводиться аналіз стану робочих місць при атестації.
Оцінка технічного рівня робочого місця проводиться шляхом аналізу:
- відповідності технічного процесу, будов і споруд проектам, устаткування – нормативно-технічній документації, характеру і обсягу виконуваних робіт, оптимальності технологічних режимів;
- технологічної оснастки робочого місця (наявності технологічного оснащення й інструменту, контрольно-вимірювальних приладів і їх технічного стану, забезпечення робочих місць підйомно-транспортними пристосуваннями);
- відповідності технологічного процесу, устаткування, оснащення,
інструменту і способів контролю вимогам стандартів безпеки і нормам охорони праці;
- впливу технологічного процесу, який здійснюється на інших робочих місцях.
При оцінці організаційного рівня робочого місця аналізується:
- раціональність планування і відповідність його стандартам безпеки, санітарним нормам і правилам;

- забезпеченість працюючих спецодягом і спецвзуттям, засобами
індивідуального й колективного захисту та їх відповідність стандартам безпеки праці та встановленим нормам;
- організація роботи захисних споруд, пристроїв, контрольних приладів.
Під час проведення атестації визначаються значення факторів
виробничого середовища й трудового процесу шляхом вимірів, лабораторних досліджень або розрахунків. Визначається також
тривалість дії виробничого чинника (у відсотках від тривалості зміни).
При цьому під повним робочим днем слід розуміти виконання робіт, передбачених списками не менше 80% робочого часу, що підтверджено відповідними документами.
Гігієнічна оцінка умов праці проводиться шляхом порівняння фактично визначеного значення виробничих факторів з нормативним на основі «Гігієнічної характеристики праці за показниками шкідливості й небезпеки факторів виробничого середовища, тяжкості та напруженості трудового процесу». При цьому оцінюються 15 показників: шкідливі хімічні речовини, пил у повітрі робочої зони, біологічні фактори, вібрація, шум, інфразвук, ультразвук, іонізуюче і неіонізуюче випромінювання, освітленість, мікроклімат у приміщенні, тяжкість ручної праці, робоча поза, напруженість праці, змінність.
Після проведення атестації комісія складає ―Карту умов праці‖ на кожне робоче місце або групу робочих місць. Карта умов праці складається з наступних розділів (додаток Б):
- оцінка факторів виробничого середовища і трудового процесу (за
15 показниками);
- гігієнічна оцінка умов праці;
- оцінка технічного й організаційного рівня;

- висновок про атестацію робочих місць;
- рекомендації щодо поліпшення умов праці, їх економічне обґрунтування;
- пільги і компенсації.
Після заповнення всіх розділів «Карти умов праці» проводиться
комплексна оцінка робочого місця і воно відноситься до одного з видів умов праці:
- з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці;
- зі шкідливими і важкими умовами праці;
- зі шкідливими умовами праці.
Загальна оцінка умов праці за ступенем шкідливості й небезпеки встановлюється за вищим класом і ступенем шкідливості.
На підставі ―Карти умов праці‖ працівнику встановлюється та або
інша пільга за роботу в несприятливих умовах.
Право на пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 1
мають працівники, на робочих місцях яких на підставі проведення атестації цих місць виявлені шкідливі й небезпечні фактори ІІІ класу:
- не менше двох факторів 3-го ступеня ;
-або одного фактора 3-го ступеня і трьох факторів 1-го або 2-го ступеня;
- або чотирьох факторів 2-го ступеня ;
- або наявність у повітрі робочої зони хімічних речовин гостро направленої дії 1-го або 2-го класів небезпеки.
Право на пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 2
мають працівники, на робочих місцях яких на підставі проведення атестації робочих місць виявлені шкідливі й небезпечні фактори III класу:
- одного фактора 3-го ступеня;
- або трьох факторів 1-го і 2-го ступенів;

- або чотирьох факторів 1-го ступеня.
Слід зазначити що, рівень розвитку техніки поки що не може забезпечити створення в усіх випадках і всім працівникам належних умов праці. Тому для таких працівників законодавством передбачені пільги і
компенсації.
Серед цих пільг — лікувально-профілактичне харчування
(ЛПХ) для працівників, які зайняті на роботах з особливо шкідливими умовами праці, з метою зміцнення їх здоров'я і попередження професійних захворювань. Витрати, пов'язані з безкоштовною видачею
ЛПХ працівникам, можуть здійснюватися за рахунок собівартості продукції, а в бюджетних організаціях — за рахунок асигнувань з бюджету. Працівникам, що зайняті на певних роботах зі шкідливими умовами праці, передбачена видача молока. Основна мета видачі молока — підвищення опору організму людини несприятливим факторам виробничого середовища. Працівникам, зайнятим на роботах з шкідливими умовами праці, надається додаткова відпустка (додаток В) і встановлюється скорочений робочий день у відповідності зі Списком виробництв, цехів, професій і посад зі шкідливими умовами роботи, робота на яких дає право на додаткову відпустку і скорочений робочий день. Доплати за несприятливі умови праці можуть здійснюватися шляхом підвищення тарифних ставок (посадових окладів) і надбавок до ставок (окладів).
Розглянемо, як здійснюється оплата за несприятливі умови
праці. Традиційний підхід до побудови тарифної системи передбачає різні рівні тарифних ставок залежно від умов роботи. На більшості підприємств відхилення умов праці компенсується встановленням доплат. Законом України «Про підприємства в Україні» (стаття 19) передбачено, що підприємство самостійно встановлює форми, системи і
розміри оплати роботи, а також інші види доходів працівників. Закон
України «Про оплату праці» (стаття 15) конкретизує цю норму і передбачає, що розміри надбавок, доплат, винагород і інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною і галузевими (регіональними) угодами.
Компенсаційні доплати за умови праці, які відрізняються від нормативних значень, включають доплати:
- за роботу у важких, шкідливих і в особливо важких і шкідливих умовах праці;
- за інтенсивність праці;
- за роботу в нічний час;
- за перевезення небезпечних вантажів.
Конкретні розміри доплат за умови праці визначаються на основі атестації робочих місць і оцінки фактичних умов зайнятості робітників на цих місцях. На підприємствах встановлюють розміри доплат від 4% до
24% тарифної ставки (посадового окладу). Робота в нічний час оплачується в підвищеному розмірі, не нижче 20% від суми, встановленої в тарифній ставці (окладі) за кожну годину роботи в нічний час.
Фактичний стан умов праці на робочих місцях, де виконуються роботи, передбачені галузевим Переліком робіт з важкими і шкідливими умовами, особливо важкими і особливо шкідливими умовами, визначається на основі гігієнічної класифікації факторів (типове
положення про оцінку умов праці). Оцінка проводиться за даними атестації робочих місць або спеціальних інструментальних вимірів, які відтворюються в карті умов роботи на робочих місцях.
Ступінь шкідливості факторів виробничого середовища і важкості праці визначається в балах (від 1 до 3) гігієнічною класифікацією роботи

(додаток Г). Кількість балів за кожним чинником проставляється в карті умов праці. При цьому для оцінки впливу даного чинника на умови враховується час його дії:
Т
ст
Х
фак
Х
, (1) де Х
ст ступінь шкідливості фактора або важкості праці;
Т відношення часу дії даного фактора до тривалості зміни.
Розміри доплат, залежно від фактичного стану умов праці, встановлюються керівником підприємства за узгодженням з профспілковим комітетом за шкалою, яка подана в таблиці 4. Доплати встановлюються за конкретними робочими місцями і нараховуються робітникам тільки за час фактичної праці на цих місцях.
Роботодавець за свої кошти (з прибутку) може додатково встановлювати за колективним договором додаткові пільги і компенсації, які не передбачені чинним законодавством (відпустки більшої тривалості, надбавки за особливі умови роботи, додаткові перерви, безкоштовні обіди).
Таблиця 4 - Розмір доплат за несприятливі умови праці
Умови праці
Хст, бал.
Розмір доплати до тарифної ставки, %
Шкідливі й важкі умови
До 2 4
2,1 – 4,0 8
4,1 – 6,0 12
Особливо шкідливі й особливо важкі умови
6,1 – 8,0 16 8,1 – 10,0 20
Понад 10 24

За результатами атестації складаються переліки:
- робочих місць, виробництв, робіт, професій і посад, працівникам яких підтверджене право на пільги і компенсації, передбачені законодавством;
- робочих місць, виробництв, робіт, професій і посад, на які пропонується встановити пільги і компенсації за рахунок підприємства;
- робочих місць з несприятливими умовами роботи, на які необхідно здійснити першочергові заходи щодо їх поліпшення.
Матеріали атестації зберігаються на підприємстві протягом 50
років.
Таким чином, атестація робочих місць є результатом здійснення певного комплексу заходів, який дає інформацію про можливість і засоби раціоналізації робочих місць або їх скорочення. Атестація регулює
відносини між роботодавцем або уповноваженим ним органом і працівниками в галузі реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги і компенсації за роботу в несприятливих умовах.

Аналітична оцінка умов праці

Умови праці як сукупність санітарно-гігієнічних, психофізіологічних, соціальних і естетичних елементів виробничого середовища здійснюють безпосередню дію на здоров'я і працездатність людини. Для розробки заходів, що дозволяють попередити зниження працездатності, виникнення професійних захворювань
і випадків виробничого травматизму, потрібно об'єктивно оцінити вплив умов праці на людину.
У зв'язку з цим необхідні такі засоби якісної і кількісної оцінки, які б
дозволили з достатньою об'єктивністю і точністю визначити ступінь впливу несприятливих умов праці на організм людини [50, 64].
Існує дві методики аналізу умов праці:
- за окремими елементами умов праці;
- за інтегральною оцінкою.
Аналіз умов праці за окремими елементами припускає виявлення усіх діючих і потенційно можливих небезпечних і шкідливих виробничих факторів, визначення їх природи, характеру дії на людину, рівень і тривалість впливу протягом зміни. Потім, керуючись діючою нормативно- технічною документацією, визначається допустимий рівень виявлених факторів. На основі порівняння фактичних значень факторів з їх нормативними значеннями робляться висновки про ступінь небезпеки або шкідливості та даються рекомендації про необхідність здійснення заходів щодо усунення несприятливого впливу виявлених виробничих факторів.
Аналіз умов праці за інтегральною оцінкою ґрунтується на застосуванні показника – важкості праці. Під важкістю праці розуміється ступінь сукупної дії всіх факторів умов праці (санітарно-гігієнічних, соціально-психологічних та інших) на працездатність людини і його здоров'я. Науково-дослідним інститутом (НДІ) праці у 80-і роки проводилися дослідження в 21 галузі народного господарства, в результаті яких були розроблені теоретичні основи медико-фізіологічної класифікації, дані описи шести категорій тяжкості праці і їх обґрунтування. При створенні методики оцінки тяжкості робіт НДІ праці спільно зі співвиконавцями за допомогою математичних методів були встановлені залежності між умовами праці та інтегральною реакцією організму людини.
При оцінці враховуються санітарно-гігієнічні та психофізіологічні
виробничі елементи умов праці. Санітарно-гігієнічні елементи
включають: температуру повітря на робочому місці, атмосферний тиск, наявність токсичних речовин, пилу, вібрації, шуму, ультразвуку, теплового випромінювання, електромагнітних полів,
іонізуючих випромінювань, а також біологічні (мікро- і макроорганізми) фактори. До
психофізіологічних елементів відносяться: фізичне динамічне і статичне навантаження, робоча поза і переміщення в просторі, змінність, тривалість безперервної роботи протягом доби, точність зорових робіт, число заданих об'єктів спостереження, темп роботи, монотонність роботи, обсяг одержуваної інформації і тієї, що переробляється, режим праці й відпочинку, нервово-емоційне навантаження, інтелектуальне навантаження.
При визначенні
інтегрального показника важкості праці враховуються біологічно значущі елементи, тобто елементи, що одержали при оцінці з урахуванням експозиції (тривалості дії протягом зміни) бал більше 2. Елементи, що одержали 1—2 бали, формують комфортний або нормальний стан організму і в розрахунок не беруться.
Під впливом різних виробничих шкідливих умов безпосередньо в процесі праці протягом ряду років роботи у даних умовах формується один з трьох якісно визначених функціональних станів організму: нормальне, прикордонне (між нормою і патологією) і патологічне. Від того, в якому функціональному стані знаходиться організм людини, залежать результати трудової діяльності і здоров'я працівника. Тому характерні ознаки кожного з трьох функціональних станів організму можуть служити фізіологічною шкалою при визначенні важкості робіт.
Вказані ознаки є основним критерієм у розробленій НДІ класифікації, яка, залежно від ступеня дії умов праці на людину, виділяє

Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   18


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал