Навчальний посібник для студентів економічних спеціальностей вищих навчальних закладів



Pdf просмотр
Сторінка2/18
Дата конвертації10.03.2017
Розмір4.84 Kb.
ТипНавчальний посібник
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   18
Виробничо обумовлені захворювання – захворювання, перебіг яких ускладнюється умовами праці, і частота їх перевищує частоту подібних захворювань у працівників, що не підпадають під вплив визначених професійних шкідливих факторів.
У відповідності до статті 22 Закону України «Про охорону праці» роботодавець зобов'язаний організовувати розслідування і вести
облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій відповідно до Положення №1112, затвердженого Кабінетом Міністрів 25.08.2004 року [7].
Дія цього Положення розповсюджується на:
- підприємства і організації незалежно від форми власності;
- осіб, зокрема іноземних і осіб без громадянства, які є власниками цих підприємств або уповноважені ними особи;
- фізичних осіб — суб'єктів підприємницької діяльності, які згідно з законодавством використовують найману працю;
- осіб, які забезпечують себе роботою самостійно (за умови добровільної сплати ними внесків на державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання);
- осіб, зокрема іноземних і осіб без громадянства, які працюють на умовах трудової угоди (контракту), проходять виробничу практику або притягуються до роботи.
У положенні уведено поняття «особа, яка фактично допущена до роботи». Це відповідає вимозі статі 24 Кодексу законів про працю
України, відповідно до якої трудовий договір вважається укладеним, коли працівник був фактично допущений до роботи, навіть без письмового оформлення договору.

Розглянемо
правову класифікацію нещасних випадків. В основу цієї класифікації покладено принцип відмінності в правових наслідках для підприємства і для самого потерпілого. Усі можливі нещасні випадки за цією класифікацією поділяються на чотири категорії:
- пов'язані з виробництвом;
- не пов'язані з виробництвом;
- пов'язані з роботою;
- побутові.
Нещасні випадки, пов'язані з роботою, – це нещасні випадки, які відбулися при таких обставинах: а) при виконанні повсякденних трудових обов'язків на своєму звичайному робочому місці або під час відрядження; б) при виконанні дій на користь організації навіть за власною
ініціативою; в) по дорозі на роботу або з роботи додому; г) на території підприємства не при виконанні прямих зобов'язань, але протягом робочої зміни, а також перед початком або після закінчення роботи; д) поблизу території підприємства в робочий час, включаючи встановлені робочі перерви; е) при виконанні державних і громадських обов'язків;
є) при виконанні громадського обов'язку з врятування життя людей, охорони правопорядку; ж) при втраті працездатності під час виконання донорських функцій.
Наведений вище перелік показує, що нещасний випадок може бути пов'язаний одночасно з роботою і виробництвом (пункти 1, 2, 4, 5
переліку). У той же час, нещасний випадок може бути пов'язаний з роботою і не пов'язаний з виробництвом (пункти 3, 6, 7, 8 переліку).
Основна відмінність в правовому відношенні для підприємств між нещасними випадками, пов'язаними з виробництвом і пов'язаними з роботою полягає у тому, що перші підлягають обліку, а інші – ні. Для потерпілого правові наслідки в обох випадках однакові [7, 8, 13].
Згідно з Положенням розслідуванню підлягають раптові погіршення стану здоров'я, поранення, травми, зокрема одержані внаслідок тілесних пошкоджень, заподіяних іншою особою, гострі професійні захворювання і гострі професійні та інші отруєння, теплові удари, опіки, обмороження, втоплення, поразки електричним струмом, блискавкою і іонізуючим випромінюванням, інші пошкодження, одержані унаслідок аварій, пожеж, стихійних лих (землетруси, зсуви, повені, урагани та інші надзвичайні події), контакту з тваринами, комахами та
іншими представниками фауни і флори, які призвели до втрати працівником працездатності на один або більше робочих днів або до необхідності переведення постраждалого на іншу (легшу) роботу терміном не менше, ніж на один робочий день, а також випадки смерті на підприємстві.
Особлива увага приділяється визначенню пов'язаний нещасний випадок з виробництвом чи ні. Основні ознаки, за якими нещасні випадки визнаються пов'язаними з виробництвом (складається акт за формою
Н-1, дивись додаток А):
- виконання трудових (посадових) обов'язків;
- перебування на робочому місці, на території підприємства або в
іншому місці роботи впродовж робочого часу або за дорученням роботодавця в неробочий час;

- виконання дій на користь підприємства, на якому працює потерпілий, або за дорученням роботодавця;
- наявність виробничого чинника.
Не визнаються пов'язаними з виробництвом випадки
(складається акт за формою НПВ), які відбулися з працівниками:
- під час прямування на роботу або з роботи пішки, на транспортному засобі, який не належить підприємству і не використовувався на користь цього підприємства;
- під час використовування ними в особистих цілях устаткування підприємства без дозволу роботодавця, окрім випадків, які відбулися внаслідок несправності цього устаткування;
- унаслідок отруєння алкоголем, наркотичними або іншими отруйними речовинами, якщо це не викликано застосуванням цих речовин у виробничих процесах або порушенням вимог безпеки при їх зберіганні та транспортуванні, або якщо потерпілий, який знаходився в стані алкогольного або наркотичного сп'яніння, був усунений від роботи відповідно до встановленого порядку;
- під час здійснення ними злочинів або інших правопорушень, якщо ці дії підтверджені рішенням суду.
Розглянемо порядок розслідування одиничних нещасних випадків без смертельних результатів.
Про кожен нещасний випадок свідок, працівник, який його виявив, або сам потерпілий повинні негайно повідомити безпосереднього
керівника робіт. Керівник робіт, в свою чергу, зобов'язаний організувати надання медичної допомоги потерпілому, повідомити про те, що відбулося, роботодавця, відповідну профспілкову організацію, а також зберегти до прибуття комісії з розслідування обстановку на робочому місці, в якому вона була на момент події (якщо це не загрожує життю і
здоров'ю інших працівників і не спричинить важчих наслідків).
Роботодавець повідомляє про нещасний випадок до відповідних органів, організовує його розслідування і створює для цього комісію.
До складу комісії з розслідування включаються керівник
(фахівець) служби охорони праці, керівник структурного підрозділу або головний фахівець, представник профспілкової організації або уповноважений трудового колективу. Комісія з розслідування зобов'язана впродовж 3-х діб з'ясувати обставини і причини, які призвели до нещасного випадку, визначити, зв'язаний або не зв'язаний цей випадок з виробництвом; виявити осіб, які допустили порушення, скласти акт розслідування нещасного випадку за формою Н-5 у двох примірниках, а також акт за формою Н-1 або акт за формою НПВ про потерпілого в шести примірниках і передати його на затвердження роботодавцю.
Роботодавець повинен розглянути і затвердити акти за формою Н-1 або
НПВ протягом доби після закінчення розслідування. Затверджені акти надсилаються у відповідні установи. Усі акти підлягають зберіганню протягом 45 років. У разі ліквідації підприємства акти підлягають передачі правонаступнику, який бере на облік ці нещасні випадки, а у разі його відсутності або банкрутства — в державний архів.
Нещасний випадок, про який своєчасно не повідомили, або якщо втрата працездатності від нього наступила не відразу, незалежно від
терміну виникнення нещасного випадку, розслідується протягом місяця
після отримання заяви від постраждалого або особи, яка представляє його інтереси.
Контроль здійснюють органи державного управління, органи державного нагляду за охороною праці, Фонд соціального страхування від нещасних випадків відповідно до їх компетенції. Громадський контроль здійснюють трудові колективи через вибраних ними
уповноважених з питань охорони праці і профспілки через виборні органи
і своїх представників.
Спеціальному розслідуванню підлягають:
- нещасні випадки зі смертельним результатом;
- групові нещасні випадки, які відбулися одночасно з двома і більше працівниками, незалежно від ступеня пошкодження їх здоров'я;
- випадки смерті на підприємстві;
- нещасні випадки з тяжкими наслідками, в тому числі з можливою
інвалідністю постраждалого;
- випадки зникнення працівника під час виконання ним трудових обов'язків.
Основні відмінності спеціального розслідування;
- склад комісії з розслідування;
- термін розслідування (10 робочих днів);
- оформлення документів розслідування.
Роботодавець у п'ятиденний термін з моменту підписання акту спеціального розслідування нещасного випадку зобов'язаний розглянути ці матеріали і видати наказ про здійснення запропонованих заходів щодо запобігання виникненню подібних випадків, а також притягти до відповідальності працівників, які допустили порушення законодавства з охорони праці. Про здійснення запропонованих заходів роботодавець у письмовій формі повідомляє органи, які брали участь у розслідуванні.
Роботодавець надсилає копії матеріалів до відповідних органів. Перший примірник матеріалів розслідування залишається на підприємстві.
Збір статистичних даних і розробка державної статистичної звітності про потерпілих від нещасних випадків на підприємствах, про яких складені акти за формою Н-1 або НПВ, здійснюють органи державної статистики.

Розслідуванню підлягають усі вперше виявлені випадки хронічних професійних захворювань
і отруєнь.
Професійний
характер захворювання визначається експертною комісією у складі фахівців лікувально-профілактичної установи, якій надане таке право
Міністерством охорони здоров’я. Зв'язок професійного захворювання з умовами роботи працівника визначається на підставі клінічних даних і санітарно-гігієнічної характеристики умов праці, яка складається відповідною установою державної санітарно-епідеміологічної служби за участю фахівців підприємства, профспілок і робочого органу виконавчої дирекції Фонду. На кожного хворого складається акт за формою П-3.
Роботодавець організує
розслідування
кожного випадку виявлення професійного захворювання впродовж десяти робочих днів з моменту отримання повідомлення. Розслідування випадку професійного захворювання проводиться комісією у складі представників: відповідної установи державної санітарно-епідеміологічної служби, лікувально- профілактичної установи, підприємства, профспілкової організації або уповноваженого трудового колективу, відповідного робочого органу виконавчої дирекції Фонду соціального страхування.
Комісія з розслідування зобов'язана скласти акт розслідування за формою П-4, в якому вказати заходи щодо запобігання розвитку професійного захворювання, забезпечення нормалізації умов праці, а також назвати осіб, які не виконали відповідні вимоги (правила, гігієнічні регламенти). Акт надсилається роботодавцем хворому й у відповідні установи. Перший примірник акту розслідування залишається на підприємстві й зберігається 45 років.
Роботодавець зобов'язаний в п'ятиденний термін після закінчення розслідування розглянути його матеріали і видати наказ про заходи щодо запобігання професійним захворюванням, а також про
залучення до відповідальності осіб, з вини яких допущені порушення санітарних норм і правил, які спричинили виникнення професійного захворювання. Про здійснення запропонованих комісією з розслідування заходів щодо попередження професійних захворювань роботодавець письмово
інформує відповідну установу державної санітарно- епідеміологічної служби.
Контроль за своєчасністю і об'єктивністю розслідування професійних захворювань,
їх документальним оформленням, виконанням заходів щодо усунення причин здійснюють установи державної санітарно-епідеміологічної служби, Фонд, профспілки і уповноважені трудових колективів з питань охорони праці відповідно до
їх компетенції.
Розслідування аварій з нещасними випадками проводиться у відповідності до розглянутого порядку. Розслідування аварій без нещасних випадків проводиться комісіями з розслідування, склад яких залежить від категорії аварії. Під час розслідування комісія: визначає характер аварії; з'ясовує обставини, що її викликали; встановлює факти порушення вимог законодавства; встановлює осіб, які несуть відповідальність за виникнення аварії; намічає заходи щодо ліквідації її наслідків і попередження подібних аварій. Комісія зобов'язана скласти акт за формою Н-5. За наслідками розслідування аварії роботодавець
видає наказ, яким, відповідно до висновків комісії з розслідування, затверджує заходи щодо запобігання подібних аварій і притягає до відповідальності працівників за порушення законодавства про охорону праці. Перший примірник акту розслідування аварії, внаслідок якої не відбулося нещасного випадку, зберігається на підприємстві до завершення термінів здійснення заходів, визначених комісією з розслідування, але не менше двох років.

Контроль і нагляд за своєчасним і об'єктивним розслідуванням, документальним оформленням і обліком аварій, здійсненням заходів щодо усунення їх причин покладається на органи державного управління
і нагляду за охороною праці.
1.4 Соціальне страхування від нещасного випадку та
професійного захворювання
Соціальне страхування – невід'ємна частина соціальної політики і діяльності держави. У Конституції України записано, що право громадян на соціальний захист гарантується
і забезпечується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням [1].
Соціальне страхування розглядається у двох аспектах: економічному і правовому.
З економічної точки зору, страхування є частиною доходів суб'єктів господарської діяльності, які відраховуються у вигляді страхових внесків до соціальних фондів і призначені для матеріального забезпечення й охорони здоров'я. Розмір страхових внесків для платників встановлюється законами в процентному відношенні до об'єктів оподаткування окремо для підприємців, юридичних і фізичних осіб, що використовують працю найнятих робітників, і для осіб, що працюють на умовах трудового договору
(контракту). З правової точки зору, соціальне страхування є системою гарантій соціального захисту працездатних і непрацездатних громадян при настанні певних страхових випадків, що встановлені державою і регулюються нормами.
До основних компонентів соціального страхування відносяться такі правові категорії, як страховий стаж, страховий ризик і страховий випадок.

Страховий стаж – це період (термін), протягом якого особа підлягала обов'язковому соціальному страхуванню і регулярно сплачувала страхові внески. Страховий стаж у перспективі прийде на зміну трудовому стажу. Пенсії та інші соціальні виплати будуть здійснюватися залежно від тривалості страхового стажу і розміру сплачених внесків.
Страховий ризик – це обставини, унаслідок яких працівники або члени їх сімей можуть втратити тимчасово або постійно кошти для
існування і потребувати матеріальної підтримки або послуг із соціального страхування.
Страховий випадок – юридичний факт, з настанням якого у застрахованої особи (члена його сім'ї, іншої особи) виникає право на отримання соціальних послуг із страхового фонду. До страхових випадків по соціальному страхуванню відносять:
- тимчасову непрацездатність;
- вагітність і пологи, догляд за малолітньою дитиною;
- інвалідність;
- досягнення пенсійного віку, смерть годувальника;
- безробіття;
- нещасний випадок на виробництві, профзахворювання та інші обставини, що встановлені законодавством.
Основами законодавства про соціальне страхування передбачене введення п'яти видів соціального страхування (пенсійного, медичного, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, витратами, обумовленими народженням і похованням, на випадок безробіття, а також від нещасного випадку на виробництві і професійного захворювання, що призвели до втрати працездатності). Причому кожен вид соціального
страхування повинен мати свою правову базу, свій фонд, джерело фінансування витрат на соціальні виплати [9].
Соціальне страхування від нещасних випадків і професійних захворювань
є
самостійним
видом державного соціального страхування, за допомогою якого здійснюються соціальний захист, охорона життя і здоров'я громадян у процесі їх трудової діяльності [5].
Правові основи організації страхування і порядок його здійснення встановлені Законом України від 23.09.1999 р. № 1105-XIV «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, якi спричинили втрату працездатності» (зі змінами і доповненнями). Закон про соціальне страхування вступив в дію з 1 квітня 2001 року. Він визначає правову основу, економічний механізм і організаційну структуру державного страхування.
Основними задачами соціального страхування від нещасних випадків і професійних захворювань є:
- проведення профілактичних заходів, що спрямовані на усунення шкідливих і небезпечних виробничих чинників;
- попередження нещасних випадків на виробництві, професійних захворювань та інших випадків загрози здоров'ю застрахованих, які викликані умовами праці;
- відновлення здоров'я і працездатності потерпілих від нещасних випадків або професійних захворювань;
- відшкодування шкоди застрахованим або членам їх сімей.
Відповідно до законодавства всі працівники підлягають обов'язковому державному страхуванню, тобто з моменту надходження на роботу працівник вважається застрахованим. У соціальному страхуванні беруть участь 3 сторони – страхувальники, страховики і
застраховані. Страхувальниками є роботодавці і в окремих випадках застраховані працівники, а страховиками – відповідні страхові фонди.
Держава гарантує всім застрахованим громадянам забезпечення прав у страхуванні від нещасного випадку або професійного захворювання.
Основні принципи страхування:
- обов'язковий порядок страхування усіх працівників, що навчаються, і студентів учбових закладів, коли вони одержують професійні навики, а також добровільність страхування для осіб, що забезпечують себе роботою самостійно;
- сплата страхових внесків тільки роботодавцями;
- формування і витрачання страхових засобів на солідарній основі;
- управління страхуванням представниками працівників, роботодавців і державних органів на основі соціального партнерства і на паритетних засадах під наглядом держави;
- економічна зацікавленість суб'єктів страхування у поліпшенні умов і безпеки праці;
- надання державних гарантій застрахованим громадянам у реалізації їх прав.
Суб'єкти страхування – застраховані громадяни, а в окремих випадках члени їх сімей та інші особи, страхувальник і страховик.
Застрахованою є особа, на користь якої здійснюється страхування.
Страхувальником є роботодавець, а в окремих випадках – застраховані особи. Страховиком є Фонд соціального страхування. Об'єктом страхування є життя застрахованого, його здоров'я і працездатність.
Коло осіб, які підлягають обов'язковому страхуванню:
- ті, які працюють на умовах трудового договору (контракту);
- ті, які навчаються, і студенти учбових закладів, клінічні ординатори, аспіранти, докторанти, які привернуті до будь-яких робіт під
час, перед або після занять; під час занять, коли вони набували професійних навичок; у період проходження виробничої практики
(стажування), виконання робіт на підприємствах;
- ті, які знаходяться у виправно-трудових установах і притягуються до трудової діяльності за фахом.
Для страхування працівника від нещасного випадку не потрібна його згода або заява. Страхування здійснюється в безособовій формі.
Сам факт надходження на роботу або в учбовий заклад людини свідчить про те, що він застрахований, незалежно від фактичного виконання роботодавцем своїх зобов'язань по сплаті страхових внесків.
Добровільно, за письмовою заявою, можуть застрахуватися від нещасного випадку у Фонді соціального страхування:
- священнослужителі, церковнослужителі, а також особи, які працюють у релігійних організаціях на виборних посадах;
- особи, які забезпечують себе роботою самостійно;
- громадяни – суб'єкти підприємницької діяльності.
Термін страхування починається з дня, який наступає після дня прийому заяви за умови сплати страхового внеску. Страхування припиняється, якщо страховий внесок не перерахований до Фонду протягом трьох місяців з дня подачі заяви.
Страховим випадком є нещасний випадок на виробництві або професійне захворювання. Нещасний випадок або професійне захворювання, що відбулися унаслідок порушення актів про охорону праці застрахованим, також є страховими випадками. Перелік обставин, при яких наступає страховий випадок, затверджується Кабінетом
Міністрів України.
Фонд соціального страхування – некомерційна самокерована організація, діюча на підставі статуту, який затверджується її правлінням.

Управління Фондом здійснюють правління і виконавча дирекція Фонду.
До складу правління включаються представники трьох сторін: держава, застраховані особи, роботодавці. Правління призначає виконавчу
дирекцію, яка є постійно діючим органом правління Фонду. Робочими
органами є управління в Автономній республіці Крим, областях, містах
Київ і Севастополь, відділення в районах і містах обласного значення.
Беручи участь в реалізації державної політики у сфері соціального захисту людей праці, Фонд:
- повністю відшкодовує шкоду, заподіяну працівникові каліцтвом або іншим пошкодженням здоров'я, виплачує йому або членам його сім'ї одноразову допомогу, втрачений заробіток у разі тимчасової непрацездатності, пенсію при частковій втраті працездатності, пенсію у разі смерті потерпілого, організовує похорони померлого, оплачує пов'язані з цим витрати;
- організовує лікування потерпілих, їх перекваліфікацію, працевлаштування осіб з відновленою працездатністю;
- надає допомогу інвалідам у рішенні соціально-побутових питань, організовує їх участь у суспільному житті і т.п.
Надання соціальних послуг і виплат потерпілому і особам, що знаходяться на його утриманні, не залежить від того, зареєстроване підприємство, на якому відбувся страховий випадок, у Фонді соціального страхування чи ні, травмування потерпілого відбулося з його вини чи ні.
При настанні страхового випадку потерпілому відшкодовується шкода у вигляді страхових виплат.
З метою профілактики травматизму і професійної захворюваності
Фонд соціального страхування здійснює такі заходи:
- надає допомоги підприємствам і організаціям у створенні і реалізації ефективної системи управління охороною праці;

- перевіряє стан профілактичної роботи і охорони праці на підприємствах;
- бере участь у розслідуванні нещасних випадків і професійних захворювань; розробці і реалізації національної і галузевих програм поліпшення стану умов праці і виробничого середовища; у здійсненні наукових досліджень у сфері охорони і медицини праці, організації розробки і виробництва засобів індивідуального захисту працюючих, виконує інші роботи.
Виконання функцій Фонду з профілактики травматизму і профзахворювань покладається на страхових експертів з охорони праці.


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   18


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал