Навчальний посібник для студентів економічних спеціальностей вищих навчальних закладів



Pdf просмотр
Сторінка14/18
Дата конвертації10.03.2017
Розмір4.84 Kb.
ТипНавчальний посібник
1   ...   10   11   12   13   14   15   16   17   18
статистичного методу полягає у вивченні статистичних збитків, які мали місце в аналогічних умовах (встановлюється частота появи певних рівнів
збитків і згідно з частотою розраховується ймовірність). Статистичний спосіб потребує наявності значного масиву даних. Експертний метод
стосовно економічного ризику в охороні праці реалізується обробкою думок досвідчених спеціалістів. Маючи оцінки імовірностей виникнення певних рівнів збитків, які дають окремі експерти, знаходять середні значення експертних оцінок і на їх основі будують криву розподілу ймовірностей. Розрахунково-аналітичні методи побудови розподілу ймовірностей збитків та оцінювання на цій основі ризику неефективності працеохоронних витрат ґрунтуються на теоретичних уявленнях (теорія гри, теорія масового обслуговування тощо).
Невизначеність економічної інформації стосовно охорони праці особливо характерна на стадії планування працеохоронної діяльності.
Тому підвищення вимог до забезпечення прийнятного рівня ризику та надійності планів і економічних рішень в охороні праці є досить актуальним (особливо в ринковій економіці).
Один з основних напрямків врахування невизначеності, неповноти
інформації в теорії оптимального планування є концепція адаптивності плану, його параметрів. Координація планів, адаптивність їх щодо додаткової інформації, яка надходить у процесі функціонування, є значним чинником підвищення ефективності економічних систем.
Адаптуючи план, можна зменшити ризик і одержати економічний ефект (порівняно з неадаптивними підходами). Властивості планових рішень слід розглядати з урахуванням таких важливих характеристик планів, як ризик і надійність їх реалізації, еластичність, маневреність,
інерційність, живучість, стихійність тощо.
3. 2 Класифікація витрат на охорону праці


На базі діючої системи фінансування охорони праці виконано класифікацію витрат підприємств за напрямками працеохоронної діяльності. Виділено дві принципово різні групи напрямків: обов'язкові вимушені витрати, передбачені нормативно-правовими актами (пільги і компенсації за несприятливі умови праці, штрафи за недотримання нормативних вимог безпеки праці, витрати на спецодяг, засоби колективного й індивідуального захисту тощо) та нерегламентовані витрати на фінансування заходів з охорони праці. Визначення раціональних співвідношень витрат за цими групами напрямків є одним з основних завдань, від успішного вирішення якого залежить стан умов і охорони праці й перспективи його зміни на кожному підприємстві та в державі в цілому. Зменшення вимушених витрат можна досягти лише завдяки посиленню профілактичної діяльності, тобто збільшенню витрат на заходи з охорони праці.
Національне законодавство з охорони праці (Закон "Про охорону праці") передбачає використання різноманітних заходів і засобів щодо поліпшення безпеки, гігієни праці й виробничого середовища, витрати на які можна розділити за наступними основними напрямками:
1
доведення умов і безпеки праці до нормативних вимог (ст.17,
19,20);
2
підвищення існуючого рівня охорони праці (ст.19, 20);
3
усунення причин, що призводять до нещасних випадків на виробництві чи професійних захворювань, і виконання профілактичних заходів, визначених комісіями за підсумками розслідування цих причин
(ст.13, 19);
4
пільги і компенсації за важкі та шкідливі умови праці (ст.7);
5
спецодяг, інші засоби індивідуального та колективного захисту, миючі та знешкоджуючі засоби (ст.8);

6
забезпечення функціонування служб охорони праці (ст.15);
7
впровадження прогресивних технологій, досягнень науки і техніки, засобів механізації та автоматизації виробництва, вимоги ергономіки, позитивний досвід з охорони праці (ст.13);
8
атестація робочих місць на відповідність нормативним актам з охорони праці (ст.13);
9
розробка, затвердження та забезпечення нормативними актами про охорону праці (ст.13);
10
проведення аудиту охорони праці (ст.13);
11
контроль за додержанням працівниками технологічних процесів, правил поводження з машинами, механізмами, устаткуванням та іншими засобами виробництва, використанням засобів колективного та
індивідуального захисту, виконанням робіт відповідно до вимог щодо охорони праці (ст.13);
12
пропаганда безпечних методів праці (ст.13);
13
обов'язкові медичні огляди працівників (ст.17);
14
навчання з питань охорони праці (ст.18);
15
експертиза проектів, прийняття в експлуатацію виробничих об'єктів та видача дозволу на початок роботи (ст.21);
16
розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій (ст.22);
17
забезпечення функціонування комісій з питань охорони праці підприємства (ст.216);
18
стимулювання охорони праці (ст.25, 26);
19
забезпечення діяльності уповноважених трудових колективів з питань охорони праці (ст.42).
Витрати на заходи щодо доведення умов і безпеки праці до нормативних вимог, на усунення причин, що призводять до нещасних
випадків на виробництві чи професійних захворювань, та на підвищення
існуючого рівня охорони праці на підприємстві, у подальшому на заходи з охорони праці, можуть здійснюватися у вигляді одномоментних чи поточних (багаторазових протягом року) вкладень.
Одномоментні витрати на впровадження заходів з охорони праці можуть бути капітальними (термін витрат яких перевищує один рік, а вартість переноситься на собівартість продукції шляхом амортизації) та витратами, що відображаються у собівартості продукції протягом одного виробничого циклу чи одного року.
Поточні витрати це витрати, які періодично поновлюються в процесі виробництва у зв'язку з необхідністю забезпечення постійної дії заходів. Ці витрати у встановленому порядку відносяться до валових витрат виробництва, тобто списуються також на собівартість.
Витрати на заходи з охорони праці, в залежності від впливу на них змін обсягів виробництва, поділяються на змінні (умовно-змінні) та
постійні (умовно-постійні).
Змінні (умовно-змінні) витрати змінюються пропорційно змінам обсягів виробництва. До них відносяться: витрати на сировину та основні й допоміжні матеріали; витрати на енергію, заробітну плату робітникам; витрати на пільги і компенсації за роботу у несприятливих і шкідливих умовах та інші витрати працеохоронного призначення, які змінюються при зміні обсягів виробництва.
Постійні (умовно-постійні) витрати це загальні для підприємства чи його структурних підрозділів витрати на заходи з охорони праці, які не змінюються при зміні обсягів виробництва або змінюються зовсім мало.
До них відносяться витрати на виробничу санітарію, вентиляцію, утримання виробничих приміщень; спецодяг і спецвзуття та їх ремонт, прання, дезинфекцію, витрати на експлуатацію обладнання
працеохоронного призначення, на організаційні, санітарно-гігієнічні, психофізіологічні і, частково, технічні заходи з охорони праці тощо.
Джерелами фінансування витрат на заходи з охорони праці є валові витрати виробництва, кошти фонду охорони праці підприємства та
інші кошти, передбачені законодавством. Вибір джерела фінансування та визначення обсягів коштів, які мають бути спрямовані на доведення умов
і безпеки праці до нормативних вимог, підвищення існуючого рівня охорони праці та усунення причин, що призводять до нещасних випадків на виробництві чи професійних захворювань, здійснюються власником підприємства на основі розрахунків з використанням Методичних рекомендацій [49] та в процесі узгодження і затвердження колективного договору.

3.3 Визначення загальної суми вкладень в охорону праці
на підприємстві

Визначення загальної суми вкладень в охорону праці на підприємстві здійснюється за допомогою:
1
порівняльного аналізу (сума витрат з охорони праці на майбутній період визначається виходячи з витрат минулих періодів, витрат підприємства-зразка, із середньогалузевих чи загальнодержавних питомих витрат);
2
графо-аналітичного аналізу беззбитковості виробництва;
3
аналізу основних фінансово-економічних коефіцієнтів підприємства;
4
техніко-економічного аналізу працеохоронної діяльності на підприємстві.

Вибір методу аналізу в кожному конкретному випадку здійснюється з урахуванням умов функціонування підприємства, його тактичних і стратегічних завдань, стану умов і безпеки праці та оцінки допустимого ризику.
Визначення
обсягу
фінансування
охорони
праці
за
допомогою порівняння з витратами минулих періодів рекомендується використовувати на підприємствах, у яких останніми роками не спостерігалися випадки травматизму чи професійної захворюваності, а стан умов і безпеки праці суттєво не змінювався. Крім того, цей метод може бути допоміжним в інших випадках.
Сутність методу полягає в тому, що прослідковується динаміка витрат за попередні чотири - п'ять років, і якщо в цей період не спостерігалися випадки виробничого травматизму і професійної захворюваності, плануються витрати на профілактику на рівні попереднього року, середнього значення витрат за період, що аналізується, або з урахуванням тенденцій зміни витрат. При використанні методу витрати минулих періодів необхідно привести до порівняльного вигляду шляхом урахування індексу інфляції (при приблизно рівних обсягах виробництва в ці періоди) або зміни обсягів виробництва у вартісному еквіваленті (при суттєвих змінах цих обсягів за період, що аналізується).
Визначення
обсягів
фінансування
охорони
праці
з
використанням методу порівняння витрат на заходи з охорони праці
з витратами підприємства-зразка аналогічного профілю. Цей метод може використовуватися тоді, коли є відомості про витрати на заходи з охорони праці підприємства, яке можна взяти за зразок. В умовах конкурентного середовища виживають підприємства, в яких ціна виробленої продукції і затрати виробництва, у тому числі й на
охорону праці, не вищі, ніж у конкурентів. Тому при плануванні працеохоронної діяльності, орієнтація на витрати підприємства- конкурента
є, безперечно, актуальною.
Основним недоліком використання зазначеного методу для визначення загальної суми витрат на охорону праці є відсутність інформації щодо цих витрат (у ринковому середовищі це є комерційною таємницею). Для підприємств України ця проблема може вирішуватися завдяки діючій системі обліку і статистичної звітності.
При використанні методу необхідно враховувати наступну особливість. Як правило, не існує абсолютно однакових підприємств (за обсягом виробництва, за станом умов і охорони праці, за кількістю працюючих тощо). Тому при проведенні порівняльного аналізу витрати на охорону праці необхідно приводити до порівняльного вигляду.
Здійснюється це за допомогою визначення показників питомих витрат стосовно обсягів виробництва, кількості працюючих, кількості потерпілих внаслідок нещасних випадків чи професійних захворювань тощо.
Метод порівняння питомих витрат підприємства на охорону
праці з загальнодержавними та середньогалузевими питомими
витратами. Метод рекомендується для використання на підприємствах, що створюються, змінюють профіль виробничої діяльності, запроваджують нові технології та обладнання. Крім того, він може бути корисним решті підприємств для орієнтовної оцінки майбутніх витрат на охорону праці та для порівняння і корегування запланованих за допомогою інших методів сум фінансового забезпечення працеохоронних заходів.
Визначення загальної суми витрат на заходи з охорони праці здійснєються за формулою:

В
др
= ΔВ
j
I
o
Ч
о
,

(25) де Вдр - загальна сума витрат на заходи з охорони праці, грн.;
Чо - очікувана загальна кількість працюючих на підприємстві у плановому періоді, осіб;
Ві - диференційовані по галузях питомі витрати на заходи з охорони праці на одного працюючого, грн/ос.;
Іо - очікуваний індекс інфляції на плановий період, долі одиниці.
Графо-аналітичний метод визначення загального обсягу фінансування заходів з охорони праці з використанням аналізу беззбитковості виробництва. Метод рекомендується для уточнення та прив'язки до планових показників виробництва обсягів фінансування працеохоронної діяльності на підприємствах, де здійснюється аналіз беззбитковості виробництва та є значні збитки внаслідок виробничого травматизму і професійної захворюваності. Крім того, цей метод може застосовуватися в інших випадках для оцінки раціонального співвідношення між збитками з охорони праці та витратами на охорону праці і їх зв'язку з обсягами виробництва.
Використання методу базується на припущенні щодо поділу витрат на охорону праці на постійні та змінні. Збитки внаслідок нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань є змінними (умовно- змінними) витратами, оскільки кількість травм, а отже і збитки внаслідок цього при інших рівних умовах, як правило, змінюються зі зміною обсягів виробництва. Витрати на заходи з охорони праці мають переважно характер разових вкладень, плануються на певний період і суттєвої їх зміни протягом цього періоду не відбувається. Тобто їх можна віднести до постійних або умовно-постійних. Таке припущення щодо поділу
працеохоронних витрат дозволяє використовувати для оцінки обсягів фінансування метод аналізу беззбитковості виробництва.
Цей метод дозволяє оптимізувати працеохоронні витрати з урахуванням соціальних потреб (через соціально-економічні нормативи відшкодувань потерпілим) і економічних можливостей підприємств (через економічні можливості).
Метод аналізу основних фінансово-економічних коефіцієнтів
підприємства. Цей метод може використовуватися для визначення обсягу фінансування охорони праці, виходячи з оцінки змін ефективності виробництва під впливом витрат на охорону праці (у порівнянні з минулими періодами, підприємствами аналогічного профілю
(конкурентами), базовими значеннями - орієнтирами для галузі зокрема, чи країни в цілому. Для оцінки впливу витрат на охорону праці на ефективність виробництва та визначення раціональних співвідношень між збитками внаслідок нещасних випадків на виробництві та витратами на їх попередження, ці витрати виділяються з загальних сум виробничих витрат і визначається їх вплив на результати діяльності підприємства.
Здійснювати аналіз та визначати раціональні обсяги фінансування заходів з охорони праці рекомендується з використанням двох ключових показників: ставки доходу активів (коефіцієнта рентабельності активів, що характеризує ефективність управління підприємством) та ставки прибутковості власного капіталу (коефіцієнта рентабельності власних коштів).
Метод
техніко-економічного
аналізу
працеохоронної
діяльності на підприємстві. Це прямий метод визначення обсягу фінансування працеохоронної діяльності на підприємстві.
Використовується у випадку, коли на підприємстві є можливість опрацювати кілька варіантів працеохоронних заходів та оцінити ймовірні
збитки внаслідок виробничого травматизму і професійної захворюваності при відмові від кожного варіанта.
Завдання, які вирішуються за допомогою цього методу, полягають в економічному обґрунтуванні варіанту доцільного комплексу заходів з охорони праці та визначенні суми витрат на його запровадження з використанням графічного аналізу кривої затрати-прибуток стосовно охорони праці.
Для реалізації методу спеціалісти з охорони праці з залученням
інженерно-технічного персоналу і робітників складають комплексні заходи з охорони праці, які, на їх думку, охоплюють діапазон впливу на безпеку праці та виробничого середовища підприємства від мінімального до максимально можливого. При цьому для кожного заходу виконується оцінка ймовірного зменшення збитків від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань. Здійснюється це за допомогою експертного опитування, суб'єктивної оцінки фахівців чи з використанням статистичних розрахунків.
Метод базується на почерговому вирішенні наступних завдань:
- виявлення травмонебезпечних місць і місць з незадовільними умовами праці та визначення варіантів ліквідації причин аварій, нещасних випадків на цих місцях;
- аналіз стану умов праці та визначення варіантів приведення до норми робочих місць з незадовільними умовами праці;
- поваріантний розрахунок витрат і очікуваних прибутків (економії збитків);
- побудова узагальнюючих графіків витрат і ймовірної економії збитків після запровадження варіантів комплексів працеохоронних заходів та їх поєднання;

- визначення раціонального співвідношення витрат і економії та вибір варіанта комплексу заходів.
Виявлення травмонебезпечних місць та місць з незадовільними умовами праці здійснюється таким чином:
1 Складається перелік робочих місць, на яких можливі нещасні випадки чи професійні захворювання, за допомогою:
- результатів атестації робочих місць на відповідність нормативним актам з охорони праці;
- суб'єктивного рішення особи, відповідальної за стан безпеки праці на підприємстві;
- працівників, що мають безпосереднє відношення до робочого місця (працюючий на цьому місці робітник, майстер та інші);
- експертних оцінок;
- аналізу статистичної інформації про аварії, нещасні випадки на виробництві та професійні захворювання на даному чи аналогічному підприємстві.
2 Перелік має включати всі робочі місця, які не відповідають нормативам та на яких зареєстровані раніше, або за прогнозними оцінками можуть статися в майбутньому, аварії чи нещасні випадки; їх причини, тяжкість ушкоджень здоров'я працівників, можливі шляхи профілактики (нейтралізації) причин тощо. Проводиться аналіз отриманої на першому етапі інформації з метою виявлення травмонебезпечних місць, на яких можна досягти максимального зменшення кількості аварій і нещасних випадків.
3 Визначається перелік найбільш небезпечних місць. Для цього використовують частоту, тяжкість травматизму
і професійних захворювань та інші показники з інформацією про потенційні можливості усунення небезпеки.

4 При відсутності достатнього обсягу статистичної інформації про аварії і нещасні випадки, виявлення робочих місць, на яких необхідно в першу чергу запроваджувати працеохоронні заходи, можна здійснювати за допомогою аналізу збитків від аварій чи нещасних випадків на даному підприємстві або на підприємствах аналогічного профілю.
Розраховуються збитки через втрачені робочі дні або через повну вартість заподіяної шкоди.
Аналіз стану травматизму і стану умов праці та визначення варіантів ліквідації причин аварій, нещасних випадків і професійних захворювань на найбільш небезпечних робочих місцях здійснюється з метою визначення альтернативних технічних чи організаційних пропозицій по усуненню кожної з причин та кількісної оцінки впливу кожної пропозиції на причину.
Визначення ймовірних відсотків, на які той чи інший варіант може зменшити кількість аварій і нещасних випадків, здійснюється за допомогою кількох методів:
- безпосереднього спостереження за впровадженням працеохоронного заходу;
- аналогій;
- суб'єктивного передбачення;
- математичного моделювання,
Найчастіше використовуються методи суб'єктивного передбачення
і аналогій.
Витрати на запровадження комплексу заходів розраховуються шляхом калькуляції затрат для кожного варіанту нейтралізації причин. Ці розрахунки здійснюються фінансово-економічними, маркетинговими чи
іншими службами підприємства на базі діючих розцінок.

3. 4 Методи визначення напрямків ефективного вкладення
коштів в охорону праці
Орієнтиром при виборі напрямків ефективного вкладення коштів в охорону праці на підприємстві є обсяг фінансування охорони праці на підприємстві та методи ефективного розподілу загальної суми коштів на окремі заходи з охорони праці.
Визначення напрямків ефективного вкладення коштів в охорону праці, тобто раціональний розподіл загальної суми коштів, що має спрямовуватися на охорону праці, здійснюється з використанням наступних методів: техніко-економічного обґрунтування; пропорційного (за причинами нещасних випадків) фінансування окремих напрямків працеохоронної діяльності; соціально-економічної оптимізації вкладень з урахуванням їх ефективності; приведення структури витрат на охорону праці підприємства до структури витрат підприємства-зразка.
Вибір того чи іншого методу залежить від специфіки виробництва, фінансово-економічного стану підприємства, умов і охорони праці на підприємстві, перспектив розвитку підприємства та економічних можливостей поліпшення стану умов і охорони праці.
Метод техніко-економічного обґрунтування вибору напрямків ефективного вкладення коштів в охорону праці (раціонального розподілу загальної суми за напрямками працеохоронної діяльності) використовується в наступних випадках:

- рівень загального травматизму на підприємстві складає від 0 до
75 % середньогалузевих значень (травматизм із смертельними наслідками за 4 - 5 попередніх років відсутній);
- очевидність (безальтернативність) вибору напрямків вкладення коштів у певні заходи з охорони праці (на думку фахівців з охорони праці чи власника підприємства);
- на підприємствах з ризиком професійних захворювань;
- в інших випадках, коли загальна сума коштів, що має спрямовуватися на охорону праці, невелика і не дозволяє фінансувати більше як один-два напрямки працеохоронної діяльності (малі підприємства).
Сутність методу полягає у визначенні напрямку чи напрямків працеохоронної діяльності на підприємстві та виборі одного чи кількох варіантів працеохоронних заходів за цими напрямками, калькуляції витрат на їх реалізацію, приведенні цих затрат до попередньо визначеного обсягу фінансування охорони праці, оцінені ефективності вкладення коштів у кожний напрямок чи варіант працеохоронних заходів та у виборі ефективного напрямку
(ефективних напрямків) працеохоронної діяльності чи варіанту (варіантів) заходів з охорони праці.
Використання методу здійснюється за наступною схемою:
1
Розробляються кілька варіантів розподілу попередньо визначеної суми вкладень в охорону праці за напрямками працеохоронної діяльності. При цьому має враховуватися динаміка змін стану умов і охорони праці на підприємстві, перспективи розвитку виробництва, пропозиції інженерно-технічного персоналу та робітників тощо.

2
За кожним обраним напрямком фінансування працеохоронної діяльності розробляється два-три варіанти заходів з охорони праці.
3
Визначаються витрати на реалізацію кожного напрямку та варіанту заходів;
4
Визначається ефективність вкладень за кожним варіантом напрямків і заходів з охорони праці: відношення очікуваного зменшення збитків (економії витрат на відшкодування) до витрат на заходи з охорони праці.
5
Приймається до запровадження варіант, у якого значення ефективності найбільше.
Метод визначення напрямків ефективного вкладення коштів
в охорону праці пропорційно середньому для держави значенню
питомої кількості травмованих за технічними і організаційними причинами нещасних випадків на виробництві.
Цей метод пропонується для використання на підприємствах усіх форм власності при рівні травматизму за минулі періоди 75...125 % середнього для держави значення коефіцієнта частоти травматизму
(загального і смертельного)
В інших випадках метод є допоміжним для попереднього визначення перспективних напрямків працеохоронної діяльності та для коригування результатів, розрахованих за допомогою інших методів.
Використання методу базується на детальному аналізі причин виробничого травматизму в цілому по Україні за попередні сім років.
Встановлено, що в цей період внаслідок технічних причин травмовано близько 12 % від загальної кількості потерпілих, внаслідок організаційних причин потерпіло близько 60%.
Виходячи з такого співвідношення причин травматизму і для решти травмованих в Україні, пропонується здійснювати розподіл раніше
визначеної суми на фінансування охорони праці за двома напрямками: попередження технічних та нейтралізація організаційних причин.
Визначення суми коштів, що мають спрямовуватися на попередження технічних та організаційних причин з урахуванням принципу пропорційності коштів питомій кількості травмованих внаслідок цих причин, виконується за формулами:


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   10   11   12   13   14   15   16   17   18


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал