Національна академія педагогічних наук україни двнз «університет менеджменту освіти»



Pdf просмотр
Сторінка14/18
Дата конвертації20.06.2017
Розмір5.01 Kb.
1   ...   10   11   12   13   14   15   16   17   18
Рис. 2.7.4. Відмінності
у
рівнях
інтолерантності
до
невизначеності управлінців залежно від типу навчального закладу
У цілому виявлено переважно низький і середній рівні психологічної готовності керівників освітніх організацій яку галузі середньої, такі вищої освіти до професійної діяльності в умовах змін. Встановлено, що психологічні знання керівників закладів освіти щодо особливостей діяльності в умовах змін мають несистемний, фрагментарний характер, що підтверджують дані аналізу динаміки результатів вхідного та вихідного діагностування слухачів Університету з психологічних проблем управління. Це, у свою чергу, утруднює формування вмінь і навичок управлінської діяльності з використання засвоєної та прийнятої психологічної інформації. Особливі проблеми виявлено у рівнях розвитку психологічної готовності управлінців до особистісної саморегуляції в умовах впровадження змін в освітніх організаціях та забезпечення конкурентоздатності освітніх організацій. Одержані результати можна пояснити недостатньою психологічною підготовкою управлінців в умовах післядипломної педагогічної освіти насамперед через організаційно-педагогічні чинники. Йдеться про відсутність науково-методологічного обґрунтування змісту психологічної підготовки керівників освітніх організацій різних рівнів, особливо керівників вищої школи.

147 Аналіз навчальних планів і програм закладів ППО України свідчить про несистемність, фрагментарність психологічної підготовки управлінців недостатній обсяг навчальних годин, відведених на їхню психологічну підготовку (як правило, не більше 5 – 10 % годин від загального обсягу навчання низький обсяг і практична відсутність у процесі підвищення кваліфікації керівників освітніх організацій тренінгових занять, спрямованих на їхню підготовку до діяльності в умовах зміні, передусім, розвиток професійно важливих уданому контексті особистісних якостей відсутність моніторингу успішності розвитку психологічної готовності керівників освітніх організацій до діяльності в умовах змін. Йдеться також про психологічні проблеми підготовки управлінців до діяльності в умовах змін, зокрема, недостатній рівень психологічної готовності викладачів закладів ППО до відповідної діяльності амбівалентний характер мотивації психологічної підготовки значної кількості управлінців через бажання оволодіти психологічними знаннями з метою впливу на інших, а невласний саморозвиток відсутність психологічної служби системи ППО, що утруднює психологічний супровід і підтримку слухачів.


ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 2.

Проаналізовано стан психологічної підготовки керівників освітніх організацій до діяльності в умовах змін в системі післядипломної педагогічної освіти через аналіз навчальних планів підвищення кваліфікації керівників закладів освіти Університету та низки закладів ППО України дослідження рівнів і чинників психологічної готовності управлінців до діяльності в умовах змін аналіз динаміки результатів вхідного та вихідного діагностування слухачів Університету з психологічних проблем управління.
Констатовано недостатній рівень психологічної готовності більшості керівників освітніх організацій яку галузі середньої, такі вищої освіти до діяльності в умовах змін. Показано, що психологічні знання керівників закладів освіти щодо особливостей діяльності в умовах змін мають несистемний, фрагментарний характер, що утруднює формування відповідних умінь і навичок управлінської діяльності. Особливі проблеми виявлено в рівнях розвитку психологічної готовності управлінців до особистісної саморегуляції в умовах упровадження змін в освітніх організаціях та забезпечення конкурентоздатності освітніх організацій. Встановлено статистично значущий взаємозв’язок між рівнями розвитку окремих складових психологічної готовності керівників освітніх

148 організацій до діяльності в умовах зміні гендерно-віковими та організаційно-професійними чинниками (тип закладу освіти, стаж роботи. Одержані результати свідчать про необхідність спеціальної психологічної підготовки, яка б сприяла формуванню високого рівня психологічної готовності керівників освітніх організацій до діяльності в умовах змін з урахуванням впливу виявлених організаційно-професійних та соціально-демографічних чинників.
ЛІТЕРАТУРА ДО РОЗДІЛУ 2
1.
Александрова ОС. Конкуренція як принцип суспільного розвитку соціально-філософський аналіз : автореф. дис... канд. філософ. наук спец. :09.00.03
/ ОС. Александрова; Тавр. нац. унт ім. В. І. Вернадського. – Сімферополь, 2004. –
19 с.
2.
Ананьев Б.Г. Психология и проблемы человекознания : избр. психол. труды /
[ред. А.А. Бодалев] – М. : Воронеж, 1996. – 384 с. – (Психологи отечества :
Избранные психологические труды: в 70 т) Бондаренко О. Ф. Суб’єктність як етичний виміру пошуках вітчизняної традиції у психотерапії / О. Ф. Бондаренко // Людина. Суб’єкт. Вчинок : філософсько
- психологічні студії : [зб. наук. праць / ред. В.О. Татенко] – К. : Либідь, 2006. – С. 52–
69. Бондарчук О. І. Соціально-психологічні основи особистісного розвитку керівників загальноосвітніх навчальних закладів у професійній діяльності : монографія / О. І. Бондарчук. – К. : Наук. світ, 2008. – 318 с. Бондарчук О. І. Психологічні умови формування гендерної компетентності керівників загальноосвітніх навчальних закладів : монографія / О. І. Бондарчук, О. О. Нежинська. – К. : Інтел Сервіс, 2014. – 180 с.
6.
Бояринцева А. В. Я-концепция как фактор профессионализма потенциального предпринимателя / А. В. Бояринцева // Педагогика. – 1995. – № 5. – С. 24–33.
7.
Бурлачук Л.Ф. Словарь-справочник по психодиагностике / Л.Ф. Бурлачук – е изд. – СПБ. : Питер, 2007. – 688 с.
8.
Бурлачук Л. Ф. К построению теории «измеренной индивидуальности» в психодиагностике / Л. Ф. Бурлачук, Е. Ю Коржова // Вопросы психологии. – 1994. –
№ 3. – С. 5–11. Говорун Т. В. Ґендерна психологія : навч. посібник / Т. В. Говорун, ОМ. Кікінежді. – К. : Академія, 2004. – 308 с.
10.
Лабунская В. А. Психология затруднѐнного общения: Теория. Методы.
Диагностика. Коррекция / В. А. Лабунская, Ю. А. Менджерицкая, Е. Д. Бреус . – М. :
Академия, 2001. – 288 с.
11.
Івкін В. М. Формування психологічної готовності менеджерів середньої освіти до управління змінами в освітніх організаціях : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. психол. наук : спец. 19.00.10 – організаційна психологія, економічна психологія / В. М. Івкін / Інститут психології імені Г. С. Костюка НАПН України. – К, 2010. – 20 с.

149 12.
Карамушка Л. М. Психологія освітнього менеджменту : навч. посібник
/ Л.М. Карамушка. — К. : Либідь, 2004. — 424 с.
13.
Карамушка Л. М. Психологія підготовки майбутніх менеджерів до управління змінами в організації : монографія / Л. М. Карамушка, М. В. Москальов. – К.-Львів : Сподом, 2011. – 216 с.
14.
Карамушка Л. М. Формування психологічної готовності персоналу вищої школи до діяльності в умовах соціально-економічних змін : монографія / Л. М. Карамушка, ОС. Толков. – К. - Кам’янець-Подільський : Медобори-2006, 2013.
– 254 с.
15.
Карпов А. В. Рефлексивность как психическое свойство и методика ее определения / А. В. Карпов // Психологический журнал. – 2003. – Т. 24. – № 5. – С. 45–
56.
16.
Князев В. Н. Методы управления мотивацией с целью повышения инициативы и ответственности/ В. Н. Князев // Психология работы с персоналом в трудах отечественных специалистов: хрестоматия / [cост. и общ. ред. Л.В Винокура.
– СПб. : Питер, 2001. – С. 225–229 с.
17.
Козловська О. В. Діагностика професійної компетентності педагогічних працівників / О. В. Козловська, АЙ. Романюк, В. І. Урумський (укладачі зб. тестів для керівн. закл. освіти. – Тернопіль, 1999. – С. 14–17. Колісник О. П. Психологія духовного саморозвитку особистості
: монографія / О. П. Колісник. – Луцьк : Вид-во Вежа Волинського держ. унту
ім. Л. Українки, 2007. – 388 с.
19.
Мельников ВВ. Методика Шкала совестливости» / ВВ. Мельников, Л. Т. Ямпольский // Практикум по психодиагностике личности ; ред. Н. К. Ракович. – МС.
20.
Митина Л. М. Психология конкурентноспособной личности
/ Л. М. Митина. – М. : МПСИ, 2002. – 400 с.
21.
Моросанова ВИ.
Стилевая саморегуляция поведения человека
/ ВИ. Моросанова , Е. М. Коноз // Вопросы психологии. – 2000. – № 2. – С. 118–127.
22.
Москальова АС. Уявлення керівників закладів освіти про зміст та шляхи подолання професійних криз особистості / АС. Москальова Актуальні проблеми психології : Психологія особистості. Психологічна допомога особистості за ред. С. Д. Максименка, М. В. Папучі. – Київ, 2010. – Т. 11. – Вип 5. – С. 245–252.
23.
Мясищев В. Н. Психология отношений: избр. психол. труды
/ В. Н. Мясищев; под ред. А. А. Бодалева. – М. : Институт практической психологии,
1995. – 356 с. – (Психологи отечества : Избранные психологические труды в 70 т.
24.
Нежинська О. О. Методика дослідження психологічної готовності керівника освітньої організації до формування гендерної компетентності
/ О. О. Нежинська // Актуальні проблеми психології : зб. наук. праць Інституту психології ім. Г. С. Костюка НАПН України ; за ред. С. Д. Максименка, Л. М. Карамушки. – К. : А.С.К., 2013. – ТІ, Вип. 39. – С. 44–49.
25.
Орлов Ю. М. Стимулирование побуждения к учению / Ю. М. Орлов, Н. Д. Творогова, ВИ. Шкуркин. – М. : ИММИ им. И.М. Сеченова, 1988. – 105 с.
26.
Пачковський Ю. Ф. Підприємництво як предмет соціопсихологічного дослідження (діяльнісно-поведінковий аспект) Текст : дис... д-ра соціол. наук
22.00.04 / Юрій Франкович Пачковський; Львівський національний унт ім. Івана Франка. – Львів, 2003. – 427 с.

150 27.
Пашукова ТІ. Практикум із загальної психології / ТІ. Пашукова, А. І. Допіра, Г. В. Дьяконов; за ред. ТІ. Пашукової. – К. : Т-во Знання, 2000. –
204 с. Портер М. Конкурентная стратегия: Методика анализа отраслей и конкурентов / М. Портер перс англ. И. Минервина. – М. : Альпина Паблишер, 2011.
– 454 с. Практикум по психологии личности / О. П. Елисеев. – е изд., испр. и перераб.]. – СПб. : Питер, 2003. – 512 с. Практикум по ґендерной психологии ; ред. И. С. Клецина. – СПб. : Питер,
2003. – 480 с. Практикум по психологии менеджмента и профессиональной деятельности
/ [ред. Г. С. Никифоров, М. А. Дмитриева, В. М. Снетков]. – СПб. : Речь, 2001. – 448 с.
32.
Психологическая диагностика / [под ред. КМ. Гуревича]. – М. :
Педагогика, 1981. – 282 с.
33.
Психодиагностика толерантности личности; под ред. ГУ. Солдатовой, Л. А. Шайгеровой. – М. : Смысл, 2008. – С. 94–97.
34.
Райгородский Д. Я. Психодиагностика персонала. Методика и тесты : учеб. пособ. для факультетов: психологических, экономических и менеджмента / Д.Я.
Райгородский. – Самара : БАХРАХ-М, 2007. – Т. 1. – 440 с.
35.
Рубинштейн С. Л. Проблемы общей психологии / С. Л. Рубинштейн. – М. : Наука, 1972. – 423 с.
36.
Семиченко В. А. Системно-структурне моделювання складних об’єктів у психолого-педагогічних дослідженнях / В. А. Семиченко // Післядипломна освіта в Україні. – 2003. – № 3. – С. 26–30. Синдром професійного вигорання та професійна кар'єра працівників освітніх організацій гендерні аспекти / За наук. ред. С. Д. Максименка, Л. М. Карамушки, Т. В. Зайчикової. – К. : Міленіум, 2004. – 264 с.
38.
Смит Н. Современные системы психологии / Н. Смит ; перс англ. А. А. Алексеева. — СПб. : Прайм-ЕВРОЗНАК, 2003. — 384 с Соломина Г. В. Когнітивний стиль керівників освітніх організацій як чинник ефективності їх управлінської діяльності спецкурс для слухачів очно- дистанційної форми навчання в системі післядипломної педагогічної освіти
/ О. І. Бондарчук, Г. В. Соломина. – К. Унт менеджменту освіти АПН України,
2010 – 27 с.
40.
Ткаченко ОМ. Принципи і категорії психології : монографія
/ ОМ. Ткаченко. – К. : Вища школа, 1978. – 193 с.
41.
Травин ВВ. Мотивационный менеджмент : учеб.-практ. пособ.
/ ВВ. Травин, МИ. Магура, МБ. Курбатова. – е изд., испр. – М. : Дело, 2005. –
96 с.
42.
Фадєєва М. В. Психологічні умови підготовки керівників загальноосвітніх навчальних закладів до формування позитивного іміджу освітньої організації : диск. психол. наук спец. 19.00.07 / М. В. Фадєєва. – К, 2010. – 297 с.
43.
Фетискин Н. П.
Социально-психологическая диагностика развития личности и малых групп / Н. П. Фетискин, ВВ. Козлов, Г. М. Мануйлов. – е изд., доп. – М. : Психотерапия, 2009. – 544 с.
44.
Філь О. А. Теоретична модель розвитку конкурентоздатності освітніх організацій та комплекс психологічних методик Аналіз розвитку конкурентоздатності організацій (АРКО) / О. А.Філь // Актуальні проблеми

151 психології : зб. наук. праць / Ін-т психології імені Г. С. Костюка НАПН України. – К,
2013. – Т. 1, Ч. 37. – С. 105-111.
45.
Шмелев А. Г. Введение в экспериментальную психосемантику: теоретико- методологические основания и психодиагностические возможности / А. Г. Шмелев. – М. : Изд-во Моск. унта, 1983. – 156 с.
46.
Шостром Э. Анти-Карнеги. Прихоти удачи / Э. Шостром ; перс англ. –
Минск : Попурри, 1996. – 398 с.
47.
Bieri G. Cognitive complexity-simplicity and predicative behaviour / G. Bieri //
Journal of Abnormal and Social Psychology. – 1955. – Vol. 51. – P 263–268.
48.
Cools E. Development and validation of the Cognitive Style Indicator / E. Cools,
H. Van den Broeck // Journal of Psychology: Interdisciplinary and Applied – 2007. – № 3. – Р. 185–202.
49.
Forster N. Maximum performance: a practical guide to leading and managing people at work / Nick Forster. – Cheltenham ; Northampton : Edward Elgar Pub., 2005. –
594 р.

152
РОЗДІЛ 3
ТЕХНОЛОГІЯ ПСИХОЛОГІЧНОЇ ПІДГОТОВКИ КЕРІВНИКІВ
ОСВІТНІХ ОРГАНІЗАЦІЙ ДО ДІЯЛЬНОСТІ В УМОВАХ ЗМІНУ
СИСТЕМІ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ПЕДАГОГІЧНОЇ ОСВІТИ


3.1. Гуманістично-ціннісний
підхід
до
психологічної
підготовки керівників освітніх організацій щодо діяльності в
умовах зміну системі післядипломної педагогічної освіти


Підвищення якості психологічної підготовки керівників освітніх організацій можливе лише за рахунок активізації їхніх внутрішніх ресурсів, серед яких системостворювальним є, як свідчать результати теоретичного аналізу літератури [1; 4; 21; 23 та ін.], система цінностей як один із центральних механізмів внутрішньої регуляції соціальної поведінки людини. Ще Г. Олпорт наголошував на необхідності для людини упорядкувати знання просвіт, досягти гармонії форми і цінностей на основі специфічного досвіду індивіда, що повторюється [45]. Важливість цього підтверджується у працях Л. Штрауса, який зазначав, що неможливо вивчати важливі соціальні феномени, не виносячи при цьому ціннісних суджень, саме завдяки їм людина здатна певним чином розуміти й інтерпретувати певні дії з огляду на їх правильність і справедливість [48]. Науковець Г. Балл зазначає, що цінності є базою, без якої фахівець може бути носієм лише професійних функцій [1]. Ці положення узгоджуються з розробленою нами моделлю психологічної підготовки, згідно з якою про високий, творчий рівень психологічної готовності управлінців можна говорити в разі сформованості в них психологічної культури що базується на цінностях гуманізму, саморозвитку та самоактуалізації (див. розділ 1). Водночас структура ціннісних орієнтацій керівників освітніх організацій має досить суперечливий характер, до того ж йдеться про певну невідповідність ціннісних орієнтацій управлінців цілям і місії їхньої професійної діяльності, завданням освіти загалом. Таку ціннісних орієнтаціях досліджуваних керівників констатовано протиставлення цікавої роботи і свободи сфери сімейного життя й активного, продуктивного життя особистості суперечність між патерналізмом керівників, прагненням опікуватися іншими, турбуватися про них і толерантністю, широтою поглядів. Цінності самодостатності протиставлено цінностям розвитку,

153 роботи над собою, постійного фізичного і духовного вдосконалення а прагнення особистості до досконалості в усьому – цінності здоров’я. Цінність сприяння розвитку інших в свідомості керівників освіти поєднується з неможливостю розширення своєї освіти, світогляду, загальної культури, інтелектуального розвитку тощо [4]. Така суперечлива структура ціннісних орієнтацій єна нашу думку, серйозною перешкодою на шляху до саморозвитку та самореалізації особистості керівників освітніх організацій. Виходячи з вищезазначених міркувань і враховуючи, що актуальним напрямом суспільного розвитку є гуманізація ціннісних орієнтацій
особистості, вважаємо за доцільне психологічну підготовку керівників освітніх організацій до діяльності в умовах змін здійснювати на основі гуманістично-ціннісного підходу. В основу такого підходу покладено положення гуманістичної психології та розробки вітчизняних дослідників, пердусім, у галузі психології управління та організаційної психології [4; 18; 23; 24 та ін.]. Як відомо, представники гуманістичної психології наголошують на таких аспектах розуміння сутності свого підходу [1; 23; 45 та ін.]: 1) людина – це найвища цінність в наявному світі 2) кожна людина – унікальна, неповторна, своєрідна, тому потрібно визнавати автономію кожної людини, її право йти своїм шляхом і на цьому шляху розкривати свої смисли як безцінну потенційну можливість життя 3) найціннішою властивістю психологічної організації людини є її намагання розвивати свої потенційні, творчі можливості, самозмінювати себе, управляти власним розвитком 4) вільний вибір – основа розвитку особистості, позитивних особистісних змін 5) необхідними і достатніми передумовами гуманізації будь-яких міжособистісних стосунків, які забезпечують конструктивні особистісні зміни, є а) безоцінне позитивне прийняття іншої людини б) активне емпатійне переживання, слухання її в) конгруентне, тобто адекватне, справжнє і щире самовираження себе в спілкуванні з іншою людиною г) гармонізація стосунків особистості із своїм внутрішнім, автентичним Я. Спираючись наці положення, специфіку післядипломної педагогічної
освіти, що здійснюється на гуманістичних засадах, можна висвітлити як таку, що ґрунтується, насамперед, на переконанні в особистісній гідності кожної людини, значущості для неї здатності до конструювання власного світу, вільного вибору та відповідальності за його наслідки, в отриманні радості від навчально-професійної діяльності як творчості. При цьому в навчанні слід акцентуватися не на самому навчанні, а на учінні, саме ж викладання має бути організованим не як трансляція інформації, а як фасилітація професійного й особистісного розвитку в умовах постійних

154 соціальних змін. Основними засадами в роботі педагога – фасилітатора, за П. Лушиним, є 1) істинність і відкритість – відкрите сприйняття педагогом своїх власних думок і переживань, здатність відверто висловлювати і транслювати їх слухачам 2) прийняття та довіра – особистісна впевненість педагога у можливостях і здібностях слухачів 3) емпатійне розуміння – бачення педагогом внутрішнього світу й поведінки кожного слухача з його внутрішньої позиції, ніби його очима [22]. Отже, сутність гуманістично-ціннісного підходу полягає в гуманізації різноманітних аспектів функціонування ППО, сприянні особистісному розвитку усіх її суб’єктів на основі актуалізації потреби в саморозвитку, розвитку ціннісного ставлення до особистісного розвитку і професійного вдосконалення, врахування індивідуально-психологічних особливостей, прийняття унікальної неповторності кожного учасника навчального процесу, створення умов для максимального вияву його творчих потенцій, вільного розвитку, самореалізації, самотворчості у процесі діяльності тощо. У зв’язку з цим одним із важливих напрямів реалізації гуманістично-
ціннісного підходу в ППО є побудова змісту і процесу психологічної підготовки до діяльності в умовах змінна засадах партнерства, спільної

діяльності усіх суб’єктів. Дійсно, як зазначає Ю. Кулюткін: Лише тією мірою, якою доросла людина отримує можливість реалізувати себе в системі соціально-трудових відносин, що визначають її статус, формується її потреба у все більш високих професійних досягненнях і в розвитку здібностей, що зумовлюють успішність діяльності [20, с. 9]. Саме в цих умовах є можливим створення розвивального соціального
середовища, в якому поступово складаються групові норми й цінності професійного вдосконалення , особистісного розвитку, психологічної культури загалом. Не менш важливим є усвідомлення та врахування в процесі ППО
специфічних особливостей навчання дорослих учнів із спиранням на їхній професійний досвід ціннісного ставлення слухачів до дійсності, показників їхньої психологічної готовності до діяльності в умовах змін. Особливого значення при цьому набуває створення умов для
самоуправління (самопізнання, самоаналіз, саморегуляція, самовдосконалення тощо) розвитком психологічної готовності до діяльності в умовах змін. Це передбачає [4; 44]: розширення ступеня усвідомлення керівником різноманітних подій, що виникають і відбуваються на всіх напрямах та рівнях його взаємодії зі світом – загальнолюдських, особистісних, професійних, проникнення в їх глибинний зміст та значення

155 сприяння самопізнанню і самоприйняттю власної особистості розвиток рефлексії, здатності до саморегуляції і самоконтролю, саногенного мислення тощо усвідомлення особистістю смислу та значущості особистісного й духовного розвитку прагнення до самоефективності; підвищення толерантності, розвиток неупередженого ставлення до інших людей та їхніх дій, прагнення до конструктивізму, співпраці, відмови від конфронтації актуалізацію відповідних досягнень збоку довколишніх через спеціально організовані соціальні впливи заохочення, схвалення, підкреслення привабливості розвитку психологічної готовності до діяльності в умовах змін як важливого чинника професійного успіху, коли підключаються такі соціально-психологічні механізми, як соціальне порівняння, наслідування та ін. (див. 1.3); забезпечення можливості моніторингу перебігу процесу розвитку психологічної готовності управлінців на основі самопізнання та рефлексивного аналізу його результатів створення персонального навчального середовища на основі засвоєння ефективних стратегій та технік самореалізації, життєтворчості в провідних сферах життя (професійній діяльності, соціальному середовищі тощо, де органічно поєднуються індивідуальні якості особистості та нормативні вимоги. Саме такий підхід, як свідчить наша практика, сприятиме піднесенню рівня психологічної підготовки на якісно новий рівень. Зрозуміло, що в повному обсязі запровадження гуманістично-ціннісного підходу є можливим у разі реформування системи післядипломної освітив Україні, оскільки психологічна підготовка є складовою процесу післядипломної педагогічної освіти керівників освітніх організацій. Потенціал післядипломної педагогічної освіти у контексті якісного навчання фахівців може бути реалізований у повному обсязі в разі розв’язання проблем інституціалізації ППО як самостійної галузі освіти. Сьогодні про це у новому Законі провищу освіту не йдеться. Хоче де-факто в Україні створена потужна система післядипломної педагогічної освіти, що спеціалізується на освіті дорослих. Таку кожній області є інститут ППО, кожний з яких, як правило, є єдиним закладом у регіоні, що забезпечує підвищення кваліфікації педагогічних працівників, а також координує методичну роботу в регіонів міжкурсовий період практично в усіх закладах освіти регіону. Основні заклади системи (практично всі, за окремим винятком) мають великий досвід навчання дорослих, функціонуючи протягом 60–70 років.

156 Разом з тим заклади ППО відповіда.ть на виклики сьогодення впроваджується компетентнісний підхід, розгортається модульно-кредитна система, дистанційне навчання з використанням сучасних ІКТ, міжнародні спільні проекти з навчання дорослих та ін. Науковцями ДВНЗ «УМО» підготовлено проект рамкового стандарту підвищення кваліфікації освітян відповідно до потреб часу. Фахівці галузі ППО проводять навчання відповідно до принципів навчання дорослої людини на противагу інститутам ПО при класичних університетах, де підготовка, як правило, здійснюється, дублюючи здебільшого програми навчання майбутніх фахівців, має предметний характер відповідно до фаху, не враховуючи життєвий і, головне, професійний досвід освітян, їх посадово-функціональні обов’язки тощо. Тому йдеться, по-перше, про активізацію діяльності закладів післядипломної педагогічної освітив забезпеченні країни кваліфікованими фахівцями, професіоналами (утому числі, для самої післядипломної освіти, підвищення впливу інститутів післядипломної освіти на процеси, які відбуваються в регіонах і в державі в цілому. Наприклад, доцільним є створення центрів з опрацювання нових технологій, експертизи інновацій, що пропонуються для широкого впровадження в освітню практику. Це надасть змогу змінити ставлення держави і громадськості до цієї галузі освіти [4]. Слід переорієнтувати процес післядипломної освіти таким чином, щоби він сприяв не лише професійному, ай особистісному зростанню керівників освіти, зокрема, підвищенню толерантності, неупередженому ставленню до інших людей та їніхх дій, прагненню до конструктивізму, співпраці, відмові від конфронтації тощо. Важливим є забезпечення психологічного супроводу процесу підвищення кваліфікації і післядипломної педагогічної освітив цілому, і, зокрема, через визначення актуальних особистісних проблемі розробку індивідуальних, пролонгованих програм саморозвитку особистості керівників освітніх організацій відповідну підготовку викладачів системи післядипломної педагогічної освіти до створення розвивального освітнього середовища. Тому актуалізується потреба у створенні психологічної служби в системі післядипломної освітив рамках якої можливо вчасно виявити недоцільні зміни, що відбуваються на особистісному і професійному рівні як викладачів, такі слухачів ПО, надати своєчасну допомогу в їх корекції, закріпленні та розвиткові позитивних особистісних якостей. Доцільним уявляється встановлення тісного зв’язку закладів ПО з закладами вищої освіти, що здійснюють професійну підготовку майбутніх

157 фахівців з метою узгодження напрямів діяльності освітніх установ в контексті зазначеної проблеми.


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   10   11   12   13   14   15   16   17   18


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал