На шляху гендерної рівності



Скачати 287.52 Kb.
Pdf просмотр
Сторінка1/2
Дата конвертації12.04.2017
Розмір287.52 Kb.
  1   2
Чернігівська обласна універсальна наукова бібліотека ім. В. Г. Короленка
На шляху гендерної рівності
Методично-бібліографічні матеріали Чернігів

ББК 78.38 Н
На шляху гендерної рівності: Методично-бібліографічні матеріали /ОУНБ
ім. В. Г. Короленка; Підгот. О. Рижаєва; Відп. за вип. О. Сльозка. – Чернігів, 2010. – с. Видання пропонує матеріали з такого надзвичайно важливого питання, як забезпечення рівних праві можливостей жінок і чоловіків у всіх сферах життя, тобто гендерної рівності обох статей, і має наметі допомогти бібліотекам області в організації просвітницьких та інформаційних заходів цього напрямку. Автор О. Рижаєва
Комп’ютерний набір В. Шевченко
Комп’ютерне макетування Л. Цимбал
Ризограф ОУНБ ім. В. Г. Короленка Тираж 35 прим.

Рівноправність жінок і чоловіків є одним із питань прав людини та
однією зумов забезпечення соціальної справедливості, а також
необхідною й основною передумовою досягнення рівності, розвитку
та миру. Перебудова партнерських відносин на основі рівноправ-
ності жінок і чоловіків – одна зумов стійкого розвитку, стрижнем
якого є інтереси людини.

Платформа дій. Прийнята на
четвертій Всесвітній конференції зі
становища жінок у Пекіні
15 вересня 1995 року.

Дискусії довкола рівності прав обох статей точаться вжене одне століття. Прогрес соціального розвитку, навіть безпека держави пов’язані з тим, наскільки будуть забезпечені рівні можливості і чоловіків, і жінок, адже політика держави, основні принципи і механізми втілення якої формують переважно представники однієї статі, просто не може відповідати потребам усіх громадян. В усіх суспільствах і культурно-історичних епохах, за винятком хіба що ранніх форм культури, панував непохитний закон, аксіома про нерівність статей, про буцімто обов’язкове підпорядкування жінки особі чоловічої статі. Цей соціально-психологічний стереотип супільство поставило під сумнів лише в кінці ХVІІІ ст., і знадобилося щонайменше півтора століття, щоб від нього відмовитися. Нерівність охоплювала усі сфери суспільного життя – політико-правову, виробничу, культурно-освітню та сімейно-родинну. У правових системах жінки суспільно не існували як повноцінні правоздатні особи, крім хіба що жінок на престолі. До ХХ ст. законодавство практично всіх країн світу закріплювало панівне становище чоловіка всім ї, нерівність майнових прав жінок, батьки вирішували за доньку, з ким їй одружуватися. Після шлюбу для жінок фактично наставала громадянська смерть – вони не мали права на фінансову незалежність, не розпоряджалися власністю, не отримували без дозволу чоловіка паспортне вибирали місце проживання. Однією з найпоширеніших форм дискриминації жінок був обмежений доступ до освіти. На зміну суспільного становища жінок впливали різні чинники революції, війни, зміни формі способів виробництва, сфери послуг і управління, поширення нових ідей у політико-правовій сфері, в системі освіти і виховання. Декілька віків після Французької революції 1789 р. позначені змінами щодо забезпечення прав жінок у світі. Стрімкий розвиток промисловості, військові руйнації підштовхували людство до зміни поглядів у правовій площині. Упродовж ХХ ст. усі успіхи жіночої емансипації виборювалися у боротьбі політичні, виборчі, професійні права, право на освіту тощо. У 60-70 ті роки ХХ століття фемінізм як жіночий рух, ідеологія жіночої емансипації та статевої рівності, як тип світогляду стає масовим явищем. З х років ХХ століття предметом поглибленого вивчення стають цінності та життєві орієнтації жінки і чоловіка, розширення їх інтересів і виникнення нових потреб, оновлення характеру відносин між ними. У соціальні науки вводиться термін гендер. Та все ж за оцінками ООН жінки, які наприкінці ХХ століття становили понад половину населення планети і виконували дві третини від загального обсягу робіт у світі, водночас володіли лише одною сотою (!) всього світового майна.
Гендер – дуже складне поняття, його часто тлумачать лише як дискримінацію жінки чоловіком, що не зовсім відповідає дійсності. За цим недуже зрозумілим для всіх, але модним словом постає надзвичайно багато аспектів відносин у суспільстві, це соціальна стать – один із важливих елементів суспільного устрою, а також політика рівних праві можливостей. Гендерні ролі – це ті соціальні ролі, які виконують чоловік та жінка в суспільстві і які не залежать прямо від біологічної статі вони не виникають з народження, а розвиваються протягом життя залежно від багатьох умові чинників. Біологічно зумовленими є лише кілька ролей вагітної жінки, матері, годувальниці груддю, дочки, дружини, бабусі тощо – для жінок та генетичного батька, чоловіка, сина тощо – для чоловіків. Усі інші соціальні ролі, які мають гендерне маркування, зумовлені соціально- культурними, а не біологічними чинниками. Тобто керувати підприємствами, навіть державами, навчати і доглядати дітей, прати, прибирати, видобувати вугілля, здійснювати наукові відкриття, куховарити тощо – може будь-хто, незалежно від статі. Проте історично від чоловіків і жінок очікували виконання різних соціальних ролей і навіть до цього часу прийнято чоловіків оцінювати за трудовими, професійними успіхами, а жінок – насамперед за наявністю сім’ї і дітей. Певні види хобі також набули чіткого гендерного забарвлення. Вторинність жінки особливо увиразнена і узаконена в християнстві. Сама біблійна легенда про створення чоловіка і жінки служить цьому. Хоча в ранньохристиянських общинах і пропаганді християнського вчення жінки відігравали значну роль, проповідували разом з чоловіками. Уся історія людства також є переважно історією чоловіків. Участь жінок у суспільних, релігійних рухах, вплив на культуру, роль у політиці, виробничих відносинах, навіть у родинних стосунках майже не висвітлюється. Педагогічні канони, “хлоп’ячі” та дівчачі ігри, казки і книги – все привчає дитину сприймати жіночу долю як вторинну, допоміжну щодо чоловічої. Молодій жінці, яка хоче досягти успіху, на шляху до освіти, кар’єри треба подолати значно більше бар’єрів, ніж її ровесникові. Постійний конфлікт між службовими і родинними, материнськими обов’язками травмує і виснажує жінку, породжує комплекс провини. Патріархальна свідомість стверджує, що жінка не може творити, тому так неймовірно складна доля жінки-митця. Навіть мова відбиває підлегле становище жінки у патріархальній спільноті, адже мовна картина світу створена чоловіками. Мовознавці стверджують, що жіноча несвобода і нерівність запрограмована ще до її народження у самих мовних кліше. Використання переважно слів чоловічого роду, займенника він для позначення як чоловіків, такі жінок, назви професій, наукових ступенів, посад (пасажир, перехожий, виборець, хірург, директор, професор, міністр тощо) свідчать про мовний сексизм. Чи не найпотужнішими трансляторами чоловічої моделі світобудови є засоби масової інформації, які символічно відтворюють сформовані у суспільстві ієрархії гендерної нерівності, продукуючи образи, що нав’язують жінці вторинні, принизливі ролі. Значною мірою вплив на формування гендерної свідомості жінок і чоловіків здійснює культура суспільства. Її надбання протягом століть, традиції сформували у суспільстві певні стереотипи, серед яких і гендерні. У культурі кожного суспільства існують узагальнені уявлення про чоловіків і жінок та проте, чим вони повинні займатися. Це і є гендерні стереотипи. Сила цих стереотипних уявлень значно більша, ніж расових Характерною їх ознакою є неврахування у конкретної особи психологічних та поведінкових рис. Усталені стереотипи набувають якості норм, стають моделями для гендерно-рольової соціалізації дітей.
Гендерні стереотипи діляться натри групи стереотипи маскулінності-фемінності (тобто відносно ознак мужності та жіночності стереотипи щодо змісту праці для жінок – виконавча, обслуговуюча діяльність, для чоловіків – інструментальна, творча, керівна стереотипи, пов’язані із закріпленням професійних і сімейних ролей відповідно до статі. Наявні стереотипи забороняють чоловікам бути слабкими, проявляти емоції. Спокійного, неагресивного і вразливого хлопчика називають маминим синком та іншими образливими словами. Чоловіків, які проявляють емоції, часто підозрюють у нетрадиційній сексуальній орієнтації. Чи не тому так страждає більшість жінок від емоційної холодності своїх супутників життя За відтворюваною віками, глибоко вкоріненою традицією від жінок суспільство очікує виконання насамперед ролей матері та домогосподарки (навіть якщо жінка працює поза домом, а від чоловіків – працівника-годувальника та політичного лідера. Навіть працююча освічена, але заміжня жінка є передусім дружиною і матір’ю, що повинна допомагати чоловікові, нерідко зневажаючи власні прагнення до самореалізації та професійного успіху. Ще й прислів’я існує відносно цього Для жінок сім’я – це друга робота, а для чоловіків робота – це друга сім’я”. Праця і зайнятість належать до ключових сфер людської життєдіяльності. Однак розподіл жінок та чоловіків у економіці нерівномірний. Є ціла низка сфер діяльності та відповідних професій, які традиційно вважаються жіночими та чоловічими. Є кілька гендерних стереотипів у цій сфері щодо жінок жінкам платять менше, бо у них кращі умови праці або жінки менш цінні працівники, ніж чоловіки жінку повинен забезпечувати чоловік жінка не може бути хорошим керівником обов’язки жінки по відношенню додому і сім’ї заважають їй робити кар’єру; хороший працівник – погана дружина і мати та ін. Нерідко доводиться чути, що жінки занадто емоційній нездатні мислити раціонально, щоб бути лідерами та керівниками, а чоловіки – позбавлені чутливості й терпіння, щоб доглядати маленьких дітей. На практиці усі ці стереотипні уявлення нічим не підтверджуються. Таку нас, на жаль, жінки майже не беруть участь у виробленні державної політики. Однак досвід багатьох країн Європи свідчить, що при підвищенні частки жінок у національних парламентах посилюється соціальна орієнтація політики держави, знижується рівень корупції, що сприяє розвитку суспільства. Той же досвід говорить, щозміни в соціальній політиці як на місцевому рівні, такі на державному, можуть відбутися тільки за умови присутності у владі не менше 30% жінок. Для пересічної людини гендерні відмінності є наслідком того, що закладено природою, тобто біологічний чинник є головним. Однак насправді гендерні стереотипи є суттєвим перебільшенням відмінностей між чоловіками і жінками, в чому не раз переконувалися дослідники. Однозначно доведених фактичних відмінностей між різностатевими групами небагато. Приміром, виявлений зв’язок функцій і процесів головного мозку у чоловіків з тією чи іншою півкулями та їх рівноактивність у жінок. Дещо кращі візуально-просторові та математичні здібності у хлопців, мовні здібності та інтуіція – у дівчат, але лише в деяких процентах випадків. Відмінності між чоловіками і жінками виявилися не настільки значущими, часто вони не перевищують 5%, та й взагалі останнім часом стають все менш виразними. Суттєвими характеристиками особистості, які визначають її гендерні особливості, є такі ознаки мужності чи жіночності, як фемінність та маскулінність, проте типові їх риси часто є результатом виховання, а не об’єктивних природних відмінностей між статями. Типово маскулінними якостями вважають інтелект, раціональність, незалежність, активність, силу (як фізичну, такі психологічну, авторитарність, агресивність, стриманість в емоційних проявах
фемінними – емоційність, м’якість, слабкість, турботливість, консервативність, інтуїтивність, реалістичність. Однак саме виховання підганяє природу людини під стандарти. Останнім часом спостерігається загальна тенденція фемінізації чоловічої поведінки і маскулінізація жіночої. Трапляються (і нерідко) випадки присутності водній людині, незалежно від статі, обох цих якостей – андрогінія, що у значній мірі, як помічено, властиво обдарованим людям. Тож, як бачимо, все досить умовно. Реально доведених відмінностей небагато, все інше – стереотипи. Низький рівень гендерної культури спотворює і обмежує соціальну роль не лише жінок, ай чоловіків. Суспільна думка змушує їх вважати лідерство невіддільною цінністю свого буття. Нереалізований у цій сфері чоловік вважається невдахою. Особливі вимоги до чоловіка і в сфері інтимних стосунків. Як наслідок – стресові ситуації, внутрішні конфлікти, неврози. Виникає гендерно-рольовий конфлікт – суперечність між суспільними стереотипами гендерної ролі і реальними потребами людини. У сучасному світі, коли зникла більшість причин для жіночого гноблення, саме гендерні стереотипи є однією з головних причин дискримінації за ознаками статі. Гендерні стереотипи мають тенденцію до змін при змінах у самій культурі. Еволюція, заміна одних стереотипів іншими відбулася у нашому суспільстві протягом ХІХ-ХХ ст.: до революції
1917 року як позитивний ідеал домінував образ патріархальної матері, господині, добропорядної християнки, у радянський період – тип робітниці і матері, у пострадянський знову стала домінувати ідея природного призначення жінки як матері і дружини, Берегині. Разом з тим, останнім часом у ЗМІ та популярній літературі жінці все частіше пропонується образ сексуально розкутої хижачки, яка полює за багатим чоловіком. З’явилося безліч глянцевих видань, що дають поради, як спокушати чоловіків, здаючись менш розумними, ніж насправді. На превеликий жаль, жінки й самі (принаймні, переважна їх більшість) фактично змирилися з ролями, нав’язаними їм чоловіками. Увага до гендерних проблему їх сучасному розумінні посилилася у ХХІ столітті. В питаннях забезпечення рівних умов для розвитку чоловіків і жінок відбулося дуже багато позитивних зміні не лише в світі, айв Україні. На Всесвітньому саміті тисячоліття ООН, який відбувся в 2000 році, було визначено основні цілі розвитку на новий період. Україна стала однією зі 189 країн – членів ООН, яка зобов’язалася забезпечити рівність чоловіків і жінок до 2015 року. Проте наша країна перебуває на самому початку реалізації взятих на себе перед світовою громадськістю зобов’язань щодо формування демократичного суспільства, в основу якого закладено принцип гендерної рівності. На законодавчому рівні є значні зрушення в цьому напрямку рівність статей гарантує Конституція України, Сімейний кодекс, Закон України Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків, Державна програма з утвердження гендерної рівності в українському суспільстві та низка інших документів. Відбулися зміни у сімейних відносинах законодавством передбачене перебування у відпустці по догляду за дитиною не лише її матері, але, за бажанням, і батька або інших членів сім’ї. Проте фактично декларована рівність прав розходиться із можливістю їх реалізації в практичній площині у політиці, економіці, культурній та соціальній сферах, у повсякденному житті. На суспільному рівні задекларовані права та можливості особистості, незалежно від статі, реально не дотримуються, упереджене ставлення й гендерна дискримінація продовжує відтворюватися, жінки та чоловіки загалом мають неоднаковий доступ до соціальних статусів, ресурсів, привілеїв, престижу, влади. Суспільство втрачає значний потенціал для власного розвитку, обмежуючи можливості для самореалізації за статевою ознакою.
Невирішеною проблемою досіє гендерне насильство, жертвами якого переважно є жінки всім ї (за неофіційними даними, кожна п’ята жінка страждає від домашнього насильства, сексуальні домагання на роботі, а також торгівля жінками. Чоловічими гендерними проблемами є висока смертність у працездатному віці, менша, ніжу жінок, тривалість життя, а водночас і пізніший вихідна пенсію, значно вища захворюваність на
ВІЛ/СНІД, туберкульоз пияцтво, алкоголізм, наркоманія, а також надзвичайно високий, у порівнянні з жінками, рівень суїцидів (до 80-90%), проблеми обмежених можливостей у вихованні власних дітей після розлучення та ін. Навесні 2010 року в Україні розпочалася кампанія за рівність підписанням Декларації поваги на підтримку рівних праві можливостей жінок та чоловіків, а також прав дітей в Україні, яка є спільною ініціативою Міністерства України у справах сім’ї, молоді та спорту, Представництва ЄС в Україні, а також проекту ЄС з бюджетом 5 млн. євро Права жінок та дітей в Україні, який триватиме до грудня 2011 р. Відомі діячі культури, мистецтва, спорту, політики та бізнесу, представники мас-медіа, міжнародних організацій та посольств країн – членів ЄС в Україні підтримали її на урочистій церемонії відкриття напередодні Міжнародного жіночого дня. Це було лише початком великої послідовної інформаційної кампанії, що має наметі забезпечення рівних прав та можливостей для жінок і чоловіків. Декларація поваги стала символом бажання українців досягти цієї амбітної мети. Відкритою до підписання вона була до кінця 2010 року, і на новоствореному сайті кожен свідомий громадянин міг поставити свій підпис. У рамках проекту ЄС, а також силами всіх зацікавлених організацій проводяться різні акції, семінари, прес-брифінги, конкурси та інші заходи з питань гендеру. Так, протягом серпня 2010 року одночасно у шести містах України проходила кампанія проти домашнього насильства. 24 вересня розпочався конкурс Рівні можливості – найкращий роботодавець 2010 року. Багато зусиль до впровадження гендерних підходів докладає Музей історії жіноцтва, історії жіночого та гендерного руху – перший і поки що єдиний нестаціонарний музей, створений у Харкові 2008 року. Україна приєднується до багатьох міжнародних акцій з цієї проблематики 16 днів протидії гендерному насильству – проводяться між Міжнародним днем подолання насильства над жінками (25 листопада) і Міжнародним днем захисту прав людини (10 грудня Всесвітньої кампанії Стоп насильству, ініційованої Генсеком ООН уроці та ін. Досвід країн, що значно просунулися на шляху до гендерного паритету в суспільстві Швеція, Норвегія, Фінляндія, Данія, Нідерланди, свідчить про можливість суттєвих зрушень у характері гендерних відносин. Існує два основних способи руйнування гендерних стереотипів – просвітництво та забезпечення і заохочення в громадській сфері суспільства багатьох прикладів гендерно нетрадиційних ролей (до речі, другий спосіб є значно ефективнішим. В обох випадках є простір для активної участі закладів культури, зокрема бібліотек. Одна з причин існування в нашому суспільстві проблем нерівності і стереотипів – це відсутність інформації. Тож надати громадянам можливість отримати таку інформацію і є нашим головним завданням. Свою велику інформаційно-просвітницьку кампанію з гендерних проблем бібліотеки можуть розпочати під девізом “Ти не можеш змінити світ, але не маєш права нічого не робити для
цього”.
Гендерні питання є предметом міждисциплінарного вивчення – вони включають історичний, філософський, правознавчий, соціологічний, політологічний, психологічний, літературознавчий, мовознавчий аспекти та ін., тож логічним буде залучення цілого масиву бібліотечних
документів з різних галузей знань. Висвітлення потребують такі аспекти гендерної проблематики
- законодавство у сфері гендеру
- історичний аспект проблеми
- гендерна політика в Україні
- гендерні ролі і стереотипи
- фемінізм як попередник гендеру
- історія жіночих рухів
- гендерна асиметрія у політиці
- нерівність чоловіків і жінок на ринку праці
- проблеми гендерного насильства і дискримінації
- гендерні відносини в родині
- гендері ЗМІ
- роль гендерної освіти у вирішенні проблем рівності статей
- гендері культура
- гендерні проблеми регіону тощо. Цей перелік може послужити для бібліотек основою при плануванні інформаційно- просвітницької кампанії, визначенні кола темі засобів їх висвітлення для різних категорій користувачів. Важливо звернути особливу увагу на інформування тих категорій, від яких залежить впровадження гендерних підходів у всіх сферах життя – політиків, працівників держустанов, науковців, освітян, керівників підприємств різного рівня тощо, ознайомлення їх з новинками та результатами гендерних досліджень. Окремі аспекти цих досліджень будуть цікавими і широкому колу читацької аудиторії. Особливих підходів потребує молодь, адже більшість гендерних проблем бере початок у дитячому та молодому віці. На жаль, кількість документів з гендерних питань у більшості бібліотек незначна, тож найважливішим помічником має стати мережа Інтернет, деці матеріали представлені досить широко. Радимо, у першу чергу, звернути увагу на такі ресурси
- портал Всі рівні (
http://www.vsirivni.com.ua
/);
- сайт Музею історії жіноцтва, історії жіночого та гендерного руху (
http://gender.at.ua/
);
- віртуальна версія цього ж музею
(
http://gendermuseum.com/
);
- гендерна бібліотека (http://library.gender-ehu.org/). Слідкуйте за інформацією про нові заходи, проекти, дати – у мережі Інтернет вона з’являється постійно. Бажано, щоб всі вони знаходили відображення у вашій безпосередній роботі. Радимо залучити різні статистичні матеріали з гендерних питань, яких з’явилося останнім часом безлічі які є досить показовими. Доповніть їх соцопитуванням та анкетуванням серед різних категорій безпосередніх учасників усіх ваших заходів. Особливу увагу радимо звернути на інтерактивні форми роботи як найдієвіші. Які вони – сьогоднішні чоловік і жінка Чи має жінка рівні права з чоловіком у сучасному суспільстві Що таке фемінізм Чи допомагає він жінкам у виборюванні їхніх прав Приватна і публічна жінка, шар стереотипів у суспільстві – ці та інші теми мають стати предметом для обговорень, диспутів, дискусій як невід’ємної складової частини вашої масової роботи. Цикл диспутів або вечорів-дискусій бажано провести у рамках жіночих клубів або інших об’єднань за інтересами. Пропонуємо деякі назви для заходів: “Міфи і правда про рівність”, “Чоловіки та жінки –
відносини через століття”, “Кого оберігає Берегиня”, “У полоні стереотипів”, “Хто в домі
мужчина?”, “Почути одне одного”, “У безробіття та бідності жіноче обличчя”, “Стоп

насильству”, “Мама й досі миє раму?”, “Обережно: сексизм”, “Не оскаженілий фемінізмі
не кухонна обмеженість”, “Унісекс: за і проти”, “Я – жінка, і я знаю свої права”, “Успішна
і чи кохана?” та ін. До циклу заходів з гендерних проблем радимо включити
1. Гендер – це свобода. Виставка бібліотечних документів або ж віртуальна виставка матеріалів з гендерної бібліотеки.
2. Чи хочемо ми гендерної рівності? Вечір-дискусія.
3. Місія – нездійсненна? : Політика і гендерна рівність. Прес-конференція.
4. Ламаємо стереотипи. Вечір-зустріч (з людьми, які подолали традиційні уявлення про гендерні ролі та оволоділи нетиповими для їхньої статі професіями чи хобі.
5. Сім’я з гендерної точки зору тиха заводь, поле битви чи комерційний проект? Вечір- дискусія.
6. Почути одне одного: Вечір-діалог.
7. Рівні, але різні. Літературно-музичний вечір. Пропонуємо матеріали для підготовки літературно-музичного вечора Рівні, але різні”. До нього радимо включити (на вибір
1. Гендер: історія і сучасність. Бесіда фахівця з гендерних питань.
2. Гендер і ми. Озвучена виставка-огляд бібліотечних документів.
3. Екскурсія до віртуального Музею історії жіноцтва, жіночого та гендерного руху.
4. Рівні, але різні. Літературно-музична композиція.
5. Перегляді обговорення документального фільму
Хто заспіває колискову?”. Оскільки тема є надто об’ємною, можливо розбити її на декілька підтем, які розглянути протягом певного проміжку часу (захід з продовженням далі буде) з коротким анонсом наступної частини в кінці попередньої. Така форма заходу буде виправданою для клубів за інтересами. Нижче подаємо матеріали для літературно-музичної композиції.


Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал