Міністерство освіти І науки україни сумський державний університет асоціація інфекціоністів сумщини інфекційні хвороби в практиці лікаря-інтерніста



Сторінка1/12
Дата конвертації03.03.2017
Розмір1.97 Mb.
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   12


МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

СУМСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

АСОЦІАЦІЯ ІНФЕКЦІОНІСТІВ СУМЩИНИ

Інфекційні хвороби в практиці лікаря-інтерніста: сучасні аспекти

Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції і пленуму Асоціації інфекціоністів Сумщини

(Суми, 19–20 червня 2013 року)




Суми

2013

УДК 616.9 (063)

ББК 55.14я431

I-74
Редакційна колегія:

М. Д. Чемич, доктор медичних наук, професор (відповідальний редактор); Г. М. Дубинська, доктор медичних наук, професор; К. І. Бодня, доктор медичних наук, професор; Н. І. Ільїна, кандидат медичних наук, доцент; В. В. Захлєбаєва, кандидат медичних наук, доцент (відповідальний секретар)


I-74

Інфекційні хвороби в практиці лікаря-інтерніста: сучасні аспекти: матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції і пленуму Асоціації інфекціоністів Сумщини, 19–20 червня 2013 року, м. Суми / редакційна колегія: М. Д. Чемич, Г. М. Дубинська, К. І. Бодня, Н. І. Ільїна, В. В. Захлєбаєва. – Суми: Сумський державний університет, 2013. – 176 с.








© Чемич М. Д., Дубинська Г. М., Бодня К. І., Ільїна Н. І., Захлєбаєва В .В., 2013

© Сумський державний університет, 2013


Аль Хатіб Ануар



інструментальні методи дiагностики ураження органа зору при паразитозах

Харківська медична академія післядипломної освіти, м. Харків


Проблема вдосконалення лікування і профілактики паразитарних хвороб та їх наслідків сьогодні зберігає актуальність і є предметом дискусії фахівців різних спеціальностей. Актуальність дослідження патології органу зору обумовлена, в першу чергу, тяжкими ускладненнями захворювання з частковою або повною втратою зору, особливо серед осіб молодого працездатного віку. Токсоплазмоз є основною інфекційною причиною сліпоти. В останні роки знову підвищився інтерес до проблеми хронічного набутого токсоплазмозу (ХНТ), що значною мірою пов’язано з його широким поширенням (інфікованість населення складає від 20 до 90 % у різних регіонах світу). Велика кількість хворих на ВIЛ-інфекцію та людей у стані імуносупресії після трансплантації органів та лікування злоякісних пухлин, що є особливо чутливими до токсоплазми, також робить цю тему дуже важливою для сьогодення. Але не тільки токсоплазмоз може бути причиною розвитку патології органу зору. За даними літератури, ураження органу зору спостерігається при інших тканинних та кишкових паразитарних хворобах. У зв'язку з цим останніми роками інтерес до проблеми ураження органу зору при паразитарних хворобах різко зріс і виникла необхідність більш глибокого вивчення даної патології, тобто розробки нових методів ранньої діагностики, лікування та профілактики захворювання. Це, в свою чергу, зумовлює актуальність досліджень із вивчення стану імунної системи та особливостей морфологічних змін в тканинах ока при тканинних або просвітних паразитарних хворобах.

Мета дослідження: Оцiнити iнформативнiсть інструментальних методiв дiагностики ураження органа зору при паразитозах.

Проведена порівняльна оцінка різних інструментальних методiв дiагностики уражень органа зору при паразитозах. Автокераторефрактометрія – це дослідження проводиться на автокераторефрактометрі ARK-8800, Topcon (Япония), яке забезпечує отримання повної інформації про рефракцію ока та параметри рогівки незалежно від ширини зіниці та акомодації. Результати цього дослідження необхідні при перевірці гостроти зору. Безконтатна комп’ютерна тонометрія – безконтактний тонометр CT-80, Topcon (Японія) − для визначення внутріочного тиску (ВОТ) уможливлює проведення тонометрії безконтактним методом. При цьому повністю виключається можливість інфікування очей. Комп’ютерний аналіз поля зору – комп’ютерна периметрія за допомогою аналізатора поля зору HFA – II 750, Humphrey – Zeiss (США) має високі діагностичні можливості щодо функціональних розладів при перших, непомітних оку, змінах у сітківці та зоровому нерві. Ця методика має широкий діапазон скринінгових та порогових тестів. Ультразвукова біометрія та ультразвукове сканування на апараті Ultrascan, Alcon дозволяє визначити необхідні параметри очного яблука та отримати детальну інформацію про стан внутрішніх структур ока та тканин орбіти. Цей метод дозволяє оцінити висоту та розповсюдженість відшарування циліарного тіла, судинної та сітчастої оболонок, виявити запальні зміни сітківки, хоріоїдеї та скловидного тіла, визначити їх локалізацію, щільність та рухливість. Огляд переднього відрізка ока та очного дна проводиться на цифровій фотощілинній лампі SL-D7, Topcon (Японія). Фотографування переднього та заднього відрізків ока цифровою фотощілинною лампою дозволяє зареєструвати динаміку патологічних процесів у цифровому форматі. Оптична когерентна томографія (ОКТ) дозволяє отримати прижиттєве морфологічне дослідження будови шарів сітківки, хоріокапілярів і пігментного епітелію сітківки з роздільною здатністю 5-10 мкм. Метод надає можливість проводити точну морфометричну оцінку параметрів шарів сітківки неінвазивним методом, зберігати об’єктивні дані в цифровому форматі, що особливо важливо при діагностиці та оцінюванні станів з ураженням сітківки. Результати дослідження опрацьовані із застосуванням програм для відповідної статистичного опрацювання отриманих даних і кореляційного аналізу.

Комплексне дослідження інструментальних показників при різних формах ураження очей паразитозами дозволяє розробити сучасні моделі діагностики патології органа зору при паразитарних хворобах та об’єктивізувати оцінку адаптивних можливостей і резистентності організму хворих на паразитарні інвазії.

Г. В. Бацюра, С. В. Федорченко, В. О. Бойко



КЛІНІЧНІ ПРОЯВИ ХВОРОБИ ЛАЙМА ЗАЛЕЖНО ВІД СТАТІ ТА ВІКУ

ДУ «Кримський державний медичний університет імені

С. І. Георгієвського» МОЗ України, м. Сімферополь
Актуальність проблеми зумовлена переважанням у структурі захворюваності на хворобу Лайма (ХЛ) жінок та осіб молодого та зрілого віку. Метою роботи було вивчити особливості клінічного перебігу залежно від статі та віку.

Проаналізовано перебіг захворювання у 147 хворих, які знаходились на стаціонарному та амбулаторному лікуванні в інфекційному та інших відділеннях 7 міської лікарні, поліклінік м. Сімферополя та різних міст та районів Криму. Серед хворих було 102 (69,39 %) жінки та 45 (30,61 %) чоловіків віком від 16 до 75 років. За МХБ-10 всі пацієнти були розподілені на 3 вікові групи: група А (хворі віком від 16 до 44 років) − 68 (46,26 %) осіб, група Б (від 45 до 59 років) − 51 (34,69 %) осіб та група В (від 60 до 75 років) − 28 (19,05 %) осіб. Гострий перебіг хвороби з однаковою частотою відмічався як у жінок, так і чоловіків − у 85 (83,33 %) і 36 (80,00 %) пацієнтів, підгострий перебіг − у 9 (8,82 %) і 6 (13,33 %), хронічний перебіг − у 8 (7,84 %) і 3 (6,67 %). Проте легка тяжкість захворювання була більш характерною для жінок − у 77 (75,49 %) осіб, ніж чоловіків − у 17 (37,78 %) осіб (р=0,000). Середня тяжкість захворювання спостерігалась у 31 (30,39 %) жінок та 11 (24,44 %) чоловіків. Частіше відмічався виражений інтоксикаційний синдром у клінічному перебігу у чоловіків (у 38 (84,44 %) хворих), ніж жінок (у 64 (62,75%) хворих) (р=0,0002). Ураження шкіри більш характерні для жінок, ніж для чоловіків (у 102 (100,00 %) проти 42 (93,33 %) осіб (р=0,009)). Патологія нервової системи (у 7 (6,86 %) і 4 (8,89 %) випадках), а також серця (у 10 (9,80 %) і 6 (13,33 %) випадках) були типовими проявами захворювання незалежно від статі. Ураження печінки відносно частіше відмічались у чоловіків, ніж жінок (у 10 (22,22 %) проти 5 (4,90 %) хворих).

Для групи А та Б був більш характерним гострий (відповідно у 56 (82,35%) хворих і 42 (82,35 %) хворих) та підгострий перебіг захворювання (у 6 (8,82 %) пацієнтів і 8 (15,69 %) пацієнтів). У групі В частіше відмічався хронічний перебіг − у 4 (14,29%) (р=0,03) проти 6 (8,82 %) випадків в групі А та в 1 (1,96%) випадку у групі Б. Легка тяжкість захворювання була типовою для хворих віком 45 – 59 років, ніж у пацієнтів 16 – 44 років: у 44 (86,27 %) осіб проти 43 (63,24 %) (р=0,006), в групі 60 – 75 років − у 21 (75,00 %) особи. Середня тяжкість однаково спостерігалась у всіх вікових групах: відповідно у 19 (27,94%) хворих у групі А, у 6 (11,76 %) в групі Б та 3 (10,71 %) у групі В. Тенденція до більшої виразності інтоксикаційного синдрому визначалась у хворих молодого віку − у 49 (72,06 %) осіб проти 27 (52,94 %) (р=0,03) осіб зрілого віку та 17 (60,71 %) похилого віку. Ураження шкіри з однаковою частотою мали як пацієнти в групі А (у 65 (95,59 %) осіб), так і в групі Б (у 51 (100 %) осіб) та групі В (у 28 (100 %) осіб). Патологія нервової системи була характерною для хворих більш старшого віку: так, у осіб похилого віку вона спостерігалась у 4 (14,29 %) випадках (р=0,007), в групі хворих молодого віку − у 7 (10,29 %) та не спостерігалась у хворих зрілого віку. Лайм-артрит відмічався у хворих всіх вікових груп: в групі А − у 4 (5,88 %) осіб, в групі Б − у 1 (1,96 %) та в групі В − у 1 (3,57 %). Ураження серця частіше визначались у осіб молодого віку − у 14 (20,59 %) хворих, ніж у зрілому віці − у 2 (3,92 %) (р=0,009). Частота патології печінки в різних вікових групах суттєво не відрізнялась: відповідно у 7 (10,29 %) пацієнтів у групі А, у 6 (11,76 %) у групі Б та 2 (7,14 %) у групі В.

Таким чином, можливо виділити деякі особливості перебігу ХЛ залежно від статі та віку хворих. Для жінок є більш характерними легка тяжкість захворювання та ураження шкіри; для чоловіків − інтоксикаційний синдром та патологія печінки. У хворих молодого та зрілого віку більш типовим був гострий та підгострий перебіг, легка тяжкість хвороби та більша виразність інтоксикаційного синдрому, з однаковою частотою відмічалось ураження шкіри, суглобів та печінки. Для пацієнтів похилого віку більш притаманні хронічний перебіг захворювання та більша частота ураження нервової системи.

Т. П. Бинда

ЛІКУВАННЯ ГОСТРОГО ТОНЗИЛІТУ В АМБУЛАТОРНИХ УМОВАХ

Сумський державний університет, м. Суми


Гострий первинний тонзиліт, або ангіна, – це гостре загальне інфекційне захворювання з місцевими змінами лімфоїдної тканини у вигляді гострого запалення одного або декількох елементів лімфаденоїдного глоткового кільця. Патологічний процес має системний характер. Ангіна є надзвичайно поширеним захворюванням. Зазвичай на неї хворіють діти та люди молодого віку. Гострі первинні тонзиліти за частотою виникнення посідають друге місце після грипу і складають 3-7 % усіх інфекційних захворювань. Патологічний процес має системний характер, нерідко виникають ускладнення з боку серця, суглобів, нирок.

Серед антибіотиків, які застосовуються в клінічній практиці, лідируючу позицію займають цефалоспорини. Це обумовлено високою ефективністю та низькою токсичністю, широким спектром антимікробної дії, бактерицидним механізмом дії, низькою резистентністю мікроорганізмів, стійкістю препаратів цієї групи до дії багатьох β-лактамаз, хорошою їх переносимістю. На сьогоднішній день, коли біодоступність оральних антибіотиків з групи цефалоспоринів досягає 40-60 %, а у цефалоспоринів 1-го покоління (цефалексин) – 90-95 %, має сенс розширення використання більш безпечного та менш травматичного і зручного методу антибіотикотерапії.

Цефалоспорини 1-го покоління характеризуються відносно вузьким спектром антимікробної дії: найбільш активні відносно грампозитивних коків (стрептокока, стафілокока) та неактивні щодо більшості грамнегативних бактерій (у тому числі і гемофільної палички) і атипових мікробів. Препарати цього покоління є стійкими до дії стафілококової β - лактамази, але вони гідролізуються β –лактамазами грамнегативних бактерій. На відміну від інших антибіотиків, цефалоспорини не мають дозозалежної бактерицидної дії.

Серед бактеріальних збудників гострого тонзиліту найбільше значення має β –гемолітичний стрептокок групи А (БГСА) - 15-30 % випадків. Менш частими збудниками можуть бути стрептококи групи С і G, A. haemolyticum, N. gonorrhoeae, C. diphtheriae, анаероби, спірохети. БГСА має високу чутливість до β-лактамів (пеніцилінів і цефалоспоринів). β-лактами залишаються єдиним класом антимікробних препаратів, до яких у цих мікроорганізмів не розвинулась резистентність. У дітей при ангіні необхідно утримуватися від призначення амінопеніцилінів у випадку підозри на інфекційний мононуклеоз, так як у пацієнтів з цим захворюванням ампіцилін і амоксицилін можуть викликати шкірну ("ампіцилінову") висипку.

Метою нашої роботи було вивчення клінічної ефективності і безпеки цефалоспорину 1-го покоління («Лексин») при лікуванні гострого тонзиліту в дітей.

Під наглядом знаходилося 48 дітей (26 хлопчиків і 22 дівчинки) у віці від 1 до 18 років, які отримували амбулаторно даний препарат із розрахунку 50 мг/кг/добу за 4 прийоми. Тривалість курсу лікування у залежності від ступеню тяжкості захворювання склала від 7 до 10 (8,2±1,8) днів. Комплекс обстеження включав збір і аналіз скарг, об’єктивний огляд, загальний аналіз крові та мікробіологічне дослідження виділень із поверхні мигдаликів.

Після призначення лікування тривалість лихоманки склала 2,1 днів, гіперемія слизової оболонки зіва утримувалася упродовж 5,6 днів, гнійні нашарування на мигдаликах виявлялися 2,3 дні, реґіонарний лімфаденіт - 4,9 днів.

Позитивну динаміку самопочуття у 15 (31,3 %) дітей їх батьки відмічали на 3-й день, у 39 (81,3 %) – на 5-й день і у 47 (97,9) - на 7-й день лікування.

Таким чином, при проведенні антибіотикотерапії гострого тонзиліту в амбулаторних умовах перевагу слід надавати препаратам з найбільшою клінічною, а також бактеріологічною ефективністю і безпекою. Раціональне використання антибіотиків попереджує розвиток резистентності мікроорганізмів до антибактеріальних препаратів, зменшує тривалість захворювання та попереджує їх ускладнення.

І. В. Богадельніков, А. В. Бобришева, О. О. Крюгер,

Ю.В. Вяльцева, Н. І. Мужецкая, Г. И. Смірнов

КОНТРОЛЬ ЗА ДІТЬМИ, НАРОДЖЕНИМИ ВІД ВІЛ-ПОЗИТИВНИХ МАТЕРІВ

Кримський медичний університет імені С. І. Георгієвського,

м. Сімферополь
Жодна біологічна складність не може бути вирішена за допомогою механістичних чи силових методів. Застосування їх на перших порах створює ілюзію успішності. Як правило, природа досить швидко знаходить не тільки адекватну, але й часом просто єзуїтську відповідь на заходи, що вжиті людиною. Прикладом цьому може бути китайський метод боротьби із знищенням горобців і його наслідки та ін

Сучасним прикладом висловленого положення є деякі результати боротьби зі СНІДом. На тлі певної зневіри від результатів боротьби з пандемією СНІДу (тривале глобальне поширення ВІЛ-інфекції, в тому числі серед жінок репродуктивного віку, відсутність ефективних засобів боротьби та профілактики), світлим променем виявилося народження ВІЛ-негативних дітей від ВІЛ-інфікованих матерів, які отримують антиретровірусну хіміопрофілактику, яка збільшує народження таких дітей у 4-20 разів (Кузьміна М.Н. з співавт., 2010). Кількість перинатально експонованих ВІЛ / АРВX (група R75) дітей поступово зростає у всьому світі. Наприклад, якщо в Україні в 1995 році таких дітей народилося 99 осіб, у 2002 році - 1379, то в 2008 р. - вже 5828 [www.antiaids.org / ru / hiv-aids / ukraine], а сьогодні їх вже налічується десятки тисяч. Але відповідно до існуючої практики, «отримання двох негативних результатів генетичного матеріалу ВІЛ методом ПЛР означає, що дитина, народжена від ВІЛ-інфікованої жінки, є не ВІЛ-інфікованою» і т.д., тобто є здоровою. Саме тут і закладений «підступ» природи, суть якого полягає у тому, що діти, які отримали антиретровірусну хіміотерапію терапію, не є здоровими.

Сьогодні загальновідомо і багаторазово доведено, що такі діти народжуються з пригнобленої імунної системи. Так, вони на піку вакцинальної відповіді слабкіше реагують на дифтерійний анатоксин і компонент кашлюку АКДП-вакцини. У цих дітей синтезується менше антитіл ізотипу IgG і всіх його субкласів, а також IgA, але підвищена продукція IgM. Їхня відповідь відрізняється надлишковою несбалансованою еспансією CD4 + T-і γδ Т-клітин (типовою для ранньої стадії ВІЛ-інфекції). Вони слабіше формують гіперчутливість уповільненого (ГЗТ) і негайного (ГНТ) типів до анатоксинів [Kupka R. З співавт, 2009, 5, 17, 19, 20). У таких дітей підвищена захворюваність [Кузьміна М. М., 2010], а також сприйнятливість до умовно патогенних збудників інфекційних хвороб [Mussi-Pinhata M. M. з співавт, 2010]. У них порушений метаболізм [Vigano A. з співавт. 2007], що проявляється слабкою здатністю CD4 + Т-лімфоцитів до проліферативної відповіді, вироблення цитокінів [Foster C., 2008] і формування імунологічної пам'яті при вакцинації [Kupka R., 2009]. І, що особливо важливо, функціональна неспроможність Т-клітин у таких дітей може утримуватися до 10 років [Супотніцкий М. В., 2009].

Це є тією базою, на якій можуть розвинутися будь-які, часто непередбачувані варіанти перебігу як інфекційних хвороб, так і відповіді на профілактичні щеплення. Тому лікарська тактика по відношенню до таких дітей повинна бути індивідуальною, всім лікарям відомою і строго виконуваною. Очевидно, що такі діти тривалий час повинні бути під наглядом у групі ризику, їм необхідна спеціалізована допомога і імунологічний контроль за станом і підтриманням їх здоров'я. Сьогодні такі діти, досягнувши віку 18 міс., фактично прирівнюються до практично здорових. І це неправильно.

На підтвердження висловлених положень, у доповіді буде приведений клінічний випадок 5-місячного дитини, хворої ГРВІ, бронхітом, народженої від ВІЛ-позитивної матері, будучи ВІЛ-негативним, але померлої від сепсису, що стрімко розвинувся.

И. П. Бодня



печеночная энцефалопатия как ОТВЕТНая РЕАКЦИя ХОЗЯИНА НА СУЩЕСТВОВАНИЕ ПАРАЗИТОВ

Медицинская академия последипломного образования,

г. Харьков
Печеночная энцефалопатия (ПЭП) – комплекс обратимых в большинстве случаев нейропсихических расстройств, встречающийся у больных с острыми или хроническими заболеваниями печени. В организме больного с ПЭП никаких новых веществ, которые бы отсутствовали у здорового человека, играющих роль токсинов, не продуцируется. Причиной ПЭП является болезнь печени, которая ведет либо к шунтированию крови, либо к печеночно-клеточной недостаточности и нарушению детоксикационной функции печени. Субстанции, выполняющие роль токсинов и обезвреживающиеся у здорового человека в печени, синтезируются в кишечнике.

Как известно, наиболее массовой паразитарной инвазией в Украине является энтеробиоз (около 200 000 зарегистрированных больных в год). В среднем в организме может находиться порядка 40 особей. Единичные особи могут паразитировать максимально 101 день. Однако продолжительность инвазии может быть длительной за счет постоянных реинвазий. Исходя из того, что даже трехкратные обследования методом соскоба с перианальных складок не позволяют выявить всех больных, предложены поправочные коэффициенты (от 2,5 до 15), дающие возможность на основании однократных обследований устанавливать фактическую инвазированность детей в отдельных коллективах.

Острица является одним из наиболее иммуносупрессирующих организм человека гельминтов. На фоне успехов борьбы с гельминтозами стали преобладать моноинвазии, оказывающие более иммуносупрессирующее влияние на организм человека, чем полиинвазии. В результате успехов борьбы с аскаридозом, трихоцефалезом, возбудители которых являются антагонистами острицы, для нее освободились экологические ниши.

При эффективной терапии внезапное устранение паразита с одновременным прекращением его иммунодепрессивного воздействия и поступлением в ткани значительного количества продуктов распада гибнущих паразитов может способствовать вспышке иммунопатологических реакций.

При дегельминтизации в большинстве случаев, очевидно, развивается нерезковыраженный синдром паразитарной абстиненции, в последующем постепенно исчезающий. Поэтому для успешной борьбы с паразитарными инвазиями особенно важна в настоящее время разработка рациональных схем комплексной терапии больных паразитозами и в период реконвалесценции.

Задачи врача при лечении больных с паразитарными инвазиями. При обдумывании плана лечения необходимо помнить, что большинство симптомов являются хроническими и характеризуются волнообразным рецидивирующим течением. В случаях рефрактерности диспепсических симптомов не забывать о способности паразитов вызывать не только гастроэнтерологические, но и психогенные расстройства.

Е. И. Бодня, О. В. Боброва

СОСТОЯНИЕ НЕРВНОЙ СИСТЕМЫ ПРИ ХРОНИЧЕСКОМ ПРИОБРЕТЕННОМ ТОКСОПЛАЗМОЗЕ

Медицинская академия последипломного образования,

г. Харьков
Среди паразитарных инвазий особое место занимает хронический приобретенный токсоплазмоз (ХПТ), что обусловлено частым поражением жизненно важных органов, в том числе и нервной системы. Проведено обследование 143 больных ХПТ (51 мужчины и 92 женщин) в возрасте от 17 до 75 лет (85,3 % из них трудоспособного возраста). Наличие ХПТ подтверждено у всех пациентов серологическим методом. Все больные находились в хронической фазе заболевания легкой или средней тяжести. Установить длительность заболевания было трудно, т.к. большинство больных от 1 до 5 лет и более наблюдались у невропатолога или терапевта. Всем больным проведено общепринятое клинико-лабораторное и клинико-неврологическое обследование. Функциональное состояние центральной нервной системы исследовалось методами электроэнцефалографии (ЭЭГ), эхо-электроэнцефалографии (ЭХО-ЭЭГ) и рео-энцефалографии (РЭГ). При клинико-неврологическом обследовании не было выявлено очаговой неврологической симптоматики. Отмечалось оживление сухожильных рефлексов, асимметрия в иннервации лицевой мускулатуры, неустойчивость в позе Ромберга. Более выражены были проявления расстройств вегетативной нервной системы в виде сосудистой дистонии, изменении дермографических реакций, повышенной потливости, акроцианоза, дискинезии желчного пузыря, повышенной утомляемости, эмоциональной лабильности, снижении трудоспособности и др. При этом жалобы значительно превалировали над объективной неврологической симптоматикой.

Признаки нарушения ЭЭГ отмечались у 93 % больных в виде расстройства чередования и пространственного распределения основных ритмов. У 37 больных возникали разряды пик-волна, преимущественно в височных и теменных отведениях. У 46 % больных периодически, одновременно во всех отведениях возникали вспышки высокоамплитудных однотипных медленных колебаний без пространственного различия. В ответ на гипервентиляцию у 83,2 % больных на ЭЭГ усиливались десинхронизация и дисритмия, повышалась частота комплексов пик-волна, а также билатеральная высокоамплитудная медленная активность.

Изменения ЭХО-ЭЭГ у 87,4 % больных свидетельствовали о разной степени изменений желудочковой системы и наличии внутричерепной ликворной гипертензии.

На РЭГ у 73,4 % больных имело место повышение сосудистого тонуса, преимущественно в вертебро-базилярном бассейне, нарушения венозного оттока, венозного полнокровия головного мозга.

Данные электрофизиологических исследований коррелировали с клинико-неврологическими нарушениями и свидетельствовали о расстройстве функций стволово-диэнцефальных отделов головного мозга. Наиболее частые поражения гипоталамической области и среднего мозга при ХПТ согласуются с описанным тропизмом токсоплазмоза к клеткам ретикуло-эндотелиальной системы и хориедальной ткани.

Таким образом, электрофизиологические исследования в сочетании с клинико-неврологическим обследованием могут иметь достаточно объективное основание для обязательного обследования таких больных на ХПТ.

К. І. Бодня, Т. А. Велієва



Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   12


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал