Методичні вказівки для студентів та керівників наукових проектів (робіт) у Мистецькому вищому навчальному закладі



Сторінка1/4
Дата конвертації08.05.2017
Розмір0.58 Mb.
ТипМетодичні вказівки
  1   2   3   4


МИСТЕЦЬКИЙ ІНСТИТУТ
ХУДОЖНЬОГО МОДЕЛЮВАННЯ ТА ДИЗАЙНУ


імені Сальвадора Далі

ВИМОГИ ДО ОФОРМЛЕННЯ

КУРСОВИХ І ДИПЛОМНИХ ПРОЕКТІВ

(РОБІТ)
Методичні вказівки

для студентів та керівників наукових проектів (робіт)

у Мистецькому вищому навчальному закладі

Київ – 2016

ББК


М

Рекомендовано до друку Вченою радою МІХМД ім. С. Далі

(протокол № 2 від 29 вересня 2016 р.)

Рецензенти: Руда С. П., д. іст. н.



Орлов В. Ф., д. пед. н.
Автори-упорядники:

Варнавська Л. М., ст. методист науково-методичного відділу, викладач кафедри мистецтвознавства, етнічної культури та гуманітарної освіти.

Адамович О. А., завідувач практики МІХМД ім. С. Далі .

Вимоги до оформлення курсових і дипломних проектів (робіт). Методичні вказівки для студентів та керівників наукових проектів (робіт) у мистецькому вищому навчальному закладі. Інформ.-метод. матеріали / авт. упоряд. Л. М. Варнавська, О. А. Адамович. К.: Мистецький інститут художнього моделювання та дизайну імені Сальвадора Далі, 2016. 55 с.

Методичні вказівки містять огляд специфіки і перелік вимог до курсових, дипломних, проектів (робіт). Вони визначають основні етапи підготовки та оформлення роботи до захисту.

Адресовані студентам денної та заочної форм навчання та науковим керівникам.

Відповідальний за випуск: Варнавська Л. М.

Наукове та літературне редагування : Костюк О. М.: к. філол. н.

© Варнавська Л. М.,

Адамович О. А. 2016
© МІХМД ім. С. Далі, 2016
ЗМІСТ


ВСТУП.....................................................................................................................

РОЗДІЛ 1 СТРУКТУРА КУРСОВИХ І ДИПЛОМНИХ ПРОЕКТІВ (РОБІТ)....

1.1 Вступна частина.................................................................................

1.2 Основна частина................................................................................

1.2.1 Вступ.........................................................................................

1.2.2 Розділи (підрозділи)................................................................

1.2.3 Висновки...................................................................................

1.2.4 Список використаних джерел.................................................

1.2.5 Додатки.....................................................................................

РОЗДІЛ 2 ОФОРМЛЕННЯ КУРСОВИХ І ДИПЛОМНИХ ПРОЕКТІВ (РОБІТ)

2.1 Загальні вимоги до тексту.................................................................

2.2 Заголовки частин................................................................................

2.3 Нумерація розділів, підрозділів, пунктів, підпунктів....................

2.4 Призначення та оформлення додатків.............................................

2.5 Нумерація сторінок ...........................................................................

2.6 Ілюстрації ...........................................................................................

2.7 Таблиці ...............................................................................................

2.8 Переліки..............................................................................................

2.9 Примітки.............................................................................................

2.10 Виноски.............................................................................................

2.11 Формули та рівняння.......................................................................

2.12 Посилання та цитування..................................................................

2.13 Числівники........................................................................................

2.14 Скорочення.......................................................................................

2.15 Обкладинка та переплетення..........................................................

ДОДАТКИ..............................................................................................................



5

8

8



11

11

15



17

18

18



19

19

25



27

27

29



29

30

33



34

35

35



36

38

39



40

42



АНОТАЦІЯ
Автори — упорядники посібника на підставі науково-методологічного аналізу літературних джерел у галузі теорії і методики наукових досліджень дають рекомендації щодо оформлення студентських досліджень, зокрема, на курсові та дипломні проекти (роботи). Рекомендації можуть бути також використані при написанні рефератів, доповідей на конференції, статей у наукові періодичні видання.

Методичні вказівки викладено відповідно до Закону України від 13 грудня 1991 р. № 1977-ХІІ «Про наукову і науково-технічну діяльність» (у редакції Закону України від 1 грудня 1998 р. № 284-ХIV з наступними змінами), ДСТУ 3008-95 (для оформлення звітів у сфері науки та техніки), який гармонізований з міжнародним стандартом ISO 5966:1982 «Dokumentation-Presentation of scientific аnd technical reports», діючих стандартів ЄСКД (2.104; 2.105; 2.106 для основних надписів і текстових конструкторських документів), методичних порадах ВАК України щодо правил оформлення рукопису наукової документації, ДСТУ 7.1:2006 «Бібліографічний запис. Бібліографічний опис. Загальні вимоги та правила складання» з урахуванням змін ДСТУ 8302:2015 «Бібліографічне посилання. Загальні положення та правила складання».

Рекомендовано студентам навчальних закладів, науковим керівникам, усім тим, хто прагне підвищити свій рівень у написанні та оформленні наукових праць.

ВСТУП
Курсовий та дипломний проекти (роботи) — найважливіші види самостійної роботи студентів під керівництвом професорсько-викладацького складу. Успішне виконання проекту (роботи) залежить від багатьох чинників: змісту, структури, форми викладу матеріалу, а також оформлення.

Невідповідність в оформленні курсового чи дипломного проекту (роботи) державним стандартам і встановленим вимогам може суттєво вплинути на остаточну оцінку роботи, а через значні відхилення робота може бути взагалі не допущена до захисту. Тому оформленню роботи (пояснювальної записки) повинна бути приділена не менша увага, ніж наприклад, виконанню графічної та практичної частини.

Курсовий проект (робота) — це самостійне навчально-наукове дослідження студента, яке виконується з певного курсу або з окремих його розділів, з метою закріплення і узагальнення знань, одержаних студентами за час навчання, та їх застосування до комплексного вирішення конкретного фахового завдання. Під час написання робіт у студентів формуються елементарні навички наукової роботи:


  • ґрунтовне засвоєння необхідного теоретичного матеріалу та закріплення навичок експериментальної роботи згідно з завданням керівника;

  • проявити здібності до самостійного пошуку розв’язання задачі;

  • уміння використовувати одержані знання в конкретній ситуації у визначеній галузі дизайну чи мистецтвознавства;

  • уміння теоретично обґрунтувати одержані результати;

  • здатність чітко формулювати одержані результати та робити з них висновки;

  • грамотно, без помилок, написати текст роботи відповідно до правил оформлення наукової документації;

  • уміння логічно побудувати доповідь, захистити сформульовані положення та висновки.

Виконання дипломного проекту (роботи) — завершальний етап підготовки молодшого спеціаліста, бакалавра і магістра. Виконуючи дипломний проект (роботу), студенти застосовують своє вміння використовувати набуті ними знання для закріплення, розширення теоретичних і практичних знань та навиків.

До дипломного (проекту) роботи висуваються наступні вимоги:



  • актуальність теми, відповідність її сучасному стану певної галузі науки та перспективам розвитку, практичним завданням відповідної сфери;

  • вивчення та практичний аналіз монографічних і періодичних видань з теми;

  • вивчення і характеристика історії досліджуваної проблеми та її сучасного стану, а також передовою досвіду роботи у відповідній галузі дизайну чи мистецтвознавства;

  • чітка характеристика предмета, мети і методів дослідження, опис та аналіз проведених автором експериментів;

  • узагальнення результатів, обґрунтування їх, висновки та практичні рекомендації.

Тема курсових і дипломних проектів (робіт) має бути лаконічною, точно

визначити предмет дослідження і конкретизувати умови його вивчення.

Теми курсових проектів (робіт) затверджують кафедри, а дипломних — вчена рада факультету за поданням кафедри. Перед початком роботи науковий керівник видає студенту завдання в письмовій формі визначеного зразка.

Роботу студента над курсовим проектом (роботою) оцінюють за результатами її захисту на засіданні кафедри або перед призначеною завідувачем комісією. Основні положення дипломного проекту (роботи) спеціаліста і магістра студент захищає на засіданні Державної екзаменаційної комісії.

До захисту студента допускає завідувач кафедри після подання відповідно оформленої завершеної роботи, схваленої науковим керівником. Оформлену дипломну роботу потрібно подати на кафедру не пізніше, ніж за 10 днів до призначеної дати захисту з письмовим завданням і схвальним відгуком рецензента зі сторонньої установи.

Захист відбувається у формі наукової доповіді тривалістю 5–7 хв. для курсових і 10–15 хв. для дипломних проектів (робіт), які можуть супроводжується показом графічних робіт, тощо. Студент відповідає на запитання членів комісії та учасників засідання, на зауваження, висловлювання в обговоренні й у відгуку рецензента.



Загальна оцінка виконання студентом курсового або дипломного проекту (роботи) враховує допущення низки вимог.

  1. Чітку характеристику предмета, об’єкту, мети, завдань, методів дослідження, логічну побудова викладеного матеріалу, опис і аналіз проведених автором експериментів.

  2. Вивчення і аналіз монографічної і періодичної літератури з теми дослідження.

  3. Вивчення і характеристику історії досліджуваної проблеми, її практичного стану, а також передового досвіду.

  4. Розкриття теми дослідження.

  5. Узагальнення результатів, обґрунтування висновків і практичних

рекомендацій.

РОЗДІЛ 1

СТРУКТУРА КУРСОВИХ І ДИПЛОМНИХ ПРОЕКТІВ (РОБІТ)
Курсовий, дипломний проект (роботу) умовно поділяють на:

  • вступну частину;

  • основну частину;

  • додатки.

Побудова курсового і дипломного проекту (роботи) має бути максимально наближеною до класичної структури наукової роботи і передбачає наявність певних структурних елементів.
1.1 Вступна частина містить такі структурні елементи:

  1. Титульна сторінка — це перша сторінка, яка містить дані про характер, назву, місце і час виконання проекту (роботи), її автора і наукового керівника. На титульній сторінці проставляють візи завідувач кафедри та науковий керівник, які засвідчують допуск до захисту. Ця сторінка входить до загальної нумерації роботи, але номер 1 на ній не ставиться.

2. Заява.

3. Завдання на дипломний проект (роботу).

4. Відгук на дипломний проект (роботу).

5. Рецензія.

УВАГА! Зразки бланків титульної сторінки, заяви, завдання, відгуку, рецензії студент має отримати на кафедрі.

  1. Реферат — необхідний для ознайомлення з роботою в цілому. Він має бути стислим, інформаційним і містити відомості, які дозволяють прийняти рішення про доцільність читання всієї роботи. Шаблон реферату (Додаток А).

Реферат вкладають в конверт разом з рецензією та відгуком на дипломний проект (роботу).

Реферат має містити:



  • відомості про обсяг дипломного проекту (роботи): кількість аркушів креслення, сторінок пояснювальної записки, розділів, ілюстрацій, таблиць, додатків;

  • текст реферату;

  • перелік ключових слів.

Текст реферату відображає подану в проекті (роботі) інформацію у такій послідовності:

  • тема, характер та мета роботи;

  • використані методи;

  • основні конструктивні, технологічні й техніко-експлуатаційні характеристики та показники;

  • результати роботи, їх новизна та економічна ефективність;

  • рекомендації щодо використання результатів проекту.

Інформація про дипломний проект (роботу) у рефераті подається стисло і чітко. У тексті реферату доцільно використовувати стандартизовану термінологію та вирази, які застосовують у наукових і технічних документах; слід уникати незвичайних термінів і символів.

Реферат дипломного проекту (роботи) виконується на одній сторінці формату А4.

Ключові слова, що є визначальними для розкриття суті дипломного проекту (роботи), вміщують після тексту реферату.


  1. Зміст — перелік заголовків (рубрик) усіх частин роботи із зазначенням номерів їхніх перших сторінок, який іде безпосередньо за титульною сторінкою (див. Додаток Б. Приклад оформлення змісту. Додаток В. Правила оформлення змісту).





УВАГА!

Відповідно до наказу Міністерства освіти і науки України від 21.10.2010 р. (№ 969 / 922 / 216) У ДИПЛОМНИХ ПРОЕКТАХ (РОБОТАХ) перед «ВИСНОВКАМИ» обов’язковим є РОЗДІЛ для молодших спеціалістів і бакалаврів «ОХОРОНА ПРАЦІ», для спеціалістів і магістрів «ОХОРОНА ПРАЦІ ТА БЕЗПЕКА В НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЯХ».

  1. Перелік умовних позначень, символів, одиниць, скорочень і термінів (при необхідності) — усі використані малопоширені умовні позначення, символи, одиниці, скорочення і терміни пояснюють у переліку, який розташовують безпосередньо після змісту, починаючи з нової сторінки.



Незалежно від цього за першої появи цих елементів у тексті наводять їх розшифрування (у дужках).

Перелік друкують двома колонками, в яких зліва за абеткою наводять, наприклад, скорочення, справа — їх детальне розшифрування.

Якщо в роботі такі спеціальні терміни, скорочення і таке інше повторюються менше трьох разів, перелік не складають, а їх розшифрування наводять у тексті при першому згадуванні.

При скороченні слів необхідно користуватися стандартом: «Інформація та документація скорочення слів в українській мові у біографічному описі. Загальні вимоги та правила ДСТУ 3532-97». Київ. Державний стандарт України 1998.



У перерахованому вище порядку не підшиваються тільки відгук, рецензія, реферат вони вкладаються окремо в пояснювальну записку перед титульним аркушем у наклеєний білий конверт А5 формату:

Конверт
dsc00637

Рисунок 1.1.1 Приклад розташування конверту в дипломному проекті



1.2 Основна частина

Основна частина містить такі структурні елементи:



  • вступ;

  • кілька розділів (підрозділів), що розкривають теорію питання та досвід практичної роботи;

  • висновки;

  • список використаних джерел;

  • додатки.


1.2.1 Вступ — коротка частина роботи, в якій коротко подана загальна характеристика роботи. Вступ до курсової роботи, дипломної роботи спеціаліста або магістра відрізняється як за обсягом, так і за якісними параметрами (Додаток Г).

Його доцільно писати після того, як написана основна частина курсового чи дипломного проекту (роботи). У вступі треба чітко визначити та обґрунтувати свій вибір теми дослідження. Повідомивши, на якому рівні перебуває розробка даної проблеми, дослідник робить висновки про актуальність свого дослідження.



Актуальність теми. Шляхом критичного аналізу та порівняння з уже існуючими підходами до розв’язання проблеми чітко, аргументовано обґрунтовують актуальність і доцільність роботи для розвитку відповідної галузі науки чи виробництва.

Обов’язковою частиною вступу є огляд літератури з теми дослідження, у який включають найбільш цінні, актуальні роботи. Огляд має бути систематизованим аналізом теоретичної, методичної й практичної новизни, значущості, переваг та вад розглядуваних робіт, які доцільно згрупувати таким чином: роботи, що висвітлюють історію розвитку проблеми; теоретичні проблеми, які повністю присвячені темі, потім ті, що розкривають тему частково. В огляді не слід наводити повний бібліографічний опис публікацій, що аналізується, достатньо назвати автора й назву, а поруч у дужках [ ] поставити порядковий номер бібліографічного запису цієї роботи в списку джерел. Закінчити огляд треба коротким висновком про ступінь висвітлення в опублікованих роботах з проблематики основних аспектів теми.

На наступному етапі роботи студент повинен виділити об’єкт, предмет, мету, завдання дослідження.

Об’єкт дослідження це процес або явище, що породжує проблемну ситуацію і обране для вивчення. Визначаючи обєкт, треба знайти відповідь на запитання: що розглядається?

Предмет дослідження — це тільки ті суттєві зв’язки та відношення, які підлягають безпосередньому вивченню в даній роботі.

Визначаючи предмет дослідження треба знайти відповідь на запитання: як розглядається об’єкт, які нові відношення, властивості, аспекти, функції розкриває дане дослідження?

Іншими словами, об’єктом виступає те, що досліджується. А предметом — те, що в цьому об’єкті має наукове пояснення.

Мета і завдання дослідження. Визначаючи мету, треба знайти відповідь на запитання — який результат дослідник намагається отримати, яким він його бачить.

Не слід починати формулювання мети зі слів «Дослідження…», «Вивчення…», оскільки вони вказують на засіб досягнення мети, а не на неї саму. Мета роботи зазвичай тісно узгоджується з назвою роботи і повинна чітко вказувати, що саме прагне вирішити автор.

Завдання конкретизують шлях досягнення поставленої мети і визначають, що має вирішити дослідник на цьому шляху. Зазвичай, завдання формулюються у вигляді конкретних тез:


  • дослідити…;

  • описати…;

  • довести….;

  • розробити …;

  • визначити…., тощо.

У проектах (роботах) спеціалістів та магістрів також вказують:

Апробація результатів дипломного проекту (роботи). Зазначається, на яких наукових конференціях чи в інших формах висвітлено результати досліджень, включених до дипломного проекту (роботи).


Методи дослідження. Наводять перелік використаних методів дослідження або досягнення поставленої в роботі мети. Вказані методи повинні мати тісний зв’язок зі змістом роботи, тобто слід коротко, але по суті, визначити, які саме проблеми досліджувались за допомогою того чи іншого методу.

Матеріал дослідження і його обсяг, використаний для досягнення поставленої в дипломній роботі мети.

Наукова новизна отриманих результатів. Коротко викладають нові наукові положення (рішення), запропоновані автором особисто. Необхідно показати, у чому полягає відмінність отриманих результатів від уже відомих, охарактеризувати ступінь новизни («вперше отримано», «удосконалено», «дістало подальший розвиток» тощо).

Кожне наукове положення чітко формулюють, виокремлюючи його основну сутність і зосереджуючи особливу увагу на рівні досягнутої при цьому новизни. Сформульоване наукове положення повинно читатися і сприйматися легко й однозначно (без надмірної деталізації, що може затінити його сутність, а то й спотворити її). У жодному разі не можна робити виклад наукового положення у вигляді анотації, коли просто констатують, що в роботі зроблено те й те, а сутність і новизна фактично залишаються незрозумілими. Це одна з найбільш поширених помилок авторів при викладенні загальної характеристики роботи і її слід уникати.

Усі наукові положення з урахуванням рівня їх новизни є теоретичною основою (фундаментом) розв’язання в роботі наукових завдань і проблем.

Обґрунтованість і достовірність положень, висновків і рекомендацій.

Тут необхідно конкретно довести, що положення, висновки і рекомендації, наведені в роботі, є обґрунтованими і достовірними, тобто реально (об’єктивно) існуючими в теоретичній і (або) практичній галузях. Тільки вагомі докази дають підставу довіряти дослідженням автора, можуть підтвердити правильність сформульованих ним висновків.

Достовірність, тобто доведена правильність, — це доказ того, що якийсь результат (закон, закономірність, сукупність фактів, можливість тощо) досягається завжди для названого класу об’єктів за певних умов. Достовірність підтверджується верифікацією (від лат. verus — істинний, facio — роблю), тобто повторюваністю результату при тих самих умовах під час багатьох перевірок на різних об’єктах.

Методи доведення достовірності можна об’єднати у три групи:



    • аналітичні;

    • експериментальні;

    • підтвердження практикою.

Аналітичні методи є найбільш результативними. Їх сутність — доведення результату (теореми, формули, закону) через математичні перетворення. Ці методи використовуються тоді, коли автору вдалося побудувати математичну модель досліджуваного явища, наприклад, описати плин рідини, нагрів тіла, зміну міцності, ринковий механізм, соціальний конфлікт і т. ін.

Сутність експериментальних методів перевірки достовірності полягає у відтворенні на фізичній, цифровій або аналоговій моделі досліджуваного явища і порівнянні теоретичних та експериментальних результатів.

При підтвердженні наукового результату практикою необхідно, щоб виведені теоретичні положення збігалися з явищами, що спостерігаються у практичних ситуаціях.

Наукове значення роботи. У цьому пункті загальної характеристики роботи автори здебільшого роблять одну й ту саму помилку: вдаються до простого перераховування отриманих ними наукових положень. Насправді ж, якщо в курсовому або дипломному проекті (роботі) дійсно отримано нові наукові результати, підтверджено їх обґрунтованість і достовірність, то автору слід великим планом показати й оцінити те значення, яке ці наукові положення мають з точки зору розвитку (доповнення) наукових знань, для вирішення того чи іншого наукового завдання або проблеми.

Практичне значення отриманих результатів. У курсовому проекті (роботі), котра має теоретичний характер, подають відомості про наукове використання результатів досліджень або рекомендації щодо їх використання, а в дипломному проекті (роботі) з прикладним значенням — висвітлюють результати практичного застосування отриманих результатів або рекомендації щодо їх використання.

Необхідно коротко повідомити про впровадження результатів досліджень, назвавши структури, де здійснена їх реалізація, та її форми, реквізити документів, у яких це підтверджується. Зазвичай впровадження оформлюється актом, підписаним керівником чи іншою відповідальною особою установи, де таке впровадження здійснено.


Перелік ключових слів повинен містити від 5 до 15 слів (словосполучень), надрукованих великими літерами у називному відмінку в рядок через коми.



1.2.2 Розділи (підрозділи)

Містить повну інформацію про проведену роботу. Вона включає такі

логічні частини:


  • огляд літератури за темою і вибір конкретних напрямів досліджень;

  • експериментальну частину і методику досліджень;

  • проведені теоретичні і (або) експериментальні дослідження;

  • аналіз і узагальнення результатів досліджень.

У змісті першого розділу, як правило, подаються теоретичні питання з теми курсового чи дипломного проекту (роботи), написані з використанням літературних першоджерел. Його можна подати під назвами: «Розвиток ідеї…», «Теоретичні засади…», «Наукові основи…», «Розвиток уявлень про…», «Становлення та розвиток…» та ін.

Велике значення має правильне трактування понять теми, їх точність і науковість. Використані терміни мають бути загальновживаними чи подаватись з посиланням на автора.



В огляді літератури автор окреслює основні етапи розвитку наукової думки за своєю проблемою. Стисло, критично висвітивши роботи попередників, автор повинен вказати ті питання, котрі залишилися невирішеними і, отже, визначити своє місце у розв'язанні проблеми. Бажано закінчити цей розділ коротким резюме стосовно необхідності проведення досліджень у даній галузі.

Матеріал викладають у хронологічному порядку або, враховуючи традиційні напрями наукової думки, відповідно до історичного розвитку цих напрямів з обов’язковим висвітленням авторства окремих теоретичних положень і заслуг у виявленні найважливіших фактів. Особливо наголошують на можливій суперечливості фактичних даних, різних підходах до їхньої теоретичної інтерпретації, зазначають ті питання, які є невирішеними. Висловлюють обґрунтовані припущення про можливі причини виявлених розбіжностей і про можливі підходи до вирішення існуючих проблем.

На рівні курсового проекту (роботи) зазвичай дається критичний аналіз опублікованої за темою роботи інформації, в якому висвітлюється сучасний стан знань. У дипломному проекті (роботі) описується ще і аналіз різних підходів до теоретичної інтерпретації, відмічають ті питання, які є невирішеними. В магістерській додається і припущення про можливі причини виявлених розбіжностей і аналіз різноманітних підходів до вирішення існуючих робіт.

У другому розділі, як правило, обґрунтовують вибір напрямів досліджень, конкретизують методи вирішення завдань та їх порівняльні оцінки, розробляють загальну методику проведення досліджень.

Наступні розділи присвячують вичерпному і повному викладу результатів власних досліджень автора з висвітленням того нового, що він вносить у розробку проблеми. Автор повинен дати оцінку повноти вирішення поставлених ним завдань, достовірності отриманих результатів (характеристик, параметрів), навести порівняння з аналогічними результатами інших дослідників, обґрунтувати потребу у подальших дослідженнях.

Виклад цього матеріалу підпорядковують одній провідній ідеї, чітко визначеній автором.


Розділ «Охорона праці» (на рівні молодшого спеціаліста та бакалавра) або «Охорона праці та безпека в надзвичайних ситуаціях» (на рівні спеціаліста та магістра), є обов’язковим лише у дипломних проектах (роботах). У ньому дається аналіз характеристик проектованого обєкта, умов роботи та безпеки.

Практична частина проекту. Метою виконання практичної частини дипломного проекту є перевірка вміння студента розробляти проекти. Розробку та вимоги до цієї частини необхідно детально обговорити з науковим керівником.




1.2.3 Висновки


У висновках підводиться підсумок виконаної роботи. В ньому наводять одержані результати роботи, рекомендації щодо використання результатів розробки, основні напрями подальшої роботи в галузі.

Дуже важливо, щоб висновки відповідали поставленим завданням. У висновках необхідно зазначити не тільки позитивне, що вдалося виявити в результаті вивчення теми, але й хиби та проблеми, а також конкретні рекомендації щодо їх усунення. Не слід повторювати зміст вступу основної частини і висновків, зроблених у розділах. Текст висновків може поділятись на пункти, його вміщують безпосередньо після викладання суті звіту, починаючи з нової сторінки.

У цілому висновки повинні давати відповіді на наступні запитання: навіщо зроблено дане дослідження? Що зроблено? Чому отримані такі результати? Як можна пояснити той чи інший факт? До яких висновків прийшов автор?
1.2.4 Список використаних джерел

Список використаних джерел — це впорядкований перелік усіх опублікованих робіт та інших матеріалів, на які зроблені посилання в тексті. До списку не вносять публікації та інші матеріли, не згадані в тексті, навіть тоді, коли вони відомі автору і безпосередньо стосуються теми дослідження.

Список використаних джерел — елемент бібліографічного апарату, котрий містить бібліографічні описи використаних джерел і розміщується після висновків.

Із 1 липня 2016 року в Україні набув чинності ДСТУ 8302:2015 «Бібліографічне посилання. Загальні положення та правила складання». Він є базовим для системи стандартів, правил та методичних посібників зі складання бібліографічного опису. Приклад оформлення списку використаних джерел (Додаток Д).

Завершуючи написання проекту (роботи), необхідно систематизувати ілюстративний матеріал. Ілюстрації можна подавати по тексту або оформляти як додатки.

1.2.5 Додатки — необов’язкова частина роботи. Їх розміщують після основної частини. Оформлення додатків дивіться в другому розділі.

РОЗДІЛ 2

ОФОРМЛЕННЯ КУРСОВИХ ТА ДИПЛОМНИХ

ПРОЕКТІВ (РОБІТ)
2.1 Загальні вимоги до тексту

Курсовий, дипломний проект (робота) має бути написаний українською мовою, старанно, охайно відредагований і вичитаний.

Не допускаються виправлення на титульному аркуші, у заголовках розділів, підрозділів. Допускається не більше 2 виправлень на аркуші (1–2 літери).

Не дозволяється зафарбовувати білою фарбою цілі речення.

Прізвища, назви установ, організацій, фірм та інші власні назви у роботі подаються мовою оригіналу.

Не слід допускати скорочення слів, що непередбачені правилами орфографії, а також стандартами.

Не допускається присутність у тексті подвійних пробілів, пробілів перед початком та після абзацу; не допускається присутність пробілів перед знаками пунктуації (крапками, комами, двокрапками тощо).

Для рядків, у яких внаслідок вживання довгих слів утворились великі прогалини, використовуються т. зв. «м’які переноси».

Не допускається наявність т. зв. «висячих» рядків — випадків, коли на сторінці розміщується лише один рядок абзацу, а решта — на іншій.

По всьому тексту роботи використовуються однакові типи маркерів для маркірованих списків, причому допускається вживання лише таких маркерів: «•», «–» (без лапок).

По всьому тексту роботи використовуються однакові типи лапок, причому слід дотримуватись принципу парності (закриваючі лапки повинні бути того ж типу, що і відкриваючі): «текст», „текст”, "текст".

Лапки обов’язково повинні бути подвійними (тобто лапки типу ‘текст’ не використовуються).

Між прізвищем та ініціалами, між числами та позначенням їх розмірності (см., млрд., %), між знаком номера («№») та власне номером обов’язково ставляться нерозривні пробіли.

Розрізняється використання у тексті дефісів, середніх та широких тире:



  • дефіс («-») використовується лише у складних словах (наприклад, «інформаційно-аналітичний», «емпірико-теоретичний» тощо);

  • середнє (коротке) тире («–») використовується у діапазонах значень (наприклад, 165–180 сторінок, XVI–XVIII століття, с. 50–52);

  • довге тире («—») використовується для відділення складових частин речення (наприклад, «паблік рілейшнз — це особлива функція управління»), причому перед довгим тире обов’язково ставиться нерозривний пробіл, після — звичайний пробіл.

Стиль «напівжирний» у тексті застосовується лише при оформленні назв розділів, підрозділів та підпунктів роботи, а також для позначення назв елементів вступу («Актуальність дослідження», «Мета дослідження» тощо); для інших цілей він не використовується.

Стиль «курсив» у тексті може використовуватись для позначення окремих фрагментів тексту, на які автор хоче звернути увагу. Крім того, курсив може використовуватись для виділення при першому згадуванні прізвищ осіб, що згадуються в роботі (але не в переліку авторів-дослідників, які розробляли ті чи інші питання), назв організацій чи підприємств та специфічних термінів.

Стиль «підкреслений» у тексті зазвичай не використовується,зокрема, слід уникати його при позначенні посилань на Інтернет-ресурси.

У тексті роботи використовувати одиниці SI (основні, додаткові, похідні). Позначення одиниць слід застосовувати тільки після числового значення величин, без перенесення на наступний рядок.

Не допускається застосовувати без числових або літерних значень математичні знаки, знаки № (номер), % (відсоток) тощо. Ці знаки у тексті пишуть словами, наприклад: «номер державного стандарту», «відсоток відрахувань»…

Числа з розмірністю пишуть цифрами, а без розмірності — словами, наприклад: «продуктивність збільшена у два рази», «…відрахування не більше 20 %».

Текстовий матеріал оформляється на аркушах формату А4 (210  297 мм). За необхідності допускається використання аркушів білого офісного паперу формату А3 (297  420 мм).
Розмір сторінки:

Роботу виконують з використанням текстового редактора Word, текст набирається на комп’ютері шрифтом 14 Times New Roman. Міжрядковий інтервал полуторний (29–30 рядків на сторінці):




Текст слід писати, дотримуючись таких полів:
Верхнє, нижнє — по 2 см.

Ліве — 2,5 см.

Праве — 1,5см.


УВАГА! Абзацний відступ має бути однаковим упродовж усього тексту пояснювальної записки і дорівнювати ПЯТИ (1,25 см) знакам.

Вирівнювання тексту необхідно виставляти «по ширині», інтервал 1,5:




Абзаци в тексті і текстовий матеріал оформлюються без розєднань!
Приклад невірного оформлення:

У зв'язку з різноманітністю направленості дизайну не вважається можливим створення єдиної науки, яка б вивчала дизайн в цілому. Як наслідок важко створити інститут дизайну загалом та міцні зв'язки між дизайнерами різних напрямків. Ситуація складається таким чином, що ці напрямки дизайну розвиваються відокремлено. Так само не збігаються предмети вивчення графічного дизайну та ландшафтного дизайну.

Високий рівень досягнення породжує високий рівень очікування. історично склалася потреба у студії дизайну, що виконує цю роботу професійно.






Приклад вірного оформлення:

У зв'язку з різноманітністю направленості дизайну не вважається можливим створення єдиної науки, яка б вивчала дизайн в цілому. Як наслідок важко створити інститут дизайну загалом та міцні зв'язки між дизайнерами різних напрямків. Ситуація складається таким чином, що ці напрямки дизайну розвиваються відокремлено. Так само не збігаються предмети вивчення графічного дизайну та ландшафтного дизайну.

Високий рівень досягнення породжує високий рівень очікування. історично склалася потреба у студії дизайну, що виконує цю роботу професійно.



Особливу увагу при написанні курсової, (дипломної) роботи (проекту) потрібно звертати на мову та стиль викладу матеріалу.

Для вираження логічних залежностей в мові є спеціальні функціонально-лексичні:


  • засоби зв’язку, що вказують на послідовність розвитку думки (спочатку, насамперед, потім, по-перше, по-друге, отже, таким чином та ін.);

  • заперечення (проте, тим часом, але, тоді як, тим не менше, аж ніяк);

  • причинно-наслідкові відношення (таким чином, тому, завдяки цьому, внаслідок цього, крім того, до того ж);

  • перехід від однієї думки до іншої (раніше ніж перейти до.., необхідно звернутися до..., зупинившись на..., розглянувши, необхідно перейти до..., необхідно зупинитися на..., необхідно розглянути...);

  • підсумок, висновок (отже, таким чином, на закінчення зазначено, все сказане дає змогу зробити висновок..., підсумовуючи, слід сказати...);

  • засобами логічного зв’язку можуть виступати займенники, прикметники і дієприкметники (даний, той, такий, названий, вказаний та ін.);

  • визначення логічних зв’язків між частинами висловлювань (можна навести результати..., як показав аналіз..., на підставі отриманих даних..., підсумовуючи сказане..., звідси випливає, що... та ін.).

Дієслово і дієслівні форми несуть у тексті особливе інформаційне навантаження. Автори наукових праць звичайно пишуть «проблема, яка розглядається», а не «проблема, яка розглянута».

У науковій мові дуже поширені вказівні займенники «цей», «той», «такий». Вони не тільки конкретизують предмет, а й визначають логічні зв’язки між частинами висловлювання (наприклад, «ці дані служать достатньою підставою для висновку...»).

Займенники «щось», «дещо», «що-небудь» через неконкретність їх значення в тексті, як правило, не використовуються.

У науковій роботі використовують такі сполучники підрядності «завдяки тому, що», «тоді як», «тому що», «замість того щоб», «з огляду на те, що», «зважаючи на те, що», «внаслідок того, що», «після того, що», «в той час як» та ін. Особливо часто використовуються похідні прийменники «протягом», «відповідно до…», «згідно з...», «у результаті», «на відміну від...», «поряд з...», «у зв’язку з...» та ін.

Безособові, неозначено-особові речення в тексті наукових робіт вживаються при описі фактів, явищ та процесів. Називні речення використовуються в назвах розділів, підрозділів і пунктів, у підписах під рисунками, діаграмами, ілюстраціями.

Обов’язковою вимогою об’єктивності викладу матеріалу є також вказівка на джерело повідомлення, автора висловленої думки чи якогось виразу, можна реалізувати за допомогою спеціальних вставних слів і словосполучень («за повідомленням», «за відомостями», «як свідчить», «на думку», «за даними», «на нашу думку» та ін.).

При згадуванні в тесті прізвищ (учених дослідників, практиків) ініціали, як правило, ставляться перед прізвищем (Т. Г. Шевченко, а не Шевченко Т. Г.).

Діловий і конкретний характер опису явищ, які вивчаються, повністю виключає емоційно забарвлені слова та вигуки. Так, експерименти описуються звичайно за допомогою особових дієслівних форм на -но і -то (одержано, вирішено, проаналізовано та ін.).

Стиль писемної наукової мови — це безособовий монолог. Тому виклад звичайно ведеться від третьої особи. Стало неписаним правилом у роботі замість «я» використовувати «ми». Ставши фактом наукової мови, займенник «ми» зумовив цілу низку нових похідних словосполучень, наприклад, «на нашу думку». Проте нагромадження в тексті займенника «ми» справляє малоприємне враження. Тому автори наукових праць використовують й інші звороти без цього займенника, зокрема конструкції з неозначено-особовими реченнями. Аналогічну функцію виконує речення з безособовими дієприслівними формами на -но і -то («Розроблено комплексний підхід до вивчення...»).
2.2 Заголовки частин

Текст основної частини дипломної роботи поділяють на розділи, підрозділи, пункти та підпункти. Заголовки структурних частин роботи «ЗМІСТ», «ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ», «ВСТУП», «РОЗДІЛ», «ВИСНОВКИ», «СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ (ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ)» друкують великими літерами у середині сторінки симетрично до тексту. Заголовки підрозділів друкують маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу. Крапку в кінці заголовка не ставлять. Якщо заголовок складається з двох або більше речень, їх розділяють крапкою.

Переноси слів у заголовках підрозділів не допускаються. Якщо заголовок не міститься в одному рядку, то другу й наступні рядки варто писати також з абзацного відступу.

Заголовки пунктів друкують маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу в розрядці в підбір до тексту. В кінці заголовка, надрукованого в підбір до тексту, без крапки в кінці.



Кожний розділ починають з нової сторінки. Основному тексту кожного розділу може передувати передмова з коротким описом вибраного напрямку та обґрунтуванням застосованих методів. В кінці кожного розділу формулюють висновки із стислим викладенням наведених у розділі наукових і практичних результатів, що дає змогу вивільнити загальні висновки від другорядних подробиць.

Відстань між заголовком і подальшим чи попереднім текстом має бути

3–4 інтервали, при виконанні рукописним способом — 15 мм.

Відстань між рядками заголовка приймається такою, як у тексті, а відстань між двома заголовками — 2 інтервали.

Не допускається розміщувати назву підрозділу, пункту й підпункту в нижній частині сторінки, якщо після неї подається тільки один рядок тексту.

Наприклад:


РОЗДІЛ 2



Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3   4


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал