Методичні рекомендації Володимир-Волинський 2013 удк ббк з



Сторінка1/4
Дата конвертації06.02.2017
Розмір0.79 Mb.
ТипМетодичні рекомендації
  1   2   3   4
Волинська обласна рада

Управління освіти і науки Волинської облдержадміністрації

Вищий комунальний навчальний заклад

«Володимир-Волинський педагогічний коледж

ім. А.Ю. Кримського

Н.В.Зілюк


РОЗВИТОК ТВОРЧИХ ЗДІБНОСТЕЙ СТУДЕНТІВ НА ЗАНЯТТЯХ ЗІ СВІТОВОЇ ЛІТЕРАТУРИ
Методичні рекомендації

Володимир-Волинський

2013

УДК

ББК

З
Зілюк Н.В. Розвиток творчих здібностей студентів на заняттях зі світової літератури: методичний рекомендації. – ВВПК, 2013. – 105.
Рецензенти: Миць М.Я., доцент кафедри теорії та методики

викладання шкільних предметів ВІППО, кандидат

історичних наук;

Просова Н.І., викладач української літератури,

голова Ц(П)К діловодства та інформаційної

діяльності.
У посібнику різносторонньо розкрито проблему розвитку творчих здібностей студентів на заняттях зі світової літератури.

Автор розглядає проблеми розвитку творчих здібностей студентів у сучасній методиці вивчення літератури та засоби розвитку творчих здібностей студентів на заняттях світової літератури. Запропоновано різні технології проведення аналізів ліричного, епічного, драматичного творів. Крім того, представлено фрагменти занять з елементами проблемного навчання, практичні заняття.

Пропонується для педагогічних працівників та усіх, зацікавлених цією проблемою

Рекомендовано до друку рішенням педагогічної ради коледжу (протокол № ___ від _________ ).

УДК

ББК

З

Зілюк Н.В.

ВВПК,2013

ЗМІСТ

Вступ ………………………………………………………………4

Проблеми розвитку творчих здібностей студентів у сучасній методиці вивчення літератури……………………………………7

Методи, прийоми та засоби розвитку творчих здібностей студентів на уроках світової літератури в старших класах……………………………………………………………..14

Розвиток творчих здібностей студентів на практичних заняттях зі світової літератури…………………………………………….27

Роль вивчення біографії письменника у процесі розвитку творчих здібностей студентів …………………………………..48

Застосування методу проектів упродовж вивчення особистості письменника………………………………………………………39

Застосування проблемного навчання на заняттях зі світової літератури………………………………………………………….52

Творчі завдання на заняттях зі світової літератури………………………………………………………….55

Список використаних джерел…………………………………….72


ВСТУП

Потреби швидкого економічного оновлення господарства країни, зростання інформатизації суспільства, необхідність використання передових наукових технологій ставлять перед вищою школою низку завдань, серед яких основне місце посідає проблема розвитку творчих індивідуальних здібностей особистості. Важливе завдання сьогодення – всіляко сприяти розвитку пізнавальної активності кожного студента. Треба не тільки будити в ньому цікавість до досліджуваного матеріалу, але й добиватися того, щоб вона перетворилася на допитливість, а потім набула б характеру справжнього пізнавального процесу, прагнення до розкриття сутності досліджуваних явищ.

Кожна цивілізована країна або та, яка хоче бути цивілізованою, дбає про творчий потенціал суспільства загалом і кожної людини зокрема. Усе це разом пов’язане із рівнем загальної освіти, увагою до творчих здібностей особистості, надання їй можливості виявляти їх.

Окрім того, як свідчить досвід, людина, яка здатна генерувати ідеї, використовувати знання й уміння в нових ситуаціях, комфортно почувається в нестабільних соціальних умовах – швидше знаходить своє місце в суспільстві.

Незважаючи на те, що проблема розвитку творчого начала  у студентів досліджується вже давно, багато питань залишається невирішеними. Як і раніше, більшість навчального часу відводиться репродуктивній нетворчій діяльності. Левова частка завдань у підручнику має також відтворювальний характер.

Викладач традиційно орієнтує студентів на засвоєння знань. Такий підхід до навчально-пізнавальної діяльності за сучасних умов не є продуктивним, бо кількість знань зростає надто швидко. Та й самі по собі знання не гарантують появи нових ідей. Тому все більшого значення набуває розвиток таких властивостей особистості, які дають можливість творчо використовувати здобуті знання.

Отже, є реальна потреба суспільства в інтенсивному розвитку інтелектуального потенціалу кожної людини. І найважливіша роль у цьому процесі належить вищим навчальним закладам, навчання в яких має бути підпорядковане ідеї розвитку творчих здібностей студентів. Вищий навчальний заклад має навчити кожного студента самостійно мислити, діяти в нестандартних умовах, вирішувати нестандартні проблеми.

Вважаю головною рисою викладача на сучасному етапі розвитку суспільства – постійну творчість. Адже на занятті необхідно творити кожні п'ять хвилин. І своє завдання вбачаю у розкритті здатності до творчості кожного студента.

Реалії сьогодення спонукають педагогів до внесення я необхідних змін у систему навчання та виховання, вирішення ряду завдань:


  • одухотворення дитячих душ;

  • формування та розвиток особистості під зовсім іншим кутом зору;

  • олюднення стосунків між індивідами;

  • підвищення рівня якості навчально-виховної роботи засобами педагогічної майстерності;

  • підготовка педагогів – новаторів, які прагнуть до творчого пошуку оригінальних, нестандартних рішень різних педагогічних проблем.

Продуктом творчого пошуку можуть бути нові навчальні технології, оригінальні виховні ідеї, форми і методи навчання та виховання, нестандартні підходи в управлінні.

Школа незалежної України переживає процес реформування, відходу від тотальної уніфікації і стандартизації навчально-виховного процесу. Триває інтенсивне переосмислення цінностей, долаються консерватизм і стереотип педагогічного мислення. Формування гармонійно розвиненої особистості, яка поєднує духовне багатство, моральну чистоту і фізичну досконалість, - важливе завдання нової української школи. Заняття зі світової літератури покликані ефективному вирішенню їх. Відсутність систематизованих монографій з теми розвитку творчих здібностей на зі заняттях світової літератури і спричинили написання нашої атестаційної роботи.



Проблеми розвитку творчих здібностей студентів у сучасній методиці вивчення літератури

Ідея розвитку творчих здібностей є дискусійною. Теорія, згідно з якою творчі здібності є природними людськими якостями, а тому такими, що піддається педагогічному впливу, є досить новою, оскільки з часів Платона вважалося, що творчий акт ї ненормальним, непередаваним і надприродним, а тому таким, що не підлягає педагогічному впливу.

Погляди Платона знайшли своє продовження в педагогіці. Так П.Сорокін вважав, що пророча, над свідома сила є базою для найвизначніших відкриттів і досягнень в усіх галузях людської творчої діяльності і здатна продукувати оригінальні творіння, а тому не може бути ніякого зв’язку між творчістю і освітою. Згідно з другою версією, творчість пов’язана з божевіллям. За третьою – творчість – атрибут людської поведінки, але не будь-якої особистості, а лише вибраної інтелектуальної еліти - геніїв. До того ж, аналізуючи творчість геніальних осіб, І.Кант визнає творчість природною людською якістю, але такою, що не піддається педагогічному впливу, оскільки геній творить за правилами, які не можна ні збагнути, ні передати іншим. Завершує перелік можливих підходів до природи творчих здібностей і їх піддатливості педагогічному впливу ідея проте, що усі люди більшою чи меншою мірою здатні творити. Класичне підтвердження зазначеної ідеї знаходимо у Х.Бергсона. Але якщо це так, то у чому тоді відмінність між пересічним індивідом і генієм? У тому, що першого потрібно навчити того, чого немає потреби вчити другого. До того ж, творчості можна вчити, але не можна навчити.

Класична модель навчального процесу, за якою учитель ставить проблему і разом з учнями її розв’язує. Причому, як правило, наближається до розв’язку єдиним і правильним шляхом, не відповідає ні реальному науковому пошуку, ні завданню розвитку творчих здібностей студентів , оскільки за таких умов з «інтелектуальної гри» вилучається внутрішній сумнів, який у творчому процесі відіграє виняткову роль. Разом із тим відмовитися від цієї моделі і підійти до навчання як до наукового пошуку неможливо через гостру нестачу навчального часу і перевантаження навчальних програм. Гострою нестачею навчального часу можна пояснити і той факт, що викладачі на практиці частіше пропонують студентам правильний шлях до істини, ніж шукають способи спонукання їх до його самостійного пошуку.

За останні роки критикувалися й умови, у яких відбувається засвоєння учнями знань. У більшості шкіл вважають, що учні повинні вчитися за партою. У той час, як в інтересах розвитку творчих здібностей можливе пересування у навчальному приміщенні під час занять.

Навчальний процес, зорієнтований на розвиток творчих здібностей, і його кінцевий результат у формі отриманих знань та умінь певною мірою конкурують між собою.

В умовах реформи загальноосвітньої і професійної школи, як ніколи раніше, підвищилися вимоги до уроку-основної форми навчання і виховання учнів.

Змістова наповненість та ідейно-виховна спрямованість кожної навчальної години набувають особливого значення, коли йдеться про сучасний урок літератури, про виховання в учнів активної життєвої позиції, їхньої готовності до самостійного трудового життя.

Яким же насправді має бути сучасний урок? Як підвищити його ефективність? Що в ньому сьогодні найвизначальніше? Ці та інші питання хвилюють сьогодні багатьох учителів літератури.

Удосконалення уроків літератури в школі-завжди актуальна проблема. Актуальною вона є щодо вдосконалення занять у вищих навчальних закладах 1-2 рівня акредитації, а саме коледжах. Чим краще організоване і проведене заняття, тим ширшою і глибшою буде літературна освіта студентів. Тепер, коли втілюються в життя «Основні напрями реформи загальноосвітньої і професійної школи», перед словесниками закономірно знову й знову постають питання: «як поліпшити викладання літератури? Як уникнути типових недоліків, що трапляються на уроках?»[12].

Коли заходить мова про типові недоліки у вивченні літератури, викладачі здебільшого сходяться на одному: «в усьому винні сучасні школярі - студенти». Але так говорили завжди. На думку відомого англійського професора-психолога Е.Стоунса, «педагогічні невдачі приписують недолікам того, хто навчається, і дуже рідко-недосконалості методів навчання»[12].

Усі студенти вивчають літературу за одними підручниками і програмами. Але в кожного з них різний рівень знань з цього предмета, різні вміння, навички, естетичні уявлення, ступінь сформованості естетичного ідеалу.

Який же зміст викладається в поняття сучасне заняття літератури? Сучасне не означає найкраще з усіх можливих варіантів. Кожна епоха ставить свої вимоги до заняття словесника. І не тільки тому, що вивчення літератури завжди повинне відповідати вимогам часу. Рівень викладання літератури в коледжі залежить і від багатьох інших причин, зокрема:

1) від її місця в загальній системі навчальних предметів;

2) характеру розвитку методичної науки, педагогіки, дидактики, психології, літературознавства тощо;

3) підготовки викладача.

За останні два десятиріччя на основі експериментальних досліджень та узагальнення педагогічного досвіду створені вагомі праці з методики викладання літератури, педагогіки, психології, в яких розглядаються проблеми літературного розвитку учнів, особливості сприймання ними художніх творів. Ці публікації сприяли підвищенню теоретичного і методичного рівня занять літератури, вдосконаленню його змісту, структурної організації[12].

Щоб удосконалити сучасне заняття літератури, треба розумно враховувати суб’єктивні та об’єктивні фактори, від яких залежать навчання, виховання й розвиток студентів. Проблема підвищення ефективності уроку вимагає всебічного, діалектичного підходу. Це пояснюється тим, що заняття це складна, цілісна, динамічна система взаємообумовлених компонентів, серед яких важливе місце належить змісту, дидактичній і методичній структурі. Кожен з цих компонентів має свої резерви, реалізація яких підвищить ефективність усієї системи.



Визначимо найголовніші напрями вдосконалення заняття.

1. Будувати навчальний процес з урахуванням його глибинних закономірностей. Постійно активізувати студентів, розвивати їх самостійність та ініціативу, урізноманітнювати методи і прийоми роботи.

Для того, щоб сформувати багату духовну особистість, яка була б на рівні сучасності, треба внутрішньо перебудувати навчання, раціонально використати нові резерви педагогічного впливу, методи та прийоми роботи.

Перебудова вимагає всебічної активізації розумової діяльності студентів, максимального включення їх у різноманітні види роботи. Самостійність, як і самоствердження і самовиявлення студента, розвиток його творчих здібностей, пізнавальних потреб, не можливі поза функціонуванням його думок, почуттів, мотиваційної і вольової сфери. «Як мускули стають безсилими, кволими без праці і вправ, так і розум не формується без розумового напруження, без думки, без самостійних пошуків», - писав В.О. Сухомлинський. Тільки в праці учні можуть відчути радість пізнання[12].

Навчання за своєю природою - процес творчий. А будь-яка творча діяльність вимагає постійного напруження духовних сил. Там, де студентам лише нав’язуються готові істини, де панують пасивність і бездумна споглядальність, орієнтація на зубріння, де не виховується самостійність і творча активність, - не може бути справжнього навчання і розвитку дітей. Подібне навчання здатне лише притупити їх розумові здібності. Відомо, як згубно впливало воно на дітей у старій школі. Засилля в ній авторитарних методів викладання пояснюється не лише тим, що в педагогічній науці були недостатньо розроблені методи навчання, а й безпосереднім впливом різноманітних теорій, в яких недооцінювалася роль студента в навчальному процесі, надто спрощувалася система набуття учнями знань.

У сучасних вузах авторитарні методи викладання дедалі більше поступаються пошуковим, творчим. На противагу старій дидактиці, яка «побудована на відтворенні готових знань, народжується нова дидактика творчої активності» (М. Скаткін)[12].

Усе це, однак, не означає, що на заняттях літератури зовсім не треба заучувати навчальну інформацію. Матеріал, який засвоюють студенти, не однорідний за своїм змістом і характером. Окрім ідейно-художнього змісту твору, студенти повинні знати певні факти з історії його написання, біографії автора тощо. Подібні матеріали не можна засвоїти без їх заучування.

Важливою умовою підвищення якості занять літератури є урізноманітнення методів і прийомів навчання, видів роботи, які виконують учні. Всяка одноманітність зрештою породжує в дітей відчуття перевантаження. Воно виникає не стільки від великої кількості завдань, їх складності, скільки від одноманітності, сірості і буденності уроків літератури.

Проте урізноманітнення уроку-не самоціль. Кожен метод, прийом, форма роботи повинні бути педагогічно виправданими. Ефективність методів, форм і прийомів, їх педагогічна доцільність визначаються лише в загальній системі різноманітних засобів педагогічного впливу на особистість учня. «Залежно від обставин, часу, особливостей особи і колективу, від таланту і підготовки виконавців, від найближчої мети, від щойно вичерпаної кон’юктури, діапазон застосування того чи іншого засобу може збільшуватися до ступеня повної спільності або зменшуватися до положення повного заперечення. Немає більш діалектичної науки, ніж педагогіка» (А.С. Макаренко). Не існує універсальних методів навчання і універсальних форм роботи. Але є свої улюблені прийоми, знайдені в процесі праці. «Викладання є мистецтво, а не ремесло-в цьому суть учительської справи. Випробувати десять методів і вибрати свій, переглянути десять підручників і не дотримуватися жодного беззастережно-ось єдино можливий шлях живого викладання. Завжди бути в пошуках, вимагати, удосконалюватися-це єдино можливий курс учительської праці» (М. Рибникова)[12].

Оптимальний вибір методів, прийомів і засобів навчання зумовлюється змістом уроку, характером і специфікою матеріалу, який вивчають учні, їхніми пізнавальними інтересами і можливостями, рівнем інтелектуального розвитку. Включення студентів в інтенсивну розумову і творчу діяльність-необхідна умова повноцінного заняття літератури. Проте інтенсифікація навчальної діяльності повинна бути посильною. Як надмірна фізична праця перевтомлює людину, так і розумове перенапруження виснажує творчі сили, породжує певну протидію. З огляду на це, на занятті іноді треба практикувати й такі види роботи, які знімають постійну розумову напруженість студентів, вносять у процес навчання інтелектуальну розрядку.

2. Виховувати в учнів стійкий інтерес до літератури, постійно збуджувати позитивне емоційне ставлення до навчання, стимулювати інтелектуальні та естетичні потреби школяра.

Щоб удосконалити навчальний процес у коледжі, треба забезпечити сприятливий грунт для успішного навчання. Заняття не повинно бути тягарем ні для студента, ні для вчителя. Студент і викладач - це дві взаємозв’язані сили, які мають діяти злагоджено, в одному напрямі. Як би добре не було організоване заняття, яка б значна за змістом науково-художня інформація не подавалася, але якщо в дітей не виробився стійкий інтерес до предмета, викладач не досягне запланованої мети.

Інтерес до навчального предмета-це стійке психологічне утворення, що має складну структуру, яка включає в себе емоційні, інтелектуальні, вольові компоненти. Відомий психолог С.Л. Рубінштейн характеризує інтерес як стійке «зосередження на певному предметі думок, помислів особи, що викликає прагнення ближче ознайомитися з предметом, глибше в нього проникнути, не випускаючи його з поля зору. Під помислом ми при цьому розуміємо складне і водночас таке утворення, яке не розкладається, спрямовану думку, думку-турботу, думку-залучення, що містить у собі специфічну емоційну спрямованість»[12].

Інтерес є своєрідним виявом пізнавальних потреб людини, внутрішнім стимулятором її діяльності. У працях С.Л.Рубінштейна, І. Щукіної, Л.І.Божович, М.Ф.Беляєва та інших відомих учених, які досліджували навчальний інтерес, його роль і структуру, переконливо доводиться, що навчальні інтереси позитивно впливають на всі психологічні процеси, полегшують сприймання навчальної інформації. Завдяки інтересу активізується увага, пам’ять, мислення школяра. Якщо учні, наприклад, люблять літературу, вони на уроці легко включаються в різноманітні види навчальної діяльності, активно працюють, менше стомлюються в процесі навчання, виявляють допитливість, охоче виконують домашні завдання, з насолодою читають художні твори[11].

Які ж основні фактори сприяють формуванню в студентів на заняттях інтересу до літератури? Зацікавлення можна викликати насамперед змістом навчальної інформації. Навчальна інформація найчастіше стає об’єктом інтересу студентів, коли вона містить елементи новизни. «Щоб здобути нашу увагу, предмет має являти собою для нас новину, але новину цікаву, тобто, таку новину, яка або доповнювала б, або підтверджувала, або спростовувала чи розбивала те, що є в нашій душі, тобто, одним словом, таку новину, яка що-небудь змінювала б у слідах, які в нас уже вкоренилися» (К.Ушинський)[11].

Не слід думати, що стимулювання навчальних інтересів відбувається лише за рахунок певних прийомів навчання. Цікавість стимулюється всім змістом заняття, всією системою методів його проведення.

Література-мистецтво слова, і це вимагає особливого підходу до її вивчення, своєрідного емоційного та інтелектуального фону[11].
Методи, прийоми та засоби розвитку творчих здібностей студентів на заняттях літератури в старших класах

Процес навчання здійснюється за допомогою застосування методів.

Метод – це спосіб дидактичної взаємодії викладача і студента, з допомогою якого досягається оволодіння знаннями, уміннями і навиками, формується світогляд студентів, розвиваються їх здібності.

Метод реалізується через прийом: це елемент метода, складова частина у пізнавальній роботі. Наприклад, проблемне питання, поставлене вчителем при викладі ним навчального матеріалу, є прийомом репродуктивного методу. Його завдання-активізувати увагу учнів при засвоєнні ними нового матеріалу.

В той час, проблемне питання, поставлене вчителем, яке вимагає самостійної пошукової роботи-уже не прийом репродуктивного методу, а способів виявлення іншого-евристичного чи й дослідницького.

Принципи обґрунтування методів.

І. У шкільній практиці викладання літератури має широке застосування класифікація за принципом джерела знань. Звідси:

1) слово (лекція) викладача;

2) бесіда;

3) самостійна робота.

Викладач подає новий матеріал, читає лекцію; потім, обговорюючи твір, студенти відповідають на запитання, в формі бесіди доходять до істини; практикуються заняття чи їх фрагменти, де студенти самостійно працюють з книгою (підручники, хрестоматії, критичні матеріали, пишуться твори).

Щоб викликати їхню зацікавленість, доцільно поєднувати на уроках розповідь, бесіду, лекцію з дискусією, самостійною роботою і не подавати готові істини, а спонукати мислити, самостійно розв'язувати проблеми. Активізації мислення старшокласників, створення інтелектуальної атмосфери, духу співтворчості сприяють запитання проблемного характеру. Наприклад, при вивченні творчості Ф. Достоєвського, зокрема, роману "Злочин і кара", ставлю перед учнями такі проблеми.


  • В чому бачить Достоєвський витоки злодіянь, зображені в романі?

  • Чому так багато болю читаємо в рядках і між рядками роману?

З'ясувати ці проблеми учні зможуть під час роботи з текстом, коли готуватимуть відповіді на конкретні запитання, а саме:

- Що спонукало Р. Раскольнікова сповідатися перед Сонею Мармеладовою?

- Покажіть, як отруює людську душу антилюдське суспільство, як згубно воно впливає на людину?

Трагедія Раскольнікова в тому, що його теорія виникає не як логічна побудова філософського розуму героя, а як єдність сердечної муки і розуму. І життя, і характер, і світосприймання - все відображено в його теорії. Весь хід роману переконує нас, що Раскольніков - людина, яка сприймає чужий біль гостріше, ніж свій. Він спасає дітей з вогню, ділиться останнім з батьком померлого товариша, з Мармеладовим. Разом з тим, він гордий, одинокий, і гордість його проявляється на кожному кроці, він мусить ховатися від квартирної хазяйки, якій винен гроші. Герой роману, син важкого часу. Він вирішує провести вбивство "по совісті". Під низьким дахом коморки-конури, народжується теорія, страшна по своїй суті. Приходить до висновку, що людство ділиться на 2 розряди: на людей звичайних, та не звичайних, як наприклад, Наполеон, які нав'язують свою волю, якщо потрібно, не зупиняться і перед вбивством. Герой себе запитує: "Тварь ли я дрожащая или право имею?" І хоче доказати собі, навколишньому середовищу, що він не "дрожащая тварь, а прирождённый властелин". Так назріває індивідуальний бунт Раскольнікова. Пошуковий характер завдань на уроках літератури спонукає студентів до роздумів і веде до життєвих прозрінь. Адже відомо, що світова література художній літопис суспільства, який має величезний виховний потенціал, і завдання нас, викладачів, якнайповніше використати його, допомогти студентам досягнути суть відображеного в літературі життя, знайти у творчості письменника відповіді на питання, що хвилюють сьогодні молодих. Багато років відділяють нас від подій описаних у романі "Злочин і кара", але моральні цінності, над якими розмірковує письменник, надзвичайно актуальні й дотепер і знаходять живий відгук у душах студентів. Навколо образу головного героя можна розвернути широку дискусію. Пропоную студентам знайти в тексті уривки, де Раскольніков відточує свою теорію, як бритву, бо не сумнівається в її погрішності, вірить, що вона відкриє єдиний вихід із ситуації, що склалася в нього, відкриє єдиний вихід і продумує свій "експеримент". Доведіть прикладом з життя героя про його віщий сон.



  • Чи є у образі Раскольнікова щось добре, чисте, дитяче?

  • Чому образ Наполеона згадується так часто?

  • Чи детально автор досліджує крах теорії свого героя?

  • Розкрийте смисл вислову: "Власть надо всею дрожащею тварью и надо всем муравейником!"

Часто студенти, емоційно не переживши твору, у своїх відповідях керуються лише його загальною ідеєю, не усвідомлюючи логіки образів і картин життя, змальованих автором. Бо справжнє читання твору - це співпереживання. Тільки за цієї умови вивчаючи художній твір стає ідейним переконанням.

    Отже, в основі сприймання художнього твору має бути співпереживання з його героями. А розвиток творчої уяви й мислення студентів можливий тільки тоді, коли на заняттях панує творча атмосфера, такі методи й прийоми аналізу твору, які відповідали б його змістові й формі, активізували розумову діяльність, викликали емоції у студентів. Особливо розвивають творче мислення студентів різноманітні види самостійної роботи літературознавчого характеру.



Самостійна робота



Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3   4


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал