Методичні рекомендації та інструкції з охорони праці які використовуються при проведенні практичних занять з дорожньо-будівельних машин



Скачати 168.84 Kb.
Дата конвертації07.03.2017
Розмір168.84 Kb.
Посібник містить методичні рекомендації та інструкції з охорони праці які використовуються при проведенні практичних занять з дорожньо-будівельних машин.

Рекомендується викладачам , майстрам в/н та учням ПТНЗ при підготовці до навчальних занять.


Розглянуто та схвалено на засіданні методичної комісії

(Протокол № ___________ від _________________)

Підготовлено до друку навчальною частиною

ДНЗ «Черкаський професійний автодорожній ліцей»



Зміст



  1. Вступ

  2. Охорона праці при експлуатації машин

  3. Техніка безпеки при виконанні технічного обслуговування, і ремонту

    1. Організація та проведення робіт

    2. Технічне обслуговування машин

    3. Запобігання забруднення навколишнього середовища

    4. Очищення стічної води

    5. Методична розробка на тему:“Посадка на робоче місце машиніста ШБМ. Прийоми дій органами керування і сигналізації”


1. Вступ
Будівельні норми та правила з охорони праці на будівництві містять питання організації будівельного майданчика, ділянок робіт і робочих місць та експлуатації будівельних машин і ручних інструментів, а також вказівки з техніки безпеки при провадженні різних видів будівельно-монтажних робіт, у тому числі транспортних, вантажно-розвантажувальних, земляних, монтажних, бетонних, покрівельних та ін. Адміністрація організації, яка провадить будівельно-монтажні роботи з застосуванням машин, зобов’язана призначити інженерно-технічних працівників, відповідальних за безпечне провадження робіт.

Місце роботи має бути організоване так, щоб забезпечувався достатній простір для огляду робочої зони та маневрування машин.


2. ОХОРОНА ПРАЦІ ПРИ ЕКСПЛУАТАЦІЇ МАШИН
До роботи на будівельно-дорожніх машинах допускаються особи віком не менше 18 років, які мають посвідчення, що дає право керувати даним типом машин, і пройшли спеціальний інструктаж з техніки безпеки. Інструктажі поділяються на вступний, періодичний і щоденний.

Вступний інструктаж проводить інженер з техніки безпеки, який робить запис у спеціальному журналі.

Періодичний та щоденний інструктажі проводить на робочому місці лінійний (дільничний) механік. Про проведення періодичного інструктажу він також робить запис у спеціальному журналі.

Крім інструктажів, машиністи щороку проходять курсові навчання з охорони праці відповідно до затвердженої керівником підприємства програми з наступною перевіркою знань спеціальною комісією, створеною в господарстві. Про проходження курсового навчання роблять запис у журналі.

За невчасне і неякісне проведення інструктажу з техніки безпеки керівники несуть відповідальність згідно з чинним законодавством. Дотримання вимог техніки безпеки контролює інженер з техніки безпеки. Усі нещасні випадки розслідуються відповідно до Положення про розслідування нещасних випадків на виробництві.

Для підвищення якості інструктажу в господарствах організовують спеціально оснащені кабінети з техніки безпеки, де проводять навчання та інструктаж.



До початку роботи з застосуванням машин необхідно визначити схему руху та місце їх встановлення, способи взаємодії машиніста (оператора) з робітником-сигнальником , а також забезпечити освітлення робочої зони. Використання проміжних сигнальників для передавання сигналів машиністу не допускається. У разі потреби застосовують телефонний або радіозв’язок.

У зоні роботи машини встановлюють на видному місці знаки безпеки, а на машині – попереджувальні напис.


При експлуатації машин вживають заходів, які запобігають їх перекиданню чи самочинному переміщенню під дією вітру чи по схилу місцевості. Переміщення, встановлення та робота машин поблизу виїмок, котлованів, траншей і канав з незакріпленими укосами дозволяються лише за межами призми обвалювання ґрунту на відстані від основи укосу виїмки, встановленій проектом провадження робіт. Під час виконання будівельно-монтажних робіт із застосуванням машин поблизу ліній електропередачі слід дотримуватись вимог ГОСТ 12.1.0.13-78.

Монтаж (демонтаж) машин проводять під керівництвом відповідальної особи та відповідно до інструкції заводу-виробника. Зону монтажу (демонтажу) огороджують або позначають попереджувальними знаками та знаками безпеки.



Ручні машини використовують з дотриманням правил їх безпечної експлуатації, передбачених ГОСТ 12.2.013-75, ГОСТ 12.2.010-75 та ГОСТ 17779-72, а також експлуатаційною документацією заводів-виробників.

У разі застосування машин, які генерують вібрацію , режим праці робітників слід вибирати згідно з чинними будівельними нормами.



Змішувальні машини, які завантажуються за допомогою ковша, мають бути оснащені пристроєм для його фіксації в піднятому положенні. Очищення приямка для завантажувального ковша допускається лише після фіксації його в піднятому положенні.

Манометри в пневмогідросистемах машин повинні бути випробуванні та запломбовані. У разі несправності манометрів робота машин не допускається.



Вантажнопідіймальні машини експлуатують згідно з Правилами будови та безпечної експлуатації вантажних кранів.

Вантажні гаки вантажозахорлювальних пристроїв (стропів, траверс), які застовуються для виконання будівельно-монтажних робіт, мають бути оснащені пристроями, що запобігають самочинному випаданню вантажу.

Стропи, траверси і тару в процесі експлуатації оглядає особа, відповідальна за їх справний стан, у терміни встановлені вимогами Держнагляд охорони праці України, а інше технологічне оснащення – не рідше, ніж через 6 місяців, якщо коротші терміни не обумовлені в технічній документації заводу-виробника. Результати реєструються в журналах (атаках, відомостях) періодичного огляду.

Категорично забороняється:

змащувати й ремонтувати машини та механізму, що працюють;

машиністу залишати кабіну, а також відлучатись від машини при працюючому двигуни;

передавати будь-якому керування машиною;

працювати в нічний час без нормального освітлення кабіни та робочого місця;

працювати при несправному гідроприводі за занятих чи несправних обмежувальних і вимірювальних приладах;

працювати зі зношеними канатами та за наявності витікань у гідросистемі.
3. ТЕХНІКА БЕЗПЕКИ ПРИ ВИКОНАННІ ТЕХНІЧНОГО ОБСЛУГОВУВАННЯ, І РЕМОНТУ
3.1 Організація та проведення робіт

з технічного обслуговування, діагностування і ремонту машин мають здійснюватися в суворій відповідності з правилами безпеки, викладеними в експлуатаційній та ремонтній документації заводів-виробників, а також. До виконання робіт з технічного обслуговування будівельно-дорожніх машин допускаються особи, які пройшли спеціальну підготовку й отримали інструктаж з техніки безпеки.

Майданчик, на який встановлюють машину, повинен бути рівний, сухий, не захаращений сторонніми предметами і по можливості захищений від вітру та пилу. Він не повинен розміщуватися поблизу стогів сіна (соломи), складів нафтопродуктів і ліній електропередачі. Машини, які ставлять на технічне обслуговування, закріплюють від самочинного переміщення та перекидання, а робоче устаткування опускають на ґрунт або спеціальну підставку.
3.2 Технічне обслуговування машини

проводять при повністю зупиненому двигуні, за винятком тих випадків, коли потрібно прослухати його чи інші механізми після регулювання.

Перед початком роботи необхідно переконатися в тому, що манжети спецодягу застебнуті або зав’язані, кінці зав’язок акуратно прибрані, а волосся заховане під головний убір.

Від пилу та бруду машину очищають спеціальними інвентарем і миють її в рукавицях спеціальними розчинами.

Під час роботи слід користуватися лише справним інструментом. Гайкові ключі повинні відповідати розмірам гайок і не мати зім’ятих і сточених країв. Забороняється застосовувати прокладки між гранями й торцями зіву ключа, а також подовжувати гайкові ключі або бити по них молотком.

Слюсарний інструмент має бути надійно закріплений на рукоятках, а його робочі поверхні повинні бути без пошкоджень. На інструменті не повинно бути тріщин, відшарувань, задирок і вибоїн.

Об’єкти діагностування і технічного обслуговування слід оглядати, користуючись лампою з напругою не більш як 36 В, захищеною дротяною сіткою. Застосовувати для цього сірники, факели та пальники забороняється.

Промиваючи складові частини гасом чи бензином, потрібно вживати заходів, які запобігають загоранню пари промивної рідини, забезпечувати надійність ізоляції електропроводки від замикання на корпус і появи іскри. При цьому забороняється палити.

Для захисту шкіри рук від дії нафтопродуктів застосовують захисні пасти, мазі або вазелін.

Особливу обережність слід проявляти під час діагностування акумуляторних батарей. Обтирати батареї дозволяється лише в рукавицях. Для цього слід використовувати тканину, змочену в нашатирному спирті.



Під час робіт з діагностування, технічного обслуговування та ремонту категорично забороняється:

перебувати під машиною, піднятою домкратом;

обслуговувати машину і перебувати під нею при працюючому двигуні;

відкривати кришку неохолодженого радіатора без рукавиць і нахиляти обличчя до заливної горловини радіатора;

всмоктувати ротом дизельне паливо та бензин через шланг;

торкатися гарячого компресора;

намотувати на руку вільний кінець шнура під час запускання пускового двигуна вручну;

брати пускову рукоятку в обхват;

стояти навпроти маховика під час роботи пускового двигуна;

знімати кришки з заливних горловин баків пересувної майстерні, якщо в них є надлишковий тиск, або нагрівати воду в них до температури вище 85 С;

створювати тиск у баку з автотракторною оливою понад 0,15 МПа, в баку з трансмісійною оливою – більш як 0,3 МПа і в ресивері – понад 1 МПа;

залишати паливозаправник і пересувну майстерню без догляду під час заповнення їх баків паливозправними матеріалами або під час роздачі цих матеріалів;

працювати на паливозправнику і пересувній майстерні з несправними запобіжними клапанами та повітряними замковими пристроями паливозаправної системи;

захаращувати проходи біля машин монтажними пристроями та іншими предметами;

зливати оливу та промивне паливо з картера ґрунт або у водяні басейни та забруднювати навколишню територію промасленими ганчірками.

Під час регулювання складових частин, пов’язаного з частковим чи повним їх розбиранням, треба дотримуватись правил безпеки, передбачених для розбірно-складальних робіт. Деталі масою понад 80 кг слід піднімати й пересувати лише з застосуванням вантажопідіймальних механізмів. Направляти руками рух знятої чи встановлюваної складальної одиниці забороняється.
3.3 Запобігання забрудненню навколишнього середовища

Навколишнє середовище забруднюється не лише токсичними сполуками відпрацьованих газів, але й водою та нафтопродуктами, що надходять у ґрунт і водні джерела після миття машин, промивання систем під час технічного обслуговування та заправляння машин паливом і оливою. Отже, всі пости діагностування і технічного обслуговування мають бути устатковані грязевідстійниками та оливобензиновловлювачами. Тільки після ретельного відстоювання та очищення таку воду можна зливати в каналізаційну мережу. Очисні споруди потрібно періодично очищати.

Відпрацьовану оливу треба зливати в спеціальні ємності і в міру її накопичення відправляти на регенерацію. Виливати оливу в ґрунт категорично забороняється навіть в умовах будівельного майданчика.

Під час перевезення, зберігання та видачі нафтопродуктів слід вживати заходів щодо запобігання їх витокам і втратам. Забруднені ганчірки та інші експлуатаційні матеріали, що відходять після технічного обслуговування (фільтри, прокладки), потрібно ретельно збирати й складувати в спеціально відведених місцях, а потім прибирати.

Підраховано, що під час експлуатації одного автомобіля протягом року утворюється в середньому 700...1200 л забрудненої води, яка містить 800...3000 мг/л завислих речовин, 50...90 мг/л тетраетилсвинцю. Недопустимою є концентрація тетраетилсвинцю у воді 1 мг/л, оскільки така вода вбиває все живе. За санітарними нормами, максимально допустима концентрація в стічній воді завислих речовин – 0,25...0,75, нафтопродуктів –0,05...0,3 мг/л.
3.4 Очищення стічної води

– одна з найважливіших проблем захисту навколишнього середовища.

Щоб вибрати метод хімічної обробки води та конструкцію водоочисних споруд, спочатку визначають забрудненість води тетраетилсвинцем, її кислотність і лужність, а потім спосіб нейтралізації складу води і концентрацію в ній домішок.

Нині відомо до 20 методів очищення забрудненої води від тетраетилсвинцю, та інших домішок. Розглянемо деякі з них.



Тривале зберігання забрудненої води у відкритих водоймах (впродовж 20...30 діб) –найпростіший метод, який дає 100-відсоткову ефективність очищення води та руйнування тетраетилсвинцю. При цьому максимальна глибина шару очищуваної води повинна дорівнювати 3 м. На дні водойми влаштовують антифільтраційне покриття.

Флотаційний метод ґрунтується на коагулюванні забруднених рідин з барботажем повітрям та додаванням хімічних препаратів – коагулянтів (залізного купоросу, сірчанокислого амонію, хлористого заліза тощо), які прискорюють осадження домішок. Для збільшення вмісту лугів додають вапно.

Метод озонуванняодин з найпоширеніших. Для цього серійно випускають озонатори (ПО-2, ПО-3, ПО-5 та ін.0 продуктивністю 250...1000 т озону за годину. Такі пристрої можуть очищати протягом доби 100...1000 м3 забрудненої води, що повністю відповідає потребі господарств.

Під час реконструкції старих і проектуванні нових виробничих корпусів управлінь механізації слід передбачати механізоване миття машин з улаштуванням очисних споруд для повторного використання води.

Забруднена вода після миття машин надходить у приймальну камеру (пісколовку), де відбувається випадання великих частинок забруднень і змішування їх з коагулянтом. Далі вода йде до грязевідстійника, де осаджуються дрібні частинки забруднень і починається збирання нафтопродуктів саморегулювальними лотками оливобензиновловлювачів. Закінчується вилучення нафтопродуктів у камері оливобензиновловлювача за допомогою пластичних конвеєрів.

Вода, що відстоялась і очистилась, надходить у камеру об’ємом 26...28 м3, звідки насосами подається на мийку для повторного використання. Витрати свіжої води при цьому становлять лише 10 %. Пульпу з пісколовок і грязевідстійників виводять елеваторами й подають до гідро циклонів, де вона зневоднюється до 30...60 % вологості. Такі споруди дають змогу в 10...15 разів знизити витрати свіжої води та значною мірою запобігти забрудненню навколишнього середовища.

Останнім часом традиційні багатокомпонентні препарати заміняють однокомпонентним коагулянтом Al2O3, отриманим з відходів промисловості. Вартість цього коагулянту в 2–3 рази нижча від вартості традиційних. Оптимальна доза Al2O3 – 10...50 мг на 1м3 стічної води. Тривалість осадження домішок у статичних умовах – 20...30 хв; ступінь очищення – 95...99,5 %.

Пристрій “Кристал” з безнапірними гідро циклонами забезпечує якісне очищення стічної води від нафтопродуктів і трохи гірше від завислих частинок. Проте, якщо встановити додатковий пристрій для очищення грязевідстійників і застосувати замість віброфільтра досконаліший фільтр, у якому використовується поліпропілен, ефективність очищення стічної води цілком відповідатиме існуючим вимогам. Відстій з резервуарів за допомогою стисненого повітря (р = 0,3...0,4 МПа) потрапляє в завантажувальний бункер, з якого надходить у кузов самоскида. Герметизація бункера під час подавання стисненого повітря здійснюється тарілчастим клапаном.

В очисних спорудах, забруднена вода після миття надходять в забетоновану канаву з приямком. У приямку встановлено знімний металевий бункер для збирання крупного сміття (щебеню, скла, металевих предметів), який періодично виймають і вивозять автонавантажувачем. Забруднена вода через ґрати самопливом надходить у резервуар, потім насосом 3 подається у вертикальний відстійник-гаситель, а в міру його наповнення – переливними трубами у відстійник 1-го та 2-го ступенів. Потім вода самопливом через касетний фільтр (вторинне очищення від завислих речовин) потрапляє в резервуар очищеної води, а з нього, в міру потреби, йде на повторне використання. Взимку вода в резервуарі підігрівається парою або іншим теплоносієм до температури 18 ºС. Осад з резервуарів 4, 5 і 6 стікає в спеціальні баки, звідки за допомогою стисненого повітря трубами подається в бункер, з якого вивантажується в самоскиди.

Вміст завислих частинок після очищення на цій установці знижується з 3000 до 15...40 мг/л, а нафтопродуктів – з 900 до 3...10 мг/л. Нафтопродукти з відстійника виводяться через перегородку в накопичувальний бак.

На особливу увагу заслуговують малогабаритні й автоматизовані очисні установки, які виконані у вигляді одного блоку. Очищення стічної води ґрунтується на фізико-хімічному (реагентному) методі з застосуванням коагуляторів.

Стічну воду подають у камеру попереднього очищення, оснащену двома фільтрами грубого очищення з розміром чарунок 0,7 мм, де відбувається частковий розподіл домішок і нафтопродуктів. Олива збирається у нафтозбірнику. Частина нафтопродуктів у вигляді завислих частинок разом зі стічними водами потрапляє в реактор, де переміщується з певною дозою коагулянту, який надходить з електролізера під дією стисненого повітря. Електролізер завжди містить потрібний об’єм коагулянтів. Після відділення шлам, що осів на дні, надходить у шламовий збірник, а очищена вода – на повторне використання.

Якщо стічні води містять додаткові домішки, які потребують оброблення дезінфектантами, за матеріал однієї з пластин електролізера, яка приєднується до позитивної клеми випрямляча, використовують графіт. Газоподібний хлор, що виділяється під час роботи коагулянту з герметично закупореного електролізера, пропускається крізь стічні води, що перебувають у реакторі. Потім гіпохлор, або коагулянт, подається в камеру реакції. Відділення брудних домішок від чистих фракцій відбувається негайно, і домішки піднімаються у верхню частину реактора. Простота конструкції такої установки дає змогу виготовляти її безпосередньо в умовах управлінь механізації.

ДНЗ «Черкаський професійний автодорожній ліцей»



Методична розробка

на тему:

Посадка на робоче місце машиніста ШБМ. Прийоми дій органами керування і сигналізації”






План уроку
Тема програми: “Індивідуальне навчання по водінню тракторів”
Тема уроку: “Ознайомлення і тренування в користуванні важелями і педалями, контрольно-вимірювальними приладами трактора. Посадка на робоче місце”
Мета уроку: “Ознайомити учнів з початковими навиками користування важелями і педалями, контрольно-вимірювальними приладами гусеничного трактора”
Тип уроку: комбінований
Метод проведення

уроку: по особистісно орієнтованій системі
Між предметні

зв’язки: “ПДР”, “ОБР”, “Трактори і автомобілі”
Методичне

забезпечення: інструкційні карти, інструкції по безпеці праці.
Обладнання: трактор, набір ключів
Місце заняття: навчений полігон


Хід уроку

1. Організаційна частина – 5 хвилин.



    1. Перевірити в учнів наявність спецодягу, оглянути робоче місце.

    2. Доведення теми та мети уроку.

2. Вступне інструктування – 10 хвилин.
Призначення органів керування трактором і контрольно-вимірювальних приладів ви вивчали на заняттях по предмету “Трактори і автомобілі”, тому зараз поновимо в пам’яті раніш пройдений матеріал.



№ п/п

Питання для опитування

1

2

3



Як зупинити трактор?

Для чого потрібна правильна посадка тракториста?

Що входить до контрольно-вимірювальних приладів?




Потім оголошую тему вправи та її зміст.



Тема вправи: “Ознайомитися з органами управління трактора і приладами сигналізації. Користування контрольно-вимірювальними приладами. Посадка на робоче місце, регулювання сидіння”

Зміст вправи

а) ознайомлення з розміщенням органів керування;

б) спостереження за показниками контрольно-вимірюваних приладів;

в) ознайомлення з посадкою тракториста на робоче місце в тракторі;

г) правильне регулювання сидіння;

Провожу інструктаж з охорони праці.


3. Поточний інструктаж – 15 хвилин.

Після інструктажу з охорони праці провожу показ розміщення в кабіні приладів керування і сигналізації. Показую:



  • важіль управління коробкою передач;

  • стоянкові гальма;

  • показники поворотів;

  • педалей гальм;

  • педалей зчеплення;

  • прилади сигналізації;

  • прилади освітлення;

  • опалювальні прилади;

  • регулювання сидіння;

  • контрольно-вимірювальні прилади.

а) звертаю увагу учнів на те, що праворуч від рульового колеса розміщені важелі: фіксатора рульового колеса, управління розподільником, управління ГСВ, важіль управлення заднім ВОМ.

Праворуч від сидіння розміщені важіль управління стоянково-запасним гальмом, важіль управління силовим регулятором.

Ліворуч від рульового колеса знаходиться важіль управління муфтою зчеплення і шестерні включення редуктора пускового двигуна, важіль управління подачі палива, важіль переключення понижуючого редуктора.

На полу під щитком приладів знаходиться педаль зчеплення, справа – гальма і педаль керування подачею палива.

Перед рульовим колесом – щиток приладів на рульовому колесі кнопка звукового сигналу. Зліва на щитку перемикач поворотів, перемикач ближнього і дальнього світла.

Пояснюю учневі, що органи керування, які розміщені праворуч від рульового колеса, приводяться в дію правою рукою, а які ліворуч – лівою.
б) показую учневі розміщення на щитку контрольно-вимірювальних приладів трактора. Звертаю увагу на тахометр, показник тиску масла, на датчик температури охолоджуючої рідини, манометр тиску повітря в гальмівній системі при пневматичних гальмах, амперметр, показник рівня палива. Замок запалення розміщений на щитку приладів.

Потрібно навчити учня дивитися і бачити всі прилади швидко обдивляючи їх поглядом по годинниковій стрілці і бачити що діється з тим, чи іншим приладом.


в) посадка водія на робоче місце.

Учневі необхідно навчитися швидко і правильно займати положення на робочому місці тракториста, забезпечуючи цим хороший огляд дороги, зручне користування органами керування і найменшу втомленість.


г) пояснюю, що найбільш зручне місце для тракториста наступне:

  • спина майже вертикально розміщена і щільно прилягає до спинки сидіння;

  • руки на рульовому колесі розміщені так, щоб вони були злегка зігнуті в ліктях, великі пальці рук держать руль в обхваті;

  • дзеркало заднього виду відрегулювати так, щоб водій не повертаючи голови бачив в його нижній частині правого кута нижній зріз правої частини трактора.

4. Виконання вправ учнем – 25 хвилин.

Даю команду учню приступити до виконання вправи.

Учень показує сам всі органи керування, коротко розповідає їх призначення. Самостійно регулює сидіння, дзеркало.

Я уважно слідкую за правильністю виконання вправи.
5. Заключний інструктаж – 5 хвилин:


  • вказую на правильність дій учня;

  • висвітлюю допущені помилки.

Нерідко учні встановлюють сидіння дуже близько до рульового колеса (близька посадка), що не дає бажаного результату при виконанні повороту, руки і спина швидко втомлюються. Коли сидіння встановлює учень дуже далеко від рульового колеса (далека посадка), то він вимушений сильно розгинати руки і ноги, що не дає в такому положенні можливості вільно і точно, а при необхідності і швидко діяти органами керування. При великому нахилі спинки сидіння назад нижня частина хребта, м’язи шиї та рук тракториста відчувають велике навантаження, тому що немає достатньої опори тулубу.



  • оголошую оцінку;

  • повідомляю тему наступного уроку: “Запуск двигуна та водіння гусеничного трактора по прямій та з поворотами”


Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал