Методичні рекомендації до самостійної та індивідуальної роботи студентів



Скачати 472.28 Kb.
Pdf просмотр
Сторінка1/4
Дата конвертації26.12.2016
Розмір472.28 Kb.
ТипМетодичні рекомендації
  1   2   3   4

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України
Східноєвропейський національний університет імені Лесі Українки
Факультет психології
Кафедра загальної та соціальної психології









ОРГАНІЗАЦІЙНА ПСИХОЛОГІЯ

Методичні рекомендації до самостійної та індивідуальної роботи студентів










Луцьк
Східноєвропейський національний університет
імені Лесі Українки
2012

2
УДК [159.9 : 331 (073)]
ББК 88.36я81 + 88.59я81
О-64
Рекомендовано до друку методичною радою
Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки
(протокол № 3 від 21 листопада)

Рецензенти:
Кульчицька
А. В. – кандидат психологічних наук, доцент кафедри загальної та соціальної психології Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки;
Іванашко
О. Є. – кандидат психологічних наук, доцент кафедри вікової та педагогічної психології Східноєвропейського національного університету імені Лесі
Українки
Організаційна психологія : метод. рек. до самост. та індивід. роботи студ. / уклад. А.Б.
Мудрик ; Східноєвропейський нац. ун-т імені Лесі Українки, Ф-т психології, Каф. заг. та соц. психології. – Луцьк : СЄНУ ім. Лесі Українки, 2012. – 32 с.
Методичні рекомендації до самостійної та індивідуальної роботи студентів побудовані з урахуванням того, що частина матеріалу з курсу вивчається студентами самостійно. За умов, що на лекції відведена незначна кількість годин, то цей вид навчальної діяльності передбачає ознайомлення студентів лише із основними категоріями і поняттями, методами та психологічними теоріями предмета.
Виходячи з цього, в навчально-методичному виданні пропонується виклад тем курсу, основні тези теми, основні положення до теми, завдання для самостійної роботи студентів.
Завдання сформульовані таким чином, щоб можна було засвоїти основні категорії організаційної психології, історичні передумови і перспективи розвитку організаційної психології, її напрями та галузі, структуру, задачі та методи науки, її міждисциплінарні зв’язки з іншими науками та оволодіти практичними навичками проведення організаційно- психологічних досліджень з використанням основних методів цієї дисципліни.
Для цілісного уявлення про навчальний курс у навчально-методичному виданні представлені питання для практичних занять, питання для складання заліку та перелік літературних джерел, рекомендованих для опрацювання.
Для студентів психологічних спеціальностей, аспірантів, викладачів і всіх, хто цікавиться психологією.
УДК [159.9 : 331 (073)]
ББК 88.36я81 + 88.59я81
О-64




© Мудрик А.Б. (укладання), 2012.
© Східноєвропейський національний
Університет імені лесі українки, 2012

3
ЗМІСТ
1.
Опис навчального курсу…………………………………………………….4 2.
Пояснювальна записка………………………………………………………4 3.
Структура курсу……………………………………………………………..6 4.
Тематичний план змістових модулів………………………………………6 5.
Тематичний план курсу……………………………………………………..7 6.
Тематичний план практичних (семінарських) занять……………………26 7.
Питання для складання заліку……………………………………………..27 8.
Джерела, рекомендовані для опрацювання……………………………….29

4
1.

ОПИС НАВЧАЛЬНОГО КУРСУ

Галузь знань, спеціальність,
освітньо-кваліфікаційний
рівень

Характеристика навчального курсу

Галузь знань: 0301
Соціально-політичні науки
Напрям підготовки:
6.030102 – «Психологія»
Освітньо-кваліфікаційний рівень: бакалавр
Кількість кредитів, відповідних ECTS: 2
Загальна кількість годин: 72
Тип курсу: обов’язковий
Рік підготовки: (3)
Семестр: 5
Лекції: 24
Практичні: 12
Індивідуальна робота: 20
Самостійна робота: 16
Модулів: 3
Змістовних модулів: 2
Вид контролю: залік
2. ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА

Робочу програму складено відповідно до навчального плану спеціальності 6.030102 –
«Психологія», денної форми навчання.
Організаційну психологію можна визначити як самостійну галузь психологічної науки, яка вивчає психологічні закономірності діяльності та розвитку організацій.
Курс «Організаційна психологія» вивчається на основі оволодіння основами загальної та соціальної психології та має міждисциплінарні зв’язки з такими дисциплінами:
«Соціальна психологія», «Конфліктологія», «Психологія управління», «Психологія менеджменту», «Психологія бізнесу» та ін.
Головною метою курсу є оволодіння психологічними знаннями для успішного вивчення подальших теоретичних, практичних та прикладних навчальних курсів соціально- психологічного циклу. В процесі вивчення дисципліни студенти повинні засвоїти основні категорії організаційної психології, історичні передумови і перспективи розвитку організаційної психології, її напрями та галузі, структуру, задачі та методи науки, її міждисциплінарні зв’язки з іншими науками. Курс надає студентам можливість отримати комплекс спеціальних теоретичних знань у галузі організаційної психології та оволодіти практичними навичками проведення організаційно-психологічних досліджень з використанням основних методів цієї дисципліни.
Курс «Організаційна психологія» складається з 2 модулів, кожен з яких поділений на окремі теми, які розкривають зміст дисципліни.
Завданнями курсу «Організаційна психологія» є теоретична та практична
підготовка студентів з питань:

предмету, завдань, напрямів, галузей й методів організаційної психології;

історії становлення та перспективи розвитку організаційної психології;

сутності організації (вивчення змісту та структури організації, особливостей діяльності різних типів організацій, основних станів їх діяльності і психологічних закономірностей розвитку);

5

психологічних основ управління організаціями (визначення сутності управління організаціями, психологічних особливостей діяльності менеджерів і управлінської команди організацій.);

психологічних основ діяльності персоналу організацій (добір персоналу організації, забезпечення успішної адаптації працівників в організації, досягнення їх ефективної професійної кар’єри.);

особливостей ефективної взаємодії працівників та організації (аналіз різних типів входження працівників в організацію, формування відданості працівників організації, вплив різних типів організаційної культури на ефективність діяльності організації та ін.);

психологічних основ забезпечення психічного здоров’я працівників організації (аналіз причин виникнення професійного стресу в організації, попередження і подолання синдрому
«професійною вигорання» працівників, забезпечення гармонійного поєднання професійного та приватного життя);
Вимоги до знань й умінь студентів.
Після вивчення курсу «Організаційна психологія» студенти повинні знати:

предмет, завдання, методи науки;

основний категоріально-понятійний апарат дисципліни;

особливості сучасного менеджменту;

зміст та психологічні особливості організаційної діяльності;

психологічні характеристики організацій, типи організацій, їх структуру та життєвий цикл;

психологічні характеристики таких явищ та процесів як організаційна поведінка, організаційний та соціально-психологічний клімат колективу, організаційна культура, організаційні цінності, організаційна влада, лідерство та керівництво в організації, організаційна дисципліна та відповідальність;

психологічні основи ефективної комунікації в організаціях;

специфіку підбору кадрів в організації;

психологічні особливості та механізми виникнення професійних розладів.
Вміти:

використовувати різні методи діагностичної роботи для вивчення й аналізу психологічних проблем в організації;

виділяти основні етапи розвитку організації;

здійснювати добір персоналу організації та забезпечувати успішну адаптації
працівників в організації;

здійснювати психологічний моніторинг організаційних явищ і процесів з метою надання психологічної допомоги керівництву та персоналу організації;

розробляти та впроваджувати програми, спрямовані на забезпечення психічного здоров’я працівників (попередження і подолання синдрому «професійною вигорання», забезпечення гармонійного поєднання професійного та приватного життя тощо);

розробляти програми особистісного професійного зростання персоналу.

3. СТРУКТУРА КУРСУ




























4. ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН ЗМІСТОВИХ МОДУЛІВ

Тематичний зміст курсу складається з двох змістових модулів, які відображають логічну послідовність оптимального засвоєння фундаментальних знань з курсу
«Організаційна психологія».
Змістовий
модуль 1. «Організаційна психологія як наукова дисципліна, її
предмет, завдання та методи» розкриває такі ключові теми курсу як: організаційна психологія як галузь психологічної науки, її історія виникнення та становлення, зв’язок з
іншими науками; область і предмет дослідження організаційної психології, її місце в системі
«наука – практика», рівні аналізу в організаційній психології; методи дослідження організаційної психології; організація як об’єкт аналізу організаційної психології, природа та характеристики організацій, організаційна структура та життєвий цикл організації.
Змістовий
модуль 2. «Соціально-психологічні чинники організаційної поведінки
та організаційних процесів» розкриває такі ключові теми як: визначення сутності управління організаціями, психологічні особливості діяльності менеджерів і управлінської команди організацій; добір персоналу організації, успішна адаптація працівників в організації, ефективна професійна кар’єра; ефективна комунікація в організації; формування відданості працівників організації, організаційна культура та організаційні цінності; причини виникнення професійного стресу в організації, шляхи попередження і подолання синдрому
«професійною вигорання» працівників, забезпечення гармонійного поєднання професійного та приватного життя.
Кількість годин, відведених на:



Тема

л
ек
ц
ії

п
р
ак
ти
ч
н
і
за
н
я
тт
я
са
м
ос
ті
й
н
у

р
об
от
у
ін
ди
ві
ду
ал
ь
н
у
р
об
от
у
Змістовий модуль 1. Організаційна психологія як наукова дисципліна, її предмет,
завдання
та методи
Тема 1. Організаційна психологія як галузь психологічної науки
6 4
2
Тема 2. Організація як об’єкт аналізу організаційної психології
6 4
4 2
Тема 3. Психологічні основи управління організаціями
4 4
2
Змістовий модуль 2. Соціально-психологічні чинники організаційної поведінки та
організаційних
процесів
Тема 4. Психологічні основи діяльності персоналу організацій
4 2
4
Тема 5. Психологічні особливості ефективної взаємодії працівників та організації
4 2
2 4
Тема 6. Психологічні основи забезпечення психічного здоров’я працівників організації
4 2
6
Всього годин
24 12 16 20

- 7 -
5. ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН КУРСУ
Змістовий модуль 1
Організаційна
психологія як наукова дисципліна,
її
предмет, завдання та методи
Тема 1. Організаційна психологія як галузь психологічної науки
Організаційна психологія як прикладна галузь психології, що вивчає всі аспекти психічної діяльності і поведінки людей в організаціях з метою підвищення організаційної ефективності і створення сприятливих умов для праці, індивідуального розвитку і психічного здоров’я членів організації.
Організація як «диференційоване і взаємно впорядковане об’єднання індивідів і груп, які спільно реалізують деякі цілі і діють на основі певних процедур і правил» – явище надзвичайно складне.
Науковий менеджмент як «першоджерело» організаційної психології.
Становлення і розвиток індустріальної психології.
Напрямки
індустріальної психології:
1) школа
«людських стосунків»
(«соціоіндустріальная» психологія); 2) організаційне тестування (психологія кадрового відбору – personnel psychology); 3) експериментально-індустріальне проектування
(experimental-industrial engineering – поєднання методів експериментальної психології з
індустріальним проектуванням).
Оформлення організаційної психології в самостійну наукову дисципліну.
Перспективи розвитку організаційної психології.
Предмет дослідження організаційної психології – психічні феномени і поведінка людей в організаціях, а також фактори, що їх детермінують (трудова діяльність, особистісно- ціннісна сфера працівників і їх професійно-важливі якості, групові процеси, мотивація, лідерство, організаційна культура, різноманітні організаційні змінні та ін.).
Місце організаційної психології в системі «наука – практика».
Міждисциплінарні звя’язки організаційної психології з іншими науками: загальною психологією, соціальною психологією, конфліктологією, соціологією, антропологією, психологією управління та менеджменту, політичними науками.
Методи дослідження організаційної психології: метод спостереження; метод аналізу документів; метод опитування; метод інтерв’ювання; метод соціометричного дослідження; метод експерименту.
Основні положення
Організаційна психологія – прикладна галузь психології, що вивчає всі аспекти психічної діяльності і поведінки людей в організаціях з метою підвищення організаційної ефективності і створення сприятливих умов для праці, індивідуального розвитку і психічного здоров’я членів організації.
Організація розуміється як диференційоване і взаємно впорядковане об’єднання
індивідів і груп, які спільно реалізують деякі цілі і діють на основі певних процедур і правил.
У науковій літературі представлене і таке визначення поняття «організація»: внутрішня упорядкованість, узгодженість, взаємодія диференційованих частин цілого, сукупність процесів чи дій, що мають своїм наслідком утворення і удосконалення взаємозв’язків між частинами цілого.
Важливу роль у формуванні організаційної психології відіграла доповідь Р. Гордона і
Дж. Хоуелла про стан освіти в сфері бізнесу в коледжах і університетах США. В цій доповіді, опублікованій у 1959 році, вони стверджували, що ефективність управління бізнесом багато в чому пов’язана з адекватним застосуванням психологічних і поведінкових знань до організаційних проблем. Ці дослідники високо оцінили досвід провідних бізнес- шкіл із залучення психологів, соціологів і політологів до навчання менеджерів, відзначили недостатню представленість основ психології в програмах більшості центрів навчання бізнесу і закликали бізнес-школи до широкої співпраці з факультетами психології університетів у проведенні психологічних досліджень в галузі менеджменту та організаційної діяльності.

- 8 -
Остаточне становлення організаційної психології як самостійної дисципліни дослідники відносять до другої половини 60-х років, а її формальне визнання відбулося лише у 1973 році.
Предметом дослідження організаційної психології є різноманітні психічні феномени і поведінка людей в організаціях, а також фактори, що їх детермінують. До них, перш за все, відносяться трудова діяльність, особистісно-ціннісна сфера працівників і їх професійно- важливі якості, групові процеси, мотивація, лідерство, організаційна культура, різноманітні організаційні змінні. Конкретизуючи область і предмет дослідження організаційної психології, необхідно акцентувати увагу на наступних моментах: по-перше, психологія та поведінка людей багато в чому детерміновані як характеристиками організацій і груп, так і зовнішнім середовищем. По-друге, ефективність організації та досягнення проголошених нею цілей, в свою чергу, детерміновані її персоналом. По-третє, для розуміння і вирішення психологічних проблем в організації необхідно використання досягнень усієї сукупності наукових знань і застосування наукового методу. Тільки послідовне застосування наукового методу дозволяє організаційній психології претендувати на звання наукового напрямку.
Класифікація груп методів, використовуваних організаційної психологією:
1) методи спостереження;
2) методи опитування;
3) експериментальні методи;
4) спеціальні методи, зумовлені конкретними умовами організаційної діяльності.
Дослідження в організаційній психології – це систематичне, цілеспрямоване емпіричне вивчення гіпотез про передбачувані взаємозв’язки психічної поведінки і організаційних явищ.
САМОСТІЙНА РОБОТА З ТЕМИ
Словникова робота: організаційна психологія, організація, методи (спостереження; аналізу документів; опитування;
інтерв’ювання; соціометричного дослідження; експерименту).
Творчі завдання та проблемні ситуації
Теми рефератів:
1.
Становлення і розвиток організаційної психології як самостійної науки.
2.
Перспективи розвитку організаційної психології.
3.
Місце організаційної психології в системі наук.
4.
Методи організаційної психології.
Питання, винесені на самостійне опрацювання
1.
Науковий менеджмент як «першоджерело» організаційної психології.
2.
Напрямки індустріальної психології та їх значення для розвитку організаційної психології як самостійної науки.
Питання та завдання для самоконтролю
1.
Назвіть етапи становлення організаційної психології як науки.
2.
Означте предмет, об’єкт та завдання організаційної психології.
3.
Які методи дослідження використовуються в організаційній психології?
4.
Яке місце займає організаційна психологія у системі наук?

Тема 2. Організація як об’єкт аналізу організаційної психології
Організація як свідомо координоване соціальне утворення з визначеними межами, яке функціонує на відносно постійній основі для досягнення спільної мети або цілей.
Ознаки організації: цілеспрямованість, наявність спільної мети.
Характеристики організації: розмір організації, складність, формалізація, раціональність, ієрархічна структура та спеціалізація.
Життєвий цикл організації: 1) етап становлення; 2) етап зростання; 3) етап зрілості;
4) етап старіння; 5) етап занепаду; 6) етап оновлення або смерті організації.
Організаційна структура: механістичні та органічні організаційні структури.
Лінійна, функціональна, лінійно-функціональна, матрична і матрично-штабна організаційні структури.

- 9 -
Ключові елементи організаційної структури: 1)оперативне ядро, 2) стратегічний апекс; 3) середня лінія; 4) техноструктура; 5) допоміжний персонал
Основні положення
Серед характеристик організацій, які знайшли відображення в багатьох теоріях, крім великого розміру та складності, як правило, виділяються такі характеристики, як
формалізація, раціональність, ієрархічна структура та спеціалізація.
Розмір організації, перш за, все виступає як фактор, що детермінує характер міжособистісних відносин.
Складність організації пов’язана зі ступенем диференціації. Вона включає рівень спеціалізації або розподілу праці, кількість рівнів в ієрархії і ступінь територіального розподілу її підрозділів.
Ступінь орієнтації на правила і опора на формальні критерії поведінки та діяльності називаються формалізацією. Високо формалізовані організації мають детальні описи робочих процедур, посадові інструкції, чіткі правила і обмеження. Формалізація зазвичай передбачає значну стандартизацію і специфікацію робочих ролей. Формалізація має ряд потенційних переваг: а) полегшує координацію, зменшуючи варіативність індивідуальної поведінки; б) зменшує рольову невизначеність, чітко визначаючи обов’язки кожного індивіда, його відповідальність, обсяг повноважень; в) полегшує контроль, забезпечуючи чітко визначені стандарти діяльності; г) знижує витрати на персонал, зменшуючи необхідність його багатостороннього навчання; д) дозволяє за допомогою єдиних правил і процедур забезпечити постійний рівень якості виробництва і послуг; е) дає службовцям захист від свавілля керівництва, так як чітко визначає його обов’язки та стандарти діяльності.
Проте формалізація може приводити до цілого ряду несприятливих наслідків: а) формалізація зміщує акцент з цілей на кошти, приводячи до ригідності поведінки і автоматичного слідування правилам; б) обмежує свободу службовця, роблячи роботу менш цікавою і недостатньо творчою; в) вимагає великих тимчасових витрат і зусиль для розробки правил і стандартизованих процедур, що, в свою чергу, неможливо без збільшення організаційного персоналу; г) знижує адаптивність до мінливих умов і нових потреб клієнтів; д) обмежує можливості нижнього управлінського персоналу в навчанні стратегічним управлінським навичкам, включаючи рішення проблем і прийняття рішень, що скорочує кількість потенційних кандидатів на вищі посади в організації.
Раціональність – ще один атрибут великої організації. Створення організаційної структури передбачає впорядкування соціальної чи соціотехнічної системи, що має деяку ціль. Система повинна бути раціональною, тобто ґрунтуватися на логіці і науковому знанні.
Поведінка кожного працівника має бути орієнтована на досягнення організаційної мети.
Ієрархічна структура багато в чому є відображенням системи завдань і цілей організації. Ієрархія – це наявність різних владних повноважень на різних організаційних рівнях, ланцюжок формальних взаємовідносин керівництва-підпорядкування, що йде від вершини організаційної піраміди до її заснування і зв’язує всю організацію в єдине ціле.
Ще однією характеристикою складної організації виступає спеціалізація. Вона пов’язана з певним групуванням діяльностей, які виконуються окремими індивідами. Набір дій, що пропонуються для певної посади чи окремому індивіду, повинен бути раціональним з точки зору ефективності. Спеціалізація може виступати в двох формах – як поділ праці та професіоналізація. У першому випадку конкретне завдання на підставі аналізу поділяється на елементи. Це дозволяє спростити навчання і заміну персоналу. У другому – спеціалізація стосується не завдання, а знань і навичок індивіда. Професіоналізація означає формування комплексу знань і навичок, які в силу своєї складності, динамічності або унікальності не

- 10 - можуть бути зведені до окремих операцій, доступним практично будь-якому члену організації.
Поняття «життєвого циклу» допомагає виділити етапи, через які проходить організація і прогнозувати проблеми, характерні при переході від одного етапу до іншого.
Серед етапів життєвого циклу організації можна виділити наступні:
1. Етап становлення. Організація знаходиться на стадії становлення, ініціатори її створення виявляють незадоволені вимоги споживача чи соціальні потреби, формується трансформаційний цикл. Цілі організації ще не набули достатньої чіткості, творчий процес протікає вільно. Характерними рисами цього етапу є цілеспрямованість, здатність ризикувати і відданість справі. Нерідко використовується директивний метод керівництва, що вимагає швидкого виконання і ретельного контролю. Для тих, хто в цей період працює в організації, притаманна висока згуртованість і взаємодія. Просування до наступного етапу вимагає стабільного забезпечення ресурсами.
2. Етап зростання. На цьому етапі розвитку ріст організації здійснюється нерівномірно, ривками, набираючи все більшої сили. Розвиваються інноваційні процеси попереднього етапу, оформляється місія організації. Комунікації і структура багато в чому залишаються неформальними. Більш впорядковані процедури поступово замінюють ризиковану пристрасть до успіху. Налагоджується планування, розробка бюджетів, прогнозів. Розширюється прийом на роботу фахівців, що викликає тертя з працівниками початкового складу. Засновники організації змушені більше виконувати роль безпосередніх керівників, а не підприємців, здійснюючи систематичне планування, координацію, управління і контроль.
3. Етап зрілості. Структура стабілізується, вводяться правила, визначаються процедури. Організація збільшує випуск продуктів і розширює ринок надання послуг.
Керівники виявляють нові можливості розвитку. Структура стає більш комплексною та відпрацьованою. Зростає роль вищої керівної ланки, процес прийняття рішень стає більш виваженим, консервативним. Ролі уточнені таким чином, що відхід тих чи інших членів організації не викликає серйозної небезпеки. Основна мета – збалансоване зростання. З прискоренням темпів зростання в порівнянні з попередніми стадіями організація нерідко переоцінює свої успіхи і можливості.
4. Етап старіння. Незважаючи на те, що картина доходів цілком прийнятна, темпи зростання сповільнюються. Вище керівництво, не усвідомлюючи необхідність оновлення, намагається відновити колишню динаміку «косметичними» заходами. Однак громіздка система контролю, бюрократизація організаційних процесів, неадекватна стратегія, закритість до нових ідей, зниження мотивації працівників – все це призводить до значних втрат в організаційної ефективності.
5. Етап занепаду. В результаті спаду організаційної ефективності, конкуренції, погіршення ринкової кон’юнктури організація виявляється в кризовому стані: її продукція або послуги користуються все меншим попитом. Погіршується організаційний клімат, зростає кількість конфліктів, керівництво нерідко змушене вдаватися до скорочення персоналу. Організація відкочується назад, і знову починається боротьба за її виживання.
Організація виявляється на межі розпаду. Вона змушена або прийняти жорстку систему оновлення, або перестати існувати як самостійна структура.
6. Етап оновлення або смерті організації. Цей етап може мати двоякий результат: або організація перестає існувати, або вона робить кардинальну спробу відродження. Другий результат зазвичай неможливий без приходу до керівництва нових людей, уповноважених на проведення реорганізації та здійснення планової програми внутрішнього організаційного розвитку. Мета – повернути організації втрачені ефективність і динаміку розвитку. Нерідко ця робота пов’язана з повною організаційною санацією та напруженням усіх сил і можливостей працівників. Особливу роль відіграє особистість і підготовленість нового керівника та його команди.
Структура організації – це сукупність запропонованих ролей і взаємин, розподіл функцій між окремими підрозділами, розподіл влади між адміністративними посадами і формальна комунікаційна мережа.

- 11 -
Організаційна структура управління – розгалужена система різноманітних ланок
(підрозділів, рівнів) між якими формуються і підтримуються зв’язки, що забезпечують злагодженість, погодженість, високу продуктивність праці та ефективність організації.
Організаційна структура управління – це формальний план для ефективного розподілу праці і ефективної координації індивідуальних дій.
Формальна структура організації – це офіційний план виконання завдань, що приводять до досягнення мети організації.
Неформальна структура організації – це організаційні характеристики та стосунки, що не є складовою формальної структури організації, але впливають на її успіхи у досягненні мети.
Лінійна структура організації – при цій структурі керівники підрозділів нижчих рівнів безпосередньо підпорядковуються одному керівнику.
Функціональна структура – це структура, в основі якої лежить принцип повноправного розпорядництва (кожний керівник має право давати вказівки, що входять в його компетенцію).
Лінійно-функціональна структура організації – це організація роботи, у якій зберігається черговість у вирішенні завдань.
Матрична структура – це організація роботи, у якій підрозділи підпорядковуються їх безпосереднім керівникам. Широкі горизонтальні і вертикальні зв’язки.
Матрично-штабна
структура
організації
– це система управління, що характеризується наявністю широких зв’язків з іншими структурними складовими організації. Основний недолік – неможливість здійснення контролю.
Механістична структура організації – властива організаціям, що характеризуються значною складністю, високим рівнем формалізації, обмеженим комунікативно-
інформаційним обміном, пасивною участю працівників у прийнятті рішень.
Ключові елементи організації. Х. Мінцберг запропонував модель ключових елементів організації, яка може бути віднесена до структурних концепцій. Згідно Мінцбергу будь-яка велика організація має 5 ключових елементів:
- оперативне ядро – це частина організації, що займається виконанням основної виробничої чи обслуговуючої діяльності;
- стратегічний апекс – це частина організації, що відповідає за загальну місію організації і складається вищих виконавців і осіб, що забезпечують їх діяльність;
- середню лінію – це ланка організації, що поєднує між собою вищі і нижчі щаблі організаційної структури (керівники підрозділів і менеджери середньої ланки);
- техноструктуру – це частина організації, завданнями якої є зробити діяльність всіх
інших частин організації більш ефективною (забезпечення комп’ютерного та технічного обладнання);
- допоміжний персонал – це частина організації, що складається з певних організаційних підрозділів, які надають допомогу іншим частинам організації.
Стратегія – довготривалий курс розвитку організації, її виробничо-господарської та соціальної діяльності, сукупність способів досягнення цілей організації.
САМОСТІЙНА РОБОТА З ТЕМИ
Словникова робота: організація, характеристики організації, життєвий цикл організації, стратегія, організаційна структура, формальна структура організації, неформальна структура організації.
Творчі завдання та проблемні ситуації
Теми рефератів:
1.
Організація як предмет вивчення організаційної психології.
2.
Психологічний аналіз ознак організації.
3.
Поняття організаційної структури.

- 12 -
Питання, винесені на самостійне опрацювання
1.
Теорії організації:
2.
Класичні теорії організацій.
3.
Концепції «людських стосунків».
4.
Ситуаційні теорії організацій.
5.
Мотивація організаційної діяльності.
6.
Види потреб в організації.
7.
Групова мотивація в організації.
8.
Методи стимулювання в організації.
9.
Діагностика мотивації персоналу.
Питання та завдання для самоконтролю
1.
Охарактеризуйте суть поняття «організація».
2.
Назвіть та опишіть основні характеристики організації.
3.
Чим відрізняються механістичні та органічні організаційні структури?
4.
Охарактеризуйте основні ключові елементи організації.
5.
Назвіть особливості лінійної, функціональної, лінійно-функціональної, матричної і матрично-штабної організаційних структур.


Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3   4


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал