Мета та завдання фiнансового менеджменту



Сторінка1/5
Дата конвертації10.04.2017
Розмір0.94 Mb.
  1   2   3   4   5

  1. МЕТА ТА ЗАВДАННЯ

ФIНАНСОВОГО МЕНЕДЖМЕНТУ

Головною метою фінансового менеджменту єзабезпечення зростання добробуту власника капіталу підприємства, що знаходить конкретне втілення у підвищенні ринкової вартості підприємства або його акцій.

В процесі досягнення головної мети фінансовий менеджмент вирішує багато завдань, основними серед яких є: 1)забезпечення високої фінансової стійкості підприємства в процесі його розвидку; 2)оптимізація грошового обороту і підтримання постійної платоспроможності підприємства; 3) забезпечення реалізації економічних інтересів суб’єктів фінансових відносин; 4) забезпечення мінімізації фінансових ризиків.


2. ПРИНЦИПИ ФIНАНСОВОГО МЕНЕДЖМЕНТУ

Принципи:1)плановість та системність;2)цільова спрямованість;3)диверсифікація вкладень капіталу, яка виявл. у 2-х аспектах: а)управління інвестуванням грошей в різні ЦП та об’єкти; б)створення багато профільних підприємств, що займаються різними видами підпр. д-ті. 4)стратегічна орієнтованість.

В останні роки популярності набувають проблемно-орієнтовані принципи упр-ня, спрямовані на оптимальне вирішення сукупних проблем розвитку вир-ва та обігу. І одним із принципів даного упр-ня євипереджаюче управління, завд. якого є виявлення границь розширеного вир-ва, прогнозування варіантів розвитку, пошук альтернативних шляхів і варіантів прийняття рішень і вибір напрямків фінансування.


3. ПРЕДМЕТ, ОБ’ЄКТ ТА СУБ’ЄКТ ФIНАНСОВОГО МЕНЕДЖМЕНТУ

ФМ – це процес управління формуванням, розподілом і використанням фінансових ресурсів господарського суб’єкту і оптимізації обігу його грошових коштів.

Фінансові відносини на рівні підприємницьких структур охоплюють відносини: 1)з іншими підприємствами: по постачанню товарно-матеріальних запасів, реалізованої продукції, виконанню робіт, наданню послуг; 2) з банківською системою: по грошових розрахунках за банківські послуги при отриманні і погашенні кредитів, купівлі-продажу валют та інші операції; 3)з страховими організаціями по страхуванню виробничих та фінансових ризиків; 4) з податковими органами по сплаті податків та платежів; 5) з позабюджетними фондами по сплаті обов’язкових зборів; 6) з власним персоналом по виплаті заробітної плати, премій і т.п.; 7) з акціонерами по виплаті дивідендів; 8) інші відносини.

Суб’єктами ФМ виступають фінансові менеджери – це професійно підготовлені спеціалісти в галузі управління фінансами, які виконують управлінські функції.

Об’єктом фінансового менеджменту є фінанси господарських суб’єктів, тобто відносини, пов’язані з формуванням, використанням фінансових ресурсів цих підприємств, та фінансова діяльність. З метою реалізації процесу управління фінансами застосовують фінансовий механізм.

Фінансовий механізм – це сукупність методів реалізації економічних інтересів шляхом фінансового впливу на соціально-економічний розвиток підприємства. Складовими фін мех-зму є:1)фінансове забезпечення – це самофінансування, акціонерний капітал, кредитування, безповоротне фінансування. 2)фінансове регулювання – податки, внески, позики, субсидії; 3) система фінансових індикаторів(фінансові категорії, фінансові показники, фінансові коефіцієнти) та фінансових інструментів (санкції, норми, нормативи), які дають змогу оцінити цей вплив на соціально-економічний розвиток підприємства.

Методи фінансового менеджменту: 1)розрахунково-аналітичний;2)балансовий;3)нормативний;4)економіко-математичні моделі;5)метод оптимізації упр-ких рішень;6)фінансовий аналіз.
4. ФУНКЦIЇ ФIНАНСОВОГО МЕНЕДЖМЕНТУ

Функції фінансового менеджменту: 1) планування – короткострокове і довгострокове планування – передбачає створення річного бюджету фірми, який потім конкретизується; 2) акумулювання грошових коштів; 3) управління грошовими коштами; 4) залучення грошових коштів; 5) контроль і аудит; 6) управління податками.

Крім того виділяють функції фінансового менеджменту як спеціалізованої галузі управління підприємством:1)управління активами;2)управління капіталом;3)управління інвестиціями;4)управління грошовими потоками;5)управління фінансовими ризиками;6)антикризове фінансове управління при загрозі банкрутства




5. ЗНАЧЕННЯ ФІНАНСОВОГО РИНКУ ДЛЯ ПІДПРИЄМСТВ

Типове підприємство реального сектора як правило виступає в ролі покупця на фінансовому ринку.Зв'язок між підприємством і ринком, а також основні фінансові інструменти, емітуючи які підприємство зможе здобувати на ринку необхідний капітал відображено на рисунку.

Власний капітал

Звичайні акції

Привілейовані акції

Корпоративні облігації

Гібридні інструменти (варанти)

Довгострок. позиковий капітал

Довгострок. банківські кредити

Короткостр. позиковий капітал

Короткострокові позики

Валютний ринок


Первинний

фондовий ринок

Ринок

довгострок.



банк. кред-в
Грошовий ринок

Фін.


ринки

Крім того, підприємство взаємодіє і з вторинним фондовим ринком. Оскільки його наявність забезпечує інвесторам можливість перепродати цінні папери неефективного емітента. Саме на вторинному ринку визначається реальна вартість капіталу підприємства.

Нормально працюючий фінансовий ринок сприяє розширенню можливостей підприємства та визначенню його реальної вартості.
6. ДЖЕРЕЛА ФIНАНСОВОЇ IНФОРМАЦI
Незалежно від джерел одержання інформація, яка використовується у ФМ повинна відповідати таким вимогам:1)повнота; 2)достовірність; 3)важливість; 4)своєчасність; 5)зрозумілість.

Система показників інформаційного забезпечення фінансового менеджменту, що формується із зовнішніх джерел ділиться на 4 групи:1) показники, що характеризують загальноекономічний розвиток країни; 2) показники, що характеризують кон’юнктуру фінансового ринку; 3) показники, що характеризують діяльність контрагентів і конкурентів; 4) нормативно-регулюючі показники.

Основу інформаційного забезпечення процесу управління фінансами становить інформаційна база, до складу якої входять 5 блоків:1)закони, постанови і інші нормативні акти, які визначають правову основу фінансових інститутів, ринку цінних паперів;2) нормативні документи державних органів (Міністерства фінансів НБУ), міжнародних організацій та фінансових інститутів. які містять вимоги, рекомендації та кількісні нормативи в галузі фінансів до учасників ринку; 3) бухгалтерська звітність; 4) статистична звітність;5) несистемні дані – дані аудиторських компаній, змі, конфіденційна інформація.

7. ІНФОРМАЦІЙНІ ПОТРЕБИ КОРИСТУВАЧІВ ФІНАНСОВИХ ЗВІТІВ

Користувачами фінансових звітів є існуючі та потенційні інвестори, працівники, позикодавці, постачальники та інші торгові кредитори, замовники, уряд та урядові установи і громадськість. Вони використовують фінансові звіти для задоволення певних різноманітних потреб у фінансовій інформації. Такі потреби, зокрема, мають: 1) інвестори (їм необхідна інформація, яка допомагає визначити, що необхідно робити: купувати, утримувати або продавати, вони також зацікавлені в інформації, що дозволяє їм оцінити спроможність підприємства сплачувати дивіденди); 2) працівники(зацікавлені в інформації щодо стабільності та прибутковості роботодавців,вони також зацікавлені в інформації, яка дозволяє їм оцінити здатність підприємства забезпечувати оплату праці, пенсію та зайнятість); 3) позикодавці(зацікавлені в інформації, яка дозволяє їм визначити, чи будуть їхні позики та відсотки з суми позик сплачені своєчасно);4) постачальники та інші торгові кредитори(зацікавлені в інформації, яка дозволяє їм визначити, чи будуть вчасно сплачені заборговані їм суми); 5) клієнти(виявляють інтерес до інформації щодо безперервності діяльності підприємства, особливо у випадках, коли вони мають довгострокові угоди з підприємством або залежать від нього); 6) уряди та урядові установи (зацікавлені у розміщенні ресурсів, а значить, і у діяльності підприємства,інформація їм також потрібна для того, щоб регулювати діяльність підприємств, визначати податкову політику і як основа статистичних даних про національний дохід та інших даних); 7) громадськість(фінансові звіти можуть допомогти громадськості через надання інформації щодо останніх тенденцій і досягнень у добробуті підприємства та обсягів його діяльності).


8. ПРИЗНАЧЕННЯ ОСНОВНИХ КОМПОНЕНТІВ ФІНАНСОВОЇ ЗВІТНОСТІ

Компо-ти фін.звітн-ті

Зміст

Використання інформації

Баланс

Наявність економічних ресурсів, які контролюються підприємством, на дату балансу

Оцінка структури ресурсів під-ва, йоголіквід-і та платоспром-і дляпрогноз-я майбутніх потреб у позиках; оцінка та прогноз-я змін в екон. ресурсах, які підп-во, ймовірно, контрол-ме в майбутньому

Звіт про фінансові результати

Дох-ди, вит-ти і фін. результати під-тва за звітний період

Оцінка та прогноз: 1) прибутковості діяльності підприємства; 2) структури доходів та витрат.

Звіт про рух грошових коштів

Генерування та використання грош. Кошт. протягом звітного періоду

Оцінка та прогноз операційної, інвестиційної та фінансової діяльності підприємства

Звіт про ВК

Зміни у складі ВК під-ва протягом зв. пер.

Оцінка та прогноз змін у власному капіталі.

Примітки

Обрана облікова політика: 1) інфор-я, яка не наведена безпосередньо у фін. звітах, але обов'язкова за П(С)БО; 2) додатк. аналіз статей звіт-і, необхід для забезпеч-ня її зрозумілості

Оцінка та прогноз: 1) облікової політики; 2) ризиків або невпевненості, 3) які впливають на підприємство, його ресурси та зобов'язання діяльність підрозділів підприємства тощо


9. СКЛАД ТА РОЛЬ ФIНАНСОВОЇ ЗВIТНОСТI У ФIНАНСОВОМУ МЕНЕДЖМЕНТI

Фінансова звітність – це бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Фінансова звітність в умовах ринку представляє інтереси для двох груп зовнішніх користувачів: - акціонери, керуючі (директори) підприємства, фінансові менеджери всіх рівнів; - кредитори, аудиторські служби, потенційні інвестори, консультанти з фінансових питань, біржі цінних паперів, законодавчі органи, податкові органи, юристи, торгово-виробничі асоціації, профспілки. Фінансова звітність складається: 1)Баланс, 2) Звіт про фінансові результати, 3) Звіт про рух грошових коштів, 4) Звіт про власний капітал, 5) примітки до фін звітності

Фін. звітність забезпечує інформ. потреби користувачів щодо: придбання, продажу та володіння ЦП; участі в капіталі п-ва; оцінки якості управління; оцінки здатності підпр. своєчасно виконувати свої зоб-ня; забезпеченості зоб-нь підпр.; визнач.суми дивід., що підляг. розподілу; регулювання д-ті підприємства; ін.
10. БАЛАНС ПIДПРИЄМСТВА ЙОГО СКЛАДОВI

Баланс(форма № 1) – це звіт про фінансовий стан підприємства, який відображає на певну дату його активи, зобов’язання та власний капітал.В балансі відображаються ресурси і вимоги на ці ресурси або ж частка участі в них, він служить також індикатором фінансового станупідприємства.

Відповідно до загальноприйнятих стандартів обліку, баланс розкриває зміст понять активу і пасиву.Актив балансу характеризує засоби підприємства за складом і напрямами використання. Активи балансу складається з:1) необоротних активів (засоби, які використовуються понад один звітний період (рік), вони придбані з метою використання в господарській діяльності і не призначені для продажу протягом року); 2) оборотних активів (грошові кошти та їх еквіваленти, що не обмежені у використанні, а також інші активи, призначені для реалізації чи споживання протягом операційного циклу чи протягом дванадцяти місяців з дати балансу); 3)витрат майбутніх періодів (витрати, що мали місце протягом поточного або попередніх звітних періодів, але належать до наступних звітних періодів); 4) необоротні активи та групи вибуття (вартість необоротних активів та групвибуття, утримуваних для продажу).



Пасив балансу має п'ять розділів: 1)власний капітал (відображаються власні джерела підприємства, які без визначення строку повернення внесені засновниками або залишені ними на підприємстві з уже оподаткованого прибутку); 2) забезпеченя наступних витрат і платежів (відображаються нараховані у звітному періоді майбутні витрати та платежі величина яких на дату складання балансу може бути визначена тільки шляхом попередніх оцінок, а також залишки коштів цільового фінансування і цільових надходжень, які отримані з бюджету та інших джерел); 3) довгострокові зобов’язання (зобов'язання, первинний термін погашення яких був встановлений більше 12 місяців); 4) поточні зобов’язання (зобов'язання, первинний термін погашення яких був встановлений менше 12 місяців); 5) доходи майбутніх періодів (доходи, отримані протягом поточного або попередніх звітних періодів, які належать до наступних звітних періодів).
11. ЗВIТ ПРО ФIН. РЕЗУЛЬТАТИ П-ВА ТА ЙОГО СКЛАДОВI

Звіт про фінансові результати (форма №2)– це звіт про доходи, витрати і фінансові результати підприємства, складається з трьох розділів. Призначення звіту про фінансові результати полягає у визначенні чистого прибутку (збитку) звітного періоду. З цією метою у формі звіту передбачається послідовне зіставлення його статей.

У першому розділі „Фінансові результати”процес розрахунку прибутку (збитку) звітного періоду маєтакі кроки:1. Визначення чистого доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг);2. Розрахунок валового прибутку (збитку);3. Визначення фінансового результату – прибутку (збитку) – від операційної діяльності;4. Розрахунок прибутку (збитку) від звичайної діяльності до оподаткування;5. Визначення прибутку (збитку) від звичайної діяльності;6. Визначення чистого прибутку (збитку) звітного періоду.

У розділі ІІ „Елементи операційних витрат” міститься інформація про: матеріальні затрати, амортизація, витрати на оплату праці, на соціальні заходи.

Розділ ІІІ „Розрахунок показників прибутковості акцій” відображає середньорічну кількість простих акцій, скориговану кількість, чистий прибуток (збиток) на одну акцію, скоригований прибуток (збиток), дивіденди на одну акцію.

12. ЗВIТ ПРО РУХ ГРОШОВИХ КОШТIВ ПIДПРИЄМСТВА

ТА ЙОГО СКЛАДОВI

Метою складання звіту про рух грошових коштів (форма №3) є надання користувачам фінансової звітності повної, правдивої та неупередженної інформації про зміни, що відбулися у грошових коштах підприємства та їх еквівалентах за звітний період.

У Звіті наводяться дані про рух грошових коштів протягом звітного періоду в результаті операційної, інвестиційної, фінансової діяльності внутрішні зміни у складі грошових коштів до звіту не включаються.підприємство розгорнуто наводить суми надходжень та видатків, що виникають в результаті операційної діяльності, інвестиційної та фінансової діяльності. Структура звіту складається з одної таблиці, в якій рух грошових коштів подається за трьома видами діяльності: операційною, інвестиційною, фінансовою.


13. ЗВIТ ПРО ВЛАСНИЙ КАПІТАЛ ПIДПРИЄМСТВА

ТА ЙОГО СКЛАДОВI

Метою складання звіту про власний капітал є розкриття інформації про зміни у складі власного капіталу підприємства протягом звітного періоду.

У звіті про власний капітал відображені дані, по різних фондах капіталу, про: залишок на початок року, його коригування, переоцінка активів, розподіл прибутку, внески учасників, вилучення капіталу, інші зміни в капіталі, сумарні зміни капіталу, залишок на кінець року.

Таким чином, звіт показує за рахунок яких факторів змінилися за рік сума та склад власного капіталу підприємства (статутний капітал, пайовий капітал, додатково вкладений капітал, інший додатковий капітал, резервний капітал, нерозподілений прибуток, неоплачений капітал, вилучений капітал).


14. ГРОШОВI ПОТОКИ ВIД ОСНОВНОЇ, ФIНАНСОВОЇ ТА IНВЕСТИЦIЙНОЇ ДIЯЛЬНОСТI

Грошовий потік – це надходження (вхідний грошовий потік) і витрачання (вихідний грошовий потік) грошових коштів в процесі здійснення господарської діяльності підприємства. Різниця між вхідним і вихідним грошовим потоком по кожному окремому виду діяльності або по господарській діяльності підприємства в цілому називається чистим грошовим потоком. Грошові потоки повинні бути узгоджені між собою таким чином, щоб зберегти ліквідність (фінансову рівновагу) і при цьому уникнути надлишкової ліквідності.

Грошові кошти– це готівка, кошти на рахунках в банках і депозити до запитання. Еквіваленти грошових коштів– короткострокові, високоліквідні фінансові інвестиції, які вільно конвертуються у певні суми грошових коштів і які характеризуються незначним ризиком зміни їх вартості.

Рух грошових коштів відбувається в процесі операційної, фінансової та інвестиційної діяльностей. Операційна діяльність – це основна діяльність підприємства, а також інші види діяльності, які не є інвестиційною чи фінансовою діяльністю. Інвестиційна діяльність – це придбання та реалізація тих необоротних активів, а також тих фінансових інвестицій, які не є складовою частиною еквівалентів грошових коштів. Фінансова діяльність – це діяльність, яка призводить до зміни розміру і складу власного і позикового капіталу підприємства.




  1. ПРИНЦИПИ ПОБУДОВИ ФІНАНСОВОЇ ЗВІТНОСТІ

Фінансова звітність грунтуються на таких основних принципах:1) обачність - застосування в бухгалтерському обліку методів оцінки, які повинні запобігати заниженню оцінки зобов'язань та витрат і завищенню оцінки активів і доходів підприємства; 2) повне висвітлення - фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки господарських операцій та подій, здатних вплинути на рішення, що приймаються на її основі; 3) автономність - кожне підприємство розглядається як юридична особа, відокремлена від її власників, у зв'язку з чим особисте майно та зобов'язання власників не повинні відображатися у фінансовій звітності підприємства; 4) послідовність - постійне (із року в рік) застосування підприємством обраної облікової політики. Зміна облікової політики можлива лише у випадках, передбачених національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, і повинна бути обгрунтована та розкрита у фінансовій звітності; 5) безперервність - оцінка активів та зобов'язань підприємства здійснюється виходячи з припущення, що його діяльність буде тривати далі; 6) нарахування та відповідність доходів і витрат - для визначення фінансового результату звітного періоду необхідно порівняти доходи звітного періоду з витратами, що були здійснені для отримання цих доходів; 7) превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми; 8) історична (фактична) собівартість - пріоритетною є оцінка активів підприємства, виходячи з витрат на їх виробництво та придбання; 8) єдиний грошовий вимірник - вимірювання та узагальнення всіх господарських операцій підприємства у його фінансовій звітності здійснюються в єдиній грошовій одиниці; 9) періодичність - можливість розподілу діяльності підприємства на певні періоди часу з метою складання фінансової звітності.

16. ВАРТIСТЬ ГРОШЕЙ ТА ПРИЧИНИ ЇЇ ЗМIНИ

На зміну вартості грошей в часі впливають такі фактори:1)інфляція;2)ризик;3)оборотність (здатність до ліквідності).

Знецінення грошей, що відбувається в умовах інфляції, викликає, з одного боку, природне бажання вкласти їх в певні активи, тобто в деякій мірі стимулює інвестиційний процес. З іншою боку, це частково пояснює, як відрізняються наявні гроші, і ті, що очікуються до одержання в майбутньому. Ризик неодержання очікуваної суми є іншою вагомою причиною, згідно з якою будь-який договір, за яким очікуються надходження грошових коштів в майбутньому, має певну ймовірність бути невиконаним взагалі або виконаним частково. Оборотність - здатність грошей до ліквідності - існує тому, що в ринковій економіці грошовий сектор розпадається на дві складові: 1) гроші як гроші (обслуговування товарного обігу); 2) гроші як капітал (обіг капіталу). Грошові кошти, як і будь-який актив, повинні з часом генерувати доход за ставкою, яка задовольняє власника цих коштів. Тому сума, очікувана до одержання через деякий час, повинна перевищувати початкову суму, якою володіє інвестор в момент прийняття рішення, на величину можливого доходу. У будь-якому випадку, навіть не враховуючи інфляцію та ризики, вартість однієї і тієї самої суми грошей сьогодні завжди є більшою, ніж завтра. Тому що вимірювання вартості грошей ґрунтується на можливості їх використання протягом певного періоду часу. Саме на базі розрахунку вартості використання грошей протягом певною періоду часу і ґрунтуються концепції майбутньої та теперішньої вартості грошей.




  1. МЕТОДИЧНИЙ ІНСТРУМЕНТАРІЙ ФІНАНСОВИХ РОЗРАХУНКІВ

Існує дві концепції визначення вартості грошей в часі.

1) декурсивний – спосіб нарахування відсотків – відсотки нараховуються в кінці кожного інтервалу нарахування. Їх величина визначається виходячи з величини капіталу, що надається.

, FV – майбутня вартість;PV – теперішня (початкова) вартість.

2) антисипативний спосіб (попередній метод) – відсотки нараховуються на початок кожного інтервалу нарахування, їх величина визначається виходячи з нарощеної суми

Використовується при високих темпах інфляції.

Незалежно від способу нарахування відсотків ставки можуть бути простими і складними.1) прості відсотки- нараховуються лише на початкову інвестовану суму., де Pn – майбутня вартість;P – теперішня вартість;r – процентна ставка виражена десятковим дробом;n – кількість років. Якщо нарахування відсотку здійснюється декілька разів на рік, то , де t – кількість днів, за які проводиться нарахування відсотків.



  1. складний відсоток - нарахування відсотку один раз на рік

нарахування відсотків декілька разів на рік, де m – кількість разів нарахування відсотку на рік.

Ефективний відсоток (реальний відсоток) – це відсоток, який одержується за результатами року при нарахуванні відсотків, де r – еквівалентний відсоток;rеф – ефективний відсоток.

Комбінація простого і складного відсотку. Досить часто фінансові контракти укладається на період, що відрізняється від цілої кількості років. В даному випадку , відсотки можуть нараховуватися схемою складних відсотків, або за схемою, що включає і складний і простий відсоток.

Дисконтована вартість. У фінансових розрахунках виникає необхідність порівнювати між собою різні суми грошей в різні моменти часу. В практиці прийнято приводити суми коштів, які одержить інвестор до сьогоднішнього дня. Тобто визначити величину суми Р, яка в майбутньому повинна скласти задану величину Pn. Тому P називають поточною (теперішньою, приведенною) величиною суми Pn.Дисконтування– це зменшення економічних показників різних років до порівняльного в часі вигляду., - коефіцієнт дисконтування
18. МАЙБУТНЯ I ТЕПЕРIШНЯ ВАРТIСТЬ ГРОШЕЙ

В інвестиційній практиці, як правило, необхідно порівнювати суму грошей, що вкладається в проект з сумою грошей, які інвестор сподівається отримати після завершення інвестиційного періоду. Для порівняння суми грошових коштів під час їх вкладання з сумою грошей, яка буде одержана використовують поняття майбутня та теперішня вартість грошей. Майбутня вартість грошей – це та сума, в яку повинні перетворитись через визначений час, вкладені сьогодні під процент гроші. Розрахунок майбутньої вартості грошей пов’язаний з процесом нарощування (компаундування) початкової суми. Нарощування – це збільшення початкової суми грошей шляхом приєднання до неї суми процентних платежів. Для розрахунку майбутньої вартості грошей використовується формула складних процентів: FV = P(1+r)n ,де FV (Future value) – майбутня вартість грошей ; Р (present value)– початкова інвестована сума; r- ставка %, або ставка дохідності; n – кількість періодів, за якими нараховуються проценти; (1+r)n - множник нарощування (компаундування).



Теперішня (сучасна) вартість грошей – це сума майбутніх грошових надходжень, приведених до сучасного моменту з врахуванням процентної ставки, або норми дохідності.Теперішня вартість грошей розраховується за формулою:, - коефіцієнт дисконтування.

Розрахунок теперішньої вартості грошей називається процесом дисконтування майбутньої вартості грошей.




  1. ВИДИ ГРОШОВИХ ПОТОКІВ ТА МЕТОДИ ЇХ РОЗРАХУНКІВ ТА МЕТОДИ ЇХ РОЗРАХУНКIВ

Грошовий потік – це надходження (вхідний грошовий потік) і витрачання (вихідний грошовий потік) грошових коштів в процесі здійснення господарської діяльності підприємства. Класифікація грошових потоків при аналізі кредитоспроможності підприємства:1)Пріоритетний грошовий потік – виплати комерційного характеру, які компанія повинна здійснювати щоб уникнути фінансового краху, відсоткові і податкові виплати. 2) Дискретний грошовий потік – надходження і виплати грошових коштів, які не пов’язані безпосередньо з комерційними операціями (купівля-продаж необоротних активів, виплата дивідендів). 3) Фінансовий грошовий потік – надходження грошових коштів і виплати, пов’язані із зміною довгострокового капіталу.

Методи розрахунку грошових потоків - це способи визначення обсягу грошових коштів на кінець звітного періоду на основі грошового обігу в операційній, інвестиційній та фінансовій ді-яльності підприємства. У практиці фінансового менеджменту використовують два методи розрахунку обсягу грошових потоків: прямий і непрямий. Прямий метод базується на русі грошових коштів за рахунками підприємства з використання головної книги і регістрів бухгалтерського обліку. Переваги методу: наочно ілюструє основні джерела надходжень і витрат грошових коштів; дозволяє робити оперативні висновки щодо достатності коштів для платежів за поточними зобов'язаннями; встановлювати взаємозв'язок між обсягом продажу і грошовою виручкою за звітний період; виявити статті, що формують найбільші надходження і витрати грошових коштів; використати одержану інформацію для прогнозування грошових потоків; контролювати усі надходження і напрямки витрат грошових коштів, оскільки грошовий потік безпосередньо пов'язаний з регістрами бухгалтерського обліку.Недоліки методу:не розкриває взаємозв'язку одержаного фінансового результату і абсолютної зміни грошових коштів.Для подолання цього недоліку у фінансовому менеджменті вико-ристовують непрямий метод розрахунку грошових потоків підприємства.

Непрямий метод базується на аналізі статей Балансу і Звіту про фінансові результати. Він дозволяє показати взаємозв'язок між різними видами діяльності підприємства, чистим прибутком і змінами в активах підприємства за звітний період.П(С)БО 4 передбачає застосування непрямого методу складання Звіту про рух грошових коштів. Переваги методу:дозволяє встановити відповідність між фінансовим результатом і чистим оборотним капіталом;за його допомогою можна виявити найбільш проблемні місцяу діяльності підприємства і розробити напрямки виходу з кризовоїситуації.Недоліки методу:висока трудомісткість при складанні аналітичного звіту зовні-шнім користувачем;необхідність залучення внутрішніх даних бухгалтерського об-ліку (головна книга, журнали-ордери).
20. ВИДИ АНУЇТЕТУ ТА ЙОГО РОЗРАХУНОК

Виникають ситуації коли отримують (виплачують) не одну суму, а декілька. При чому виплату (отримання) цих сум проводять за такими правилами: однакова сума через рівні проміжки часу за однією і тією ж відсотковою ставкою. Такий механізм припливу (відпливу) грошей одержав назву ануїтету, або ренти.Розрізняють два основних види рент: Безумовні ренти – це ренти з фіксованим строком, дати першої і останньої виплати зазначені до початкової ренти.Умовні ренти– це ренти, в яких дати першої і останньої виплат залежать від деякої події:



    1. Майбутня вартість ануїтету при здійсненні виплат m-разів на рік

    2. Майбутня вартість ануїтету при нарахуванні %m-разів на рік. В даному випадку на відміну від попереднього відрізняється тим, що складний відсоток нараховується протягом року m разів, а платежі по ануїтету здійснюється тільки в кінці року. Це означає, що відсоток по першому платежу нараховується із початку другого року і здійснюється m разів на рік. По другому платежу з початку третього року і здійснюється m разів на рік.

    3. Приведена вартість ануїтету при нарахуванні відсотку один раз на рік. Приведена вартість ануїтету - це теперішня вартість майбутніх рівномірних платежів, що їх проводять через рівні проміжки часу.

Приведена вартість ануїтету при здійсненні виплат m разів на рік



Довічна рента - це рента, виплати якої необмежені ніякими строками



Негайний ануїтет (приведена рента), це рахунок в банку, земельна рента, премії по страхування.При авансовому ануїтеті платежі здійснюються не наприкінці кожного періоду нарахування відсотків, а на початку. При цьому кількість платежів однакова, а період нарахування відсотків на 1 більше.

Приведена вартість негайного ануїтету (Pn)



Приведена вартість негайної довічної ренти




21. ФІНАНСОВИЙ АНАЛІЗ ТА ЙОГО ОСНОВНІ ФОРМИ

Фінансовий аналіз - це процес дослідження фінансового стану й основних результатів фінансової діяльності підприємства з метою виявлення резервів подальшого підвищення його ринкової вартості й забезпечення ефективного розвитку.

Виділяють наступні форми фінансового аналізу: 1)Ретроспективний аналіз (призначений для аналізу сформованих тенденцій і проблем фінансового стану компанії; при цьому вважається, що досить квартальної звітності за останній звітний рік та звітний період поточного року).2) План-фактний аналіз (потрібно для оцінки і виявлення причин відхилень звітних показників від планових).3) Перспективний аналіз (необхідний для експертизи фінансових планів, їх обгрунтованості та достовірності з позицій поточного стану та наявного потенціалу).


22. СИСТЕМИ ФІНАНСОВОГО АНАЛІЗУ

В залежності від методів можна виділити шість основних систем фінансового аналізу:1)горизонтальний аналіз;2)вертикальний аналіз;3)трендовий аналіз;4)метод фінансових коефіцієнтів;5)порівняльний аналіз;6) факторний аналіз.Горизонтальний (часовий) аналіз — порівняння кожної позиції звітності з попереднім періодом.Вертикальний (структурний) аналіз — визначення структури підсумкових фінансових показників з виявленням впливу кожної позиції звітності на результат у цілому.Трендовий аналіз - порівняння кожної позиції звітності з рядом попередніх періодів і визначення тренда, тобто основної тенденції динаміки показника, очищеної від випадкових впливів і індивідуальних особливостей окремих періодів. За допомогою тренда формуються можливі значення показників у майбутньому, а, отже, ведеться перспективний, прогнозний аналіз.Аналіз відносних показників (коефіцієнтів) - розрахунок відносин даних звітності, визначення взаємозв'язків показників.Порівняльний (просторовий) аналіз - це як внутрішньогосподарський аналізі порівняння зведених показників звітності за окремими показниками фірми, дочірніх фірм, підрозділів, цехів, так і міжгосподарський аналіз і порівняння показників даної фірми з показниками конкурентів, з середньогалузевими і середніми загальноекономічними даними.Факторний аналіз - це аналіз впливу окремих факторів (причин) на результативний показник за допомогою детермінованихчи стохастичнихприйомів дослідження. Причому факторний аналіз може бути як прямим (власне аналіз), тобто роздроблення результативного показника на складові частини, так і зворотним (синтез), коли його окремі елементи з'єднують у загальний результативний показник.




  1. ІНТЕГРАЛЬНИЙ АНАЛІЗ ЗА СИСТЕМОЮ DU-PONT

Дюпонівська система інтегрального аналізу ефективності використання капіталу підприємства, розроблена фірмою "Дюпон" (США), передбачає розкладення показника "коефіцієнт рентабельності власного капіталу" на ряд фінансових коефіцієнтів його формування, взаємопов'язаний в єдиній системі.

Отже, з цієї моделі рентабельність власного капіталу залежить від трьох факторів:1) Чистої рентабельності продажів. 2) Ресурсовіддачі. 3)Структури джерел коштів, які були інвестовані у підприємства (фінансова діяльність підприємств).






  1. ОРГАНІЗАЦІЯ ФІНАНСОВОГО АНАЛІЗУ НА ПІДПРИЄМСТВІ ТА ІНТЕРПРЕТАЦІЯ ЙОГО РЕЗУЛЬТАТІВ

Умовою успішного проведення фінансового аналізу єчітка організація аналітичного процесу як системи раціональних,скоординованих дій вивчення об’єкта дослідження відповідно довизначеної мети. Для забезпечення ефективності фінансовогоаналізу його потрібно добре продумати, спланувати й організувати.

Процес фінансового аналізу повинен здійснюватись упорядковано, у певній послідовності. Адже фінансовий аналіз слід розглядати як цілісну систему, механізм оцінки, ефективна дія якогозабезпечується чітким дотриманням його технології і методикипроведення. Організацію фінансового аналізу можна уявити яктехнологічний процес, в якому необхідні аналітичні процедуриздійснюються у встановленому порядку і реалізуються за допомогою сукупності організаційних, методичних і технічних методів, способів і прийомів. Виходячи із терміну, змісту і призначення виконуваних аналітиком процедур, процес фінансовогоаналізу умовно можна поділити на окремі складові щодо чотирьох основних етапів.






Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3   4   5


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал