Лекція Пропозиція грошей



Скачати 145.65 Kb.
Pdf просмотр
Дата конвертації17.02.2017
Розмір145.65 Kb.
ТипЛекція

1
Лекція 7. Пропозиція грошей
1. Пропозиція грошей………………………………………………………..….1 1.1. Поняття пропозиції грошей…………………………………………....1 1.2. Формування пропозиції грошей і його чинники……………………..2 1.3. Графічне зображення пропозиції грошей…………………………….4 2. Механізм зміни маси грошей в обороті………………………….…………6 3. Фактори та структура грошово-кредитного мультиплікатора………….....9

1. Пропозиція грошей
1.1 Поняття пропозиції грошей.
Пропозиція грошей - друга сила, що у взаємодії з попитом визначає кон'юнктуру грошового ринку. Як і попит на гроші, пропозиція їх є явищем залишку. Суть пропозиції грошей полягає в тому, що економічні суб'єкти в будь-який момент мають у своєму
розпорядженні певний запас грошей, які вони можуть за сприятливих обставин
спрямувати в оборот.
На рівні окремого економічного суб'єкта пропозиція грошей взаємодіє з попитом на гроші як його альтернатива. Якщо фактичний запас грошей окремого індивіда перевищує його попит на гроші, а це можливо при зростанні альтернативної вартості зберігання грошей, то цей індивід пропонуватиме частину свого запасу грошей на ринок до продажу.
І навпаки, при перевищенні попиту над наявним запасом індивід буде купувати їх на ринку чи іншими способами задовольняти попит. Тому на цьому рівні пропозиція і попит постійно чергуються - при зростанні рівня процента економічний суб'єкт виступатиме на ринку з пропозицією грошей, а при зниженні - з попитом на гроші.
На макроекономічному рівні пропозиція грошей формується дещо по-іншому.
Вважається, що всі економічні суб'єкти одночасно не можуть запропонувати на ринку грошей більше від наявного у них запасу грошей. Тобто фактична маса грошей в обороті є природною межею пропозиції грошей. Ніякі стимулюючі фактори, наприклад зростання процента, не можуть збільшити пропозицію грошей понад цю межу. Якщо ж виникає потреба збільшити пропозицію понад цю межу, що можливо при зростанні сукупного попиту на гроші, то це можна зробити тільки додатковою емісією грошей в оборот. Тому емісія грошей розглядається як зростання пропозиції грошей на грошовому ринку, а вилучення грошей з обороту - як скорочення пропозиції грошей.
Визнання емісії грошей вирішальним чинником зміни пропозиції грошей надає останній характеру екзогенного явища, рух якого визначається не внутрішньоекономічними процесами чи мотивацією самих економічних суб'єктів, а зовнішніми чинниками, що лежать у сфері банківської діяльності. Посилаючись на екзогенність пропозиції грошей, окремі автори роблять спроби відірвати рух пропозиції грошей від руху попиту, надати йому самостійного значення. Подібний підхід загрожує розривом двох складових грошового ринку - попиту і пропозиції, втратою об'єктивних меж зміни пропозиції грошей, переходом на позиції суб'єктивізму і волюнтаризму в грошово-кредитній політиці.

2
Зважаючи на викладене, дуже важливо правильно визначити співвідношення пропозиції і попиту як двох складових грошового ринку: яка з них є первинною, а яка - вторинною. Без правильної відповіді на це питання неможливо правильно визначити об'єктивні межі пропозиції грошей, а отже і емісії грошей.
Оскільки з двох сил грошового ринку попит на гроші змінюється насамперед під впливом об'єктивних чинників, що формуються всередині сектора реальної економіки, а пропозиція грошей має переважно екзогенний характер, то тільки попит на гроші може бути первинним чинником у взаємодії з пропозицією грошей. Остання повинна у своїй динаміці постійно орієнтуватися і прилаштовуватися до зміни попиту на гроші. Тільки за цієї умови вплив суб'єктивного фактора на кон'юнктуру грошового ринку буде мінімізованим, а зміни ключових індикаторів ринку (маса грошей, рівень процента, рівень
інфляції тощо) будуть об'єктивними і не матимуть руйнівних наслідків.
Отже, є підстави вважати, що ті чинники, які визначають зміну попиту на гроші, у кінцевому підсумку визначають межі зміни пропозиції грошей. Спробу знайти якісь інші чинники, що визначають обсяг пропозиції грошей, не зачіпаючи попиту на гроші, відкривають шлях до вольових рішень у монетарній політиці. Адже будь-які емісійні вливання (збільшення пропозиції грошей) можуть бути виправдані необхідністю фінансово забезпечити певні «гострі» потреби суспільства, виробничого інвестування, підтримання пріоритетних виробництв тощо. При цьому потреби самого обороту, тобто попит на гроші, будуть проігноровані і стабільність грошей буде підірвана.
1.2 Формування пропозиції грошей і його чинники.
Визнання попиту на гроші об'єктивною межею для пропозиції грошей, а самої пропозиції - результатом діяльності банків може створити враження, що завданням монетарної політики банківської системи є суто технічне «підтягування» грошової маси до попиту на гроші при зміні його обсягу. Проте це лише поверхове, загальне враження.
За ним криється надзвичайно складний процес зростання маси грошей (грошової пропозиції), на який, крім рішень центрального банку, впливає значна кількість інших чинників, що можуть деформувати пропозицію грошей порівняно з визначеними цілями, відхиляючи її від попиту на гроші. Тому кожний із цих чинників можна розглядати як самостійний фактор впливу на обсяг пропозиції грошей.
Оскільки грошова база (Мб) перебуває під повним контролем центрального банку, то обсяг її може змінюватися внаслідок певних операцій цього банку - операцій на відкритому ринку, рефінансування комерційних банків, валютної інтервенції. Усі вони здійснюються за його рішеннями, тому й зміна пропозиції грошей у розмірах, адекватних зміні грошової бази, є функцією центрального банку.
Зміна коефіцієнта мультиплікатора визначається не тільки рішеннями центрального банку, а й багатьма іншими чинниками, що діють незалежно від його волі і можуть самостійно впливати на обсяг пропозиції грошей. Такими чинниками можуть бути зміни:

норми обов'язкових резервів;

облікової ставки;

типової ринкової процентної ставки;

процентної ставки за депозитами до запитання;

обсягу багатства економічних суб'єктів;

тінізації підприємницької діяльності;

стану довіри до банків, банківської паніки.
Розглянемо механізм впливу кожного з цих факторів на пропозицію грошей.
Зміна норми обов'язкового резервування викликає протилежну за напрямом зміну коефіцієнта (т) мультиплікації грошової маси, оскільки він визначається за формулою m = l/r, де г - норма обов'язкового резервування. Тому чим нижчою буде норма (г), тим вищим буде коефіцієнт мультипликації, а отже більшим загальний обсяг грошової пропозиції, і

3 навпаки.
Зміна облікової ставки впливає на грошову базу. При підвищенні облікової ставки зменшується попит комерційних банків на позички рефінансування, внаслідок чого зменшуються залишки коштів на їх коррахунках у центральному банку, тобто грошова база, скоротяться також надлишкові резерви банків та їхні можливості надавати позички, а отже і рівень мультиплікатора.
Зміни типової ринкової процентної ставки впливають на пропозицію грошей у кількох напрямах. Зокрема, при зростанні процентної ставки за позичками у комерційних банків розширюються можливості одержувати позички рефінансування навіть при зростанні облікової ставки, унаслідок чого зростають грошова база, банківські резерви і коефіцієнт мультиплікації, що сприяє розширенню пропозиції грошей. Водночас у цій ситуації можуть зменшуватися попит на банківські позички, зростати надлишкові резерви
і скорочуватися мультиплікація депозитних грошей.
Зміна багатства призводить до зміни співвідношення між депозитною і готівковою складовими грошової маси: чим бідніші економічні суб'єкти, тим більшу частину своїх грошей вони тримають у формі готівки, і навпаки. Але оскільки депозитна складова зумовлює мультиплікативний процес, а готівкова - ні, то зміна їх співвідношення приводить до зміни загального обсягу пропозиції грошей. Так, при зростанні багатства депозитна складова грошової маси зросте швидше, ніж готівкова, що посилить мультиплікаційний ефект і збільшить пропозицію грошей. Зменшення багатства матиме протилежний вплив на пропозицію грошей.
Тінізація підприємницької діяльності зумовлює зміну структури грошових запасів на користь готівки. Це послаблює мультиплікативне збільшення депозитів, оскільки готівка виходить з банківського обороту і не використовується для цілей кредитування. Падіння рівня мультиплікації зменшує пропозицію грошей у депозитній формі значно більше, ніж зростає готівкова маса. Тому загальна грошова пропозиція скорочується в міру зростання тінізації економіки.
Низький стан довіри до банків, банківська паніка теж негативно впливають на процес мультиплікативного збільшення депозитів, бо спричиняють вилучення грошей з депозитів чи стримують їх зростання. Збільшення готівкової складової грошової маси не компенсує втрат депозитної складової, оскільки через мультиплікативний ефект вони значно перевищують суми готівкових вилучень.
В умовах посилення недовіри до банків рівень мультиплікації може знижуватися і тому, що банки змушені збільшувати свої надлишкові резерви і скорочувати кредитування, з тим щоб посилити свою ліквідність на випадок відпливу вкладів.
Отже, загальний обсяг пропозиції грошей скорочується пропорційно падінню довіри до банків, а в період банківських панік таке скорочення стає лавиноподібним, здатним паралізувати всю платіжну систему країни.
Зростання процентних ставок за депозитами до запитання сприяє залученню банками готівки на поточні вклади і розширенню процесу мультиплікації депозитів, унаслідок чого зростає пропозиція грошей. У принципі за депозитами до запитання банки можуть не виплачувати процентного доходу, оскільки це «короткі» гроші, використання яких приносить банкам незначні доходи. Проте сучасна банківська практика довела доцільність виплат доходу і за такими депозитами, для чого відкриваються особливі
Депозитні рахунки типу нау-рахунки, супер-нау-рахунки, рахунки з автоматичним
«очищенням» тощо.
Зміну пропозиції грошей через коливання коефіцієнта мультиплікації можуть викликати й інші чинники, зокрема сезонні зростання потреби населення в готівці, що призводить до зменшення поточних депозитів і зниження процесу мультиплікації, а отже - зменшення пропозиції грошей. У цьому ж напрямі діє збільшення банками надлишкових резервів напередодні сезонного чи будь-якого іншого очікуваного зростання відпливу вкладів для забезпечення своєї ліквідності.

4
Аналіз факторів впливу на пропозицію грошей свідчить, що остаточний обсяг пропозиції грошей формується зусиллями чотирьох груп суб'єктів: центрального банку, комерційних банків, а також банківських вкладників та позичальників. Це робить управління пропозицією грошей досить складним завданням. Щоб вивести пропозицію грошей на запланований рівень, не досить відповідно відрегулювати грошову базу. Для цього треба ще й забезпечити відповідне мультиплікативне зростання депозитів під впливом усіх перелічених вище чинників.
1.3 Графічне зображення пропозиції грошей.
Оскільки пропозиція грошей як явище екзогенне формується насамперед банківською системою, графічне зображення кривої пропозиції в системі координат буде залежати від тактичних цілей грошово-кредитної політики. Якщо тактичною ціллю цієї політики є підтримання на незмінному рівні маси грошей в обороті при вільному русі процентної ставки, то крива пропозиції грошей матиме такий вигляд (рис. ).
Рис. Крива пропозиції грошей при орієнтації монетарної політики на підтримання маси грошей в обороті на незмінному рівні
Пряма вертикальна лінія, проведена з точки 20,0, свідчить про те, що фактична пропозиція грошей склалася на рівні 20,0 млрд. грн. і банківська система планує підтримувати її на цьому рівні незалежно від зміни процентної ставки. Якщо буде прийнято рішення за тих же умов збільшити пропозицію грошей до 25,0 млрд. грн., то крива пропозиції зміститься вправо в точку, адекватну 25,0 млрд. грн., але залишиться у вертикальному положенні, що свідчить про її незалежність від зміни процентної ставки.
Якщо грошово-кредитна політика визнає за тактичну ціль утримання на незмінному рівні процентної ставки при вільному русі грошової маси, то крива пропозиції набуде такого вигляду (рис).

5
Рис. Крива пропозиції грошей при орієнтації монетарної політики на підтримання процентної ставки на незмінному рівні
Горизонтальна лінія Мі проведена з точки 8, свідчить про те, що пропозиція грошей
(точка А) повинна змінювати своє положення вліво чи вправо на горизонтальній прямій
Мі (залежно від зміни попиту на гроші) так, щоб утримувати процентну ставку на рівні
8%. Якщо ж як ціль монетарної політики буде встановлено підтримання процентної ставки на рівні 10%, то лінія пропозиції грошей переміститься вгору в точку 10, але збереже горизонтальне положення.
Зміщення пропозиції грошей (точка А) на обох рівнях у напрямку, потрібному для утримання ставки процента на незмінному рівні (8% чи 10%), центральний банк може забезпечити продажем цінних паперів на відкритому ринку (пропозиція грошей зменшиться) чи купівлею їх (пропозиція грошей збільшиться). Крива пропозиції грошей може набути вигляду нахиленої лінії, якщо грошово-кредитна політика передбачає збільшення маси грошей, проте меншою мірою, ніж це потрібно для збереження стабільного рівня процента. У такому разі одночасно змінюється і маса грошей, і норма процента, а крива пропозиції грошей займе положення, показане на рис.
Рис. Крива пропозиції грошей при орієнтації монетарної політики на одночасну зміну маси грошей і процентної ставки
Вибір тактичної цілі грошово-кредитної політики і відповідної їй кривої пропозиції грошей залежить від конкретної економічної ситуації в країні та тих чинників, які обумовили зміну попиту на гроші, відповідно до якої банківська система повинна відкоригувати пропозицію грошей. Коли, наприклад, зростання попиту на гроші викликано зростанням цін, то, щоб не спровокувати розвиток інфляційного процесу, доцільно зафіксувати масу грошей на рівні, що склався, і відпустити у «вільне плавання»

6 процентну ставку. У цьому випадку кривій пропозиції грошей доцільно надати однозначно вертикальне положення (рис. 3.6). Якщо попит на гроші знижується під впливом, наприклад, прискорення обігу грошей унаслідок удосконалення технологій міжбанківського переміщення грошей, то, щоб захистити реальну економіку від небажаного впливу зміни
: процентних ставок, їх рівень доцільно зафіксувати, а масу грошей; відпустити «у вільне плавання». Цій ситуації відповідатиме горизонтальна крива пропозиції грошей (див. рис).
Глибше уяснити механізм цих зв'язків можна на повній графічній моделі грошового ринку, яка включає криву попиту і криву пропозиції грошей.
2. Механізм зміни маси грошей в обороті
Оскільки зміна маси грошей в обороті відчутно впливає на основні економічні процеси, важливо усвідомити сам механізм такої зміни - збільшення її чи зменшення.
Змінювати масу грошей в обороті в Україні може тільки банківська система.
Збільшення чи зменшення її досягається емісійною діяльністю центрального та комерційних банків. На суму готівкової та безготівкової емісії збільшується відповідно готівковий та безготівковий компоненти грошової маси і загальний її обсяг. При цьому центральний банк емітує готівкові та безготівкові гроші, а комерційний банк - тільки безготівкові.
Емісія готівки є монопольним правом НБУ, хоч випускати готівку в оборот можуть і
НБУ, і комерційні банки. Але якщо комерційний банк не покриває випуску готівки надходженнями її у свої каси від клієнтів, то покрити дефіцит він може не емісією, а купівлею готівки у центрального банку. Випуск готівки НБУ здійснюється через продаж її комерційним банкам. Значна частина цього випуску здійснюється за рахунок купівлі НБУ готівки у комерційних банків. Якщо цих надходжень від купівлі не достатньо, то НБУ ніде взяти потрібну суму готівки, крім емісії. На суму готівкової емісії зросте обсяг грошової бази і значною мірою показники грошової маси в усіх її агрегатах.
Випуск центральним банком безготівкових грошей здійснюється такими способами:

наданням позичок комерційним банкам шляхом їх рефінансування;

через купівлю у комерційних банків цінних паперів;

через купівлю у комерційних банків та їх клієнтів іноземної валюти для поповнення золотовалютного резерву.
У всіх цих випадках збільшуються запаси коштів на коррахунках комерційних банків у НБУ, що й є проявом випуску останнім безготівкових грошей. Одночасно комерційні банки по тих же каналах погашають свої зобов'язання перед НБУ, що означає вилучення безготівкових грошей з обороту. Перевищення випуску над вилученням означає емісію безготівкових грошей центральним банком, на суму якої зростає загальна маса грошей в обороті.
Комерційні банки, як зазначалося вище, беруть участь у створенні тільки безготівкових грошей, а тому впливають безпосередньо на безготівковий компонент грошової маси, а через нього - на весь обсяг маси грошей в обороті. Механізм створення грошей комерційними банками дещо складніший, ніж механізм емісії НБУ, і полягає у грошово-кредитній мультиплікації їх вільних резервів та депозитних вкладів.
Грошово-кредитний мультиплікатор - це процес створення нових банківських
депозитів (безготівкових грошей) при кредитуванні банками клієнтури на основі
додаткових (вільних) резервів, що надійшли в банк ззовні.
Щоб краще уяснити механізм грошово-кредитного мультиплікатора, розглянемо призначення та порядок формування вільних резервів банків.
Вільний резерв - це сукупність грошових коштів комерційного банку, які в даний
момент є в розпорядженні банку і можуть бути використані ним для активних операцій.

7
Крім вільного, існує загальний банківський резерв, що являє собою всю суму грошових коштів, які є в даний момент у розпорядженні банку і не використані для активних операцій. Частину загального резерву банки повинні зберігати в грошовій формі
і не використовувати для поточних потреб. Ця частина називається обов'язковим резервом.
Обсяг його визначається на підставі норм обов'язкового резервування, які встановлюються НБУ у відсотках до суми банківських пасивів. Різниця між загальним і обов'язковим резервами становить вільний резерв банку.
Наявність вільного резерву - важливий показник фінансового стану банку, насамперед його спроможності виконувати свої зобов'язання перед клієнтами та задовольняти їх попит на позички. Тому цей показник виражає, з одного боку, стан поточної ліквідності банку, а з іншого - стан його поточного кредитного потенціалу.
Завдяки цьому через регулювання вільних резервів банків можна впливати на їх фінансове становище та на їх діяльність щодо збільшення маси грошей в обороті.
Для з'ясування механізму грошово-кредитної мультиплікації зробимо такі припущення:

центральний банк прокредитував у даному місяці тільки один комерційний банк А;

комерційні банки на початок місяця не мають вільних резервів;

банки використовують новостворені вільні резерви тільки для кредитування своїх клієнтів і тільки в безготівковій формі;

норма обов'язкового резервування в даному місяці становила 12%.
1а) 5-го числа НБУ видав комерційному банку А позичку на суму 10,0 млн. грн. за рахунок кредитної емісії; загальний резерв банку А збільшився на цю суму;
1б) за рахунок вільного резерву банк А видав 6-го числа позичку швейній фабриці на суму 8,8 млн. грн., яку перерахував на її розрахунковий рахунок. Решта 1,2 млн. грн. залишилась на коррахунку банку А для збільшення обов'язкового резерву.
1в) за рахунок одержаної позички швейна фабрика в той самий день заплатила 8,8 млн. грн. за тканину, куплену у торговельної організації, яка обслуговується банком Б.
2а) Сплачені торговельній організації 8,8 млн. грн. зараховані на її рахунок у банку
Б; на цю суму у нього збільшився загальний резерв;
2б) за рахунок приросту резерву банк Б 9-го числа надав позичку меблевій фабриці на суму 7,75 млн. грн. (вільний резерв), яку переказав на її розрахунковий рахунок. Решту резерву (1,05 млн. грн.) банк залишив на своєму коррахунку для збільшення обов'язкового резерву
2в) 10-го числа меблева фабрика, використавши повну суму одержаної позички, оплатила свої борги деревообробному комбінату (ДОК 1) за куплені раніше лісоматеріали.
ДОК 1 обслуговується банком В.
3a) 13-го числа 7,75 млн. грн. надійшли на рахунок ДОК № 1 у банку В, у якого на цю суму збільшився загальний резерв;
3б) за рахунок приросту резерву банк В 14-го числа видав торговельній організації
«Скіф» позичку на суму 6,85 млн. грн. і переказав на її рахунок. Решта 0,9 млн. грн. залишилися на рахунку банку для збільшення обов’язкового резерву
3в) торговельна організація «Скіф» у той же день за рахунок одержаної позички сплатила свій борг оптовій організації на суму 6,85 млн. грн. Оптова організація обслуговується банком Г.
Подібний рух резервів відбудеться також у банку Г та багатьох інших банках.
Приріст депозитів на рахунках і приріст резервів у кожного наступного банку будуть меншими, ніж у попереднього на норму обов'язкового резервування. Це значить, що процес зростання банківських вкладів (депозитних грошей) продовжуватиметься доти, доки вся сума додаткового резерву (10,0 млн. грн.), наданого НБУ комерційному банку А, не вичерпає себе в резервах цілого ряду банків.
Розглянемо цей процес з іншого боку: як він відбувається в масштабах усієї

8 банківської системи і впливає на загальну масу грошей в обороті.
У результаті мультиплікації додаткова маса грошей, що надійшла в банківську систему, істотно зростає завдяки приросту депозитів у тих комерційних банках, через які пройшла мультиплікаційна «хвиля». Висота і довжина цієї «хвилі» залежить від обсягу додатково введених у систему резервів та норми обов'язкового резервування.
Розглянемо ці положення на тих самих прикладах, які було проаналізовано стосовно руху резервів окремих банків, за умови, що норма обов'язкового резервування становить
12% (табл. .
Таблиця
ПРОЦЕС ГРОШОВО-КРЕДИТНОЇ МУЛЬТИПЛІКАЦІЇ, млн. грн..
Банк
Залучені кошти
(пасиви)
Рух резервів
Надані позички
(активи)
Надходження
Витрачення
Обов'язкові Вільні
НБУ
А
Б
В
Г
Д

+ 10,00
+ 8,80
+ 7,75
+ 6,85
+ 6,05
+ 5,35

+ 1,20
+ 1,05
+ 0,93
+ 0,82
+ 0,75
+ 0,65

+ 8,80
+ 7,75
+ 6,82
+ 6,03
+ 5,3
+ 4,7

-8,8
-7,75
-6,82
-6,03
-5,3
-4,7

+ 10,0
+ 8,8
+ 7,75
+ 6,82
+ 6,03
+ 5,3

Усього
+ 83,3
+ 10,0
+ 73,3
-73,3
+ 73,3
Як видно з наведених даних, процес мультиплікації розпочався з надання НБУ позички банку А на суму 10,0 млн. грн. Одержання цієї позички зумовило збільшення пасивів банку А, а отже його резервів, на 10,0 млн. грн. Частина приросту резервів (1,2 млн. грн.) залишається на коррахунку банку А в центральному банку для збільшення обов'язкового резерву, а в межах вільного резерву банк надає позичку своєму клієнтові
(8,8 млн. грн.). Оскільки одержану позичку клієнт банку витратив на платежі контрагенту, що обслуговується банком Б, 8,8 млн. грн. вийшли з обороту банку А і тому він втратив таку ж суму своїх резервів. Остаточно у банку А пасиви збільшилися на 10,0 млн. грн., резерви - на 1,2 млн. грн. і вимоги за наданими позичками - на 8,8 млн. грн., тобто пасиви й активи збільшилися однаково.
Надходження грошей на суму 8,8 млн. грн. з банку А в банк Б збільшили суму пасивів останнього. В його обороті відбудеться такий же рух коштів, як і в банку А: частина приросту резерву (1,05 млн. грн.) залишиться на рахунку банку Б у центральному банку; в обсязі вільного резерву видана позичка (7,75 млн. грн.), що призвело до витрати банком такої самої суми резерву, бо позичка була використана для платежів клієнтові
іншого банку, і тому гроші перейшли в банк В. Отже, пасиви банку Б збільшилися на 8,8 млн. грн., резерви - на 1,05 млн. грн., вимоги за наданими позичками - на 7,75 млн. грн., тобто пасиви й активи зросли на 8,8 млн. грн.
У всіх інших банках рух пасивів і резервів буде таким же, як у банках А та Б.
Загалом по комерційних банках пасиви зросли на 83,3 млн. грн., резерви - на 10,0 млн. грн., надані позички - на 73,3 млн. грн. Із загальної суми приросту банківських пасивів
10,0 млн. грн. забезпечено за рахунок позички, одержаної в центральному банку, а 73,3 млн. грн. - приріст депозитів на рахунках клієнтів - забезпечено кредитуванням їх відповідними комерційними банками.
Незважаючи на те, що кожний окремий банк надавав додаткові позички тільки в межах вільних резервів, що надійшли в його оборот, у цілому система банків створила
(приростила) депозитних грошей значно більше, ніж до неї надійшло ззовні - від центрального банку. У цьому наочно виявляється участь комерційних банків у збільшенні маси грошей, що обслуговує грошовий оборот.
Процес грошово-кредитної мультиплікації відіграє важливу роль у забезпеченні пропозиції грошей відповідно до потреб економічного обороту. Проте надмірне

9 підвищення його рівня може призвести до порушення рівноваги на грошовому ринку і посилення інфляції. Тому важливим завданням центрального банку є правильне визначення тенденції зміни рівня мультиплікації, своєчасне регулювання його відповідно до цілей грошово-кредитної політики. Таке регулювання забезпечується зміною норми обов'язкового резервування, впливом на обсяг початкового приросту банківських резервів, впливом на використання банками вільних резервів на цілі кредитування тощо. Вживаючи цих заходів, центральний банк може досить ефективно впливати на рівень мультиплікатора для досягнення цілей грошово-кредитної політики.
3. Фактори та структура грошово-кредитного мультиплікатора
Грошова база - це консолідуючий показник резервних грошей банківської системи, на
основі якого через грошовий мультиплікатор формується пропозиція грошей.
Тоді пропозиція грошей (Ms) прямо пропорційна грошовій базі (Mh) і залежить від величини грошового мультиплікатора (mі):
Ms = Mh*m
Грошову базу, яка має властивості мультиплікаційного впливу на пропозицію грошей, ще називають ланкою підвищеної ефективності або «сильних» грошей. Цей показник відомий у монетарній теорії як Mh - high-powered money. Він визначає категорію грошей, котра може безпосередньо контролюватися центральним банком, тобто належить до найважливіших показників діяльності банківської системи з погляду впливу на ситуацію, що складається на грошовому ринку.
За структурою грошова база складається з суми готівки в обігу, готівки в сейфах
(залишків кас банків) і резервів комерційних банків, що перебувають на рахунках у центральному банку. При цьому загальний обсяг банківських резервів охоплює суму запасів готівки у касах комерційних банків та їхніх коштів на рахунках у центральному банку (див. рис).
На рисунку грошова маса (пропозиція) показана як сума двох грошових компонентів: M0

(готівка в обігу) і D (депозити до запитання):

Ms = М0 + D
Грошова база включає: М0 (гроші готівкою) і R (банківські резерви):

Mh = M0 + R
Рис. Компоненти грошової бази та пропозиції грошей
Банківські резерви - це резервна категорія, яка охоплює також готівку, що перебуває у касах банків. Характерною особливістю банківських ресурсів є те, що ці

10 гроші не перебувають в обігу і не входять до складу грошових агрегатів (М0, М1). Проте між банківськими резервами та масою грошей в обігу існує тісний зв'язок, який здебільшого впливає на структуру грошової маси. Це означає, що готівка може переходити у форму депозитних грошей, збільшуючи банківські резерви, і навпаки. В обох випадках загальна маса грошей (М1) залишиться незмінною. Наявність такого зв'язку створює монетарну базу для впливу на масу грошей через систему регулювання банківських резервів. Для цього в кожній країні вводиться механізм обов'язкового резервування банківських пасивів.
Якщо фактична сума резерву, включаючи залишок каси, виявиться меншою, ніж сума обов'язкового резерву, банк зобов'язаний негайно поповнити свої резерви. Якщо фактичний резерв виявиться більшим від обов'язкового, це свідчить про наявність у банку вільного (наднормативного) резерву, в межах якого комерційний банк може здійснювати кредитну експансію. Отже, вільні резерви відіграють роль кредитного потенціалу банку.
Грошовий мультиплікатор. Нагадаємо, що зв'язок між монетарною базою
(банківськими резервами) та масою грошей в обігу можна визначити за допомогою грошового мультиплікатора (множника).
Грошовий мультиплікатор - це величина множника (коефіцієнта), на яку
збільшується кількість грошей в обігу внаслідок операцій на монетарному ринку.
Величина (коефіцієнт) грошово-кредитного мультиплікатора визначається за формулою:
Отже, величина мультиплікатора (т) залежить від співвідношення суми готівки до депозитів (Kg) і норми ефективного резервування (Kp).
Одержаний коефіцієнту показує, у скільки разів зростатиме ефективність грошової бази. Його величина є зворотною величиною до норми банківських резервів, а також до співвідношення між обсягами готівки і депозитів. Це свідчить про те, що зі збільшенням резервної норми, або частки готівки, величина грошового мультиплікатора зменшуватиметься.
Основний сенс грошового мультиплікатора полягає в тому, що він примножує в кратно разів кількісні параметри грошової маси. Тобто він показує максимальну кількість нових кредитних грошей, яку може утворити кожна грошова одиниця (долар чи гривня) від операцій на монетарному ринку.
Тепер рівняння пропозиції грошей можна записати у розгорнутому вигляді:
Розглядаючи рівняння, можна зробити висновок, що існує безпосередня залежність пропозиції грошей від грошової бази і грошового мультиплікатора. Взаємодія цих двох макроекономічних показників визначає можливості банківської системи в забезпеченні приросту грошової маси, тобто додаткової пропозиції грошей.
Водночас, розглядаючи механізм формування пропозиції грошей, ми переконалися, що центральний банк може суттєво вплинути на пропозицію грошей, але не в змозі повністю її контролювати. Хоча центральний банк визначає норму резервних вимог, облікову ставку, здійснює операції на відкритому ринку, але він не може безпосередньо впливати на співвідношення готівки і депозитів, а тим більше контролювати його. Тобто він меншою мірою контролює механізм грошового мультиплікатора.

11
Рекомендована література
Основна
1.
Гальчинський А. Теорія грошей. – К.: Основи, 1998. – 413 с. (C. 92-168)
2.
Гроші та кредит: Підручник. – За заг. ред. М.І. Савлука. – К.: КНЕУ, 2002. – 598 с. (С.
103-149)
3.
Гроші та кредит: Підручник/ За ред.. професора Б.С. Івасіва. – К.: КНЕУ, 1999. – 404 с.
(С. 74-100)
4.
Гроші, кредит, грошово-кредитні системи: Навчальний посібник/ Уклад.: А.О.
Єпіфанов, В.Л. Маяровський. – Суми: Ініціатива, 2000. – 354 с. (С. 68-78).
Додаткова
1.
Булєєв І.П., Пілецька С.Т., Коритько Т.Ю., Гаркова А.В. Гроші та кредит. Навчальний посібник. – К.: Центр учбової літератури – 120 с. (С. 26-33)
2.
Гроші та кредит: Навч. Посібник/ І.В. Алексєєв, М.К. Колісник, О.Й. Вівчар, П.Г.
Ільчук, І.Ю. Кіндрат. – Львів: Видавництво Національного університет «Львівська політехніка», 2004. – 168 с. (С. 47-58)
3.
Жуков Е.Ф. Общая теория денег и кредита. – М.: Банки и биржи, 1995. – С. 67-73 4.
ЗагороднійА.Г., Вознюк Т. А., Смовженко Г.С. Фінансовий словник. -4-тевид. випр. та доп. - К.: Т-во "Знання " КОО; Л.: Вид-во Львів, банк ін-my НБУ. - 566 с
5.
Костіна Н.І. Гроші та грошова політика: Навч. посіб. -К.: НІОС, 2001. -224 с.
6.
Любунь О. С., Любунь В. С., Іванець І. В. Національний банк України: основні функції, грошово-кредитна політика, регулювання банківської діяльності: Навчальний посібник. - К.: Центр навчальної літератури, 2004. - 351 с
7.
Маслова CO., Опалов О.А. Фінансовий ринок: Навч. посібник. -К: Каравела; Львів:
Новий Світ - 2000, 2002. - 304 с
8.
Михайлівська .М., Ларіонова К.Л. Гроші та кредит: Навчальний посібник. – Львів:
Новий Світ-2000, 2006. – 432 с. (С. 75-101).
9.
Ринок фінансових послуг / В.П. Ходаківська, О.Д.Данілов, - Ірпінь: Академія ДСП
України, 2001. -501 с
10.
Семко Т.В., Руденко М.В. Гроші та кредит схемах та таблицях. Навчальний посібник.
– К.: Центр навчальної літератури, 2006. – 158 с. (С. 29-39)
11.
Ющенко В., Лисицький В. Гроші: розвиток попиту та пропозиції в Україні. -
К.:Скарби. 1998.-288 с


Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал